Висновки. 
Самовиховання та самоконтроль

Сучасний мінливий світ ставить нові вимоги до людини, незалежно від того, у якій галузі вона працює. Ускладнення професійних завдань, необхідність швидкої адаптації, постійне перевантаження та напруження викликають потребу поповнювати свої знання, вдосконалювати уміння та навички. Надзвичайно важливу роль у цьому відіграють не лише знання та професійний досвід, а й індивідуально-психологічні якості людини та її здатність до саморегуляції психічних станів. Самовиховання та володіння навичками самоконтролю — важлива запорука успішності людини, її адаптованості в суспільстві і просто нормального самопочуття.

Питання самовиховання та самоконтролю опрацьовувалися й опрацьовуються науковцями як теоретично, так і практично. У своїй роботі ми розглянули теоретичні (психологічні) засади самовиховання й самоконтролю й спробували зробити акцент на прикладних аспектах даних питань.

Опрацювавши тему, вважаємо за потрібне зробити такі висновки:

• · життя й професійна діяльність будь-якої сучасної людини значною мірою залежить від того, наскільки вона володіє певними методами самоконтролю та самовиховання. Ці методи можна засвоїти протягом певного часу, дібравши для себе саме ті, які підходять тій чи іншій людині з огляду на її особистісні якості, вдачу, темперамент тощо;
• · для звичайної, так званої пересічної людини не обов’язково повністю використовувати певну систему, яка, по своїй суті, є способом життя, а не просто набором вправ (наприклад, йога або регулярні заняття аутотренінгом). Доцільніше, на нашу думку, використовувати окремі елементи цих систем та розробки сучасних психологів, спрямовані на вдосконалення людини, яка має на меті досягти професійного й особистісного успіху.