Розділ 1. Загальна характеристика учасників фондового ринку україни

Поняття учасників фондового ринку

Статтею 2 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» надано визначення поняттю «фондовий ринок», а саме:

фондовий ринок (ринок цінних паперів) — сукупність учасників фондового ринку та правовідносин між ними щодо розміщення, обігу та обліку цінних паперів і похідних (деривативів).

Фондовий ринок поділяється на первинний та вторинний.

Первинний ринок цінних паперів — сукупність правовідносин, пов’язаних з розміщенням цінних паперів.

Вторинний ринок цінних паперів — сукупність правовідносин, пов’язаних з обігом цінних паперів.

Положенням ч. 2 зазначеної статті розмежовано загальне поняття «учасників фондового ринку» на основні груни, такими, зокрема, є: емітенти; інвестори, саморегулівні організації та професійні учасники фондового ринку.

Однак, досить велика кількість науковців класифікують учасників фондового ринку за різними ознаками.

П. Ю. Бороздін пропонує поділяти учасників фондового ринку не на емітентів та інвесторів, а на продавців і покупців цінних паперів [37, с. 84].

Ю. М. Лисенков і Н. В. Фетюхіна виокремлюють чотири групи: а) інституціональні учасники ринку цінних паперів (фондова біржа, інвестиційна компанія, депозитарій, інвестиційний фонд та ін.); б) посередники біржового та позабіржового обігу цінних паперів (брокер, дилер, маклер, спеціаліст та ін.); в) учасники вексельного обігу (векселедавець, векселеутримувач, кредитор та ін.); г) інші учасники ринку цінних паперів (акціонер, інвестор, емітент, гарант та ін.) [56, с. 63].

Ю.Є. Петруня серед суб’ктів ринку акцій виділяє: емітентів, іевесторів, інститути інфраструктури (суб'єкти, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів) [67, с. 38].

На підтвердження цієї думки достатньо нагадати принаймні деякі класифікаційні ознаки, які доводиться обов’язково брати до уваги: відношення до власності, цільове призначення, категорія емітента (інвестора), належність до первинного чи вторинного ринку, форма здійснення функцій, вид особи (юридична чи фізична) і т. д. Орієнтуючись на ту чи іншу ознаку, можна щоразу мати новий класифікатор — залежно від мети, котру має бути досягнуто в результаті класифікації. Є класифікації дуже оригінальні. Прикладом може бути класифікація В. В. Колесника, котрий пропонує поділяти учасників ринку цінних паперів на основних та інфраструктурних. У першу групу пропонується включити емітентів, інвесторів, посередників, інститути-регулятори і спеціальні державні органи регулювання ринку цінних паперів, а в другу — депозитаріїв, клірингово-розрахункові установи, трастові інститути, агентів з трансферу, реєстраторів, продавців ринкової інформації, спеціальні гарантійні фонди [47, с. 61].

У В. С. Торкановського пропонуються такі основні групи учасників ринку цінних паперів:

• 1) головні учасники;
• 2) інституціональні інвестори;
• 3) індивідуальні інвестори;
• 4) професіонали [71, с. 136].

Найбільш поширена (хоч і найменш оригінальна) класифікація учасників фондового ринку, згідно законодавства України, поділяє їх на п’ять груп:

• 1. Емітенти, тобто продавці цінних паперів (вони ж споживачі інвестиційного капіталу), — юридичні особи, Автономна Республіка Крим або міські ради, а також держава в особі уповноважених нею органів державної влади, яка від свого імені розміщує емісійні цінні папери та бере на себе зобов’язання щодо них перед їх власниками.
• 2. Інвестори, тобто покупці цінних паперів (вони ж вкладники грошових коштів і утримувачі цінних паперів), — фізичні та юридичні особи, резиденти і нерезиденти, які набули права власності на цінні папери з метою отримання доходу від вкладених коштів та/або набуття відповідних прав, що надаються власнику цінних паперів відповідно до законодавства. Інституційними інвесторами є інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди), інвестиційні фонди, взаємні фонди інвестиційних компаній, недержавні пенсійні фонди, страхові компанії, інші фінансові установи, які здійснюють операції з фінансовими активами в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, — також за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.
• 3. Посередники, тобто особи, які надають ті чи інші послуги щодо здійснення фондових операцій емітентам та інвесторам.
• 4. Самоврегулівна організація професійних учасників фондового ринку — неприбуткове об'єднання учасників фондового ринку, що провадять професійну діяльність на фондовому ринку з торгівлі цінними паперами, управління активами інституційних інвесторів, депозитарну діяльність (діяльність реєстраторів та зберігачів), утворене відповідно до критеріїв та вимог, установлених Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
• 5. Професійні учасники фондового ринку — юридичні особи, які на підставі ліцензії, виданої Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, провадять на фондовому ринку професійну діяльність, види якої визначені законами України [57].

Попова А.В. класифікує професійних учасників ринку цінних паперів за характером господарської діяльності, яку вони здійснюють, виділяючи серед них фінансових посередників, прямих учасників Національної депозитарної системи та організаторів торгівлі цінними паперами [68, с. 3, 5].

З вище зазначеного вбачається, що навіть таке загальне питання як учасники фондового ринку України не має однозначної відповіді, а навпаки, ускладнюється в залежності від факторів класифікації, які застосовуються науковцями для відповідного їх розмежування.

О. А. Гришина про дану проблему зазначила наступним чином: «Зважаючи на різноманітність операцій з фондовими цінностями і багатогранність функцій, які можуть виконувати різні учасники ринку цінних паперів, навряд чи можливо встановити для них якусь одну, докладну класифікацію» [39, с. 63].

Слово емітент є назвою особи, яка випускає цінні папери. Емітентом у нашій країні є юридичні особи (уряд, органи місцевої влади, підприємства, банки, біржі і т.п.). Випускаючи цінні папери, емітент одержує гроші, що йому потрібні, передовсім для організації або розширення своєї діяльності, а також для інших цілей у господарському обороті. Законодавство чітко регламентує таку вимогу до емітента, як виконання зобов’язань, що випливають з умов випуску цінних паперів. Емітент випускає цінні папери від свого імені, тому він несе відповідальність за них. Наприклад, у разі порушення оголошеного у проспекті емісії або меморандумі обсягу випуску цінних паперів, емітент зобов’язаний протягом місяця повернути інвесторам надлишок одержаних ним коштів. Якщо емітент не виконав цю вимогу, то безпідставно одержані ним кошти стягуються через суд.

Емітент, відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» — це юридична особа, Автономна Республіка Крим або міські ради, а також держава в особі уповноважених нею органів державної влади, яка від свого імені розміщує емісійні цінні папери та бере на себе зобов’язання щодо них перед їх власниками.

Інвестори в цінні папери — фізичні та юридичні особи, резиденти і нерезиденти, які набули права власності на цінні папери з метою отримання доходу від вкладених коштів та/або набуття відповідних прав, що надаються власнику цінних паперів відповідно до законодавства. Інституційними інвесторами є інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди), інвестиційні фонди, взаємні фонди інвестиційних компаній, недержавні пенсійні фонди, фонди банківського управління, страхові компанії, інші фінансові установи, які здійснюють операції з фінансовими активами в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, — також за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів. Для того, щоб стати інвестором необхідно мати лише бажання та власний капітал. Непотрібна ані реєстрація інвестора, ані ліцензування.

Інституціональні інвестори — це юридичні особи, для яких діяльність із залучення коштів від громадян та юридичних осіб, наступного їх інвестування в цінні папери інших емітентів і здійснення комерційних операцій з ними є основним або одним з основних джерел доходу й невід'ємною частиною їхньої діяльності. До інституціональних інвесторів належать інвестиційні фонди, інвестиційні компанії, пенсійні фонди, довірчі товариства, страхові компанії та подібні до них організації. Деякі з них, наприклад інвестиційні компанії, поєднують інвестиційну діяльність з посередницькою.

Саморегулівна організація професійних учасників фондового ринку — неприбуткове об'єднання учасників фондового ринку, що провадять професійну діяльність на фондовому ринку з торгівлі цінними паперами, управління активами інституційних інвесторів, депозитарну діяльність (діяльність реєстраторів та зберігачів), утворене відповідно до критеріїв та вимог, установлених Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Професійні учасники фондового ринку — юридичні особи, які на підставі ліцензії, виданої Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, провадять на фондовому ринку професійну діяльність, види якої визначені законами України.

Згідно з «Концепцією функціонування й розвитку фондового ринку України», затвердженою постановою Верховної Ради України від 22 вересня 1995 року № 342/95-ВР, посередниками на фондовому ринку можуть бути:

• · підприємства, які спеціалізуються на роботі з цінними паперами і здійснюють посередницьку діяльність з випуску та обігу цінних паперів;
• · банківські установи, котрі поряд з іншими фінансовими функціями можуть здійснювати посередницьку діяльність з випуску та обігу цінних паперів, а також надавати позички, зв’язані з цінними паперами;
• · інвестиційні компанії, що поєднують функції фінансового посередника та інституціонального інвестора.

Для здійснення своєї діяльності посередники можуть створювати добровільні об'єднання, у тім числі фондові біржі. Фондова біржа — це організаційно оформлений, постійно діючий ринок, на якому відбувається торгівля цінними паперами та іншими фінансовими інструментами. Серед посередників фондового ринку передовсім назвемо інвестиційний фонд, інвестиційного управляючого, брокерів, дилерів, депозитарій (установа, що зберігає цінні папери та оформляє передавання прав власності на них), розрахунково-клірингові установи та реєстраторів.

Інвестиційні фонди, як правило, провадять найрізноманітнішу фінансову діяльність, — займаючись емісією, інвестуванням, реінвестуванням і торгівлею цінними паперами. Предметом емісії є інвестиційні сертифікати. Портфель цінних паперів фонд формує звичайно за рахунок коштів інвестиційних трастів, котрі створюються тимчасово. Як один з видів інвестиційних компаній інвестиційні фонди досить ефективно забезпечують колективне інвестування і мають в Україні велике майбутнє.

Діяльність з управління цінними паперами — це здійснення протягом певного терміну юридичним або індивідуальним підприємством від свого імені і за винагороду довірчого управління переданими йому у власність або належними іншій особі паперами (в інтересах цієї особи або вказаних нею третіх осіб). Предметом управління є не тільки цінні папери, а й кошти, призначені для інвестування в цінні папери, а також кошти й цінні папери, одержувані в процесі управління іншими цінними паперами. Інвестиційним управляючим звичайно є інвестиційна компанія, яка спеціалізується на цих функціях.

Професійна діяльність на фондовому ринку — діяльність з торгівлі цінними паперами провадиться торговцями цінними паперами — господарськими товариствами, для яких операції з цінними паперами є виключним видом діяльності, а також банками, та включає в себе дилерську діяльність; брокерську діяльність; андеррайтинг; діяльність з управління цінними паперами.