Організація навчально — виховної роботи балетмейстера у дитячій студії бального танцю

Ось що писав про це видатний педагог А. С. Макаренко:, Дійсним стимулом людського життя є завтрашня радість. У педагогічній техніці ця завтрашня радість є одним з найважливіших об'єктів роботи. Спочатку потрібно організувати саму радість, викликати її до життя і поставити як реальність. По-друге, потрібно наполегливо втілювати простіші види радості в більш складніші і значущі. Тут проходить цікава лінія: від простого, примітивного задоволення до якнайглибшого відчуття обов’язку… Невдачі багатьох дитячих колективів залежать від слабкості і неясності перспективи. Навіть добре обладнані дитячі установи, якщо вони цього не організовують, не доб’ються хорошої роботи" [5, с. 298].

Таким чином, балетмейстер бальних танців, працюючи з дітьми, повинен проводити свої заняття на великому творчому підйомі. Діти не терплять нудьги і сухості. Упродовж усього уроку балетмейстер повинен знаходитися в стані тієї зібраності і творчої активності, якої він хоче добитися від виконавців. Потрібно в повному розумінні слова перевтілюватися. Це перш за все відноситься до показу танцю. Діти-виконавці не зрозуміють найцікавіших за композицією постановок, показаних професійно грамотно, але без внутрішнього вогника. З іншого боку, вони з величезною цікавістю сприймуть нехитрий рух, показаний їм із захопленням, творчим натхненням. Ті педагоги-балетмейстери, які кожне заняття проводять з творчим натхненням, яскраво і переконливо, добиваються в своїй роботі позитивних результатів. Їх учні відрізняються тією безпосередністю і артистизмом, яких даремно добиваються професійно-грамотні, але позбавлені творчого натхнення педагоги-балетмейстери. Наступна обов’язкова умова — чуйний підхід до індивідуальних особливостей дитини. Адже в кожному колективі діти сильно відрізняються один від одного. Не всі вони володіють хорошими даними. Та і мета роботи в самодіяльності - не виховання професіоналів. Тому слід уважно вивчити як фізичні, так і духовні індивідуальні якості всіх учасників колективу бального танцю і прагнути максимально використовувати їх в роботі, а іноді, навпаки, сприяти виправленню недоліків і негативних рис вдачі. А отже, балетмейстер з бальних танців у своїй роботі повинен керуватися вимогливим, але справедливим відношенням до дітей, мати однаковий підхід до будь-якого члена дитячого колективу, рівномірно розподіляти ролі серед виконавців.

Не менш важливо, щоб балетмейстер, котрий працює з дітьми, був сам завжди готовий до репетиції. Це не означає неможливість творчості в процесі заняття, але в роботі з дітьми необхідно діяти рішуче і наперед уявляти результат, до якого потрібно прийти. Зацікавити дітей своєю роботою, підпорядкувати колектив своїй волі, не нав’язуючи її, а захоплюючи цікавими творчими завданнями — ось до чого потрібно прагнути. Разом із тим, педагог-балетмейстер повинен цілком довіряти дітям. У деяких колективах ще зустрічаються факти опіки, підказки й т.д. Чим більше балетмейстер у своїй творчій роботі довірятиме виконавцям, тим скоріше він виховає в них відчуття самостійності і відповідальності, тим кращими будуть результати, тим цікавіше буде працювати дітям. Наразі, велике значення в роботі з дітьми мають спадкоємність і розвиток відчуття колективізму. Балетмейстер колективу бального танцю повинен прагнути такого стану, щоб кожна дитина знала, що вона може будь-якої хвилини замінити товариша, щоб кожен член колективу звик поступатися своїм особистим «я» для загальної справи. З іншого боку, молодші обов’язково повинні тягнутися за старшими, прагнути скоріше досягти рівня їх майстерності, а старші - допомагати в цьому молодшим. Діти завжди люблять проявляти самостійність і, якщо в міру їх заохочувати, вони здійснюють чудеса. Відчувши відповідальність за доручену справу і довіру до себе, вони самі встановлюють дисципліну, швидше засвоюють показане, проявляють корисну ініціативу. Балетмейстер-нянька ніколи не доб'ється справжнього успіху, адже без нього діти не зможуть самостійно діяти. Пошана до дитини, виховання в неї свідомості особистої відповідальності як за свою роль, так і за всю постановку в цілому, — ось ті завдання, які стоять перед педагогом-балетмейстером у колективі бального танцю. І на довершення ми робимо певні висновки: 1. У процесі своєї роботи педагог-балетмейстер повинен добиватися від учасників точного розуміння своїх дій — як сценічних, так і танцювальних. 2. Дитина, що отримала від балетмейстера точні вказівки і засвоїла їх, майже завжди (за наявності здібностей) добре виконує завдання.

Ставлячи перед виконавцем-дитиною те чи інше сценічне завдання, потрібно прагнути збудити її фантазію, добиваючись шляхом захоплюючої розповіді, яскравого показу, етюдної роботи, — свідомої сценічної поведінки в дитини і її активного відношення до своєї творчості. Це ще раз підкреслює: робота педагога-балетмейстера дитячого хореографічного колективу бального танцю досить відповідальна і їй притаманна своя специфіка. А відтак, цей творчо-педагогічний напрямок ще досить мало вивчений і потребує подальшої поглибленої розробки методологічних підходів в роботі з дітьми.