Розділ 1. Кредитування як традиційний напрямок діяльності банку

Сутність кредиту. Теоретичні концепції кредиту

На сьогоднішньому етапі одну із найважливіших ролей у стимулюванні відтворювальних процесів відіграє банківський кредит як головне джерело забезпечення грошовими ресурсами поточної господарської діяльності підприємств незалежно від форми власності та сфери господарювання. Незважаючи на те, що кризові в економічній системі практично підірвали фінансову стійкість більшості вітчизняних підприємств, внаслідок чого різко скоротилася кількість надійних фірм — позичальників (на фоні падіння прибутковості банківських операцій), кредитні операції залишаються головним видом активних операцій комерційних банків, в який вкладається переважна більшість залучених банками ресурсів.

Кредит (від лат. «creditum» — позика, борг) — одна з найскладніших економічних категорій, характер об'єктивної необхідності якої обумовлений, з одного боку, становищем та розвитком товарно-грошових відносин, з іншого — такою специфікою її прояву, як поворотний рух вартості. Оскільки надання кредиту є специфічною, відокремленою формою грошових відносин, воно має власні особливості, пов’язані з обслуговуванням усього процесу розширеного відтворення та забезпеченням його безперервності. У цьому плані база функціонування кредитних відносин — тимчасове вивільнення грошових коштів та поява потреби в них.

Необхідність залучення вільних ресурсів залежить від багатьох факторів, серед яких: капіталомісткість, сезонність, коливання цін на продукцію і т. ін.

Таким чином, як економічна категорія кредит — це сукупність відповідних економічних відносин між кредитором та позичальником з приводу поворотного руху вартості. Кредит як самостійна економічна категорія виконує важливі функції в економіці.

Окремо слід розглянути поняття «кредитний механізм». Кредитний механізм являє собою систему дій або організаційно — економічних прийомів, за допомогою яких реалізується роль кредиту в суспільному відтворенні, тобто вводиться в дію процес кредитування відповідно до потреб суспільства. Кредитний механізм включає в себе не тільки процес кредитування, але й ті управлінські суб'єкти в основі держави та її органів, які впливають через організаційно — економічні прийоми на регулювання кредитних відносин. Реалізація ролі кредиту в суспільному відтворенні проходить через дію специфічних властивостей та його функцій, які надають останньому імпульс і певну направленість. Остання — не можлива без дії кредитного механізму.

Кредитний механізм не є статичним, він постійно розвивається, пройшовши ряд стадій від простої функціональної до складної управлінської системи. Від взаємодії елементів кредитного механізму, ступеня їх підпорядкованості та виконання спільної мети залежить ефективність та успіх його функціонування, який полягає в забезпеченні економічних інтересів суб'єктів кредитних відносин.

У ринковій економіці основною формою кредиту є банківський кредит. Кредитування господарських суб'єктів і громадян є однією з найважливіших функцій банків як спеціалізованих кредитних установ. Банківський кредит — необхідний інструмент стимулювання народного господарства, без якого не можуть успішно працювати товаровиробники. Саме тому в сучасних умовах необхідно навчитися ефективно його використовувати.

Банківський кредит — це форма кредиту, за якою грошові кошти надаються в позику банками. Головними ланками кредитної системи є банки що мають ліцензію Національного банку України, які виступають у ролі покупця і продавця існуючих у суспільстві тимчасово вільних коштів. Крім того, комерційні банки, що мають відповідну ліцензію Національного банку України на право проведення операцій з валютними цінностями, можуть виступати в ролі покупця і продавця тимчасово вільних коштів в іноземній валюті.

Банківська система шляхом надання кредитів організовує й обслуговує рух капіталу, забезпечує його залучення, акумуляцію та перерозподіл у ті сфери виробництва та обігу, де виникає дефіцит капіталу.

Позики надаються банками суб'єктам господарювання всіх форм власності у тимчасове користування на умовах, передбачених кредитним договором. Фінансовою основою для банківського кредиту є позичковий капітал, котрий менш обмежений щодо напрямку, строків і величини кредитних угод порівняно з комерційним кредитом.

Кредитором, тобто — суб'єктом кредитних відносин, який надає кредити іншому суб'єкту господарської діяльності у тимчасове користування — в умовах банківського кредиту є банк. Іншим учасником кредитних відносин є позичальник — суб'єкт, який отримав у тимчасове користування грошові кошти на умовах поверненості, платності, строковості. Позичальниками можуть бути фізичні та юридичні особи.

Загалом слід відзначити, що при переході до ринкової економіки принципово змінюється механізм організації банківського кредитування. У колишньому СРСР центральний державний банк встановлював планову суму кредиту для певних підприємств і для конкретних об'єктів кредитування. Перевищення їх вважалося порушенням планової дисципліни.

Проте в ринковій економіці має місце певна (а іноді - досить жорстка) конкуренція між банками за обслуговування клієнтів. Позичальники самостійно обирають банк, в якому вони хотіли б отримати позику, визначають її строки та розмір. Комерційні банки реалізують у своїй кредитній діяльності єдині уніфіковані підходи до всіх клієнтів, незважаючи на їх галузеву належність, форму власності і відомче підпорядкування. Весь процес кредитування можна розбити на такі етапи:

• *отримання і розгляд заяви клієнта;
• *оцінка кредитоспроможності і фінансового стану потенційного позичальника;
• *оформлення кредитного договору;
• *видача кредиту;
• *контроль за використанням умов кредитного договору;
• *погашення кредиту.

Перший етап — оформлення і розгляд заяви клієнта на видачу йому кредиту — передбачає встановлення вимог до формування відповідного пакету документів і їх попередній аналіз з метою з’ясування основних даних про можливого позичальника. До даного пакету як правило, входять:

• *клопотання на одержання кредиту і анкета позичальника;
• *копії установчих документів;
• *техніко — економічне обґрунтування заходу, що кредитується, строків його окупності;
• *копії документів, що стосуються угод, які кредитуються;
• *документи, що підтверджують право власності на майно, яке може бути передане в заставу;
• *бухгалтерська і статистична звітність про фінансові результати діяльності;
• *дані про кредиту, отримані в інших банках;
• *бізнес — плани для підприємств, що розпочинають свою діяльність.

За допомогою вище зазначених документів банк отримує основні відомості як про самого можливого позичальника, так і про проект, для реалізації якого необхідним є додаткове залучення коштів. Особливо важливим моментом є оцінка параметрів того кредиту, який бажає отриманих в банку коштів, що випливає із технологічних умов виробництва, строків та порядку розрахунків із контрагентами, наявності власних достатньо ліквідних активів.

Основним завданням даного етапу організації кредитного процесу є підготовка попереднього висновку щодо принципової можливості надання кредиту клієнтові з огляду на основні параметри представленого для кредитування проекту.

Другий етап — оцінка кредитоспроможності і фінансового стану клієнта — є основним з точки зору остаточного вирішення банком питання про можливість і доцільність надання кредиту. Нестабільність економічної ситуації в умовах перехідного періоду, інфляційні очікування та високий рівень ризиків, пов’язаних із підприємницькою діяльністю, вимагають від комерційних банків особливо ретельного підходу до оцінки здатності позичальника своєчасно і в повному обсязі погасити кредит. Важливим поняттям на даному етапі є платоспроможність — здатність позичальника своєчасно здійснювати розрахунки за всіма своїх зобов’язань господарської діяльності. З метою визначення даного показника необхідно отримати всебічну оцінку фінансового стану клієнта. Для цього кожним комерційним банком має розроблятися власне методичне забезпечення, що включає сукупність певних коефіцієнтів, на основі аналізу яких і порівняння їх з критеріальним значеннями клієнт банку може бути віднесений до певного класу надійності у розробленій системі рейтингової оцінки позичальника.

Третій етап — укладання кредитного договору між банком і позичальником — визначає особливості взаємних зобов’язань і відповідальності сторін, що виникають у процесі безпосередньої організації грошово-кредитних відносин. У ньому вказуються такі основні моменти: повне найменування сторін та їх реквізити; сума і строк кредиту, що надається; предмет договору, що передбачає визначення конкретних цілей, на які надається кредит; порядок видачі і погашення кредиту; процентна ставка за користування позиченими коштами; порядок вирішення спірних питань; інші умови за домовленістю.

Укладення кредитного договору в кінцевому підсумку слугує безпосередньою підставою для видачі кредиту позичальнику на умовах, передбачених відповідними положеннями документу.

Четвертий етап — видача кредиту — визначає сукупність організаційно — технічних умов, за яких сума позики передається у розпорядження позичальника. Такими умовами є оформлення відповідних вказівок кредитного відділу банку операційному відділу про відкриття позичкового рахунку для ведення обліку наданих кредитів. Позичка може надаватися або шляхом оплати банком розрахункових документів за товарно-матеріальні цінності, роботи і послуги або шляхом перерахування суми кредиту на поточний рахунок позичальника. Видача позички може проводитися одноразово або в інші строки, визначені кредитним договором.

Контроль здійснюється на підставі наступної інформації:

• · отриманої від позичальника;
• · отриманої в самому банку;
• · отриманої в результаті перевірок на місцях.

Сукупність отриманих даних разом з усіма документами на оформлення позики утворює кредитну справу клієнта. Аналізуючи її банк повинен особливу увагу звернути на негативні зміни (зниження обсягів виробництва чи реалізації продукції, виникнення збитків, збільшення кредиторської заборгованості, погіршення показників фінансового стану та інших параметрів господарської діяльності). Відповідно до результатів контрольних заходів банками приймаються рішення про продовження чи призупинення подальших кредитних взаємин із даними клієнтами — аж до вимоги дострокового погашення кредиту чи звернення стягнення на заставлене майно.

Шостий етап — погашення кредиту — є завершальною стадією в процесі організації грошово-кредитних відносин банку з індивідуальним позичальником. Погашення може відбуватися одноразово (однією сумою) або в розстрочку (по частинах). Окрім власних коштів позичальника (в разі їх відсутності чи нестачі), джерелом погашення позички може бути реалізація застави чи кошти поручителя (гаранта).