Висновки. 
Споживча кооперація на Лівобережній Україні в другій половині ХІХ ст. – на початку ХХ ст.: історичний аспект

У висновках дисертації підведені головні підсумки дослідження, які виносяться на захист.

• · Виникнення перших споживчих товариств пов’язано, як із соціально-економічними змінами, що відбулись в регіоні у зв’язку із реформами 60-х рр. ХІХ ст., так і з певними суспільними настроями, що були спричинені поширенням серед освічених верств населення кооперативних ідей із Західної Європи. Ці товариства не мали такого міцного економічного підґрунтя, як в Західній Європі. Вони за своїм соціальним складом були в основному чиновницькими, заснування яких пов’язано насамперед із «модною ідеєю», а не з економічною необхідністю. Саме через це всі перші споживчі товариства Лівобережжя були закриті в кінці 60-х — 70-х рр. ХІХ ст. і не поширились на селянське середовище.
• · Відродження споживчих товариств в регіоні починається в 90-х рр. ХІХ ст. і пов’язане в першу чергу із економічними чинниками: зростання товарного споживання з-за збільшення кількості населення, неврожаї, які спричиняли економічну нестабільність та підвищення цін в усіх регіонах країни. Всі ці фактори і викликали необхідність створення споживчих товариств серед широких верств населення регіону. Крім того поширенню цієї форми кооперативів в регіоні сприяло спрощення процедури їх заснування за допомогою т.зв. «зразкового статуту» 1897 р. І нарешті, саме в цей період споживча кооперація краю набуває виразного селянського характеру, який, з часом лише посилюється.
• · Розвиток споживчої кооперації в період 1906;1914 рр. відбувався в умовах проведення столипінської аграрної реформи. Більшість дослідників кооперативного руху відмічали, що вона позитивно позначилась на розвитку кооперативного руху в тому числі і споживчої кооперації. На нашу ж думку вплив столипінської аграрної реформи необхідно розглядати окремо на різні гілки кооперативного руху. На основі наведених матеріалів про результати реформи, які відповідним чином відбились і на споживчій кооперації та на підставі порівняння темпів приросту різних гілок кооперативного руху під час здійснення цих перетворень ми дійшли висновку, що вплив столипінської аграрної реформи на розвиток споживчої кооперації Лівобережної України в зазначений період не мав такого яскраво вираженого позитивного характеру, як, скажімо, на розвиток кредитної кооперації. І навіть більше — окремі результати столипінських перетворень звужували соціальну та економічну базу розвитку споживчої кооперації регіону. Тому за рівнем і темпами розвитку вона відстає від найпоширенішої форми кооперативного руху на Лівобережжі - кредитної. Незважаючи на позитивну динаміку зростання кількості споживчих товариств досліджуваного регіону, були в середовищі споживчої кооперації і певні проблеми: продаж краму в борг, відсутність чіткого обліку та діловодства, недосвідченість та низький фаховий рівень керівництва великої частини споживчих товариств. Крім того в досліджуваний період споживча кооперація привертає все більшу увагу земських установ регіону, які вбачають в ній один із засобів покращення матеріального становища простого народу. Проте співпраця земств зі споживчою кооперацією Лівобережжя мала скоріше епізодичний характер, ніж планомірний; переважало консультаційно-дорадче сприяння, а не фінансова підтримка. Саме в цей період споживча кооперація регіону переходить на якісно новий рівень розвитку: починається розбудова спілок і посилюється співпраця з іншими формами кооперативного руху регіону, в першу чергу із кредитною та сільськогосподарською коопераціями. Необхідність об'єднання споживчих товариств в спілки та посилення їх співпраці з іншими формами кооперативного руху обґрунтовувалась на кооперативних з'їздах і нарадах загальноросійського та регіонального значення.
• · Період Першої світової війни був важким етапом в розвитку всього Лівобережного регіону України і водночас успішним етапом в розвитку споживчої кооперації. Труднощі воєнного часу, в першу чергу зростання цін та часткове ринкове знетоварення, спричинили прискорений розвиток, як існуючих споживчих товариств, так і створення великої кількості нових. За темпами приросту і кількістю товариств в цей період споживча кооперація випереджала найбільш поширену і міцну до цього в регіоні, кредитну. Зростає довіра до споживчих товариств, як з боку населення, так і - влади; і як наслідок — дуже часто споживчі товариства та їх спілки використовуються державними органами влади для розподілу продуктів серед населення. Крім того набуває яскравого вираження співпраця споживчих товариств із іншими формами кооперативів. Ця співпраця, яка до 1914 р. носила епізодичний характер, з початком війни набула форми цілеспрямованої політики з боку різних гілок кооперативного руху і виразилась у створенні так званих «змішаних» кооперативних спілок, що складались із кооперативних товариств різних форм: в першу чергу — із споживчих та кредитних. В період 1914;1917 рр. спілкове будівництво споживчої кооперації Лівобережної України відзначилось успішним розвитком двох установ регіону: Полтавської Спілки споживчих товариств та Спілки споживчих товариств Півдня Росії (ПОЮР). Саме ці організації відігравали роль координаторів споживчої кооперації на значній частині території досліджуваного регіону. Діяльність цих об'єднань в зазначений період сприяла більш повноцінному розвитку споживчих товариств Лівобережної України і вивела споживчу кооперацію регіону на якісно новий рівень розвитку, коли було налагоджено власне виробництво.
• · Незважаючи на те, що частка споживчих товариств в торгівельній мережі Лівобережної України була досить незначною, все ж вони відігравали помітну роль в соціально-економічному житті регіону і більшою мірою в житті окремих населених пунктів, слугуючи інструментом регулювання цін та забезпечення споживачів необхідними і якісними товарами, особливо в сільській місцевості. Помітно зросла позитивна, соціально-економічна роль споживчих товариств та їх кількість в часи Першої світової війни.
• · Таким чином споживча кооперація Лівобережної України в другій половині ХІХ ст. — на початку ХХ ст. засвідчила, що це було самобутнє і неординарне явище в історичній долі, як України, так і окремого її регіону — Лівобережжя. Досвід діяльності споживчих товариств регіону в умовах ринкових відносин, особливо їх соціальна спрямованість заслуговує на уважне вивчення і застосування в реформуванні і розвитку мережі споживчих товариств сучасної України. Із засад діяльності системи споживчої кооперації другої половини ХІХ ст. — на початку ХХ ст., в стратегії розвитку сучасної системи споживчої кооперації, на нашу думку, варто звернути увагу на наступні:
  • 1. Демократичність управління.
  • 2. Першочерговість соціальних аспектів в господарській діяльності.
  • 3. Демонополізація системи споживчої кооперації в Україні.
  • 4. Просвітня робота.