Економічна ефективність вирощування цибулі на насіння

Овочівництво є однією із провідних і високорентабельних галузей агропромислового комплексу півдня України. Необхідність розвитку цієї галузі обумовлена потребою рівномірного постачання населенню овочевої продукції протягом року, забезпечення нею жителів віддалених регіонів, зберігання продукції, яка швидко псується, у період масового збору та створення її резервів.

В умовах ринкових відносин особлива актуальність належить питанням визначення кінцевих результатів виробництва, прибутковості вкладеного капіталу. Діюча система показників економічної ефективності не відповідає у повній мірі особливостям сільськогосподарського виробництва. Як відомо, основним фактором виробництва в сільському господарстві є земля, яка складає значну частину сільськогосподарського капіталу.

Ринок овочівництва складається з чотирьох взаємопов'язаних сфер: перша — виробництво; друга — переробка з її інфраструктурою; третя — зберігання; четверта — торгівля овочевою продукцією. Основну роль у формуванні ринку овочів відіграє виробництво (І.І. Червен, Г. М. Рябенко, 2003).

Показники економічної ефективності вирощування овочевих культур в цілому по півдню України поки ще не високі - площа посіву — 140 тис. га, врожайність — 97 ц/га, витрати коштів на вирощування — 2640 грн/га, собівартість — 28,3 грн/ц, середня ціна реалізації - 30,1 грн/ц, рівень рентабельності - 6,7% (А.О. Лимар, В. П. Шкумат, 2002).

В Україні цибулю ріпчасту вирощують на площі 65 — 70 тис. гектарів, в структурі посівних овочевих культур площ вона займає близько 13%, тобто на третьому місці. На півдні України найбільші посівні площі цибулі знаходяться у Одеській (5,6 тис. га) і Миколаївській (4,5 тис. га) області і на рівні з томатами вона займає найбільші посівні площі. Але за даними обласного управління статистики врожайність цибулі ріпчастої поки що не висока — 30−60 ц/га і не відповідає потенційним можливостям культури.

Хоча виробництво цибулі в Україні повністю задовольняє внутрішні потреби ринку (на душу населення виробляється 11 кг цибулі, в той час як за нормами споживання потреба складає 7−9 кг на рік) є потреба в збільшенні експортного потенціалу даної культури. Тому, згідно науково-виробничій програмі «Овочівництво і баштанництво півдня України в 2002 -2005 роках» поставлено завдання при зменшенні посівних площ культури, підняти її врожайність на 15−20% і підвищити економічну ефективність її вирощування. Вже зараз передові господарства і орендатори Жовтневого району Миколаївської області (Дослідне господарство «Еліта», СП «Владам», ОП В. О. Богданова та інші) одержують з гектара по 250−300 центнерів цибулі ріпчастої.

Важливою ланкою для стабілізації розвитку галузі овочівництва є забезпечення господарств високоякісним насінням, у тому числі цибулі. Миколаївська область за своїми природно-кліматичними умовами здатна не тільки забезпечити власні потреби в насінні цибулі в повному асортименті, але й виробляти його для реалізації в інші райони України та на зовнішньому ринку.

Враховуючи власні потреби в насінні і необхідність забезпечення ним інших районів доцільно в перспективі на півдні України розміщати 75−90% насінницьких площ цибулі. Саме тут створюються найсприятливіші умови для одержання високоякісного і дешевого насіння (А.О. Лимар, 2002).

Розрахунки економічної ефективності ведення насінництва свідчать про можливість одержання достатньо високих прибутків при виробництві насіння овочевих культур, які широко розповсюджені в північних регіонах Так, по зоні південного Степу рівень прибутку при виробництві насіння на гектар посіву перевищує середньозагальні показники по цибулі на 20%.

Необхідність переміщення на південь України значної частини насінницьких площ цибулі обумовлюється можливістю вирощування насіння безпересадковим способом, що суттєво зменшує собівартість продукції. Цей спосіб одержання насіння дозволяє різко скоротити витрати, оскільки в даному випадку не проводять збирання, перевезення, збереження і посадку цибулин. За свідченнями В.І. Луділова (1987) при вирощуванні цим способом врожай досягає 8 ц/га і вище, значно зменшуються витрати праці, собівартість знижується в 2—3 рази. Сполучення цього способу з високими закупівельними цінами на насіння сприяє створенню економічної зацікавленості господарств у розвитку насінництва цибулі.

З впровадженням в ОПХ «Семеновод» Багаевского району Ростовської області безпересадочної технології вирощування насіння цибулі ріпчастого витрати праці на виробництво 1 ц насіння зменшилися в 3−3,2 рази, рентабельність збільшилася в 2,8—3,8 рази, собівартість знизилася в 3,2−4,2 рази в порівнянні зі звичайною (пересадною) технологією (табл. 11).

Таблиця 11. Економічна ефективність різних способів вирощування насіння цибулі ріпчастої (за В.І. Луділовим, 1987).

Сортові якості насіння, отриманого безпересадочним способом, по ряду показників вище, ніж в отриманих звичайним способом: на 4—5% підвищується схожість насіння, на 10—15 % — маса 1000 насіння, у їхньому потомстві зменшується число грубошиїх і подвійних цибулин, збільшується число недогонів і застрілкованих цибулин. Сортова чистота та товарність практично не змінюються.

Для здійснення економічного аналізу була використана типова технологічна карта вирощування насіння цибулі ріпчастої відкритого ґрунту, згідно якої фінансові витрати відрізнялися в основному не за термінами посіву, а за способами вирощування. Так при безпересадочному способу вирощування за рахунок скорочення витрат на збирання маточної цибулі, її перебирання, зберігання, перевезення та посадки економія грошових коштів складає близько 700 гривень на гектар порівняно із пересадочним способом. Разом із тим безпересадочний спосіб виявився більш витратним по відношенню до заходів захисту рослин. В цілому ж витрати праці на гектар посіву при безпересадочному способу посіву були у двічі нижчими за пересадочний (табл. 12).

Таблиця 12. Економічна ефективність виробництва насіння цибулі залежно від способів вирощування і строків посіву

Витрати праці на 1 центнер насіння також нижче при безпересадочному способу вирощування. Це можна також сказати і за грошові витрати на вирощування продукції на гектар і в перерахунку на одиницю продукції. Тобто вони були також менше при безпересадочному способу вирощування.

Порівнюючи два строки безпересадочного посіву, можна заключити, що по всім господарсько-економічним показникам виявляється суттєва перевага весняного строку посіву над літнім. Приблизно рівні показники було одержано лише по витратам праці і грошовим витратам на виробництво насіння з одного гектара. Таким чином, найбільш доцільним строком посіву цибулі при безпересадочному вирощуванні є весняний посів у другій декаді квітня.

Тепер слід порівняти кращий варіант безпересадкового і пересадочного способів вирощування цибулі на насіння. З приведених в таблиці 12 даних видно, що обидва способи вирощування мають ті, чи інші господарсько-економічні переваги. Так, пересадочний спосіб вирощування забезпечує отримання більшого об'єму товарної продукції і чистого прибутку на гектар посіву. Безпересадочний спосіб вирощування забезпечує отримання більшого прибутку на одиницю виробленої продукції та найвищу рентабельність виробництва.

Таким чином, не зважаючи на менший чистий прибуток з гектара і меншу врожайність, безпересадочний спосіб вирощування при посіві в весняний термін доцільно застосовувати у випадку обмеженої кількості трудових ресурсів, відсутності типових овчесховищ для зберігання цибулі, а також відсутності технічних засобів для механізованого збирання цибулі.

Весняний посів безпересадочним способом має також перевагу при вирощуванні елітного насіння над літнім безпересадочним вирощуванням. Це пояснюється тим, що останній не дозволяє проводити сортове прочищення за ознаками цибулини, оскільки вони недозрілі і в такому стані не виходять на поверхню ґрунту.