Проблематика роману М. А. Булгакова «Біла гвардія»

Проблематика роману М. А. Булгакова «Біла гвардія»

Все пройде. Страждання, борошна, кров, голод і мор. Меч зникне, тоді як зірки залишаться, що й тіні наших справ України та тіл не залишиться на земле.

М. Булгаков.

В 1925 року у журналі «Росія» Центру було надруковано два перших частини роману Михайла Афанасійовича Булгакова «Біла гвардія», що відразу привернули увагу цінителів російської литературы.

По думці самого письменника, «Біла гвардія» — «це завзяте зображення російської інтелігенції як шару нашій країні…», «зображення интеллигентско-дворянской сім'ї, кинутою у роки громадянської війни до табору білої гвардії». Тут розповідається про дуже складному часу, коли неможливо було одразу в усьому розібратися, все зрозуміти, примирити лише у собі суперечливі відчуття провини і думки. У цьому вся романі закарбувалися ще охоловши, жагучі згадки Києві під час Громадянської войны.

Я гадаю, що у свій твір Булгаков хотів утвердити думку у тому, що, хоч і по-різному сприймають події, по-різному до них належить, прагнуть спокою, до усталеному, звичному, котрий склався. От їм і Турбіним хочеться, щоб усе вони всією сім'єю дружно жили у батьківській квартирі, де з дитинства все звично, знайоме, де будинок — фортеця, завжди квіти на білосніжною скатертини, музика, книжки, мирні чаювання за великим столом, а, по вечорам, коли уся сім'я разом, читання вголос і гра на гітарі. Їхній побут розвивалася нормально, без будь-яких потрясінь та загадок, нічого несподіваного, випадкового не спадало у тому будинок. Тут було суворо організовано, упорядковано, визначено багато років вперед. І коли не війна та, то життя їх пройшла в спокої та затишку. Але страшні події, які у місті, порушили їхні найближчі плани, припущення. Настав час, коли було визначити свою життєву й громадянську позиции.

Я гадаю, що ні зовнішні події, передають хід революції" і громадянської війни, не зміна влади, а моральні конфлікти та страшної суперечності рухають сюжетом «Білої гвардії». Історичні події — це фон, у якому розкриваються людські долі. Булгакова цікавить внутрішній світ людини, що у такий круговорот подій, коли важко зберігати власне обличчя, коли не може бути собою. Коли на початку роману герої намагаються відмахнутися від політики, потім ходом подій втягуються у самісіньку гущавину революційних столкновений.

Алексей Турбин, як та друзі, — за монархію. Усі нове, що входить у їхні життя, несе, йому здається, лише погане. Цілком політично нерозвинений, він хотів лише одного — спокою, можливості радісно пожити близько матері, улюблених брати і сестри. І лише кінці роману Турбіни розчаровуються у колишньому і розуміють, що немає щодо нього возврата.

Моментом перелому для Турбіних та інших героїв роману стає день чотирнадцяте грудня 1918 року, бій із петлюрівськими військами, які мали стати пробою сил перед наступними боями з Червоною Армією, а обернулося поразкою, розгромом. Мені здається, що описування цього моменту бою — серце роману, його центральна часть.

В цієї катастрофи «біле» рух і ті герої роману, як Итман, Петлюра і Тальберг, розкриваються перед учасниками подій у своєму справжньому світлі — з гуманністю і зрадою, з боягузливістю і підлістю «генералів» і «штабних». Спалахнула здогад, що це — ланцюг помилок, що борг над захисту розваленої монархії і зрадника гетьмана й честь у чому. Гине царська Росія, але Росія — жива…

В день бою виникає постанову по капітуляції білої гвардії. Полковник Малишев вчасно дізнається про втечу гетьмана й дивізіон свій встигає вивести без втрат. Але вчинок цей дався йому нелегко — то, можливо, найрішучіший, самий відважний вчинок в його життя. «Я, кадровий офіцер, який виніс війну з германцями… зважується на власну совість беру й, все!., все!., вас попереджаю! Вас посилаю додому! Зрозуміло? «Полковнику Най-Турсу це рішення доведеться приймати кілька годин через, під вогнем противника, у середині фатального дня: «Молодь! Молодь!.. Штабні стегвы!..» Останнє слово, що у своїй життя вимовив полковник, були звернені до Николке: «Унтег-цег, бгостьте геройствувати до чег-тям…» Але він, здається, висновків не зробив. Вночі по смерті Ная Миколка ховає — у разі петлюрівських обшуків — револьвери Най-Турса і Олексія, погони, шеврон і картку спадкоємця Алексея.

Но день бою подальші 1,5 місяця петлюрівського панування, я гадаю, занадто маленький термін, щоб недавня ненависть до більшовиків, «ненависть гаряча і пряма, та, яка може висунути в бійку», перейшов у визнання противників. Але всі ці події прискорило реалістичне в дальнейшем.

Много уваги Булгаков приділяє з’ясовуванню позиції Тальберга. Це антипод Турбіних. Він кар'єрист і пристосуванець, боягуз, людина, позбавлений моральних підвалин і моральних принципів. Йому дуже легко поміняти свої думки, аби це були вигідно щодо його кар'єри. У Лютневу революцію він перший начепив червоний бант, брав участь у арешт генерала Петрова. Але події швидко замигтіли, у місті часто змінювалися влади. І Тальберг не встигав у яких розбиратися. Уже що здавалося йому міцним становище гетьмана, підтриманого німецькими багнетами, але і це, учора такий непорушне, сьогодні розпалася, як прах. І тепер їй потрібно бігти, рятуватися, і він кидає своєї дружини Олену, до котрої я живить ніжність, кидає службу і гетьмана, якому недавно поклонявся. Кидає будинок, сім'ю, осередок й у страху перед небезпекою біжить в неизвестность…

Все герої «Білої гвардії» склали іспит часом і стражданнями. Тільки Тальберг в гонитві за удачею і славою втратив найцінніше у житті — друзів, любов, Батьківщину. Турбіни ж таки змогли зберегти свій дім, зберегти життєві цінності, а головне — честь, зуміли встояти у вир подій, що охопили Росію. Ця сім'я, слідуючи думки Булгакова, — втілення кольору російської інтелігенції, то покоління молоді, котра намагається чесно дати раду що відбувається. Це те гвардія, що зробила свій вибір, і залишилася зі своїми народом, знайшла своє місце у нової России.

Роман М. Булгакова «Біла гвардія» — книга шляху й вибору, книга прозріння. Але головне думку авторська, гадаю, у таких словах роману: «Усе мине. Страждання, борошна, кров, голод і мор. Меч зникне, тоді як зірки залишаться, що й тіні наших справ України та тіл не залишиться землі. Немає жодної людини, яка цього не знав. Тоді ж не хочемо звернути погляд ними? Чому? «І весь роман — це заклик до світу, справедливості, правді на земле.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із російського сайту internet.