Інфляція: сутність, типи, наслідки та шляхи подолання

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ Кафедра загальної економічної теорії

Курсова робота

Тема: Інфляція: сутність, типи, наслідки та шляхи подолання

Виконала: студентка

IІ курсу ФМЕ, гр. 1

Колесниченко К. С

Перевірив

к.е.н., доцент Макуха С.М.

Одеса 2015

ВСТУП

Актуальність. Інфляція — це одна з найбільш гострих проблем сучасного розвитку економіки в багатьох країнах світу, яка негативно впливає на всі сторони життя суспільства, соціально-економічне явище, породжене диспропорціями виробництва в різних сферах ринкового господарства. Вона є одним із найтяжчих проявів макроекономічної нестабільності, знецінює результати праці, знищує заощадження юридичних і фізичних осіб, перешкоджає довгостроковим інвестиціям і економічному зростанню. Висока інфляція руйнує грошову систему, провокує витік національного капіталу за кордон, послаблює національну валюту, сприяє її витісненню у внутрішньому обігу іноземною валютою, підриває можливості фінансування державного бюджету. Крім того, інфляція має соціальний підтекст, тобто є засобом перерозподілу національного багатства — від бідніших верств суспільства до більш багатих. Наслідки інфляції складні й різноманітні. Високий її рівень перетворюється на серйозну перешкоду для виробництва, спричинює економічну і соціальну напруженість у суспільстві. Економісти давно намагаються з’ясувати першопричини інфляції, щоб запропонувати ефективні методи боротьби з нею та її негативними соціально-економічними наслідками. У світі немає країни, яка б в останні десятиліття тією чи іншою мірою не зазнала втрат від інфляції. Дуже гостра проблема інфляції і в Україні. Інфляційні процеси в нас викликані сукупністю взаємопов'язаних об'єктивних і суб'єктивних чинників. Це негаразди перехідної економіки, залежність від зовнішнього енергопостачання, непослідовність економічної політики, помилки в політиці бюджетних видатків тощо. Щоб зменшити негативний вплив інфляції на економіку країни, а отже, і на якість життя людей, потрібно знати інфляційні процеси, чинники, які їх породжують, та вміти запобігати їм.

У класичній економічній теорії інфляція — це процес підвищення загального рівня цін і, як наслідок, зниження купівельної спроможності грошей, або їхнє знецінення. Термін «інфляція» вперше почали вживати в Північній Америці в період громадянської війни 1861- 1865 рр. він означає збільшення паперово-грошового обігу. Однак ознаки інфляції почали виявлятися з широким розповсюдженням грошей в економічному житті. За такими опосередкованими ознаками, як стрімке зростання заробітної плати і цін, є підстави стверджувати, що інфляція спостерігалась у Стародавній Греції (330 р. до н.е.) при завоюванні Олександром Великим Персії та в Стародавньому Римі (301 р. до н.е.), коли Е. Діоклетіан установив контроль за цінами на близько 1000 найменувань товарів. Як правило, інфляційні процеси були безпосередньо пов’язані з війнами, епідеміями, тривалими неврожаями, іншими стихійними лихами, що спричинювали шокові зміни в чисельності населення. У ХІХ ст. в Англії та Франції термін «інфляція» використовувався для пояснення надмірного зростання грошової маси, що призводило її знецінення. Остаточно цей термін було введено в науковий обіг, щоб теоретично відобразити певний стан економіки після Другої світової війни. Проте далеко не всяке зростання цін є інфляційним. Якщо, наприклад, ціни на одні групи товарів чи послуг зростають, і досить суттєво, а на інші групи — зменшуються, так що загальний рівень цін не змінюється, то таке зростання цін не є інфляційним. Зростання цін, зумовлене поліпшенням якості продукції, намаганням позитивно вплинути на стан довкілля (що потребує зростання витрат), зміною соціальних пріоритетів тощо також не є інфляційним.

Мета курсової роботи — визначення поняття інфляції, її основні типи, види та наслідки та виявити шляхи подолання інфляції в Україні та в світі.

Для досягнення зазначеної мети було визначено наступні завдання:

— проаналізувати засади вивчення інфляції у сучасній економічній науці;

— з'ясувати підходи до приборкання інфляційних процесів у українській економічній науці;

— виявити вплив інфляції на соціально-економічний розвиток країн світу.

Об'єкт курсової роботи — інфляція, її шкідливий вплив на економіку різних країн та України окремо .

Предмет дослідження — процес аналізування інфляції.

У роботі використовувалися аналіз, порівняльні, статистичні методи та методи теоретичного рівня.

РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ ІНФЛЯЦІЇ ТА ФОРМИ ЇЇ ПРОЯВУ

1.1 Теоретичні концепції, сутність та види інфляцій

Інфляція існує практично у всіх країнах світу. Її суть полягає в тому, що національна валюта знецінюється відносно товарів, послуг та іноземних валют, які зберігають відносну стабільність своєї покупної спроможності. Деякі вчені економісти до цього переліку додають і золото, надаючи йому роль загального еквіваленту поряд із грошима. Як економічне явище, інфляція характеризує якісний стан грошового обігу в умовах, коли перестає діяти механізм автоматичного забезпечення купівельної спроможності. Вважається, що її поява пов’язана навіть із виникненням та функціонуванням грошей. Інфляцією вважають знецінення грошей, спричинене диспропорціями в суспільному виробництві й порушенням законів грошового обігу, яке виявляється у стійкому зростанні цін на товари і послуги.

Залежно від механізму прояву розрізняють таки види інфляції:

— інфляція попиту (надмірний випуск паперових грошей) — надлишковий попит призводить до підвищення цін, тому що виробничий сектор не в змозі збільшити реальний обсяг продукції;

— інфляція пропозиції (скорочення виробництва товарів) — підвищення витрат на одиницю продукції зменшує прибутки й обсяг продукції, який фірми готові запропонувати при даному рівні цін;

Інфляція залежно від ознак поділяється на таки види:

1. за причинами породження: інфляція попиту, інфляція витрат (пропозиції);

2. залежно від темпів зростання цін: помірна (повзуча), галопуюча, гіперінфляція, дезінфляція, дефляція;

3. за здатністю держави впливати на інфляцію: контрольована та неконтрольована ;

4. за інтенсивністю втручання держави у сферу грошового обігу: відкрита, прихована, підкріплена та непідкріплена;

5. за здатністю адаптації економіки до темпів зростання: збалансована та незбалансована;

6. за очікуванням суб'єктів стосовно тенденцій та темпів зміни рівня цін: очікувана та неочікувана;

7. за сферою, влив держави на яку зумовив стійке зростання цін: кредитна, структурна, спричинена податками, спричинена зростанням зарплати;

8. за мірою відкритості економіки: внутрішня та зовнішня (імпортована) Розмаїття форм вияву інфляції потребує різних підходів до визначення причин та механізмів інфляційного процесу. Умовно всі теоретичні концепції інфляції можна розділити на дві групи: економічні (монетарні та немонетарні) та неекономічні (природні та політичні)

Оскільки інфляція як явище виникла водночас з паперовими грошима, при золотомонетному обігу надлишку грошей її просто не може бути. З огляду на це розрізняють «класичну» й сучасну інфляцію.Для «класичної» інфляції (XVIII-XIX ст.) характерними є її тимчасовість. Вона виникла за надзвичайних обставин (тривалі війни, що збільшували видатки держави, тощо). Сучасна інфляція має хронічний (сталий) характер. Вона перетворилася на постійний елемент процесу відтворення. Демонетизація золота, розрив зв’язків між паперовими, чековими і кредитними грошима і золотом надали рухові грошової маси автономного характеру стосовно незалежних від обігу товарів, їх пропозиції.Хоча, як зазначалося, причиною інфляції спочатку вважали повсюдний перехід до паперових грошей, та навіть після того, як грошова емісія була взята під суворий контроль,інфляція не зникла. Виявилося, що виникнення інфляції може мати різні причини і сама вона буває різною.Інфляція може мати помірний перебіг — бути «повзучою», при цьому виді інфляції ціни зростають не більш ніж на 10% на рік. Така інфляція дає змогу ефективно коригувати ціни відповідно до змінних умов виробництва і попитую «Галопуюча» інфляція, коли ціни зростають від 20 до 200% на рік, є вже серйозною проблемою для економіки, хоча зростання цін ще не важко передбачити і включити до параметрів усіляких контрактів та угод. Найзгубнішою для економіки є гіперінфляція, яка демонструє астрономічне зростання кількості грошей в обігу і, як наслідок, — катастрофічне зростання цін на товари. Роль самих грошей у таких випадках відчутно зменшується — і тоді населення та промислові підприємства переходять на інші, менш ефективні форми розрахунку, наприклад-бартер. В окремих випадках з’являються окремі паралельні валюти, помітно зростає роль іноземних валют. Гіперінфляція завдає відчутного удару навіть по найзаможнішим прошаркам суспільства. Також інфляція може бути збалансованою і незбалансованою. При збалансованій інфляції ціни піднімаються відносно помірно і водночас — на більшість товарів і послуг. У цьому випадку за результатами середньорічного зростання цін піднімається відсоткова ставка державного банку і таким чином ситуація стає рівносильна стабільним цінам. У випадку незбалансованої інфляції ціни на різні товари і послуги піднімаються неодночасно і по-різному на кожний тип товару. Існує також очікувана і неочікувана інфляція. Очікувану інфляцію можна спрогнозувати на будь-який період часу і вона, зазвичай,є прямим результатом діянь влади. Прикладом може бути лібералізація цін у Росії в 1992 році і відповідний прогноз росту цін напередодні - у грудні 1991р. Неочікувана інфляція характеризується неочікуваним стрибком цін, що негативно відбивається на податковій системі і грошовому обігу.У випадку присутності у населення інфляційних очікувань так ситуація викличе різке збільшення попиту, що само по собі створює труднощі в економіці і змінює реальну картину суспільного попиту, що веде до збою в прогностичних тенденціях нерішучості уряду ще збільшити інфляційні очікування, які вестимуть до зростання цін. Але коли раптовий стрибок цін відбувається в економіці, не зараженій інфляційними очікуваннями, виникає так званий «ефект Пігу» — різке падіння попиту населення у надії на швидке зниження цін. А внаслідок зниження попиту виробник змушений знизити ціну — і все повертається у стан рівноваги.Всі ці види інфляції існують лише при відкритому її стані, тобто при відносно вільному ринку. При прихованій інфляції зростання цін на товари і послуги може не спостерігатися, а знецінення грошей може виражатися в дефіциті пропозиції.

Отже, сьогодні інфляцію слід розглядати як тривале та нерівномірне зростання цін, наслідком якого є знецінення сучасних грошей. Державі, щоб не перетворити монетарну політику у джерело обурення населення, необхідно дуже виважено підходити до регулювання цін, бо можливі помилки у виборі моментів начала цього регулювання, саме, і можуть призвести до обурення.

економіка інфляції евросоюз україна

1.2 Причини походження інфляції, стадій її розвитку та показники виміру

Причиною інфляції спочатку вважали повсюдний перехід до паперових грошей. А що ж можна віднести до справжніх інфляційних причин зростання цін?

Неекономічні теорії можна умовно розподілити на природні - зумовлені стихійними лихами, серйозними технологічними аваріями, епідеміями тощо, та політичні - зумовлені війнами, мілітаризацією економіки та ін. Тривалі катаклізми в природі можуть суттєво вплинути на обсяги виробництва аграрного сектора економіки. Якщо частка цього сектора в загальній структурі економіки значна, то це призведе до відчутного зростання цін насамперед на продовольство, а потім — і до зростання загального рівня цін. Якщо уряд не зможе вплинути на ситуацію, то це призведе до голоду, що ще більше поглибить інфляційні процеси. Вплив на інфляцію політичних чинників розглянемо на прикладі мілітаризації економіки. Особливість мілітаризованої економіки полягає в тому, що для виробництва військової техніки застосовуються найпередовіші технології, використовуються високоякісні матеріали, залучаються найвищої кваліфікації науковці та інші працівники, праця яких не тільки складна, а й відповідальна, умови роботи — жорсткі, організація виробництва — досконала, рівень інтенсивності та продуктивності праці - високий. Зазначені особливості призводять до вилучення найпередовіших технологій, найдосконаліших матеріалів та найкращих науковців і працівників — виробничників із цивільних галузей, які виробляють продукти для споживчого ринку. Покриття витрат на ВПК лягає важким тягарем на державний бюджет, збільшуючи його видаткову частину і спричинюючи інфляційне фінансування бюджетного дефіциту. Військові витрати створюють додатковий платоспроможний попит, що веде до збільшення грошової маси безвідповідального товарного покриття. Так або інакше, збільшення військових витрат є однією з головних причин хронічних дефіцитів державного бюджету й збільшення державного боргу в багатьох країнах, для покриття якого держава змушена збільшувати грошову масу

Економічні теорії інфляції можна поділити на монетарні та немонетарні. Монетаристи вважають інфляцію чисто грошовим феноменом. Вона зумовлена м’якою грошовою політикою та бюджетною політикою держави — дефіцитним фінансуванням, надмірним розширенням внутрішнього кредиту, помилковою грошовою політикою національного банку. Прихильники монетарної теорії аналізують інфляцію, скориставшись рівнянням обміну:

MV= PY (1.1)

де M — загальна сума грошей, яка необхідна країні для забезпечення грошового обігу протягом року (номінальна кількість грошей);

V — кількість обігу грошей у їх обміні на товари (швидкість обігу грошей);

P — середній рівень цін на товари та послуги в країні;

Y — обсяг товарів і послуг на рік (обсяг національного виробництва). Рівняння грошового обігу запропоноване американським економістом І. Фішером. Воно показує, що загальна сума грошей, яка витрачається в економіці впродовж року, дорівнює загальній вартості вироблених товарів, наданих послуг, виконаних робіт.

Найважливіші причини інфляції:

— диспропорційність, або незбалансованість, державних витрат і доходів, що виявляється в дефіциті державного бюджету. Якщо цей дефіцит фінансується за рахунок активного використання «друкарського верстату», це призводить до збільшення маси грошей в обігу, а відповідно і до інфляції;

— інфляційне зростання цін може відбуватись, якщо фінансування інвестицій здійснюється аналогічними методами. Особливо інфляційне небезпечними є інвестиції, пов'язані з мілітаризацією економіки.

— із зростанням відкритості економіки тієї чи іншої країни все більшим втягуванням її у світогосподарські зв’язки збільшують небезпечність «імпортованої» інфляції.

— інфляція набуває само підтримуючий характер в результаті інфляційних очікувань.

Іноді дослідники відзначають і деякі другорядні причини інфляції:

— імпортована інфляція — внаслідок інфляції в країні-експортері, зростання цін імпортних сировинних товарів і, як наслідок, товарів власного виробництва в країні-імпортері;

— інфляція очікування — очікування інфляції стимулює ажіотажний попит, що веде до підвищення цін. Одним з наслідків цього явища може бути скорочення інвестицій, що спричиняє інфляцію пропозиції в майбутньому;

— дефіцит державного бюджету — зростання внутрішнього боргу здійснює певний інфляційний тиск на курс грошової одиниці.

Багато вчених Заходу і України вирізняють той фактор, що подолання інфляційних очікувань населення і виробників — є найважливішим завданням антиінфляційної політики.

Безліч причин інфляції відзначаються практично у всіх країнах. Як, зрештою,і комбінаційна залежність від конкретних економічних факторів. Так, відразу після Другої світової війни в Західній Європі інфляція була пов’язана з гострим дефіцитом багатьох товарів. У наступні роки головну роль у розкачуванні інфляційного процесу почали відігравати державні витрати, співвідношення «ціна-заробітна платня», перехід інфляції з інших держав і деякі інші фактори.

Отже, головними причинами інфляції є диспропорційність державних витрат і доходів, інфляційне зростання цін, зростання відкритості економіки певної країни та інфляційні очікування.

1.3 Вплив інфляції на економіку

Економічний цикл проявляється періодичним падінням і зростанням ділової активності при повторенні протягом кількох років від кризи до піднесення в економіці. Цикл складається з таких чотирьох фаз: криза, депресія, пожвавлення і піднесення

Економічна криза відображається завершенням попереднього періодичного циклу та утворенням початку наступного. Характерні ознаки економічної кризи:

1. скорочення обсягів виробництва;

2. зростання запасів;

3. зростання рівня безробіття;

4. зростання процентної плати по кредиту;

5. падіння рівня заробітної плати і прибутків підприємств;

6. відчутне падіння цін;

7. масове закриття підприємств і збільшення банкрутств.

Депресія являє собою таку фазу циклу, якій притаманний застій виробництва. Основні характерні ознаки депресії:

1. зменшення процентної ставки по кредиту;

2. високий рівень безробіття, але стабільний;

3. оновлення основного капіталу;

4. призупинення падіння рівня цін;

5. призупинення скорочень обсягів виробництва;

6. зменшення запасів.

Пожвавлення — це така фаза циклу, при якій проявляється зростання ділової активності рівня докризового стану економіки країни. Характерні ознаки пожвавлення:

1. зростання обсягів виробництва;

2. нарощення інвестицій;

3. скорочення безробіття;

4. зростання зайнятості;

5. збільшення платоспроможного попиту;

6. зростання рівня цін;

7. зростання рівня доходів;

8. відчутне зменшення запасів.

Піднесення виступає саме такою фазою циклу, за якого обсяг виробництва перевищує попередній цикл і перевищує докризовий розвиток економіки. При цій фазі циклу відбувається справжній економічний бум і здійснюється на багато швидше економічне зростання. Після чого починає готуватися наступний спад і новий економічний цикл.

Західні науковці стверджують, що помірна інфляція сприяє нормальному економічному розвитку, оскільки незначна інфляція стимулює зростання грошової маси. Саме зростання грошової маси в обігу стимулюють здешевлення кредитів, зростання виробництва та активізації інвестиційної діяльності. Зростання виробництва призведе до відновлення ринкової рівноваги між грошовою і товарною масами при незначному підвищені рівня цін. Інфляція вважається негативною при досить високих темпах її розвитку. Позитив помірної інфляції веде до стимулювання інвестиційного процесу і одночасно до знецінення грошей.

За характерних особливостей галопуючої інфляції в економіці відбувається стрибкоподібне і нерівномірне зростання рівня цін, що негативно впливає на економіку. Підприємці постійно підвищують ціни на свої товари та послуги, банки підвищують відсоткові ставки за надані кредити, купівель на спроможність населення невпинно падає. Постійно здійснюється коригування стовно соціальної політики. Економіка країни перебуває у фазі напруження, щодо координації та регулювання міжгалузевих зв’язків. За галопуючу інфляції обмаль часу для узгодження певних дій стосовно прогнозованості та стабільності розвитку економіки. Коли економіка країни не в змозі втримати галопуючу інфляцію і продовжує набирати оберти, тоді вона перетворюється на гіперінфляцію. У країнах, які розвиваються, переважає галопуюча інфляція. Галопуюча інфляція здійснює кризу грошової системи, а гіперінфляція призводить до її краху.

При гіперінфляції відбувається дуже складна ситуація, а саме: астрономічні темпи зростання цін, гроші втрачають свої функції і вартість, зникають з обігу купюри низьких номіналів, розвивається платіжна криза, падає роль грошей, руйнується добробут всіх верств населення. За катастрофічних умов гіперінфляції масово банкрутують підприємства і припиняють свою діяльність підприємці, а також руйнуються господарські зв’язки. Люди починають купувати товари, які можуть слугувати частковим засобом збереження (дорогоцінні метали, нерухомість та ін.). У 1993 р. Україна пережила гіперінфляцію. Відкриту інфляцію можна аналізувати, вимірювати, розкривати деякі варіанти для усунення чи приборкання. Крім відкрито інфляції спостерігається прихована інфляція. Вона проявляється у наявному дефіциті товарів і наданих послуг, створюється обмежений споживчий попит, за якого зростання цін не спостерігається. Ознаки прихованої інфляції проявляються у встановленні жорсткого державного контролю за цінами та на деякий час замороженням цін і доходів.

Отже з’ясували, що інфляція може по-різному впливати на національну економіку. Помірна інфляція існує завжди, вона стимулює економіку о розширення, здійснюючи загалом позитивним вплив. Проте і в помірній інфляції є негатив — вона має здатність переростати у галопуючу, а далі і в гіперінфляцію. Останні дві форми інфляції руйнують національну економіку. Тому обов’язковою функцією будь-якого уряду є регулювання інфляційних процесів та стримування темпу інфляції, ефективне впровадження антиінфляційної політики.

Висновки по розділу 1:

1. Сьогодні інфляцію слід розглядати як тривале та нерівномірне зростання цін, наслідком якого є знецінення сучасних грошей. Державі, щоб не перетворити монетарну політику у джерело обурення населення, необхідно дуже виважено підходити до регулювання цін, бо можливі помилки у виборі моментів начала цього регулювання, саме, і можуть призвести до обурення.

2. Головними причинами інфляції є диспропорційність державних витрат і доходів, інфляційне зростання цін, зростання відкритості економіки певної країни та інфляційні очікування.

3. Інфляція може по-різному впливати на національну економіку. Помірна інфляція існує завжди, вона стимулює економіку о розширення, здійснюючи загалом позитивним вплив. Проте і в помірній інфляції є негатив — вона має здатність переростати у галопуючу, а далі і в гіперінфляцію. Останні дві форми інфляції руйнують національну економіку.

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ІНФЛЯЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ УКРАЇНАХ СВІТУ

2.1 Причини і особливості інфляційного процесу у США

Перш ніж перейти до аналізу інфляції в США, слід зазначити основні економічні показники (індикатори), які її характеризують:

1. індекс споживчих цін (consumer price index), що відображає динаміку вартості кошика споживчих товарів і послуг. Він визначається шляхом вимірювання рівня цін на споживчі товари та послуги;

2. індекс роздрібних цін (retail price index) — показник, що вимірює середній рівень цін на роздрібному ринку. Ціни на предмети розкоші, як правило, в розрахунок не приймаються;

3. індекс вартості життя (cost of living index) — відображає зміну ринкової вартості основних елементів споживчих витрат, пов’язаних з ростом роздрібних цін на товари і тарифів на послуги. Він використовується для коригування реальних доходів населення в умовах хронічної інфляції. Набір товарів і послуг, що враховується при розрахунку даного показника, постійно розширюється.

Зазвичай при розрахунку індексу враховуються ціни на продукти харчування, одяг, паливо і т.д. Всі перераховані показники розраховуються «BureauofLaborStatistics» і публікуються щомісячно, починаючи з 1919 року. Статистичні дані на кінець місяця, в якому вони опубліковані, служать найбільш популярним методом вимірювання інфляції в США. За час свого існування метод розрахунку цього показника неодноразово змінювався, адаптуючись до поточних умов. Наприклад, до скорочення окремих видів продуктів у воєнні роки, нових даних перепису населення, зміни звичок споживання.

Потрібно відзначити, що індекс споживчих цін у період з 1957 по 2007 р. збільшився більш ніж у 7 разів, притому, що на окремі товари і послуги зростання цін було більш значним. Для наочності можна навести тільки два приклади:

1. поштова марка в 1950 р. коштувала 3 центи, а в 2012 р. — 45 центів (зростання відбулося в 15 разів).

2. гамбургер «Біг Мак» вперше з’явився в мережі «McDonalds» в 1962 р. і коштував 45 центів, сьогодні його ціна 3,22 долара (зростання відбулося в 9 разів) В останні роки намітилася певна тенденція у поведінці виробників товарів і послуг. Щоб не лякати споживача, виробники продовольчих товарів не збільшують ціну на конкретний продукт, а зменшують його кількість в упаковці або його вагу. Наприклад, кількість пакетиків розчинної кави в упаковці компанії «Nescafe» зменшилася з 10 до 6−8 залежно від сорту, а також зменшилася вага піци.

Аналізуючи рівень інфляції в США, не треба забувати, що вона тісно пов’язана з рівнем безробіття, продуктивності та оплати праці. Безробіття, хоча і повільно, але знижується. Станом на 7 грудня 2012 р. її рівень був 7,7%, продуктивність праці в третьому кварталі 2012 року зросла на 2,9%, а оплата праці - на 1,9%. Встановлена законом годинна ставка оплати праці зросла з 75 центів в 1950 р. до 7,25 дол. в 2009 р., тобто майже в 10 разів.

Існує ще один важливий показник, обумовлений інфляцією — індексація (автоматичне підвищення або пониження рівня зарплати, цін, процентних ставок і т.д. залежно від зміни перерахованих вище індексів). Якщо розглянути показник інфляції в історичному плані з 1914 по 2012 р., то в середньому за цей період він був на рівні 3,4%. На думку ряду економістів, реальний рівень середньорічної інфляції за останні 20 років становить 7,5−8,4%. Найвищий показник інфляції був у червні 1920 р. — 23,7%. До Другої світової війни рівень цін в США був відносно стабільним, потім настав період неухильного зростання індексу цін. Період значної інфляції тривав з 1973 року до 1980;х років. Таке положення було пов’язано, насамперед, з нафтовим ембарго з боку країн ОПЕК (країн-експортерів нафти). Зростання цін на нафту викликало різке зростання інфляції, і в 1970;х рівень інфляції піднявся до 10%. Крім того, відбулася інфляція долара США по відношенню до золота. У 1971 році відбулася відмова від обміну долара на золото за фіксованим курсом. У тому ж році була проведена девальвація долара майже на 8% і почався перехід до плаваючих обмінних курсів валют. З цього моменту стали друкувати долари у великих кількостях.

Наприклад, в 2005 році в обігу було 760 млрд. Доларів, причому більша частина — за межами США, а в 2008 році в обігу було 875,3 млрд. дол. Але емісія долара? тільки частина проблеми, інша частина — це держборг США, який неухильно зростає: 2005 — 8 трлн. доларів, 2010 — 10 трлн. доларів, а в 2012 р. ?161трлн.дол.

В останні роки збільшення інфляції долара сталося в усьому світі. Щоб оцінити його інфляцію, зазвичай використовують золото як міру цінності протягом багатьох століть. За основу береться вартість троянської унції на кінець року. Наприклад, за період з 1997 р по 2001 р вартість золота була майже постійною: 1997 — 289 доларів, 2001 — 276,5 долара. Але з 2002 р золото почало суттєво дорожчати, тобто долар по відношенню до золота став знецінюватися: 2002 — 343 долара, 2007 — 837 доларів, 2010 р.- 1400 доларів, 2012 — 1700 доларів. В середньому за останні роки інфляція долара по відношенню до золота становить 20% річних.

Накачування економіки США доларами у величезних кількостях для стимулювання її відновлення і подальшого розвитку сприяє зростанню інфляції, тобто купівельна спроможність долара знижується, і в перспективі буде продовжувати знижуватися. Політика кількісного пом’якшення увазі купівлю Федеральним резервом боргових зобов’язань США. Натомість придбаних на ринку цінних паперів утворюється ліквідна маса, яку мобілізують за рахунок друкарського верстата. В таких умовах відношення грошової маси до ВВП зростає, що тисне на національну валюту. Різко дорожчає сировина, сталь, основні кольорові метали, долар же знецінюється.

Крім того, якщо за офіційними даними в США немає високої інфляції, значить, долари друкуються для інших країн, і інфляція долара відбувається в інших країнах. Відомий американський економіст Мілтон Фрідман стверджує, що інфляція — симптом монетарної політики. Він вважає, що не буде сюрпризом побачити інфляцію 10−15% в межах найближчих 5 років: «Я хочу нагадати кожному, що інфляція передбачає зниження цінності (купівельної спроможності) долара, а не зростання цін. Ціни ростуть на виробництво, на транспорт у вигляді податків на доходи, на продажу, на сирі матеріали. Вартість на товари та послуги має тенденцію постійно збільшуватися. Це те, що ми називаємо інфляцією. Якщо ви вирішили економити, наприклад, на пенсію, на придбання будинку, на оплату навчання дітей, треба пам’ятати, що їх вартість в майбутньому буде більше, ніж сьогодні «.

Можна зробити висновок, що за офіційними даними в США немає високої інфляції, значить, долари друкуються для інших країн, і інфляція долара відбувається в інших країнах.

2.2 Сутність та наслідки інфляції у країнах Євросоюзу

Ми вже знаємо, що надлишок грошей в обігу шкідливий для країни, адже веде до інфляції, але небезпечною є і нестача грошей в обігу або дефляція.

Дефляція веде до кризи надвиробництва, нестача грошей породжує зменшення сукупного попиту, що знову ж таки загрожує скороченням масштабу виробництва, безробіттям, зниженням добробуту населення тощо.

Отже, Європейський центробанк готується до кількісного пом’якшення. Аргументи Німеччини про те, що скупка державного боргу у обтяжених позиками країн створює моральні проблеми, заглушають побоювання дефляції. Але хвороба Єврозони не в низькому темпі зростання цін.

Легко зрозуміти, чому багато економістів стурбовані дефляцією в Європі. Згідно з недавнім звітом брюссельського аналітичного центру Bruegel, 30% інфляційної кошика Єврозони показує негативні значення, і це без урахування недавнього різкого падіння цін на нафту. Звучать прогнози, що Європу чекає «втрачене десятиліття», як це сталося з Японією.

Однак немає жодних свідчень зв’язку між дефляцією та низьким ростом. За даними Eurostat, в другому і третьому кварталах цього року дефляція спостерігалася у 8 країнах Європейського союзу: Бельгії, Болгарії, Греції, Франції, Угорщині, Нідерландах, Польщі та Румунії. Це означає, що гармонізований індекс споживчих цін у цих країнах у вересні виявився нижче березневого рівня. Данія показує нульову інфляцію. Тим не менш, з усіх цих країн тільки Греція демонструє негативне зростання в порівнянні з аналогічним періодом минулого року.

Дійсно, якщо дивитися на розмір ВВП за даними Eurostat, середній темп зростання в цих країнах (крім Румунії, по якій у Європейського статистичного агентства немає вихідних даних для розрахунку ВВП) за результатами двох кварталів був вищий, ніж в зоні євро в цілому: 1, 3% порівняно з 0,5%.

Економісти пояснюють небезпеку дефляції так: коли ціни падають, споживачі відкладають покупки і перестають брати кредити — це класична популярна концепція належить нобелівському лауреату Полу Кругману. Але, виходить, у реальному житті це працює інакше — принаймні, судячи по Європі. У країнах ЄС, де в другому і третьому кварталі 2014 спостерігалася дефляція, витрати приватних осіб в основному збільшувалися (даних по Болгарії немає).

Рис. 2.1 Дефляція, ріст та витрати населення

Виходить, споживач, особливо небагатий, може бути не таким раціональним, як вважають економісти. Якщо він може дозволити собі покупку, він її робить, не озираючись на індекс споживчих цін на майбутній місяць. Інший прогноз припускає, що якщо ціни йдуть вниз, то компанії також знижують інвестиції, чекаючи падіння прибутку. Це також не було вірно для Європи в середині 2014 року. Дані Eurostat показують, що вкладення в основний капітал зросли в усіх країнах, де спостерігалася дефляція, крім Франції. І тому є причина: якщо споживчі витрати зростають, немає сенсу урізати інвестиції.

Можливо, ефект, описаний Кругманом, ще себе проявить. Але навіть якщо ЄЦБ для підвищення попиту наповнить фінансову систему Європи готівкою, це буде штучне зростання, і він довго не протримається. Тому що причини відставання Європи від США не в більш суворої кредитно-грошовій політиці.

Найбільші європейські економіки обтяжені роздутими системами соціального забезпечення та обмеженнями на ринку праці. У Німеччині роздріб не зміг переконати уряд дозволити роботу магазинів по неділях, а Франція відома своїм 35-годинним робочим тижнем. Прем'єр-міністр Італії Маттео Ренці тільки зараз намагається провести закон, що дає можливість звільнити працівника з безстроковим контрактом. В Іспанії, яка успішно знижувала вартість робочої сили 2011 року, працівник як і раніше автоматично отримує 30 днів оплачуваної щорічної відпустки, до яких додаються 12 святкових вихідних — це більше, ніж після 20 років роботи на одному місці роботи в США.

Країни Східної Європи, які були в поганому становищі після падіння комунізму, тепер показують одні з найвищих темпів зростання в ЄС. Латвія, Литва та Естонія створили умови для бізнесу, які опинилися ближче до американської моделі, ніж до європейської і цього року зростали швидше, ніж Європа в середньому. В основних європейських країнах позбавлення від зайвих соціальних витрат і обмежень могло б підштовхнути економічне зростання, але для політиків це означатиме програш на наступних виборах. У цьому тупику уряду воліють позичати. Тепер ЄЦБ купить частину їх боргів, наслідуючи політиці кількісного пом’якшення, використаної в США.

Але реальних проблем це не вирішить. Якщо Європа хоче високих темпів зростання, у США потрібно запозичувати не грошові трюки, а підприємницьку жорсткість. А якщо скорочення нерівності - головний політичний пріоритет, варто звикати до низьких темпів зростання в якості плати за ці досягнення.

Держава несе відповідальність як за інфляцію, так і за дефляцію, адже саме вона здійснює емісію грошей, тому повинна враховувати дію закону грошового обігу.

2.3 Причини інфляції у країнах, що розвиваються

У країнах, що розвиваються переважають галопуюча інфляція і гіперінфляція. Причому фактори, форми та соціально-економічні наслідки інфляції, а також підходи до вироблення і здійснення антиінфляційних заходів в різних країнах обумовлюються особливостями їх економічного розвитку.

Країни, що розвиваються з економічних умов і факторів інфляції можна класифікувати наступним чином.

До першої групи належать країни, що розвиваються Латинської Америки — Аргентина, Бразилія, де відзначаються відсутність економічної рівноваги, хронічний дефіцит державного бюджету, використання у внутрішній політиці механізму друкарського верстата і постійної індексації всіх фондів, а у зовнішньоекономічній сфері - систематичне зниження курсів національних валют. Для цих країн характерна гіперінфляція, викликана головним чином фінансуванням бюджетного дефіциту і пов’язаної з ним надлишкової емісією грошей, в результаті чого відбувається щорічне знецінення грошей в кілька тисяч відсотків на рік

До другої групи належать Колумбія, Еквадор, Венесуела, Бірма, Іран, Єгипет, Сирія, Чилі. У них також спостерігається відсутність економічної рівноваги, у фінансовій політиці чітко простежується упор на дефіцитне фінансування і кредитну експансію. Інфляція в цих країнах тримається в «галопуючих межах» (середньорічний приріст цін — 20−40%); проводиться індексація, яка нерідко носить частковий характер. Відзначається високий рівень безробіття.

Країни третьої групи — Індія, Індонезія, Пакистан, Нігерія, Філіппіни, Таїланд — характеризуються обмеженим економічним рівновагою і значним надходженням іноземної валюти від експорту. Інфляція тримається в межах 5−20%, застосовується часткова індексація доходів. Велика безробіття, в тому числі і прихована.

Країни четвертої групи — Сінгапур, Малайзія, Південна Корея, ОАЕ, Катар, Саудівська Аравія, Бахрейн — мають достатній ступінь економічної рівноваги. Інфляція тут тримається в «повзучих формах» (1−5%), введено суворий контроль за зростанням цін. Економіка функціонує в умовах розвинутого ринку. Важливу роль в якості антиінфляційного ефекту грають експорт і приплив іноземної валюти. Безробіття зберігається на помірному рівні.

До п’ятої групи належать колишні соціалістичні країни, прирівняні до світу, що розвиваються (Китай, Польща, В'єтнам). Ситуація в цих країнах, включаючи і положення з інфляцією, органічно пов’язана з переходом від командно-адміністративної системи до ринкової економіки.

Серед факторів гіперінфляції в зазначених країнах, як і в країнах першої групи, висуваються :

ь по-перше, проблема фінансування на базі хронічного дефіциту державного бюджету, через який проявляється більшість грошовихі не грошових чинників інфляції;

ь по-друге, структурні чинники (наприклад, важливою причиною гіперінфляції в Бразилії та Аргентині був надзвичайний зростання інвестицій у важку промисловість, що не приносить швидкої віддачі);

ь по-третє, диспропорційність між більш прискореним зростанням цін на промислову продукцію в порівнянні з цінами на сільськогосподарську.

Структурні фактори інфляції не тільки обумовлюють прискорення зростання цін, тобто створюють ситуацію «інфляції витрат», а й роблять великий вплив на розвиток «інфляції попиту». Протиріччя між розвитком виробництва і вузьким внутрішнім ринком намагаються в цих країнах усунути, з одного боку, шляхом дефіцитного фінансування (за допомогою друкарського верстата), а з іншого — залученням в зростаючих обсягах іноземних позик. В результаті в таких найбільших латиноамериканських країнах, як Бразилія і Аргентина, виникли величезні внутрішні і зовнішні борги. У той же час збільшення зовнішньої заборгованості викликає поява чинника посилення інфляції - так званої доларизації. Даний процес пов’язаний з привілейованим становищем долара або іншою сильної валюти перед національною валютою, а це не тільки не стимулює приплив іноземних інвестицій, а й призводить до втечі капіталів з країни.

Отже,інфляція є основною проблемою у країнах, що розвиваються. Тому, на мою думку, їм потрібно проводити більш жорстку антиінфляційну політику, бо висока інфляція цих країн ставить під загрозу стабільність світової економіки.

Висновки по розділу 2

1. За офіційними даними в США немає високої інфляції, значить, долари друкуються для інших країн, і інфляція долара відбувається в інших країнах.

2. Якщо Європа хоче високих темпів зростання, у США потрібно запозичувати не грошові трюки, а підприємницьку жорсткість. А якщо скорочення нерівності - головний політичний пріоритет, варто звикати до низьких темпів зростання в якості плати за ці досягнення. Держава несе відповідальність як за інфляцію, так і за дефляцію, адже саме вона здійснює емісію грошей, тому повинна враховувати дію закону грошового обігу.

3. Інфляція є основною проблемою у країнах, що розвиваються. Тому їм потрібно проводити більш жорстку антиінфляційну політику, бо висока інфляція цих країн ставить під загрозу стабільність світової економіки.

РОЗДІЛ 3. СУТНІСТЬ ІНФЛЯЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ В УКРАЇНІ

3.1 Причини походження та види інфляції в Україні

Україна успадкувала нежиттєздатну дефіцитну економіку, а разом з нею — величезний інфляційний потенціал. Низький рівень ефективності виробництва та якості продукції, державний монополізм і відсутність конкуренції, розбалансована структура виробництва з низькою часткою предметів споживання, надмірне зношення основних фондів, гіпермілітарізація тощо становили сприятливий грунт для розвитку інфляції в Україні на початку 90-х років.

Уже в 1991 р. Україні охопила глибока інфляція, з якої вона виходила більш як десять років. Інфляційний процес в Україні можна розділити на два основні етапи та пояснити групами основних причин.

Відкритий вибух інфляції відбувся в січні 1992 року, коли були «відпущені» всі ціни. С цього моменту інфляційний процес став швидко розвиватися. З наведених даних (див. табл.2) видно, що в 1992;1993 рр. інфляція в Україні досягла гіпервисокого рівня (2100,00 та 10 256,00% відповідно), що є найбільш вражаючою особливістю інфляційного процесу в Україні. Внаслідок лібералізації цін, надмірних заощаджень та інфляційних очікувань з боку всіх суб'єктів господарювання у 1991;1992 рр. зростання платоспроможного попиту не задовольнялось пропозицією товарів і послуг на ринку (ціни зростали значно швидше, ніж зростала грошова маса: 162,5; 191,0; 531,0%; див. табл.1).

Таблиця 1. Розвиток інфляційного процесу в Україні у 1991;2008 рр.

Висока інфляція, поєднавшись із безпрецедентним падінням обсягу національного виробництва, означала гіперстагфляцію, яка стала найвідмітнішою рисою вітчизняної економіки в 1992;1995 рр.

Уже в 1994 р. темп інфляції знизився порівняно з 1993 р. у 20,4 разу (10 256,0% >501%…) через здійснення урядом декількох спроб обмежити емісію грошей, щоб стримати інфляцію (уперше за 4 роки темп зростання цін значно відстали від темпів зростання маси грошей (71,6%>132,4%>103,5%…). Проте ці спроби були невдалі. У 1994 р. уряд намагався застосувати адміністративні методи для обмеження темпів зростання цін: уповільнення зростання зарплати, фіксація цін на значну кількість товарів, валютне регулювання тощо. Така політика пригасила темпи зростання цін, але спричинила катастрофічне падіння обсягу виробництва в уже лібералізованій економіці. Нарощування маси грошей (): (1994 р. — 700,0%>1995 р. — 213,0%>1996 р. — 135,0%) в економіці відбувалось на тлі критичного обвалу національного виробництва (ВВП) (1994 р. — 77,1%>1995 р. — 87,8%>1996 р. — 90,0%), що є абсолютним порушенням закону грошового обігу, порушенням закону рівноваги І. Фішера: MV=PQ (ВВП), де маса грошей (М) повинна бути прямо пропорційною вартості товарів і послуг, які виробляються в країні [PQ (ВВП)].

Такої високої інфляції не зазнала жодна з країн за мирних умов. Так, у Росії в перші роки перехідного періоду найвищою була інфляція у 1992 р. — 2609,0%, що майже в 4 рази нижче ніж в Україні в 1993 р. У Білорусі найвища інфляція в цей період була в 1994 р. — 2321,0%, що в 4,4 разу нижче ніж в Україні в 1993 р. Серед країн далекого зарубіжжя сучасними «чемпіонами» з інфляції вважаються Аргентина, Перу, Заїр та ін. Проте жодна з них поки що не перевищила «рекорду» України 1993 р. Аргентина найвищу інфляцію мала в 1989 р. — 3389,6%, Перу в 1990 р. — 7481,6%, Заїр в 1992 р. — 3860,0%.

Продумана політика уряду і НБУ у 1996;2005 рр. дала змогу успішно здійснити грошову реформу, що привело до деякої стабілізації цін в Україні (2001;2005рр.)

У 2006;2008 рр. починається новий виток розвитку інфляційних процесів в Україні. На цю динаміку цін дуже негативно позначився надмірно прискорений перехід Росії до торгівлі енергоносіями за світовими цінами. Внаслідок цього спостерігається нестерпний шок пропозиції, який підірвав енергомістку економіку України, а також постійні політичні свари, негативне сальдо торгівельного балансу (до 10% ВВП), спекуляції на валютному ринку, надмірні соціальні витрати держави, зростаючий дефіцит державного бюджету та покриття його додатковою емісією грошей, кредитна експансія долара тощо — все це «розхитало» стабільність та довіру до національної грошової одиниці та збільшило інфляційні очікування населення. У вересні 2008 р. почалась економічна криза, яка супроводжується не тільки інфляційними процесами, а й падінням національного виробництва (до 25%), безробіття (до 3,5% працездатного населення), зростанням валового зовнішнього боргу (на кінець 2008 — 101 млрд. дол. США — 56% до ВВП), криза неплатежів та банкрутство 10 найбільших банків України тощо.

На сьогоднішній день Національний банк України (НБУ) очікує зниження рівня інфляції до 30% до кінця 2015 року. Про це в ході наради заявив виконуючий обов’язки заступника голови НБУ.

" Зараз рівень інфляції ми фіксуємо на рівні 34,5%, але до кінця року очікуємо зворотну тенденцію, зокрема, зниження до 30%. У наступному ж році (2016 — Ред.) Ми сподіваємося на серйозне зниження інфляції - до рівня 13- 14% «, — цитує Сологуба прес-служба НБУ.

При цьому темп падіння ВВП прогнозується в 2015 р. на рівні 7,5%. За поточним прогнозом НБУ, темп падіння ВВП оцінюється на рівні 7,5%. Проте вже в наступному році є всі шанси вийти на позитивні темпи зростання — 2−3%.

НБУ вважає, що ситуація з торговим балансом України нормалізувалася: відбулося істотне зниження імпорту (мінус 34%) на тлі корекції експорту товарів (мінус 32%). Крім того, в Нацбанку зазначають, що ажіотажного попиту на валюту за останній місяць не спостерігалося. Також експерти попереджають, що в Україні накопичується відкладений попит на долари.

Як повідомлялося, міністр фінансів Наталія Яресько спрогнозувала, що курс долара на найближчі чотири роки складе 22 — 24 грн / дол за умови реалізації урядом реформ. «Я впевнена, що якщо ми будемо робити все необхідне, щоб реформувати нашу економіку, ми зможемо тримати його (курс — ред.) В діапазоні 22−24» , — сказала Яресько.

Фундаментальний курс долара в Україні за програмою МВФ передбачається на рівні 22 грн / дол до кінця 2015 року при середньорічному показнику 21,7 грн / дол. Курс 21,7 грн / дол також закладений до держбюджету України на 2015 рік.

Можна також навести глобальний графік з динамікою зміни індексу інфляції в Україні за останні 10 років наростаючим підсумком. Тут ми бачимо, що за весь цей період підсумковий індекс інфляції склав 305,9% (мал.2). А в лютому 2015 року індекс інфляції в Україні склав 105,3%, тому можна зробити висновок, що на теперішній час в Україні керує галопуюча інфляція.

Рис. 2 Динаміка індексу інфляції в Україні з 2005 року по 2015 рік

Отже, на інфляцію в даний час основний вплив робить зростання грошової маси, не підкріплений відповідним зростанням ВВП (товарна маса). Для подолання цієї невідповідності необхідне збільшення доходів державного та місцевих бюджетів не за рахунок емісії грошової маси, а за рахунок збільшення податкового навантаження шляхом введення прогресивного прибуткового податку, податку на майно та ін., тобто за рахунок перерозподілу доходів.

3.2 Шляхи подолання інфляції в Україні

Інфляційні процеси в Україні є досить таки не стабільними і відповідно до створених умов мають порівняно великий потенціал до розвитку. Тому актуальним і до кінця не вивченим залишається питання дослідження розвитку інфляційних процесів в сучасній економіці України.

Інфляційні процеси в Україні є досить таки не стабільними і відповідно до створених умов мають порівняно великий потенціал до розвитку. Тому актуальним і до кінця не вивченим залишається питання дослідження розвитку інфляції в сучасній економіці України.

Інфляція — складне, багатофакторне, соціально-економічне явище, яке негативно впливає на економіку країни. Серед причин його розвитку — внутрішні та зовнішні, економічні та неекономічні.

Звичайно, коли йдеться про інфляційні процеси, неможливо обминути питання проведення монетарної політики. У будь-якому разі слід розуміти, що монетарні заходи впливають на цінову динаміку з певним лагом, який в Україні становить від шести місяців до року. Отже, в умовах незначного впливу монетарного чинника на інфляцію для стримування зростання цін доцільніше приймати більш системні рішення.

По-перше, необхідно вжити заходів щодо приведення темпів підвищення рівня життя населення у відповідність із реальними можливостями економіки.

По-друге, слід невідкладно вжити дієвих заходів для поліпшення умов ведення бізнесу, тим самим одночасно сприяючи переспрямуванню частини коштів громадян від споживчого ринку на бізнесові напрями та розширенню пропозиції товарів і послуг на споживчому ринку.

По-третє, уряду необхідно нарешті ефективніше застосовувати наявні в нього ринкові інструменти для приборкання тимчасових — і не дуже — коливань цін на окремі товари та послуги (здійснення політики інтервенцій, антимонопольні важелі тощо). При цьому слід по можливості обмежувати застосування адміністративних важелів.

По-четверте, необхідно нарешті повернутися обличчям до фінансових ринків і вжити справді дієвих заходів щодо їх розвитку. А почати необхідно з розбудови ліквідного та прогнозованого ринку державних цінних паперів, за яким обов’язково підтягнуться й інші сегменти.

Але фахівці нерідко говорять і про позитивні наслідки інфляції. Одні з них вказують на те, що помірна інфляція дає змогу збільшувати обсяг національного виробництва у фазі піднесення. Інші вважають, що проблему відсутності еластичності номінальної зарплати у напрямі зниження можна розв’язати за допомогою інфляції, знижуючи реальну заробітну плату. Ще одна група економістів стверджують: чим вища інфляція, тим нижча природна норма безробіття, що забезпечує певне підвищення темпів економічного зростання. Однак очевидно те, що інфляція, яка виходить за грошову межу, завдає суспільству значених втрат, які в період гіперінфляції сягають гігантських масштабів.

Керування інфляцією представляє найважливішу проблему грошово-кредитної і загалом економічної політики. Необхідно враховувати при цьому багатоскладовий, багатофакторний характер інфляції. В її основі лежать не тільки монетарні, але і інші чинники. При всій значущості скорочення державних витрат, поступового стиснення грошової емісії потрібне проведення широкого комплексу антиінфляційних заходів. Серед них — стабілізація і стимулювання виробництва, вдосконалення податкової системи, створення ринкової інфраструктури, підвищення відповідальності підприємств за результати господарської діяльності, зміна обмінного курсу грошової одиниці, проведення певних заходів з регулювання цін і прибутків.

Нормалізація грошового обігу і протидія інфляції вимагають вивірених, гнучких рішень, що настирливо і цілеспрямовано повинні вводитись в життя.

Отже, інфляція — одне з найдошкульніших явищ сучасної ринкової економіки. Якщо не протидіяти їй, темпи цього явища дедалі швидшають. Але боротьба з інфляцією дуже важка. Навіть коли вдається її помітно знизити, то натомість випливають такі негативні для суспільства результати, як зростання безробіття. Особи, відповідальні за економічну політику, весь час мусять робити вибір між цими двома суспільними межами.

Розглянуті фактори інфляції свідчать про всебічну її чутливість, і лише стабільність у кожній із сфер економіки, як національної, так і світової, сприятимуть зупинці інфляційних процесів в Україні.

Згідно з оцінками фахівців, у вітчизняній економіці закладено сильний інфляційний потенціал, який повільно впливає на економіку України. Для ліквідації інфляційних процесів уряд має прискорити проведення реформ, акцентуючи увагу на структурній перебудові національної економіки та всебічному стимулюванні ринкових відносин та швидкого економічного зростання.

3.3 Вплив інфляційного навантаження на соціальну безпеку України

Становлення ринкової економіки в Україні надає усім суб'єктам фінансово-економічних відносин (державі, суб'єктам господарської діяльності та населенню) якісно нові можливості розвитку самореалізації та перспектив у майбутньому порівняно з багаторічним періодом адміністративно-командної системи правління. Розширюються кордони міжнародної співпраці у сфері освіти, міграції населення, ведення бізнесу тощо. Саме цей час вимагає нового рівня свідомості від усіх суб'єктів фінансово-економічних відносин та адаптації їх до нових умов соціально-економічного існування.

Двадцятирічний досвід економічної та політичної незалежності України дозволяє констатувати різні темпи адаптації та пристосування до умов ринкової економіки. Держава як інститут високого рівня влади, управління і контрою за будь-яких умов використовує переваги свого положення. Суб'єкти господарської діяльності свідомо або навіть несвідомо реалізуючи свій підприємницький потенціал, взагалі першими пристосовуються до будь-яких змін, використовуючи широкий арсенал способів виживання:

1. тиск на владу шляхом мирних (а іноді не зовсім) демонстрацій,

2. незгоди з існуючими умовами ведення бізнесу,

3. переорієнтація на інші види діяльності з урахуванням відповідного попиту та пропозиції на ринку товарів і послуг,

4. перехід певною мірою у тіньовий сектор з метою виживання у складних умовах.

І тільки населення виявляється найбільш вразливим суб'єктом в умовах економічних трансформацій та соціальних змін.

Відповідно до «Методики розрахунку рівня економічної безпеки України», затвердженої Наказом Міністерства економіки України № 60 від 02.03.2007 року, щоквартально здійснюється комплексний аналіз індикаторів економічної безпеки з метою виявлення потенційно можливих загроз економічній безпеці і в Україні. У даній методиці для конкретизації понять вводяться такі терміни:

— економічна безпека — це такий стан національної економіки, який дає змогу зберігати стійкість до внутрішніх та зовнішніх загроз і здатний задовольняти потреби особи, сім'ї, суспільства та держави;

— індикатори економічної безпеки — це реальні статистичні показники розвитку економіки країни, які найбільш повно характеризують явища і тенденції в економічній сфері;

— соціальна безпека — це такий стан розвитку держави, при якому держава здатна забезпечити гідний і якісний рівень життя населення незалежно від впливу внутрішніх та зовнішніх загроз.

Серед численних показників, які відповідно до діючої Методики є свідоцтвом рівня соціальної безпеки в Україні, доцільно зупинитися на декількох, які з одного боку безпосередньо стосуються усіх верств населення, а з іншого — є найбільш значущими для більшої, а саме соціально вразливої частини населення (табл. 2). До таких показників належать:

— відношення середньої зарплати до прожиткового мінімуму, разів;

— відношення мінімального розміру пенсії за віком до прожиткового мінімуму, разів;

— відношення індексу номінальних сукупних ресурсів домогосподарств до індексу споживчих цін, разів;

— частка витрат на харчування (продовольчі товари та харчування поза домом) у загальному обсязі споживчих грошових витрат домогосподарств, %.

Таблиця 2. Показники соціально-економічного розвитку України 2005;2009 рр.

Для оцінки рівня соціальної безпеки в Україні спочатку необхідно проаналізувати статистичні дані, на яких така оцінка базується. Основну увагу буде зосереджено на домогосподарствах України, оскільки саме домогосподарство можна визначити як економічну одиницю, яка складається з однієї або кількох осіб, постачає економіку ресурсами і використовує отримані кошти для задоволення матеріальних та інших потреб.

Динаміка змін зазначених показників, як абсолютних, так і відносних, загалом свідчить про загальний позитивний стан речей. При цьому не виникає необхідності оцінювання абсолютних показників шляхом їх відносних змін, оскільки темпи їх зростання є очевидними. Навіть уповільнення темпів зростання сукупних ресурсів домогосподарств у середньому за місяць у розрахунку на одне домогосподарство у 2009 році на фоні зменшення індексу споживчих цін на кінець відповідного року на перший погляд не викликає жодного занепокоєння. І тільки застосування методики оцінки у даному випадку соціальної безпеки та порівняння зазначених вище показників соціальної безпеки з їх пороговими значеннями дозволяють оцінити реальну ситуацію у країні (табл. 3).

Таблиця 3

Показники соціальної безпеки України (вибірково), 2005;2009 рр.

З метою конкретизації дослідження даного питання доцільно зосередити увагу на показниках конкретного року, зокрема, 2009 р. Отже, по усіх зазначених показниках соціальної безпеки в Україні, крім частки витрат на харчування (продовольчі товари та харчування поза домом) у загальному обсязі споживчих грошових витрат домогосподарств, на кінець 2009 року спостерігається ситуація, яка відповідно до діючої методики, характеризується як небезпечна.

Після отриманих вище результатів можна більш реально оцінити показники, які були при цьому використані. За умов, коли частка витрат на харчування (продовольчі товари та харчування поза домом) у загальному обсязі споживчих грошових витрат домогосподарств становить 50%, прожитковий мінімум взагалі виявляється несумісними з виживанням.

По-перше, 50% від прожиткового мінімуму не вистачить на повноцінне харчування, а по-друге, життя людини не обмежується виключно харчуванням. Відтак, перший і другий показники соціальної безпеки реально на багато більше відхиляються у бік небезпечної зони від своїх порогових значень. Певною мірою це стосується також і середньої пенсії (при тому, що це навіть не мінімальна пенсія). Показники відношення індексу номінальних сукупних ресурсів домогосподарств до індексу споживчих цін у 2005;2008 роках були критично наближені до своїх порогових значень, що вже може бути певним свідченням відсутності належного рівня соціально-економічного розвитку у країні.

Стосовно частки витрат на харчування (продовольчі товари та харчування поза домом) у загальному обсязі споживчих грошових витрат домогосподарств, починаючи з 2008 року стан покращився, але не настільки, щоб можна було говорити про надійну безпечність зони.

Водночас, 2009 рік по більшості показників став об'єктивним наслідком неврівноваженої динаміки економічного зростання в Україні. У той самий час не можна не відзначити, що небезпечність відповідних зон характеризується досить незначним перебільшенням/зменшенням показників відносно встановлених порогових значень. Таким чином, оцінюючи стан соціальної безпеки в Україні протягом2005;2009 років, можна констатувати, що ситуація загалом по країні є небезпечною, але не вкрай критичною. Якщо ж оцінювати стан речей у розрізі регіонів, то ситуація виявляється більш непривабливою. Зосередимо увагу на частці витрат на харчування (продовольчі товари та харчування поза домом) у загальному обсязі споживчих грошових витрат домогосподарств. Фактично, показник частки витрат на харчування (продовольчі товари та харчування поза домом) у загальному обсязі споживчих грошових витрат домогосподарств є також показником продовольчої безпеки, тобто такого рівня продовольчого забезпечення населення, який гарантує соціально-економічну та політичну стабільність у суспільстві, стійкий та якісний розвиток нації, сім'ї, особи, а також сталий економічний розвиток держави. Саме цей показник безпосередньо впливає не просто на розвиток нації, сім'ї, особи, він є одним з головних факторів відтворення найціннішого ресурсу будь-якої країни світу — людського капіталу.

Безпечна ситуація спостерігається тільки у м. Києві на 2009 рік (42,1%), а також Чернігівській (46,2%), Кіровоградській (46,3%), Миколаївській (48,7%), Чернівецькій (49,3%) та Дніпропетровській (49,9%) областях. У решті областей України (а це переважна більшість) реальна ситуація виявляється значно гіршою, навіть порівняно з «небезпечним» середнім показником. Але за цими кількісними показниками приховується ще один, у даному випадку якісний, небезпечний показник, а саме: достатність споживання окремого продукту. Коефіцієнт співвідношення між фактичним споживанням продуктів харчування та відповідною нормою раціонального споживання має дорівнювати 1.

Таблиця 4. Розрахунок індикатора достатності споживання продуктів харчування та фактичне споживання населенням України у 2009 р.

Дані табл. 4 свідчать, що у 2009 році по основних видах продовольства (м'ясо і м’ясопродукти, молоко і молокопродукти, риба і рибопродукти, а також плоди, ягоди та виноград) фактичне споживання знаходилось значно нижче рекомендованих раціональних норм. Але такий стан речей був обумовлений не тільки уповільненням зростання номінальних доходів населення, і навіть не тільки падінням його реальних показників (оскільки індекс споживчих цін у 2009 році перевищив індекс номінальних сукупних ресурсів домогосподарств на 8%).

На даному етапі дослідження є доцільним зосередити увагу на причинах такого стану речей, а саме проаналізувати індекс споживчих цін не взагалі, а в розрізі спочатку видів товарів (продовольчих та непродовольчих) та послуг, а потім оцінити ІСЦ на окремі продовольчі товари.

В умовах, коли в структурі споживчих витрат переважної більшості домогосподарств України витрати на продукти харчування та безалкогольні напої становлять 50% і більше (табл. 1), реально показник соціальної безпеки (відношення індексу номінальних сукупних ресурсів домогосподарств до індексу споживчих цін) виявляється значно гіршим. Оскільки показник номінальних сукупних ресурсів домогосподарств протягом2005;2008 років значно випереджав ІСЦ, та навіть ІСЦ на продукти харчування та безалкогольні напої, причину загрози соціальній та продовольчій безпеці по зазначеному показнику необхідно шукати у структурі ІСЦ на окремі продовольчі товари.

По основних продуктах харчування ІСЦ значно перевищував індекс номінальних сукупних ресурсів домогосподарств (124,9% - станом на грудень 2007 року).

Держава як основний суб'єкт фінансово-економічних відносин країни не забезпечила належних умов населенню для отримання додаткових джерел доходів, зокрема, сприятливих умов для малого та середнього бізнесу, організація якого не потребує значного фінансового капіталу. На кінець 2009 року у структурі сукупних ресурсів домогосподарств доходи від підприємницької діяльності та самозайнятості складають лише5,1%, це після 20 років становлення ринкових відносин у країні. Навіть, якщо сюди додати2,9% доходів від продажу сільськогосподарської продукції, цей показник не відповідає вимогам часу.

На кінець 2009 року у структурі сукупних ресурсів домогосподарство плата найманої праці становить 47,9%, а пенсії, стипендії, соціальні допомоги, надані державою готівкою — 26,0% (це на 2,0% більше, порівняно з 2005 роком), що є прямим свідченням того, що більшість населення України не використовує усіх можливостей, які надає ринкова економіка, та не реалізує у повній мірі свою здатність до підприємницької діяльності. За таких умов невдовзі держава буде неспроможна забезпечити належний рівень життя у країні, а населення буде нездатним реалізовувати себе в усій повноті своїх функцій.

Ще одна загроза спостерігається у прихованому, свідомому або несвідомому, формуванні залежності населення від держави, яка, у свою чергу, з часом об'єктивно не буде здатна забезпечувати у всій повноті соціальну підтримку більшості населення країни.

Але основна небезпека такого стану речей наче розкручується по спіралі та обумовлює безпосередньо або опосередковано цілу низку негативних явищ в Україні:

— демографічний спад;

— еміграцію економічно активного населення (репродуктивного віку) з України;

— збільшення економічної залежності людей похилого віку від кількості економічно активного населення;

— об'єктивне збільшення податкового навантаження на суб'єктів господарської діяльності;

— постійно зростаючий дефіцит Пенсійного фонду України;

— зниження продуктивності праці;

— політичну нестабільність;

— поступове нагромадження внутрішніх і зовнішніх боргових зобов’язань та ще багато інших негативних явищ.

У світі вже давно сформувався підхід щодо оцінки рівня розвитку фінансової системи країни по рівню розвитку фінансів домогосподарств. Саме домогосподарства, які охоплюють усе населення країни, між усіма суб'єктами фінансових відносин виявляються найбільш незахищеними та вразливими. Певною мірою це обумовлено відсутністю фундаментального теоретичного обґрунтування значимості домогосподарств в системі фінансово-економічних відносин країни, особливо з огляду на ті функції, які вони виконують. Це призводить до системного накопичення факторів, які негативно впливають на соціальний стан населення, основним серед яких є високий рівень споживчих цін.

Серед першочергових завдань, які сьогодні стоять перед державою, є:

— досягнення помірних цінових показників на ринку споживання, у першу чергу, це стосується продуктів харчування, що безпосередньо буде сприяти підвищенню рівня соціальної безпеки населення;

— створення сприятливих умов для розвитку малого та середнього бізнесу взагалі та в аграрному секторі, зокрема;

— сприяння зростанню рівня доходів населення шляхом підвищення грамотності населення та розкриття сукупності можливостей, які надає ринкова економіка, починаючи з вищих та середніх навчальних закладів.

Реалізація цих завдань призведе не тільки до підвищення рівня соціальної безпеки в Україні. Це може стати початком реальних соціально-економічних перетворень, які наближатимуть з кожним роком Україну до високих Європейських та світових економічних та соціальних стандартів.

Висновки по розділу 3

1. Отже, на інфляцію в даний час основний вплив робить зростання грошової маси, не підкріплений відповідним зростанням ВВП (товарна маса). Для подолання цієї невідповідності необхідне збільшення доходів державного та місцевих бюджетів не за рахунок емісії грошової маси, а за рахунок збільшення податкового навантаження шляхом введення прогресивного прибуткового податку, податку на майно та ін., тобто за рахунок перерозподілу доходів.

2. Інфляція — одне з найдошкульніших явищ сучасної ринкової економіки. Якщо не протидіяти їй, темпи цього явища дедалі швидшають. Але боротьба з інфляцією дуже важка. Навіть коли вдається її помітно знизити, то натомість випливають такі негативні для суспільства результати, як зростання безробіття.

3. Реалізація певних завдань призведе не тільки до підвищення рівня соціальної безпеки в Україні. Це може стати початком реальних соціально-економічних перетворень, які наближатимуть з кожним роком Україну до високих Європейських та світових економічних та соціальних стандартів.

ВИСНОВКИ

Отже, інфляція набула світового масштабу, стала неконтрольованою і має темпи галопуючої інфляції, що негативно відбивається на економічному, соціальному і політичному стані навіть тих країн, які вважаються успішними і заможними.

Вона є невід'ємною частиною світової фінансової кризи, яка набула перманентного характеру дії. Головним її чинником є мультиплікаційна та спекулятивна дія світових банків і усієї фінансової системи США, що постійно продукує величезну імітовану вартість, яка в умовах світової доларозалежної грошової та фінансової системи лягає тягарем на всі країни світу.

Ми визначили поняття інфляції, її основні типи, види та наслідки. Також виявили шляхи подолання інфляції в Україні та інших країнах світу.

Завдяки курсовій роботі я зрозуміла, що інфляція не завжди приносить шкоду (якщо це, звичайно, не гіперінфляція), а навіть в період інфляції можливо дещо збільшити свій власний капітал. При постійному загальному обсязі продукції реальні доходи зростуть у тих, хто має фіксовані грошові прибутки. Кредитори виграють за рахунок дебіторів, а у власників заощаджень в результаті падіння ціни зросте купівельна спроможність їх заощаджень. Але неочікувана інфляція може призвести і до дуже значних збитків. У інфляції відсутня загальна суспільна свідомість, тому вона забирає у одних і віддає іншим, чи то багатим, чи бідним, чи молоді, чи літнім людям, чи здоровим, чи хворим.

ЛІТЕРАТУРА

1. Синдром інфляції: діагностика і лікування [Текст]: світовий та вітчизняний досвід / В. Коломієць // Персонал. — 2012. — № 3. — С. 4−20.

2. Шикіна Н.А. Інфляційне навантаження як загроза соціальної безпеці// Вісник соціально-економічних досліджень, вип.3(43)-2011.-с.143

3. Cтатистичний бюлетень НБУ.-2009.№ 2.

.ur