Кредитна система

Кредитная система.

Необходимость кредитних взаємин у ринкової економіки загальновідома. З одного боку, у окремих фірм, приватних осіб й інших учасників ринкових відносин виникають тимчасово вільні кошти: надлишки коштів у вигляді амортизаційних відрахувань, тимчасово вільні кошти у з розбіжністю часу реалізації товарів та послуг і часу здобути нові партій сировини, матеріалів тощо., соціальній та через відкликання сезонним виробництвом, кошти, накопичені, але з використані належала для розширення виробництва, виплати зарплати, грошові доходи і доходи заощадження населення. З іншого боку, учасники ринкових відносин виникає потреба у в додаткових коштах, понад ті, які мають даний момент.

Возникает протиріччя, цілком можна розв’язати з допомогою особливої інфраструктури ринкового господарства — кредитної системы.

При розгляді кредитної системи потрібно враховувати, що вона виходить з реалізації складних економічних відносин, минулих тривалий історичний шлях розвитку та граючих консолідуючу роль структурі всіх економічних взаимосвязей.

Различают два поняття кредитної системы:

совокупность кредитних відносин, форм і методів кредитування (функціональна форма),.

совокупность кредитно-фінансових установ, які акумулюють вільні кошти й які надають в позичку (інституціональна форма).

В першому аспекті кредитна система представлена банківським, споживчим, комерційним, державним, міжнародним кредитом. Все це видам кредиту властиві специфічні форми взаємин держави і методи кредитування. Реалізують і організують ці відносини спеціалізовані установи, що утворюють кредитну систему у другому (інституціональному) розумінні. Провідним ланкою інституціональної структури кредитної системи є банки. Проте, кредитна система — значно ширше й ємне поняття, ніж банківсько системо, куди входять лише сукупність банків, які у стране.

Как було вказано вище, кредитна система держави складається з банківської системи та сукупності про небанківських банків, тобто. небанківських кредитно-фінансових інститутів, здатних акумулювати тимчасово вільні кошти й розміщувати з допомогою кредиту. У світовій практиці небанківські кредитно-фінансові інститути представлені інвестиційними, фінансовими і страхові компанії, пенсійними фондами, ощадними касами, ломбардами та кредитної кооперацією. Ці заклади, формально вони не будучи банками, виконують багато банківські операції, і конкурують із банками. Проте, попри поступове стирання різниці між банками і небанківськими кредитно-фінансовими інститутами, ядром кредитної інфраструктури залишається банківська система.

Список литературы.

При підготовці даної праці були використані матеріали з сайтів: internet і internet.