Функції ЦБ РФ (Контрольна)

Московський Державний заочний інститут харчової промышленности.

Кафедра бухобліку і финансов.

Контрольна робота з фінансів, грошовому зверненню і кредиту студентки 4 курсу факультета.

" Економіка і підприємництво ", спеціальність «Комерція », шифр 359-ЭК-95,.

Панкратьевой Катерини Олеговны.

Москва.

1998 год.

Тема:

Функції за Центральний банк РФ.

1. Поняття кредитної системы.

2. Роль і завдання ЦБ РФ.

3. Напрями вдосконалення діяльності ЦБ РФ.

Центральний банк РФ (Банк Росії) є юридичною особою і має свій статут, затверджуваний Державної Думою. Банк Росії — самостійне установа, яке здійснює свої витрати рахунок власних доходів. Він єдиний банк у Росії, наділений правом випуску (емісії) готівки. Виконує роль головного координуючого і регулюючого органу грошово-кредитної системи країни. Перебуває у власності Російської Федерации.

Функції ЦБ РФ.

Центральний банк РФ виконує роль головного координуючого і регулюючого органу грошово-кредитної системи Росії. Однією з основних цілей його є забезпечення ефективною і стабільну роботу всієї банківської системи. У зв’язку з цим на ЦБ РФ покладено ряд функций:

— розробка й проведення кредитно-грошової политики;

— регулювання грошового обращения;

— регулювання діяльності кредитних організацій корисною і здійснення контролю над ними;

— здійснення безготівкових розрахунків у загальнонаціональному масштабе;

— організація валютного регулирования;

— зберігання золотовалютних резервів страны.

Для їх виконання ЦБ РФ використовує такі інструменти, і методы:

— встановлення правил, що регламентують діяльність кредитних организаций;

— здійснення нагляду над діяльністю кредитних организаций;

— з'ясування умотивованості й здійснення контроль над дотриманням обов’язкових економічних нормативів кредитними организациями;

— встановлення резервних требований;

— рефінансування кредитних организаций;

— проведення дисконтною политики;

— проведення операцій на відкритому рынке;

— здійснення валютних інтервенцій. Задля підтримки надійності банківської системи Центральним банком активно використовують усі перелічені вище инструменты.

Постійно проводиться робота з удосконалювання правил бухгалтерського облік і звітність, основна мета такого кроку є: наближення російської звітності міжнародних стандартів, підвищення інформативності, однозначність трактування окремих бухгалтерських операцій як наслідок, адекватність реально проведених банком операцій їх відображенню у звітності. На жаль, велика різниця функціонування економічний механізм Росії і близько розвинених індустріальних країн Заходу не дозволяє повною мірою використовувати зарубіжний досвіду у складанні звітності, оскільки це у значною мірою знижує якість аналізу та контролю над фінансовим станом російських банков.

Велику увагу приділяють знову створюваним банкам. Постійно посилюються умови для їхньої ліцензування, вимоги до розмірі статутного фонду, порядку роботи з фінансовому ринку, прав і обов’язків знову створеної кредитної организации.

Задля економічних умов стійкого функціонування банківської системи та захисту національних інтересів вкладників та кредиторів ЦБ РФ встановлено обов’язкові економічні нормативи діяльності кредитних організацій. До них належать: нормативи достатності капіталу, нормативи ліквідності кредитної організації, максимальні розміри ризиків й інших нормативів. Невиконання кредитної організацією окремих нормативів спричиняє накладання штрафних санкцій аж до відкликання лицензии.

З метою вдосконалення нагляду і орієнтації його, насамперед, те що, щоб виявити проблеми, що у майбутньому ускладнити фінансове становище банків, ЦБ РФ розробив рекомендації з визначення критеріїв ступеня проблемності банків. Ці критерії використовуються підрозділами ЦБ РФ під час проведення наглядових перевірок та розробки заходів впливу, застосовуваних банків залежно від рівня їх проблемності, після ухвалення рішень про санацію банків чи їх ликвидации.

Встановлення резервних вимог переслідує мету: регулювання рівня грошової є і часткове страхування залучуваних банками коштів. Для вкладників таке страхування є додатковою гарантією надійності вкладення. Проте, по-перше, воно призводить до значного зниження дохідності за депозитними вкладами (оскільки за обов’язковим резервах відсотки не нараховуються, банки знижують ставку відсотки за привлекаемым ресурсів). Удругих, механізм обов’язкового резервування остаточно не відпрацьований, як слідство, використання банками своїх резервів в критичних ситуаціях для їх виправлення практично невозможно.

Під рефінансуванням банків розуміється кредитування банків Центральним банком. Надання ресурсів ввозяться вигляді прямих і ломбардних кредитів, переобліку векселів і проведення кредитних аукціонів. Рефінансування проводиться у разі, коли кредитні організації відчувають труднощі й що неспроможні швидко залучити необхідну кількість ресурсів з джерел. Тобто Центральний банк виступає у ролі кредитора останньої інстанції. Кредити видаються, зазвичай, на короткі строки і під високі відсотки, й повністю забезпечуються залогом.

Ставка рефінансування останнім часом носить більш формальний характер. В мені весь меншою мірою вона визначає відсоткову політику ЦБ РФ і дедалі більше величину штрафних санкцій до банкам.

У зв’язку з триваючим кризою на валютному ринку і ринку МБК, нерозвиненістю ринку, особливе значення підтримки ліквідності банківської системи та окремих банків отримує проведення операцій на ринку у вигляді купівлі-продажу державних цінних паперів. З всіх зобов’язань, обертаються над ринком, державні цінних паперів є ліквідними (з урахуванням обсягу зобов’язань, якими може володіти окремий учасник ринку). Саме оперативна робота ЦБ на ринку пом’якшила вплив кризи на цілий ряд банків серпні 1995 р, коли протягом днів комерційних банків продали на вторинних торгах державні цінних паперів на 1,6 трлн. рублей.

На зв’язки України із зменшенням обсягу угод на валютному ринку вплив окремих валютних інтервенцій на стан банківської системи не надає значного впливу. А загалом проведена ЦБ РФ і Урядом жорстка валютна політика протягом років призвела до значного скорочення частки спекулятивних валютних операцій від загального обсягу проведених банками.

Роль за Центральний банк РФ.

Як відомо, центральні банки виникають тоді, як у ньому виникає економічна необхідність, та його створення стало видатним історичним відкриттям, оскільки вказують вирішити по крайнього заходу одну, але надзвичайно складну економічну завдання. Річ у тім, що ринкові відносини з природі своєї є стихійними. Це призводить до того, що ніж більш розвинутою є стають капиталистически-рыночные відносини, тим більше і, отже, разрушительнее виявляється їх стихійний характер. На певному розвитку цивілізації суспільство починають розуміти необхідність обмеження зазначеного стихійного початку ринку, мінімізації пов’язаних із нею економічних збитків, яких зазнають всі учасники ринку — і виробники, і споживачів, і посредники.

Завдання це воістину складна: з одного боку, треба зберегти свободу підприємництва і розпорядження приватними засобами; з іншого — обмежити наскільки можна стихийно-разрушительное початок, внутрішньо властиве ринку, позбавити суспільство так і конкретних його членів від невиправданих втрат (можна навіть сказати, що завдання у цьому, щоб зберегти в ринку його «хороші» якості і за можливості нейтралізувати «погані» — завдання, довгий час служила об'єктом кепкування, а цілком коректна для умов XX в). Друга частина даного завдання вирішується питання з допомогою громадського контролю основних параметрів ринку України і цілеспрямованого ними впливу, т. е. суспільно організованого регулювання. У банківській сфері функції такого регулятора ринкових відносин доручаються такому державному інституту, як банк.

У разі ринкової економіки чи початку ній державне регулювання господарську діяльність має переслідувати головні мети: створення (підтримку) загальних умов цивілізованого функціонування ринку, всього народного господарства; стратегічне планування науку й науково-технічного прогресу; рішення макроекономічні проблеми. Як орган державний центральний банк стосовно своєї сфері має брати участь у досягненні всіх трьох цілей, навіщо, зокрема, він: підтримувати правопорядок у фінансовому сфері, змушувати учасників грошово-кредитних відносин виконувати ув’язнені ними договори, попереджати суперечки чи вирішувати їх, якщо вони виникають; здійснювати емісію грошей, забезпечувати правильне грошове звернення країни, визначати стандарти порядок ведення розрахунків й платежів; виконувати чи організовувати виконання загальнозначущих для приносить чималі грошікредитної сфери робіт (створення інфраструктури, забезпечення надійності і безпеки банківської системи й т.п.); домагатися стабільності грошової одиниці, і цін з урахуванням інших макроекономічних завдань (забезпечення оптимальних обсягів національного виробництва, темпів і забезпечення якості економічного зростання, рівня зайнятості тощо. д.).

Реалізація перелічених та інших цілей і завдань представляє собою необхідна умова нормально функціонувати та розвитку кожного банку (кредитного установи) та його співтовариства. І ніхто, крім центрального банку, чинного з іншими державними органами, досягти цього і вирішити свої завдання неспроможний. Тому комерційних банків (кредитні установи) мають рацію, оскільки саме від уряду та Центрального банку РФ очікують забезпечення прийнятних загальних умов своєї деятельности.

Відсутність таких загальних умов може мати кілька объяснений.

По-перше, їх могли ще встигнути створити. Що стосується нашому випадку така причина частково має місце. Разом про те тут важлива динаміка, тенденція. Вона ж така, що в низці напрямів, залежних передовсім від уряду, і потім від ЦБ РФ, прогресу у створенні таких умов немає вже протягом 4—5 років. Ідеться насамперед стану національної економіки загалом і що базується у ньому стану національної грошової одиниці, і навіть стану правопорядку у стране.

По-друге, ситуація можна пояснити невмінням влади розпочати справу і створювати зазначені умови по крайнього заходу у його обсягах, у яких це об'єктивно можливе цей час. Поза сумнівом, що ця причина частково действует.

По-третє, тут може позначатися вплив орієнтації влади й частини самих підприємців створення дикого, нерегульованого цивілізованими засобами ринку, такого, який стихійно розвивався в усьому світ у протягом тясячелетий до початку XX в. Із прикрістю слід констатувати, що така орієнтація досить сильний в сучасному російському суспільстві. До того ж дана установка визначено і послідовно проводиться у життя правительством.

Варто тільки помітити, у межах такий підхід вже неочевидна сама необхідність мати й удосконалювати Центральний банк РФ як такою. Первобытно-дикий ринок не визнають і непотрібні ні з суспільно організованому регулюванні взагалі, ні з центральному банку зокрема. Тому потрібно ясно розуміти: тоді як Росії культивується саме такий ринок, і, з такого свідомо обраного курсу, держава робить у особі уряду добровільно втекло від регулювання економіки, то черговим, по-своєму логічним кроком у зазначеному напрямі мусила стати ліквідація ЦБ РФ. Якщо немає, тоді до справ регулювання економіки поруч із ЦБ РФ би мало бути знову покликані інші органи державної влади й управления.

По-четверте, слід пам’ятати і цю причину, як неадекватне розуміння Центральним банком РФ цілей своєї діяльності, пов’язаних з нею величезної його відповідальності як перед банківським співтовариством, а й перед всієї економікою, все суспільство, потребі більш активно відстоювати декларація про власну позицію, захищати інтереси навіть банків як, а банківської справи, інтереси здоров’я грошово-кредитної системи країни. Наприклад, практичні кроки Банку Росії у останнім часом не встановлюють ймовірної підстави однозначно стверджувати, що він у повною мірою усвідомлює свою відповідальність за дійсне зміцнення карбованці і за сталий розвиток національної банківської системы.

Нарешті, по-п'яте, необхідно ухвалити до уваги ще одне можливу причину — дефіцит незалежності У за Центральний банк РФ. У наших умовах це дуже реальною причиною, при цьому традиційна для Росії. При цьому сучасного Банку Росії характерна менша, ніж закріплено за ним саме в Законі, ступінь независимости.

Це означає, що систему за Центральний банк РФ, які мають являюсь собою фінансову гілка влади поруч із законодавчої, виконавчою владою та судової її гілками, насправді поставлена під владу уряду та президентського апарату, причому негласно, окільки така її співвідношення між ними законодавством не передбачено (влада уряду над центральним банком можна вважати навіть нормальним явищем, якщо такий закон).

Це означає також дії, що ЦБ РФ у сьогоднішніх обставин обмежений, з одного боку, себто власного захисту у відносинах виконавчої владою; з іншого — у плані вислови й відстоювання законних і довгострокових інтересів «підвідомчої» йому сфери у цілому і з яких складається окремих организаций.

У вже згадуваному дослідженні групи авторів «Стратегія розвитку банківської системи Росії» відзначається: «Незалежний статус ЦБР у системі управління залишається досі декларацією, не втіленої у дії ЦБР… Швидше ЦБР демонструє незалежність стосовно нижньому рівню системи… Слабко проявляється консолідуюча роль Банку России…

…Природна роз'єднаність і часто суперечливість інтересів КБ, яка з конкурентних принципів своєї діяльності, не усуває їх загальну зацікавленість у сталості банківської системи загалом. Проте сучасна грошово-кредитна політика ЦБР відповідає вимогам забезпечення як і устойчивости…

Маючи потужну… структуру, ЦБР реалізує далебі неповний коло своїх функцій. Здебільшого сформований організаційний потенціал ЦБР використовується їм для реалізації власних й урядових директив, які практично ігнорують стан й умови діяльності КБ. Функції регулювання діяльності КБ звужені до макроустановок по резервним вимога ям і ставками рефінансування, які… не спрямовані на регулювання власне банківської деятельности.

Ухвалена Законі про Центральному банку положення про знятті з нього відповідальності за борги КБ визначає позиції ЦБР щодо всього спектра його зобов’язань перед другим рівнем банківської системи. Такі завдання, як зміцнення основ банківської системи, створення умов активізації діяльності КБ, для передбачуваності курсу кредитно-грошової політики відійшли… другого план".

Можна відзначити, що легальний статус ЦБ РФ відповідно до новим Законом досить високий. Треба тільки дуже це звання наповнити реальним змістом (й у пункті ЦБ РФ цілком міг би спиратися ось на підтримку комерційних банків, їх асоціацій та створення спілок). Останнє ж залежить не тільки від законів, а й від багатьох інших чинників, серед яких: якість і спрямованість підзаконних актів, передусім нормативних актів самого Банку Росії; бажання і готовність ЦБ РФ чітко й послідовно обстоювати своє бачення труднощів і власну політику, тримати відому дистанцію останнім і виконавчої влади, яка, як і міська влада законодавча, менш схильна дивитися далеко вперед; якість роботи ЦБ РФ, передусім роботи аналітичної; персоналії на посадах в ЦБ РФ та інших владних структурах.

Центральний банк РФ повинен бути незалежним. Інакше він неспроможний бути центральним в дійсному розумінні (більшу чи меншість його функцій будуть виконувати якісь інші органы).

У той самий час незалежність ЦБ РФ може і бути відносної. Інакше кажучи, у певних моментах вона може же не бути залежним. Питання лише тому, чого вона має бути залежним. Звісно ж, що це мусить бути залежність насамперед і найбільше потреб економіки нашої країни (і південь від курсу законодавчої і виконавчої влади, якщо він правильно відбиває ці потребности).

«Досвід дуже багатьох інших держав показує, що з забезпечення незалежності ЦБ керівництво країни має вирішити два головні запитання. По-перше, який рівень формальної незалежності можна розглядати… як не спричинить бажана та реальною. По-друге, що потрібно забезпечення такої ступеня незалежності ЦБ… У наших умовах свої відповіді це питання насамперед має дати, певне, сам ЦБ РФ (оскільки, як вже зазначено, легальний його статус цілком високий) й запевнити громадськість у тому обоснованности.

В.В.Иванов.- Аналіз надійності банку.- М.: РДЛ, 1996. 320 с.

А.В.Молчанов.- Комерційний банк сучасної Росії: теорія і практика.- М.: Фінанси і статистика, 1996. 272 с.