Висновки. 
Міста Подільської губернії у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.: соціальна інфраструктура, адміністративний та економічний аспекти

міський подільський губернія.

• 1. Аналіз опрацьованої літератури свідчить, що наукова розробка проблеми розвитку міст Подільської губернії другої половини ХІХ — початку ХХ ст. є недостатньою, проте наявна джерельна база дозволяє виконати окреслені дослідницькі завдання.
• 2. У досліджуваний період в Подільській губернії було 17 міст (з 1903 р. — 18), з яких 12 мали статус адміністративних центрів. У 60−80-х рр. ХІХ ст. адміністративний чинник традиційно мав домінуюче містоутворююче значення, але до початку ХХ ст. цей фактор поступово знижується. Показником регіональної значущості міста стає не стільки наявність державних установ, скільки фінансових структур, представництв фірм, транспортних підприємств. Тісно пов’язані з промисловістю, зовнішньою торгівлею та крупним капіталом, саме вони визначали економічний розвиток міста і навколишньої округи.
• 3. Суттєвим містоутворюючим чинником для окремих міст Подільської губернії стало формування в них військових гарнізонів, яке розпочалося з 80-х рр. ХІХ ст. Гарнізони були формувалися в містах, що мали важливе стратегічне розташування, зручне транспортне сполучення, можливість розквартирування певної кількості військ. Міста, у яких з’явились сталі гарнізони, отримували додаткові економічні вигоди та поштовх до розбудови.

Значний вплив на соціально-економічний розвиток подільських міст мало залізничне будівництво, яке розпочалося в 60-х рр. ХІХ ст. Залізниці прискорювали розвиток міст, сприяли пожвавленню ділової активності населення. Найвищі темпи зростання демонстрували саме ті міста, через які була прокладена залізниця, як то Вінниця, Проскурів, Могилів-Подільський, Балта. Завдяки появі залізниці сформувалось місто Жмеринка. Водночас, ті міста, що залишившись осторонь головних залізничних магістралей, так і не змогли сповна реалізувати свій урбанізаційний потенціал.

Таким чином, залежність урбанізаційних процесів від розміщення військ і розвитку транспортної мережі стало регіональною особливістю Поділля.

4. Аналіз змін динаміки населення подільських міст засвідчує, що відчутне зростання чисельності і питомої ваги міського населення відбулося на початку ХХ ст. Упродовж досліджуваного періоду переважна більшість міст Поділля зберігала поступальний розвиток. Разом із тим, виокремлюється група міст (Проскурів, Вінниця, Могилів-Подільський, Бар), що демонстрували високі темпи зростання населення, яке збільшилось понад у три рази. Характерною рисою подільських міст, що мали найбільші показники приросту населення, стала наявність в них значної частки переселенців з інших місць та регіонів.

Історичний та статистичний матеріал середини ХІХ ст. дозволяє стверджувати, що соціально-економічний потенціал міст Подільської губернії напередодні т.зв. «епохи великих реформ» був загалом слабким — більшість із них ще не набули типових ознак капіталістичних міст. Буржуазні реформи 60-х рр. ХІХ ст. сприяли пожвавленню економіки у Подільській губернії: відбулися певні зрушення у промисловості, з’явились торгово-фінансові установи, розбудувалась мережа залізничних та шосейних шляхів тощо. Все це зумовило якісну модернізацію міст.

5. У досліджуваний період посилився розвиток соціальної інфраструктури міст Поділля, яка створювала загальні умови для відтворення робочої сили і забезпечувала нормальну життєдіяльність городян. Міста відігравали провідну роль у своїх регіонах як осередки освіти, культури та охорони здоров’я, розбудова яких стала важливим містоутворюючим чинником, адже суттєво впливала на соціальну структуру міського населення, сприяла появі прошарку науково-творчої інтелігенції та мала велике значення для формування урбаністичної самосвідомості городян.

У другій половині ХІХ ст. змінилися архітектурно-планувальні принципи забудови міст Поділля. Міста отримали генеральні плани, що дозволило упорядкувати забудову, розпочати розвиток комунального господарства, підвищити рівень благоустрою та умови проживання городян. Але на відміну від найбільших міст України розвиток інфраструктури та комунального господарства в містах Поділля розпочався значно пізніше — з початку ХХ ст. Покращення міського життя співпало з періодом найбільш інтенсивного соціально-економічного й демографічного розвитку подільських міст, ознаки якого почали проявлятися наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст.

6. Урбанізаційний процес другої половини ХІХ — початку ХХ ст. умовно можна поділити на три періоди: перший: 60-ті - 70-ті роки ХІХ ст. — коли міста виконували переважно адміністративні функції та виступали здебільшого як ремісничі та торгові центри, майже не мали великих промислових підприємств, надійних шляхів сполучення та банківсько-кредитних установ, а мережа культурно-освітніх та медичних закладів не забезпечувала потреби городян; другий: 80-ті - 90-ті роки ХІХ ст. — коли проведені реформи дають перші зрушення, у містах починають з’являтися фабрично-заводські виробництва та перші банківсько-кредитні установи. Залізничне сполучення та початок будівництва шосейних шляхів перетворило більшість міст на важливі транспортні вузли, а розміщення сталих гарнізонів — на військово-стратегічні пункти. Разом з тим, від загальної динаміки розвитку міст відставав благоустрій, комунальне господарство, культурно-освітня та медична сфери; третій: з початку ХХ ст. до 1914 р. — коли відбувався динамічний розвиток міст, відчутно зростала чисельність населення, розвивалися нові виробництва, з’являлися нові форми торгівлі та розгалужена мережа фінансових установ. Подальше залізничне та шосейне будівництво, а також поява телефонного зв’язку перетворили міста на важливі комунікаційні центри регіону. Масово відкривалися нові заклади культури, освіти, охорони здоров’я, у містах було започатковане створення комунального господарства.

За період від середини ХІХ до початку ХХ ст. розвиток подільських міст відбувався не рівномірно, що спричинило відчутне розшарування їх як за чисельністю населення, так й за соціально-економічною вагою в регіоні. Аналіз містоутворюючих факторів надає можливість виокремити великі багатофункціональні міста — Вінницю, Проскурів, Кам’янець-Подільський та Могилів-Подільський, які виконували адміністративні, військово-стратегічні, промислово-торгові, транспортні, культурно-освітні та ін. функції не лише у подільському регіоні, а й у Правобережній Україні. До середніх багатофункціональних міст регіонального значення можна віднести Балту та Гайсин, до промислово-торгових міст регіонального значення — Бар та Хмільник. Державне значення як транспортне місто мала Жмеринка. Містами з домінуючою адміністративною функцією залишалися — Брацлав, Літин, Летичів, Нова Ушиця, Ольгопіль, Ямпіль. Риси фактично сільських поселень мали три заштатних міста — Вербовець, Сальниця та Стара Ушиця.