Особливості соціально-політичного життя
Одним з організаторів нового наступу на національно-культурні українців був секретар ЦК КПРС А. Жданов, який народився у Маріуполі. В 1948р. А. Жданов помер від інфаркту, а у 1952р. НКВД розпочала нові репресії «по справі ліквідаторів» у Ленінграді, які буцімто допустили помилку при його ліквідуванні. А. Жданов у своїх філософських статтях прямо заявив, що держава, тобто СРСР, не зацікавлена… Читати ще >
Особливості соціально-політичного життя (реферат, курсова, диплом, контрольна)
У повоєнні роки в СРСР, Україні досяг свого апогею режим одноосібної влади Й. Сталіна — культ особи. Незалежно від того, хто стояв на чолі влади в Україні: М. Хрущов, Л. Каганович, А. Шельников, О. Кириченко — усі слухняно виконували вказівки з Москви, особливо по придушенню національно-культурного розвитку. Пік репресій в Україні припав на 1947р., коли владу в Україні представляв анти українець Лазарь Каганович (народився у с. Кабани на Київщині у бідній сім'ї, помер своєю смертю у 1991р. як видатний радянський діяч).
Одним з організаторів нового наступу на національно-культурні українців був секретар ЦК КПРС А. Жданов, який народився у Маріуполі. В 1948р. А. Жданов помер від інфаркту, а у 1952р. НКВД розпочала нові репресії «по справі ліквідаторів» у Ленінграді, які буцімто допустили помилку при його ліквідуванні. А. Жданов у своїх філософських статтях прямо заявив, що держава, тобто СРСР, не зацікавлена у розвитку національної культури.
СРС. Розвиток культури в Україні
У 1946р. розпочалася критика діяльності українських істориків, творчих спілок, радянських газет і журналів («Нариси української літератури», «Перець», «Вітчизна» та інші).
Здійснювалася компанія проти видатних діячів української культури — письменників М. Рильського, В. Сосюри, Ю. Яновського, композитора В. Данькевича, кінорежисера О. Довженка та інших, яких звинуватили у «ідеологічних помилках» і «українському буржуазному націоналізмі». Учні школи, студенти вищих навчальних закладів вивчали життя за творами названих українських діячах культури, відзначених ЮНЕСКО, як внесок у розвиток світової культури: М. Рильського «Мандрівка в молодість», Ю. Яновського «Жива вода», У. Сенченка «Його покоління», О. Довженка кіносценарій «Україна в огні».
У1948р. розпочалася компанія боротьби проти «низькопоклонства» перед Заходом, а згодом проти космополітизму.
Мета була одна — поставати під ідеологічний контроль українську інтелігенцію, протиставити їх робітникам і селянам. Як наслідок наприкінці 40-х, початку 50-х рр. у літературі, мистецтві, театру, науці розпочався занепад, майже повністю зникла атмосфера творчої загальності, що привело до відтоку творчо одарованих митців України у Москву, Ленінград та інші центри культури.
Література:
Світлична В.В. Історія України — с. 215−217.
Бойко О. Д. Історія України — с. 498−512.