Використання відео на уроці історії

Відеокартинка завжди захоплювала увагу глядачів. Тому і не дивно, що відео у формі демонстрації різних кінофільмів зараз часто використовується у процесі навчання. На відміну від телемовлення, де ми залежні від програми телепередач, складеної завчасно і не нами, відео на цифрових носіях інформації дозволяє вчителю самостійно визначати об'єкт перегляду, тобто потрібний нам фільм, або його фрагмент.

На думку В. Ожогіна використання кінофільмів в освіті може відбуватися двома шляхами: створення комплексних навчальних фільмів та коротких фрагментів. Кінофрагменти обмежуються демонстрацією того, що стосується певного питання теми, розраховані на декілька хвилин та будуються на принципах: ущільнення, специфічності, важливості, відповідності віковим і психологічним особливостям учнів, візуального пріоритету, образного контексту, поєднання з іншими засобами навчання.

Короткометражний фільм — ефективний засіб активізації пізнавальної діяльності учнів. Він допомагає не тільки розвиткові навчальних навичок учнів, а також сприяє культурному збагаченню учнів, адже вони дізнаються про спадщину, культуру та традиції країн, історія яких вивчається. Психологічні особливості впливу навчальних відеофільмів на учнів (здатність керувати увагою кожного з них і аудиторією в цілому, впливати на об'єм довготривалої пам’яті й міцність запам’ятовування, емоційно впливати на учнів і підвищувати мотивацію навчання) сприяють інтенсифікації навчального процесу і створюють сприятливі умови для формування комунікативної (соціокультурної) компетенції учнів. Специфіка відео полягає в тому, що воно дає можливість поєднати зорові та звукові образи у типових обставинах, запропонувати учням мовленнєву ситуацію, в якій вони за допомогою вчителя можуть опинитися у ролі активних учасників комунікації. Отже, впровадження нової технології дозволяє отримати результати на різних рівнях: від знань, умінь і навичок до розвинених навчально-пізнавальних, творчих якостей особистості[7].

Ознайомлення учнів з новими документальними і художніми фільмами надає змогу вчителю зробити свої уроки цікавішими, насичинішими і продуктивнішими. Демонстрування відеоматеріалів викликає інтерес учнів, у процесі їх перегляду виникає досить стійка мимовільна увага, що зумовлена яскравістю, динамічністю, розмірами, контрастністю зображення, звуковим супроводом тощо. Саме цим пояснюється міцне запам’ятовування учнями окремих, найяскравіших, емоційно насичених кадрів. Утворюються передумови для формування чітких уявлень, свідомого та глибокого засвоєння знань.

На заняттях з історії використовуються кінофільми різних видів: художні, науково-популярні, а також спеціальні навчальні. Кінофільми і кінофрагменти забезпечують динаміку зображення, синхронну подачу зображення і звуку, доповнюють мовленнєвий ряд музичним супроводом. Розрізняють декілька типів навчальних кіноплівок: цілісні фільми, які складаються із декількох частин, і кінофрагменти (3—5 хвилин).

Основними критеріями відбору є відповідність кінофільму тематиці навчальної програми (Наприклад його країнознавча інформація, наукова достовірність, виховна цінність, а також здатність впливати на зацікавленість учнів та відповідність інтересам і віковим особливостям дітей). Науково-популярні фільми, що використовуються, мають бути розподілені за темами, для кожного уроку потрібно вибирати окремі фрагменти, які не повинні заважати вчителю і учням у процесі проведення уроку. Кожен документальний фільм створений автором, який має власний погляд на ту чи іншу подію, тому вчителю потрібно чітко відбирати відеоматеріал так аби учень міг самостійно робити висновки. Більшість документальних фільмів побудовані на архівних матеріалах, інтерв'ю сучасників та учасників подій і можуть розглядатись як відеоматеріал для формування дослідницьких навичок учнів. Однак, супроводжуючі ці фільми коректні, вивірені коментарі містять, як правило, готові оцінюючі твердження і висновки, які не дозволяють учням, повністю побудувати власні висновки і виступити в якості самостійних дослідників минулого. Тому доцільно використовувати в даному випадку елементи інноваційної технології Ю. Троїцького. Переглядаючи певний відеоматеріал, учень може перевірити його за історичними документами, архівними дослідженнями і зробити самостійно висновки. Документальні фільми з історії України мають ще більше недоліків, як технічних, так і змістовних. Найбільш доцільним на уроках історії України в 5−11 класах є використання 15-хвилинних фільмів з серії «Невідома Україна» та «Золота підкова». Художні фільми теж є одним з найбільш цікавих засобів навчання, але тривалість художнього фільму не дає можливості вчителю показати його на уроці повністю та і немає такої потреби. Більш доцільно зробити окремі відео фрагменти з фільму, які яскраво відображають тему чи подію («Вогнем і мечем», «Жанна д’Арк» та інші). Використання художніх фільмів найбільш продуктивне на нестандартних уроках.

Використання аудіовізуальних засобів є необхідною ланкою у роботі творчого вчителя тому, що арсенал їх дидактичних можливостей дуже великий. Це: урізноманітнення форм подання інформації; урізноманітнення навчальних завдань; забезпечення зворотного зв’язку, широкі можливості діалогізації навчального процесу; індивідуалізація процесу навчання, розширення поля самостійності; широке застосування ігрових прийомів; активізація навчальної роботи учнів, посилення їх ролі як суб'єкта учбової діяльності; посилення мотивації навчання. Для ефективного формування дослідницьких вмінь учнів на уроці слід дотримуватися додаткових вимог: по перше, впровадження зпарених уроків з відповідної теми; по-друге, використання у логічному поєднанні завдань трьох типів: репродуктивного, продуктивно-пізнавального і проблемного; по-третє, врахування рівня підготовки школярів до сприйняття аудіо-відеоматеріалів. Також важливо знайомити учнів з текстами хрестоматій чи підручника після закінчення роботи з аудіовізуальними засобами. Побудована таким чином робота сприяє розвитку учнівських компетентностей, дозволяє сформувати в учнів наступні дослідницькі вміння і навички: робота з аудіовізуальними засобами, як зі специфічним історичним джерелом; спостереження і аналіз історичних подій; формування гіпотези; використання набутих знань на практиці і в галузі інших споріднених з історією предметів. Найбільш підготовлені учні можуть узагальнити матеріал і скласти доповіді, написати реферати.

Необхідність формування дослідницьких умінь учнів актуалізує проблему достовірності і фактичної основи відео-аудіо-фотоматеріалу. У художніх фільмах дуже часто можна побачити неточну реконструкцію побутових деталей, конкретних подій тощо. Крім того, тривалість кінострічок у часі і відсутність у них навчальної спрямованості потребує ретельної підготовки до уроків з використанням такого відеоматеріалу.

Оптимальний хронометраж відеоматеріалів на уроці тривалістю 4045 хвилин повинен складати 10−15 хвилин. Для уроків різних типів доцільно використовувати різні види відеоматеріалу: відео-пояснення (розповідь), відеоілюстрацію, відео-підтвердження, відео-тест тощо. Для кожного конкретного уроку вчитель повинен ретельно відібрати той відеоматеріал, який відповідає меті, плану і структурі уроку. Відібраний навчальний відеоматеріал обов’язково повинен бути поділений на невеликі фрагменти (кадри), які розташовані в логічній послідовності. Крім нової навчальної інформації, кожен відео фрагмент має також завдання, яке необхідно виконати після отримання інформації.

Слід пам’ятати, що при переобтяженні уроку аудіовізуальними засобами (чисельним демонструванням, прослуховуванням, застосуванням різноманітної техніки) губиться навчальний зміст уроку.

Умови використання кінофільмів і кінофрагментів у навчальному процесі, мають поширюватись і на добір відеофрагментів мультимедійної презентації: повнометражні кінофільми доцільно показувати на початку вивчення навчальної теми — для ознайомлення з її змістом, і наприкінці — для її узагальнення; важливе значення для сприйняття і засвоєння інформації, що подається у фільмі, має вступне слово викладача перед початком його демонстрації і співбесіда після перегляду фільму; у більшості випадків під час показу німих кінофільмів доречним буде коментар викладача, який має можливість надати додаткову інформацію з теми фільму, актуалізувати його окремі елементи; кінофрагмент присвячений аналізу конкретних питань повинен бути коротким (1−3 хв.), а його показ виступає як ілюстрація; якщо кінофрагмент носить загальний характер, тривалість його не повинна перевищувати 3−5 хвилин і демонструвати фрагмент слід на початку заняття, після пояснення теми; тривалість кінофрагмента, який містить складну інформацію повинна тривати 7−8 хвилин, а після його демонстрації необхідна пауза для запису учнями інформації і коментарів учителя; тривалість кінофрагмента призначеного для підведення підсумків вивчення теми, не повинна перевищувати 10 хвилин; загальна тривалість демонстрації кінофільму на уроці не повинна перевищувати 30 хвилин[7].

Електронні засоби навчального призначення на CD/DVD для викладача історії. кінофільм освіта хронометраж електронний За останні роки з’явилася велика кількість електронних засобів навчання історії, що зберігаються на цифрових носіях інформації. (Цифрові носії інформації — це компакт-диски (CD/DVD), дискета, карти пам’яті).

Серед електронних засобів навчання історії розрізняють: електронні підручники, посібники, атласи, енциклопедії, каталоги, колекції, бібліотеки, словники та інші педагогічні програмні засоби (ППЗ).

На відміну від друкованих, електронні видання не обмежені фізичними можливостями книжок і звичайно містять багатий та високоякісний ілюстративний матеріал. Це і різнобарвні рисунки, і «живі» ілюстрації — матеріали відео-, аудіоі кінозйомок, які відтворюють об'єкт у всій повноті його кольорів, звуку та динаміки. Сучасні електронні підручники та енциклопедії створюються на основі мультимедіа, що дозволяє поєднувати різні форми подання інформації: текстової, графічної, звукової; відтворення рухомих і нерухомих зображень.

Комплекс навчальних комп’ютерних програм, яка охоплює тему навчального курсу, розділ чи увесь курс називається електронним підручником.

Прикладом сучасного електронного підручника з історії є продукція фірм «Дієз-продукт» («Всесвітня історія. 11 клас»; «Історія України. 11 клас»; «Історія України, 9 клас»), «АВТ» («Всесвітня історія. 10 клас), творча група «AGG» (загальний курс історії України) та ін., рекомендовані Міністерством освіти і науки України.

Відповідно до змісту навчального матеріалу, педагогічний програмний засіб (далі ППЗ), містить текст стандартного підручника, біографічний матеріал, таблиці, хронологію, низку ілюстрацій, словник термінів і понять, ілюстровані портретами персонали провідних історичних діячів, а також відеофрагменти, документи, карти. До кожної теми складене інтерактивне тематичне тестування.

Використання ППЗ дає можливість вирішувати такі актуальні питання: використовувати у навчанні здобутки новітніх інформаційних технологій; удосконалювати навички самостійної роботи учнів в інформаційних базах даних, мережі Інтернет; інтенсифікувати історичну освіту, поліпшити засвоєння учнями знань зі шкільного курсу історії, зробити процес навчання цікавішим і змістовнішим.

Використання ППЗ в комплекті з традиційним підручником забезпечує особистісно орієнтований та диференційований підхід у навчанні; забезпечує реалізацію інтерактивного підходу (постійне спілкування з ПК, постановка запитань, які цікавлять учня та отримання відповідей на них); підвищує пізнавальну активність учнів за рахунок різноманітної відеота аудіоінформації; здійснює контроль завдяки тестуванню і системи запитань для самоконтролю.

Завдяки новим, порівняно з «паперовим» підручником, засобам подачі й перевірки засвоєного матеріалу (відео, зокрема, кадри кінохроніки, посилання на Інтернет, інтерактивні тести тощо) здійснюються з учнями захоплюючі подорожі сторінками вітчизняної історії. Система посилань на персонали, словники, карти, документи, відеота фотоматеріали дає змогу звертатись до них у безпосередній прив’язці до тексту підручника. Тестові завдання допомагають ґрунтовніше, якісніше засвоїти матеріал, стають міцним підґрунтям для підготовки до зовнішнього тестування[3].

Крім електронних підручників у вітчизняній шкільній історичній освіті досить поширеним є використання електронних атласів. Інститут Передових Технологій на сьогодні має чималий доробок у виготовленні саме атласів (з історії України для 5−11 класів і зі всесвітньої історії для 6−10 класів). Дещо виходять за межі суто навчальних цілей уже згадуваний атлас «Україна та її регіони» (після першого видання у 2001 р. цей атлас уже тричі перевидавався) та електронний атлас Автономної Республіки Крим.

Спільною рисою СD-атласів є чітка впорядкованість змісту. Незважаючи на те, що атласи містять велику кількість різного роду інформації (статистичну, наукову, графічну, порівняльну тощо), її втілення здійснюється поступово та в легкій для користувача формі. У системі подання інформації є засоби, які полегшують перехід від одного її виду до іншого без втрати передбаченої програмою послідовності операцій, що сприяє якіснішому засвоєнню матеріалу.

Кожен навчальний СD-атлас у поєднанні з відповідним підручником утворює міцну взаємоузгоджену інформаційну базу для вивчення географії або історії. Історичні СD-атласи також складаються з трьох структурних компонентів: історична карта, текстовий коментар до неї, ілюстративний матеріал (приміром, ілюстративна база атласу зі всесвітньої історії для 7 класу містить близько 900 зображень). Додатково — тести для самоперевірки, хронологічні таблиці, словник термінів, контурні карти, список літератури, керівництво користувача, розваги. Розробники намагалися, щоб праця з таким електронним продуктом не тільки розширювала світогляд і стимулювала пізнавальну діяльність учнів, а й приносила естетичне задоволення і виховувала смак. У цьому сенсі ставлення до підготовки електронного видання нічим не поступається випуску хорошої книжки. Час вимагатиме вдосконалення електронних засобів навчання.

Ще один електронний засіб навчання історії — енциклопедія. Електронна енциклопедія є програмою, яка містить найбільш суттєві відомості з усіх галузей (або вибраної галузі) знань і забезпечує доступ до цих відомостей.

Для прикладу розглянемо «Велику енциклопедію Кирила і Мефодія». Для того щоб уявити обсяг інформації, поданої в цій електронній енциклопедії, можна сказати, що у звичайному друкованому вигляді вона налічувала б близько 70 томів обсягом у 600 сторінок кожний, і це без урахування аудіоі відеоматеріалів, які складають неабияку частину поданого в енциклопедії матеріалу.

Енциклопедія містить близько 80 тисяч статей, де сконцентровано найважливішу інформацію з усіх галузей науки, техніки, літератури і мистецтва; з історії, географії і економіки країн світу; з життя і творчості видатних діячів усіх часів і народів. Ці відомості супроводжуються різноманітним ілюстративним матеріалом: копіями раритетних і офіційних документів, рукописів літературних творів, наукових праць; графічними статичними й динамічними зображеннями; звукозаписами тощо.

Енциклопедія містить подання подій історії в їх часовому і географічному взаємозв'язку, з ілюстраціями й докладними коментарями. Хронологічна шкала «Історія культури» дозволяє простежити шлях розвитку різноманітних культур і художніх стилів, побачити в динаміці історію народження, розквіту й загибелі найбільших держав давнього і середньовічного світу.

Всесвітній біографічний словник із відомостями про майже 27 тисяч видатних представників людства, колекція традиційної музики всіх країн і народів світу, альбоми фотоі відеосюжетів про унікальні природні явища, події з історії науки і техніки, тривимірні реконструкції всесвітньо відомих семи чудес світу і багато іншого можна знайти у «Великій енциклопедії Кирила і Мефодія». Ця енциклопедія розповсюджується на CD та DVD. Майже щороку вона оновлюється.

Ще одна електронна енциклопедія «Історія Росії та її найближчих сусідів», що вироблена російською фірмою «Аванта +» містить у собі матеріали семи підручників з історії для 5−11 класів, а також додаткову інформацію зі спеціальних історичних дисциплін (джерелознавству, історіографії, нумізматиці, сфрагістиці, епіграфіці, геральдиці, генеалогії, боністиці, археографії) і безліч знімків, спеціально придбаних у слайдотеках найбільших музеїв і бібліотек Москви й Санкт-Петербурга й слайдоторгівельних фірмах ФРН.

Тексти супроводжуються багатим відеоі аудіорядом, уривками з документальних хронік, художніх фільмів, фотодокументів.

Завдяки пошуковим системам (іменному, географічному й предметно-тематичному покажчикам) всю наявну інформацію з питання, що цікавить, користувач знайде за лічені секунди. Крім того, можна одночасно одержати всі потрібні відомості, навіть якщо вони зустрічаються в статтях, що прямо не відноситься до предмету пошуку.

Мультимедійне видання «Історія Росії та її найближчих сусідів» відрізняється від інших навчальних мультимедійних програм з історії Росії не тільки обсягом інформації й методикою викладу, але й наявністю спеціального розділу «До уроку в школі», що «демонструє відповідність» матеріалу компакт-диску й програми підручника.

Засвоєнню інформації допомагають барвисті карти з картинками, що рухаються, історичні кросворди й завдання, розташовані в розділі «Перевір себе» .

В українській шкільній історичній освіті цю енциклопедію можна використовувати на уроках всесвітньої історії.

Інший мультимедійний продукт вироблений у Росії — «Современники» (укр. «Сучасники») являє собою одночасно і енциклопедію й навчальну гру.

Основна ідея проекту «Сучасники» — продемонструвати в наочній графічній формі історичний процес у подіях й особах. Для цього автори спробували розташувати на стрічці часу найбільш значимих історичних персонажів.

Енциклопедичний режим дозволяє переглянути історичних діячів у часі (на стрічці часу) або за абеткою. Екран складається з лівого поля, де показані історичні діячі, періоди й події, співвіднесені зі стрічкою часу й із правого поля, де наводиться інформація про виділеного історичного діяча або період у якому він жив. Для одержання довідки на правому полі досить «кликнути» на будь-яку кнопку-іконку з лівого поля.

Режим «Гра». Суть гри «Сучасники» полягає в тому, що на стрічці часу необхідно розташувати якнайбільше історичних діячів і відповідно зайняти максимально можливий часовий період ланцюжком з відомих людей минулого. Ця гра допомагає запам’ятовувати історичні дати у правильній послідовності. У процесі навчання можна й позмагатися — таблиця рекордів дозволяє пограти як самому, так і з однокласниками.

Загалом, ППЗ з історії, на думку В. Дрібниці, повинні включати в себе наступні компоненти:

• * обов’язкове встановлення ППЗ на жорсткий диск (можливість запуску безпосередньо з зовнішнього носія є формою захисту авторських прав, проте в умовах школи не рекомендується, оскільки це призводить до швидкого зношування диску, а отже, — й ППЗ);
• * можливість запам’ятовування перерваної ситуації і продовження роботи через певний час;
• * конструктор уроків;
• * обов’язковий комплект паперового підручника з ППЗ, оскільки читання тексту з екрану призводить до швидкого псування зору учнів;
• * методичний посібник для вчителя, у якому розкрито питання використання ППЗ на уроках різних типів;
• * повний текст паперового підручника в ППЗ, можливість пошуку за текстом;
• * база історичних документів з можливістю пошуку;
• * база біографій з можливістю пошуку;
• * словник термінів та понять з можливістю пошуку;
• * база відеоматеріалів (перехід на більш ємний формат запису даних — DVD — надає змогу збільшити кількість та якість відеота аудіоматеріалів);
• * база графічних матеріалів (портрети діячів, ілюстрації тощо);
• * база історичних карт з можливістю анімації та масштабування;
• * наявність аудіолекцій (бажано — слайд-шоу з ілюстрацій та відео);
• * різнорівневе тестування за різними формами, можливість звертання до матеріалу тексту з невідомого питання;
• * допомога користувачеві на диску.

Одним з головних недоліків електронних підручників, окрім курсу з історії України, є відсутність лекційного аудіо супроводу. ППЗ повинен бути не повторенням паперового підручника, хоча його текст обов’язковий, а насамперед, аудіота відеопомічником учню та вчителю. Необхідна інформація повинна сприйматися, передусім, на слух та зір, проте це не повинен бути текст. Читання великого обсягу матеріалу з екрана — найгірший із варіантів для збереження зору школярів[3].

Створені останнім часом ППЗ з історії заслуговують на те, щоб їх використовувати у шкільному навчанні.