Вступ. 
Педагогічна система Антона Макаренка

Антон Семенович Макаренко — український та радянський педагог і письменник, один із засновників радянської системи дитячо-підліткового виховання.

Здійснив у педагогічній практиці дослід, який не має прикладів, масового перевиховання дітей-правопорушників в трудовій колонії ім. М. Горького (1920;1928, під Полтавою, з 1926 в Куряжі поблизу Харкова) і дитячій комуні ім. Ф. Е. Дзержинського (1927;35, в передмісті Харкова).

Життя й педагогічна діяльність Антона Макаренка

Антон Семенович Макаренко народився 13 березня 1888 року м. Білопіллі Сумського повіту Харківської губернії у сім'ї малярних справ. Cпочатку він навчався в Білопільському двокласному училищі з п’ятирічним терміном навчання, а з 1901 року після переїзду сім'ї у м. Крюків (посад повітового міста Кременчука), — у Кременчуцькому міському чотирикласному училищі. Влітку 1904 року закінчив міське училище з відзнакою й продовжив навчання на однорічних педагогічних курсах при цьому ж училищі і по закінченню їх отримав звання вчителя початкових класів.

1 вересня 1905 року він розпочав педагогічну діяльність у Крюківському двокласному залізничному училищі, де викладав російську мову, літературу і малювання. У Крюківському училищі А. Макаренко працював 6 років і був переведений на посаду вчителя двокласного залізничного училища на станцію Волинську колишньої Херсонської губернії. Після дев’яти років роботи на педагогічній ниві А. Макаренко в 1914 р. вступає до Полтавського учительського інституту, де виявив великий інтерес до літературної творчості.

З вересня 1916 року по березень 1917 року його заняття в інституті Буголи перервані призовом в армію але у зв’язку з близорукістю, він був звільнений від військової служби і вже 15 червня 1917 року закінчив учительський інститут, одержавши золоту медаль за твір «Криза сучасної педагогіки».

Закінчивши навчальний заклад, Антон Семенович деякий час працював учителем зразкової школи при Полтавському учительському інституті, а в грудні 1917 року повернувся до Крюкова, де жила його мати, і був призначений інспектором (директором) вищого початкового залізничного, училища, де в 1905 р. почав свою педагогічну діяльність.

Кременчуцький відділ народної освіти не підтримав новацій А. Макаренка і восени 1919р. він переїхав до Полтави. Спочатку завідував міським початковим училищем № 2, а з серпня 1920 р. був призначений директором семирічної трудової школи № 10. Але вже у вересні цього року Полтавський губернський відділ народної освіти доручив йому організувати в с. Ковалівці, за 6 км від Полтави, колонію для неповнолітніх правопорушників і завідувати нею. У 1921р. колонії присвоїли ім'я Горького. 1926р. колонія зустріла значними успіхами. У А. Макаренка виникає думка про переселення колонії у Куряж, за 25 км. від м. Харкова та об'єднання з Курязькою трудовою колонією.

У червні 1927р. А. Макаренко був запрошений керівниками ДНУ України для участі в організації дитячої трудової комуни на околиці М.Харкова. Деякий час він працював одночасно у двох закладах — в колонії ім. М. Горького в комуні ім. Ф.Дзержинського.

Педагогічну й адміністративну роботу в комуні А. Макаренко поєднував з літературною. Життя комуни ім. Ф. Дзержинського Антон Семенович показав у художніх-творах «Марш 30 року"(1932р.), «ФД 1». У 1933;1935 р. виходить у світ «Педагогічна поема».

У 1934 р. його було прийнято до Спілки письменників СРСР.

У 1935 р. А. Макаренка призначають на посаду заступника начальника відділу трудових колоній (ВТК) НКВС України, і він переїжджає у м. Київ. Керуючи колоніями України, він восени 1936 р. одночасно завідував колонією в Броварах біля м. Києва.

У 1937 р. переїжджає до Москви й присвячує себе літературній і громадсько-педагогічній діяльності. Цього ж року виходить «Книга для батьків», 1938 року — книга «Прапори на баштах».

У розквіті сил і задумів 1 квітня 1939 р. А. Макаренко раптово помер (похований на Ново-дівочому кладовищі, м. Москва).