Наукова спадщина академіка В.Я. Данилевського в галузі електрофізіології (кінець ХІХ — 30-ті рр. ХХ століття)

Історія, Історія науки і техніки

Наукова спадщина академіка В. Я. Данилевського в галузі електрофізіології (кінець ХІХ — 30-ті рр. ХХ століття) Вивчення історії становлення і розвитку електрофізіології в Україні в кінці ХІХ — першій половині ХХ століття вимагає від науковців проведення досліджень на царині історії започаткування, становлення та розвитку наукових установ України, що займалися дослідженнями в різних галузях електрофізіології та відображення наукових здобутків окремих вітчизняних учених-електрофізіологів. Вагома роль у становленні і розвитку електрофізіології пов’язана із ім'ям академіка АН УРСР Василя Яковича Данилевського (1852−1939 рр.) — видатного українського біолога, фізіолога, гістолога.

В.Я. Данилевський був одним із засновників еволюційного напрямку в фізіології і патології, вперше в СРСР виявив провідну роль вищих відділів центральної нервової системи в регуляції вегетативних функцій організму, поклав початок вивченню фізіології гіпнозу у тварин. Разом з І.М. Сєченовим заклав основи електроенцефалографії, широко розвивав електрофізіологію. Його вважають одним із основоположників фізіології праці, а також засновником розділу фізіології ендокринних залоз [1].

Слід відзначити, що вже в 1875 р., на початку своєї наукової діяльності, В. Я. Данилевський відкрив електричні явища в головному мозку. Перше повідомлення про те, що головний мозок продукує електричні струми він зробив у «Пфлюгерівському Архіві» (т. ІІ, стор. 128−138, 1875). Це відкриття було зроблене незалежно від аналогічного спостереження англійського дослідника Катона [4].

В своїй докторській дисертації «Дослідження з фізіології головного мозку» (1877 р.) В. Я. Данилевський вперше описав досліди з реєстрації біоелектричних явищ в головному мозку собаки, виявив в корі головного мозку центр, що регулює діяльність серця. Великою заслугою вченого було виявлення в корі великих півкуль головного мозку особливих центрів, що мають пряме відношення до регуляції діяльності внутрішніх органів [7]. В. Я. Данилевський вперше довів, що електрична активність кори головного мозку пов’язана з функціональною діяльністю мозку і є показником стану збудження. По суті, це відкриття В. Я. Данилевського заклало основи сучасної електроенцефалографії [5].

В 1878—1880 рр. В. Я. Данилевський працював за кордоном в лабораторіях А. Фіка, І. Кольрауша і К. Людвіга. У Вюрцбургі у лабораторії А. Фіка вчений продовжив розпочаті ще в Харкові дослідження з фізіології м’язів, які він не припиняв і після повернення на батьківщину. Паралельно він працював в Фізичному інституті у Ф. Кольрауша. 1879 р. В. Я. Данилевський відправився в Лейпциг до Карла Людвіга, де під його керівництвом з допомогою сконструйованої апаратури виконав експериментальне дослідження стосовно «підсумовування» електричних подразнень блукаючого нерва [2]. Результати експериментальних досліджень ученого лягли в основу низки його таких статей: «Про підсумування електричних подразнень блукаючих нервів», «Про вплив різних умов на тривалість періоду подразнення», «Про підсумування електричних подразнень м’язів і рухових нервів» (1879 р.).

В 1886 р. В. Я. Данилевський опублікував статтю «Електричні явища в головному мозку», в якій підсумував результати своїх експериментальних досліджень за 15 років у галузі електрофізіології. Учений підкреслював, що вивчення електричних явищ у головному мозку дає можливість досліджувати ті об'єктивні матеріальні процеси, які представляють собою субстрат для суб'єктивних психічних явищ. Водночас між обома цими явищами існує закономірний тісний зв’язок, що має важливе значення і для психології" [8]. Цим самим В. Я. Данилевський висунув сміливу для свого часу гіпотезу про те, що вивчення електричних явищ головного мозку може дати уявлення про матеріальну основу психічних явищ [5].

Подальші дослідження В. Я. Данилевського і його співробітників (1888−1892 рр.) були присвячені встановленню залежності між характером електричного подразнюючого струму і якістю збудження, яке виникає в різних ділянках нервової системи [3].

Замість методу подразнення нерву переривистим струмом, який застосовувався до нього, В. Я. Данилевський разом зі своїм братом Костянтином сконструював (1884 р.) прилад — кімореоном, який дозволяв впливати на нерв постійним струмом. Застосування цього приладу лягло в основу низки експериментальних досліджень учених та узагальненню їх в наукових публікаціях. Зокрема, написання дисертаційної роботи К. Я. Данилевським на тему «Дослідження над електричним подразненням нервів. Кімореоном» (1888) та статті В. Я. Данилевського «Новий спосіб електричного подразнення за допомогою кімоіндуктора» (1891) [9].

Значну увагу В. Я. Данилевський приділяв вивченню нового на той час для науки питання — фізіологічній дії електромагнітного поля і його коливань. Це дослідження проводилося в два етапи: 1896−1909 рр. та 1927;1935 рр. Під час експериментального дослідження вчений встановив наявність електромагнітних коливань на відстані (за його термінологією так званої «біологічної дії електрики на відстані»). Водночас він зясував, що при оптимальній тривалості дії електромагнітних коливань підвищується збудливість нерва. Ці дослідження були опубліковані В. Я. Данилевським в 1900;1901 рр. в двох частинах монографії «Дослідження над фізіологічною дією електрики на відстані. Електричне подразнення нервів» [3].

Упродовж 1927;1935 рр. В. Я. Данилевський разом з А. М. Воробйовим досконально вивчали фізіологічну дію діаметричних струмів. У процесі дослідження з’ясувалося, що ця дія залежить від частоти застосованих струмів та істотно змінює збудливість рухливих нервів. Ці експериментальні роботи В. Я. Данилевського заклали основи сучасної теорії діаметрії [9].

За наукові здобутки В. Я. Данилевського неодноразово нагороджували закордонними і російськими преміями та медалями. Зокрема, в 1889 р. вчений нагороджений премією імені Монтьона від Парижської Академії наук, в 1894 р. — премією імені К. Бера від Петербурзької Академії наук, в 1900 р. — премією імені А. Хойнацького від Варшавського університету та ін. [10].

В 1926 р. В. Я. Данилевського за видатні заслуги в галузі фізіології головного мозку, фізіології м’язової діяльності було обрано дійсним членом Української Академії наук [6].

Таким чином, академік В. Я. Данилевський залишив помітний слід у розвитку електрофізіології в кінці ХІХ — 30-х рр. ХХ століття. Його експериментальні дослідження і відкриття сприяли з’ясуванню нервових механізмів регуляції вегетативних функцій організму, діяльності ендокринних залоз, вивченню електричних явищ головного мозку, проявом яких є психічні явища, фізіологічному впливу електромагнітних коливань на збудливість нервових волокон.

данилевський збудження нервовий електрофізіологія.

Література:

• 1. Белецкая О. М. Данилевский Василий Яковлевич. Вопросы жизни (из трудов) / О. М. Белецкая (науч. ред. и сост.). — Х.: Форт, 2004. — С. 40.
• 2. Белецкая О. М. Сборник трудов В. Я. Данилевского и материалов о его деятельности / О. М. Белецкая (науч. ред. и сост.). — Х.: Форт, 2007. — С. 34−35.
• 3. Воронцов Д. С. Нариси з історії фізіології на Україні / Воронцов Д. С, Нікітін В.М., Серков П. М. — К.: Вид-во АН УРСР, 1959. — С. 37−39.
• 4. Воронцов Д. С. Розвиток електрофізіології на Україні / Д.С. Воронцов// Фізіологічний журнал академії наук Української РСР. — 1957. — Т. 3. — № 5. — С. 29.
• 5. Данилевский Василий Яковлевич и др. Первые отечественные исследования по электроенцефалографии [Сборник работ. Сост. и вступит. статья: «Первые отечествинные исследования биоелектрических явлений мозга» с. 3−12 Г. В. Архангельского]. М., изд. и тип. Медгиза, 1949. — С. 4, 7.
• 6. Макарченко О. Ф. Фізіологія людини і тварин в академії наук УРСР за 50 років / О. Ф. Макарченко // Фізіологічний журнал академії наук Української РСР. — 1969. — Т. XV. — № 2. — С. 147.
• 7. Михаил Шойфет 100 великих врачей [Електронний ресурс] http://historylib.org/historybooks/Mikhail—SHoyfet₁₀₀-velikikh-vrachey/83
• 8. Физиологические науки в СССР: становление, развитие, перспективы [Н.А. Агаджанян, Ю. П. Голиков, Т. И. Грекова и др. Редкол.: Н. П. Бехтерева (отв. ред.) и др. Предисл. Н. П. Бехтеревой; АН СССР, От-ние физиологии] — Л.: Наука Ленингр. отд-ние, 1988. — С. 88.
• 9. Финкельштейн Е. А. Василий Яковлевич Данилевский — выдающийся русский біолог, физиолог и прогистолог (1852−1939) / Е. А. Финкельштейн. М.-Л.: Изд-во АН СССР, 1955. — С. 107, 135.
• 10. Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна за 200 років: монографія / В. В. Кравченко, С.І. Посохов, В.І. Кадєєв та ін. — Х.: Фоліо, 2004. -. С. 242.