Метод максимальних процентних ставок

(Метод «кеп») полягає у тому, що клієнту пропонується верхня межа процентної ставки, яка не залежить від зміни ринкових ставок. При цьому банк пропонує клієнту під час укладення кредитного договору на основі плаваючої процентної ставки передбачити опціон страхування від підвищення такої ставки понад заздалегідь обумовлений ліміт — «граничну шапку» («кеп»). У практичній діяльності банків це означає, що у договорі кредитування обумовлюється гранична величина плаваючої ставки за кредитом незалежно від того, як у майбутньому може реально змінитися базова ставка. Формула визначення максимальної процентної ставки така:

банківський кредит ціна ставка.

де МПСК — максимальна процентна ставка за кредитом;

ПСК — початкова процентна ставка за кредитом;

МН — максимальна надбавка, яка пропонується банком («кеп»).

Наприклад, у договорі кредитування вказано, що позичальник отримує кредитні ресурси за плаваючою ставкою «базова ставка плюс 2», а кеп складає 5 процентних пунктів до початкової ставки за кредитом. У разі, якщо в момент укладання кредитного договору базова ставка складала 10% річних, то початкові виплати позичальника проводитимуться за процентною ставкою 12% (базова ставка плюс 2 процентних пункта). У майбутньому, якщо базова ставка зростатиме, вартість кредиту також зростатиме. Однак, на скільки б не зросла базова ставка, вартість такого кредиту не може бути вищою ніж 17% (12% (початкова процентна ставка за кредитом) плюс 5 процентних пункти максимальної надбавки). Перевагою використання такого методу ціноутворення за кредитами для позичальника є те, що подорожчання кредитних ресурсів не вплине на виплату процентів за кредитом понад визначену прийнятну межу. При цьому існує потреба для банку у надійному прогнозуванні можливих масштабів зростання базової ставки.