Використання проблемних ситуацій на уроках «Основи здоров» я" у початковій школі

Дипломна робота Використання проблемних ситуацій на уроках «Основи здоровґя» у початковій школі

Зміст

• Вступ
• Розділ 1. Психолого-педагогічні умови ефективності впровадження проблемного підходу під час вивчення курсу «Основи здоров''я» в початкових класах
• 1.1 Психолого-педагогічні особливості застосування проблемних ситуацій у педагогічній діяльності з молодшими школярами
• Висновки до розділу І
• Розділ ІІ. Дослідницько-експериментальна перевірка ефективності застосування проблемних ситуацій під час вивчення курсу «Основи здоров'я» в початкових класах
• 2.1 Методика проведення уроків проблемного змісту при вивченні курсу «Основи здоровя» в початкових класах
• 2.2 Аналіз ефективності та доцільності використання проблемних ситуацій у навчанні молодших школярів на уроках «Основи здоров'я»
• Висновок до розділу ІІ
• Висновки
• Список використаної літератури
• Додатки

Вступ

Місія школи полягає в тому, щоб адаптувати дитину, підлітка в соціальному середовищі. Нові життєві умови, в яких опинилися всі ми, висувають свої вимоги до формування молодих людей, які вступають у життя: вони повинні бути не лише обізнаними і вмілими, але й мислячими, ініціативними, самостійними. Ростити саме таких людей — ось замовлення нашого сучасного суспільства [8, C.56]

Саме використання проблемних ситуацій дозволяє ефективно вирішувати завдання розвитку творчості, передачі знань за допомогою активізації пізнавальної діяльності.

Тому застосування проблемних завдань на сьогодні є надзвичайно актуальним, адже це сприятиме формуванню особистостей, здатних вирішити будь-яке, в тому числі і творче питання.

Проблемою дослідження є підвищення рівня знань вмінь та навичок молодших школярів шляхом використання проблемних ситуацій на уроках «Основи здоров’я» .

Об'єктом дослідження є організація навчально-виховного процесу на уроках «Основи здоров’я» в початковій школі.

Предмет дослідження: використання проблемних ситуацій під час вивчення курсу «Основи здоров’я» в початкових класах.

Мета дослідження — обгрунтування педагогічних умов, необхідних для ефективного застосування проблемних ситуацій при вивченні курсу «Основи здоров’я» в початковій школі, розробка методичної бази проблемних завдань та перевірка ефективності їх використання в практичній діяльності.

Завдання:

дослідити місце та значення проблемних ситуацій в системі методів навчально-виховного процесу молодших школярів;

з’ясувати психолого-педагогічні особливості та умови використання проблемних завдань у педагогічній діяльності з дітьми молодшого шкільного віку;

обгрунтувати та експериментально перевірити можливості використання проблемних ситуацій на уроках «Основи здоров’я»

провести аналіз ефективності та доцільність застосування проблемних ситуацій під час вивчення курсу «Основи здоров’я» в початковій школі.

Гіпотеза дипломного дослідження: застосування проблемних ситуацій на уроках «Основи здоров’я» сприятиме підвищенню рівня якості оволодіння учнями навчального матеріалу.

Методи дослідження: аналіз психолого-педагогічної літератури; вивчення передового педагогічного досвіду, метод спостереження, бесіда; педагогічний експеримент, анкетування; співставлення, аналіз та узагальнення.

Основні етапи дослідження:

Констатуючий етап: аналізування теоретичних та методичних розробок із теми дослідження, складання робочої програми дослідження.

Формуючий етап: проведення дослідження, педагогічний експеримент, спостереження, анкетування, обробка одержаних даних.

Підсумковий етап: узагальнення, аналіз експериментальної роботи.

Практична значущість: результати дипломного дослідження можуть використовуватися вчителями для застосування елементів проблемного навчання у початковій школі.

Проблемна ситуація як невід'ємний компонент будь-якої продуктивної розумової діяльності відіграє важливу роль в інтелектуальному розвитку людини. Адже процес мислення виникає саме на основі проблемної ситуації і якісно змінюється під впливом активної взаємодії суб'єкта з пізнавальним об'єктом на тому чи іншому етапі розв’язання задачі.

Проблемна ситуація — особливий вид розумової взаємодії суб'єкта і об'єкта характеризується таким психічним станом, який виникає у суб'єкта (учня) при виконанні ним завдання, що потребує знайти (відкрити чи засвоїти) нові, раніше невідомі суб'єкту знання чи способи дії [41, C.28].

Дослідження використання проблемних ситуацій пов’язане з глибоким вивченням способу пізнавальної діяльності людини, з’ясуванням умов організації її високопродуктивної розумової праці. Йому приділяли багато уваги вітчизняні і зарубіжні психологи: Т. В. Кудрявцев, Л.М. Фрідман, М.І. Махмутов, А.В. Брушлінський, А.М. Матюшкін, С.Л. Рубінштейн, І.Я. Лернер, В. К. Оконь, І.А. Ільницька, К. Дункер [41, С.28−29].

Психолог С.Л. Рубінштейн вважає, що «мислити людина починає тоді, коли в неї виникає потреба щось зрозуміти. Мислення, як правило, починається з проблеми або запитання, з подиву або здобування, із суперечності».

Вважається, що створення системи проблемних ситуацій у навчальному процесі є головним фактором посилення розвиваючої і виховуючої функції навчання, надійним шляхом підвищення його ефективності і якості.

Практика показала, що виявлення проблемних ситуацій відбувається по-різному, а їх вплив на розвиток кожного учня — складний, неоднозначний: поряд із позитивним функціонуванням даного психічного стану виявляється моменти його негативної дії на потребнісно-мотиваційну сферу школяра і формування його особистості. Тому необхідним є глибше вивчення ролі і функцій проблемної ситуації в навчальній діяльності школяра.

Для того, щоб дійсно активізувати розумову діяльність учня, недостатньо поставити перед ним завдання, треба зробити так, щоб у нього сформувалося до завдання власне ставлення. Необхідно створити такі умови, щоб задача його зачепила, сколихнула внутрішній світ, щоб виникла особиста зацікавленість в її розв’язанні. Тільки тоді з’явиться той емоційний фон, який і призведе до підвищення ефективності розумової діяльності. Найбільш активно учень включиться в процес пізнання в тому випадку, якщо його особисті уявлення будуть розходитися з деякими поглядами, положеннями, які виникають у процесі навчання, тобто якщо він зіткнеться з протиріччями. Тоді прокинеться його внутрішнє «я», гонор, виникає природнє бажання розібратися, з’ясувати, у чому справа. Проблемні ситуації можуть допомогти нам привчити учня сперечатися, висловлювати власну думку, відстоювати її. Не буде протиріч, не буде і суперечок, дискусій. [8, С.62−63]

Використання проблемних ситуацій призводить до того, що знання учнів змінюють структуру, вони стають більш усвідомленими, міцнішими. Коли виникає протиріччя, то часто активну позицію посідає незнання. Це дозволяє виявити і конкретизувати незрозуміле, чітко та ясно визначити, сформулювати утруднення. Після цього відбувається заміна неправильного дійсним, і цей процес здійснюється доволі продуктивно, оскільки учням зрозуміло, що на що міняється, яке місце займає нова інформація.

Розділ 1. Психолого-педагогічні умови ефективності впровадження проблемного підходу під час вивчення курсу «Основи здоров''я» в початкових класах

1.1 Психолого-педагогічні особливості застосування проблемних ситуацій у педагогічній діяльності з молодшими школярами

Психологічна наука розпізнає два види мислення — репродуктивне і продуктивне. В процесі репродуктивного мислення людина виконує завдання, спираючись на відомі правила, формули та інші теоретичні твердження. Це — застосування знань для вивчення хоч і нового питання, але подібного до попередніх. Продуктивне мислення передбачає відкриття факту, раніше невідомого: вивчення правила, обгрунтування закономірності, способу дії.

Школа поряд з репродуктивним мисленням покликана цілеспрямовано розвивати і продуктивне мислення школярів, бо саме воно забезпечує перехід до творчості. Загальновідома думка вчених, які досліджують процес навчання, що продуктивне мислення найбільш ефективно розвивається і активізується за допомогою проблемного навчання.

Проблемне навчання — це дидактична система, яка ґрунтується на закономірностях творчого засвоєння знань і способів діяльності, включає поєднання прийомів і методів викладання та учіння, яким властиві основні риси наукового пошуку.

Творче засвоєння знань і способів діяльності учнями передбачає:

Самостійне перенесення знань і вмінь у нову ситуацію;

Бачення нових проблем у знайомих стандартних умовах;

Бачення структури об'єкта, що підлягає вивченню;

Бачення нової функції знайомого об'єкта;

Вміння бачити альтернативу вирішення питання;

Вміння комбінувати раніше відомі способи вирішення у новий спосіб;

Вміння створювати оригінальний спосіб вирішення при відомих інших.

Творчість потребує оригінальності, вміння відмовитися від стереотипів діяльності.

Будь-яка дидактична система має свою специфічну технологію навчання, тобто проектування і впровадження на практиці науково обґрунтованих алгоритмів дій вчителя та учня, особливим чином скомпонованого змісту навчальної інформації, методів і засобів педагогічної взаємодії.

Технологія проблемного навчання — це спеціально створена система специфічних прийомів і методів, які сприяють тому, щоб учні самостійно здобували знання і вчилися самостійно їх застосовувати у вирішенні нових пізнавальних та практичних завдань, а не одержували знання у готовому вигляді чи вирішували задачі за зразком.

Нерідко обговорюється питання про те, чи відноситься проблемне навчання до інноваційної технології? Відповідь тут неоднозначна. З одного боку, якщо уважно придивитися до тих прийомів і методів, які в сукупності характеризують проблемне навчання як таке, то помітно, що вони добре відомі. Педагогам відомо, що учбовий матеріал засвоюється міцніше і глибше, якщо учнів зацікавити темою і протягом усього заняття підтримувати цей пізнавальний інтерес, тобто відома головна ідея проблемного навчання. В цьому розумінні проблемне навчання не є новим педагогічним явищем. Але з іншого боку, усвідомлення цього аспекту навчально-виховного процесу педагогічною спільнотою як єдиної за своїми цілями, методами, формами дидактичної технології, а також закріплення за нею особливої назви — проблемне навчання — відбулося порівняно недавно. До того ж розробка методики і широке впровадження проблемного навчання ще тільки здійснюється. Саме тому, проблемне навчання — нове педагогічне явище.

Необхідно підкреслити, що проблемність є невід'ємною рисою педагогічного процесу. Проте проблемним виступає не всяке заняття. Все залежить від того, який об'єм методів і організаційних форм, властивих проблемному навчанню, використовується на занятті.

Структурними елементами проблемного навчання виступають наступні методичні прийоми:

Актуалізація вивченого матеріалу;

Створення проблемної ситуації;

Постановка навчальної проблеми;

Побудова проблемної задачі;

Розумовий пошук і вирішення проблеми (формулювання гіпотези чи кількох гіпотез, що ґрунтуються на припущеннях і відомих фактах; доведення гіпотез, аналіз можливих помилок, передбачення природних наслідків кожної гіпотези, узагальнення);

Перевірка вирішення проблеми і повторення.

" Проблемна ситуація", «учбова проблема», «проблемне завдання» — основні поняття даної дидактичної технології.

У початковій школі проблемне навчання зводиться до проблемних ситуацій: запитання, ситуації, в яких наявне протиріччя, що не має однозначного вирішення, співставлення умов і обставин, за допомогою яких розвивається пошукова діяльність суб'єкта. Це психологічна модель умов розвитку мислення на основі ситуативно створеної пізнавальної потреби, форма зв’язку суб'єкта з об'єктом пізнання.

Проблемне навчання грунтується на системі проблемних ситуацій. У I-IV класах це — постановка перед учнями певного пізнавального завдання, яке містить у собі суперечність викликає дискусію, спонукає до роздумів, пошуків і висновків.

Мета створення проблемної ситуації - це засвоєння програмового матеріалу, розвиток розумових здібностей.

Проблемна ситуація виникає завдяки суперечності між пізнаним і непізнаним. Вона складається з таких компонентів: невідоме про предмети, їхні властивості, відношення чи способи дій, потреба пізнання невідомого, інтелектуальна можливість людини. [18]

Проблемна ситуація — усвідомлене суб'єктом затруднення, шляхи подолання якого потребують пошуку нових знань, нових способів дій. Проблемна ситуація — джерело мислення. Але це не означає, що будь-які психологічні труднощі неодмінно спонукають мислення. Щоб проблемна ситуація стала джерелом мислення, вона повинна бути прийнята суб'єктом для вирішення. А це можливо, якщо у суб'єкта є достатні вихідні дані, які відповідають предметному змісту ситуації. [17]

Змістовна характеристика навчальної проблемної ситуації подана у таблиці 1.1

Проблемна ситуація — це стан пізнавальних труднощів, які залучають учнів до самостійного пізнання елементів нової теми. Проблемна ситуація, яка виникає в учбовій діяльності, може викликати стан емоційного піднесення, активності учня, інтересу до навчання, адекватної оцінки учнем своїх інтелектуальних можливостей, а також стан незадоволеності, напруги, труднощів, негативного відношення до виконання навчального завдання, неадекватну самооцінку, що в кінцевому результаті може бути однією з причин невстигання учня. Властивістю проблемної ситуації є здатність викликати зацікавленість у прийнятті і вирішенні проблем. Якщо проблемна ситуація привертає увагу учнів, викликає зацікавленість, значить проблему прийнято, учень зацікавлений у ній і готовий до її вирішення.

У дидактиці проблеми класифікують за галуззю і місцем виникнення, за роллю в пізнавальному процесі, за способом їх вирішення.

За галуззю і місцем виникнення розрізняють такі навчальні проблеми:

1) предметні - виникають в межах одного предмета і розв’язується засобами і методами цього предмета;

2) міжпредметні - виникають у навчальному процесі в результаті міжпредметних зв’язків і зв’язку навчання з життям; вирішуються методами різних предметів;

3) урочні - умовно їх можна назвати навчальними, виникають безпосередньо під час уроку; вирішуються колективно або індивідуально під керівництвом учителя;

4) позаурочні - виникають у процесі виконання домашніх завдань, у позакласній роботі, в життєвому досвіді учнів; вирішуються переважно індивідуально, в окремих випадках — у класі, в колективі.

Залежно від ролі в навчальному процесі проблеми поділяють на:

1) основні - на початку уроку вчитель ставить основну проблему уроку (тему), яка активізує пізнавальну діяльність учнів щодо всього матеріалу уроку. Нерідко це єдина проблема, розв’язання якої забезпечує успішне вивчення всієї теми;

2) допоміжні - основна проблема інколи непосильна для самостійного розв’язання, тому вчитель ділить матеріал на частини і ставить допоміжні проблеми. Це дає змогу не лише поетапно вирішувати проблему, а й формує самостійність.

Щодо способів розв’язання виділяють такі проблеми:

1) фронтальні - проблеми, які ставлять перед усім класом і вирішують зусиллями всіх учнів;

2) групові - вирішуються окремою групою учнів. Групи можуть розв’язувати одну загальну або кожна свою окрему проблему;

3) індивідуальні - проблеми, які ставить сам учень або вчитель, але, як правило, вирішує учень самостійно [27, с.214−219].

Проблемна ситуація може відігравати й суперечливу роль у навчанні. Так, у випадку забезпечення внутрішніх (стимулююча функція) і зовнішніх (регулююча функція) умов і засобів для вирішення проблемної ситуації вона виступає як позитивний фактор, але перетворюється в негативний у випадку відсутності таких умов і засобів (стимулююча і дезорганізуюча функції).

Таблиця 1.1

Змістовна характеристика навчальної проблемної ситуації

Проблемна ситуація діє негативно на слабо підготовленого в теоретичному плані учня, вона більше пригнічує, дезорганізує (якщо рішення цієї ситуації виходить за межі його зони найближчого розвитку і вчитель не надає йому своєчасної допомоги), в той час як добре розвинутого учня вона навпаки стимулює до пошуку, активізує в роботі, що відповідає його бажанню й прагненню постійно застосовувати свої знання й уміння.

Серед критеріїв проблемної ситуації, що забезпечують активізацію пізнавальної діяльності, виділяють такі:

а) орієнтування розв’язування проблемної ситуації на максимальну самостійність учнів, їхню власну пізнавальну і дослідницьку діяльність;

б) значущість розв’язання проблемної ситуації для учня;

в) динамічність проблемної ситуації

Враховуючи це, вчитель використовує на уроках ситуацію суперечності між наявними знаннями дитини і тими, які необхідні для розв’язання даної проблеми; ситуацію суперечності між наявними знаннями та вміннями і новими практичними умовами їх використання для розв’язування даної проблеми або між теоретичною можливістю розв’язати дану проблему і практичною нездійсненністю такого розв’язання в даних конкретних умовах.

У навчанні проблемна ситуація має цінність, коли учень відчуває, що проблема для нього посильна.

Постановка проблемної ситуації, створення умов для її переходу у навчальну проблему, конструювання проблемної задачі - це лише початковий момент у проблемному навчанні. Надалі учні під спрямовуючим впливом вчителя повинні самостійно виконати наступні творчі мислительні операції:

висунути можливі варіанти вирішення пізнавальної проблеми, висловити гіпотези;

теоретично чи практично перевірити гіпотези;

сформулювати пізнавальний висновок.

Розвитку мислення учнів найбільше сприяє застосування проблемного методу навчання. Проблемне навчання — організований викладачем спосіб активної взаємодії суб'єкта з проблемним викладом змісту навчання, під час якого він залучається до об'єктивних протиріч наукового знання і способів їх вирішення, вчиться мислити, творчо здобувати знання.

Дидактичні цілі використання проблемних ситуацій:

1. Привернути увагу учня до питання, навчального матеріалу, пробудити у нього пізнавальний інтерес та інші мотиви;

2. Поставити учня перед таким посильним забрудненням, подолання якого активізувало б мисленнєву діяльність;

3. Виявити перед учнем суперечність між пізнавальною потребою, що виникла в нього і неможливістю її задоволення за допомогою наявних знань;

4. Допомогти визначити у пізнавальній задачі основну проблему, спонукати учня до активної пошукової діяльності;

5. Допомогти визначити межі раніше засвоєних знань і вказати напрям пошуку найбільш раціонального шляху виходу із ситуації труднощів.

Проблемна побудова навчального процесу дає глибокі, стійкі, а найголовніше — системні й цілісні знання, оскільки учні здобувають знання самостійно, активізуючи всі когнітивні й афективні процеси.

В науці виділяють наступні умови створення проблемних ситуацій:

1. Проблемна ситуація виникає при умові, коли учні не знають способу вирішення поставленого завдання, не можуть відповісти на проблемне питання, дати пояснення новому факту у випадку усвідомлення недостатності попередніх знань для розуміння нового; в цьому випадку проблемна ситуація переростає у навчальну проблему.

2. Проблемні ситуації виникають при зіткненні учнів з необхідністю використати раніше засвоєні знання у нових практичних умовах. Як правило, викладачі організовують ці умови не лише для того, щоб учні зуміли застосувати свої знання на практиці, але й зіткнулися з фактом їх недостатності. Усвідомлення цього збуджує пізнавальні інтереси учнів і стимулює пошук нових знань.

3. Проблемна ситуація легко виникає у тому випадку, якщо є протиріччя між теоретичним шляхом розв’язання задачі і практичною нездійсненністю вибраного способу.

4. До виникнення проблемної ситуації ведуть протиріччя між практично досягнутими результатами виконання завдань і відсутністю в Для створення проблемної ситуації перед учнями повинно бути поставлене таке практичне і теоретичне завдання, при виконанні якого учень повинен відкрити нові знання чи дії, які підлягають засвоєнню. При цьому потрібно дотримуватися таких умов:

Завдання основане на тих знаннях і навичках, якими володіє учень Невідоме, яке потрібно відкрити, складає загальну закономірність, що підлягає засвоєнню, загальний спосіб дій чи деякі загальні умови виконання дій;

Виконання проблемного завдання повинне викликати в учнів потребу у засвоєнні знань;

Запропоноване учневі проблемне завдання повинно відповідати його інтелектуальним можливостям. Проблемне завдання повинно передувати поясненню учбового матеріалу, який підлягає засвоєнню.

В якості проблемних завдань можуть бути:

Учбові задачі;

Питання;

Практичні завдання.

Але не можна змішувати проблемне завдання й проблемну ситуацію. Проблемне завдання саме по собі не є проблемною ситуацією, воно може викликати проблемну ситуацію лише за певних умов. Одна і та ж проблемна ситуація може бути викликана різними типами завдань.

Проблемну ситуацію, яка виникла, повинен сформулювати вчитель шляхом указівки учневі на причини невиконання ним поставленого учбового завдання чи неможливості пояснити ним ті чи інші продемонстровані факти.

Проблемні ситуації можна створювати, змінивши структуру завдання:

Завдання з недостатніми даними. Через брак якихось даних не можна дати однозначної відповіді на поставлене запитання. Учні мають проаналізувати завдання і пояснити відсутні умови.

Завдання з надлишковими вихідними даними. Зайві дані роблять завдання громіздким. Учні мають виявити необхідні для розв’язування дані і відкинути зайві.

Завдання з багатьма варіантами розв’язання. Кожен варіант оцінюється учнями з погляду його ощадливості та раціональності.

Завдання з несформульованою метою. Мета логічно випливає з вихідних даних. Учні мають виявити логіку вихідних даних, сформулювати мету завдання.

Видозмінене завдання. Уже відомий учням тип завдання перетворюється в такий спосіб на цілком новий.

Тобто учні мають проаналізувати проблемну ситуацію з інших точок зору, відмовитись від шаблонного мислення.

Є такі способи створення проблемних ситуацій:

Формою реалізації того чи іншого способу є такі дидактичні прийоми як постановка проблемного запитання, завдання, проблемної задачі, застосування поєднання слова і наочності. Виділяють такі основні способи створення проблемних задач:

1. Спонукання до теоретичного пояснення явищ, фактів, зовнішньої невідповідності між ними;

2. Використання навчальних і життєвих ситуацій, які виникають при виконанні практичних завдань у вузі, вдома чи на виробництві, в ході спостережень за природою. Проблемні ситуації в цьому випадку виникають при спробі учнів самостійно досягнути поставленої практичної мети.

3. Постановка навчальних проблемних завдань на пояснення явища чи пошук шляхів його практичного застосування. Прикладом може бути будь-яка дослідницька робота у лабораторії, на ділянках.

4. Спонукання учнів до аналізу фактів і явищ дійсності, що породжує суперечність між життєвими уявленнями і науковими поняттями.

5. Висунення гіпотез, формулювання висновків і їх перевірка.

6. Спонукання учнів до порівняння, співставлення і протиставлення фактів, явищ, дій, в результаті чого виникає проблемна ситуація.

7. Спонукання до попереднього узагальнення нових даних. Учні отримують завдання розглянути деякі факти, явища, що містяться у новому для них матеріалі, порівняти з відомими і зробити самостійне узагальнення.

8. Ознайомлення з фактами, що мають ніби нез’ясований характер і є такими, що привели до постановки наукової проблеми.

9. Організація міжпредметних зв’язків.

10. Варіювання задачі, переформулювання завдань.

Отже, проблемна ситуація задається різними шляхами, але, що найголовніше — вона має знаходитися в зоні найближчого розвитку учнів. Тобто складність проблеми має бути такою, щоб учні за певним напрямком, спираючись на допомогу педагога, змогли б вирішити її самостійно.

Критерієм розуміння матеріалу, індикатором готовності дітей мислити будуть запитання, які учні ставлять учителеві. Він має уважно вислуховувати будь-яке запитання, заохочувати учнів, втягувати у дискусію всю групу. Однак щоб вільна дискусія досягла своєї мети — вирішення проблеми, педагог повинен вміло провести учнів через усі етапи вирішення проблемної ситуації.

Досвід вирішення проблемних ситуацій формує установки та здібності до творчого освоєння навколишнього світу. Природно, метод проблемного навчання — не єдиний метод навчання, але його постійне використання допомагає поступово підвищувати рівень вимог до розумової діяльності учнів.

У таблиці 1.2 порівнюються традиційний і проблемний підхід.

Таблиця 1.2. Порівняння навчального процесу з використанням традиційного і проблемного підходів

Тому вчителеві можна порадити під час репродуктивного викладу матеріалу використовувати такі елементи проблемності, як діалог із самим собою та відповіді на запитання, які все-таки існують, хоча учні їх і не ставлять.

Метод проблемного навчання дає змогу не лише навчити молодших учнів вирішувати проблеми, але, що найбільш важливо, знаходити проблемні ситуації і ставити їх перед собою.

Т.В. Кудрявцев називає наступні види проблемного навчання:

Проблемний виклад матеріалу власне вчителем;

Створення вчителем проблемної ситуації:

а. її вирішення проходить під керівництвом педагога;

б. її вирішення здійснюється самостійно;

Формування проблеми самими учнями.

В педагогічній практиці початкової школи розрізняють такі механізми створення проблемних ситуацій, які характеризуються своїми системами дій вчителя і учня: проблемне викладення учбового матеріалу, частково-пошуковий, дослідницький.

Суть проблемного викладу навчальної інформації полягає в тому, що, створивши проблемну ситуацію, вчитель не просто повідомляє кінцеві висновки науки, а показує «ембріологію істини» (А.І. Герцен), тобто відтворює в якійсь мірі шлях до відкриття, розкриває внутрішні протиріччя, демонструє сам шлях наукового пошуку.

Технологія взаємодії вчителя і учнів при проблемному викладі матеріалу представлена на таблиці 1.3

Частково-пошуковий: передбачає, що учні під керівництвом вчителя частково здійснюють самостійні вирішення учбових проблем.

Дослідницький — це коли учні, усвідомивши проблему, самостійно намічають план пошуку, будують припущення, обдумують спосіб їх перевірки, проводять спостереження, досліди, фіксують факти, порівнюють, класифікують, узагальнюють, доводять, роблять висновки.

Таблиця 1.3

Взаємодія вчителя і учня при проблемному викладі учбового матеріалу

Ефективність застосування проблемних ситуацій у процесі проблемно-пошукової діяльності учнів початкових класів. Проблемна задача має відповідати рівневі розвитку розумової діяльності школярів необхідно поступово ускладнювати пізнавальні завдання і ступінь самостійності у їх розв’язанні.

Таким чином, узагальнюючи сказане про роль проблемного навчання у засвоєнні матеріалу, слід зробити висновки, що воно за своїм характером наближається до реальних умов життя і готує дітей до творчої участі в ньому, сприяє пробудженню в учнів прагнення до нових знань, активізує їхній пізнавальний інтерес, формує прийоми і вміння самостійно набувати знання і застосовувати їх у практичній діяльності.

Створення проблемно-пошукових ситуацій дає змогу працювати весь урок зацікавлено, активно. Діти переживають радість творчості, відчуття перемоги.

1.2 Можливість використання проблемних ситуацій в курсі «Основи здоров’я» в початковій школі

Модернізація освітньої галузі, що відбувається в державі має на меті створення умов для особистісного розвитку та самореалізації кожного громадянина України.

Найважливішим завданням сучасної шкільної освіти є формування мотивації до збереження та зміцнення здоров’я. Саме це завдання вирішує новий курс «Основи здоров’я». Основи здоров’я — інтегрований предмет, що за змістом об'єднує питання здоров’я та безпеки життєдіяльності на основі діяльнісного підходу.

Його мета — формування здорового способу життя всіх учасників освітнього процесу, виховання нового покоління громадян України, для якого потреба вести здоровий і безпечний спосіб життя буде невід'ємною складовою загальнолюдської культури.

Основними завданнями даного курсу є:

Формування в учнів активної мотивації щодо дбайливого ставлення до власного здоров’я. Вдосконалення і творення фізичної, соціальної, психічної та духовної складових здоров’я Формування уявлень і понять про фізичний розвиток людини, взаємозв'язки людського організму з природним і соціальним оточенням Формування уявлень і понять про духовну і психічну складову здоров’я та їх вияви через загальнолюдські цінності (співчуття, милосердя, взаємодопомога) Оволодіння уміннями і навичками морально-етичної поведінки Засвоєння учнями знань, вмінь і навичок особистої гігієни Профілактика захворювань і травматизму в класі. вдома, на вулиці та в інших місцях Запобігання порушенню постави, плоскостопості та розладів органів чуття Формування знань, вмінь та навичок безпеки життєдіяльності в школі, вдома, на вулиці, в транспорті та в громадських місцях Ознайомлення із впливом рухової активності, загартування організму, раціонального харчування та режиму дня на здоров’я та розвиток дитини.

Важливо, що введення нового предмета «Основи здоров’я» зумовлено не лише суттєвим погіршенням стану здоров’я дітей і молоді в Україні, але й усвідомленням того, що здорові діти є більш успішними в навчанні та інших сферах життя. Сучасні умови життя підвищують вимоги до якості освіти. До вмінь молодих людей гнучко реагувати на зміни і вирішувати проблеми. Саме тому життєві навички, здобуті ними на уроках основ здоров’я та безпеки життєдіяльності, допоможуть досягти успіху як навчанні, так і у житті.

В сучасному підході до програми та підручників поняття «здоров'я» ототожнюється із загальним благополуччям і розглядається цілісно. Воно формується із фізичного, емоційного, інтелектуального, духовного та соціального благополуччя людини.

Навчання «Основ здоров’я спрямовується на розвиток соціально-психологічних компетентностей дітей. змістову основу предмета складають такі базові поняття: здоров’я, здоровий спосіб життя, безпека життя.

Педагогічна практика довела, що найбільш придатними для оволодіння необхідними знаннями з цього предмета були пояснювально-ілюстративні та інформаційні способи навчання. У них було закладено вироблені практикою такі прийоми роботи вчителя і учнів, при застосуванні яких основну роль відігравав учитель, що передавав знання учням. Останні мали сприймати і запам’ятовувати готову інформацію, не докладаючи ніяких зусиль для самостійного здобуття знань на уроці. Це породжувало пасивні шаблонні форми занять і не сприяло розвитку інтересу до навчання, не збуджувало творчої можливості учнів.

У зв’язку з цим у педагогічній теорії і шкільній практиці розробляються різні способи активізації педагогічного процесу, розширення самостійності учнів у навчальній і трудовій діяльності, посилюються пошуки дослідницького підходу до вивчення курсу «Основи здоров’я» .

Щоб досягнути мети даного предмету, тобто: сформувати в учнів свідоме ставлення до свого здоров’я, оволодіти навичками здорового способу життя та безпечної для здоров’я поведінки, можливо потрібно, щоб під час навчання основне місце посідала проблема розвитку мислення. Доведено, що розвиток творчого мислення лише за допомогою проблемного навчання. Але з питань проблемного навчання досі точаться гострі суперечки: одні автори розглядають його як новий тип навчання (М.М. Скаткін, І.Я. Лернер, М.І. Махмутов), другі - як метод навчання (В. Оконь), треті відносять проблемне навчання до категорії принципу (Т.В. Кудрявцев), інші класифікують проблемне навчання як дидактичний підхід (Г.А. Понуров), який враховує психологічні закономірності самостійного творчого мислення.

Незважаючи на різні точки зору на проблемне навчання, спільним для всіх дослідників є таке положення: основними елементами проблемного навчання є створення проблемних ситуацій і розв’язання проблем.

Психологами доведено (Л.В. Вигодський, С.Л. Рубінштейн), що мислення виникає у проблемній ситуації і спрямоване на її розв’язання.

Використання проблемних ситуацій на уроках «Основи здоров’я» забезпечать розв’язання таких завдань: формування уявлення про те, що здоров’я розглядають як єдине ціле, понять про взаємозв'язки людського організму з природнім і соціальним оточенням, знань вмінь і навичок безпечної поведінки, здатності передбачати наслідки своїх вчинків, вміння надавати само — і взаємодопомогу; розвиток вміння керувати собою, контактувати з людьми в соціумі, протистояти негативному впливу оточення, вміння самостійно приймати правильні рішення; виховання потреби в здоров'ї як важливій життєвій цінності.

Ефективність проблемного навчання проявляється в тому, що активізується мислення учня. З одного боку є проблема яку слід розв’язати, а з іншого — є знання, вміння навички учня. Ці дві сторони перебувають у постійній суперечності, стимулюють активність процесів мислення, які здійснюються підчас пошуку шляхом розв’язання проблем.

У розв’язанні проблеми учнями можна визначити такі етапи:

1. Створення вчителем проблемної ситуації.

2. Сприйняття проблеми учнями.

3. Здійснення пошукового вирішення завдання.

4. Реалізація і перевірка правильного вирішення завдання.

Серед поставлених на уроках «Основи здоров’я» проблем можуть бути такі, що пояснюють значення здоров’я для людини, цінність і неповторність життя, чи такі, які вкажуть на причини виникнення пожеж, небезпечних ситуацій та інші.

У початкових класах на уроках «Основи здоров’я» найдоцільнішими і найпоширенішими прийомами створення проблемних ситуацій з метою розвитку пізнавальних інтересів, активізації пізнавальної діяльності є:

а) зіткнення учнів із суперечливими фактами. (На світлофорі горить зелене світло, а регулювальник забороняє перехід. Як ви вчинили у цій ситуації? Чому?)

б) показ помилок, до яких призводить незнання певної теми. (Виникає трудність кому й куди потрібно телефонувати при виникненні певних небезпечних ситуацій: в міліцію, швидку медичну допомогу, аварійну службу газу, пожежну охорону чи рятувальну службу) в) постановка перед молодшими школярами дослідницьких завдань (Простежте, чи є у школі план евакуації, розгляньте його і зробіть висновок: як правильно покинути приміщення школи в разі небезпеки) г) спонукання учнів до узагальнення фактів. (Які звички людини можна назвати шкідливими, а які корисними? Сформулюйте які належать до корисних, які до шкідливих. Чому?)

д) створення проблемних ситуацій, коли учні переконані в недостатності своїх знань і відчувають потребу набути нових, щоб відповісти на поставлене питання. (Як треба поводитись під час аварій, щоб не піддатись паніці?)

е) постановка проблемного питання на основі створення елементів дискусії;

є) спонукання учнів до аналізу фактів і явищ, які логічно суперечать їхньому життєвому досвіду

Створенню проблемної ситуації передує підготовча робота, у процесі якої вчитель забезпечує учням мінімум знань, необхідних для розв’язання проблеми. Якщо учні в змозі самостійно розв’язати проблему, учитель вдається до навідних запитань.

На початковій стадії застосування проблемного навчання вчитель сам висуває, формулює і розв’язує пізнавальну задачу, діти запам’ятовують хід її розв’язання. Надалі вчитель спонукає учнів до все більшої самостійності в розв’язанні проблемних ситуацій.

Таким чином, реалізація проблемного підходу створює умови для активізації творчого мислення, оскільки учні здобувають нові знання в ході самостійної продуктивної діяльності.

Отже, в організації навчально-виховного процесу на уроках «Основи здоров’я» в початковій школі використання проблемних ситуацій сприятиме підвищенню рівня якості оволодіння учнями навчального матеріалу — «знання лише тоді знання, коли воно набуте силами своєї думки, а не пам’яті» (Л.М. Толстой)

Висновки до розділу І

На сьогоднішній день, коли перед суспільством особливо гостро постала проблема не стільки дати знання учням, скільки навчити їх вирішувати практичні завдання, знаходити нетрадиційні, оригінальні, нові підходи, проблемне навчання набирає особливої актуальності, як таке, що покликане вирішити всі перелічені вище завдання.

Разом з тим, сьогодні у школі проблемним методам приділяють недостатньо уваги. Можливими причинами цього є переважання репродуктивного викладу матеріалу, нехтування можливостями залучити учнів до обговорення питань, обмеженість в часі

Курс «Основи здоров’я» суттєво відрізняється від інших предметів. Його відмінність визначається головним завданням: педагогічними методами вплинути на реальну поведінку учнів шляхом розвитку у них життєвих навичок сприятливих для здоров’я, розвитку та безпеки. [9, с5] На відміну від традиційних уроків, коли вчитель переважно говорить, а учні слухають, на заняттях з основ здоров’я слід використовувати нові методи навчання, що базуються на активній участі самих учнів у процесі набуття знань. Створюючи проблемні ситуації учитель спонукає учнів активно мислити, глибше розуміти матеріал і краще його засвоювати. Вміле, раціональне, науково і методично обґрунтоване використання проблемного навчання значно розширює спектр знань, вмінь і навичок учнів, закладе у них бажання креативності, оригінальності, що сприятиме їх формуванню не лише як фахівців, але й як яскравих особистостей.

Розділ ІІ. Дослідницько-експериментальна перевірка ефективності застосування проблемних ситуацій під час вивчення курсу «Основи здоров’я» в початкових класах

2.1 Методика проведення уроків проблемного змісту при вивченні курсу «Основи здоровя» в початкових класах

Проблемний характер навчання — це світогляд вчителя, його спосіб інакше мислити. Проблемний підхід змушує вчителя не лише інакше викладати, але й у першу чергу інакше мислити. Учитель повинен розуміти, що з точки зору передачі кількості фактів проблемне навчання, звичайно програє порівняно з інформаційним. Але, звичайно, варто заради цього пожертвувати деяким числом фактів, не давати їх на уроках, а зекономлений час використовувати для узагальнення становлення світогляду, тобто для реалізації проблемного підходу.

Створення проблемної ситуації є найвідповідальнішим етапом у проблемно-розвиваючому навчанні. Для того, щоб проблемна ситуація була методично вірною, необхідно дотримуватися певних правил її створення.

Для створення проблемної ситуації перед учнем треба поставити таке практичне чи теоретичне завдання, виконуючи яке, він має виявити нові знання або дії, які потрібно засвоїти. Даючи завдання, яке створює проблемну ситуацію, необхідно дотримуватися наступних основних умов:

1. Завдання має грунтуватися на тих знаннях і вміннях, якими володіє учень. Вони мають бути достатніми для розуміння умов завдання, досягнення кінцевої мети і способів його виконання. У завданні має бути один невідомий елемент (відношення, спосіб чи умови дії), потребу в якому учень має відчути під час виконання завдання.

2. Невідоме, яке потрібно відкрити для виконання поставленого завдання, є тією загальною закономірністю, загальним способом дії чи певними загальними умовами виконання дії, які потрібно засвоїти.

3. Виконання проблемного завдання має викликати в учня потребу в нових знаннях.

Пропоноване учневі проблемне завдання має відповідати його інтелектуальним можливостям. Рівень складності пропонованого проблемного завдання можна оцінювати за двома головними показниками:

за рівнем новизни матеріалу, який треба засвоїти;

за рівнем його узагальненості.

Проблемне завдання має передувати поясненню навчального матеріалу, який треба засвоїти. Однак, у разі відсутності в учнів достаніх даних про досліджуване явище чи деяких елементарних способів дії, першим етапом у навчанні буде етап повідомлення учням таких даних чи навчання дій, необхідних для створення проблемної ситуації.

Під час підготовки навчального матеріалу, який підлягає засвоєнню, потрібно виділяти в ньому:

1) матеріал, який треба пояснити учням, і 2) той матеріал, який вони мають опрацювати творчо. До першого типу навчального матеріалу належать фактичні дані, описи процесів тощо, а також необхідні вміння. До другого типу навчального матеріалу належать загальні закономірності, загальні способи дії, загальні умови виконання засвоюваних дій.

Проблемними завданнями можуть бути:

а) навчальні завдання,

б) запитання,

в) практичні завдання тощо.

Та сама проблемна ситуація може бути зумовлена різними типами завдань. Так, проблемна ситуація може виникнути завдяки теоретичному проблемному завданню, що вимагає пояснити або передбачити певні події, процеси чи дії. У цьому разі постановці теоретичного завдання мають передувати демонстрація, опис чи повідомлення необхідних фактів. Теоретичне завдання, що викликає проблемну ситуацію, має грунтуватися на відповідних фактах, які є умовою постановки проблемного завдання.

Проблемну ситуацію можна створити з допомогою практичного завдання. При цьому проблемна ситуація виникає в результаті того, що поставлене навчальне завдання учень не в змозі виконати. Неможливість його виконання з допомогою відомих учневі способів викликає проблемну ситуацію, центральною ланкою якої стає потреба в новому невідомому способі дії, у невідомій новій закономірності.

Наявну проблемну ситуацію вчитель має формулювати через пояснення учневі причин невиконання ним поставленого практичного навчального завдання чи неможливості пояснити ним ті або інші продемонстровані факти.

Таке фіксування вчителем проблемної ситуації підкреслює навчальний характер пропонованого учневі проблемного завдання і визначає зону пошуку необхідного невідомого. Воно завершує етап створення проблемної ситуації і є необхідною перехідною ланкою до пояснення навчального матеріалу, якого потребує проблемна ситуація.

Вдало створена проблемна ситуація є важливою ланкою наступного засвоєння учнями знань проблемним шляхом, що складається з таких етапів:

створення проблемної ситуації;

її аналіз і формулювання проблеми;

висунення гіпотез;

перевірка найважливіших гіпотез.

Критеріями добору навчального матеріалу, який доцільно засвоювати в процесі пошукової діяльності молодших школярів, є:

зв’язок нового з раніше засвоєним матеріалом;

можливість логічного членування навчального матеріалу на чіткі кроки та елементарні завдання;

наявність протиріччя між опорними і новими знаннями;

готовність школярів до участі і в пошуковій діяльності.

Розвивальні функції форми пошукової діяльності (самостіного ознайомлення з новим матеріалом) виявляються в тому, що вона передбачає самоорганізацію та виконання учнями у взаємозв'язку багатьох навчальних дій, спрямованих на один результат. Самостійно ознайомлюючись з новим матеріалом за підручником чи іншим джерелом, школяр фактично виконує кілька супідрядних завдань: визначає мету, вичленовує невідоме, зосереджує увагу на головному, встановлює послідовність дій, контролює їх.

Кожна з форм організації має свої функції у набутті дітьми досвіду творчої діяльності. Через систему пізнавальних завдань за прийомами розумової діяльності вдосконалюються вміння учнів аналізувати, диференціювати ознаки, виділяти головне, узагальнювати, класифікувати, доводити. Це — той виконавчий інструмент, без якого не здійснити жодної творчої роботи.

Враховуючи вище вказані вимоги, нами були розроблені проблемні ситуації і використовувалися на різних етапах уроків з «Основ здоров’я» в 4 класі.

Тема уроку: «Безпека руху пішоходів. Сигнали світлофора і регулювальника».

Метою даного уроку є: закріпити правила переходу проїжджої частини дороги, розширити та поглибити знання про різновиди світлофорів і їх призначення, ознайомити з сигналами регулювальника, формувати навички практичного застосування набутих знань, під час руху вулицями міста (села), виховувати культуру поведінки на вулиці, дорозі.

Для закріплення вивченого матеріалу можна дати розв’язати таку проблемну ситуацію:

«Дівчинка стоїть на переході, на світлофорі загоряється зелене світло, а регулювальник забороняє іти, вона розгубилась. Як їй вчинити? «(Відповіді учнів)

Усвідомлення інформаційно-пізнавальної суперечності будить думку і спонукає до пошуку способів її подолання, тобто веде до вирішення поставленого завдання.

Тема уроку «Перехрестя. Види перехресть. Рух майданами.»

Мета: з’ясувати уявлення учнів про перехрестя, різновиди перехресть, ознайомити з основними правилами переходу перехрестя з урахуванням місцевих умов, розвивати спостережливість, виховувати культуру поведінки.

На етапі вивчення нового матеріалу, для виявлення уявлень учнів про нерегульовані перехрестя та знання правил переходу перехресть була запропонована така проблемна ситуація:

«Ти стоїш на нерегульованому перехресті, перехід не позначено розміткою, по дорозі рухається транспорт, як ти будеш переходити дорогу? Чому? «(Відповідь учня)

Тема уроку: «Перехід проїжджої частини дороги з речами, з домашніми тваринами, під час ремонту дороги.»

Мета: вчити учнів переходити дорогу з речами, з домашніми тваринами, під час ремонту дороги; розвивати уміння орієнтуватися на вулицях; виховувати культуру поведінки та бажання додержуватись правил дорожнього руху.

Ситуація: «Два хлопчики переходили дорогу, один із них тримав у руках м’яч. Раптом, іграшка випала йому з рук і покотилася по дорозі. Хлопчик хотів бігти і підняти м’яча, та його зупинив товариш. «Запитання: «Чому? Що могло б статися? «(Відповіді учнів)

Тема уроку: «Пішохід і машини. Гальмівний шлях автомобіля» .

Мета: закріпити і систематизувати знання про правила дорожнього руху пішоходів, довести до свідомості учнів вагомість секунди на дорозі, ознайомити з гальмівним шляхом автомобіля і його залежністю від різних умов, виховувати навички свідомої дисциплінованої поведінки на вулиці.

На даному уроці на етапі підготовки до сприйняття нового матеріалу можна запропонувати розв’язати таку проблемну ситуацію: «Послухайте розмову мами з сином:

Куди це ти так поспішаєш? — запитує мама?

Морозиво купити.

А як переходитимеш дорогу?

Дуже просто. Загориться зелене світло світлофора, я піду.

І все?

А що ж іще? «

Запитання: «Що повинен зробити хлопчик перед тим, як перейти дорогу? «(Відповіді учнів)

Тема уроку: «Попереджувальні сигнали водіїв. Спеціальні машини» .

Мета: формувати уявлення про звукові та світлові сигнали водіїв, розширювати уявлення про спеціальні машини, їх призначення, виховувати навички самодисциплінованості.

На етапі вивчення нового матеріалу про спеціальні машини на цьому уроці запропонуємо такі ситуації:

1. — Чому машини швидкої медичної допомоги, міліції, пожежно-рятувальної служби та служби газу відносяться до спеціальних машин?

2. — Уявіть собі, що ви зупинились перед пішохідним переходом, на світлофорі горить зелене світло і ви починаєте рух, але, раптом, чуєте звуковий сигнал, бачите машину з ввімкненими поблисковими маячками червоного кольору, якими ваші наступні дії?

Тема уроку: «Надзвичайні ситуації. Правила поведінки під час надзвичайних ситуацій. Звідки надходить допомога (рятувальна служба, пожежна охорона, швидка медична допомога, міліція, аварійна служба газу). Запобігання проявам паніки» .