Класифікація страхування майна громадян

Ринок страхових послуг України має свою внутрішню «продуктову» структуру, котра визначається складом страхових послуг, що пропонуються на ринку. Основою структурування страхових послуг є класифікація страхування. Вчені наводить різні визначення класифікації фінансових послуг. Проте за змістом усі вони схожі. Класифікаційні ознаки традиційно науковці розглядають за трьома групами: історична, економічна, юридична. Страхування майна громадян визначається складом специфічних послуг майнового спрямування та може бути класифіковане відповідно ним. Проте до нині страхування майна громадян розглядалося (у питаннях класифікації) лише як підгалузь майнового страхування.

Страхування майна громадян — підгалузь майнового страхування, що включає законодавчо визначені добровільні види страхування, умови й порядок здійснення яких передбачають повне або часткове відшкодування збитків, завданих страхувальникам-громадянам унаслідок настання страхового випадку із застрахованим майном.

Характерними ознаками страхування майна громадян, на нашу думку є такі:

• — компенсаційна спрямованість страхування. Відшкодування збитків здійснюється лише у разі знищення, викрадення або пошкодження майна страхувальника;
• — комплексність страхування. За одним договором страхування майна може прийматися на страхування кілька різнорідних об'єктів на випадок одних і тих самих страхових подій;
• — короткостроковість страхування. Договори страхування майна зазвичай укладаються терміном від одного місяця до одного року;
• — визначення страхової суми на основі страхової вартості (оцінки), в якості якої використовують дійсну вартість майна. Але іноді, за узгодженням сторін договору, страхування майна може здійснюватися за первісною (ринковою) вартістю;
• — наявність повного або часткового страхування. Майно громадян може бути застрахованим на 100% дійсної (повної) вартості або на її частину, наприклад, 30 чи 70%;
• — використання двох систем відповідальності: пропорційної і першого ризику;
• — добровільність. Всі види страхування майна громадян проводяться у добровільній формі.

Вітчизняне страхове законодавство не передбачає поділу видів страхування майна громадян відповідно до груп майна. Закон України «Про страхування» (ст. 6 п. 6, 7, 8) чітко визначив тільки види страхування транспортних засобів, зокрема: страхування наземного транспорту, страхування повітряного транспорту страхування водного транспорту.

Страхування інших видів майна громадян (нерухомого, домашнього і тварин) поглинається п. 10 ст. 6 зазначеного Закону «страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ» і п. 11 ст. 6 «страхування майна (іншого…)», який не конкретизує перелік видів страхування, які може здійснювати страховик. Таким чином, нерухоме і домашнє майно може бути застраховане за такими видами як страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ і страхування майна (іншого, ніж передбачено страхуванням від вогню та страхуванням транспортних засобів). Страхування тварин є самостійним видом.

У страхуванні майна громадян можна виділити ще два напрями страхування майна для виконання зобов’язань перед банком: «іпотечне страхування» і страхування майна (яке не є предметом іпотеки чи застави). Страхування майна громадян має свою внутрішню «продуктову» структуру, котра визначається складом страхових послуг, що пропонуються на ринку. Основою структурування страхових послуг є класифікація страхування.

Під класифікацією розуміють систему підпорядкованих деякій ознаці понять (класів) у певній галузі знань або діяльності людини, використовувану як засіб для встановлення взаємозв'язків між цими поняттями (класами). Є.А. Бобров визначає класифікацію фінансових послуг як «впорядкування взаємозалежних і взаємозумовлених елементів системи і встановлення між ними зв’язків і залежностей. З економічної точки зору класифікація є засобом системного впорядкування елементів фінансових послуг як єдиного комплексу відповідних відносин». В. М. Фурман визначає класифікацію страхування «як ієрархічно підпорядковану систему однорідних предметів, об'єктів, явищ, об'єднаних у розряди (ланки) за однією чи кількома загальними ознаками (форма, цілі, зміст, властивості тощо), у рамках якої виділяються підсистеми (частини єдиного цілого), а в них і наступні ланки, що мають як схожі, субпідрядні, взаємопов'язані риси з попередньою ланкою, так і ті властивості, що дозволяють їх виокремити і виділити в самостійну підсистему». Російський вчений В. В. Шахов визначив класифікацію страхування як «наукову систему поділу страхування на сфери діяльності, галузі, підгалузі, види, ланки яких розташовані так, що кожна наступна ланка є частиною попередньої», зазначивши при цьому, що «в основу класифікації покладено два критерії: розбіжності в об'єктах страхування та розбіжності в обсягах страхової відповідальності». Відповідно до цього розподілу вчений застосовує «дві системи класифікації: за об'єктами страхування та за родом небезпеки».

Головними законодавчо унормованими ознаками, за якими класифікуються страхові послуги в Україні, є такі: сфера діяльності страховиків; форма проведення страхування; рід небезпек; об'єкт страхування.

Отже, заважаючи на існуючі підходи щодо класифікації, послуги страхування майна громадян можна класифікувати наступним чином. Розширити перелік: страхування антикваріату, обов’язкове страхування.

Щодо історичної ознаки класифікації страхування майна, слід відмітити, що першим видом майна громадян на території України в умовах капіталістичного розвитку, було страхування від вогню. Глобалізація економіки спричинила зростання страхових послуг та змінила уявлення про межі використання та технології ведення страхового бізнесу. Для страховиків створення власного віртуального збутового каналу стає необхідною умовою успішного функціонування на ринку та досягнення максимальної ефективності у задоволенні потреб свого споживача. За рахунок впровадження страхового маркетингу у мережі Інтернет високо розвинутим країнам вдається збирати до 60% страхових внесків. Он-лайн страхування є найновішим, і може бути застосованим до видів майна, що не потребують огляду.

Види страхування майна громадян зазначаються в законі України «Про страхування» ст. 6 п. 6, 7, 8, п. 10 і п. 11. Страхування нерухомого, домашнього майна громадян і тварин поглинається п. 10 ст.6 закону України «Про страхування» «страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ», який не конкретизує перелік видів страхування, які може здійснювати страховик.

До 2007 р. діяв підхід, який визначав об'єктом страхування майна громадян конкретні майнові інтереси страхувальників, на який спрямований страховий захист. З 2007 р. види майна є «Предметами договору страхування» відповідно до Закону України «Про страхування» та відповідно до дефініцій Цивільного Кодексу України.

В Україні страхування майна здійснюють виключно страхові компанії. У проекті закону 1797−1 від 31.03.2016 «Про страхування» навіть не згадується про товариства взаємного страхування. Тобто, страхування майна громадян в Україні лише комерційне. Проте у світі відоме страхування, що здійснюють товариства взаємного страхування та спеціалізовані державні страхові організації. страховий майно економічний відповідальність Стаття 6 «Добровільне страхування та його види» Закону України «Про страхування» дає перелік видів страхування, на здійснення яких страхова компанія може отримати ліцензію. Стаття 7 «Види обов’язкового страхування» містить перелік конкретних видів обов’язкового страхування, на здійснення яких страховикам необхідно оформити ліцензію. Не зважаючи на те, що науковці у вивченні страхування майна громадян виділяють характерною ознакою його добровільність: «усі види страхування майна громадян проводяться лише у добровільній формі». На нашу думку, можна виділити виключення. Відомо, що отримати кредит на придбання нерухомості або авто, не уклавши договір страхування майна, не можливо в жодному банку України. Чи є страхування предмету застави обов’язковим? Для отримання відповіді на це питання, звернемося до законодавства.

Так, ст. 581 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предмет застави не підлягає обов’язковому страхуванню, він може бути застрахований за згодою сторін на погоджену суму. Аналогічна норма міститься у ст. 10 Закону України «Про заставу». Види обов’язкового страхування зазначені у ст. 7 Закону України «Про страхування».

Крім цього, згідно ч. 3 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» фінансовим установам заборонено вимагати від клієнта придбання товарів чи послуг від банку або афілійованих структур в якості обов’язкової умови надання банківських послуг.

Таким чином, страхування предмета застави за загальним правилом є правом, а не обов’язком сторін договору.

Проте з цього правила є виключення. Наприклад, статтею 8 Закону України «Про іпотеку» прямо передбачено, що іпотекодавець зобов’язаний застрахувати предмет іпотеки на його повну вартість від ризиків випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування. Або, згідно до абзацу п’ятого ч. 1 ст. 45 Закону України «Про заставу», заставодержатель зобов’язаний страхувати предмет закладу в обсязі його вартості за рахунок та в інтересах заставодавця, якщо інше не передбачено договором.

Страхові компанії в Україні пропонують комплексне страхування будівель і домашнього майна; будівель і присадибної ділянки. За спеціальним договором проводиться страхування дорогоцінного майна: ювелірних виробів, дорогоцінного та напівдорогоцінного каміння, творів мистецтва, антикваріату.

Існують різні підходи до класифікації страхування. Страхування майна громадян можливо класифікувати за такими ознаками: історичною, економічною, юридичною, родом небезпек, об'єктом страхування, формою організації страховика, формою проведення страхування, кількістю видів страхування у страховій програмі, видом договору. Відповідно до існуючих, законодавчо визначених видів страхування майна громадян страховики розробляють страхові продукти. Страховими продуктами на ринку страхування майна громадян є сукупність основних (страхових) та допоміжних послуг (не суто страхових), які надають страхові компанії страхувальникам-громадянам при укладанні договору страхування майна.