Модульна система

Доповідь із педагогіки на тему:

«Модульна система навчання».

виконала студентка психологічного факультету, грн. ПС-22.

2002 р.

План.

1. Поняття про навчальний модуль;

2. Сутність модульно-розвиваючого навчання: а) модульний процес й структура навчального модуля; б) змістова характеристика етапів навчального модуля; в) контроль знань й самостійної роботи студентів.

3. Прогресивна система оцінювання успішності студентів.

1. Поняття про навчальний модуль.

Модуль (modulus) — міра. У педагогіці модуль — це функціональний вузол навчально-виховного процесу. Модульне навчання — це пакет науковоадаптованих програм для індивідуального вивчення, що забезпечує навчальні досягнення студентів із різним рівнем попередньої підготовки. Навчальний модуль — це система позичити в вигляді сукупності систем знань, норм цінностей. Це поетапне відкриття студентом под впливом викладача цієї системи у ході пошукової пізнавальної активності.

Модульне навчання зародилося в кінці 60-х років у англомовних країнах. Принцип його полягав у бо студент более самостійно може працювати з запропонованою йому індивідуальною навчальною програмою, Яка включає цільовий план дій, банк інформації й методичне керівництво щодо досягнення поставлених дидактичних цілей.

Основні принципи модульності:

— Наявність самостійної групи ідей (знань), якими оволодівають студенти за допомогою дидактично доцільних засобів.

— Формування самостійно спланованої, цілісної одиниці навчальної діяльності, котра сприяла б досягненню студентом чітко визначених цілей.

Складаються автономні порції навчального матеріалу для студентів. За умів модульності студент дістав право вибору шляхів індивідуального навчання.

Чим відрізняється модуль від кроку?

Крок — це частина матеріалу від програмного навчання. Модуль — це частина матеріалу із відповідним зростанням знань. Так пропонується семестровий лекційний курс розподілити на 10−12 модулів. Наприклад, викладач із сестринської справ складає алгоритм практичного навичка «Приготування й застосування дезінфікуючих розчинів», винен починати із правил математики (скласти рівняння).

Реалізація принципу модульності забезпечує оптимізацію психосоціального зростанню студента й викладача.

2. Сутність модульно-розвиваючого навчання.

Зміст модульно-розвиваючого навчання визначається цілісною системою змістових модулів, що зафіксована у модульній програмі того чи іншого навчального курсу.

Принципи формування модульних програм:

1. Цільове призначення інформаційного матеріалу;

2. Поєднання комплексних інтегруючих й окремих дидактичних цілей;

3. Повнота навчального матеріалу в модулі;

4. Відносна самостійність елементів модуля;

5. Реалізація зворотного зв’язку;

6. Оптимальна передача інформаційного й методичного матеріалу.

Умови модульно-розвиваючого навчання:

1. Зменшення щоденного навчального навантаження (замість 5−7 предметів вивчають 2−3, максимум 4).

2. Впроваджено гнучкий розклад й скорочено заняття до 30 хв. — 3 мінімодуля. Міні-модуль (30 хв.) — Матеріал, що має смислову й логічну завершеність кожного.

Навчальна технологія, адаптована до основних завдань старшої школи та психолого-фізіологічних особливостей учнів, називаємо модульно-рейтинговою.

Модульний процес й структура навчального модуля: Основним дидактичним засобом реалізації модульної програми повинні статі міні-підручники.

Контроль знань й самостійної роботи студентів: Адміністрація вищих навчальних закладів США ретельно контролює набуття знань студентами, їхнього рівень, доля в аудиторній (самостійній) роботі, успішність тощо. Ос-кільки система вищої освіти відмінно комп’ютеризована, контроль навчального процесу досить досконалий й миттєвий. Комп’ютерне тестування займає:

— поточне -5−10 хв.

— проміжне — 15−20 хв.

Щотижня студенти виконують письмові тесті а завданням викладача, щомісячно письмове тестування по 30−50 хв. (зараховують 3 кращі результати із 4-х тестів), а кінці семестру — фінальний (підсумковий) екзамен чи залік із письмовим тестом (2−3 години).

3. Прогресивна система оцінювання успішності студентів.

У використовуєть система «балів якості знань». Оцінка А+ (4 — «блискучі знання!»); А (дорівнює 3,8−3,9); А/В+ (3,6−3,7) й т.д.

Сумарний семестровий бал за пройдений курс (предмет) виводиться, приблизно, таким чином. По-перше, встановлюється загальна академічна активність й успішність студента (у відсотках); по-друге, відповідно до набраної кількості відсотків викладач виставляє студентові фінальну (підсумкову) оцінку за пройдений курс (предмет).

Загальна академічна активність студента (у відсотках):

1. Відвідування лекцій — 5%;

2. Відвідування семінарів, практичних та лабораторних зайняти — 25%;

3. Комп’ютерні чи письмові тесті (за завданням викладача) — 15%;

4. Три кращих результати щомісячних письмових тестів — 10% + 10% + 10% =.

30%.

5. Фінальний екзамен чи залік з письмовим тестом — 25%%.

Загалом — 100%.

Ганна Віват пропонує 1-бальну шкалу оцінювання знань й вмінь. Ін оцінюванні знань за 10-бальною шкалою чіткіше можна якщо показати відмінність між добрими й дуже добрими знаннями, між просто роботою й роботою-творчістю. 1 й 2 бали оцінювання за 10-бальною шкалою вважатимуться оцінками негативними й відповідатимуть нинішній оцінці «2». Один (1) бал пропонуємо виставити при повному небажанні вчитись, а через два (2) бали — при недостатньому рівні навчання.

Три, чотири, п’ять балів відповідатимуть нинішній оцінці «3». Три бали отримує студент, який виявляє невеликі знання із предмета. Чотири бали — учень старається, але й через невеликі здібності не може сягнути вищого рівня. П’ять балів ставлять учням, котрі працюють із себе, але й підходять до роботи не творчо, не можуть навести свої приклади, зробити узагальнення.

Шість й сім балів відповідатимуть нинішній «4». Шість балів відповідає «4-». Сім балів пропонуємо виставити за добру відповідь, але й не досконалу. Вісім, дев’ять балів виставляють на місці нинішній «5». Балами вісім й дев’ять можна оцінювати відповіді дуже добрі та бездоганні. Десять балів — оцінка за талановиті відповіді.

У. Паламарчук пропонує 12-бальну систему оцінювання знань, умінь й навичок учнів. Автор з статтею обгрунтовую глибоку кризові 5-бальної шкали. Вчителі прагнуть зафіксувати крок уперед учня у межах незграбної офіційної 5-бальної системи оцінювання. Це — доповнення у вигляді знаків «+» й «-». У результаті з 5-бальної системи виходила 15-бальна. Алі практика зразу ж показала, що три бали («1-», «1+», «2-») ніколи й ніким не вживалися. Так стихійно виробилася 12-бальна система.

І. Драч — автор з статтею «Психолого-педагогічні аспекти втілення модульнорейтингової системи» знайомить читачів із основними принципами організації втілення рейтингової системи оцінювання знань із дисципліни «Основи інформатики та ОТ»:

. Встановлена максимальна кількість балів із дисципліни (100 балів);

. Визначена максимальна кількість балів із шкірного модуля дисципліни;

. Визначена максимальна кількість балів із шкірного виду контрольних завдань;

. Встановлення відповідності отриманих балів традиційній 5-бальній шкалі:

«5» — 91−100%;

«4» — 76−90%;

«3» — 60−75%;

«2» — менше 60%.

* визначені умови проведення заліку: залік проводитися у письмовій формі, максимальна кількість балів за залік — 20 балів.

Джерела.

1. А. У. Фурман, О.І. Кулагін. Школа розвитку: непізнані грані фундаментальної ідеї. Рідна школа, 1994 р., № 6. С. 26 -32.

2. П.О. Юцівицене. Принципи модульного навчання. Радянська педагогика,.

1990. № 1. З 55−60.

3. А. У. Фурман. Принцип модульності в освітній практиці: два рівні втілення. Рідна школа. 7−8, 1995 р.

4. П.О. Юцівицене. Створення модульніх програм. Радянська педагогика,.

1990, № 2, з 55−60.

5. М. В. Гриньова. Впровадження модульного принципу навчання. Рідна школа.

1993, № 7. З 50−51.

6. Вісник вищій школі, 1988, № 2, з 4.

7. А. У. Фурман, О.І. Кулагін. Школа розвитку: непізнані грані фундаментальної ідеї. Рідна школа. Січень, 2000 р.

8. У А. У. Фурман, О.І. Кулагін. Школа розвитку: непізнані грані фундаментальної ідеї. Рідна школа, 1994 р., № 6. С. 26.

9. У. Паламарчук. 12-бальна система. Рідна школа. Січень 2001. З. 39−43. 10. Особливості вищої освіти США № 1 2000р. 11. Р. Віват оцінювання знань й вмінь учнів у загальноосвітній школі.

Рідна школа, квітень 2000 р. 12. Зварич. Проблема удосконалення контролю й оцінки знань студентів.

Рідна школа, квітень 2000 р. 13. П. Сікорський. До проблем переходу на 12-бальну систему оцінювання.

Рідна школа, лютий, 2001. З 3−8. 14. І.І. Драч. Психолого-педагогічні аспекти втілення модульно-рейтингової система. Проблеми освіти. Науково-методичний збірник, випуск 22, з. 57;

61.