Методи дослідження. 
Особистісно-орієнтована система підготовки фахівців технічного профілю з використанням медіатехнологій

У дослідженні поставленої проблеми застосовувався комплекс взаємодоповнюючих загальнонаукових теоретичних методів: теоретикометодологічний аналіз наукових робіт, що відображають стан вивченості проблеми використання особистісно-орієнтованої системи в процесі підготовки фахівців технічного профілю у вищій школі, розвитку медіатехнологій і впливу їх на людину;

метод порівняльного аналізу різноманітних особистісно-орієнтованих систем підготовки фахівців технічного профілю в пострадянських і провідних країнах світу; метод експертних оцінок; аналіз та узагальнення особливостей використання медіатехнологій в освітньому процесі, а також їх вплив на студентів; відпрацювання інформації про результати впровадження особистісно-орієнтованої системи навчання в освітній процес.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Освіта, яка не вчить жити успішно в сучасному світі, не має ніякої цінності. Кожен із нас приходить у життя з природженою здатністю жити успішно й щасливо. А ми маємо збагатити цю здатність знаннями і навичками, які допомогли б нам її реалізувати якомога ефективніше [5].

Мистецтво викладання видозмінюється в мистецтво навчити студентів того, як слід самостійно вчитися. Сьогоднішні студенти — це перше покоління, що виросло у світі цифрових інформаційних технологій.

Орієнтація навчання на особистість передбачає створення у вищому навчальному закладі оптимальних умов використання різних джерел наукової інформації для кожного студента під час опанування знань.

Використання моделі особистісно-орієнтованого навчання дає можливість розв’язати такі проблеми:

• — створення «суб'єкт-суб'єктних» стосунків між викладачем і студентом;
• — запровадження педагогіки співробітництва, співдружності, діалогу;
• — створення умов для самостійної роботи студентів з вивчення навчального матеріалу;
• — створення умов для роботи із студентами з різним рівнем розумових здібностей та індивідуальними ритмами.

Працюючи над розробкою моделей занять, треба прагнути побудувати їх на оптимальному поєднанні традиційних, перевірених часом принципів дидактики, таких як науковість, відповідність віковим особливостям, особистісно-орієнтоване навчання і використанням медіатехнологій.

Ознаками цих моделей є, на нашу думку, такі:

• — студент усвідомлює мету заняття як важливу особисто для себе;
• — засвоєння знань відбувається переважно під час активної діяльності студентів на лабораторному чи практичному занятті, наразі студенти працюють над теоретичними відомостями і виконують практичну частину, використовуючи медіатехнології;
• — студент — особистість з власним досвідом, тому результативність навчання значною мірою залежить від уміння використовувати свій індивідуальний досвід під час виконання самостійної роботи на предмет знання основ роботи з певним видом обладнання, навчальних симуляторів тощо;
• — ефективне навчання не може бути нудним — навчання майбутніх кваліфікованих фахівців має відбуватися з використанням різноманітної цікавої інформації і професійного викладу актуальних відомостей.

Розглянемо детальніше, що ж таке медіатехнології. Вони супроводжують людину давно і їх умовно поділяють на п’ять типів: ранні (писемність), друковані (друкарство, літографія, фотографія), електричні (телеграф, телефон, звукозапис), мас-медіа (кінематограф, телебачення), цифрові (комп'ютер, інтернет) [4].

Як відомо, медіа (англ. media — засоби, способи) — це канали й інструменти, що використовуються для зберігання, передавання і подання певного набору даних. Термін часто згадується як синонім мас-медіа або новинних медіа, але у ширшому розумінні означає єдине середовище, яке використовується для передавання будь-яких даних з будь-яких цілей [14]. Медіа виступає посередником у передаванні даних від одного адресата до іншого. У педагогічній літературі поняття «медіа» вживається стосовно допоміжних наукових і технічних засобів, які використовуються в навчанні.

Слово медіа часто вживається як глобальне поняття, що охоплює як дидактичні засоби, наукову підтримку, так і засоби масової комунікації. Отже, медіа — це предмети, обладнання і носії, що передають певні дані (комунікати) через слова, зображення і звуки, і дозволяють ці дані опрацьовувати, зберігати та передавати далі [6].

Медіатехнології - це поєднання різноманітних «медіа» для донесення необхідних даних до оточуючих, використовуючи при цьому різноманітні способи (усні, технічні) і прийоми (педагогічні, психологічні) [12].

Одним із видів медіа-даних є динамічні медіа-дані, що є потоковими даними, які змінюються у кожен момент часу. Динамічні дані включають в себе три джерела надходження: текстова стрічка, Web-камери та аудіодатчики. Завдяки широкому розповсюдженню WWW (World Wide Web) гіпертекстову технологію знають або, принаймні, використовують всі, хто працює на комп’ютері. В основі WWW лежить технологія гіпертексту — нелінійної форми запису текстових даних з позначенням посилань на фрагменти тексту будь-якого документа, що знаходиться в автоматизованій інформаційній системі, і можливістю швидкого переходу до цих фрагментів. Посилання можуть включати не тільки текстові дані, але і графічні, аудіо-, відеота ін. Для такого роду документів вже використовується гіпермедіа, забезпечуючи зв’язок між мультимедійними об'єктами.

Комп’ютеризація й інтернетизація суспільства відбуваються паралельно із затвердженням нових стилів праці, нових цінностей, інформаційної різноманітності, і ці зміни не зводяться тільки до технічної сфери, вони носять глобальний характер, проникаючи в усі сфери життєдіяльності людей.

Відомо, що в процесі навчання студентами освоюється не більше, ніж чверть пропонованого матеріалу. Медіатехнології дозволяють в 2−3 рази збільшити цей показник, оскільки це надає можливість синергетичного навчання, тобто одночасно зорового і слухового сприйняття матеріалу, активної участі в управлінні його поданням, повернення до тих розділів, які вимагають повторного аналізу [11]. Медіатехнології сьогоднішнього покоління пропонують користувачам безліч варіантів індивідуального налаштування, освоюючи навчальний матеріал, студент сам встановлює швидкість вивчення, обсяг матеріалу і ступінь його складності. Економія часу, необхідного для вивчення конкретного матеріалу, у середньому складає 30%, а придбані знання зберігаються в пам' яті значно довше.

Отже, медіатехнології в навчанні будемо розуміти як систему, яка включає проектування, організацію та проведення занять із забезпеченням багатоканальності сприйняття відомостей суб' єктами навчання в інтерактивному режимі за рахунок використання мультимедійних комп’ютерних апаратно-програмних і мультимедійних навчальних програмних засобів. Загальна мета медіатехнологій полягає в доборі та застосуванні пов’язаних між собою засобів (медіа) так, щоб постійно вдосконалювати і збільшувати обсяг даних, до яких мають доступ користувачі.

У цьому контексті доречним буде згадати MOOC системи. Вікіпедія пропонує таке визначення MOOC: «A massive open online course (MOOC) is an online course aiming at large-scale interactive participation and open access via the web …». «Масовий відкритий онлайн курс — це курс, який передбачає велику кількість учасників і відкритий доступ через інтернет. На додаток до традиційних матеріалів, таких як відео, лекції та проблемні завдання, MOOC надає інтерактивні форуми, щоб створити спільноту для студентів і викладачів» [13].

Пробуємо розібратися, яка відмінність між словами мультимедіа і медіа (під медіа будемо розуміти медіатехнології). Частенько ці поняття плутаються або використовуються в розумінні одного і того ж. Іноді грань, дійсно, дуже розмита, але вона все ж є присутньою. Обидва слова використовуються дуже часто, в абсолютно різних випадках і в різних варіантах. Їх можна зустріти, як частини складених слів або словосполучень, наприклад, медіасервер, мультимедійний файл та ін. Також в Інтернеті багато інформації, що розповідає, як про історію походження цих слів, так і їх значення.

У результаті опрацювання літературних джерел, у яких висвітлюється дане питання, доречно зробити висновок, що в медіатехнологіях більша увага надається способу взаємодії і передаванню інформації в соціумі. Тоді як мультимедіа ж, у свою чергу, приділяє більше уваги і є наближеним поняттям до інформаційних технологій, комп’ютерних зображень, передаванння відео по мережі інтернет, ігор, інтерактивної взаємодії користувачів. Також мультимедіа може включати 2D і 3D технології. Тобто мультимедіа описує, як технічно зробити передавання даних у соціумі, охоплюючи способи подання різних видів даних — звукові, текстові, графічні, відео, анімаційні, можливо, в одній системі чи в поєднанні.

У цьому контексті викладачів технічних дисциплін необхідно зацікавити використовувати медіатехнології на заняттях, а студентів під час самостійної роботи, тому, на наш погляд, доречним буде:

• — надання студентам свободи вибору варіантів завдань, способів їх виконання, форм звіту про результати виконаної роботи, при цьому на всіх етапах роботи потрібно заохочувати студентів використовувати медіатехнології для виконання поставленого завдання;
• — на парах оцінювати механізм творчості студентів, завдяки якому досягається результат — не настільки важливо досконало знати якусь певну технологію, як важливим є здатність поєднати певні технології і знання для створення чогось нового;
• — найважливішим джерелом мотивації є потреби й інтереси самих студентів, а тому потрібно зацікавити їх самостійно знаходити цікаві й актуальні дані, відповіді на важливі питання і т. д. Саме в цьому аспекті використання медіатехнологій може стати хорошим стимулом для зацікавлення.

Позитивне налаштування на заняття значною мірою залежить від спланованої мети: «Що, навіщо, за допомогою яких технологій ми будемо вивчати? Де можна використати ці знання»? Спостереження показують, що найбільший інтерес викликає пов’язування матеріалу з очевидними явищами і практичним використанням у майбутньому [8].

Особливого значення набуває при цьому позитивний зворотний зв' язок, оцінка зусиль, створення ситуації успіху. Раціональний вибір методів і їх застосування обумовлений конкретною метою. Використання різних методів навчання наразі значною мірою сприяє розвитку мислення.

Вивчаючи науковий доробок вітчизняних учених, зокрема І. Д. Беха, ми переконуємося, що особистісно-орієнтований підхід потребує від викладача постійного вивчення і знання індивідуальних особливостей особистості, зокрема, темпераменту; уміння діагностувати і знати реальний рівень сформованості таких важливих особистісних якостей, як спосіб мислення, мотиви, інтереси, установки, спрямованість особистості, ставлення до життя, праці, ціннісні орієнтації, життєві плани та інші; своєчасного виявлення й усунення причин, які можуть перешкодити досягненню мети, а якщо ці причини не вдалося вчасно виявити й усунути — оперативно змінювати тактику виховання залежно від нових сформованих умов і обставин; розвивати самостійність, ініціативну самодіяльність студентів, не стільки керувати, скільки вміло організовувати і спрямовувати, у чому саме і допоможуть медіатехнології.

Цілі і завдання особистісно-орієнтованого навчання, яких, на нашу думку, рекомендовано досягати, використовуючи медіатехнології як допоміжний засіб навчання:

• — розвивати індивідуальні і пізнавальні здібності кожного студента у різноманітних галузях технічного знання (вебінари, симулятори, тренажери, навчально-методичні комплекси);
• — максимально виявляти, ініціювати, використовувати індивідуальний
• (суб'єктивний) досвід людини;
• — допомогти студенту пізнати і зрозуміти всі напрямки обраного фаху, самовизначитися і самореалізуватися у цій сфері, а не формувати заздалегідь визначені установки.

Основні вимоги до розробки дидактичного забезпечення особистісно орієнтованої системи підготовки майбутнього викладача технічних дисциплін, яких, на нашу думку, рекомендовано дотримуватись, використовуючи медіатехнології як допоміжний засіб навчання:

• — навчальний матеріал повинен забезпечувати виявлення змісту суб'єктного досвіду студента, включаючи досвід його попереднього навчання;
• — виклад знань викладачем повинен бути спрямований не лише на розширення їх обсягу, структуризацію, інтеграцію, узагальнення, але й на перетворення наявного досвіду кожного студента;
• — під час навчання необхідно постійно узгоджувати попередній досвід студента з науковим змістом нових знань, що пропонуються;
• — активне стимулювання студента до самооцінної освітньої діяльності має забезпечувати йому можливість самоосвіти, саморозвитку, самовираження;
• — навчальний матеріал має бути організований так, щоб студент мав можливість вибору різноманітних джерел даних;
• — необхідно стимулювати студентів до самостійного вибору і використання медіатехнологій для опрацювання навчального матеріалу;
• — під час уведення знань про прийоми виконання різних дій необхідно виділяти загальнологічні і специфічні предметні прийоми роботи з урахуванням їх функцій в особистісному розвитку;
• — необхідно забезпечувати контроль й оцінку не тільки результату, але головним чином процесу роботи над певним видом навчального матеріалу, тобто тих трансформацій, які здійснює студент, засвоюючи навчальний матеріал з використанням медіатехнології.

При цьому позиція викладача полягає у:

• — ініціюванні суб'єктного досвіду;
• — розвитку індивідуальності кожного студента;
• — визнанні індивідуальності, самобутності, самоцінності кожної людини;
• — умінні і прагненні до використання медіатехнологій у професійній діяльності.

Позиція студента:

• — вільний вибір навчального матеріалу, з яким можна ознайомитись, використовуючи медіатехнології;
• — самопізнання, самовизначення, самореалізація.

Особистісно-орієнтована система підготовки фахівців технічного профілю з використанням медіатехнологій розглядається нами як складно структуроване багатоступеневе утворення, що забезпечує внутрішні умови для успішного формування професійної грамотності студентів технічного вузу у різноманітних сферах з одного боку, а з іншого — успішної реалізації особистісно-орієнтованої системи підготовки по відношенню до цих студентів.

Відповідно до цього твердження, особистісно-орієнтовану систему підготовки фахівців технічного профілю з використанням медіатехнологій можна розглянути як єдність чотирьох компонентів: когнітивного, діяльнісно-технологічного, емоційноціннісного та інтеграційного (табл. 1). Усі ці компоненти мають стати основою для викладачів, що проводять підготовку студентів.

Таблиця 1.

Особистісно-орієнтована система підготовки фахівців технічного профілю з використанням медіатехнологій.

В останніх дослідженнях з проблем професійно-педагогічної підготовки майбутніх викладачів вказані ті якості, які потрібно розвивати в стінах технічного вузу: емпатія (здатність відчувати емоційний стан іншої людини, уміння співчувати), толерантність (здатність розуміти і приймати людину такою, якою вона є); здатність обґрунтовувати свої вчинки і виділяти мотиви своєї діяльності. Але одним із найважливих, на нашу думку, є сукупність комунікативних, конструкторських, організаторських, технічних умінь і здатність практично і творчо використовувати їх в роботі. Вищому технічному навчальному закладові нині необхідні не просто хороші викладачі, а викладачі-технологи, викладачі-майстри, викладачі-новатори.

Характерними рисами традиційної навчально-виховної системи вищого закладу освіти, як вказує практика, аналіз літературних джерел, кваліфікаційної характеристики і кваліфікаційної програми є замкнутість, імперативність, монологічність [3] процесу професійно-педагогічної підготовки, який передбачає виховання і навчання майбутнього фахівця технічного профілю. У цьому випадку особистісно-орієнтована система підготовки з використанням медіатехнологій розглядається нами як діяльність, що забезпечує в основному формування деяких специфічних якостей майбутнього фахівця (уміння орієнтуватися в сучасних інформаційних технологіях, здатність швидко вчитися, можливість застосовувати медіатехнології у подальшій професійній діяльності). Якості майбутнього кваліфікованого фахівця формують порівняно і відповідно із заданими в професіограмах абстрактними нормативами.