Пластикові карти в Україні

ГЛАВА 1. Основные поняття використання пластикових карт.

1.1. Історія пластикових карток в России.

1.2. Пластикові карти, як платіжний инструмент.

1.3. Класифікація пластикових карт.

1.4. Платіжна система і його участники.

1.4.1. Утримувач карты.

1.4.2. Банк-эмитент.

1.4.3. Банк-эквайер

1.4.4. Розрахунковий банк.

1.4.5. Магазини та інші точки обслуживания.

1.4.6. Процесинговий центр і коммуникации.

1.4.7. Вигоди й недоліки карткових розрахунків для участников.

платіжних систем.

1.5. Технічні средства.

1.5.1.Использование POS-терминалов.

1.5.2.Импринтер

1.5.3. Застосування банкоматов.

ГЛАВА 2. Организация роботи з пластиковими картами.

2.1. Підготовка до емісії карт.

2.2. Технологія безготівкових розрахунків з урахуванням карт.

2.2.1. Платіжні схемы.

2.2.2. Авторизация.

2.2.3. Проведення расчетов.

2.2.4. Возвраты.

2.3. Маркетинг банківських карт.

2.3.1. Стратегія маркетинга.

2.3.2. План маркетингової кампанії уряду й методи його реализации.

2.4. Прибутковість за операціями з пластиковими картами.

ГЛАВА 3. Сучасне становище пластикових карток в России.

3.1. Сьогоднішнє стан російського ринку банківських карт.

3.2. Впровадження пластикових карток м. Архангельске.

3.3. Законодавча база по пластиковим картам.

3.3.1. Становище ЦБ РФ «Про порядок емісії кредитными.

організаціями банківських карток і здійснення розрахунків.

за операціями, скоюваних із їх использованием".

3.3.2. Проект Закону «Про використання банківських карток у.

Російської Федерации".

3.4. Цивільно-правове регулювання операцій із банківськими.

картами.

3.4.1. Змішаний договор

3.4.2. Забезпечувальний депозит.

3.5. Зарплатний проект з урахуванням карт.

3.6. Можливості розширення карткового бизнеса.

Заключение

.

Приложения.

Банківська справа — одне з древніх занять людства. Сьогодні є дуже багато послуг, наданих банками своїх клієнтів. Однією з найдинамічніше та розвитку видів послуг є эмитирование пластикових карточек.

Банківська пластикова картка — це інструмент безготівкових розрахунків й засіб одержання кредиту. Перші картки сучасного виду з’явилися торік у США на початку 1950;х років. Згодом система карткових розрахунків було запроваджено багатьма банками. Системи карткових розрахунків набули поширення у багатьох країн світу, не бажаючи розрахунки придбали міжнародного характеру.

Процес входження Росії у ринкові відносини, передусім, був із перебудовою банківської системи, появою значної кількості комерційних банків, фінансових і страхових компаній, які зацікавилися використанню пластикових карток, різновидів яких до початку 90-х у світі була досить багато. Сформоване становище над ринком пластикових карток нашій країні, звісно, відрізняється від цієї ситуації в розвинених країн. Абсолютні цифри, що характеризують вітчизняний сектор обслуговування пластикових карток, поки малі проти аналогічними показниками для країн. Але, попри, країни розвертаються та набирають обертів різні пластикові системи, і дедалі більший число людей набуває картки, і стають учасниками системи безготівкових платежів з допомогою пластикових карток.

Операції з пластиковими картками відкрили нові перспективи фінансового обслуговування клієнтів — і, відповідно, розширили можливості отримання банківської прибутку з допомогою отримання комісійних, які із операцій із картам; збільшення кількості клієнтів з допомогою надання з нових типів, зменшення витрат обслуговування готівкового обігу субстандартні та др.

Переваги, пов’язані із застосуванням пластикових карток російському ринку, очевидні. Для клієнтів — це можливість мати при собі лише картку, а чи не велику суму, що дозволяє уменьшитьриск втрати грошей. Власникам карт предоставляютсяльготы і при отриманні послуг у підприємствах торгівлі, і сервісу, зменшуються витрати під час проведення фінансових операцій, зокрема і покупок з різних валют (оскільки конвертування проводиться у разі курсу біржі, а чи не по завищеному курсу магазина).

Очевидні переваги, отримані від використання пластикових карток підприємствами торгівлі, і сервісу. І це зменшення витрат на інкасацію, транспортування і оготівковування коштів, і можливість зменшення цін під час продажу «валютних» товарів, спрощення розрахунків із покупцем (відсутність здачі та підрахунок грошей покупцем і касиром), і навіть реклама підприємства міста і т. буд. Безумовний інтерес представляє пластикова картка й у великих підприємств під час видачі зарплати своїм сотрудникам.

Інтерес держави в впровадженні розрахунків з пластикових карток теж очевидний: знижуються колосальні видатки інкасацію коштів, емісію і регенерацію банкнотів монет; спрощуються облік руху від грошей і стягування податків; технологія розрахунків й без участі готівки допомагає знизити криминогенность обстановки навколо підприємств й з, які працюють із готівкою; впровадження таких розрахунків допоможе згладити і навіть у певної міри знизити темпи зростання на країні. І, нарешті, Росія живе у світове співтовариство, вже нині широко использующем системи розрахунків з пластикових карток, залишатися осторонь від загального процесу у результаті розширення культурних, політичні й економічні зв’язків із зарубіжними країнами практично неможливо й невыгодно.

Бистре поширення банківських карт служить свідченням те, що цій формі розрахунків вигідна основнымучастникам системи.

Вибір теми для ЗКР пов’язана з тільки її актуальністю, а й особистим інтересом до досліджуваної проблеме.

Практичне значення справжньої праці полягає у тому, щоб пізнати основи організації та функціонування платіжних систем. Простежити тенденцію розвитку ринку банківських пластикових карток у Росії, вивчити її поточний стан, ж проблеми і можливості расширения.

Ця робота складається з трьох глав. Перші дві глави присвячені теоретичним питанням. Вони містять ухвали і схеми, і на стисле ознайомлення з основамииспользования банківських карт.

У першій главі освячене становлення ринку банківських карток у Росії, зазначено вплив серпневого кризи 1998 року в стан рынка.

Далі вводиться основне поняття — банківська пластикова карта, як платіжний інструмент. Дається класифікація пластиковим картам. Чільну увагу приділяється магнітним картам і смарт-картам.

У цьому ж главі розглядається платіжна система і її учасників: власників карт, баков-эмитентов, банків-еквайєрів, комерційної мережі обслуговування, процессинговых і комунікаційних центрів. Вказуються вигоди й недоліки карткових розрахунків длякаждого учасника платіжної системи.

Наводиться стисле опис технічних засобів, що використовуються при проведениирасчетов з допомогою банківських пластикових карти умови їхнього применения.

Другий розділ посвященаорганизации роботи з пластиковими картами. Тут відзначені умови і проблеми вступу банків платіжну систему.

Вивчаються платіжні схеми з урахуванням дебетових і кредитних карт, процедура визначення ліміту для проведення операцій із картам. Описується процес проведення авторизациив режимі on-line й у режимі off-line, відзначені умови, переваги та недоліки кожної схеми. Далі розглядається процедура расчетовс використанням платіжної карти.

Проблема залучення нових клієнтів — і відкриття нею нових рахунків освятили розділ «Маркетинг банківських карт».

Приділяється увага структурі прибутків і витрат банку-емітенту і банка-эквайера.

У третій главі відбивається стан російського ринку пластикових карток під час 2000;2001 рік. Вказуються причини, із якими банкіри пов’язують зростання інтересу до банківських картам, перераховуються чинники вибору банку власників карт, дається характеристика користувачів картами в России.

Приділено увагу сучасному стану вітчизняних платіжних систем.

Залучається увагу до недостатності законодавчої бази для, регулюючої процес використання банковскихкарт в России.

Докладно описується «зарплатний проект» — основний проект, реалізований банками Росії. Відзначено інші проекти, які діють території России.

За підсумками рекламної інформації перераховуються типыпластиковых карт, емітовані Ломоносовским відділенням № 27 ОСБ Північного Банку РБ РФ. Проаналізовані тарифи декого з тих. Називаються торгово-сервісні точки обслуговування карток у р. Архангельске.

Перспективи развитиябанковских карток у Росії було відбито у тієї ж главе.

ГЛАВА 1. ОСНОВНЫЕ ПОНЯТТЯ ВИКОРИСТАННЯ ПЛАСТИКОВИХ КАРТ.

1.1. Історія пластикових карточекв России.

Західні та їхні російські банки, хто з пластиковими картами, йдуть шляхом диверсифікації, тобто. вони випускають обслуговують карти міжнародних, національних інтересів та локальних систем.

Карти міжнародних систем з’явилися торік у СРСР ще 1969 року. Але що це карти, емітовані зарубіжними компаніями і банками. У у Радянському Союзі почала створюватися мережу підприємств, приймаючих ці карти як платіжний засіб. У 1969 року Diners Clubи American Express підписали з Госкоминтуристом СРСР перше агентську угоду обслуговування в СССРкарточек цих платіжних систем. 1974 р. аналогічну довгострокову угоду укладено з VISA International (тоді ще BankAmericard), в 1975 р. — з EuroCard/MasterCard, в 1976 р. — з японською JCB International. З радянського боку угоди підписувалися спеціально створених за Госкоминтуристе підрозділом — Всесоюзним акціонерним суспільством (ВАО) «Інтурист», яке організовувало розрахунки з пластикових карток іноземних туристи й бізнесмени в валютних магазинах «Берізка» і готелях. Необхідні торгові розрахунки від імені «Інтуриста» здійснювалися через Зовнішторгбанк СРСР.

У нашій країні перші кроки у впровадженні системи пластикових карток зроблено березні 1988 р., як у Лондоні підписали багатосторонню угоду між радянським контракт із Юрієм ВАО «Інтурист» і держави-лідери міжнародної організацією VISA International для країн Європи, Середнього Сходу, і Африки. Відповідно до угодою «Інтурист» став членом цієї організації, (як і раніше, що ВАО було банківським установою), які мають основними (зокрема й емісійними) правами, а радянські громадяни з’явилася можливість користуватися кредитними картками. Відповідним кроком EuroCard (пізніше Europay) International стало обрання своїм членом Зовнішекономбанку СССР.

Відомо, що з кінця 60-х рр. нашій країні адже кредитні картки використовували лише іноземні туристи як засіб платежу. У 1988;1989 рр. Ощадбанком СРСР що з зацікавленими відомствами було розроблено концепцію безготівкових розрахунків за товари та з урахуванням пластикових карт.

Однією з найбільших операторів, які працюють із комерційної мережею міжнародних платіжних систем (крім American Express), є Компанія об'єднаних кредитних карток (КОК), на яку частіше використовується англійська абревіатура UCS (United Card Service). Це прямий спадкоємець «Інтуриста», та був «Интуркредиткард».

Співпрацювати зі міжнародними розрахунковими системами передбачає членство чи партнерство російських банків з відповідними розрахунковими системами.

Першим радянським емітентом міжнародних карток був Зовнішторгбанк, який 1989 року «золоті» картки EuroCard. Їх було видано дуже обмежену кількість і призначалися вони для вузьке коло осіб. З комерційної погляду це можна зробити вважати трохи більше, ніж щодо вдалим експериментом у сфері карткового бізнесу.

З кінця 1988 року «Віза» розпочала приймати до своєї члени російські банки, одними з перших було прийнято Кредо-Банк. Кредо-Банк — перший недержавний комерційний банк, який одержав іноземну банківську лицензию, начал випуск карток «Віза» і програму видачі готівкової валюти у вересні 1991 року. Пізніше програми з випуску карток «Віза» розпочалися Мост-банк, Інкомбанк, Мосбизнесбанк, банк Менатепу і з 1994 року «Столичний банк сбережений».

Отже, першим російським комерційним банком, яке випустило власну картку VISA, став Кредо-Банк. Він також вступив у асоціацію EuroCard/MasterCard, але емітувати ці картки поруч із VISA не почав, мотивуючи забороною із боку асоціації EuroCard/MasterCard (згодом Europay).

Europay розпочала приймати російські банки до своєї члени з 1992 року. Робота із нею відкрили офіс у Москві. Було створено Асоціація російських членів Europay, яка помогаетэффективнее вирішувати деякі загальні для банків питання.

Найактивнішим членомEuropayявлялся Мост-банк, який емітує картки Europay. У 1993 року Мост-банк оголосив про эмитировании карток VISA. Після нього був Мосбизнесбанк, випустив VISA. Після цього Элбимбанк, почав випускати золоті картки EuroCard/MasterCard. Саме тоді із боку провідних міжнародних платіжних систем проводилася неофіційна політика по удерживанию російських банків вступу у яких через політичної та економічної нестабільності, високих темпів інфляції, кризи неплатежів та інші. Проте ситуація набула якісних змін після вступу до 1993 року у систему VISA КБ «Інкомбанк», почав агресивну кампанію, супроводжувану значним зниженням тарифів. Паралельно летів, і розширення мережі обслуговування міжнародних карток, переважно рахунок збільшення числа пунктів видачі готівкової валюти, бо тільки цей вид послуг тоді було вирішено російським комерційним банкам.

Помітним подією над ринком карток було створення компанії «Diners Club — Росія», російським засновником, а згодом і розрахунковим банком якої став «Імперіал».

З метою розширення спектра послуг, наданих своїх клієнтів, й за умов перешкод із боку відповідних асоціацій деякі банки пішли шляхом підписання агентських угод із зарубіжними фінансовими інститутами, тобто почали пропонувати своїх клієнтів картки, эмитируемые іноземними банками. До цього часу залишаються сумніви щодо правомірність такого діяльності, насамперед із погляду внутрішніх правил самих VISA і Europay.

Міжнародні картки, випущені і що обслуговуються російськими банками, мають досить яскраво виражену російську специфіку. Про це свідчать фактичну відсутність карток кредитного типу, практика застосування страхових депозитів і др.

На початку 1995 р. близько 20 російських банків були членами Visa International. Банків — членів Europay більше — їх 42. У цьому число банків, реально приступили до випуску карт тій чи іншій системи, не перевищувало 7. [7, з. 519−525].

Поруч із ринком міжнародних карток з’явився ринок суто російських міжбанківських платіжних систем, заснованих на виключно пластикових картах. Міжбанківські системи об'єднують кілька банків (іноді - більш сотні), самостійно ведуть процессинг операцій. Вони більші за кількістю власників карток та розвитку приймальні мережі, умова вступу у яких опрацьовані, передусім, з інтересами банків-учасників. Великі банки можуть брати участь у створенні міжбанківських платіжних систем. Средним і дрібним банкам, бажаючим розпочати бізнес над ринком пластикових карток без істотних початкових витрат, найефективніше зайнятися емісією чи обслуговуванням вже існуючих карток. Було створено російські міжбанківські платіжні системи, такі як «STB Card», «Union Card», «Золота корона».

Першої було засновано 1992 року STB Card. Основна мета АТ «STB Card» — вдосконалення грошового звернення до Росії з урахуванням єдиної системи електронних безготівкових розрахунків з банківським картках, що дає змогу користуватимуться цим засобом платежу як по всій території нашої країни, але й її межами. Її основна особливість — повне соответствиемеждународным стандартам. [29].

У 1993 року Автобанком і Інкомбанком було засновано компанія Union Card, співзасновниками якої при перереєстрації стали деякі інші російські банки. АТЗТ «Union Card"выполняет одновременнофункции процессинговой компанії, розроблювача програмного забезпечення, постачальникові устаткування. [30].

Що ж до розширення сфери дії цих платіжних систем межі Москви, те й тут простежуються аналогічні кроки. У обох системах створюються або вже розпочали діяти регіональні процессинговые центри у містах Росії. За темпами створити мережу процессинговых центрів система Union Card значно випереджала систему STB Card, т.к. вона орієнтувалася на більш дешеве програмне обеспечение.

Активно російському ринку впроваджувалися системи, засновані на нових картах. Мабуть, найвідомішої є платіжна система «Золота корона», створена Сибірським торговим банком і использовавшая технологію і виникає апаратні кошти західних фірм, але власне програмне забезпечення. «Золота Корона» — перша загальноросійська міжрегіональна система розрахунків з банківським смарт-картам. Картки «Золотий Корони» універсальні, їх використовують із видачі зарплати, як корпоративну картку, для нарахування пенсій, як ощадну книжку, як розрахунків у магазинах, на оплату оптових поставок товарів. [28].

На чиповую технологію орієнтувалися Ощадбанк Росії, Промстройбанк і Агропромбанк, які підписали восени 1994 року угоду, що передбачає координацію діяльність у цьому напрямі. Але розгалуженої мережі філій і відділень, кожен із гігантів здатний емітувати на свої клієнтів сотні тисяч, а то й мільйони карток. Якщо згадане угода виконуватися, і картки цих банків запрацюють за єдиною технологій і на єдиній форматі, то виникне нова, дуже потужна російська система.

Подібну декларацію підписали чотири московських банку: Московський банк реконструкції й розвитку (МБРР), Московський кредитний банк, Риккбанк, «Оптимум» і російська компанія «Скантек», що є розробником карткових програм, заснованих на виключно чиповой технології. Взагалі, треба сказати, що у останнім часом помітна тенденція до об'єднання карткових програм. Так, банк «Оптимум», реалізуючи самостійну програму чіпових карток, поєднав її і системи STB Card, яка працює магнітної смузі. Ще до цього часу платіжну систему STB Card влилася самостійна карткова програма Элексбанка.

На жаль, дані кроки тепер можуть становити лише історичний інтерес через припинення операцій цими банками у зв’язку з економічними утрудненнями, оскільки розуміння важливості контролю фінансових ризиків для платіжних карткових систем у Росії прийшло занадто пізно. Недооцінювалась, передусім, залежність банків-членів системи. Фінансова надійність розрахункового банку системи є просто вирішальним фактором.

У 1994;1995 рр. стали також популярними спільні карткові програми, як у системі Union Card, і STB Card. Перші проекти було здійснено разом із страхові компанії і зарекомендували себе досить ефективними, оскільки виявилися вигідними всім учасників. Розроблялися спільні карткові програми із найкращими комерційними торговими компаніями, мають розгалужену мережу власних магазинів і групу щодо постійних клієнтів. Спільні карткові програми є суто російським винаходом, вони які вже реалізуються Заході і вважаються однією з перспективних напрямів бізнесу. Останній факт, як і ще, свідчить, що російський ринок є «випробувальним полігоном», у якому будуть «обкатуватися» разом із старими і найпередовіші ідеї, й технологии.

Світовий досвід показує, що у кожної країни поруч із міжнародними успішно діють локальні платіжні системи. Найсильніші їх успішно співпрацювали до міжнародних. Проте передбачити, що з тій чи іншій діючої російської платіжної системи у майбутньому практично неможливо. Найбільш життєздатною виявиться та система, що матиме розгалужену мережу обслуговування у регіонах, де населення страны.

Перед кожним банком, котрі хочуть зайнятися «картковим» бізнесом, — двома способами розвитку. Перший шлях — це надання дедалі більшого спектра послуг вужчому колу клієнтів — власникам значних сум інвалюти. Друга можливість — орієнтація в середньому осіб, яким картки полегшили б користування російськими рублями, включаючи невідь що великі суми, передусім у країні. Йому відповідає випуск банками (та інші суб'єктами економіки) власних карбованцевих карточек.

Треба, втім, пам’ятати, що ці двома способами неможливо знайти абсолютно ізольованими: міжнародні картки можна і поза рублі (із наступною конвертацією), а картки вітчизняних систем не обов’язково повинні обмежуватися територією Росії і близько карбованцевими операциями.

Отже, російському «пластиковому» ринку діють одночасно дві групи систем — зарубіжні (міжнародні) і вітчизняних. Останні, поки що, не займають домінуючого становища. [22, з. 524−525].

У 1996 року російські банки випустили всього 301 тисячу карт міжнародної платіжної системи VISA International, близько 292 тисяч картEuropayInternational і лише 666 карт DinersClub International. Кількість банків, що випускають карти Europay, 1996 року становило 54. Карти VISAв тому самому 1996 року выпускали12 російських банків, акарты Diners Club — 3. [20, з. 47].

Різке зростання випуску пластикових карток були предкризисное час — 1997;й й дослідити першу половину 1998;го року. Тож з 1996 по 1998 рік, обсяг випуску карток VISA виріс у 3 разу — до 1,199млн. штук, карт Europayв 5 раз — до 1,576 млн., карт Diners Club International майже 2 разу — до 1035 штук. [20, з. 47].

Серпневий криза 1998 р. докорінно змінив ситуацію над ринком роздрібних банківських послуг CSFB Росії. Основні гравці у складі комерційних банків — Інкомбанк, СБС-Агро, Российский кредит й інших банків — змушені були піти з ринку пластикових карток, залишивши його за піклування Сбербанка, Альфа-банка, Автобанка. Вийшла ситуація, когдакарточки існують, офіційно термін їхньої дії не закінчився, грошей спецкартсчете присутні, а розплачуватися имиза товари та не можна. Власники банкових карт могли обслужиться лише у банке-эмитенте. Пластикова карта не надавала ніякого зручності користування, фактично картастала шматком непотрібного пластика. Інтенсивне розвиток рынкабанковских карт певний період було припинено. У 1999 обсяг коштів, які проходили у картам провідних міжнародних платіжних систем, знизився проти попереднім роком й становив трохи більше 1 млрд. доларів. [20, з. 47].

Сьогодні простежується зростання попиту банківські карти. Провідні позиції займають Автобанк, Альфа-банк, Ощадбанк, Промышленно-строительный банк (Санкт-Петербург). Сучасне стан ринку банківських карт розглянуто в 3-й главе.

1.2. Пластикова карта як платіжний инструмент.

Історія розвитку господарських системпредставляет собойбесконечную ланцюг спроб спростити, полегшити і прискорити платежі й розрахунки між учасниками економічного оборота.

Подрасчетами ми розуміємо обміну інформацією між платником і одержувачем грошей, і навіть междуфинансовыми посередниками (банками) про порядок й засоби погашення зобов’язань. Що ж до платежу, це безотзывная і безумовна передача грошей платником одержувачу, завершальна процес расчетов.

Кроменалично-денежного роботи з появою та розвитком банків початку складатися система безготівкових розрахунків. Банки приймали депозити і відкривали рахунки фірмам ичастным особам. Це дозволило б здійснювати платежі як через передачу готівки, а й у вигляді перекладу коштів із одного рахунку за другой.

Нині у господарському обороті РФ перебувають монети і грошові купюри гідністю 10, 50, 100, 500, 1000 рублів, у яких зазначено «Квиток Банку Росії». Решта кошти розрахунків — безготівкові. Під безготівковими розрахунками розуміють платежі, здійснювані шляхом документообігу, як у вигляді матеріального звернення письмових документів, і у вигляді магнітних записів. [12, с.7].

Однією з прогресивних коштів організації безготівкових расчетовв сфері грошового звернення є пластикова банківська карта.

Пластикова банківська картка — це персоніфікований платіжний інструмент, що дає котра має карткою особі можливість безготівкової оплати товарів і/або послуг, і навіть отримання готівки засобів у відділеннях (філіях) банків та банківських автоматах (банкоматах). Прийом картки до оплати і видача готівки за ній осуществляютсявпредприятиях торговли/сервиса і банках, які входять у платіжну систему, яка здійснює обслуговування картки.

Самі картки, й технологія операцій із нею, та його обробка чітко визначені у кожної платіжної системи (як специфікацій ируководств в загальновизнаних і має великий політичний досвід платіжних системах або у вигляді правил прийому карток в «молодших» платіжних системах).Для прийому карток у мережі однієї платіжної системи проходження стандартам було б необов’язковим, але, оскільки всяка точка прийому карток, чи це магазин чи відділення банку, зацікавлена роботу з єдиним чи навіть схожим правилам, технології різних платіжних систем повинні прагнути бути, по крайнього заходу, сумісні. Сумісність ж досягається з допомогою прямування стандартам. Є низка міжнародних стандартів, визначальних майже всі властивості карток, починаючи з фізичних властивостей пластика, розмірів картки, і до змістом інформації, размещаемой на картці. [18, з. 167].

Пластикова карта є пластину, виготовлену з спеціальної стійкою до механічним і термічним впливам, пластмаси, має такі геометричні параметры:

ширина — 85,595 ± 0,125 мм;

висота — 53,975 ± 0,055 мм;

товщина — 0,76 ± 0,08 мм;

радіус окружності у кутках — 3,18 мм.

На лицевий бік платіжних карток наносятлоготип фінансового інституту, торгових марок платіжної системи, номер карти, ім'я власника, термін дії карти. З іншого боку, зазвичай на картці присутній голограма з певним символом платіжної системи, може також може бути спеціальний елемент, видимий лише у ультрафіолетових променях. На лицьової сторонечиповой картки перебуває мікросхема, її розташування суворо визначений стандартом (1 807 816−1).На звороті картки перебувають магнітна смуга (місце, яка також суворо визначений стандартом), панель дляподписи і заподіювана поліграфічним способом текст банку. У деяких платіжних системах дозволяється у певному полі (частіше — на звороті картки) поміщати фото власника.

У процесі підготовки до випуску картка зазнає графічну, фізичну й електричну персонализации.

Під графічної персонализацией іноді розуміють нанесення поліграфічним способом на картку логотипу фінансового інституту — емітента, а найчастіше — нанесення з допомогою спеціальних принтерів персональної інформації про тримачі.

Фізична персоналізація служить для нанесення на картку персональних даних: номери картки, прізвища та імені власника, термін дії карти, і навіть іноді деякою додаткової інформації (наприклад, найменування банку-агента, безпосередньо який виказав картку свого клієнта, чи організації, у якому працює власник).

Номер платіжної картки складається з последовательностицифр, зазвичай від 13 до 19, найчастіше — 16. У платіжних системах банківських карток номер картки починається з 6-ї цифр, званих BIN (ідентифікаційний номер банку). Закінчується номер картки контрольної цифрою, яка обчислюється з попередніх цифр з допомогою нескладного алгоритму.

Эмбоссирование (тиснення) — метод фізичної персоналізації. Эмбоссированные символи — опуклі, також підфарбовуються спеціальної фарбою (зазвичай срібної, чорною або золотий). Эмбоссирование необхідне візуальної ідентифікації персональних даних про тримачі касиром чи операционистом, й у перенесення персональних даних із картки на сліп (счет-извещение).

«Електронні» картки відповідно до правилами приймаються лише у електронних пристроях (банкоматах, касових апаратах, платіжних терміналах). Эмбоссирование таких карток виробляється спеціальним чином — так званим индентированием, у якому символи виходять не опуклими, бо як для друку на пишучої машинці листку папери — практично пласкими. Импринтер неспроможна перенести индентированный на картці текст на сліп, яка дозволяє здійснювати операцію без використання електронних пристроїв. Іноді замість индентирования використовується печатку тієї ж даних графічним принтером.

При електричної персоналізації кодується магнітна шпальта чи здійснюється запис інформацією мікросхему. [18, з. 169−170].

Персоналізація карти дозволяє ідентифікувати картку і його власника, і навіть здійснити перевірку платоспроможності картки прийому її до оплати чи видачу готівки. Доступ до записаним даним захищається кодованим паролем (чи PIN-кодом).

PINкод — персональний ідентифікаційний номер є послідовність цифр (зазвичай 4 — 6, але, можливо і по 12), що використовується для ідентифікації клієнта. У неперервному зв’язку стем, що РIN-код призначений для ідентифікації і аутентифікації клієнта, його значення має бути відомо лише клиенту.

Нині точаться дискусії про застосування PIN-кода для ідентифікації клієнта. Прибічники застосування стверджують, що розтину PIN-кода становлять відомі випадки на сотні мільйонів транзакцій. А противники вважають, що PIN-код може працювати лише у ідеальні умови. Если:

• відсутня передача картки під час передачі його від банку клиенту;

• банківські картки не крадуть, не втрачають, їх можна подделать;

• PIN-код неможливо дізнатися при доступі до системи іншим пользователем;

• в електронної системі банку відсутні збої і ошибки;

• у самому банку немає мошенников.

Як альтернативу пропонується використовувати устрою ідентифікації, засновані на биометрическом принципі (форма пензля, відбитки пальців, долоні, записи голоси, райдужна оболонка очі). Більшість біометричних критеріїв вимагає обсягу пам’яті у кількасот байтів, і навіть спеціального устаткування ідентифікації користувача. З іншого боку, практично всім систем безпеки, побудованих на використанні биометрии, характерно поява помилок першого і другого роду. У результаті помилок першого роду система відкидає дійсного користувача. Помилки другого роду у тому, що систему не відкидає недійсного пользователя.

Помилки першого варіанта й другого роду пов’язані зі зміною реальних біометричних характеристик користувача (наприклад, зміна голоси через хворобу чи втоми). Наявність цих помилок може стати серйозною проблемою з методів биометрии на підприємствах торгівлі у банкоматах як клієнтів, які зможуть скористатися послугою, так самих банків, підприємств торгівлі, втрачають клієнтів. Тому, доки біометричні критерії не знайшли поширення у цій сфері, хоча спроби робляться (банкомати у Японії, ідентифікують користувача по райдужною оболонці, устрою типу НаndКеу для перевірки форми пензля, запропоновані від використання у торговельній сіті й ін.). [21, з. 84−85].

Банк видає клієнту карту, з якою пов’язана певну суму. Цю суму або з допомогою кредиту банку, або рахунок власних вкладів клієнта, власник карти може витратити. Проведення платежу у тому, що з купівлі за картою магазин «записує» за клієнтом борг у розмірі суми платежу. А банк, отримавши наперед від магазину відповідний документ, списує із рахунку клієнта цю суму рахунок магазина.

На перших слуханнях Держдумі проекту закону про банківських картах 14 травня 1998 року був висловлено думка, чим більше платіжних карт використовується громадянами Росії, тим менше оборот «чорної готівки». Навіть якщо магазин не підписує договір приймання карт, швидше за все там крутяться «чорні гроші». І такі магазини повинні прагнути бути об'єктом уваги податкової інспекції та поліції. І сьогодні вирішувати задачураспространения пластикових карток, то найближчим часом збируваність податків суттєво зросте. [16, з. 21].

Але варто відзначити, що поспішають брати участь у розрахунках із використанням пластикових карток недовіру банків та його клієнтам, недостатньої кількості власників карт, дорогого устаткування, используемогодля проведення електронних розрахунків.

Також відзначалося, що ЦБ Росії приділяє особливу увагу пластиковим картам, оскільки Рада директорів ЦБ як один із завдань ставить прискорення розрахунків й оборотності коштів не основі нових технологій. Технологія розрахунків й без участі готівки допомагає знизити криминогенность обстановки навколо підприємств й з, які працюють із готівкою. З іншого боку картки розглядаються ЦБ як один із засобів скорочення готівки у спілкуванні, чтопоможет згладити й у певної міри знизити темпи зростання на країні. [16, з. 21].

1.3. Класифікація пластикових карт.

Є багато ознак, якими можна класифікувати пластикові карты.

1. По матеріалу, із якого вони изготовлены:

* паперові (картонные);

* пластиковые;

* металлические.

Нині практично повсюдне торгівлі поширення набули пластикові карти. Проте задля ідентифікації власника картки часто використовуються паперові (картонні) карти, запаяні в прозору плівку. Це ламинированные карти. Ламінування є досить дешевої та легкодоступною процедурою і тому, якщо карта використовується для розрахунків, те з з підвищення захищеності від підробок застосовують більш досконалу й складну технологію виготовлення карт з пластика. У той самий час, на відміну металу пластик легко піддається термічній обробці і тиску (эмбоссированию), що дуже важливо задля персоналізації карти перед видачею її клієнту. [18, з. 72].

2. На загальну назначению:

*идентификационные;

*информационные;

*для фінансових операций.

Це поділ перестав бути взаємовиключним. Наприклад, велика компанія може видати кожній своїй співробітнику карту, которая:

— є перепусткою, що дозволяє прохід у визначені зони підприємства — ідентифікаційна функция;

— тій самій карті то, можливо записана в кодированном вигляді якась важливу інформацію про тримачі карти — інформаційна функция;

— ще, така карта можна використовувати ще розрахунків у їдалень і магазинах даної компанії - розрахункова функция.

Система з допомогою багатофункціональних карток реально існує поза кордоном, і, вочевидь, що багатьох функцій лише у пластикової картці є перспективним, бо така багатофункціональна карта зручна для емітента й у власника. [19, с.24].

3.На підставі механізму расчетов:

* двосторонні системи — виникли з урахуванням двосторонніх угод між учасниками розрахунків, у яких власники карт може використати їх задля купівлі товарів у замкнутих мережах, контрольованих емітентом карт (універмаги, бензоколонки тощо. д.);

* багатосторонні системи — надають власникам карт можливість купувати товари в кредит в різних торговців і закупівельних організацій сервісу, які визнають ці карти як платіжний засіб. Багатосторонні системи очолюють національні асоціації банківських карт, і навіть компанії, випускають карти туризму й розваг (наприклад, American Ехрress).

4.По виду проведених расчетов:

* кредитні карти, пов’язані з відкриттям кредитної лінії банку, що дозволяє власнику користуватися кредитом для придбання товарів хороших і і при отриманні касових ссуд. Владельцу кредитної картки відкривається спеціальний картковий рахунок иустанавливается ліміт кредитування по ссудному рахунку все термін дії карта народження і разовий ліміт у сумі однієї купівлі, не більше разового ліміту оплата купівлі може здійснюватися без авторизации;

* дебетові карти призначені щоб одержати готівки у банківських автоматах або заради оплати товарів в розрахунку через електронні термінали. Гроші у своїй списуються із рахунку власника картки у банку. Дебетові карти неможливо оплачувати купівлі за відсутності грошей на рахунку.

Деякі автори виділяють в особливу категорію платіжні карти як різновид кредитних карт. Відмінність стоїть у тому, що це загальна сума боргу під час використання платіжної карти повинна погашатися цілком у протягом часу й після отримання виписки без права продовження кредиту.

5. По категорії клієнтури, яку орієнтується эмитент:

* звичайні карты;

* срібні карты;

*золоті карты;

Звичайні карти призначені клієнтові. Це Visa Classic, Eurocard/MasterCard Mass (Standard).

Срібна карта (Silver, Business) називається бизнес-картой і покликана служити приватних осіб, для співробітників компаній, уповноважених витрачати у тих чи інших межах кошти своєї компании.

Золота карта (Gold) варта найзаможніших багатих клиентов.

У системах VISA і Europay є картки, які можна використані лише у банкоматах щоб одержати готівки й у електронних терміналах: Visa Elektron, Cirrus/Maestro. Вони не більше залишку на рахунку, із них, какправило, власникові картки кредит не надається, і тому є підстави видані будь-якому клієнту незалежно від рівня її забезпеченості чи кредитної історії. [19, з. 25].

6.По характеру использования:

* індивідуальна карта, видана окремим клієнтам банку, то, можливо «стандартної» чи «золотий»;

* сімейна карта, видана членів родини особи, яка уклала контракт, що відповідає по счету;

*корпоративна карта видається юридичній особі, основі цієї карти можуть видаватися індивідуальні карти обраним особам (керівникам, головному бухгалтеру чи цінним співробітникам). Їм відкриваються персональні рахунки, «прив'язані» до корпоративному карткового рахунку. Відповідальність перед банком з корпоративного рахунку має організація, а чи не індивідуальні власники корпоративних карт.

7.По приналежність до учреждению-эмитенту:

* банківські карти, емітент яких — банк чи консорціум банков;

* комерційні карти, випущені нефінансовими установами: комерційними фірмами чи групою комерційних фирм;

* карти, випущені організаціями, що його діяльністю безпосередньо є емісія пластикових карток та інфраструктури з їхньої обслуживанию.

8.По сфері использования:

* універсальні карти — служать на оплату будь-яких товарів хороших і услуг;

* приватні комерційні карти — служать на оплату будь-якої певної послуги (наприклад, карти готельних мереж, автозаправних станцій, супермаркетов).

9.По територіальної принадлежности:

* міжнародні, які у більшості стран;

* національні, які у межах будь-якого государства;

* локальні, використовувані на частини території государства;

* карти, які у одному конкретному учреждении.

10.По часу использования:

* обмежені будь-яким тимчасовим проміжком (ми інколи з правом пролонгации);

* необмежені (бессрочные).

11.По способу записи інформації карті:

* графічна запис;

* эмбоссирование;

* штрих-кодирование;

* кодування на магнітної смузі;

*чіп;

* лазерна запис (оптичні карты).

Самій ранньої діагностики та простий формою записи інформації карті був і залишається графічне зображення. Воно досі використовується переважають у всіх картах, включаючи самі технологічно витончені. Спочатку карті завдавалися лише прізвище, ім'я власника картки й про її емітента. Пізніше на універсальних банківських картах був зразок підписи, а прізвище й ім'я стали эмбоссироваться (механічно выдавливаться).

Эмбоссирование — нанесення даних на картці як рельєфних знаків. Це й дозволило значно швидше оформляти операцію оплати картою, роблячи відбиток у ньому слипа. Інформація, эмбоссированная на карті, моментально переноситься на сліп. Спосіб перенесення эмбоссированной на карті інформації - механічне тиск. Эмбоссирование не витіснило повністю графічне изображение.

Штрих-кодування — запис інформації карті з допомогою штрих-кодування застосовувалася до винаходи магнітної смуги і цілком в платіжних системах поширення не отримала. Картки зі штрих-кодами, подобными тим, що наносяться на товари, досить популярні спеціальних карткових програмах, де немає потрібні розрахунки. Це з щодо низькою вартістю таких карток і зчитувального устаткування. У цьому для кращої защитыштрих-коды покриваються непрозорим для ока шаром і зчитуються в інфрачервоному свете. 21, з. 74].

Магнітні карти мають той самий вид, як і звичайні пластикові карти, лише з звороті карти є магнітна смуга, і навіть можливі фотографія власника і живий взірець його підпису. Способи запису і чтенияаналогичны способам, які у побутовому магнітофоні. Магнітна смуга може зберігати близько 100 байт інформації, яка зчитується спеціальним считывающим пристроєм. Інформація, нанесена на магнітної смузі, має ідентифікаційний характер, а вартісні показники відсутні. На на лицьовій стороні картки указываются:

* ім'я держателя;

* номер його банківської карты;

* шифр його відділення банка;

* найменування банка;

* символи електронної системи платежів, у якій використовуються картки даного вида;

* голограма — фірмовий знак платіжної системи. Мета нанесення голограми — зробити зовнішній вигляд карти привабливішим і захистити від підробки; вперше голограму застосували у системі Mastercard в 1985 г.;

* термін користування карткою (від півроку до двох лет).

Є багато національних героїв і міжнародних стандартів на магнітні картки. Найбільшого поширення набув стандарт з трехдорожечной магнітної полосой.

Відповідно до стандартом 1 807 813 на першої доріжці записуються такі дані: номер картки, ім'я власника, термін закінчення дії картки, сервис-код (максимальна довжина записи — 89 символів); другого доріжці - номеркарточки, термін закінчення дії, сервис-код (до 40 символів). Сервис-код — це код з цих двох цифр, визначальний допустимі для даної картки типи операцій, наприклад: 03 — лише операції, що їх банкоматом; 20 — операції вимагають авторизації у эмитента.

На третьої доріжці найчастіше записується PIN-код. Крім визначених у стандарті величин на магнітної смузі можуть записуватися деяких інших коди, наприклад, PVV (PIN Verification Value) чи CVC (СаrdVerificationСоdе) — коди, дозволяють перевірити PIN (секретний номер, присваиваемый картці і видають власникові разом із карткою) автономно пристроєм, виконуючим операцію. [19, з. 170].

Магнітна запис одна із найпоширеніших способів нанесенияинформации на пластикові карти. З магнітними картами нині працюють такі транснаціональні компанії, як VISA, МаstегСагd, Еurоpay, American Ехрrеss, Diners Club [21, з. 83].

Магнітні картки не вважається ідеальним платіжним засобом, оскільки вони теж мають чимало вад:

* погані експлуатаційні характеристики (інформацію на магнітному носії легко можна разрушить);

* відсутня можливість надійного відновлення інформації, яка дозволяє зберігати на картці інформацію про стан рахунки клиента;

* необхідність обслуговування картки як on-line, що підвищує витрати експлуатації як і системи. Це означає, що з кожної транзакції треба звертатися й через модемну зв’язок до центру авторизації на утвердження дійсності по виділеної телефонній лінії, що дорого й не дуже надійно, особливо за умов России;

* слабка захист від шахрайства (ці картки легко вкрасти, підробити або шляхом виробництва фальшивок, або скопіювавши інформацію з них).

Ряд причин стримує поширення карт з магнітною смугою російському рынке:

* низький рівень добробуту і нерегулярність доходів населення поєднанні з на високі темпи інфляції унеможливлює масового клієнта підтримувати пристойні неснижаемые залишки або страхові депозити на счетах;

* традиційне низьку якість телекомунікаційних мереж, не що дозволяє будувати класичні Заходу схеми он-лайнового звернення до рахунках клієнтів [21, з. 85].

Зрозуміло, що магнітна смуга не забезпечує необхідного рівні захисту інформації від шахрайства і підробок. І фахівці почали шукати надійніший спосіб записи інформації. Ним виявився чіп (від анг. chip — кристал з інтегральної схемою) чи мікросхема. Картки з чіпом також часто-густо називаються смарт-картами. Назва «смарт-карта» (smart — інтелектуальна, чи розумна) пов’язані з можливістю останньої виконувати дуже складний операції з обробці інформації. Основними перевагами цього виду карт є підвищена надійність і безпека і багатофункціональність. Суттєвим недоліком є його висока себестоимость. Стоимость таких карт визначається вартістю мікросхеми, яка прямо залежить від розміру наявної пам’яті і коливається для тиражу один мільйон карток від 0,6 до 9,5 дол. США. [21, з. 86].

Смарт-карти мають різну емкость, объем пам’яті звичайній карти становить приблизно 256 байт, а існують карти з обсягом пам’яті від 32 байт до 8 Кбайт. Микросхемыпозволяют зберігати у пам’яті такий карти, кромеидентификационной інформації, і вартісні показники.

Розглянемо типологію смарт-карт. Залежно від внутрішнього пристрої і виконуваних функцій фахівці поділяють смарт-карти на два вида:

* карти з памятью;

* мікропроцесорні карты.

Карти з пам’яттю. Цю саму назву дуже умовне, бо всі смарт-карти мають пам’ять. Зазвичай карти такого типу йдуть на зберігання інформації. Існують два підтипу подібних карт: з незахищеною і з захищеної пам’яттю.

У картах з незахищеною пам’яттю немає обмежень за читання чи записи даних. Іноді їхні називають картами з полнодоступной пам’яттю. Можна довільно структурувати карту на логічному рівні, розглядаючи її згадку, як набір байтів, що можна скопіювати в оперативну пам’ять чи оновити спеціальними командами.

Карти з незахищеною пам’яттю використовувати як платіжних украй небезпечне. Досить легально придбати таку карту, скопіювати її пам’ять на диск, а далі після кожної купівлі відновлювати її пам’ять копіюванням початкового стану даних із диска, тобто. шифрування даних у пам’яті карти від шахрайства такого роду не рятує. Практика показує, у Росії людей, здатних на заняття, достаточно.

У картках з захищеної пам’яттю використовується спеціальний механізм до розв’язання чтения/записи чи стирання інформації. Щоб провести ці операції, треба пред’явити карті спеціальний секретний код (котрий іноді чимало). Пред’явлення коду означає налагодження з ній зв’язку й передачу коду «всередину» карти. Порівняння коду з ключем захисту чтения/записи (стирання) даних проведе сама карта і «повідомить» звідси влаштуванню чтения/записи смарт-карт. Читання записаних на згадку про карти ключів захисту чи копіювання пам’яті карти неможливо. У той самий час, знаючи секретний код (коди), можна прочитати чи записати дані, організовані найприйнятніший для платіжної системи логічним чином. Отже, карти з захищеної пам’яттю годяться для універсальних платіжних застосувань, добре захищені, і навіть недорогі. Так, ціна карти СРМ896 не перевищує 4 дол. для накладів вище 5 тис. прим. [21, з. 90].

Зазвичай, карти з захищеної пам’яттю містять область, у якому записуються ідентифікаційні дані. Ці дані неможливо знайти змінені згодом, що дуже важливо задля забезпечення неможливості підробки карти. Для цього він ідентифікаційні дані на карті «прожигаются».

Слід також, щоб у платіжної карті були, по меншою мірою, дві захищені області. Вже зазначалося, що у технології безготівкових розрахунків з картам беруть участь зазвичай три юридично незалежних особи: клієнт, банк і книгарня. Банк вносить грошей карту (кредитує її), магазин знімає гроші із карти (дебетует її), і всі ті операції мають вершитися за санкцією клієнта. Отже, доступом до дані карті та операції з них треба розмежовувати. Це досягається розбивкою пам’яті карти на дві захищені різними ключами області - дебетову і через кредитну. Кожен учасник операції має власний секретний ключ.

Структура даних цих картах може відповідати структурі, наведеної на рис. 1.1. Для захисту областей даних від несанкціонованого доступу передбачаються поля, контролюючі доступом до цих даних. Існують три типу ключей:

I-Кеу — ключ банка,.

Р-Кеу — ключ власника картки — PIN-код,.

А-Кеуs — ключі торгових організацій чи інших приложений.

Використання цих ключів дає можливість доступу до читання інформації з відповідної області чи записи інформації. Зазвичай, активізація одного ключа дозволяє тільки читати інформацію, а активізація відразу всіх ключів її - і записувати. [14, з. 116−117].

Правильне пред’явлення ПІН-коду відкриває доступом до карті (читання даних), проте має змінювати інформацію, якої розпоряджається кредитор карти (банк) чи його дебітор (магазин). Ключ записи інформацією кредитну область карти є тільки в банку; ключ записи інформацією дебетную область — у магазину. Тільки за пред’явленні відразу двох ключів (ПІН-коду імені клієнта й ключа банку при кредитуванні, ПІН-коду імені клієнта й ключа магазину при дебетовании) можна навести відповідну фінансову операцію — внести гроші або списати суму купівлі з карты.

Якщо ролі платіжної використовуються карти з одного захищеної областю пам’яті, — отже, банк і книгарня працюватимуть з і тієї ж областю, застосовуючи однакові ключі захисту. Якщо банк, як емітент карти, може служити її дебетовать (наприклад, в банкоматах), то магазин права кредитувати карту немає. Але така можливість йому дана — оскільки, необхідність дебетования карти під час купівлі, він знає ключ стирання захищеної зони. Те, як і кредитор карти, і його дебітор (зазвичай різні особи) користуються одним ключем, порушує відразу кількох основних принципів захисту (зокрема, принципи поділу повноважень і мінімальних повноважень). Це рано чи пізно призведе до шахрайства. Не рятують ситуацію і писав криптографічні засоби захисту информации.

З відомих карт з захищеної пам’яттю лише згадувана вже карта СРМ896 має двома захищеними областями пам’яті і відповідає вимогам з розмежування доступу до інформації, як з боку банку, і із боку магазина.

Принципово інші можливості відкривають справжні мікропроцесорні карти, оскільки вони теж мають своє внутрішнє логіку і буде, є микрокомпьютером.

У карту вбудовується спеціалізована операційна система, забезпечує великий набір сервісних операцій та коштів безопасности.

Операційна система карти підтримує файлову систему, що передбачає розмежування доступу до інформації. Для інформації, береженої у будь-якій записи (файл, група файлів, каталог), можуть бути такі режими доступа:

* завжди доступна по чтению/записи. Цей режим дозволяє чтение/запись інформації не повідомляючи спеціальних секретних кодов;

* доступна читання, але вимагає спеціальних повноважень для записи. Цей режим дозволяє вільне читання інформації, але дозволяє запис тільки після пред’явлення спеціального секретного кода;

* спеціальні повноваження у чтению/записи. Цей режим дозволяє доступ читання чи записи після пред’явлення спеціального секретного коду, причому коди для читання і запис може бути различными;

* недоступна. Цей режим не дозволяє читати чи записувати інформацію. Інформація доступна лише внутрішнім програмам картки. Зазвичай цей режим встановлюється для записів, містять писав криптографічні ключи.

Зазвичай, на такі картки вмонтовані писав криптографічні кошти, щоб забезпечити шифрування інформації та вироблення «цифровий» підписи. Традиційно за картках цих цілей застосовується криптографічний алгоритм. З іншого боку, в картці є кошти ведення ключовою системы.

Карти забезпечують різний спектр сервісних команд. Для банківських цілей найцікавіші їх — кошти ведення електронних платежей.

До спеціальним засобам ставляться можливість блокування роботи з карткою. Відрізняються два виду блокування: за умови пред’явлення неправильного транспортного коду і за несанкціонованому доступе.

Суть транспортної блокування у тому, що доступом до картці неможливий без пред’явлення спеціального транспортного коду. Цей механізм необхідний захисту від нелегального використання карток при розкраданні під час пересилки картки від виробника до споживача. Картка то, можливо активізовано лише за пред’явленні правильного «транспортного» кода.

Суть блокування при несанкціонованому доступі у тому, що й при доступі до інформації кілька разів неправильно показали код доступу, то карта взагалі перестає бути працездатною. У цьому, залежно від встановленого режиму карта то, можливо згодом або активізовано за умови пред’явлення спеціального коду, або ні. У разі картка стає непридатною використання.

Пластикові карти з мікросхемами мають більш високий ступінь захисту від шахрайства і подделок.

Попри очевидні переваги, смарт-карточки досі мали обмежений застосування, по тойпричине, що ця картка значно дорожче, ніж картка з магнітною смугою. Лише за останні роки, коли виміряти ціну шахрайства з магнітними картами у міжнародних платіжних системах став дуже високим і продовжує зростати, банками було вирішено про поступове переході на смарт-карты. 21, з. 103].

Суперсмарт-карты. Прикладом може бути багатоцільовий карта фірми Toshiba, яка у системі VISA. На додачу всім можливостям звичайній мікропроцесорної карти, ця карта також має невеличкий дисплей і допоміжну клавіатуру для введення даних. Ця карта об'єднує у собі кредитну, дебетову і предоплатную карти, і навіть виконує функції годин, календаря, калькулятора, здійснює конвертацію валюти, може бути записничком тощо. Через високу вартість, суперсмарт-карты немає сьогодні поширення, та їх використання буде, мабуть, расти.

1981;го року Дж. Дрекслером була винайдено оптична карточка. Карты оптичної пам’яті мають велику ємність, ніж карти пам’яті, але дані ними можуть бути записані лише одне раз. У цих картах используетсяWORM-технология (однократна запис — багаторазове читання). Запис і зчитування інформації з такою картки відбувається спеціальної апаратурою з допомогою лазера (звідки іншу назву — лазерна карта). Технологія, застосована картах, подібна тієї, що використовується в лазерних дисках. Основное перевагу таких карток — можливість збереження великих обсягів інформації. Такі картки в банківських технологіях поширення доки отримали внаслідок високу вартість як самих карток, і зчитувального оборудования.

1.4. Платіжна система і його участники.

Платіжної системою називатимемо сукупність методів і які суб'єктів, які забезпечують у межах системи умови від використання банківських пластикових карток обумовленого стандарту як платіжний засіб.

Перед кожним банком, які є на етапі вибору системи обслуговування клієнтів з урахуванням пластикових карток, виникає комплекс технічних і технологічних проблем. Одне з основних завдань, розв’язуваних під час створення платіжної системи, полягає у виробленні дотримання загальних правил обслуговування карток, входять до системи емітентів, проведення взаєморозрахунків і платежів. Правила інформаційного обміну впливають вплинув на вибір аппаратно-информационных коштів, засобів зв’язку й комунікацій, на систему забезпечення безпеки. Ці правила охоплюють і суто технічні аспекти операцій із картками — стандарти даних, процедури авторизації, специфікації на що використовується обладнання та ін., і фінансові боку обслуговування карток — процедури розрахунків із підприємствами торгівлі, і сервісу, входять до складу приймальні мережі, правила взаєморозрахунків між банками, тарифи тощо.

Існуючі особливості й можливості пластикових карток мусять зашкодити особливостях побудови і функціонування платіжних систем.

У випадку розвинену платіжну систему становлять:

* власник карты;

* банк-эмитент;

* банк-эквайер;

* розрахунковий банк;

* магазини і їдальні інші точки обслуживания;

* процесинговий центр і коммуникации.

1.4.1. Утримувач пластикової карты.

Утримувач пластикової карти — та людина, якому передається карта з урахуванням підписаного договору з емітентом [21, з. 77]. Не завжди користувач є обличчям, уклали контракт (наприклад, в случаекорпоративных чи сімейних карт).

Власниками банківських карток у Росії може бути фізичні і юридичні лица, как резиденти, і нерезиденти, відповідно до Положення Банку Росії «Про порядок емісії кредитними організаціями банківських карток і здійснення розрахунків з операціям, скоюваних із використанням» від 9 квітня 1998 року № 23-П, в ред. Вказівки ЦБ РФ від 29.11.2000 № 857-У (далееСтановище). Власник карти може використовувати її на оплату товарів та послуг, запропонованих інші учасники платіжної системи, і навіть щоб одержати наличных.

Перед видачею кредитної картки клієнт заповнює спеціальну анкету, з урахуванням якої проводиться аналіз його кредитоспроможності. Річ у тім, що кредит по банківської картці пов’язаний з ризиком не возвратассуды, тому видачі кредитної картына Заході передує вивчення кредитної історії імені клієнта й його поточного фінансового стану. У Росії її немає досвіду ведення кредитних історій і як страхування ризиків, що з оформленням кредитнойкарты, банки вимагають внесення страхового депозиту. Сума коштів у страховому депозиті може у 1,5 і більше разів перевищувати ліміт кредитования.

Причини, якими клієнт звертається до банк, зазвичай, пов’язані з следующим:

* операції, оспорювані клиентом;

* неотримання вчасно виписки по счету;

* неотримання банком переведення гривень у оплату виписки по счету;

* запит про залишку непогашеною задолженности.

Запит першого роду виникає тоді, коли клієнт, отримавши виписку за рахунком, виявляє у ній операцію, що він не робив. Хибна запис може виникнути з різних причин, зокрема і цього те, що хтось скористався рахунком клієнти на шахрайських целях.

Банк повинен з’ясувати причину помилки, звернувшись до оригіналу торгового рахунки, підписаного клієнтом. У цьому до з’ясування істини спірна сума повинна бути зарахована на особливий рахунок і з ній повинні нараховуватися проценты.

Одержання вчасно виписки за рахунком теж то, можливо предметом запиту. Зазвичай власник картки знає дату надсилання виписки і то, можливо стурбований її відсутністю. З отриманням відповідного запиту працівник банку повинен перевірити факт відправки виписки, правильність зазначеного адреси — й таке інше. Зазвичай до з’ясування питання банк не бере з клієнта комісії у разі прострочення платежа.

Інша причина можливого конфлікту — відсутність кредитної записи по карткового рахунку після наступу терміну платежу і переклад рахунки розряд прострочених. Банк відправляє клієнту нагадування про необхідність зробити платіж. Проте останній може сповістити банк, що платіж було зроблено, навіть уявити копію грошового перекладу. Банк у разі має терміново вжити заходів зміни статусу рахунку з простроченого на чинний і з’ясувати причину помилки. Клиентуследует надати можливість користуватися карткою протягом періоду розслідування. Що ж до про залишку непогашеною боргу рахунку, то такі довідки треба давати з часткою обачності. Обличчя, незаконно завладевшее карткою, може намагатися у такий спосіб отримати відомості, необхідних її використання. Тому працівникові банку слід попередньо з’ясувати, виходить чи запит від законного власника, наприклад, дізнатися дату суму останньої операції з карткою і звірити відповідь зі своїми в банку данными.

Можуть бути й інші запити, наприклад, про характер нових продуктів і постачальники послуг, запропонованих банком. Працівники відділу обслуговування повинні розташовувати інформацією, якщо банк на той час проводить маркетингову компанію з просування нового продукту. [25, з. 87−89].

Що стосується втрати карти клієнт повинен зателефонувати до банк, і навіть написати заяву про блокування карти. У цьому гроші залишаються на рахунку у банку у повній безпеці, а клієнту виготовляється нова карта з новими номером і новим PIN-кодом.

1.4.2. Банк-эмитент.

Банк, які випускає пластикові картки, і надає в розпорядження клієнтів, називається банк-емітент. У цьому картки залишаються у власності банку, а клієнти отримують право їх использования. Выдача картки клієнту розпочинається відкриттям йому рахунки банке-эмитенте і, зазвичай, внесенням клієнтом певних коштів з цього приводу. Видаючи картку, банк-емітент перебирає цим гарантійні зобов’язання з забезпечення платежів з картці. Характер цих гарантій залежить від платіжних повноважень, наданих до клієнта й фіксованих класом картки. При видачі картки здійснюється її персоналізація — її у заносяться дані, дозволяють ідентифікувати власника картки, і навіть здійснити перевірку платоспроможності картки прийому її до оплати чи видачу готівки. [18, з. 169−170].

Основні функції банку-емітенту зводяться до следующему:

* випуск карток (кодування і запис персональних даних власника картки, эмбоссинг, висилка картки клієнту, поновлення карточки);

* аналіз кредитоспроможності (оцінка фінансового стану заявника, відкриття карткового рахунки, визначення кредитного лимита);

* авторизація (у відповідь запит торговця про можливість укладання угоди в автоматичному режимі чи телефоном, відновлення мастер-файла, взаємодію Космосу з системами інформаційного обмена);

* отримання комісії за обмін информацией;

* підготовка і висилка власнику картки виписки за рахунком із зазначенням сум і термінів погашення задолженности;

* бухгалтерський облік операцій із картковому счету;

* стягнення простроченої заборгованості контроль перевищення кредитного лимита;

* роботу з клієнтами (відповіді запити, розгляд жалоб);

* забезпечення безпеки контроль над шахрайством (підготовка звітів по украденим і фальсифікованим картках, блокування счетов);

* маркетинг (пошуку нових клієнтів, реклама, программы активізації операцій із картковим счетам).

Позитивне рішення щодо заявці клієнта отримання кредитної картки виноситься після докладного вивчення його фінансового стану з оцінкою ризику неплатежу. Якщо результати анализанеблагоприятны клієнтові, йому можуть дебетову картку зі зняттям готівки із рахунку при 100%-і авторизації як реального времени.

Якщо ж кредитоспроможність клієнта оцінена позитивно, вся існуюча інформація з заявки вводять у комп’ютер, де створюється файл-мастер для персональних даних. До нього заноситься прізвище і имяклиента, його постійний адресу, номер у системі соціального страхування, кредитний ліміт, номер карткового рахунки і термін поновлення картки. Одночасно готується магнітна стрічка, необхідна виготовлення картки клиента.

Необхідно зазначити на заходи для безпеки, яких слід дотримуватися у процесі виробництва та пересилання клієнтам карток. Ділянка виробництва карток у банку (чи спеціалізованої фірмі) відділений з інших відділів і під суворим контролем. Доступ дозволяється вужчому колу осіб, щоб скоротити ризик викрадення бланків чи готових карток, які підлягають відправлення владельцам.

Банк-емітент видає карти клієнту особисто. Разом з розгорнутою картою клієнт отримує конверт з PIN-кодом.

Банк-емітент періодично, зазвичай кожного місяця, посилає клієнту особливий документ — виписку з його кредитного рахунки, де вказуються комісійні збори, які клієнт має сплатити банку у зв’язку з проведенням операцій, обов’язкову мінімальну суму погашення боргу і розпочнеться новий залишок заборгованості.

Виписка за рахунком містить важливу інформацію для банку та її клієнта. Насамперед, вказується номер карткового рахунок у банку. Клієнт може мати кілька карток, і тому номер рахунки необхідний йому для перевірки розрахунків банку. Далі в виписці міститься нагадування про кредитному ліміті, встановленому по карткового рахунку і наводиться невикористана сума кредитної лінії на. Останній показник свідчить, що встановлений банком кредитний ліміт не перевищений клієнтом. У суму невикористаного ліміту включено ті угоди, які надходили до банку на момент підготовки виписки. Всі угоди є, повідомлення про які надійшли у банк пізніше цієї дати, будуть включені у розрахунок наступного циклу. Вказується як і кінцевий термін надходження платежу від клієнта у цій циклу. Усі суми, що надійшли пізніше цієї дати, вважаються простроченими, і за ними банк збиратиме збір за прострочення. Далі банк нагадує клієнту мінімальну суму обов’язкового платежу, потім наводяться сведенияо самої операції, яку виконав клієнт із застосуванням кредитної картки. Це насамперед, дата, які мають збігатися з датою на копії торгового рахунки, имеющейсяу власника картки. Далі вказано дату відповідної бухгалтерської проводки по карткового рахунку клієнти на банку. Ця дата дуже багато важить, оскільки, починаючи з неї, банк розраховує середньоденної залишок заборгованості, необхідний визначення комісійної збору. Кожній операції з карточкойприсваивается індивідуальний номер, яким у разі спору можна знайти всі документи. У штатівській спеціальній графі перераховані всі торговельні операції, включені в виписку, із зазначенням назви і адреси торгового чи сервісного предприятия.

Підготовка виписки за рахунком жадає від працівників відповідного підрозділи банку великої уваги і акуратності. Виписка мусить бути відправлено клієнту заздалегідь. Якщо виписка відправлено невчасно чи з хибному адресою, це дає підстави прострочення платежу, у якій клієнт не винен. Це, природно, призведе до конфліктної ситуації та додатковим видатках банка.

Важливо як і правильно встановити періоди складання виписок за рахунком щодо різноманітних груп клієнтів, щоб виписки висилалися впродовж місяця, і забезпечувалася рівномірна навантаження відповідних банківських служб (бухгалтерія, відділ розсилки тощо).

Отриманий банком переведення у рахунок платежу по виписці може бути зарахований на картковий рахунок у його отримання незалежно від цього, що він буде оброблений і проведено по бухгалтерським книгам. [25, з. 75−86].

1.4.3. Банк-эквайер

Банк-эквайер здійснює всього спектра операцій із взаємодії з точками обслуговування карток:

* обробку запитів на авторизацію;

* процессинг торгових рахунків, наданих банк торговцем по операциямс карточками;

* перерахування на розрахункові рахунки точок коштів за товари та, надані за картками;

* поширення стоп-листов (переліків карток, операції з яким за тими або іншим суб'єктам причин нині припинені);

* розгляд заявок торгових організацій приєднатися до системи розрахунків, аналіз кредитоспроможності вже наявних торговців, перевірку торговців, яких підозрював у шахрайстві;

* маркетинг, допомогу торговим підприємствам у придбанні устаткування обслуговування пластикових карт.

Процессинг торгових рахунків полягає у перенесення даних із паперового рахунку за магнітну стрічку запровадження до системи інформаційного обміну і «продажу» витрат на пальне банку-эмитенту.

У торговому рахунку вказується, передусім, номер банківського рахунки власника картки, його, дата закінчення терміну картки. При процессинге зчитується лише номер рахунки. Далі наводиться назва торгового підприємства, адресу, ідентифікаційний номер. Ці дані закладено у мастер-файле банка-эквайра і, зазвичай, не переносяться для підготовки магнітної стрічки. Далі повідомляється дата укладання угоди. Ця дата вносять у стрічку, передається з комунікацій і друкується в виписці за рахунком, яке б власнику картки. І, нарешті, вказується сума угоди. Вона як і листується на стрічку і використовується під час розрахунків.

Процессинг торгових рахунків має низку стадій. Спочатку торгові рахунки, що надійшли до банку від торговця, формуються в пачки однакового розміру й перевіряються (правильність заповнення, чи немає у пачці чужих рахунків з інших торговців, суму рахунків в пачці). Потім проводиться зчитування і перенесення даних. При ручний обробці рахунків дані вводяться з допомогою клавіатури на комп’ютерному терміналі.

У автоматизованих системах торгові рахунки проходять через сенсорні устрою. Суми зчитуються методом оптичного розпізнавання знаків. Якщо будь-які дані неможливо знайти прочитані машиною, їх додатково вводять вручну. Потім виконується звіряння сум, зафіксованих машиною, з сумами пачок на початок перенесення. Цей контроль необхідний виявлення помилок. Зазначимо, сучасна технологія обробки торгових счетовзначительно прискорює цей процесс.

Нарешті, після зчитування і місцевого контролю, сума рахунків передається у системі інформаційного обміну, і банк-эквайр отримує відшкодування цієї суми від асоціації з відрахуванням комісії за интерчейндж.

Як і інші елементи процесингу, обробка торгових рахунків вимагає суворого контролю. Банк зараховує суми рахунків, пред’явлених торговцем, на депозитний рахунок справи до день подачі рахунків. У той самий час відшкодування цієї суми системою інформаційного обміну може бути отримано, поки рахунки необроблені ине проведено про системи інформаційного обміну. Отже, банк змушений безплатно кредитувати торговця на період обробки рахунків. Якщо замість 2-х днів буде витрачено 4-те чи 5-ть днів, витрати банку істотно возрастут.

Тому адміністрація вводить жорсткі стандарти термінів обробки рахунків. У кожному разі слід завжди враховувати, що затримка процесингу означатиме втрату грошей для банку, а прискорення обробки рахунків — виграш. [25, з. 90−94].

Банк відпо-відає те що касири були добре навчені, правильно і швидко приймали картку до оплати, щоб у касах стояло устаткування, яке створюватиме проблем ні із високою якістю, і з часом обслуговування клиента.

З іншого боку, банк-эквайер може здійснювати видачу готівки за картках як і своїх відділеннях, і через його ж банкомати. Банк може і поєднувати виконання функцій эквайера і емітента. Слід зазначити, що, невід'ємними функціями банка-эквайера є фінансові, пов’язані з виконанням розрахунків й платежів точкам обслуговування. Що ж до перелічених вище технічних атрибутів своєї діяльності, вони можуть делеговані эквайером спеціалізованим сервісним організаціям — процесинговим центрам.

1.4.4. Розрахунковий банк.

Виконання эквайерами своїх можливостей тягне у себе розрахунки з емітентами. Кожен банк-эквайер здійснює перерахування коштів точкам обслуговування зі сплати власників карток банків-емітентів, які входять у цю платіжну систему. Тому відповідні кошти (і навіть, можливо, кошти, возмещающие видану готівку) би мало бути потім перераховано эквайеру цими емітентами. Оперативне проведення взаєморозрахунків між эквайерами і емітентами забезпечується наявністю в платіжної системі розрахункового банку (однієї чи кількох), у якому банки — члени системи відкривають кореспондентські рахунки. [18, з. 106].

1.4.5. Магазини та інші точки обслуживания.

Юридичні відносини між банками-екваєрами й підприємствами роздрібної комерційної мережі будуються з урахуванням договору. Кожна платіжна система розробляє свої вимоги такому договору. Практика натомість роботи за еквайрингом виділила деякі загальні принципи й положення, які обов’язково повинні бути враховані у договорі. Суть договору у тому, що банк або інший уповноважений член платіжної системи надає право підприємству приймати до оплати картки даної платіжної системи з повним дотриманням певних вимог. Натомість він зобов’язується в встановлених термінів відшкодовувати підприємству суми проведених операцій із картках даної системи, утримуючи собі оговариваемую плату як відсотка від возмещаемых сум. Всі ці позиції повинні бути докладно відбито у договоре.

Договір між банком і підприємством зазвичай предусматривает:

* види карток (платёжных систем);

* перелік магазинів (точок обслуговування) даної торгово-сервісній фірми, у яких мають приймати карточки;

* зобов’язання підприємства на видноті розміщувати торговий знак платіжної системи, информирующий клієнтів про можливість оплати товарів та послуг карточкой;

* зобов’язання підприємства не встановлювати ціну товару вище, коли він оплачується карткою, а чи не наличными;

* спосіб авторизації (із зазначенням основного і резервних телефонів у разі голосової авторизации);

* авторизационный ліміт, тобто мінімальну суму операції, вище за яку авторизація є обязательной;

* лад і регулярність отримання стоп-листов;

* умови, у яких підприємство використовує устаткування, необхідне прийому карток так і оформлення операций;

* лад і терміни доставки сліпів в банк;

* термінів відшкодування сум операцій предприятию;

* розмір комісії, одержуваної банком, і Порядок її удержания;

* порядок повернення сум за операціями, опротестованим системой;

* порядок вилучення карток, спосіб їх постачання банк і величину винагороди касирові, изъявшему розшукуваною карточку;

* докладний порядок дій касирів по ідентифікації карток, роботи з стоп-листом, авторизації, оформленню сліпів, працювати з устаткуванням, вилученню карток тощо. (ці процедури зазвичай виносяться на окрему інструкцію для кассира/продавца).

Фундаментальна обізнаність із підприємствами з прийому карток до оплати є справою, з погляду організації. Складність полягає головним чином тому, що касири крамниць та інших комерційних підприємств як не підпорядковуються банку, а й, зазвичай, немає відповідної підготовки до роботи з банківськими картками.

Ця проблема намагаються вирішити кількома способами. Необходимо підготувати просту і дохідливу інструкцію для касирів. Потрібно здійснити дуже докладне навчання касирів. Але, зазвичай, одного навчання може не вистачити: касири змінюються, щось можуть пробачити, раз у раз бажано проводити перепідготовку.

Третім напрямом роботи з підприємствами є регулярна розсилання на підприємствах листів із важливою нової інформацією, що стосується прийому карток.

Ще однією формою роботи, рекомендованого деякими платіжними системами, є регулярна інспектування торгових точок з виявлення недоліків у обслуговуванні чи порушенні інструкцій. На жаль, инспектированиюу нашій країні, поки не приділяють уваги, хоча оно, по визнанню багатьох експертів, є дуже ефективним засобом як підвищення дисципліни касирів, але иопределения тих точок обслуговування, де потенційно високий ризик мошенничества.

1.4.6. Процесинговий центр і коммуникации.

Використання дебетовой магнітної картки призводить до необхідності on-line авторизації кожної угоди будь-якій точці обслуговування платіжної системи. Для операцій із кредитної карткою авторизація необхідна ні в першій-ліпшій нагоді, але, наприклад, і при отриманні грошей до банкоматах вона також проводиться всегда.

Процесинговий центр — спеціалізована сервісна організація — забезпечує обробку які від эквайеров (чи з точок обслуговування) запитів на авторизацію і/або протоколів транзакцій — фіксованих даних про вироблених у вигляді карток платежах і видачах наличных. Для цього центр веде базі даних, яка, зокрема, містить даних про банках — членах платіжної системи та тримачів карток. Центр зберігає інформацію про значно менші ліміти власників карток і виконує запити на авторизацію у разі, якщо банк-емітент не веде власної фінансової бази (off-line банк). Інакше (on-line банк) процесинговий центр пересилає отриманий запит в банк-емітент авторизуемой картки. Вочевидь, що киселинсько-берестський осередок забезпечує пересилку відповіді банку-еквайєру. З іншого боку, виходячи з накопичених протягом дня протоколів транзакцій процесинговий центр готує і розсилає підсумкові дані щодо взаєморозрахунків між банками-учасниками платіжної системи, і навіть формує і розсилає банкам-эквайерам (а, можливо, і до точки обслуговування) стоп-листы. Процесинговий центр може також забезпечувати потреби банків-емітентів у нових картках, здійснюючи їх замовлення заводах і подальшу персоналізацію, і навіть мати базу для технічного супроводження і про ремонту POS-терміналів і банкоматів. Слід зазначити, що розгалужена платіжна система може мати кілька процессинговых центрів, роль яких регіональному рівнях можуть виконувати і банки-эквайеры.

Ще одна джерело повідомлень — електронні документи, якими обмінюються банки-учасники з розрахунковим банком, а, можливо, і один з одним при регулярне проведення взаиморасчетов.

Комунікаційні центри забезпечують суб'єктам платіжної системи доступом до мереж передачі. Використання спеціальних високопродуктивних ліній комунікації зумовлена необхідністю передачі великих обсягів даних між географічно розподіленими учасниками платіжної системи при авторизації карток та інших случаях.

Отже, схема карткових розрахунків у основесвоей припускає наявність трьох окремих контрактов:

* між торговцем і пред’явником карти — щодо продажу товарів хороших і услуг;

* між банком і торговцем — про згоду останнього приймати картки як оплата товаров;

* між банком і власником картки — про відшкодування банку суми, сплаченої торговцю по операції з кредитної картой.

З організаційної погляду ядром платіжної системи є джерело якої в договірних зобов’язання асоціація банків. Для успішного функціонування платіжної системи необхідні зміни і спеціалізовані нефінансові організації, здійснюють технічну підтримку обслуговування карток: процессинговые і комунікаційні центри, центри технічного обслуговування тощо.

Процессинговые центри є технологічним ядром платіжної системы. Поддержание надійного, стійкого функціонування платіжної системи вимагає наявності істотних обчислювальних потужностей у процессинговом центрі (чи центрах — у менш розвиненій системі) і розвиненою комунікаційної інфраструктури, оскільки процесинговий центр системи повинен матимуть можливість одночасно обслуговувати досить багато географічно віддалених точок. З іншого боку, неминуча також маршрутизація запитів, що ще більше посилює вимоги до комунікацій. Вочевидь, що з розв’язання викладених проблем необхідно використання високопродуктивних мереж передачі. З структурної погляду мережу передачі у своїй стає внутрішнім невід'ємним елементом платіжної системы.

1.4.7. Вигоди й недоліки карткових розрахунків учасники платіжної системы.

Бистре поширення банківських карток, їх перетворення на масовий інструмент розрахунків, неухильне зростання популярності кіноклубів серед широких груп населення служить свідченням те, що цій формі розрахунків вигідна основним категоріям учасників системы.

Основні привабливі риси карт їхнього власників полягають у следующем:

* Зручність користування — власнику карти непотрібно мати при собі великих грошових сум під час відвідання крамниць та підприємств сервісу, що знижує ризик втрати чи розкрадання готівки, і на будь-якій момент може зробити велику купівлю, яку заздалегідь невідомо, де вона може статися. Разом про те зручність застосування карт буде лише тоді може бути реалізований повною мірою, якщо є широка мережу власних торговельних і сервісних підприємств, що беруть карти як оплата за товари та.

* Дебетова картка надає клієнту переважно технічні зручності: можливість проведення безготівкових платежів, знять готівкових, управління рахунком через автоматичні устрою. Фінансова привабливість картки порівняно невелика і може полягати у нарахуванні відсотків по залишок на рахунку й, можливо, отриманні знижок при покупках.

* Якщо картка кредитна, що його друге гідність — можливість одержання кредиту. У карткову систему розрахунків кредит надається покупцю автоматично, без спеціального звернення до банку. У час купівлі используетсякредитная лінія — згоду банку надавати позичальнику позички у майбутньому не більше заздалегідь обумовленого ліміту — причому ліміт її відновлюється принаймні погашення боргу. Покупець користується кредитом без стягування відсотків на споживачів протягом терміну від 4 до 8 тижнів. З іншого боку, може за бажання відстрочити виплату боргу межі пільгового періоду, сплачуючи банку відсотки. Вигода власника картки у разі набуває форми фінансових удобств.

* Ще одна перевага карткових розрахунків — отримання користувачем інформації від банку формі виписки із рахунку, що дозволяє перевірити кожну операцію і висунути претензії до у разі неправильного оформлення угод. Суворішими стають контролю над станом рахунки і плануванням свого бюджета.

* не треба турбуватися про конвертировании валюти. Це зробить банк, причому отже клієнт виграє на різниці між курсом обміну у книгарні і курсом, яким конвертацію здійснює банк.

* Користуватися на карткою престижно (особливо у країнах, де картки доки стали загальновживаними). Це говорить при цьому уміння поводження з сучасними технічними засобами, используемыми, в фінансової сфере.

* Кошти, що перебувають у карт рахунку зайве декларувати після перетину границы.

* Є й інші гідності - пільги на придбання товарів, відновлення втрачених чи украдених карток, пільги при бронювання місць у готелях, при замовленні авіаквитків тощо. буд.

До вад розрахунків з картках можна отнестиплату отримання карти, за річне обслуговування, комісійні за обналичиваниеи др.

Для представників торгової сфери карткові розрахунки мають такі переваги:

* розширення продажу і нових покупателей;

* непотрібно турбуватися про конвертації денеги інкасації выручки;

* можливість надання кредиту без використань власні кошти та проведення спеціальних систем обліку;

* зниження ризику отримання фальшивих купюр;

* людина з карткою на руках більш схильні зробити купівлю, ніж власник наличных;

* підвищується безпеку роботи (оскільки чеки (сліпи) за підписами клієнтів, що залишаються у книгарні і означають надходження грошей з його приводу, уявити не можуть інтересу для грабителей);

* підвищується престиж, рейтинг магазина.

Користуючись усіма перевагами магазин йде додаткові видатки, пов’язані до витрат для закупівлі чи оренду необхідного устаткування. При перерахування суми коштів у розрахунковий рахунок магазину банк утримує комісійні, зазвичай 2−3%.

Ініціаторами впровадження кредитних та інших видів карток виступили банки, розраховуючи отримати такі выгоды:

* збільшення споживчих ссуд;

* збільшення залучених ресурсів (грошей рахунках, страхові депозиты);

* розширення сфери діяльності банку на віддалені районы;

* перехресна продаж додаткових продуктів і рівнем послуг власникам карточек;

* організація ближчих і зручних клієнтам расчетов;

* зменшення обсягів яка у розрахунках готівки і, отже, зниження вартості операций;

* відпрацювання нової, прогресивнішою безпаперовій технологии;

* розвантаження центрального офісу банку від напливу клиентов;

* комісійні, які банк бере завсім операції з картками. З іншого боку, клієнт оплачує отримання картки, до її річне обслуживание;

* підвищується конкурентний потенціал банки з урахуванням загальносвітовій тенденції витискування зі платіжного обороту як готівки, а й чеків, зростає авторитет банку як учасника інноваційних процессов;

* престиж і реклама банку на пластикових картках, які клієнти використовують як як платежу, а й як свідчення певного соціального статусу, тощо. п.

Щоб карткові проекти були ефективні, банки змушені на великі витрати: плата завступление і членство в платіжних системах чи видатки організацію власного процесингового центру, створення інфраструктури обслуговування карт.

1.5. Технічні средства.

Наявність на вході і місцях розрахунків наліпок із логотипами різних платіжних систем інформує власників карток у тому, що це підприємство приймає до оплати відповідні картки. Процедура розрахунків є простою, вони можуть здійснюватися з допомогою электронноготерминала чи импринтера.

1.5.1. Використання POS-терминалов.

POS-термінал чи електронний термінал — електронне пристрій реалізації безготівкових розрахунків за товари та, у якому вставляється чи крізь який протягується картка клієнта. Він призначений в обробці транзакцій при фінансових розрахунках із використанням пластикових карток з магнітною смугою і смарт-карт.

Термінали устанавливаютсяв місцях обслуговування покупців. Їх використовують службовцями для введення і передачі про платіжних операціях — у банківську систему й у зворотного отримання й читання на екрані монітора інформації реакцію банку на платіжні операції клієнта. Термінали можуть бути надані торгової фірмі банком, у разі вони вважаються які належать банку. Торгові фірми можуть купувати і власні термінали.

Термінали бувають двох видов:

1. Платіжний термінал — спеціалізовані микроЭВМ. Невеликий обсяг пам’яті Демшевського не дозволяє зберігати великі списки стоп-листов карток і транзакцій. Такі термінали призначені обслуговування карт одного емітента (новий емітент — новий термінал), що створює певні незручності співробітників торгівлі, Демшевського не дозволяє виробляти розрахунок готівкою. [21, з. 141].

2. Касові реєстратори — створюються з урахуванням персональних комп’ютерів. Дозволяють прийматимемо всі види платежів, мати повні стоп-листы. Такі термінали можуть бути в локальну мережу і системи обліку, складування і базою даних штрих кодів товарів магазину. Поява нового емітента призводить до зміни програмного забезпечення. І тут можлива повна автоматизація операції оплати купівлі: клієнт вставляє картку і набирає PIN-код, продавець з допомогою спеціального устрою зчитує штрих-код товару. Далі усі фінансові операції виробляє електронну систему розрахунків: базі даних відшукується товар по штрих-коду й її ціна, перевіряється можливість оплати безготівковим шляхом (стан рахунки клієнта), й трапляються розрахунки. [21, з. 141−142].

Використання POS-терміналів дозволяє автоматизувати операції з обслуговування картки, і істотно зменшити час обслуговування. Можливості і комплектація POS-терміналів варіюються в межах, проте багато сучасних термінали обладнані пристроями читання як смарт-карт, і карт з магнітною смугою, енергонезалежної пам’яттю, портами для підключення PIN-клавиатуры (клавіатури для набору PINкоду), принтера, з'єднання з ПК чи з електронним касовим апаратом.

З іншого боку, зазвичай POS-термінал буває оснащений модемом із можливістю автодозвона. POS-термінал має «інтелектуальними» можливостями — може бути програмувати. Усе це дає змогу провадити як on-line авторизацію карт з магнітною смугою і смарт-карт, а й використовувати під час роботи зі смарт-картами режим off-line з накопиченням протоколів транзакцій. Останні під час сеансів зв’язку передаються в процесинговий центр. Під час сеансу зв’язку POS-термінал може також ухвалювати й запам’ятовувати інформацію, передану ЕОМ процесингового центру. У це бувають стоп-листы, але аналогічним чином може здійснюватись і перепрограмування POS-терміналів.

Останнє покоління терміналів може прогнозувати рівень торгової діяльності, аналізувати наявні дані, здійснювати автоматичну перевірку пластикових карток, здійснювати операції, зумовлені потребами самого магазина.

Що стосується установки на підприємствах торгівлі POS-терміналів авторизацияпроисходит автоматично, що прискорює зарахування коштів з цього приводу продавця із рахунку покупця, оскільки ця операцияпроизводится автоматично в останній момент купівлі. Відбувається скорочення паперового документообігу. Збільшується гарантія платежу і забезпечується надійний захист від несанкціонованого доступу до рахунку клиента.

Вартість POS-терміналів залежно від комплектації, можливостей, фірми-виробника не може змінюватися і від кількох сотень за кілька тисяч доларів, проте звичайно перевищує півтора — дві тисячі. Розміри і ваги POS-термінали порівняти з аналогічними параметрами телефонного апарату, а часто бувають і меньше.

Термінали встановлюються у крупних торгових центрах з великим щоденним оборотом. За наявності електронного термінала центральний комп’ютер торгового центранапрямую з'єднаний із центральним комп’ютером системинформационного обміну.

1.5.2. Импринтер

При голосової авторизації використовується импринтер — механічне пристрій щоб одержати відбитка з эмбоссированной карти. Касир з допомогою импринтерапереносит вичавлену на картці інформацію на платіжний чек (слип).

Сліп є бланк, трійка копій. У перших зразках сліпів між копіями уставлялася копірка. Зараз майже всі перейшли на сліпи зі спеціальним хімічний склад, темнеющим у місцях, які зазнали тиску. Це використовується для «прокатки» слипа в импринтере. У импринтер закладається картка, її у кладеться сліп і згори — прокочується валиками. Отже, символи, эмбоссированные на пластиці, залишають відбитки, які за кілька секунд темніють і стають цілком читаемы.

Одна копія слипа віддається власникові картки за підписом касира, інша за підписом власника — залишається до каси як первинного документа, третья за підписом власника і касира інкасується до банку, і підставі сума угоди з відрахуванням комісійних перераховується на розрахунковий рахунок магазину. [19, з. 100].

Импринтеры зручно застосовувати там, де обсяг угод щодо невеликий, а сума купівлі велика (магазини побутової техніки від, меблів, ювелірні вироби і т.п.).

1.5.3. Застосування банкомата.

Прагнучи заощадити, на зарплатах співробітників у західних банках, почали впроваджувати «автоматичних касирів», тобто банкоматы.

Банкомат багатофункціональне пристрій самообслуговування, призначене обслуговування клієнтів за відсутності банківського персоналу, головною функцією якого залишається зняття готівки з карткового рахунки. У цьому операції міститься якесь внутрішнє протиріччя: адже гідність банківських карток залежить від можливості не мати з готівкою. Хороший сучасний банкомат може дати майже всі операції, що виконує зазвичай касир банку: повідомити залишок коштів у рахунку власника картки; видати готівка; прийняти готівка; перевести зазначену власником картки безготівкову суму в інший рахунок; давати звіт про рух коштів у рахунку за певний період; виконувати періодичні платежі; представляти інформаційно довідкові послуги. З іншого боку, банкомат друкує квитанцію, що підтверджує проведення транзакції. Деякі моделі забезпечують печатку як квитанції, а й виписки за рахунком, і записів в ощадної книжці клієнта. Печатка проводиться у разі запиту клієнта, який має вибрати відповідного пункту з меню й тицьнути на на відповідну клавішу. Останнє покоління банкоматів, випущених США, може виконувати 125 різних функцій. [21, з. 124].

Банкомати ділять на універсальні (повнофункціональні) й спеціалізовані. Останні призначені до роботи з готівкою, але дуже швидко (трохи більше 15 з. однією операцію). Банкомати, призначені надання інформаційно-довідкових послуг, дістали назву «інформаційних киосков».

Основне перевагу банкомату перед звичайним касиром — можливість цілодобової роботи. Тому банкомати необхідно встановити у найбільш відвідуваних місцях, куди клієнт платіжної системи може потрапити до час дня чи ночи. У нас банкомати встановлюються переважно у приміщеннях самих банків, в метро, в готелях міжнародного класу, або у великих магазинах — словом, там, де є охорона. Хоча банкомати мають досить надійний захист від зламування і вандалізму, банки поки побоюються розміщувати дороге устаткування там, де його немає нагляду, тому клієнти не можемо отримувати готівку у час і у будь-якому місці. Вочевидь, що це перешкоджає перетворенню банківських карток на універсальний засіб оплати й знижує їх привабливість для потенційних клієнтів. Банк теж недоодержує своє, коли банкомат працює 5−6 годин на день замість двадцяти четырех.

У Росії її, де інфраструктура безготівкових розрахунків ще не всеохватна, можливість легко й у будь-який час отримати готівка зі свого рахунку стає необхідною умовою існування будь-якої платіжної системы.

За виконання перелічених вище операцій відбувається обміну інформацією між клієнтом і платіжної системою з допомогою банкомату. Цей обмін може здійснюватися у одному із трьох режимов:

*On-line (режим реального часу) — банкомат постійно підключено до процесингового центру, обміну інформацією відбувається безупинно. І тут всі необхідні даних про клієнта, рух коштів і залишках з його рахунку можуть міститися у процессинговом центрі, все транзакції по карткового рахунку виконуються у реальному масштабі часу процесинговим центром. 21, з. 125].

*Off-line (автономний режим) — банкомат немає зв’язки й з процесинговим центром, та обмін інформацією здійснюється з тривалими інтервалами, шляхом перенесення інформації на магнітних носіях. І тут виникла потреба зберігати даних про клієнта, рух коштів і залишках з його картковому рахунку у самому банкоматі. Транзакції по карткового рахунку також реєструються і нагромаджуються в банкоматі, і лише після перенесення інформацією процесинговий центр, виробляється пакетна обробка цих транзакцій і коригується стан карткового рахунки клієнта. У режимі оff-line перевірки виробляються з допомогою автономної бази даних банкомату. І тут зазвичай встановлюється добовий ліміт зняття готівкової суми, яка може бытьменьше величини обов’язкового незнижуваного залишку по карткового рахунку клієнта. [21, з. 125−126].

*Квази — on-line — банкомат пов’язують із процесинговим центром каналами телефонного зв’язку, але зв’язок не підтримується безупинно, а здійснюється за деякому розкладу. Розрізняють системи із додзвоном від банкомату в процесинговий центр чи з обзвоном банкоматів процесинговим центром, і навіть системи з обзвоном/дозвоном за окремим розкладом (наприклад, щогодини чи кожні дві години) і системи із додзвоном за необхідності, т. е. під час здійснення транзакції. [21, з. 126].

ГЛАВА 2. ОРГАНИЗАЦИЯ РОБОТИ З ПЛАСТИКОВИМИ КАРТАМИ.

2.1.Подготовка до емісії карточек.

Нині різних рівнях й у різноманітних системах пластикових карток займаються понад 1000 російських банків. Дедалі більше банків подумываюто випуску карт одній з існуючих платіжних систем і навіть своїх собственных.

В окремих російських банків карткові програми середньої масштабності окупилися і почали давати прибуток після 1 — 1,5 років, тому затвердження експертів у тому, що карткові проекти окупаються через 10 — 15 років не так. Окупність карток залежить від кваліфікації керівника карткової програми чи консультанта з цього питання, а чи не стану ринку, немає від національних особливостей, немає від розмірів банку, хоча теж важливо. [19, з. 51].

Трапляється й такий таке, що карткова програма не окупає себе. Виявляється, що міра операцій із кількості випущених і головних дійових карт вбирається у фонд зарплати працівників відділу, а доходів бракує, щоб оплатити навіть використання канцтоварів. [19, з. 51].

Фундаментальна обізнаність із банківськими картками вимагає принаймні середньострокового планування і добре продуманих рішень. Якось вирішивши працювати з картками, навряд чи можна буде «відіграти» назадбез шкоди репутації банку, отже, щодо його фінансового состояния.

Обираючи, яку картку випускати, банк розмірковує так, наскільки численна мережу прийому таких карток. Це враховує і клієнт, селективний картку. Однак у сьогодні російський банк може стоятьперед дилемою: випускати міжнародні картки чи російські. Дилема у тому, що в багатьох російських містах немає точок, приймаючих картки. Якщо розвивати мережу прийому самостійно, то найдешевше це для свого власного картки, а дорожче і найбільше — для міжнародних, бо треба розпочинати міжнародну систему. Кожен банк вирішує цієї проблеми по-своєму, зазвичай орієнтуючись під потребу клієнтів. Фахівці банку мають чітко усвідомити, рахунок яких карткових продуктів можна досягнути планованих результатів. Чи будуть ці картки «насильно» видаватися фізичних осіб, має вклади у вашій банку, або вона буде залучатися нова клієнтура. Щоб привабити нових клієнтів потрібно заздалегідь планувати рекламну кампанию.

Найпоширеніший рівень роботи банку: эмитирование карток який-небудь платіжної системы.

Першим етапом вступу до систему поруч із попередніми переговорами з її представниками є підготування бізнес-плану. У бізнес-плані необхідно показати, що обіцяні показателиявляются можливими, що банк справді наділена клієнтським, фінансовим, технологічним і кадровим потенціалом у тому, щоб вирішити плановані завдання. Не всевопросы можна викласти в бізнес-плані, але уявляти собі варіанти їх виконання, строки і вартість необхідно на початок реального випуску карток.

Обираючи систему, картки якої має наміру випускати банк, необхідно враховувати, що у міжнародні й у російські системи відрізняються як у термінів та інвестицій, і у процедурах.

Робота у міжнародних системах потрібні генеральна валютна ліцензія і фінансові вкладення (порядку кількох тисяч доларів), а такжевысококвалифицированный персонал з добрим знанням іноземних мов чи готовність йти на витрати з підготовки таких сотрудников.

Привступлении в міжнародні системи проблемою є терміни, оскільки питання прийомі нових банків розглядаються разів у 3 — 4 місяці, а необхідні документи мають бути готові за 1 — 2 місяці до засідання ради, де буде прийматися постанову по прийомі. Запропоновані форми угод настільки юридично відшліфовані, а процедура настільки забюрократизована, що хто наважується вносити, а тим більше наполягати на будь-яких змінах, вигідних для банку. Процес триватиме додатково кілька місяців, і у своїй може закінчитися небажаним результатом. У разі прийняття позитивного решениядо реального випуску перших карток відбудеться 4 — 6 месяцев.

Якщо банк входить у російську систему, то договори стоїть обговорити з представниками системи. Російські платіжні системи так бюрократичні, менш зарегламентовані у плані технологій і, відповідно, відкритіші для творчої співпраці. Можна прийти до взаємоприйнятним формулюванням і до нових пунктах эмитентских договоров. Договор про вступ банку російську систему часто-густо є договором про емісію відповідних карток. Полягає такий договір ні з платіжної системою, і з центральної процессинговой компанією системы.

У чому є подібність в російських платіжних систем до міжнародних, то це у чіткому відділенні технологічної частини карткового бізнесу від власне фінансової, тобто організації розрахунків. Організація розрахунків є ключовим моментом у будь-якій платіжної системі. Як у міжнародних, і у російських системах це запитання вирішується разом із розрахунковим банком. Багато системи свій розрахунковий банк «призначають», існують платіжні системи, які дають можливість через альтернативні розрахункові банки, що дозволяє банку-емітентові свободу вибору, зокрема й за умов розрахунків із обраним розрахунковим банком.

Юридично банк-член системи повинен укласти розрахунковим банком угоду про кореспондентських отношениях.

Задля фінансової стабільності платіжної системи та своєчасного відшкодування коштів эквайерам більшість платіжних систем встановлює емітентам страхові депозити, розмір яких залежить головним чином обороту за картками банку-емітенту. У цьому враховується той самий оборот, що відбувається системою. Тому, тоді як тому чи іншому регіоні, наприклад, у Росії, вдається організувати внутрішній клірінг, тобто взаєморозрахунки між російськими банками проводити й без участі міжнародної системи, це дозволяє серйозно знизити розміри страхових депозитів банків цього регіону. Це з найгостріших сьогоднішніх проблем російського карткового бізнесу, бо її рішення дозволило б здешевити карткові операции.

У чотирьох російських платіжних системах значних регіональних банків іноді побутує можливість із правом эмиссииполучить право за певних умов самому стати регіональним розрахунковим банком.

Технологічна сторона карткового бізнесу (обробка операцій, обмін даними, авторизація) забезпечується процессинговой компанією. У чотирьох російських платіжних системах цих функцій виконує центральна процесингова компанія системи, з якою полягає договір про емісію.

Зовсім інша картина виникає при вступлениив міжнародну платіжну систему: банк повинна сама вибрати процессинговую компанію. Вибір процессинговой компанії - питання дуже відповідальний, оскільки більшість проблем технологічного характеру виникає, зазвичай, через збої у самій процессинговой компанії на каналах в зв’язку зі ній. Найголовнішим чинником під час виборів процессинговой компанії є його надійність, досвід роботи з російському ринку й вміння швидко ліквідувати проблеми, у разі їх виникненню. Важливим чинником також і вартість надання послуг, хоча надійний процессинг — це стаття, яку краще переплатити, ніж щодня спілкуватися з клієнтами.

З російськими банками нині працює кілька процессинговых компаній, як вітчизняних, і закордонних, що надають послуги у різних міжнародних стандартів і російських системах. На завершальній стадії переговорів із процессинговой компанією ви вже буде зовсім визначено весь ланцюжок майбутньої праці та стане зрозуміло, яке саме обладнання, у якому кількості вам знадобиться. У виборі марки необхідного серверу, эмбоссера тощо. можна проконсультуватися у фахівців процессинговой компанії фахівців із технологіям у самій платіжної системе.

2.2. Технологія безготівкових розрахунків з урахуванням карт.

2.2.1. Платіжні схемы.

Традиційно формою розрахунків банківські карти ділять на дебетові і кредитні.

Питання видачі кредитної картки банком-емітентом решаетсяна основі доступних йому даних про кредитної історії клієнта, тобто у тому, які доходи клієнта, де й коли клієнт користувався кредитом, наскільки акуратно повертав його, наскільки часто беруться кредити тощо. Кредитна історія дозволяє банку оцінити рівень ризику під час видачі картки, і, відповідно, сформулювати вимоги про надання клієнтом тих чи інших гарантій. Якщо клієнт благополучний — його немає гріхів, в нього стабільне ситуацію і доходи, вона має рахунок у цьому банку чи користується послугами іншого відомого банку — кредитна картка видається без додаткових умов. У протилежному разі, коли, наприклад, клієнта невідомо нічого, або його значаться порушення, йому може або відмовлено у видачі кредитної картки, або банк вимагатиме попереднього внесення страхового депозиту у вигляді, перевищує ліміт кредиту, або йому то, можливо запропонована дебетова карта. [18, з. 35].

Зазначимо, що у ролі «незнайомців» і фігурують вітчизняні громадяни, намагаються отримати, наприклад, картки VISA чи Eurocard/Mastercard. Розмір необхідного страхового депозиту у разі залежить від типу картки, і становить від кількох основних сотень донескольких тисяч доларів. У Росії її потенційними володарями таких карток може бути обмежену кількість осіб. Деякі може дозволити собі «заморозити» під мінімальний відсоток кілька тисяч доларів. [20, з. 46].

Ліміти операцій із кредитних картках — величина кредитної лінії на, кількість і максимальні суми приобретенийи/или отримання готівки за чи іншого проміжок часу — встановлюються індивідуально кожному за клієнта. Розмір встановлюється з спроможності клієнта, його щомісячних доходів. Що ж до термінів дії лімітів, то типовим є місячний ліміт, у межах місячного ліміту може бути додатково встановлено тижневі ліміти. З іншого боку, можуть бути і щоденні ліміти отримання наличных.

Кредитна схема передбачає нульової вихідний залишок на карт-счете. Усі операції записуються на кредит, який власник картки повинен погашати на певних условиях.

По завершення чергового «ділового періоду» (зазвичай місяці), користувач картки отримує повідомлення банку, містять дані за период, обо всіх платежах за карткою, інформацію про яких вступила у банк. При наступі контрольної дати, зазвичай через кілька днів після отримання щомісячної виписки по карткового рахунку, відсотки у сумі кредиту (боргу) не нараховуються, але потрібно обов’язково оплатити певний раніше обумовлений мінімум долга. После чого власнику карти знову відкривається кредитна лінія. Кредитна лінія буде відкрито у вигляді невикористаної частини кредитного ліміту. Залишок щодо стягнення заборгованості, який вже буде нараховуватися відсотки, можна гасити протягом досить тривалого терміну (наприклад, року). Зазначимо, що став саме відсотки за неповністю возвращенным кредитах банків і формують основну частину доходу банку під час операції з кредитними карточками.

Власники карт позбавляють банк запланованих доходів, якщо оплачують свій обов’язок повністю на початок нарахування у ній відсотків. І тут працює розрахункова схема, яка передбачає оплату всього комплексу вироблених протягом місяця витрат у протягом певного періоду. Такі клієнти є чистими «споживачами зручностей». Вони одержують всі вигоди від користування картою, але вільні виплати відсотків. Власне, розрахункова схема є приватною випадком кредитної схеми з фіксованою терміном (30+N днів) 100%-го погашениядолга. [18, з. 36].

Виділення розрахункової схеми на самостійну пояснюється простішим виглядом кредитування, і сприйняттям безвідсоткового періоду як обов’язкового і невід'ємного елемента суто кредитної схемы.

Принципово від кредитних дебетові карти. Використання дебетових карт передбачає попереднє розміщення клієнтом коштів у рахунку, відкритому в банке-эмитенте.

Суть дебетових карток у тому, проведення із них операцій на того самого дня списується (дебетуется) з банківського рахунки клієнта. Залежно від конкретних умов допускається зменшення ліміту або нанівець, або до деякого незнижуваного залишку на рахунку. Платіжний ліміт збільшується при поповненні рахунки. Якщо сума операції перевищує величину залишку ліміту, то операція не проводиться. Для дебетовой карти потрібно авторизація з кожної операції. Зате зводиться до мінімуму ризик виникнення несанкціонованого кредита.

Звісно, авторизація кожну операцію при великому їх кількості немислима, якщо продавець телефонуватиме телефоном. Але операції видачі готівки, які прагнуть авторизації незалежно від сум, проводяться з допомогою банкоматів. Подальший розвиток комунікаційних мереж дозволило зробити следующийшаг — обладнати спеціальними пристроямиPOS-терміналами — для зчитування карток і магазини. Саме такий розвиток технічних засобів і комунікацій дозволило розпочати вводити дебетові карты.

Для дебетових карт непотрібен спеціальний картковий рахунок, оскільки будь-яка операція відразу належить звичайну рахунок клієнта, він був депозитний, поточний ощадний чи якої-небудь іншої. Якщо ж рахунки немає, то відкривається спеціальний картковий рахунок, який вносяться кошти під майбутні расходы.

Така ситуація типова для Росії. Тому більшість наших банків вважають, що випускають дебетову карту. Не зовсім правильно. У Росії її практично зовсім відсутні комунікаційні сіті й технічні засоби прийому карток, є обов’язковим элементомсистемы дебетових карток. А в результаті використання паперової технології, пристосованій для кредитних карт, наші карти є суто дебетовими. Вони припускають можливість овердрафту (перерасходования коштів) за рахунком, надаючи цим дебетовой картці риси кредитної. У разі картку зазвичай називають змішаною чи предоплатной. Проте, з погляду платіжної системи ці картки нерозрізнимі і обслуговуються за єдиною технологии.

Щоб уникнути несанкціонованого кредитування банки вводять обов’язковий страхової депозит, що використовують у разі виникнення овердрафту щодо його погашення. На страхової депозит нараховується більшістю банків відсоток, як у вкладах — депозитам.

Отже, карти російських емітентів з одного боку є дебетовими, так какнеобходимо наявність коштів у рахунку, з іншого боку — по організаційно-технологічним причин — допускають кредитування клиента.

Зіставляючи схеми обслуговування з урахуванням кредитних і дебетових карток, можна назвати їх технологічну близькість. Різниця ж з-поміж них лежить, переважно, у сфері взаємовідносин банку-емітенту і власника картки. У цьому кредитна і дебетова схеми не протистоять одна одній, оскільки орієнтовані різні сегменти споживчого ринку. Кредитна картка передбачає стійке фінансове становище банку. Дебетова ж картка орієнтована на сектор потенційних клієнтів, яких банк немає будь-якої певної попередньої информацией.

2.2.2. Авторизация.

Авторизація — дозвіл, яке повинен мати співробітник пункту обслуговування під час проведення операції з допомогою платіжної карты.

Проводитсяавторизация у разі: коли сума купівлі товару по банківської кредитної карті перевищує разовий ліміт у сумі однієї купівлі, чи коли клієнт на купівлі використовує магнітну карту. На карті не зберігається інформацію про стані рахунки клієнта, перш ніж залучити її у оплату за товари, продавець проводить авторизацію. Авторизація то, можливо голосова, при цьому працівник торговлинепосредственно пов’язують із банком-эквайером (чи эквайер-центром) і передає дані усно, або цю процедуру ввозяться автоматичному режимі з допомогою POS-термінали. Эквайер здійснює маршрутизацію транзакції, що у остаточному підсумку потрапляє у центр, уповноважений на авторизацію даної транзакции.

У доповіді міжнародної практиці таким центром зазвичай є сам банк-емітент. Проте емітент може на основі делегувати права на проведення авторизації якомусь процесингового центру і навіть банку-эквайеру.

Під час ухвалення рішення центр авторизації керується даними, які надійшли від точки обслуговування, і навіть наявної базі даних інформацією щодо тримачі картки, його значно менші ліміти, скоєних угодах та інші. Якщо сума угоди та інші її параметри не суперечать встановленим лімітам і обмеженням, те решіння про проведення угоди приймає центр авторизації. Інакше намагається зв’язатися з банком-эмитентом.Если це виявляється неможливим, то транзакція отклоняется.

При досягненні авторизуемой транзакцией ЕОМ, що містить даних про значно менші ліміти власника відповідної картки, перевіряється, не занесена чи яку обслуговує картка в стоп-лист. Есликарточка не блокована, то, з суми угоди, величини залишку ліміту визначається можливість платежу за карткою. Якщо платіж може бути, то транзакція стверджується, і залишок ліміту зменшується у сумі угоди. Відповіддю на запит при голосової авторизації є повідомлення коду авторизації. Впевнившись, що операцію з то, можливо совершена, продавець оформляє чек (сліп), переносячи нею дані з карточки, используя импринтер, ина чек обов’язково наноситься код авторизації, так какпри відсутності коду чек буде прийнятий до оплати банком-эквайером.

У автоматичному режимі POS-терминалу віддається команда на фіксацію транзакції і роздруківку чека.

Відповідальність перед торгової точкою з відшкодування вартості угоди несе банк-эквайер, при порушеннях правил авторизації платіжна система вправі не відшкодовувати эквайеру суму угоди.

Приведеннуюпроцедуру авторизації, зазвичай, називають on-line авторизацією, тобто. клієнт чекає. [21, з. 112].

Режим on-line має переваги. Банк-емітент, обробляючи транзакції у реальному масштабі часу, має можливість керувати рахунками власників карток; оперативно блокувати картки, і рахунки. Для власників картки скорочується проміжок часу між внесенням коштів у рахунок і надходженням в базі даних банку; з’являється оперативна можливість блокування картки у її розкраданні чи утрате.

До вад цієї схеми можна віднести таке: авторизація як on-line відбувається довго, і підвищується собівартість операцій; збереження проміжного паперового носія інформації; реальне списання коштів відбувається пізніше оформлення сделки. 21, з. 112].

До того ж під'єднання то, можливо затрудненоили неможливо внаслідок поганої роботи телекомунікаційних систем, їх слабкого розвитку. З іншого боку, наприклад, у разі виникнення несправності у центральному комп’ютері чи телефонної станції, все транзакциина всіх пунктах продажів буде зупинено до усунення проблемы.

Вихід полягає у зміні технології авторизації в такий спосіб, аби внеможливити необхідність on-line сеансу і здійснювати авторизацію в off-lineрежиме. Проведениеавторизации в off-lineрежиме можливе з використанням смарт-карт. Справді, смарт-карти мають достатнім обсягом пам’яті (кілька килобайт) для зберігання даних про про поточний стан платіжного ліміту і певної кількості останніх транзакцій. З іншого боку, наявність перезаписываемой пам’яті карт уможливлює контролювати зменшення ліміту внаслідок авторизації («дебетование» картки); відновлення ліміту на картці («кредитування картки»). Наявність на карті спеціальних захищених зон пам’яті і криптографічних коштів забезпечують високий рівень безпеки карт.

У принципі так, карти з магнітною смугою припускають можливість подібного використання. Проте мала ємність пам’яті (сотні байт) і, слабка захищеність від несанкціонованого зміни даних, записаних на магнітну смугу, зробила їх непридатними обслуговування в off-line режимі. Навпаки, смарт-карти мають усіма необхідними передумовами для реалізації схеми обслуговування з off-line авторизацией.

Необхідно, щоб POS-термінали мали деяким «інтелектуальними» можливостями щодо таких операцій, також пам’яттю (внутрішньої і до зовнішньої) досить великий ємності, де можна було б накопичувати транзакцію для наступної передачі (зазвичай що називається у разі інкасацією) в банк-эквайер чи процесинговий центр. У такій системі на згадку про POS-термінали завантажується стоп-лист, у якому фіксують картки, втрачені чи запрещенныек прийому з інших причин, і відновлення якого здійснюється з певною периодичностью.

Для проведення авторизациикарточка міститься у считывающее пристрій POS-термінали. У цьому картка і термінал, виходячи з які у них системних даних, обмінюються інформацією і виробляють взаємне впізнання. Якщо це процедура завершується успішно, то власник може запроваджувати PIN-код, а продавець — суму. Після цього картка перевіряє, не перевищений чи ліміт. Якщо угода можна здійснити, то картка зменшує ліміт у сумі угоди, а POS-термінал фіксує даних про транзакції. Про цей процес умовно говорять про дебетовании картки, і кредитуванні термінала, йдеться про самої картці у тому режимі - як про електронному гаманці. POS-термінал друкує чек, картка вихоплюється із термінала та повертається власникові.

Накопичені терміналом транзакції передаються в процесинговий центр (чи банк-эквайер) під час сеансу зв’язку. Цей сеанс залежно від завантаження телефонної сіті й доступності каналу зв’язку може або відбуватися кілька разів протягом дня, або здійснюватися у вечірнє чи нічний час. Понад те, можливе перенесення даних, і на зовнішні носії інформації - флоппи-диск чи технологічну смарт-карту, які потім і Юлії доставляються в процесинговий центр. Можлива инкассацияна портативний персонального комп’ютера, з яким представник процесингового центру чи банка-эквайера об'їжджає торгові точки. [21, з. 113].

У такій системі не требуетсяпостоянное використання телекомунікаційних ліній зв’язку. Розрахунки за картками ні зупинені при несправності центрального комп’ютера чи інших неполадках. Работающий як off-line POS-термінал при відключенні електрики може функціонувати на запасних джерелах питания.

З погляду клієнта недоліки такої схеми заключаютсяв наступному: збільшення терміну між внесенням коштів у рахунок і надходженням в базі даних; у сумі, прописану на картці, відсотки не начисляются.

Системыс режимом авторизації off-line дуже дорогі, оскільки вимагають установки великого центрального комп’ютера та дуже складної системи перемикання телефонних звонков.

Але через незадовільний технічний стан російської телефонної мережі (крім, найбільших міст), off-line варіант приваблює особливо пильна увага вітчизняних банків.

При виборі технологиивсегда треба враховувати специфіку конкретних умов і факт, що обидві технології мають області застосування. Тому важко говорити про домінуванні якійсь із цих двох технологій.

2.2.3. Проведення розрахунків із використанням платіжних карт.

Клієнт, пред’явивши картку до пункту обслуговування, отримує товар чи послугу за квитанцію, зазвичай звану сліпом. На сліпі фіксується номер картки, код і координати пункту обслуговування, сума товару (послуги), дата операції, після чого сліп підписується як власником картки, і продавцем. Утримувач картки ставить свій підпис під заявою, виконаним на сліпі друкарським способом, зміст якої у тому, що він зобов’язується сплатити цю суму з допомогою банка-эмитента.

У будь-якій операції платежу, здійсненого з допомогою картки, наводиться на дію наступна цепочка.

За наведеною нижче ланцюжку рухаються у різних напрямах кошти й документи. Утримувач картки одержує вигоду від магазину купівлю як у кредит. Магазин, відпускаючи клієнту товар, одержує вигоду від нього замість сліп з розпискою на суму. Банк-эквайер відшкодовує магазину суму товарів, проданих власникам карток, суворо у відповідність до представленими слипами.

Перевівши данныеслипов (операцій) в електронну форму, банк створює їх файл, посилає його в процессинговую компанію і навіть отримує через розрахунковий банк відшкодування на суму. Документом поки що є електронний файл (журнал), створений встановленому форматі і відповідно зашифрований. У компанії, у процесі обробки всіх прийнятих файлів відбувається сортування операцій, поданих до оплати систему цей що і формуються файли для банків-емітентів. Такий файл є документом, виходячи з якого процесингова компанія одержує вигоду від банку-емітенту кошти, відповідні сумі всіх операцій, проведених власниками карток даного банку. Банк-емітент виходячи з електронних журналів проводить дебетование чи кредитування карткових рахунків клієнтів. Згодом кожному за клієнта формується виписка з його рахунку, куди входять усі фінансові операції, минулі за певного періоду (зазвичай, 1 місяць). Для власників кредитних і розрахункових карт виписка є документом, виходячи з якого клієнт повинен оплатити свій обов’язок банку на заздалегідь обумовлених умовах. Що стосується дебетовими і предоплатными картами виписка лише інформує клієнта про рух коштів за його рахунку.

У Росії її вони часто й магазин, і клієнт мають рахунок у тому ж банку, тоді ця ланцюжок може мати вид інший схемы.

Це наслідок те, що у цьому регіоні у цій платіжної системі працює лише одне банк.

Якщо власник картки справив купівлю магазині, магазин здає сліпи той самий банк, на основі яких отримує грошове відшкодування. У разі банк може взагалі обходитися без будь-яких послуг компании, при умови, що сама проводить авторизацію. Якщо ж у данномрегионе працюють кілька банків, то їм розумніше мати єдиний авторизационный центр.

У платіжної системі відбувається переклад коштів клієнтів, а й рух комісій, стягнутих установами, що у ланцюжку, оскільки всю роботу будується на комерційній основі (див. рис. 2.3).При цьому стягування комісій у операціях отримання готівки грошей принципово відрізняється від оплати покупок в українських магазинах. Для магазинних операцій на системах вводиться так звана плату обмін — интерчейндж. Интерчейндж (interchange fee) — комісія за операції обміну даними: плата, стягнута членом платіжної системи, які отримують інформацію про транзакції та передає її емітенту, з обслуговуючих банків. [6, з. 99].

Мета програми — компенсувати банку-емітентові період між списанням цифру користь магазину, і її оплатою власником картки. У прикладі ця плата дорівнює 3%. Розрахунковий банк може брати комісійні за розрахункове обслуговування. Банк-эквайер може стягувати комісійні, т. е. в повному обсязі відшкодовувати средстваточке обслуживания.

Це схема, затверджена міжнародних платіжних системах. Проте кожна платіжна система може встановлювати своиправила.

У платіжної системі пунктом обслуговування може бути лише магазин, а й відділення банку, а наданої послугою — видача наличных.

Банк, видає власникові картки готівка, його майже кредитує, й у міжнародних системах війни операція називається «касовим авансом». Тому банк-емітент при відшкодування суми «касового авансу» виплачує ще й комісію за кредитування, що було вироблено банком, обслужившим його клиента.

З отриманням готівки у банку не емітента даної карти, власник карти повертає банку-емітентові суму отриманих готівкових разом із комиссионнымибанку, осуществившему переведення, і комісійними банку-емітентові. Банк-емітент виплачує розрахунковому банку 100% суми разом із комісійними банку, обслужившего клієнта. Розрахунковий банк переводить ці гроші банку, выдавшему готівкові за мінусом комісійних за розрахункове обслуживание.

Втім, у Росії тепер багато що в картковому бізнесі відрізняється від міжнародних стандартів, і традицій. Це викликано тим, що пластикових карточекнаходится поки що не початковому етапі знають развития.

2.2.4. Возвраты.

У процесі розрахунків з картковим угодам часто виникають ситуації, коли власник картки заперечує обгрунтованість операції, і вимагає повернення списаних сум. Банк-емітент може оцінити подібне списання по требованиюклиента. Банк-эквайер, котрий обстоює інтереси торговця, може на прохання останнього повторно надати документи банку-емітентові. Це потрібно у випадках, коли повернення недостатньо документований чи потрібна додаткова информация.

У конфліктної ситуації банки можуть самостійно вирішити суперечку або ж звернутися до арбітражу ассоциации.

Отримавши повідомлення про інше списання, банк-эквайр зараховує суму в спеціальний балансовий рахунок для спірних сум, де вважатиметься, поки що не ухвалено рішення, у своїй банк повинен якнайшвидше вирішити сімейну ситуацію, оскільки спірна сума значиться з його балансі, і він городить витрати на її финансированию.

Банки встановлюють контрольні терміни операціям повернення. Банк-емітент визначає мінімальні терміни з отримання претензії від власника картки досі бухгалтерського оформлення зворотного списання сум з банка-эквайра. При этомбольшое увагу приділяється документальному обгрунтуванню повернення, бо у іншому разі, як говорилося, угода то, можливо повторно пред’явлена до оплати банком-еквайром. Банк-эквайер контролює суми по поверненням, віднесені на рахунку очікування. Платіжні системи розробляють стандарт, визначальний мінімальне число днів із моменту одержання повернення до дати, що він може бути списаний із рахунку очікування. Здебільшого, для 90% спірних сум вона становить 20 днів, проте суми підлягають списанню за тридцяти днів. [25, з. 94−95].

2.3. Маркетинг банківських карт.

Прибуток як кінцевою метою маркетингу, першочергова орієнтація під потребу клієнта; постановка управлінських завдань і планування конкретних заходів із досягненню намічених целей.

У сфері маркетингу карткових продуктів перед керівництвом банку стоять такі задачи:

* залучення нових карткових счетов;

* розширення мережі торгових точок, приймаючих картки банка;

* кооперація коїться з іншими емітентами карток і розробити загальних правил операцій та запобігання підробок і мошенничества;

* розробка додаткових послуг притягнення до своїм картковим програмам нових участников;

* відбір кредитоспроможних власників карток на продаж їм інших банківських продуктов.

Серед з завдань окреме місце посідає проблема залучення нових клієнтів — і відкриття їм карткових рахунків. Якось на зорі карткового бізнесу банки вдавалися до масової розсилання карток без попереднього вивчення фінансового стану адресата. Ця практика призвела до значних втрат. Через війну банки почали серйозно относитьсяк маркетингу карток і вдалися до детальномуизучению ринку персональних фінансових послуг.

Зростання застосування карток і насичення ринку призвели до зменшення припливу нових клієнтів. Відповідно різко підвищилися витрати з пошукові та залученню картовладельцев.

Банки з різних причин втрачають щороку від 9 до 15% карткових рахунків (непогашення боргу, смерть власника, те що зі Світового банку тощо.). Тож потрібно ежегодноепривлечение 12 — 15% нових рахунків. Звідси роль маркетингу як засобу розширення клієнтської базы. 18, з. 120].

Маркетинг повинен також стимулювати активність власників карток. Операції з картками збиткові, коли з карткового рахунку відбувається однадві операції на місяць.

2.3.1. Стратегія маркетинга.

Робота маркетингових служб банку спрямовано те що виявити цільові ринки щодо різноманітних фінансових продуктів, (услуг).

Цільовим рынкомназывается група клієнтів, підходяща на продаж визначеного ним виду товарів чи послуг.

Пошук цільового ринку пов’язані з сегментацією, тобто виділенням однорідних груп клієнтів, у яких орієнтована маркетингова програма. Сегментація можуть грунтуватися на диференціації клієнтів чи фінансових продуктів. У сфері банківського маркетингу більш зручна клієнтська сегментація, оскільки операції різних банковлишь в незначній мірі відрізняються одна від друга. Фінансові нововведення швидко поширюються і запозичуються різними банківськими установами. Тож у основу банківських маркетингових програм кладеться принцип сегментації клієнтів за низкою персональних характеристик. Зазвичай враховує й такі чинники, як вік, заняття, місце проживання, соціально-економічний статус. Вік особливо важливий для банкірів, оскільки вони намагаються, якомога швидше прилучити клієнта до банківському обслуговування та «прив'язати» його себе на період. Заняття клієнти на значною мірою визначає рівень її доходів населення і спосіб життя. Місце проживання «прив'язує» клієнта до якогось відділенню банка.

Що ж до «соціально-економічного статусу», його неохоче використовують із сегментації з невизначеності та розмитості цього понятия.

У банківському маркетингу значної ролі займає підхід для оцінювання клієнтів із позицій життєвого циклу. Такий підхід дає можливість окреслити кілька етапів протягом життя, кожного з яких характерними є певні фінансові потреби і кошти на задоволення.

Банк може досить легко здійснити сегментацію клієнтів за віковими категоріями, бо за відкритті банківського рахунки, з ними проводиться розмова і заповнюється карта, що містить докладних відомостей про їхнє віці, освіти тощо. Маючи статистичне розподіл клієнтури по обраним параметрами, потім «прив'язати» певні види банківських продуктів до віковим категоріям.

Схеми, подібні наведеної вище, допомагають визначити цільової сегмент ринку нафтопродуктів та намітити стратегію маркетингу. У наведеній таблиці все вікові групи пред’являють попит на різновиди карток і може бути об'єктом відповідній маркетинговій кампании. Вместе про те потрібен ще раз підкреслити, що сегментація за віком й стадіям життєвого циклу носить занадто загальний характер. У кожній віковій групі потреби, смаки й можливості щодо банківського обслуговування може істотно різнитися залежно від створення низки другихфакторов — доходу, освіти, родинного стану, професійного статусу т.д.

2.3.2. План маркетингової кампанії уряду й методи його реализации.

План маркетингової кампанії є його стрижнем, серцевиною. Він позволяет:

* чітко визначити цілі программы;

* продумати все передумови й умови майбутньої кампании;

* визначити методику оцінки ефективності програми розвитку й успішності її выполнения.

При маркетингу карткових продуктів до базових елементів «набору» относятся:

* продукт;

* цена;

* методи продвижения;

* сегментування клієнтів.

Продуктом банківській практиці називається конкретний банківський документ, який оформляється банком обслуговування імені клієнта й операції. Йдеться, передусім, повинна бути про вигляді картки, яка запропонована користувачеві (приватна, національна чи міжнародна, платіжна чи кредитна, стандартна чи «преміальна», корпоративна чи індивідуальна тощо.). Далі вирішується питання відмітних рисах зарплаті і пільгах, супутніх продукту і привабливих для потенційних користувачів (наприклад, термінове відновлення вкраденої чи втраченої картки продовження терміну претензій по купленого товару і т.д.).

Наступний крок — позиціонування, тобто прив’язка картки до визначеної категорії клієнтів (сегменту).

Слід приділити увагу дизайну, що грає важливу суб'єктивну роль під час виборів карткової системы.

Вартість користування карткою для споживача складається изгодового членського внеску — найбільш чутливий чинник, який реагує клієнт під час виборів картки. Деякі банки не стягують початкового внеску, щоб стимулювати приплив нових счетов.

Відсоткову ставку за позику етапі маркетингової кампанії менш важлива споживача, позаяк у майбутньому він буде може скористатися пільговим періодом, коли відсоток не стягується банком. Банки часто знижують ставки відсотки надходжень у протягом початкового періоду користування карткою. У цьому знижка мусить бути істотною — щонайменше 3 — 4 відсоткових пункти проти «нормальної» ставки. [18, з. 126].

Коли визначено вид картки, і її цінові характеристики, необхідно вибрати методи і засоби, з допомогою яких клієнту буде зроблено пропозицію. Розробляється форма заявки, утримання і дизайн рекламні матеріали (листів, брошур), визначаються способи комунікацій (журнали, газети, радіо, телебачення, расклейка афіш на стендах).

Проводиться ринковий аналіз визначення тих категорій потенційних клієнтів, яким має бути адресована рекламна кампанія. Виділити такі сегменти досить важко через відмінності смаків та переваг. Для одних клієнтів важливий розмір кредитної лінії на, й інших — рівень відсоткової ставки, для третіх — зв’язку з певним банком тощо. При виборі картки клієнт орієнтується не так на ще один чинник, але в комплекс чинників (відсоток, величину кредитного ліміту, інших послуг, надані емітентом, зручність користування карткою тощо.). Якщо банк під час проведення маркетингової кампанії вибирає як цільового сегмента молодих клієнтів у віці 25 — 30 років, які мають інтерес як потенційні споживачі інших банківських послуг CSFB. Якщо ж ставка робиться залучення заможних клієнтів, мають великі витрати і багато подорожуючих, запропонують «золота» картка з безліччю пільг і відсутність ліміту одноразових выплат.

Основне завдання при маркетингу банківських карток — переконати велику кількість осіб у цьому, що використання карток замість готівки зручно та вигідне їм. Це непросте завдання, оскільки спосіб сплати готівкою був закоріненим у свідомості та її вважають найбільш простою й надійним.

2.4. Прибутковість від операцій із пластиковими картами.

Операції з картками ставляться до найдохідніших видів банківської деятельности.

Прибуток — це відмінність між статками і видатками.

Доходи від эмитирования карток складаються з які із клиента:

* щорічної ставки за випуск картки, і обслуговування рахунки (сервісна ставка);

* відсоткової ставки по картковому кредиту;

* комісії за операції видачі готівкових денег;

* комісії за операції безготівкової оплати у комерційній сети;

* комісії за конвертацію, коли його здійснюватиме ваш банк, для мультивалютных (російських) карточек;

* комісія за интерчейндж;

* штрафні збори порушення умов договору. [19, з. 53].

Основне джерело доходовот эмитирования карток становить відсоток по картковому кредиту, що стягується з власника картки при продовженні кредиту межі пільгового периода.

Оплата ж річне обслуговування не стягувалася до початку 80-ых років, зниження банківських доходів викликало в запровадження цієї платы. Размер внеску за річне обслуговування залежить від типу картки, й у найбільших російських банкахна 1 грудня 2000 року становив від 4 до 250 $. Деякі банки беруть плату за виготовлення і річне обслуговування карти, наприклад, Номос-банк по картамEurocard/MasterCard Cirrus/Maestro, Eurocard/MasterCardStandard. [20, з. 46−47].

Комісія заинтерчейнджравна певному відсотку від суми торгових счетов.

Штрафні збори порушення умов договору можуть стягуватися в случаепросрочки при сплаті чергового внеску впогашение заборгованості, за втрату картки, і др.

Розраховуючи доходи, отримані від клієнтів, насамперед слід визначити, скільки клиентов-держателей карток ви реально зможете залучити. Найпростіший шлях — це запропонувати картки нинішнім клієнтам банку. У цьому треба враховувати, що одержати картки захочуть далеко ще не все досить просто що це незнайоме і незвично нашим людей, навіть, хто вже банківський рахунок. Спрацьовує звичайний консерватизм. Найчастіше доводиться докладати значних зусиль, аби переконати, що банківська картка їм набагато зручніше, ніж готівка. Звісно ж, той, кому доведеться переконувати, повинна сама до цього вірити, розуміти й вміти пояснити, ніж конкретно картка зручніше і від. Проте, першому етапі зайве розраховувати більш, наполовину клієнтів, мають рахунки вашому банке.

Витрати щодо організації та реалізації карткової програми складаються з таких великих блоков.

* вступний внесок у платіжну систему, консультації з організації та розробці бізнес-плану, навчання сотрудников;

* придбання пластикових карток і оборудования;

* придбання або оплата створення комп’ютерної програми ведення карткових рахунків, навчання працювати з ней;

* оплата витрат, що з обробкою операцій (процессингом);

* Витрати рекламу, інформування клиентов;

* зарплату працівників відділу банківських карток. [19, з. 53].

Вибір і придбання обладнання одна із найскладніших питань. Устаткування є найбільш дорогим елементом карткового бізнесу. Набір і кількість техніки визначається цілями мірою масштабності карткової програми. Устаткування, необхідне повномасштабної карткової програми досить дороге. Витрати становлять десятки і сотні тисяч доларів, ці витрати требуютвзвешенного рішення, особливо враховуючи, що карткова програма при неграмотном плануванні чи реалізації може бути збитковою.

Не слід поспішати укладати контракт про поставки пластикових карток з першого попавшейся фірмою. Потрібно замовити дослідні зразки, подивитися якість пластика, магнітної смуги чи чіпа, зносостійкість малюнка, чіткість завданого логотипу банку, вибрати такий метод нанесення логотипу, у якому малюнок менше зношується при «продергивании» карти через считывающее пристрій.

Фирму-разработчика програмного забезпечення краще вибирати ту, котораяимеет хороші ділові контакти з платіжними системами, у яких банк планує. Бажано, щоб розробники програмного забезпечення (ПО) були резидентами — дешевше коштуватиме робота, простіше вирішуватися питання з і супроводом ПО. Якщо відділ програмування банку хоче самостійно создаватьПО, то банк приречений на процедуру сертифікації протоколів обміну в технічних відділах кожної платіжної системи, на яку пишеться програма. [11, з. 28].

У складі відділу пластикових карток мають працювати: начальник відділу, бухгалтер, менеджер і операционисты.

Починати формування відділу варто з вибору кандидатури на відділу. Найкраще, якщо це завжди буде фахівець, має практичного досвіду реалізації карткових програм, розуміється на обчислювальної техніки і програмуванні, у якого якостями підприємця, вміє працювати з колективом. Цьому співробітнику банку необхідно мати достатній статусу і права, дозволяють вирішувати багато запитань самостійно Бажано, що він пройшов кілька стажувань в карткових підрозділах зарубіжних банків. Менеджер відділу має займатися підготовкою договорів, розробкою внутрішньобанківської документації, між рекламою й пошуком клієнтів для банку. При велику кількість рахунку також відсутності що регламентують документів по специфічної бухгалтерії пластикових карток, знадобиться ініціативний бухгалтер, якому доведеться самостійно розробляти бухгалтерську технологію і виникає приймати кваліфіковані та відповідальні рішення. Якщо банк збирається встановлювати банкомати, то відділі технічного забезпечення потрібно підібрати для того щоб фахівця з обслуговування банкоматів, а в службі інкасації - инкассатора. 9, з. 31].

Виробнича ланцюжок в картковому бізнесі складається з таких звеньев.

А. Виготовлення пластикових карток встановленого у цій платіжної системі формату з логотипом вашого банку.

Б. Персоналізація картки, тобто тиснення номери, прізвища та імені клієнта, кодування магнітної смуги і/або електронного чипа.

У. Відкриття і ведення карткових рахунків клієнтів.

Г. Обработка операцій із картках.

Д.Проведение розрахунків з операциям.

Кожне ланка у виробничому ланцюжку роботи з картками вимагає свого оборудования.

А. Пластикові картки з магнітною смугою: зазвичай замовляються одній із зарубіжних фірм, і за партіях понад 5000 штук вартість однієї штуки має перевищувати 1−1,5 долара, включаючи доставку, розмитнення тощо. Треба враховувати, що з компаній, які виробляють пластикові картки, їхню вартість кожне становить близько 0,5−0,6 долара. Досить дорогі розробка дизайну та її колірне виконання, придатне виготовлення карток (до 2 000 дол.), і навіть доставка і розмитнення. Пластикові картки з чіпом стоять значно дорожче: від 5 до 20 доларів залежно від класу чіпа. [19, з. 54].

Б. Персоналізація (эмбоссинг) карток включає у собі набивання (тиснення) номери карта народження і інший персональної інформації та кодування магнітної смуги. Персоналізація магнітних карток складає эмбоссере. Вартість эмбоссера з управляючою програмою, комплектом запасними частинами і витратних матеріалів — до 30 000 доларів, з додатковим набором літер кирилиці - 35 000 доларів. З урахуванням доставки і розмитнення витрати на придбання эмбоссера можуть досягти 40 000 доларів. Картки з чіпом годі й эмбоссировать, якщо планується робота з безпаперовій технології. І тут застосовується графічна персоналізація і електрична кодування чіпа. І тому існують спеціальні графічні персонализаторы.

У. Карткові рахунки зазвичай ведуться на персональному комп’ютері, однак за велику кількість клієнтів виникає у додаткових машинах чи навіть організації локальної мережі. Мережний варіант передбачає зберігання основної бази даних на сервері. На робочих станціях можна переглядати рахунки клієнтів — і провести з ними операції. Окремий комп’ютер бажано мати керувати эмбоссером.

Р. Зазвичай, окремий комп’ютер необхідний проведення сеансів зв’язку (обміну файлами даних із процессинговой компанії й розрахунковим бликом).

Окремим питанням є устаткування пунктів видачі готівки. Не представляє великий проблеми, якщо проведення цієї операції передбачається лише вручну. За такого варіанту у відділення, касу або обмінний пункт банку, обов’язково обладнані телефоном, необхідно лише встановити импринтер (прокатну машинку). Вартість імпринтерів коштує від 20 до 30 доларів кожне залежно кількості штук у партії та з урахуванням доставки і растаможивания.

Якщо банк претендує те що, щоб бути лідером автоматизації банківської справи, і вже готовий закладати під них серйозні кошти, то можна буде подумати придбання та встановлення банкоматів. Один банкомат стоїть від 25 000 до 50 000 доларів — і мінімум 30% відсотків понад зажадають доставка, розмитнення, установка і подключение.

Питання придбанні устаткування кожного з перелічених вище ланок технологічного процесу безпосередньо з загальної стратегією банку відношенні карткового бізнесу. Виконання будь-якої з цих ланок чи всіх разом, до ведення карткових рахунків, банк може за договором поступитися центральної (регіональної) компанії іншому банку.

Отже, успіх банку області банківських карток грунтується на:

* працювати з клиентами;

* компьютеризации;

* бухгалтерії (організації расчетов).

Без якійсь із цих складових система просто більше не працюватиме, а слабкість хоча б, а такою неодмінно призведе до збою всієї системи. Це означає, що з роботи з банківськими картками треба мати по меншою меретрех висококласних фахівців. Кожна з цих напрямів, може вести професіонал у сфері, котрий мав колись досвіду роботи з банківськими картами. У чотирьох російських банках частіше і виходить, але давайте тоді їх роботу повинен координувати керівник яка є добрим специалистомименно у сфері карткового бізнесу, чи висококваліфікований консультант, якому банк доверяет.

Якщо банк займається еквайрингом, то головною позицією з доходів є комісія, стягнута з підприємств торгівлі та послуг. Це фіксований відсоток від суми операцій, певний в договоре.

Інша позиція, що дозволяє отримувати прибутки, це використання коштів, що зберігаються на депозитному рахунку торговца.

Каналом доходів від еквайрингу є надходжень від продажу чи здачі у найм торговцю устаткування з обслуговування операцій із використанням пластикових карточек.

Расходыот еквайрингу складываютсяиз наступних позиций:

* оборудование;

* програмне обеспечение;

* видаткові материалы;

* Плата процессинг;

* авторизация;

* вести сотрудникам;

* маркетинг.

Банк може закуповувати оборудованиепо обслуговування пластикових карток; импринтеры, електронні термінали, і складати їх у оренду або за перепродувати підприємствам комерційної мережі, одержуючи прибыль.

Для проведення авторизациинеобходимо обладнати робоче місце операциониста, придбати програмне забезпечення для доступу до авторизуемой базе.

Інші види витрат еквайрингу аналогічні тим, які несуть банк при емісії карт — по процессингу, маркетингу, витрати навыплату заробітної плати працівникам. [19, з. 56].

ГЛАВА3.СОВРЕМЕННОЕ СТАНОВИЩЕ ПЛАСТИКОВИХ КАРТ.

У РОССИИ.

3.1. Сьогоднішнє стан російського ринку пластикових карт.

На початку 2000 року у зверненні в російських громадян перебувало близько 2,5 млн. пластикових карток міжнародних платіжних систем.

2000 року намітилися тенденції до зростання попиту пластикові карти. Насамперед, пройшов пік недовіри банкам. Зростає кількість кредитних організацій, які працюють із міжнародними платіжними системами. Так, число банків, що випускають карти Europay, до 2000 році зросло до 103. Карти VISAвконце 2000 року випускають вже 38 банків. До 12 збільшилася кількість банків, що випускають карти Diners Club. Про зростанні попиту пластикові карти говорять і обсяг коштів, що проходять у картам — 2000 року обсяг транзакцій на картах з трьох основних платіжних систем становить понад 2,5 млрд. доларів, тобто у 2,5 рази більше, ніж у 1999 року. [20, з. 47].

До 2001 року кількість власників банківських карток у Росії становило понад 3 млн. людина. [13, з. 33].

Самибанкиры пов’язують зростання інтересу до пластику іще й з наблюдавшимся 2000 року істотним зниженням тарифів. Першими на Росії з цьому шляху пішли Балтійський банк, Петровський народний банк і Санкт-Петербурзький банк Ощадбанку. Вони із дозволу системи Europay Int. знизили тарифыпри взаємній обслуговуванні операцій видачі готівки за картамCirrus/Maestro у відділення і банкоматах з 3 $плюс 1%от найманої суми до 0,5 $ плюс 0,5% суми. Після підписання банками домовленості про взаємній зниженні тарифів кількість транзакцій на мережі банків-партнерів виросло о 9-й — 10 раз. [10, з. 35].

Импэксбанк, наприклад, роздавав свої картки безплатно, безоплатно їх виготовлення й річного обслуговування. Обов’язковий незнижуваний остатокв МДМ-банкепо картках VISA Classic, VISA Gold торік знизився з 250 $ до 100 $ і з 3000 $ до 1500 $ відповідно, а мінімальний початковий внесок з цих самих картам узагалі був скасовано (раніше становив 250 $ і 300 $ відповідно). [20, з. 50].

У 2001 року банкіри не обіцяють нових знижень ціни пластик. Тарифи на карточкив російських і це теж нижче розцінок на пластик у країнах. Банки проводитимуть рекламні кампанії, тимчасово знижувати тарифи, як, наприклад, яку під Адже це робить «Слов'янський» на картах Diners Club International. Проте великомасштабного падіння ціни пластик переважно банків Росії цього року нічого очікувати [20, с.50], несмотря цього, банкіри припускають, що його власників пластикових карток до 2002 року составитоколо 4 млн. людина (див. рис. 3.1). [13, з. 32].

Якісно змінилося ставлення власників пластикових карток ких використанню. У торік постепенноначала зростати частка активних користувачів, які частіше оплачували карткою купівлі й послуги, ніж знімали готівку у банкоматах.

Частка активныхучастниковрынка банківських пластикових карток до 2000 року становив 20%. Ця кількість до 2001 року збільшилося до 30%, і з прогнозам банкірів до 2002 році на вже 45% [13, з. 33].

Дослідницький центр «КОМКОН-Финансы» провів дослідження споживчого поведінки на фінансові ринки. Мета цих досліджень зрозуміти — хто у Росії активно користується пластиковими картами.

Через війну исследованиявыяснилось, які впливають навыбор банку людиною, який вирішив завести банківську карту. У першому місці стоїть надійність банку, другою — можливість обслуговування покартам. Далі йдуть термін існування банку, розмір відсотки за вкладах, широка мережу банкоматов.

У Росії її звичка користуватися картками характерніша чоловіків. По віковим характеристикам найактивнішими користувачами є чоловіків і жінок у віці 20 — 44 років. Це переважно котрі мають незакінченим вищою освітою (студенти) чи із вищою освітою. [22, з. 9] Таку ситуацію можна пояснити тим, що цю групу населениянаиболее активна, вона швидше реагує на що відбуваються в країні перемены.

Найнижча зацікавленість до банківських пластиковим картам виявляють люди віку. Це усталеної звичкою користуватися готівкою, не знанням, що робити з розгорнутою картою, інакше як піти отримати готівку у банкомате.

Найбільше власників банківських пластикових карток працюють для підприємства з кількістю співробітників від 100 чоловік і більше. Це використанням підприємствами карт для розрахунків з зарплате.

По посадовим характеристикамнаиболее активними користувачами пластикових карток є директора, керівники підрозділів, і менеджери вищої ланки, котрим частка операцій із картками з товарів та надання послуг становить 24%. [22, з. 9].

Щоб привабити клієнтів банки прагнуть предоставитьуникальный набір додаткових послуг владельцампластиковых карт. [20, з. 46−47].

Пільгове страхування частіше всегопредполагает медичне страхування перед поїздкою зарубіжних країн. Таку страховку можнооформить поліс страхової компанії, не доведеться думати скоріш про медичну страховку, виїжджаючи зарубіжних країн. Оформлення полисавладельцам банківських карт через свого банку обійдеться дешевше, ніж у туристичному агентстві.

Можливо предложенастраховка витрат при втрати карты. Всего занесколько доларів вгод клієнт отримує страховку, яка позбавить його від усіх видатків, що з блокуванням загубленою карта народження і її перевыпуском, і навіть захистить від несанкціонованих операцій із карті у сумі за кілька тисяч долларов.

До того ж страховка цивільну відповідальність (шкоди, заподіяної третіх осіб) із знижкою від стандартныхтарифовстраховой компанії.

Банком, у межах спільних проектів із зі страхові компанії, можуть пропонуватися інші види страховок.

Як додаткової послуги можуть пропонуватися безкоштовні телефонні карти Global Calling Card і Sovintel World Access Card, що дозволяє, набравши місцевий номер доступу до оператора, вести міжміські і впливові міжнародні розмови з будь-якої світової телефонного апарату. З'єднають із потрібною номером у країні світу, й перевели розмову буде автоматично оплачений із рахунку міжнародної карты.

Багато банків пропонують оформлення дисконтних карт IAPA. Международная асоціація пасажирів авіаліній (IAPA) найстарша та велика у світі асоціація бизнесменов-путешественников. Картка IAPA гарантує знижки до 40% в першокласних готелях і по 30% в компаніях по прокату автомобілів. IAPA пропонує страхування від від нещасного випадку під час подорожі, і навіть можливість приєднатися до програми Priority Pass (доступ до зали 1-го класу міжнародних аеропортів).

Для батьків, відправляють своїх дітей навчання чи відпочинок за рубеж,.

пропонується відкрити карту своїх дітей як додаткової карти. Карту можна з 14 років. Це дозволить уберегти дітей проблеми, що з готівкою і дає можливість контролювати його. [27].

На терені Росії діє безліч проектів, з урахуванням пластикових карток, які банки надають своїх клієнтів. Наприклад, банкіри разом із працівниками ДАІ створили мережу прийому карт на оплату штрафів порушення ПДР. [8, з. 40−41].

Банками з участю нафтових компаній розроблено спеціальну програму, у межах якої пропонується «бензинова» карта. Власникам такий карти надається гнучка система скидокпри купівлі бензину, і гарантується, що автомобілі будуть заправлені паливом вищої якості.

Популярність пластикових карток стає дедалі більше серед клієнтів, що стимулируетбанки до розвитку нових карткових программ.

З січня 2001 року всі жителі Москви, мають карти платіжних систем VISA, Europay (крім VISA Electron і Cirrus/Maestro) иUnion Cardлюбого банку-емітенту, можуть оплачувати послуги найбільшого російського оператора міжміського і міжнародного зв’язку, компанії «Ростелеком», телефоном. Гута-банк, організувавши приемоплаты карт спільно «Ростелекомом», оцінює ємність програми на сотні тисяч користувачів. За даними Гута-банку початку квітня, вже зібрано понад дві тисячі москвичів оплачують телефонні переговори карткою. [13, з. 33].

Цього року свій внесок у розвиток рынкарешили внести митники. Державний Митний Комітет впроваджує мікропроцесорну карту на оплату митних платежів через банки. Навіть якщо взяти платежі на картах проводитимуть лише п’ять% учасників зовнішньоекономічної діяльності, куди розраховує ГТК, це чинитиме серйозний впливом геть картковий оборот. 13, з. 32].

Окремо російському пластиковому ринку стоять західні банки. Тут, передусім, слід зазначити два банку зі 100% західним капіталом — Райффайзенбанк Австрія та Банк АвстрииКредитанштальт. Обидва банку стали предлагатькарты VISA з жовтня 1999 року. Тенденція до їх зниження тарифів обслуговування пластикових карток торкнулася і західників. Якщо перші тарифи у «іноземців» були надто високими і йшли витримає жодного порівняння з розцінками російських банків, той зараз і Райффайзенбанки Банк Австрії Кредитанштальт у кілька разів знизив вартість обслуговування своїх карт. Приміром, по VISA Electron в Райффайзенбанке вартість річного обслуговування у жовтні 1999 року становитиме 70 $, за рік ця цифра 30 $. Незнижуваний залишок у цій карті зменшений з 2 000 $ до 100 $. По VISA Classic вартість річного обслуговування знизилася зі 100 $ до70 $, незнижуваний залишокз 2 000 $ до 300 $. [20, з. 52].

У банку Австрії Кредитанштальт вартість річного обслуговування карти VISA Electron спочатку становила 50 $, зараз — 35 $. Якось на зорі своєї діяльності банк утримував комісію за безготівковий розрахунок за картками у точках — 0,5% кожну транзакцію. Зараз комісія не стягується, як, втім, в більшості російських банків. [20, з. 52].

З іншого боку, змінилися й підвищити вимоги банків стосовно клиентам.

Ще наприкінці 1999 року бажаючий отримати пластикові картки в Банку Австрії Кредитанштальт чи Райффайзенбанке мав надати довідку з місця роботи розмір офіційного доходу. Зараз банки лише у виняткових випадках вимагає рекомендаційного листа з місця роботи (підтвердження зайнятості без підтвердження дохода).

Попри численні «послаблення» клієнтам, требованияи тарифи в обох банках як і досить високі проти російськими банками. І, тим щонайменше, бажаючі відкрити пластиковий рахунок у західному банку є. Так, на кінець 2000 року у Райффайзенбанке відкрито близько сьомої години тисяч спецкартсчетов приватних клієнтів без урахування зарплатних схем, в Банку Австрії Кредитанштальт — близько 3,5 тисяч, також не враховуючи зарплатних проектів. [20, з. 52].

Що ж до регіонів Росії, то там продовжують домінувати наші внутрішні платіжні системи — «Золота корона», Union Card иSTB-Card. Лідерами у регіонах є ті банки, які реалізують зарплатні проекти. [13, з. 35].

Карти вітчизняних платіжних системне обмежуються територією Росії. Російська платіжна система Union Card постійно розвиває мережу обслуговування на территорииРоссии та країнах СНД, в тому числі біля про. Кіпр, де власникам карт Union Card дають можливість отримання готівки за вісім відділеннях Bank of Cyprusв містах Лимасол, Нікосія, Ларнака, Пафос. [30].

Тепер чимало людей банки практикують новий підхід — суміщення локальних карт до міжнародних. Локальні карти нині вважаються малоперспективними. Вартість обслуживаниятакой карти мало відрізняється від міжнародної, проте їхньої можливості непорівнянні. Промышленно-строительный банк (Санкт-Петербург) реалізував проект поєднанню своєї локальної ICB-cardс міжнародної системою Plusплатежной системи VISA International. Банк «Відродження» планував наприкінці квітня розпочати випуск карт «Московія», об'єднаних з програмою VISA Plus. Нинішнього року карти локальних систем в зарплатних проектах регіонів будуть поступово заміщати міжнародними. [13, з. 35].

Переважна більшість емітованих нашій країні картдебетові. Кількість справжніх кредитних карт, тобто що надають послуги овердрафту по карткового рахунку, ледь перевищує 0,2% загальної кількості емітованих у Росії карт. Наприклад, Дельтабанк відкриває власникові карти VISA Classicили VISA Gold кредитну лінію, не требуякакого-либо забезпечення. Розмір кредиту залежить від платоспроможності клієнта. Користуватися кредитом власник кредитної картки може у будь-якої миті протягом рокуна власний розсуд, без додаткового звернення до банку. Надходження коштів у рахунок автоматично погашаеткредит і відновлює кредитний ліміт. Це найзручніша форма кредитування населення в повсякденні потреби. [13, з. 34].

Оголосили про вихід ринку кредитних карт «Російський стандарт» і системи STB-Card, эмитирующая «Мандрівниче». Ставки за кредитами коливаються в російських банків диапазоне15−19% річних. [13, з. 34].

Частково кредитні функції виконують звичайні дебетові карти міжнародних платіжних систем, використовувані як зарплатних. Керівництво підприємств нерідко домовляється з банками-емітентами про надання своїх співробітників кредиту за картках у вигляді місячної зарплаты.

3.2. Впровадження пластикових карток в Архангельске.

Внастоящее времяв Архангельскевыпуск пластикових карток здійснюють такі банки: Архангельське відділення Ощадбанку, Гута-банк, Московський Індустріальний банк — Северо-Западное Регіональне Управління, Архангельське відділення Собинбанка, Банк-Москвы.

З найбільшим успіхом працює Ощадбанк з причин потужної і розгалуженої мережі філій, надежности.

Сьогодні Архангельским Ощадбанком эмитировано более20 000 міжнародних банківських карт. Серед клієнтів банку сотрудникиОАО «Архбум», ВАТ «СЦБК», АТ «СЛДК», ТОВ «Полярне сяйво», Геологорозвідка, ВАТ «Лесозавод-2», ВАТ «Лесозавод-3», Архангельський морський порт, Архангельський річковий порт, Північне морське пароплавство, Північне річкове пароплавство, ВАТ «Двиносплав», ВАТ «Побут», ТОВ «МК-компани» та інші.

У Архангельської області власником банківської карти можна стати на містах Архангельську, Новодвинске, Сєверодвінську, Котласе, Онеге.

Ломоносовское ОСБ № 27 Північного банку РБ РФ емітує карти VISA Business, Cirrus/Maestro, VISA Electron, для заможних клієнтів — VISA Gold.

Корпоративним клієнтам пропонується карта VISA Business. Відкриття бизнес-счета можливе рублях РФ і (чи) доларах США.

Така карта придатна як засіб оплати біля РФ і поза рубежом:

* відрядних витрат співробітників предприятия;

* витрат представницького характера;

* витрат, що з господарської діяльністю предприятия;

* купівель і послуг у торгово-сервісних точках.

По карті VISA Business можна було одержати наявні кошти у великій мережі банків Росії із виплатою комісії за видачу наличныхв розмірі 0,5% від суми.

При зарубіжні поїздки зайве декларувати валюту. З отриманням готівки у валюті країни перебування конвертування відбувається автоматически.

Ломоносовское відділення РБ пропонує пенсіонерам банківську карту «СБЕРБАНК-CIRRUS/MAESTRO-ПЕНСИОННАЯ». [див. Додаток 4].

Для оформлення карти необхідно заповнити на зразок заяву саме на банківську карту «СБЕРБАНК-CIRRUS/MAESTRO-ПЕНСИОННАЯ» та зробити внесок на картсчет. Мінімальний початковий внесок становить 10 рублів. Обов’язковою умовою є - регулярне (щонайменше двох місяців рік) зарахування у внесок сум пенсій (від старості, із нагоди втрати годувальника, за інвалідністю идр.).

Шляхом випуску додаткової карти членів родини й іншого особі можна довірити розпоряджатися своїм внеском.

Термін дії «ПЕНСІЙНОЇ» карти — 1 рік. За відсутності відмовитися від клієнта договір передбачає автоматичну пролонгацию.

Річне обслуговування становить 10 рублів по основний карті і з кожної дополнительной. см. Додаток 3].

Відсоткову ставку за рахунком карти — 8% річних. [див. Додаток 4].

«ПЕНСІЙНА» карта є рубльової картою. Використовуючи «ПЕНСІЙНУ» карту можна оплатити товари та по всій території РФ.

Видача готівкових коштів у відділеннях і філіях Ощадбанку в Архангельської, Іванівській, Вологодської, Костромської, і Ярославській областях здійснюється безплатно, в відділеннях і філіях інших регіональних банках Ощадбанку Росії стягується комісія у вигляді 0,5%від суми. У стороннем банку «ПЕНСІЙНА» карта не обслуговується. [див. Приложение3].

«ПЕНСІЙНА» карта є дебетовой картою, але у екстрених випадках може бути перевитрата коштів із виплатою подвоєною відсоткової ставки за кредитами фізичних осіб. [див. Додаток 3].

Ломоносовское відділення № 27СБ РФ пропонує одержувати заробітну плату через установи РБ РФ шляхом оформлення міжнародної банківської карти «СБЕРБАНК-CIRRUS/MAESTRO-ЗАРПЛАТНАЯ». [див. Додаток 5].

За такою карті можна безплатно обслуговуватися у торгово-сервісній мережі, зняти готівкові кошти у відділеннях і філіях Ощадбанку в Архангельської, Іванівській, Вологодської, Костромської, і Ярославській областях. З отриманням готівки у відділеннях і філіях інших регіональних банків Ощадбанку Росії стягується комісія у вигляді 0,5%от суми. У стороннем банку через банкомат — 1% від суми (min 72 крб.), якщо гроші знімаються через касу — 1% від суми (min 120 крб.). [див. Додаток 3].

До основний карті можна відкрити додаткову карту. Річне обслуговування з кожної карті становить 120 рублів.

На залишок коштів щокварталу начисляють відсотки: 2% годовыхпо рублевому внеску, і одну % річних по валютному внеску. [див. Додаток 3].

Термін дії карти «CIRRUS/MAESTRO-ЗАРПЛАТНАЯ» — 2 року. Після закінчення термін дії карти, за відсутності відмови клієнта, банк виконує автоматичний перевипуск карти нового срок.

Банк можетпредоставить на невідкладні потреби власникам карти «CIRRUS/MAESTRO-ЗАРПЛАТНАЯ» недозволений овердрафт. Плата — подвоєна відсоткову ставку за кредитами фізичних осіб. [див. Додаток 3].

Для клієнтів, самостійно які звернулися за картою в Ломоносовское відділення, предлагаютсякарты Cirrus/Maestro, VISA Electron тих-таки умовах, як і «CIRRUS/MAESTRO-ЗАРПЛАТНАЯ». Початковий внесок становить 120 рублів. [див. Додаток 3].

Для молоді - від 14 до 26 років — пропонується «СБЕРБАНК-CIRRUS/MAESTRO-МОЛОДЕЖНАЯ». Купуючи карту «CIRRUS/MAESTRO-МОЛОДЕЖНАЯ» власник карти автоматично стає учасником міжнародної програми «Молодіжна карта EURO.

З членським квитком EURO.

Банк нараховує відсотки на залишок коштів у рахунку у вигляді відсоткової ставки за внеском до запитання.

Між Архангельским банком АК РБ РФ і Архангельским філією Военно-страховой компанії підписано угоду, виходячи з якого владельцаммеждународных банківських карт Ощадбанку Росії пропонують нову послуга. [див. Додаток 7].

ТСК пропонує застрахувати зі значними знижками автотранспорт, громадянську відповідальність автовласника, своє життя й здоров’я від нещасних випадків, будівлі та квартири, домашнє майно, і навіть аналогічні послуги підприємствам, включаючи страхування вантажів, повітряного і водного транспорту.

Підприємствам торгівлі, і сервісу Архангельський Ощадбанк пропонує встановити електронні термінали наступних условиях:

* купівля електронного термінала предприятием;

* надання пільгового кредиту для закупівлі терминала;

* надання термінала у найм, зокрема з наступним правом выкупа;

* навчання персоналу працювати з торговим терміналом — бесплатно;

* технічне обслуговування термінала здійснюється співробітниками банку. [див. Додаток 1 ].

Міжнародні банківські карти приймаються до оплати на більш 12 млн. торгових оборотів і сервісних точках у світі, отримання готівки можливе болеечем440 тис. банкоматів в 115 країнах мира.

Операції за картою здійснюються в всіх великих містах нашої країни: Москві, Санкт-Петербурзі, Астрахані, Волгограді, Воронежі, Калінінграді, Нижньому Новгороді, Пермі, Рязані, Сочі, …, Архангельську, Сєверодвінську, Новодвинске, Котласе. см. Додаток 1].

Нині в Архангельської області відкрито 37 пунктів видачі готівкових. Цілодобові банкомати у місті Архангельську прописані у «Північному Морському Пароплавстві», Соломбальском відділенні Ощадбанку, Центральному відділенні РБ РФ по р. Архангельську.

Що ж до торгово-сервісній мережі, то продовольчі товари по банківським картам можна в українських магазинах «Вітамін», «Околиця», «Юність», «Торгсин» №№ 3, 4, «Схід», у торгівельному центрі «Прем'єр» та інших. У магазинах «Самсунг», «Грумант», «Альфа», «Світ», «Лідер» можна розплатитися банківської картою за побутову техніку, в «Евростиле» — за будматеріали, в «Спортсити» — заспортивные аксессуары, в «Аквилоне» — за комп’ютери, меблі, канцтовари. У кафе-барах: «Кардинал», «Олімпія», «Помаранчевий град», нічного клубу «Модерн» і диско-бар «Сніжок» також приймають до оплати банківські карти. З іншого боку банківські карти приймаються в Салоні Краси «Юність», у готелі «Меридіан», в бутіку «РІВ ГОШ», на АЗС № 6 на Талажском шосе й у авиакассах"Express line". см. Додаток 8].

3.3. Законодавча база по пластиковим картам.

3.3.1.Положение «Про порядок емісії кредитними організаціями банківських карток і здійснення розрахунків з операціям, скоюваних із їх использованием».

Нині регулює облік, розрахунки з операцій із використанням банківських карт, і навіть встановлює відповідні вимоги до кредитним організаціям, емітентам і эквайерам прийняте Банком Росії Становище «Про порядок емісії кредитними організаціями банківських карток і здійснення розрахунків з операціям, скоюваних із використанням» від 9 квітня 1998 року № 23-П, в ред. Вказівки ЦБ РФ від 29.11.2000 № 857-У (далееПоложение).

У статті 1 даного Положення вказані використовувані терміни й універсального визначення, за якими «банківська карта — засіб упорядкування розрахункових і иныхдокументов, сплати з допомогою клиента».

Відповідно до загальним положенням даного Положення емісію банківських карток біля РФ можуть здійснювати лише кредитні організації - резиденти, за наявності ліцензії за проведення банківських операцій, яка передбачає проведення операцій із рахунках вказаних у ній осіб, у відповідної валюті. Поширення карток міжнародних платіжних систем здійснюється за спеціальним вирішенню Центрального Банку. Розрахунки по операцій із використанням банківських карток, чиненим біля РФ, має здійснюватися лише у валюті РФ. Винятки становлять розрахунки в іноземній валюті, передбачені чинним законодавством і нормативними актами Банку Росії. Валютно-обмінні операції відбуваються відповідно до валютним законодавством РФ.

У положенні перераховані безналичныеоперации, що потенційно можуть здійснювати юридичних осіб з урахуванням корпоративних карт, також вказуються випадки отримання готівки коштів.

У цьому Положенні регламентуються документообіг під час розрахунків по операциям, а також контролю над проведеними операциямис використанням банківських карт. Вказані рахунки бухгалтерського обліку кредитних організацій, які можна использованыдля операцій за рахунками юридичних і фізичних лиц.

У порушення умов Положення територіальні установи Банку Росії можуть застосувати заходи впливу на відповідності зі ст. 75 Федерального Закону «Про Центральному Банку Російської Федерації (Банку Росії). Відповідно до цієї статті, у разі порушення кредитної організацією федеральних законів, нормативних актів і розпоряджень Банку Росії, Банк Росії право вимагати від кредитної організації усунення виявлених порушень, стягнути штраф або обмежити проведення окремих операцій терміном до 6 місяців. Банк Росії вправі відкликати у кредитної організації ліцензію за проведення банківських операций.

3.3.2. Проект Федерального Закону «Про використання банківських карток у Російської Федерации».

14 травня 1998 року у Державній думі пройшли парламентських слухань, у яких обговорювалося закону «Про використання банківських карток у Російської Федерації», підготовлений Асоціацією російських банків та Національної асоціацією по платіжним картках що з підкомітетом по банківському законодавству комітету з питань бюджету, податках, банкам і фінансів. Закон регулюватиме правовідносини, що виникають у з емісією банківських карт, скоєнням операцій із використанням, і навіть твором розрахунків з зазначеним операціям біля Російської Федерації. Законопроектом рассматриваются:

* питання правовим регулюванням використання карт;

Усі правовідносини, що виникають у з емісією, використанням банковскихкарт, твором розрахунків з зазначеним операціям біля Росії регулюються законами Російської Федерації, і навіть нормативно-правовими актами Уряди Російської Федерації і нормативними актами Центрального Банку Російської Федерації. А регулювання відносин, що виникають у з емісією банківських карток і використанням в платіжному обороті, і навіть твором розрахунків з операцій із їх использованием, на території Російської Федерації, здійснюється договорами, заключаемыми між учасниками платіжних систем, і правилами платіжних організацій. Розрахунки в іноземній валюті по банківським картам здійснюються у відповідність до валютним законодавством РФ.

* взаємовідносини суб'єктів, які під час використанні карт;

Надання у користування банківських карт має здійснюватися з урахуванням договору, заключаемого кредитної організацією, з якої банківські карти, і його клієнтом в письмовій формах. Такий договір є публічним договором. У договорі необхідно встановити види операцій, які власник карти може виконувати з її використанням, і навіть правила їх здійснення. Договір може передбачати зобов’язання емітента здійснювати за дорученням власника картки дії з виконання розрахункових документів і майже інші дії від імені, але з допомогою клиента.

* зобов’язання й учасників платіжної системи, і Порядок дозволу споров;

Кредитна організація, яка поширює банківські карти, зобов’язана представляти клієнту інформацію про возникновенииденежных зобов’язань у виконанні розрахункових документів мають у порядку й у терміни, передбачених договором про надання у користування банківських карт.

Емітент зобов’язаний тимчасово призупинити вчинення операцийс використанням банківської картою, і навіть вжити заходів для вилученню карти у разі здобуття заяви від клієнта чи власника картки про її утере.

Клієнт несе обов’язок у виконанні грошових зобов’язань у виконанні розрахункових документов.

Відповідно до проекту закону, інформація учасників платіжної системи конфіденційна і може надаватися лише самих учасників чи його представникам, а Державним органам та його посадових осіб — тільки за рішенням суда.

Суперечки, пов’язані з емісією, скоєнням операцийс використанням, і навіть твором розрахунків з зазначеним операціям, дозволяються арбитражныморганом платіжної системы, судом, арбітражний суд, третейським судом відповідно до їх компетенцией.

Окремі статті законопроекту присвячені емісії (випуску в звернення), эквайрингу (здійсненню розрахунків із продавцями товарів та послуг), діяльності з інформаційного та технічного обслуговування емісії і (чи) розрахунків із використанням карт.

З іншого боку, описані правничий та обов’язки власників карт (юридичних і фізичних осіб), емітентів, процессинговых компаній, і эквайеров, і навіть продавців товарів хороших і услуг.

Ряд статей проекту присвячені обов’язковим реквизитамплатежных карт, операціям в іноземній валюті. [5, з. 26−33].

Немає сумніву у необхідності цього закону, оскільки відсутність законодавчих кордонів дозволяє як розмивати кордону бізнесу, але занадто вже часто грає вигідна шахраям, оскільки правоохоронні органи часто вже не можуть класифікувати шахрайство.

З іншого боку, посилення боротьби з шахрайством у сфері пластикових карток й без участі правоохоронних органів практично неможливо, які діяльність у значною мірою паралізована відсутністю законодавства пластиковим картам.

Нині осіб, викритих у незаконне використання пластикових карток, намагаються залучати до кримінальної відповідальності за 57-ю статтею про потенційне шахрайство. З низки обставин доказ самого факту шахрайства з допомогою пластикової карти пов’язане з певними труднощами. Відомі ситуації, коли особи, затримані під час спроби зняти готівка по підробленої картці, відпускалися у вирішенні прокурора з такою мотивуванням: «через відсутність складу якихось злочинів», тобто., інакше кажучи, дане діяння не сприймається як кримінальний, т.к. не передбачено чинним УК.

Міжнародний досвід показує, що прийняття відповідної кримінальної законодавства істотно знижує видатки доказ протиправної діяльності та практично відразу дає позитивні результати, що виражаються в істотному зниженні збитків шахрайства. Так було в Італії ця показник після ухвалення нового законодавства пластику знизився удвічі раза.

Міжнародні платіжні системи вже узагальнили досвід країн у цій галузі й підготували свої рекомендації для країн, які мають національного законодавства у галузі пластикових карток. Ми повинні об'єднати зусилля задля здобуття права переконати законопроектний у Росії необхідність розробки і якнайшвидшого прийняття такого російського закону. І тому варто використовувати всі можливості російської банківської системи, преси правоохоронних органов.

Кінцевою метою законодавства, що стосується кредитних і дебетових карток — сприяти розслідування і переслідуванню у кримінальній порядку злочинів владою. Через це будь-яке нове законодавство повинна утримувати кримінальні покарання, а чи не просто які регламентують становища, які стосуються комерційному поведінці. Закон повинен стосуватися злочинного поведінки приватних осіб і организаций.

Треба чітко давати зрозуміти кожному законодавчому органові, що це питання кримінального права, а чи не питання захисту споживачів сам собою. Цю відмінність можна має вирішальне значення у досягненні кінцевої мети, оскільки прийняття законодавства буде набагато менш цінним, якщо вона стане зрозуміло говорити правоохоронному співтовариству, що легіслатура надає поступове значення переслідуванню зловживань по кредитним і дебетовим картках. [26, з. 29−31].

Украй необхідно звернути увагу до важливість цього виду законів у кінцевої захисту, як споживачів, і ділової спільноти. Слід підкреслити, що кримінальне законодавство не заміняє комерційне регламентування і закони з захист споживачів, а скоріш служить посилення те й інше.

Наприкінці 1997 р. щодо спокійна ситуація у Росії було порушено діями певної організованою групи, що використовувала спеціально створене підприємство з метою шахрайських дій зі пластиковими картками на сотні тисяч доларів США.

У січні-лютому 1998 р. по аналогічною схемою і у так само масштабах, діяла інша злочинна группировка.

У обох випадках шахрайство було своєчасно виявлено Службами безпеки банків та припинено успішними діями спеціальних підрозділів органів міліції. Шахраї були схоплені, не вдалося «скористатися плодами праць своих».

Спільним тих злочинних угруповань часто було те, що й організували російські громадяни, повернулися у країну після тривалого перебування зарубежем, де їх, мабуть, і отримали перший досвід шахрайства з пластиковими картками.

У обох випадках оперативну взаємодію міліції, Служб безпеки банків ипроцессинговых центрів дозволило своєчасно припинити шахрайські дії і допустити нанесення значної шкоди платіжним системам. [24, з. 83].

До останнього времявсе чащесталкиваются правоохоронні органи влади та Служби безпеки банків з шахрайським використанням карт міжнародних платіжних систем, украдених в українських співвітчизників. Сподіваємося, спільні дії будуть успішними і вэтом случае.

3.4.Гражданско-правовое регулирование.

У положенні № 23-П зазначено, що банківська карта видається клієнту виходячи з укладеного з нею договору. Становище не регулює спеціальним образомотношения між власником картки, і емітентом. Такі стосунки ставляться до суто цивільно-правовим відносинам, а регулювання таких відносин перебуває поза межами компетенцииБанка Россииустановленной ст. 4 закону «Про Центральному Банку Російської Федерації (Банку Росії)». До таких відносинам треба використовувати правові норми, які у Цивільному кодексі Російської Федерації (далі ГК).

3.4.1. Змішаний договор

При видачі карти практично полягають найрізноманітніші договору. Проте назва «Про видачі і обслуговуванні банківської карти» найбільш адекватним чином відповідає суті відносин сторін. Це договір прямо не передбачено чинним Цивільним законодавством, але й суперечить існуючому правопорядку (відповідно до п. 2 ст. 421 ДК, «Сторони можуть укласти договір, як передбачений, і непередбачений законом чи інші правовими актами.).

Коли дивитися на структуру договору видачі і обслуговуванні банківської карти, можна зробити висновок, що у складі містяться елементи двох інших — договору банківського рахунки і Ташкентським договором про розрахунків з операциямс використанням банківських карт.

Договір банківського счетанеобходим щодо розрахункових операцій із банківськими картами. Хотя договір банківського рахунки пов’язаний з розрахунковими відносинами, вона може включати їх регулювання, що у відповідність до законодавчим визначенням його обмежується проведенням операцій із рахунку, а порядок виконання розрахункових документів і майже інші запитання, пов’язані з розрахунками, залишаються над його рамками. Це стосується і до розрахунків за операціями з банківськими картами, неврегульованим чинним законодавством і які мають такі специфічні питання, як, наприклад, блокування карти. (Становище встановлює вимоги до емітентам, эквайерам і розрахунковим документам, але до порядку скоєння самих розрахунків). Слід зазначити, що, наявність «розрахункового» договору передбачено Положенням. Відповідно до ним використання картывозможно виходячи з договору, укладеного з її емітентом. Оскільки під использованиемкарты слід розуміти в первуюочередь складання розрахункових документів, то договір, виходячи з яку вона використовується, включає елементи договору за проведення расчетов.

Отже, оскільки договору про видачі і обслуговуванні банківської карти містить у собі елементи двох вищеописаних договорів, він бути смешанным. В тому випадку один елемент такого договору — договір банківського рахунки — передбачено законом (ДК), а інший — договору про скоєнні расчетовпо операцій із використанням банківської карти — нормативним актом (Положенням Банку Росії).

Главнаяособенностьегозаконодательногорегулирования-то, что"к відносинам сторін із змішаного договору застосовують у відповідних частинах правила про договори, елементи, яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не випливає з угоди сторін чи істоти змішаного договору" (п. 3 ст. 421 ДК). Інакше кажучи, це, що змішаний договір регулюється правилами про договори, які входять у його склад. Але якщо вказані правила суперечитимуть суті змішаного договору чи угоді сторін із такому договору, всі вони застосовуватися ні. Така конструкція дозволяє вирішити окремі правові проблеми, пов’язані з регулюванням відносин за договором видачу і обслуговування банківської карты.

Проте за использовании"классических" форм безготівкових розрахунків, прямо передбачених ДК (платіжних доручень, вимог-доручень, чеків, акредитивів), договір на розрахунково-касове обслуговування, укладений між клієнтом і банком, перестав бути змішаним, оскільки в разі взаємини сторін, пов’язані з розрахунками, детально врегульовані законодавством і нормативними актами Банку Росії, не залишаючи місця договірному регулювання. До того ж, відносини, які під час використанні «класичних» форм безготівкових розрахунків, негаразд тісно пов’язані із гармонійними стосунками ведення банківських рахунків, як що стосується банківськими картами. Ця зв’язок проявляється, зокрема, у тому, що з обліку операцій із банківськими картами клієнту відкривається спеціальний рахунок, що використовується переважно тих целей.

Слід зазначити, що Становище не вводить термін карткового рахунки, тобто. для відповідних цілей можна використовувати будь-який банківський рахунок, якщо не суперечить, його режиму.

Зазначена проблема пов’язані з законодавчим регулюванням договору банківського рахунки. Громадянське законодавство передбачає, що «залишок коштів на рахунку видається клієнту або за його вказівкою перераховується в інший рахунок пізніше днів послеполучения відповідного письмового заяви клиента"(п. 3 ст. 859 ДК). Проте за закритті карткового рахунки розрахункові документи з вимогами щодо нього можуть приходити ще 30 — 45 днів. Отже, при буквальному виконанні законодавчого розпорядження банк навлекает він ризик збитків, оскільки зажадати грошові суммыу клієнта після закриття його рахунки деяких випадках досить проблематично.

Пропонується таке розв’язання проблеми. Оскільки, як було встановлено вище, договір банківського рахунки входить у ролі елемента у змішаний договору про видачі і обслуговуванні банківської карти, то правила перший застосовуються до другого, якщо не суперечить його суті чи угоді сторін. Вочевидь, що правило сім днях, виділені на повернення грошей клієнту, суперечить суті договору видачі і обслуговуванні банківської картыи, отже, на основанииправила ДК про змішаному договорі застосовуватися на повинен. У разі підлягає застосуванню термін, встановлений договорі між емітентом і дотримувачем карти, що, як було зазначено показано, цілком відповідає з вимогами чинного законодательства.

Термін повернення коштів клієнту при закритті його карт-рахунку мають встановлювати з урахуванням правил відповідної платіжної системи, саме з урахуванням якомога більшої срокаполучения розрахункових документів з вимогами до карт-счету після виконання останньої операції із банківською картою. Якщо термін, встановлений договорі, істотно відрізняється від терміну, що визначається правилами платіжної системи, то договірний термін може визнаватися недійсним виходячи з норм ДК про договорі приєднання (ст. 428 ДК). І тут йдеться про конструкції договору, «умови, якого визначені однієї зі сторін в формулярах чи иныхстандартных форми і були прийнято іншим боком не інакше як шляхом приєднання до запропонованого договору загалом». Практично всі договори з власниками карт полягають саме у формі договору приєднання. Далі ДК встановлює, що «приєдналася договору сторона має право вимагати розірвання чи зміни договору, якщо договір приєднання хоча й суперечить Закону і инымправовым актам, але позбавляє цей бік прав, зазвичай наданих за договорами такого виду, виключає чи обмежує відповідальність з іншого боку порушення зобов’язань або містить інші явно обтяжливі для про приєднання якої боку умови, що вона, виходячи із власних розумно витлумачених інтересів, прийняла б із наявності в неї змоги брати участь у визначенні умов договору». Отже, існують обмеження навіть концепції змішаного договору, залишає, загалом, значне місце розсуду сторон.

І Становище, й чинне громадянське законодавство допускають, що посвідчення прав розпорядження грошовими сумами (кредитної лінією), які перебувають на рахунку, за операціями з банківськими картами можливе з використанням аналогів власноручного підписи (кодів, паролів та інших коштів, підтверджують, що дано уповноваженим цього обличчям). Становище не деталізує, якими конкретно аналогами власноручного підписи може бути засвідчені зазначені права. Тому, відповідно до п. 3 ст. 847 ДК, конкретний аналог власноручного підписи (ПІН-код або інший), підлягає застосуванню під час проведення операцій із банківськими картами, мають визначити у договорі між емітентом і держателем.

3.4.2.Обеспечительный (страхової) депозит.

Задля більшої виконання зобов’язання власника картки зі здійснення операцій на межах залишку коштів у карт-счете чи наданої йому кредитної лінії на емітент може вимагати внесення певної грошової суми на депозит. Відразу треба сказати, що сама назва даного депозиту — страхової - кілька некоректно, оскільки з страхуванням він загального і, більше, з закону кредитним організаціям заборонено робити це виглядом діяльності. Тож запобігання за можливу непотрібної плутанини пропонується називати його обеспечительным, що відповідає його юридичної природе.

Вочевидь, що забезпечувальний депозит є банківським внеском, оскільки задовольняє умовам договору банківського вкладу. Так, п. 1 ст. 834 ЦК записано: «За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), яка прийняла поступившуюот з іншого боку (вкладника) чи який надійшов нею гроші (внесок), зобов’язується повернути суму внеску виплатити відсотки її у за умов і як, передбачених договором».

Немає сумнівів і обеспечительная природа указанногодепозита, бо це забезпечує виконання зобов’язання власника картки проводити відповідні операциив межах залишку коштів у карт-счете чи наданої йому кредитної лінії на. Проте йдеться про правомірності такого кошти забезпечення, оскільки він прямо не передбачено чинним цивільного законодавства. У зв’язку з цим варто підкреслити, що перелік видів забезпечення виконання зобов’язань, передбачених ДК, є відкритим. Так, п. 1. ст. 329 ДК встановлює, що «виконання зобов’язань може забезпечуватися неустойкою, запорукою… та інші способами, передбаченими законом чи договором». Інакше кажучи, контрагенти за договором на засадах можуть передбачити спосіб забезпечення взаємних зобов’язань, відмінний від моделей, запропонованих законодательством.

Підтвердження правомірності обеспечительного депозиту міститься й у Положенні. Додаток № 2, що регулює бухгалтерський облік операції з банківськими картами, встановлює перелік рахунків, виділені на обліку коштів, депонованих у кредитній організації задля забезпечення операцій фізичних юридичних осіб з допомогою кредитних і розрахункових банківських карт.

Є ще один проблема. Вищий Арбітражний Суд РФ зайняв позицію, відповідно до якої безготівкові кошти неможливо знайти предметом застави (Постанова Президії Вищої Арбітражного Судна РФ від 2 липня 1996 р. №. 7965/95). Втім, представляється, що у забезпечувальний депозит даний заборона не поширюється, оскільки є не запорукою, а якісно інакше забезпечення виконання зобов’язань. Вищий Арбітражний Суд роз’яснив, що «однією з істотних ознак договору заставі є можливість предмета застави». Відповідно до договором обеспечительного депозиту безготівкові грошові знаки, складові предмет цього виду забезпечення виконання зобов’язань, не підлягають реалізації у разі невиконання власником своїх зобов’язань, а є об'єктом задоволення вимог емітента (кредитора). Останнє запитання, пов’язані з обеспечительным депозитом, у тому, що, оскільки вона підпадає під визначення банківського вкладу, щодо нього має бути застосовно правило про його видачі вкладнику — фізичній особі з його першому вимозі (год. 3 п. 2 ст. 837 ДК), однак цьому цьому разі буде втрачено його обеспечительная функція. Розв’язати цю то можна з допомогою тієї самої концепції змішаного договору. Угоду про обеспечительном депозиті є змішаним договором, оскільки, як було зазначено показано вище, вона носить елементи договору банківського внеску договору про забезпечення виконання зобов’язань, передбачених ДК. Тому договору про обеспечительном депозиті придадуться правила про його елементах, якщо не суперечить суті цього договору чи угоді його сторін. Оскільки правило повернення вкладу на першу вимогу вкладника — фізичної особи суперечить суті договору про обеспечительном депозиті, то відповідно до закону воно застосуванню заборонена. [23, з. 34−36].

Отже, законодавчу базу Росії, що регламентує роботу з банківськими пластиковими картами, ще сформувалася. Крім чинного Положення банки керуються Федеральними законами, нормативно-правовымиактами Уряди РФ і нормативними актами Банку Росії, одночасно розробляють своїх внутрішніх Інструкції і Правила з організації емісії і проведення операцій із банківськими картами, і навіть руководствуютсястандартами і правилами, розробленими платіжними організаціями. Стосунки між учасниками платіжної системи регулюються ув’язненими з-поміж них договорами.

3.4. Зарплатний проект з урахуванням примененияпластиковыхкарт.

Усі банки прагнуть впровадженню зарплатних проектів, коли ціле підприємство переходить на нарахування зарплати персоналу через пластикові карти будь-якого банку.

За оцінками 90−95%виданих карт є зарплатовими. Це, зазвичай, дебетові карти типу Cirrus-Maestro илиVISA Electron, які допускають овердрафту. За твердженням представників банків, останнім часом доходи кредитних організацій, від операцій із однієї дебетовой картою наближаються до доходів від транзакцій з кредитною карткою типу VISA Classic илиEurocard/MasterCard Mass. Це засвідчує тому, що зарплатні проекти можна як додаткове джерело прибутку для банку. [10, з. 34−35].

І тут підприємство сприймається як корпоративний клієнт, заключивший з банком договір, відповідно до яким банк відкриває йому поточний чи розрахунковий рахунок. Кожному співробітнику, на пільгових умов, по окремому договору банк відкриває карткові рахунки видає картки, куди підприємство щомісяця перераховує зарплатню. На особистий карт-счет можна зараховувати також гонорари, позички, страхові суми, виплати за договорами, відпускні, командировочні. Клиентможет, через касу банку, на карт-счет внести готівкою суму. У регіонах при реалізації зарплатних проектів, зазвичай, віддається перевагу російським системам. Якщо клиентчасто їздить зарубіжних країн, чи до цьому рахунку можна виготовити і міжнародний карту, але вже повного тарифу.

Для підприємства вигода у тому, що полегшується робота бухгалтерии, нет необхідності обладнати каси, утримувати касирів, знижуються витрати, пов’язані із доставкою, зберіганням, перерахунком, депонуванням і видачею зарплати персоналу, виключаються затримки виплати зарплати, пов’язані дефіцит готівки, знижуються пікові нагрузкив дні видачі заробітної платы.

Для співробітників знижується соціальна напруга щодо різноманітних задержеквыдачи зарплати. Робітник підприємства має можливість отримувати її цілодобово й у вихідні, та перебуваючи у відрядженні чи відпустці, і навіть може оплатити без стягування комісії товари та в підприємствах торгівлі, і сервісу, приймаючих банківські карти до оплате.

Банк отримує додаткові ресурси як залишків на рахунках і комісії від операцій із емітованими картами.

Організація щомісяця надає до банку зведену відомість, як у папері, і у електронному вигляді. Вэтой відомості вказуються: прізвище, ім'я, по батькові кожного працівника, його особистий табельний номер, номер його рахунок у банку, сума коштів, яка призначена у цій рахунку. З зведеної відомості банк виробляє перерахування коштів із розрахункового рахунки підприємства на особисті рахунки співробітників. Щомісяця підприємство надає список вибулих і кількість прийнятих працювати співробітників. [12, з. 8−9].

Проте реалізація зарплатних проектів починає мати справу з тим, що це основні великі корпоративні клієнти розібрано І що вільне простір над ринком рік у рік звужується.

Тільки розвиток інфраструктури створить передумови її подальшого розвитку над ринком. Банкам можна рекомендувати встановити банкомати на территориипредприятий з досить великий кількістю працюючих або вблизиоткрыть своє відділення, також рекомендується встановити електронні термінали у найближчих магазинах, рассмотреть можливість перерахування грошей працівниками за зміст дітей у відомчих дошкільних установах, розраховуватися за обіди в заводських їдалень, вносити квартплату, оплачувати путівки тощо. буд. По виході пенсію працівники продовжують користуватися пластиковими картами, але карт-счет перераховуються вже пенсії та допомоги. Банк, узявши він обслуговування соцзабезу, веде особисті рахунки пенсіонерів.

Аналогічну роботу робити до вузів і розвивати студентські проекты.

3.6.Возможности розширення карткового бизнеса.

Петербург і - два великих російських регіону з ємності пластикового ринку. Один із реальні можливості банків із свого карткового бізнесу залежить від більш інтенсивному підкорення ринку інших регіонів, насамперед Північно-Західного. Петровський народний банк оголосив щодо відкриття 2001 року 30 філій поза Петербурга й Ленінградської області. [10, з. 35].

Промышленно-строительный банк иБалтийский банк має великі зарплатні проекти — у Карелії. Плановане об'єднання 2001 року шести регіональних структури «Північно-Західний банк» Ощадбанку надасть необмежені спроби з поширенню пластикових карток до інших суб'єкти Россиина Северо-Западе. 10, з. 35].

Розвиток інфраструктури з обслуговування карт створить передумови розвитку ринку пластикових карток. У 2001 року банки мають намір особливу увагу приділяти розширенню сетипо прийому і за обслуговуванням карт. [7, з. 34].

Перспективним напрямом є розширення мережі крамниць та сервісних точок, дають льготыи знижки власникам карток банку. Це класична дисконтна схема, широко яка там. Основою зацікавленості підприємств торгівлі служить можливість надання нових послуг лише на рівні світових рівнів й порядку використання торгових знаків карткових компаній підвищення престижу магазину. Магазин втрачає кілька відсотків від суми купівлі, проте этойпокупки могло б не бути, тобто., картка виступає стимулом підвищення швидкості товарообігу: магазин набуває нових клієнтів, причому постійних. Зменшення инкассируемых сум підвищує захищеність підприємства від кримінальних елементів, а продавців — прийому фальшивих купюр.

З іншого боку, власникам банківських карт може бути наданий низку знижок в туристичних агентствах, в касах авіаквитків, при оренді автомобіля, в ресторанах, спортивних клубах, салонах красотыи т.д.

Банкиразвивают банкоматную мережу, додатково встановлюючи банкомати, активно збільшують число встановлених POS-терміналів у точках, виділені на прийому карт до оплати. Проте потенційний ринок звужується — все середні і великі торгово-сервісні підприємства вже охоплені POS-терминалами.

Іншим можливим через розвиток пластикових картможет бути взаємне зниження банками тарифів з обслуговування карток у своєї сіті або надання банківської карти у подарунок.

У сезон літніх відпусток із 25-ма квітня до 25 вересня 2001;го Собинбанк надаватиме під час відкриття платіжних карт міжнародних систем одночасно дві карти. Купуючи карту VISA International, клієнт отримає безплатну карту Europay International, і наоборот.

До відпускного сезону 2001 року банки розробили і пропонують нову програму «Ваш відпустку», у межах якої пропонується новий пополняемыйвид вкладу — «Відпускної», у якому можна нагромадити потрібні кошти для предстоящегоотдыха у своїй отримати у подарунок кредитну карту Eurocard/MasterСard чи VISA. Оформити туристичну путівку із знижкою до 10%, на на пільгових умовах придбати страхового поліса. [13, з. 36].

Кількість власників карток у нинішнього року може значно збільшитися з допомогою пенсіонерів, котрим нададуть можливість отримувати пенсії за картками Ощадбанку. Власниками таких карток вже стала понад дві тисячі пенсіонерів. [21, з. 32] По картам Ощадбанку видаються допомоги за безробіттям, пособияна дітей.

Ще одна шлях стимулювання зростання пластикових продуктів — це використання нових технологій. Йдеться про інтернет-проектах. Розроблено проект Домашнийбанк, дозволяє управляти своєю картковим рахунком через Інтернет, і навіть розроблений проект «Електронний ряд», являє собою власне інтернет-магазин. Покатакие послуги неактивнопредставлены банками здійснюються, зазвичай, з допомогою великих компаний. После вдосконалення технологій у сфері купівлі товарів та послуг через Інтернет, картки можуть одержати значно більше поширення. [26, з. 29−31].

Чинником розвитку карткового ринку є постійне зростання кількості банківської реклами й інформації про пластикових картах у центральній пресі. За даними Національного інституту з вивчення репутації, кількість матеріалів пресі про ринок «пластика» торік перевищила рівень 1998 року досяг майже в 1,5 разу, а Витрати рекламупластиковых продуктів у центральній пресі - в 2,8 разу. [13, з. 32].

Перспективи якісного зміни на ринку пов’язані із застосуванням комбінованих міжнародних пластикових карток.

Міжнародні платіжні системи VISA International і Europay поставили завдання, аби повернути до початку 2005 року всі дебетові картки имелимагнитную шпальту і чіп. [15, з. 9].

Багато країн, зокрема і Росія, ще встановили конкретні строки й графіки переходу налаштувалася на нові стандарти. Якщо банки не перейдуть налаштувалася на нові стандарти, то картки міжнародних систем, випущені нашими банками, ні прийматися ніде, окрім Росії. Смарт-карта дозволяє знизити собівартість проведенияопераций, реалізувати додаткові фінансові та неторгові додатку до основному власника. Перехід на чіпові технологиистанет однієї з найбільш ефективних заходів для боротьби з картковими шахраями, що неабияк актуальною проблемою, зокрема у Росії.

В Україні країни зафіксованих фактів шахрайства стало вдвічі більше, ніж у 1999 року. Приблизний їх обсяг шахрайство з картам VISA і Europayв Росії, за даними міжнародних платіжних систем, становив 2000 року приблизно 3,2 млн. доларів. Деякі види шахрайства банки відстежують самостійно. Восени служба безпеки Импэксбанка викрила групу карткових злодюжок, у яких через сорок-п'ятдесят хвилин після крадіжки карти повністю обнуляли рахунок його невдахи власника. [13, з. 38].

Розвиток кредитного напрями у картковому бізнесі стримується відомими труднощами, пов’язані з кредитуванням фізичних осіб. Кредитуючи позичальника, котра має кредитної історії, банк, згідно з чинними нормативам, повинен резервувати щонайменше 100% від суми виданих коштів. Що стосується появленияновых тих нормативних документів за Центральний банк Росії, що регламентують емісію обліку операцій із пластиковим картам, понад десять відомих банків розпочнуть випуску кредитних карт. Банки, которые зможуть разработатькредитную програму, враховує виникаючі цьому ринку ризики, стануть лідерами цього направления.

ЗАКЛЮЧЕНИЕ

.

Наприкінці можна сказати, що банківських послуг CSFB претерпеваетсерьезные зміни і останні роки приобрелвсе риси з розвитком ринку пластикових карт.

На ринку представлено безліч типів карток. Банки-емітенти активно конкурують між собою, прагнучи залучити більше клієнтів. Через війну конкурентної боротьби знижуються вартість карта народження і стягнуті комісійні користування ними. Можливий варіант, когдабанки поширюють свої карти як подарка.

Великого значення набули пільги власникам картки: знижки на товарів та послуг, квитків на касах аерофлоту, туристичних путівок ит.д.

Сучасна стратегія поведінки банків передбачає надання таких стимулів й цін, що з одного боку, не розорили б банк, з другого — не дозволили б можливості клієнтам використовувати пластикові карти банків-конкурентів. Ціни часом встановлюються з урахуванням «поведінки» власників. Найкращі клієнти отримують найнижчі відсоткові ставки і найкращі типи карт.

Розвиток інфраструктури ринку пластикових карток Росії (мережі торгових оборотів і сервісних точок, приймаючих до оплати пластикові карти, банкоматів, розрахункових центрів — і т.п.) відстає від темповвыпуска банківських карт. У Росії її торговими підприємствами не прагнуть укладати договорана приймання і обслуговування банківських карт, оскільки з їхньою нетв достатню кількість серед населення, а громадяни зацікавлені отриманні картки, т.к. відсутня достатня прийомна сеть.

Значна частина емісії пластикових картсоставляли «зарплатні» карти, що вони лунають «добровільно-примусово», питання створення розгалуженої мережі з обслуговування карт йшов на друге місце. До 2001 року змінилася, банки перестали поступово переорієнтовуватися під екстенсивний зростання і тепер віддають перевагу якісно новим продуктам та сприяє розширенню мережі обслуговування банківських карт.

Як одну із заходів, здатної сделатькарточки привабливими населення, розглядається можливість для отримання грошей через банкомати. Развитиесети видачі готівкових має збільшити кількість власників карток, що надасть тиск і мережу, заохочуючи її до прийому карт.

Чи через особливості економічної ситуації країні (інфляція, криза неплатежів, економічні ризики та ін.) банки випускають в звернення дебетові карти. Банки прагнуть застрахуватися від його можливих втрат перезимувало і тому під час видачі кредитної картки вимагають внесення страхового депозиту, перевищує ліміт кредитування, що ставить під суть «кредитної угоди» і дозволяє казати про сурогатних російських кредитних картках чи, сутнісно, платіжних картах. Чим більший буде покупок на картах, то швидше развиватьсярынок кредитних карт.

Більшість карток, емітованих нашій країні, є магнітними, из-заотносительно низьку собівартість однієї їх виробництва та обслуговування. Відповідно, банки вкладають витрачати величезні кошти для створення інфраструктури обслуговування цих карт, що є основним чинником, перешкоджає швидкому переходу до електронних картам. Потрібні витрачати величезні кошти для переобладнання існуючих систем. Електронні карти дозволяють захистити процес розрахунків від шахрайства (проблема особливо актуальна нашій країні), усунути необхідність авторизації як on-line (що у условияхплохой роботи телекомунікаційних систем нашої країни часто затруднена).

На російському рынкепродвижение карт трапилося з багатьма труднощами: низький рівень доходів населення, відсутність культури споживання, перешкоди на законодавчому рівні, великий готівковий тіньової оборот.

За всіх всі нові ідеї і технологіях ринок пластикових карток нічого очікувати стрімко розвиватись і окремо від загальноекономічної ситуації у країні. Тільки динамічно зростання економіці може бути стабільний попит на «інструменти», котрі її використовуються. І це разі нові технологіії дозволять досягти значного прогресу у розповсюдженні платіжних карток і приведуть учасників ринку до очікуваним фінансовим результатам.

1.Гражданский кодекс Російської Федерації. Частини перша й інша (з алфавитно-предметным покажчиком). — М.: Видавнича група ИНФРА-М-НОРМА, 1996. — 560 с.

2.Федеральный Закон «Про банки та надійної банківської діяльності» від 02.12.1990 № 395−1 (ред. 08.07.1999 № 136-ФЗ).

3.Федеральный Закон «Про Центральному БанкеРоссийской Федерації (Банку Росії)» від 02.12.1990 № 394−1 (у вищій редакції ФЗ від 08.07.99. № 139 — ФЗ).

4.Положение ЦБ РФ «Про порядок емісії кредитними організаціями банківських карток і здійснення розрахунків з операціям, скоєних зі своїми використанням» від 09.04.1998 № 23-П (ред.29.11. 2000 № 854-У).

5.Проект Федерального закону «Про використання банківських карток у Російської Федерації» // Банки і технології, 1998, № 3, з. 26−33.

6.Бабинова Н. В., Гризов А.І, Сидоренко М. С. Пластикові картки. Англо-російський тлумачний словник термінів міжнародної практики безготівкових розрахунків з урахуванням пластикових карток./ Н. В. Бабинова, А. И. Гризов, М. С. Сидоренко; Під загальною редакцією А. И. Гризова. — М.: АТЗТ «Рекон», 1997. — 256 с.

7.Банковское справа: Підручник / Під ред. О. И. Лаврушина. — М.: Фінанси і статистика, 1998. — 576 з.: ил.

8.Голубничий У. Карта водія // Банки і технології, 1998, № 3, з. 40−41.

9.Гризов А. Вибір стратегії // Банки і технології, 1998, № 2, з. 31.

10.Клепиков А. «Пластикове» перенасичення // Експерт. Северо-Запад, 2000, № 20(27), з. 32−35.

11.Комиссаров М. Пластикові карти. Деякі запитання впровадження // Банки і технології, 1998, № 2, з. 28−29.

12.Макарова Г. Л. Корпоративні пластикові картки: Навчальний посібник. — М.: Финстатинформ, 1998. — 37 с.

13.Мисюк Про. Сорок років// Експерт, 2001, № 15, з. 32−38.

14. Немчинов В. К. Облік і операційна техніка у трилітрові банки: Навчальний посібник для вузів. — М.: Банки біржі, ЮНИТИ, 1998. — 312 с.

15.Никифоров З. Картковий борг Батьківщини // Вісті, 2001, № 75 (259 13), з. 9.

16.Первые слухання у Держдумі // Банки і технології, 1998, № 3, с…20−25.

17.Пискуровский Р. Чого бракує російським картам // Вісті, 2001, № 75 (259 13), з. 9.

18.Пластиковые картки у Росії. Збірник. Сост. А. А. Андреев, А. Г. Морозов, Д. А. Равкин. — М.: БАНКЦЕНТР, 1995. — 256 с.

19.Пластиковые карти. 2-ге видання, перероблене і доповнене. Сост. А. А. Андреев. — М.: Концерн «Банківський Діловий Центр», 1998. — 312 з.: 20 з. вкл.

20.Романова М. Життя за картками // Профіль, 2000, № 47(219), з. 44−52.

21.Рудакова О. С. Банківські електронні послуги: Навчальний посібник для вузів. — М.: Банки біржі, ЮНИТИ, 1997. — 261 с.

22.С «Візою» у житті //Вісті, 2001, № 75 (259 13), з. 9.

23.Спиранов І. Цивільно-правове регулювання операцій із банківськими картами // Банки і технології, 1998, № 3, з. 34−36.

24.Стромский П. Шахрайство з картками // Банки і технології, 1998, № 3, з. 82−83.

25.Усоскин В. М. Банківські пластикові картки. — М.: ІСЦ «Вазар-Ферро», 1995. — 144 с.

26.Шипилова Про. Електронні гроші з погляду юриста // Світ карток, 1998, № 3, з. 29−31.

27.internet.

28.internet.

29.internet.

30.internet.

??

??

??

??