Облік, аналіз і аудит основних засобів на прикладі підприємства ВАТ «Свемон-Волинь»

Дипломна робота

Облік, аналіз і аудит основних засобів на прикладі підприємства ВАТ «СВЕМОН-ВОЛИНЬ»

Зміст

Вступ

1. Економіко-організаційна характеристика підприємства РФ ВАТ «СВЕМОН-ВОЛИНЬ»

1.1 Основні дефініції, поняття з основних засобів

1.2 Характеристика фінансового стану та організаційної структури підприємства РФ ВАТ «СВЕМОН-ВОЛИНЬ»

2. Особливості організації обліку основних засобів на прикладі підприємства РФ ВАТ «СВЕМОН-ВОЛИНЬ»

2.1 Організація первинного обліку операцій з основними засобами

2.2 Організація аналітичного та синтетичного обліку на прикладі РФ ВАТ «СВЕМОН-ВОЛИНЬ»

2.3 Методика підготовки звітності на прикладі підприємства РФ ВАТ «СВЕМОН-ВОЛИНЬ»

3. Аналіз основних засобів на прикладі підприємства РФ ВАТ «СВЕМОН-ВОЛИНЬ»

3.1 Суть та завдання економічного аналізу

3.2 Ретроспективний аналіз

3.3 Прогнозний аналіз складу основних засобів

4. Організація аудиту основних засобів підприємства РФ ВАТ «СВЕМОН-ВОЛИНЬ»

4.1 Завдання, мета та інформаційна база аудиту РФ ВАТ «СВЕМОН-ВОЛИНЬ»

4.2 Вивчення та оцінка системи внутрішнього контролю РФ ВАТ «СВЕМОН-ВОЛИНЬ»

4.3 Методика проведення аудиту необоротних активів РФ ВАТ «СВЕМОН-ВОЛИНЬ»

5. Автоматизація обліку основних засобів на прикладі підприємства РФ ВАТ «СВЕМОН-ВОЛИНЬ»

6. Міжнародна практика обліку, аналізу та аудиту основних засобів

7. Організація охорони праці на прикладі підприємства РФ ВАТ «СВЕМОН-ВОЛИНЬ»

8. Заходи покращення організаційно-економічної діяльності підприємства РФ ВАТ «СВЕМОН-ВОЛИНЬ»

Висновок облік аудит основні засоби підприємство

Вступ

Відслідковуючи світові тенденції глобалізації, зокрема вступ України до лав Світової Організації Торгівлі, варто відзначити, що при євро інтеграційних прагненнях України важливе значення має прозора звітність підприємств за міжнародними стандартами.

Згідно економічної енциклопедії, основні засоби — сукупність засобів праці, що діють протягом тривалого періоду й у процесі виробництва (відтворення) поступово переносять свою вартість на виготовлений продукт. Вони відображають рівень розвитку продуктивних сил. До основних засобів належать земля, виробничі споруди, технічні й транспортні засоби, машини та обладнання. Основні засоби обраховуються у вартісному виразі. [41]

Основні засоби відіграють важливу роль як в активі балансу, так і при створенні фінансового результату.

Питаннями обліку, аналізу та аудиту основних засобів займались такі діячі економічної науки, як Мних Є.В., Кужельний М. В., Бутинець Ф. Ф., Сопко В. В., Єфименко В.І., Рудницький В. С. та інші.

Мета дипломної роботи — дослідження методології обліку, аналізу та аудиту основних засобів з урахуванням чинної нормативної бази, економіко-правового поля діяльності суб'єкта господарювання, міжнародної практики даних питань.

Завдання дипломної роботи:

— вивчення первинної та звітної документації з руху основних засобів, діяльності підприємства в цілому;

— дослідження вітчизняного нормативного поля обліку аналізу і контролю основних засобів;

— розкриття організації системи обліку та звітності операцій з основними засобами;

— проведення аналізу основних засобів за базовими показниками, що визнаються в звітних формах;

— розкриття системи внутрішнього і зовнішнього контролю операцій з основними засобами;

— вивчення міжнародної практики обліку, аналізу та контролю основних засобів;

— обґрунтування шляхів удосконалення обліку, аналізу і контролю основних засобів з урахуванням вимог сучасного економічного розвитку суб'єкта та його потенційних можливостей.

Матеріали дипломної роботи систематизовано за розділами.

У першому розділі «Економіко-організаційна характеристика РФ ВАТ СВЕМОН-ВОЛИНЬ» розкрито основні категорії та характеристика підприємства.

У другому розділі «Особливості організації обліку основних засобів на прикладі підприємства РФ ВАТ СВЕМОН-ВОЛИНЬ» розглянуто організацію первинного, аналітичного та синтетичного обліку основних засобів та методику підготовки фінансової та статистичної звітності на даному підприємстві. Третій розділ «Аналіз основних засобів на підприємстві РФ ВАТ СВЕМОН-ВОЛИНЬ» розкриває проведення структурно-динамічного, прогнозного аналізу та аналізу ефективності використання основних засобів підприємства. У четвертому розділі розглянуто організацію зовнішнього та внутрішнього аудиту на підприємстві.

П’ятий розділ присвячений організації автоматизації господарських операцій з основними засобами на підприємстві.

У шостому розділі «Міжнародна практика обліку, аналізу та контролю основних засобів» розглянуто особливості даних операцій з основними засобами, які мають місце і застосовуються при обліку та аудиту у інших країнах. Сьомий розділ «Організація охорони праці на підприємстві РФ ВАТ СВЕМОН-ВОЛИНЬ» розкриває стан та принципи здійснення охорони праці на підприємстві. У восьмому розділі запропоновано шляхи покращення економічної діяльності підприємства. Далі зроблено висновки з проведеної роботи.

1. Економіко-організаційна характеристика підприємства РФ ВАТ «СВЕМОН-ВОЛИНЬ»

1.1 Основні дефініції, поняття з основних засобів

При розгляді кожної окремої теми доводиться оперувати досить специфічними поняттями, без чіткого розуміння яких неможливо правильно зрозуміти суть викладеного матеріалу. Для зручності сприйняття, основні визначення даної теми наведемо в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1 Основні дефініції теми «Основні засоби»

З нашої точки зору, найбільш повним та економічно змістовним є визначення основних засобів згідно П (С)БО № 7 «Основні засоби» [83 ], а саме:

Основні засоби — матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

1.2 Характеристика фінансового стану та організаційної структури підприємства РФ ВАТ «СВЕМОН-ВОЛИНЬ»

Рівненська філія ВАТ «Свемон-Волинь» створена шляхом реорганізації структури АТ «Свемон» і передачі майна Рівненської філії АТ «Свемон» до складу ВАТ «Свемон-Волинь» .

Філія створена на підставі рішення загальних зборів акціонерів Товариства від «23 «грудня 1995р. на невизначений строк з метою ведення підприємницької діяльності.

Місцезнаходження Філії: Україна, м. Рівне, вул. Транспортна, 13.

Основними видами статутної діяльності РФ ВАТ «СВЕМОН-ВОЛИНЬ» є:

— будівництво та монтаж спеціальних об'єктів Адміністрації Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України та інших державних органів;

— будівництво, монтаж та експлуатація засобів телекомунікацій, радіо і телебачення;

— виробництво промислової продукції і товарів широкого вжитку;

— генеральний підряд по організації та освоєнню інвестицій;

— виконання проектно-вишукувальних робіт та виготовлення проектної документації;

— внутрішні і міжнародні перевезення вантажів і пасажирів автомобільним транспортом;

— ремонт машин, механізмів і обладнання, авто сервісне обслуговування;

— оптова торгівля засобами виробництва;

— торгово-посередницькі, маркетингові послуги;

— зовнішня торгівля продукцією та послугами технічного призначення;

— переробка сільськогосподарської продукції та її заготівля, в т. ч. за готівку у населення, виготовлення продуктів харчування;

— надання побутових послуг населенню.

Основні показники, що характеризують фінансовий стан підприємства РФ ВАТ «СВЕМОН-ВОЛИНЬ», наведені в таблиці 1.2.

Таблиця 1.2 Основні фінансові показники РФ ВАТ «СВЕМОН-ВОЛИНЬ» за 2007 рік

Економіко-організаційна структура підприємства представляє собою управління з вищестоячими організаціями та місцеву структуру управління з розбиттям на підрозділи: відділ адміністративно-управлінського персоналу, відділ головного механіка, проектний відділ та робочий підрозділ. Загальну організаційну структуру підприємства наведено на рис. 1.1.

Система обліку на РФ ВАТ «СВЕМОН-ВОЛИНЬ» характеризується веденням силами бухгалтерської служби, керованої головним бухгалтером, яка підпорядкована безпосередньо директору. Загальні принципи облікової політики викладені в Наказі про облікову політику і передбачають такі питання, як:

— Ведення обліку за журнально-ордерною формою за допомогою бухгалтерської програми 1.С.Бухгалтерія;

— Облік основних засобів, нематеріальних активів, малоцінних і швидкозношуючих предметів із застосуванням інвентарних карток;

— Для відокремлення в складі основних засобів малоцінних необоротних активів встановити вартісну межу у розмірі 1000 грн;

— Нарахування зносу основних засобів здійснювати із застосуванням звичайних річних норм амортизаційних відрахувань, визначених податковим законодавством.

Рис. 1.1. Організаційна структура підприємства

2. Особливості організації обліку основних засобів на прикладі підприємства РФ ВАТ «СВЕМОН-ВОЛИНЬ»

2.1 Організація первинного обліку операцій з основними засобами

Будь-яка господарська операція повинна відображатись на місці її здійснення у відповідних бухгалтерських документах. Така реєстрація господарських операцій називається первинним обліком, який є основою бухгалтерського обліку. Господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в бухгалтерському обліку здійснюються на підставі первинних документів.

Первинні документи — це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, зокрема розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Основним документом, який регулює загальні правила застосування первинних документів, є Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Усі первинні документи, облікові реєстри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Документи, що є підставою для записів у бухгалтерському обліку і складені іноземною мовою, повинні мати впорядкований автентичний переклад українською.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. Під час реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Фізичні та юридичні особи, які беруть участь у здійсненні операцій, пов’язаних з прийомом і видачею грошових коштів, цінних паперів, товарно-матеріальних цінностей та інших об'єктів майна, забезпечуються підприємством, що виконує ці операції, копіями первинних документів про таку операцію.

Первинні документи складаються на бланках типових чи спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України. Документування господарських операцій може здійснюватись з використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні обов’язково містити реквізити типових або спеціалізованих форм. Документ, виготовлений машинним способом, повинен бути записаний на матеріальному носії (магнітному, паперовому), виготовлений і розмічений за вимогами відповідного стандарту і закодований згідно із затвердженою системою кодифікації.

У випадках, установлених законодавством, а також міністерствами і відомствами України, бланки первинних документів можуть бути віднесені до бланків суворої звітності. Бланки суворої звітності друкуються за зразками типових або спеціалізованих форм, затверджених відповідно Міністерством статистики за погодженням з Міністерством фінансів України або міністерствами і відомствами за погодженням з Міністерством статистики і Міністерством фінансів України, із обов’язковим друкуванням на бланках квитанцій, білетів, талонів, абонементів тощо їх номінальної вартості. Всі бланки суворої звітності підлягають нумерації, порядок нанесення якої (нумератором, типографським способом) встановлюють міністерства і відомства. Порядок використання та обліку бланків первинних документів суворої звітності, а також коло господарських операцій, оформлення яких провадиться на таких бланках, установлюються окремими нормативними актами.

Первинні документи для надання їм сили й доказовості повинні мати обов’язкові реквізити, які повинен перевірити відповідальний виконавець до введення їх у систему обліку.

За відсутності будь-якого реквізиту первинний документ втрачає свою доказову силу і не може бути підставою для здійснення записів у системі рахунків бухгалтерського обліку. Залежно від характеру операцій до первинних документів можуть бути внесені додаткові реквізити.

Записи у первинних документах повинні здійснюватися тільки темного кольору чорнилом, пастою кулькових ручок, за допомогою друкарських машинок, принтерів та іншими засобами, які б забезпечили збереження цих записів протягом установленого терміну зберігання документів та запобігли внесенню несанкціонованих і непомітних виправлень.

Вільні рядки в первинних документах підлягають обов’язковому прокреслюванню.

Керівник підприємства забезпечує фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій, що були проведені, у первинних документах та виконання всіма підрозділами, службами і працівниками правомірних вимог головного бухгалтера щодо порядку оформлення та подання для обліку відомостей і документів.

На підприємствах всі бухгалтерські документи, пов’язані з фінансово-господарською діяльністю (чеки, платіжні доручення, розрахунково-платіжні та платіжні відомості, документи на видачу товарно-матеріальних цінностей тощо), підписує керівник підприємства і головний бухгалтер або згідно з розпорядженням керівника підприємства — його заступники та заступник головного бухгалтера.

Документи без підпису головного бухгалтера або його заступника є недійсними і не приймаються до виконання. Прибуткові касові ордери дійсні тільки за наявності підпису головного бухгалтера або його заступника, а також касира.

У документах на придбання та видачу матеріальних цінностей повинна бути розписка матеріально відповідальної особи про їх одержання або видачу, а в актах виконаних робіт — підтвердження про прийняття робіт відповідними особами.

Облік матеріальних засобів за місцем відповідального зберігання ведуть матеріально відповідальні особи у книзі складського обліку запасів за найменуваннями, сортами, кількістю. Працівники бухгалтерії періодично звіряють фактичну наявність запасів із записами у книзі.

Первинні документи, для яких установлена нумерація, послідовно нумеруються порядковими номерами з початку до кінця року. Нумерацію ведуть окремо за кожним видом документа (накладні, рахунки, роздавальні відомості, реєстри, платіжні доручення тощо). Документи реєструються у відповідних книгах реєстрації.

Документ може бути підписаний особисто, із застосуванням факсиміле, штампу, символу або іншим механічним чи електронним способом посвідчення.

Помилки в первинних документах виправляють закреслюючи неправильний текст або суму і надписуючи над закресленим правильний текст або суму. Закреслення проводиться тонкою рискою так, щоб можна було прочитати раніше написане. Виправлення помилок у первинному документі повинно бути обумовлено написом «Виправлено» і затверджено підписами осіб, які підписують документ, із зазначенням дати виправлення. У документах, якими оформлені касові і банківські операції та операції з цінними паперами, виправлення не допускаються.

Особи, що склали і підписали документи, несуть відповідальність за достовірність даних, а також за своєчасне і якісне складання первинних документів.

Основні первинні документи, які використовуються для обліку основних засобів на РФ ВАТ «СВЕМОН-ВОЛИНЬ», наведено у таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 Первинні документи для обліку основних засобів на РФ ВАТ «СВЕМОН-ВОЛИНЬ»

На підприємстві РФ ВАТ «СВЕМОН-ВОЛИНЬ» основними і найчастіше використовуваними первинними документами з обліку основних засобів є:

— Акт прийому-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (ф. 0З-1) застосовується для оформлення зарахування до складу основних засобів окремих об'єктів, для обліку введення їх в експлуатацію, при оформленні внутрішнього переміщення, а також для виведення із складу основних засобів, внаслідок їх передачі іншому підприємству. Він оформляється комісією в одному примірнику в момент надходження чи вибуття основних засобів. Після цього акт прийому-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (ф. ОЗ-1) з доданою технічною документацією передається в бухгалтерію, підписується керівником та головним бухгалтером.

— Акт на списання основних засобів (форма ОЗ-3) використовується при оформленні вибуття основних засобів, при повному чи частковому їх списанні. Акт складається в двох примірниках (один — в бухгалтерії, інший — матеріально-відповідальній особі). В акті вказуються затрати на списання, а також вартість матеріальних цінностей, отриманих внаслідок ліквідації.

— Акт на списання автотранспортних засобів (форма 0З-4) застосовується для оформлення списання легкового чи вантажного автомобіля, причепа тощо внаслідок їх повної ліквідації.

— інвентарна картка обліку основних засобів (ф. ОЗ-6) — відкривається на кожен об'єкт основних засобів на підставі акту прийому-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів. В інвентарній картці записуються тільки основні якісні та кількісні характеристики основного засобу (назва підприємства, місце знаходження, рахунок, субрахунок, код аналітичного обліку, первісна вартість, норма амортизаційних відрахувань, рік випуску, сума зносу, дата введення в експлуатацію, номер техпаспорту тощо). Всі зміни, що відбуваються з основними засобами, обов’язково реєструються в інвентарній картці.

— опис інвентарних карток обліку основних засобів (ф. 0З-7)використовують для реєстрації інвентарних карток, записи в якому ведуться в розрізі класифікаційних груп (видів) основних засобів.

2.2 Організація аналітичного та синтетичного обліку на прикладі РФ ВАТ «СВЕМОН-ВОЛИНЬ»

Основні засоби — матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік). 83.63]

У балансі основні засоби на підприємстві РФ ВАТ «СВЕМОН-ВОЛИНЬ» відображаються за первісною вартістю.

Первісна вартість — історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів. Одиницею обліку основних засобів є об'єкт основних засобів.

Згідно з П (С)БО 7 «Основні засоби» первісна вартість об'єкта основних засобів складається з таких витрат:

— суми, що сплачують постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);

— реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються в зв’язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів;

— суми ввізного мита;

— суми непрямих податків у зв’язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству);

— витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів;

— витрати на транспортування, встановлення, монтаж, налагодження основних засобів;

— інші витрати, безпосередньо пов’язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою. Первісна вартість безоплатно отриманих основних засобів дорівнює їх справедливій вартості на дату отримання.

Первісною вартістю основних засобів, що внесені до статутного капіталу підприємства, визнається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість.

Первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов’язаних з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єкта. Первісна вартість основних засобів зменшується у зв’язку з частковою ліквідацією об'єкта основних засобів.

Облік основних засобів на РФ ВАТ «СВЕМОН-ВОЛИНЬ» ведеться на рахунку 10 «Основні засоби» .

Рахунок 10 «Основні засоби» призначено для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух власних або отриманих на умовах фінансового лізингу об'єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів.

За дебетом рахунку 10 «Основні засоби» відображається надходження (придбаних, створених, безоплатно отриманих) основних засобів на баланс підприємства, які обліковуються за первісною вартістю; сума витрат, яка пов’язана з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єкта; сума дооцінки вартості об'єкта основних засобів, за кредитом — вибуття основних засобів внаслідок продажу, безоплатної передачі або невідповідності критеріям визнання активом, а також у разі часткової ліквідації об'єкта основних засобів, сума уцінки основних засобів. Рахунок 10 «Основні засоби» на РФ ВАТ «СВЕМОН-ВОЛИНЬ» має такі субрахунки:

101 «Земельні ділянки»

102 «Капітальні витрати на поліпшення земель»

103 «Будинки та споруди»

104 «Машини та обладнання»

105 «Транспортні засоби»

106 «Інструменти, прилади та інвентар»

107 «Робоча і продуктивна худоба»

108 «Багаторічні насадження»

109 «Інші основні засоби»

На субрахунку 101 «Земельні ділянки» ведеться облік земельних ділянок.

На субрахунку 102 «Капітальні витрати на поліпшення земель» ведеться облік капітальних вкладень у поліпшення земель (меліоративні, осушувальні, іригаційні та інші роботи).

На субрахунку 103 «Будинки та споруди» ведеться облік наявності та руху будинків, споруд, їх структурних компонентів та передавальних пристроїв, а також житлових будівель.

На субрахунках 104 «Машини та обладнання», 105 «Транспортні засоби», 106 «Інструменти, прилади та інвентар», 107 «Робоча і продуктивна худоба», 108 «Багаторічні насадження» здійснюється облік відповідно машин та обладнання, транспортних засобів, інструментів, приладів та інвентарю, робочої і продуктивної худоби, багаторічних насаджень.

На субрахунку 109 «Інші основні засоби» ведеться облік основних засобів, які не включені до інших субрахунків рахунку 10 «Основні засоби» .

Підприємство може розширювати зазначену класифікацію, поділяючи у групах (підгрупах) основні засоби на власні, орендовані і такі, що перебувають в експлуатації, запасі, оренді, ремонті, на модернізації, реконструкції, добудові, частковій ліквідації тощо. На ВАТ «СВЕМОН-ВОЛИНЬ» не вважається за доцільне вводити додаткові субрахунки в силу специфіки їхньої діяльності.

При операціях з обліку основних засобів по кредиту використовуються кореспондуючі рахунки третього класу:

Облік надходження основних засобів

Основні засоби підприємства можуть набувати внаслідок:

— купівлі у інших підприємств;

— внеску до статутного капіталу засновників підприємства;

— власного виготовлення;

— обміну на інший актив;

— безоплатного отримання.

Основні засоби відображаються за дебетом рахунку 10 в момент їх надходження на підприємство, але лише у випадку, якщо об'єкт основних засобів:

— не потребує монтажу;

— вводиться в експлуатацію відразу ж після надходження на підприємство.

Типова кореспонденція рахунків наведена в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2 Типова кореспонденція рахунків з обліку надходження основних засобів на РФ ВАТ «СВЕМОН-ВОЛИНЬ»

Якщо об'єкт основних засобів не відповідає вищевказаним вимогам, тоді для відображення надходження основних засобів на ВАТ «СВЕМОН-ВОЛИНЬ» використовується рахунок 15 «Капітальні інвестиції». Капітальні інвестиції — це витрати, понесені підприємством у зв’язку із придбанням необоротних активів. Практично в усіх випадках витрати на придбання або виготовлення основних засобів накопичуються за дебетом рахунку 15 «Капітальні інвестиції» із кредитів витратних рахунків (в т.ч. авансові платежі для фінансування капітального будівництва), а при введенні в експлуатацію об'єкта основних засобів ці витрати списуються у дебет рахунку 10.

Дебет 10 «Основні засоби» Кредит 15 «Капітальні інвестиції». Купівля основних засобів виробничого характеру залежно від терміну оплати відображається бухгалтерськими проведеннями, що наведені в таблиці 2.3. За зразок взято введення в експлуатацію тент автомобільний.

Таблиця 2.3 Типова кореспонденція рахунків з обліку введення основних засобів на РФ ВАТ «СВЕМОН-ВОЛИНЬ»

При формуванні статутного капіталу підприємства його учасники вносять свою частку не тільки грошовими коштами, але й майном (в т.ч. основними засобами). При створенні підприємства декларується розмір статутного капіталу, що відображається за кредитом рахунку 40 «Статутний капітал» та одночасно відображається заборгованість кожного засновника перед статутним капіталом за дебетом відповідного субрахунку рахунку 46 «Неоплачений капітал». В міру погашення заборгованості рахунок 46 закривається.

Первісною вартістю основних засобів, що внесені до статутного капіталу підприємства, визнається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість.

Таблиця 2.4 Типова кореспонденція рахунків з обліку введення основних засобів на РФ ВАТ «СВЕМОН-ВОЛИНЬ», що внесені до статутного капіталу

Безоплатне отримання основних засобів на РФ ВАТ «СВЕМОН-ВОЛИНЬ» відображається як збільшення додаткового капіталу підприємства за кредитом рахунку 424 «Безоплатно одержані необоротні активи». Коли актив забезпечує економічні вигоди, то протягом періоду їх отримання сума нарахованого зносу визнається доходом і на цю суму зменшується розмір додаткового капіталу.

Таблиця 2.5 Типова кореспонденція рахунків з обліку введення основних засобів на РФ ВАТ «СВЕМОН-ВОЛИНЬ» при безкоштовному отриманні основних засобів

Облік амортизації основних засобів

У процесі експлуатації основні засоби фізично і морально зношуються. Суму нарахованої амортизації всі підприємства відображають збільшенням суми витрат підприємства і зносу основних засобів.

Амортизація —це систематичний розподіл вартості необоротних активів, що амортизуються протягом терміну їх корисного використання, Об'єктом амортизації є всі основні засоби (крім землі). Нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання об'єкта. Строк корисного використання об'єкта основних засобів визначається підприємством самостійно з урахуванням:

— очікуваного використання об'єкта, з урахуванням його потужності або продуктивності;

— фізичного та морального зносу, що передбачається;

— правових та інших обмежень.

Нарахування амортизації починається при визнанні об'єкта основних засобів активом (при зарахуванні на баланс) з місяця, наступного за місяцем, у якому об'єкт основних засобів став придатним до використання. Нарахування амортизації призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації. Нарахування амортизації припиняється починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття, переведення на реконструкцію, модернізацію основних засобів. Нарахування амортизації проводиться щомісячно.

Пояснимо деякі терміни, що використовуються при застосуванні методів амортизації основних засобів:

Вартість, що амортизується — первісна вартість об'єкта основних засобів за вирахуванням ліквідаційної вартості.

Ліквідаційна вартість — сума коштів або вартість інших активів яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) після закінчення строку експлуатації необоротних активів.

Залишкова вартість — первісна вартість за вирахуванням суми зносу.

Знос — сума нарахованої амортизації, що перенесена на собівартість продукції (робіт, послуг).

Визначення амортизує мої вартості запишемо у вигляді формули:

АВ = ПВ — ЛВ

АВ — амортизуємо вартість;

ПВ — первинна або переоцінена вартість;

ЛВ — ліквідаційна вартість;

Первинна вартість визнається П (С)БО № 7 як історична або фактична собівартість об'єкту основних засобів, а переоцінена вартість — як його вартість після переоцінки.

Ліквідаційна вартість — це та сума грошових коштів або вартість інших активів, які підприємство очікує отримати від вибуття (реалізації, ліквідації) основних засобів при закінчені строку їх корисного використання мінус витрати, що пов’язані з вибуттям.

Ліквідаційна вартість визначається у момент отримання об'єкту основних засобів. Якщо визначити її неможливо або важко, або якщо вона незначна, тоді її прирівнюють до нуля. Відповідно до формули у цьому випадку первинна (переоцінена) вартість об'єкту буде рівна його амортизує мої вартості.

Нарахування амортизації робиться протягом строку їх корисного використання (експлуатації) об'єкта, що встановлюється наданим підприємством при визнанні наданого об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), та зупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови та консервування.

При визначені строку корисного використання (експлуатації) треба враховувати:

— очікуємо використання об'єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності;

— очікує мий фізичний та моральний знос;

— правові або інші обмеження відносно строку використання об'єкта та інші фактори;

Строк корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів можна передивитися у випадку зміни очікуємих економічних вигод від його використання.

Відповідно до П (С)БО № 7 амортизація основних засобів нараховується з використанням наступних методів:

— прямолінійного (прямолінійного списання);

— зменшення залишкової вартості;

— прискореного зменшення залишкової вартості;

— кумулятивного (суми кількості років);

— виробничого (метод суми одиниць продукції).

Прямолінійний метод амортизації основних засобів.

При використанні прямолінійного методу вартість об'єкту основних засобів списується однаковими частинами протягом усього періоду його експлуатації.

Річна сума амортизації визначається діленням амортизує мої вартості на очікує мий строк використання об'єкту основних засобів:

А = АВ / Т

А — сума амортизаційних відрахувань, грн.;

АВ — амортизуємо вартість об'єкту, грн.;

Т — очікує мий строк використання об'єкту.

За рік це складає (20 000 — 2000) / 5 = 3600 грн.

Сума нарахованої амортизації також може бути розрахована множенням амортизуємої вартості основних засобів на норму амортизації.

А = АВ * Н

Н — норма амортизації.

Річна норма амортизації по цьому методу є величина, зворотна очікуємому строку корисного використання основних засобів у відсотках: Ця сума амортизації буде включатися щорічно (з року у рік), протягом строку корисного використання об'єкту, у склад витрат підприємства та відображатися у Звіті про фінансові результати. На цю ж суму рівномірно (з року у рік) буде збільшуватися накопичена амортизація (знос) та відповідно зменшуватися залишкова вартість об'єкту основних засобів, що відображаються у Балансі.

Метод прямолінійного списання, як правило використовується по відношенню до об'єктів основних засобів, стан яких залежить виключно від строку корисного використання та на них не діє вплив інших факторів. До таких основних засобів відносять будови, споруди, меблі та інші.

Характеризуючи метод прямолінійного списання, не можна не відмітити його переваги у простоті розрахунків та рівномірності розподілу сум амортизації між обліковими періодами, простоті, точності розрахунків. Його використання особливо доцільно, коли ступінь експлуатації об'єкта основних засобів у кожному звітному періоді залишається незмінною. Він передбачає практично рівномірний спад економічної корисності об'єкту із року у рік.

Але ж недоліком такого методу є те, що при його використанні не враховується моральний знос, а також не робиться реальна оцінка виробничої потужності основних засобів у різні роки експлуатації. Практика показує, що знос машин збільшується у перші роки їх експлуатації, потім величина зносу стабілізується, а у останні роки експлуатації знос машин знову зростає. Що до морального зносу машин, то він також нерівномірний. Застосування наданого методу не завжди забезпечує повне перенесення вартості основних засобів на знов створений продукт, в результаті чого створюється недоамортизація основних засобів, що є прямим збитком підприємства.

Виробничий метод амортизації основних засобів.

Для окремих видів основних засобів нарахування амортизації робиться на основі сумарної виробітки об'єкту за весь період його експлуатації у відповідних одиницях виміру (одиницях виготовленої продукції, відпрацьованих годин, кілометрах пробігу тощо).

Місячна сума амортизації розраховується співвідношенням амортизуємої вартості об'єктів основних засобів та очікуємого об'єму продукції (робіт, послуг) за весь рік корисного використання такого об'єкту основних засобів. Як відмічалося раніше, амортизуємою вартістю об'єкту основних засобів є первинна вартість, зменшена на його ліквідаційну вартість.

Таким чином, норму амортизації по цьому методу можна розрахувати по формулі:

Н = АВ / ОД

ОД — розрахунковий об'єм діяльності (виробництва).

Відзначимо, що при використанні виробничого методу сума амортизації, яка визнається витратами звітного періоду, та балансова вартість об'єкту при використанні цього методу змінюється у зрівнянні з попереднім періодом прямо пропорційно об'єму виробленої продукції (робіт, послуг).

В основі цього методу лежить припущення, що фактично отриманий прибуток від експлуатації відповідного нематеріального активу у кожному звітному періоді пов’язаний з випуском одиниць продукції, вироблених з його участю у цих звітних періодах. Існує точка зору, що на такий вид обладнання, як верстат, амортизація повинна нараховуватися в облікових цінах пропорційно одиницям виробленої на ньому продукції у кожному звітному періоді (на основі первісно визначеного загального випуску продукції), а не просто пропорційно часу с початку експлуатації (як передбачає прямолінійний метод). При цьому стверджується, більшість виробничих активів приймають участь у створені прибутку (та відповідно зношуються) лише тоді, коли вони використовуються у виробництві.

Метод нарахування зносу пропорційно випуску продукції також дуже простий, раціональний та систематичний. Краще за все його використовувати тому випадку, коли відносно активу, на який нараховується знос, можна визначити фактичний об'єм виробленої продукції. Його використання також доцільно, коли економічна користь того чи іншого необоротного активу зменшується у зв’язку з експлуатацією його у виробництві, а не у зв’язку з впливом на нього часу. Цей метод забезпечує також відповідність суми амортизації, яка визнається витратами поточного періоду, отриманням прибутку, у випадку, якщо використання відповідного необоротного активу у різні періоди неоднакові. Але, не дивлячись на плюси, цей метод у закордонній практиці не знайшов широкого застосування, оскільки дуже складно визначити фактичний об'єм продукції, виробленої з використанням того чи іншого необоротного активу.

Метод зменшення залишкової вартості.

Сутність наданого методу складається у визначенні річної суми амортизації об'єкту основних засобів виходячи з основної вартості такого об'єкту на початок

звітного року. Сума амортизаційних відрахувань визначається шляхом перемноження остаточної вартості об'єкту основних засобів на норму річної амортизації.

А = ЗВ * НА

ЗВ — залишкова вартість об'єкту основних засобів.

Норму річної амортизації підприємство визначає самостійно по наступній формулі

Н — строк корисного використання об'єкту основних засобів, років;

ЛВ — ліквідаційна вартість об'єкту основних засобів, що визначається підприємством самостійно, грн.;

ПВ — первісна вартість об'єкту основних засобів, грн.

Використання методу зменшення залишкової вартості при нарахуванні амортизації передбачає наявність ліквідаційної вартості амортизує мого об'єкту основних засобів. В протилежному випадку об'єкт основних засобів буде повністю «замортизований» протягом одного року! Це виходить з формули розрахунку нормі амортизації.

При використанні наданого методу нарахування амортизації можлива ситуація, при якій остаточна вартість об'єкту наприкінці запланованого строку експлуатації не буде рівна ліквідаційній вартості. Такі розходження будуть виникати у випадку, якщо об'єкт основних засобів був введений в експлуатацію у середині звітного періоду. Але ж це не повинно стати причиною сумнівів, так як нарахування амортизації було не з початку звітного року, а з середини, та по усім правилам математики така різниця повинна була виникнути. У зв’язку з цим підприємство може прийняти рішення про зміну строку амортизації та до амортизувати залишкову частину вартості або вважати залишкову вартість об'єкту ліквідаційною вартістю.

Метод прискореного зменшення залишкової вартості

Цей метод є різновидом методу зменшення залишкової вартості.

При такому методі річна сума амортизації визначається виходячи з залишкової вартості об'єкту на початок звітного періоду або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації по введеним протягом року об'єктам та подвоєння річної норми амортизації, що розраховується виходячи зі строку корисного використання об'єкту.

Норма амортизації у наданому випадку розраховується аналогічно нормі амортизації при застосуванні прямолінійного методу нарахування амортизації, тобто використовується подвоєна ставка амортизаційних відрахувань, що розрахована методом прямолінійного списання.

При цьому норму амортизації при використанні прямолінійного методу можна розрахувати так:

НА = А / АВ Переробивши надану формулу, отримаємо норму амортизації для наданого методу:

НА = 2 * (А / АВ) = 2 * (АВ / Т) / АВ = 2 / Т

Наданий метод нарахування амортизації, а саме при розраховані норми річної амортизації, не передбачає обов’язкової наявності ліквідаційної вартості об'єкту основних засобів. При цьому виконується правило, при якому сума амортизації останнього року розраховується таким чином, щоб залишкова вартість об'єкту наприкінці періоду його експлуатації була не менше, ніж його ліквідаційна вартість.

Кумулятивний метод.

Річна сума амортизації за цим методом визначається як перемноження амортизуємої вартості та кумулятивного коефіцієнта.

Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишилися до кінця очікуємого строку служби об'єкту основних засобів, на суму чисел років його корисного використання.

Сума чисел років — це результат суми порядкових номерів тих років, протягом яких функціонує об'єкт.

Річна норма амортизації визначається як співвідношення залишеного строку служби (на початок звітного періоду) та суми чисел років.

Для визначення річної суми амортизаційних відрахувань норму амортизації відповідного року помножаємо на різницю між первинною вартістю об'єкту та його ліквідаційною вартістю, тобто на амортизуєму вартість.

А = НА * (ПВ — ЛВ) Якщо строк експлуатації об'єкта достатньо довгий, то сума чисел років визначається за формулою кумулятивного числа:

((Т + 1) * Т) / 2

Треба зазначити, що застосування методу залишкової вартості, а також кумулятивного методу визначення сум амортизації є найбільш прогресивним з точки зору методології бухгалтерського обліку. Доцільність використання цих методів пояснюється наступним:

1) найбільша ефективність використання основних засобів приходиться на перші роки їх експлуатації, коли вони фізично та морально ще нові;

2) накопичуються грошові кошти для заміни об'єкта у випадку його морального за старіння та інфляції;

3) забезпечується можливість збільшення частини витрат на ремонт амортизуємих об'єктів, що приходяться на останні роки використання таких об'єктів без відповідного збільшення витрат виробництва за рахунок того, що сума нараховує мої амортизації у ці роки зменшується.