Якоб Вассерман. 
Каспар Хаузер, чи Лінощі серця

Якоб Вассерман. Каспар Хаузер, чи Лінощі серця

У головний герой роману «Каспар Хаузер» був прототип — реально існуючий людина, про яку багато писали і казали у всій Європі. Він об’явився раптом у 1828 р. у Нюрнберзі, цей юний незнайомець років шістнадцяти чи сімнадцяти, чиє було оповито таємній поліції та чия недовга життя невдовзі була насильно прервана.

Роман починається з описи подій у Нюрнберзі влітку 1828 р. Жителі міста дізнаються, що у фортечної вежі під охороною міститься юнак років сімнадцяти, який щось про собі розповісти, оскільки каже не краще дворічного дитини, приймає від стражників лише хліб і води і ходить з великими труднощами. На аркуші папери вдалося написати своє ім'я: Каспар Хаузер. Деякі припускають, що це печерний людина, інші — що він недорозвинений селянин. Проте зовнішність юнаки — бархатиста шкіра, білі руки, хвилясті світло-каштанові волосся — суперечить цим припущенням. При незнайомці знайшли лист, з яких випливає, що у 1815 р. хлопчика підкинули в бідняцький будинок, де вже протягом багато років він позбавили спілкування з людьми. Влітку 1828 р. його вивели зі укриття і, вказавши шлях у місто, залишили самого лесу.

Бургомистр міста пан Біндер передбачає, що юнак є жертвою злочину. Зацікавлення найденышу зростає, нею приходять подивитися натовпу народу. Особливу увагу щодо нього виявляє вчитель Даумер, який годинами сидить з нею і, поступово привчаючи Каспара розуміти нормальною мовою, дізнається щось про його минулому. Але запитання у тому, хто батьки та хто підтримував їх у підземеллі, юнак як і неспроможна. Учитель Даумер, узагальнивши все свої спостереження, публікує у пресі статтю, особливо зазначаючи чистоту душі, й серця Каспара і роблячи припущення щодо його благородному походження. Висновки, зроблені Даумером, стривожили деяких членів окружного управління, і магістрат міста Нюрнберга на чолі з бароном фон Тухером приймають рішення звернутися до президента Апеляційного суду статскому раднику Фейєрбаху, яка живе у місті Ансбахе, по пораду і допомогою. На вимогу Фейєрбаха опікуном Каспара призначають Даумера, що продовжує відкривати Каспару світ речей, кольору, звуків, світ слова. Учитель не втомлюється повторювати, що Каспар — це справжні дива що його людська природа безгрешна.

Однажды до будинку вчителя підкидають записку із застереженням від неприємностей. Даумер повідомляє звідси поліції, поліція — Апелляционному суду. З окружного управління у магістрат Нюрнберга приходять вказівки посилити нагляд за Каспаром, оскільки останній справді може щось приховувати. Чим більший Каспар дізнається про світі, тим більше йому сняться сни. Якось Каспар повідомляє Даумеру, що він часто бачить уві сні якусь прекрасну жінку, палац та інші речі, що його дуже хвилюють, а що він згадує них наяву, йому робиться сумно. Він постійно думає про цю жінку і, впевнений, що вона мати. Даумер намагається переконати Каспара, що це лише сон, тобто щось нереальне і має нічого спільного з дійсністю. Каспар вперше не вірить вчителю, від цього сум ще й більш усиливается.

Даумер і Біндер пишуть лист Фейєрбаху, де розповідають про снах юнаки й про його почуттях. У відповідь Феєрбах радить Каспару зайнятися верхової їздою й частіше бувати надворі. При черговій зустрічі Феєрбах дарує юнакові прекрасну зошит, у той починає вести щоденник. Увага суспільства до Каспару не слабшає, його часто запрошують на гостину знатні сім'ї. Якось Даумер, супроводжував Каспара, знайомиться з цим важливим іноземцем під назвою Стэнхоп, якому вдається заронити сумнів щодо душу опікуна щодо його підопічного. Даумер після цієї розмови починає уважно треба стежити за Каспаром, намагається звинуватити їх у нещирості чи у брехні. Особливо неприємний опікунові категоричної відмови Каспара прочитати йому записи з щоденника. Каспара не залишає відчуття занепокоєння, він досі у найглибшої задумливості. Якось, гуляючи садом біля будинку, він бачить незнайомця з закритим тканиною обличчям. Незнайомець наближається до Каспару і вдаряє його ножем на думку. Злочинця, ранившего Каспара, поліція не находит.

Советник Феєрбах, зібравши докупи всі відомі йому факти, пише доповідну записку королю, де стверджує, що Каспар Хаузер є нащадком якогось знатного роду та що його дитиною усунули з палацу батьків, щоб у правах спадщини утвердився хтось інший. У цьому вся прямолінійному викритті Феєрбах прямо свідчить про конкретну династію і деяких інших подробиці. У ній, який було з канцелярії короля, Фейєрбаху пропонується мовчати до з’ясування обставин. Даумер, наляканий замахом на Каспара, домагається дозволу поміняти місце проживання юноши.

Опекуншей Каспара стає пані Бехольд. Химерна надто енергійна, вона намагається спокусити молодої людини. Коли ж наляканий Каспар ухиляється від її пестощами, вона звинувачує їх у бестактном поведінці стосовно її дочки. Змучений Каспар мріє залишити цей будинок. Пане фон Тухер, оцінивши обстановку і пошкодувавши Каспара, погоджується стати її черговим опікуном. У своїй хаті Тухера панують тиша і нудьга, опікун, як людина суворим і несловоохотливым, спілкується з Каспаром рідко. Каспар сумує, його душа шукає більш щирою прив’язаності, його знову терзають погані предчувствия.

Однажды юнакові приносять лист, а разом із — подарунок на вигляді персня з діамантом. Автор листи лорд Генрі Стэнхоп невдовзі прибуває до міста власної персоною, й відвідує Каспара. Стэнхоп здивований гостинністю Каспара і готовністю мати з ним тривалі розмови та відверті розмови. Каспар радий, що Стэнхоп обіцяє взяти його з собою і злочини показати світ. Той обіцяє також відвезти Каспара у далеку країну для її матері. Нині вони часто бачаться, разом гуляють, розмовляють. Стэнхоп подає прохання в магістрат про опікунство над Каспаром. У відповідь його просять надати свідоцтво про його добробуті. Міська влада постійно за ним стежать, Феєрбах наказує навести про неї довідки. Стає відомо яскраве, але небезупречное минуле лорда: він був посередником в темних справах, досвідченим ловцем людських душ. Не отримавши врегулювання опікунство, Стэнхоп їде, обіцяючи Каспару повернутися. Вона встиг заронити в душу юнаки надію з його майбутнє величие.

Через кілька днів Стэнхоп приїжджає в Ансбах і майстерно віриш як міське суспільство, і Фейєрбаха. Він здобуває лист, що наказує йому знищити якогось документа, попередньо знявши від нього копію. Стэнхоп починає хвилюватися, коли якийсь лейтенант поліції Кинкель пропонує йому свої послуги і так, як їй усе відомо про таємницею місії Стэнхопа. Лорду вдається переконати Фейєрбаха перевезти Каспара з Нюрнберга в Ансбах. Юнак стад жити у домі вчителя Кванта. Він досі зустрічається зі Стэнхопом, але з завжди йому легко і це приємно з нею: часом у його присутності Каспар відчуває якийсь страх. Відчуття небезпеки зростає в нього та його у разі Кинкеля, і під час моралі агресивно налаштованого Кванта, Феєрбах ж, не втративши інтересу до Каспару, публікує про неї брошуру, де прямо говорить про кримінальному характері історії Каспара. Він планує організувати таємну поїздку із єдиною метою відшукати винуватця цього злочину. Кинкель, ведучи подвійну гру, вміло віриш радника і навіть отримує розпорядження супроводжувати їх у цієї поездке.

Каспар тепер це часто буває у домі фрау фон Имхоф, хорошою знайомої Фейєрбаха. Через час він знайомиться із Кларою Каннавурф, молодий, дуже красивою жінкою з драматичної долею. За відсутності Кинкеля за Каспаром повинен стежити новий наглядач. Солдат виконує своїх функцій досить тактовно, переймаючись симпатією до юнакові. Цьому сприяє і те, що він прочитав брошуру Фейєрбаха. Коли Каспар просить його знайти разів у іншому князівстві графиню Стефанию і їй лист, солдатів, без вагань, погоджується. Тим часом у Ансбах приходить повідомлення про раптової смерті Фейєрбаха. Дочка радника впевнена, що батька отруїли і це безпосередньо з його розслідуванням. Стэнхоп теж вже більше будь-коли повернеться до Каспару: він покінчив самогубством десь на чужині. Спроби Клари фон Каннавурф чи хоч якось розвеселити Каспара безуспішні. Відчуваючи, що вона закохується в молодої людини І що щастя з ним неможливо, вона уезжает.

Спустя кілька днів в будинку суду до Каспару підходить незнайомий пан у відповідь йому, що він посланий його матір'ю, і звертається до нього «мій принц». Незнайомець каже, що назавтра він чекати юнака в саду з екіпажем і покаже йому знак з його матері, доводить, що він — справді посланник графині. Сон, повний тривог і символів, який Каспар бачить вночі, неспроможна похитнути його рішення. У час він входить у сад, де йому показують мішечок, сказавши, що в ній лежить знак з його матері. Поки Каспар розв’язує цей мішечок, йому завдають удар ножем в груди. Смертельно поранений Каспар живе ще кілька днів, але врятувати її не удается.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із сайту internet.