Розділ 3. Вітчизняна практика та перспективи розвитку кредитної системи в Україні та аналіз сучасних змін щодо кредитної системи в умовах кризи та війни (АТО)

Кредитна система припускає наявність фінансових посередників — банків, які залучають кошти на умовах зворотності від одних суб'єктів і дають їх у позичку іншим суб'єктам Кредитна система може функціонувати і без фінансових посередників. Власник вільних коштів може прямо і безпосередньо надавати їх у позичку позичальнику.

Така кредитна система стала формуватися в Україні у формі прямих грошових позичок між підприємствами. Але високі ризики таких «прямих» відносин кредиторів і позичальників, розбіжність за сумами і термінами наявної пропозиції коштів з попитом на них у кожній розвитій економічній системі неминуче призводять до виникнення особливих посередників, що на основі акумуляції коштів багатьох суб'єктів забезпечують задоволення практично будь-яких потреб ринкових суб'єктів у позикових засобах. Надання грошових позичок підприємствами один одному в той період відбивало відсутність ринкових фінансових посередників в умовах появи ринкового руху коштів.

Справжнє формування кредитного ринку почалося в нашій країні з виникненням комерційних банків. Уся їхня активна діяльність з видачі кредитів своїм клієнтам із самого початку носила характер ринкових операцій, оскільки здійснювалася не відповідно до централізовано затвердженого плану розподілу кредитних ресурсів, а з обліком їхньої економічної вигідності для банку.

Комерційні банки самі встановлюють вигідні для них умови видачі і погашення позичок, вони можуть вільно вибирати клієнтів, а клієнти — банк. Відношення комерційних банків із клієнтами з приводу надання кредитів створюються як звичайні ринкові відносини. Отже, в міру розвитку мережі комерційних банків відбувалася заміна адміністративно-розподільчих відносин у сфері кредиту на ринку, формувалась кредитна система. Зараз формування кредитної системи знаходиться в прямій залежності від розвитку системи комерційних банків і від остаточного звільнення їх від прямого впливу кредитного центру.

Незважаючи на те, що нова банківська система як і раніше несе на собі печатку старих відомчо-розподільчих відносин, проте кредитна система в країні існує і є найбільш розвинутим елементом фінансового ринку. Ринок цінних паперів знаходиться в самій початковій стадії формування. Для нього характерна перевага державних цінних паперів.

Сучасна ринкова економіка представляє собою складний господарський організм [4], діяльність якого забезпечує велика кількість різноманітних виробничих, комерційних, фінансових та інформаційних структур, які взаємодіють між собою з метою задоволення інтересів різних груп суб'єктів економічних відносин. Основою такої взаємодії є кругообіг матеріальних цінностей і грошових потоків в економіці.

Грошові потоки, як правило, не спрямовуються безпосередньо від одного суб'єкта ринку до іншого, що здебільшого є економічно недоцільним, а рухаються через посередників. У розвинутій ринковій економіці основним посередником, що забезпечує повноцінний кругообіг грошових коштів у господарстві, створюючи тим самим базові передумови для організації економічного циклу, є кредитна система країни — центральна ланка у всій системі взаємозв'язків між суб'єктами ринку.

Економічною основою функціонування кредитної системи, є кредитні відносини, виникнення яких пов’язане з неспівпаданням у часі витрат, що здійснюються різними учасниками господарських процесів, і надходженням необхідних для цього доходів. Таке неспівпадання, зумовлене об'єктивними економічними причинами, — характерне для переважної більшості суб'єктів ринкової економіки.

У результаті, з одного боку, виникає значна сума тимчасово вільних від обороту грошових коштів, а з іншого — відчувається потреба у додаткових грошових ресурсах. Розв’язується дане протиріччя за допомогою інститутів кредитної системи, в яких акумулюються тимчасово вільні кошти одних суб'єктів ринку і надаються у тимчасове користування іншим, що відповідає економічним і соціальним потребам суспільства в цілому.

Позитивні зміни, які відбувалися в банківській системі в останні роки, не відкидають і тих проблем, які притаманні цій системі. Їх можна звести до таки моментів:

• · Рівень капіталізації банківської системи невеликий. Про це свідчить відносно малий обсяг активів наших банків;
• · Досить великий рівень відсоткових ставок за кредитами для господарюючих суб'єктів;
• · Наявність дуже високих ризиків при здійсненні кредитування, що відбиває як недостатній розвиток ринкових відносин у цілому, так і нерозвиненість системи страхування різноманітних ризиків;
• · Конкуренція між банками здійснюється переважно не в площині якісних показників обслуговування клієнтів, а в площині кількісних показників.

Названі недоліки виступають помітною перешкодою до подальшого розвитку економіки в цілому і банківської системи зокрема Необхідність подолання цих проблем диктується не тільки поточними цілями розвитку народногосподарського комплексу, але й стратегічними цілями, пов’язаними з прагненням нашої країни до вступу У Світову торговельну організацію та Європейський союз. Сьогодні наша банківська система зовсім не готова до цього, і державі треба зосередити значні зусилля на даному напрямку, щоб пристосувати наш банківський сектор до обов’язкової лібералізації фінансових ринків. Якщо цього не зробити, то ми при вступі до СОТ понесемо величезні втрати [16, с.337].

У 2014;2015 рр. Україна зіштовхнулася з найтяжчою банківською кризою, яка завдала нищівного удару по довірі до банківської системи та її регулятору. За даними дослідження фонду Демініціатив ім. Кучеріва та Центру ім. Разумкова, на кінець липня 2015;го 76,5% українці зовсім або переважно не довіряли банкам. Відтоді ситуація принципово не змінилася і продовжує виглядати похмуро.

Якщо говорити про грошово-кредитний ринок, то реалізація грошово-кредитної політики у 2014 році здійснювалася в умовах соціально-політичного тиску, збереження негативних макроекономічних трендів та проведення військових дій на сході країни.

Об'єктивне погіршення ринкових очікувань призвело до відпливу депозитів із банківської системи [17]. Як наслідок збільшився обсяг готівки поза банками (на 19.0%), що зумовило випереджаюче зростання монетарної бази (8.5%) порівняно з грошовою масою (5.3%).

У результаті середньоденний обсяг коррахунків банків у Національному банку України в 2014 році збільшився до 29.2 млрд. грн. порівняно з 25.3 млрд. грн. у 2013 році.

Операції Національного банку з насичення ліквідністю банківської системи позитивно позначилися на рівні середньозважених ставок в національній валюті, які протягом грудня 2014 року, порівняно з груднем 2013 року, знизилися:

за кредитами, наданими фізичним та юридичним особам, — до 16.6% з 17.5% (без урахування овердрафту);

за депозитами, залученими від фізичних та юридичних осіб, — до 10.0% з 12.7%.

Основну частину активних операцій банків складають кредитні операції - 66% (1.0 трлн. грн.).

За 2014 рік їх обсяг зріс на 95 млрд. грн., або на 10%, а без врахування валютних коливань — скоротився на 139 млрд. грн. (на 15%), в т. ч.:

в національній валюті - на 60 млрд. грн. (на 10%);

в іноземній валюті - на 79 млрд. грн. (у долар. еквіваленті - на 10 млрд. дол. США) (на 25%).

Обсяг кредитів, наданих юридичним особам, зріс на 103 млрд. грн., або на 15% до 803 млрд. грн., що складає 80% загального обсягу кредитів, а без врахування валютних коливань — скоротився на 87 млрд. грн. (на 12%), в т. ч.:

в національній валюті - на 39 млрд. грн. (на 9%);

в іноземній валюті - на 48 млрд. грн. (на 20%) (у долар. еквів. — на 6 млрд. дол. США).

Рівень доларизації кредитування економіки зріс з 34.8% до 48.0% (без врахування валютних коливань — знизився з 34.8% до 31.9%).

Обсяг кредитів, наданих фізичним особам, зріс на 11 млрд. грн., або на 7% до 179 млрд. грн., а без врахування валютних коливань — скоротився на 27 млрд. грн. (на 16%), в т. ч.:

в національній валюті - на 14 млрд. грн. (на 12%);

в іноземній валюті - на 13 млрд. грн. (у долар. еквіваленті - на 2 млрд. дол. США) (на 25%).

Рівень доларизації кредитування населення зріс з 31.6% до 43.5% (без врахування валютних коливань — знизився з 31.6% до 28.1%).

Негативно класифікована заборгованість (NPL) за кредитними операціями за 2014 рік зросла на 97 млрд. грн., або на 63% до 251 млрд. грн., що становить 19.0% заборгованості за кредитними операціями (на 01.01.2014 — 12.9%).

Перелік загроз-2015 майже не відрізняється від аналогу 2014 року. Це лише підтверджує те, що невирішені проблеми самі по собі нікуди не зникають — їх потрібно розв’язувати.