Теоретичний матеріал для 7 класу

1. Методи фізичного вдосконалення людини.

Фізична досконалість — це історично обумовлений ідеал фізичного розвитку і фізичної підготовленості людини, який оптимально відповідає вимогам життя.

Найважливішими показниками фізично досконалої людини сучасності є:

• 1) міцне здоров’я, яке забезпечує людині можливість безболісно і швидко пристосовуватися до різних несприятливих умов життя, праці, побуту;
• 2) висока загальна фізична працездатність, яка дозволяє досягти значної спеціальної працездатності;
• 3) пропорційно розвинута статура, правильна постава, відсутність тих або інших аномалій і диспропорцій;
• 4) всебічно і гармонійно розвинені фізичні якості;
• 5) володіння раціональною технікою основних життєво важливих рухів, а також здібність швидко освоювати нові рухові дії;
• 6) фізкультурна освіченість, тобто володіння спеціальними знаннями і уміннями ефективно володіти своїм тілом і фізичними здібностями в житті, праці, спорті.
• 2. Технічно-тактичні дії у спортивних іграх.

Технічні дії у спорті - це комплекс прийомів гри, якій представляє собою систему раціональних рухів з метою досягнення перемоги над суперником. Важливою передумовою технічної підготовки спортсмена є вдосконалення рухів без надмірних м’язових зусиль навіть при максимальному темпі.

Тактичні дії у спорті - це цілеспрямовані засоби використання технічних прийомів для досягнення високого результату з урахуванням ситуації, яка склалася у конкретних змаганнях.

3. Правила змагань з гандболу і баскетболу.

Гандбол (ручний м’яч) — це спортивна гра, що вимагає від учасників атлетичної підготовленості. Вона проходить на високих швидкостях, не виключає силову боротьбу, містить прийоми, при виконанні яких гравцеві необхідні сила, спритність і гнучкість. Гра дає велике навантаження на організм, а для того, щоб успішно виконувати ігрові дії протягом усього матчу, потрібно виховувати в собі ігрову витривалість.

У гандбол грають дві команди по 7 гравців у кожній: шість польових гравців і один воротар. Сутність гри полягає в тому, щоб закинути м’яч можливо більше число раз у ворота суперників і менше пропустити у свої. Змагання проводяться в залах і на відкритих майданчиках. Оптимальний розмір ігрового поля 40×20 м (тривалість гри — два тайми по 30 хв. із 10-хвилинною перервою між ними).

Для ведення гри необхідно знати її правила, уміти виконувати ігрові прийоми з м’ячем і без м’яча (техніка гри), розуміти закономірності взаємодії з партнерами (тактика гри).

Баскетбол — гра колективна. Гра проводиться на майданчику розміром 28Х15 м, між командами по 5 гравців протягом 40 хв. із перервою в 10 хв. Час гри ділиться на дві рівні половини, по 20 хв. кожна — для дорослих спортсменів, по 18 хв. — для юнаків і дівчат. За час гри команда може зробити будь-яку кількість замін, а також використовувати по дві хвилинні перерви в кожній половині гри.

Ціль гри — закинути максимальну кількість м’ячів у кільце суперника.

Дії кожного гравця команди мають конкретну спрямованість, відповідно якій баскетболістів розрізняють по амплуа:

• — центровий гравець — повинен бути високого зросту, атлетичної статури, мати відмінну витривалість і стрибучість;
• — крайній нападаючий — це насамперед високий на зріст, швидкість і стрибучість гравець, у якого добре розвинене почуття часу й простору, снайперські здатності, уміння оцінити ігрову обстановку й атакувати сміливо й рішуче;
• — захисник повинен бути максимально швидким, рухливим, витривалим і уважним.

При влученні м’яча в кільце через межі 60 метрової окружності («триочкової» лінії) команді нараховується три очки, за влучення з більш близької відстані — 2 очки, а за влучення штрафного кидка — лише одне очко. Цим як би враховуються труднощі влучення з далеких точок, заохочуються гравці, що вміють влучати в кільце з далеких відстаней. Перемагає команда, що набрала за гру більшу кількість очок.

У баскетболі правилами не дозволяється входити в безпосереднє зіткнення із гравцями команди супротивника. Особливо суворо стежать судді за тим, щоб захисники не торкалися гравця, що володіє м’ячем. За кожне торкання, зроблене в момент кидка, захиснику зараховують фол: фол записується до протоколу. Після п’яти таких фолів гравець не може продовжувати гру й замінюється без права виходу на майданчик. За кожний фол призначаються штрафні кидки, які виконуються постраждалим гравцем (якщо він може їх виконувати).

Правилами змагань не дозволяється передавати м’яч із передової зони у свою тилову зону. За порушення цього правила м’яч віддається команді суперників і вкидається через бокову лінію з місця її перетинання із центральною лінією.

Під час змагання з баскетболу суворо контролюється ігровий час. Так, не більш 3 секунд може перебувати нападаючий гравець у трисекундній зоні за умови, що за цей час він не виконав кидка по кільцю або не почав ведення м’яча у бік кільця. Не більше 5 секунд дається на володіння м’ячем без ведення, не вдаряючи об підлогу, на вкидання м’яча через межі майданчика, а також на пробивання штрафного кидка. За 10 секунд команда зобов’язана перевести м’яч зі своєї тилової зони в передову. Тільки 20 секунд дається на заміну гравця. Команда, що володіє м’ячем, зобов’язана за 30 секунд встигнути організувати атаку й виконати кидок по кільцю; а якщо ні, то м’яч у неї відбирається й передається команді суперників для вкидання через бокову лінію.

Штрафний кидок — це кидок у кільце, назначений за технічну або персональну помилку.

Фінт — це відволікаюча дія, рух з метою ввести в оману суперника відносно своїх справжніх намірів.

Тайм-аут — це хвилинна перерва у грі, дозволена правилами змагань.

4. Роль спорту у формуванні особистості.

Головним і найбільш загальним є поняття «фізична культура». Як вид культури вона в соціальному плані є найширшою галуззю творчої, наукової і практичної діяльності. В особистому плані вона є мірою і способом всебічного фізичного розвитку людини.

В обох випадках фізична культура має вирішальне значення не сама по собі як галузь діяльності, а її якісні результати, ступінь ефективності, цінності, користь для людини і суспільства. В більш широкому плані результативність цієї діяльності може проявлятися в стані фізкультурної роботи в країні, в її матеріально-технічній, теоретико-методичній і організаційній забезпеченості, в конкретних показниках фізичного розвитку членів суспільства.

Значне місце у ряді даних різновидів культури суспільства посідає фізична культура як одна з найважливіших її складових частин. У зміцненні здоров’я населення, гармонійному розвитку особистості, підготовці молоді до праці зростає значення фізичної культури і спорту, впровадження їх у повсякденне життя.

5. Особливості розвитку гнучкості та м’язової сили.

Гнучкість — комплекс морфологічних властивостей опорно-рухового апарату, що обумовлює рухливість окремих ланок людського тіла відносно один одного.

Розрізняють активну і пасивну гнучкість.

Активна гнучкість — це здатність людини досягати великих амплітуд руху за рахунок скорочення м’язових груп, які проходять через той або інший суглоб. Наприклад, амплітуда підйому ноги в рівновазі «ластівка».

Пасивна гнучкість визначається найбільшою амплітудою рухів, яку можна досягти за рахунок додавання до частини тіла, яка рухається, зовнішніх сил: будь-якого обтяження, приладу, зусиль партнера і т.д. Показники пасивної гнучкості, перш за все, залежать від величини сили, що прикладається (тобто від ступеня насильного розтягання певних м’язів і зв’язок), від порога больових відчуттів у конкретного індивіда і його здатності терпіти неприємні відчуття.

Розвиток гнучкості представляє собою адекватно сплановану систему фізичних вправ, яка забезпечує постійне і поступове збільшення діапазону руху суглоба або ряду суглобів, що використовуються протягом певного часу.

Для розвитку гнучкості використовуються вправи зі збільшеною амплітудою рухів, так звані вправи на розтягування, прості рухи, пружинисті, махові, з самозахопленням, із зовнішньою допомогою.

Вправи на розтягнення сприяють збільшенню як активної, так і пасивної гнучкості, проте відмінність між пасивною і активною гнучкістю залишається незмінною.

М’язова сила як характеристика фізичних можливостей людини — це здатність долати зовнішній опір або протидіяти йому за рахунок м’язової напруги.

При розвитку силових здібностей користуються вправами з підвищеним опором — силовими вправами. Залежно від природи опору вони підрозділяються на три групи:

• 1. Вправи із зовнішнім опором.
• 2. Вправи з подоланням ваги власного тіла.
• 3. Ізометричні вправи.
• 6. Надання першої допомоги у разі травмування.

Під першою медичною допомогою розуміють комплекс термінових первинних заходів щодо надання допомоги при нещасних випадках або раптових захворюваннях. Від того, наскільки швидко і якісно буде надано цю допомогу, нерідко залежить життя людини. І хоча надання першої медичної допомоги входить у прямі обов’язки кожного медичного працівника, тем не менш, необхідно, щоб і широкі верстви населення володіли найпростішим способам надання першої долікарської допомоги й могли б при необхідності використовувати свої навички для надання самодопомоги і взаємодопомоги. Як показала практика більшості розвинених держав, безліч людських життів вдається зберегти саме завдяки якісній першій долікарській допомозі.

У спорті найчастіше зустрічаються такі травми: переломи, забиття, розтягнення зв’язок, розриви м’язів або зв’язок, вивихи.

Забиття. На місці забиття місця швидко з’являється припухлість, можливий синець. При розриві великих судин під шкірою можуть утворюватися скупчення крові (гематоми).

При забитті, насамперед, необхідно створити спокій ушкодженому органу. На забите місце необхідно накласти пов’язку, що давить, надати цій області тіла піднесене положення, що сприяє припиненню подальшого крововиливу в м’які тканини. Для зменшення болю і запальних явищ до місця забиття прикладають холод — холодні компреси.

Вивих — досить серйозна травма. Відбувається сильний зсув костей, що становлять суглоб, перерозтягнення м’язів, зв’язок, а часто і їх розрив, що викликає сильний біль. Для вивиху характерні вкорочення або подовження кінцівки, біль, що зростає, у суглобі, який різко підсилюється при русі, утруднення активних рухів і різке обмеження пасивних рухів. Змінюється й конфігурація суглоба: вивихнута кістка виступає на новім, незвичайнім місці. При вивиху можуть бути ушкоджені зв’язки, судини, нерви. Перша допомога полягає, насамперед, у тому, щоб створити ушкодженій кінцівці нерухомість. Для цього накладають фіксуючу пов’язку або шину. Потім потерпілого треба обов’язково доставити в лікувальну установу. У випадку сильного болю слід дати йому таблетку знеболюючого. Щоб зменшити біль і набряк, рекомендується прикласти до місця вивиху грілку з холодною водою або змочений в холодній воді рушник. Вправляти вивих може тільки медичний працівник! Самим це робити в жодному разі не можна.

Переломи. При переломах основне завдання першої допомоги — додати хворій кінцівці саме зручне та спокійне положення. Кінцівка повинна перебувати в повній нерухомості під час доставки потерпілого в лікувальну установу. При ушкодженні голови, яке викликало несвідомий стан, кровотечу з вух або рота, слід думати про можливість перелому черепа. Перша допомога — холод на голову (посудина зі снігом або холодною водою, холодна примочка). При переломі хребта (різкий біль у хребті, неможливість зігнути спину або повернутися) перша допомога зводиться до наступного: підсувають обережно під потерпілого дошку, не піднімаючи його із землі, і стежать, щоб при підніманні потерпілого тулуб не перегинався (щоб уникнути ушкодження спинного мозку). Ознаки переломів костей рук: біль по ходу кисті, неприродна форма кінцівки, неприродна рухливість, припухлість. Перша допомога — накласти відповідні шини, зробивши кінцівку нерухомою.

Розтягання й розриви зв’язок суглобів виникають у результаті різких і швидких рухів, що перевищують фізіологічну рухливість суглоба. Причиною може бути різке підвертання стопи (наприклад, при невдалому приземленні після стрибка), падіння на руку або ногу. Такі ушкодження частіше відзначаються в гомілковостопному, колінному й лучезап’ястному суглобах.

Причини:

• 1. поява різких болів;
• 2. швидкий розвиток набряку;
• 3. значна зміна функцій суглобів.

На відміну від переломів і вивихів при розтяганні й розриві зв’язок відсутня різка деформація й біль в області суглобів при навантаженні по осі кінцівки, наприклад при тиску на п’яту. Через кілька днів після травми виступає синець, різкі болі в цей момент припиняються. Якщо болі не зникли через 2 — 3 дні і стати на ногу, як і раніше не можна, то в такому випадку можливий перелом щиколоток у гомілковостопному суглобі. Перша допомога при розтяганні зв’язок така ж, як і при забиттях, тобто насамперед накладають пов’язку, туге бинтування, що фіксує суглоб, накладають холодний компрес на область суглобу, що давить і шинну пов’язку, яка придає нерухомий стан кінцівці. При розриві сухожиль, зв’язок перша допомога полягає в створенні хворому повного спокою, накладенні тугої пов’язки на місце ушкодженого суглоба.

7. Оздоровлююче значення занять спортом.

Оздоровчий і профілактичний ефект масової фізичної культури нерозривно пов’язаний з підвищеною фізичною активністю, підвищенням функцій опорно-рухового апарату, активізацією обміну речовин. Вчення про моторно-вісцеральні рефлекси показало взаємозв'язок діяльності рухового апарату, скелетних м’язів і вегетативних органів. У результаті недостатньої рухової активності в організмі людини порушуються нервово-рефлекторні зв’язки, закладені природою і закріплені в процесі праці, що призводить до розладу регуляції діяльності серцево-судинної системи та інших систем, порушення обміну речовин і розвитку дегенеративних захворювань (атеросклероз та ін.). Для нормального функціонування людського організму і збереження здоров’я необхідна певна «доза» рухової активності.

Серед різних напрямків рухової активності особливо виділяється галузь оздоровчо-профілактичної фізичної культури, яка знаходиться ніби між двома полярними системами, пов’язаними з фізичним навантаженням. Це галузь спорту вищих досягнень, з одного боку, і лікувальна фізкультура — з іншого.

Нині важливе місце в оздоровленні нації відводиться оздоровчо-профілактичній фізичній культурі, яка включає не тільки процес систематичних цілеспрямованих занять фізичними вправами з метою поліпшення здоров’я, але й вирішення тісно пов’язаних з ними проблем, а саме харчування, психічну регуляцію, формування індивідуального способу життя, виховання активної життєвої позиції.

8. Страхування та самострахування під час виконання різних вправ.

Страхування — це готовність викладача або однокласника своєчасно надати допомогу виконуючому вправи у випадку їх невдалого виконання.

Страхування дозволяє вирішувати не тільки завдання психологічної підготовки, але й дозволяє уникнути травм. Страхування має важливе психологічне значення, особливо при виконанні вправ, пов’язаних з ризиком. У практиці застосовують індивідуальне страхування й групове страхування з використанням технічних засобів.

Варіанти страхування використовуються залежно від індивідуальних особливостей тренера й учня: росту, ваги, швидкості реакції, фізичної сили та ін. Той хто забезпечує страхування зобов’язаний добре знати техніку виконання вправ і залежно від обставин правильно вибрати місце для надання страхування, вміло використовувати різновиди страхування, не заважаючи спортсменові виконувати вправу; знати індивідуальні особливості учнів.

Для попередження травм велике значення має розминка перед тренуванням або змаганням. Її проводять при будь-яких метеорологічних умовах. Значення розминки не слід розглядати спрощено тільки як «розігрівання м’язів» (це є лише однією стороною складного процесу підготовки рухового апарата організму спортсмена до майбутнього фізичного навантаження). Розминка сприяє загальному підвищенню рівня діяльності: в нервових центрах та системах, що координують діяльність організму під час вправ, збільшенню газообміну, подиху й кровообігу.

9. Визначення реакції організму на різні рівні фізичних навантажень за частотою серцево-судинних скорочень.

До керування процесом самостійних занять відноситься дозування фізичного навантаження та його інтенсивності на заняттях фізичними вправами.

Тренувальні навантаження характеризуються фізичними і фізіологічними показниками. До фізичних показників навантаження відносяться кількісні ознаки виконуваної роботи (інтенсивність і обсяг, швидкість і темп рухів, величина зусилля, тривалість, кількість повторень).

Фізіологічні параметри характеризують рівень мобілізації функціональних резервів організму (збільшення ЧСС, ударного обсягу крові, хвилинного обсягу).

Тренувальні навантаження, які виконуються при ЧСС 131−150 уд/хв відносять до «аеробної» (першої) зоні, коли енергія виробляється в організмі при достатньому припливі кисню за допомогою окисних реакцій.

Друга зона — «змішана», ЧСС 151—180 уд/хв. У цій зоні до аеробних механізмів енергозабезпечення підключаються анаеробні, коли енергія утворюється при розпаді енергетичних речовин в умовах дефіциту кисню.

Верхня границя ЧСС після інтенсивного навантаження для учнів основної медичної групи — 170−180 уд/хв (можливі випадки для добре підготовлених учнів — і до 200 уд/хв.).

Роботою середньої інтенсивності слід вважати таку, яка викликає ЧСС 140−160уд/хв, а низької інтенсивності -110−130 уд/хв. У кожне заняття рекомендується включати 2−3 коротких «піка» навантаження тривалістю до 2 хв. при ЧСС 90−100% від максимальної.