Професійна компетентність педагога у соціально-педагогічсному підході до виховання дітей та молоді на засобах гуманізації

Реферат на тему:

Професійна компетентність педагога у соціально-педагогічсному підході до виховання дітей та молоді на засобах гуманізації.

Анотація. У тезисах характеризується аналіз проведених виховних заходів, який засвідчив, що чим більше невирішених проблем зустрінуть вихованці у процесі позановчальної діяльності, тим більше активності, творчості й власної ініціативи їм необхідно буде проявити, чим ширшим буде коло для спілкування, тим гуманнішим, принциповішим, відповідальнішим буде у житті.

Актуальна проблема. Пріоритетний напрям сучасної соціально-педагогічної освіти є головною умовою реалізації творчого потенціалу сучасного педагога, формування його педагогічного мислення, професійної компетентності, гуманітарної культурисамоствердження сучасного вчителя як цілісної, освіченої, духовної, багатої, інтелектуально зрілої, ініціативної, відповідальної особистості, здатної розвивати інноваційні здібності своєї нації.

Згідно з ідеєю гуманізації людина розглядається не як істота, яка виконує та підтверджує певні психологічні закономірності, а як творча особистість, здатна не тільки здійснювати, а й порушувати ці закономірності, розвивати їх та створювати нові у соціумі. Гуманізація соціально-педагогічної освіти завжди пов’язана із соціокультурними змінами, що відбуваються в суспільстві. На кожному історичному етапі виокремлюються нові вимоги до особистості вчителя та його підготовки.

Особливості гуманістичного підходу розкриті в концепціях виховання, розроблених педагогами: А. Капською, М. Лукашевичем, І.Бехом, А. Бодальовим, О. Вишневським, І.Ісаєвим, та ін. Отже, можна стверджувати, що нині важливими тенденціями гуманізації соціально-педагогічної вищої освіти є такі: загальнолюдська мораль, як основа соціально-педагогічної освітидемократичністьбагаторівневість та багатоступеневістьгнучкість, відкритість та варіативністьполікультурний характер інтерактивне навчання.

Сучасні дослідники виділяють такі гуманістичні функції освіти:

• -.розвиток духовних сил, здібностей та вмінь, що допомагають людині переборювати життєві труднощі;

• -.формування характеру та моральної відповідальності;

• -.забезпечення можливостей для особистісного та професійного зростання і самореалізації;

• -.оволодіння засобами, необхідними для досягнення інтелектуально-моральної свободи, особистої автономії та щастя;

• -.створення умов для саморозвитку творчої індивідуальності особистості й розкриття її духовних потенцій.

Гуманізація соціально-педагогічної освіти є фактором гармонійного розвитку особистості вчителя, збагачення його творчого потенціалу, зростання фізичних і духовних сил, здібностей.

Соціально-педагогічний процес, спрямований на розвиток особистості як суб'єкта творчої діяльності. Саме в цьому й полягає гуманістична мета соціально-педагогічної освіти, досягнення якої вимагає реалізації певних завдань:

1. 1.надання учню системних знань про закономірні взаємозв'язки людини з природою, суспільством, державоюпро процеси становлення особистості, її ставлення до інших та самої себе;

2. 2.формування вмінь оцінювати соціальні та природні явища, феномени культури, оволодівати засобами набуття й інтерпретації наукової інформації, її обробки та зберіганнябачити «свій» предмет у навчально-виховному процесі.

Зміст професійного педагогічного мислення полягає в пізнанні вчителем сутності педагогічних явищ та творчому розв’язанні професійно-педагогічних завдань, які він формулює для себе під час вирішення проблемної ситуації. Тому професійне мислення вчителя найяскравіше виявляється в позитивній реконструкції проблемної ситуації. Саме в цьому і полягають здатність і потреба вчителя аналізувати, узагальнювати та перетворювати педагогічні ситуації, приймати рішення про вибір та можливості застосування засобів соціально-педагогічної взаємодії, творчо створювати нові засоби педагогічного впливу на учнів та навчально-виховний процес у цілому. Гуманістичне, національне в педагогіці трактується як вияв соціально-психологічної детермінації, що репрезентує адекватність виховної соціально-педагогічної системи буттю і свідомості соціуму, особливостям їх національної родинно-побутової і громадської культури в цілому.

Сучасні підходи у соціально-виховному процесі реалізується на основних функціях:

1. 1.вплив на свідомість, почуття і поведінку вихованців;

2. 2.органічного поєднання виховання (зовнішнього педагогічного впливу) і самовиховання особистості;

3. 3.єдність та координації виховних зусиль усіх соціальних інститутів і об'єднань, які займаються соціальним вихованням: сім'ї, школи, колективів і груп, засобів масової інформації;

4. 4.використання системи конкретних виховних справ, які одночасно вирішують завдання інтелектуального, фізичного, патріотичного, морального, естетичного й екологічного виховання в єдиному соціально-виховному процесі;

5. 5.системного підходу до процесу соціального виховання — послідовного і супідрядності всіх компонентів виховання, їх взаємозв'язків і взаємовпливу;

6. 6.урахування зовнішніх і внутрішніх факторів, які сприяють чи перешкоджають одержанню найоптимальніших результатів виховної роботи.

Соціальні причини виховного процеса, що протікає у формі взаємопов'язаної діяльності вихователів і вихованців:

а) уже сформований спосіб життя школяра, який може сприяти розвиткові запланованих якостей або (за певних умов) перешкоджати йому;

б) умови життя, які спричиняють становлення певного способу життя у межах різних регіонів: національні особливості (національна психологія, характер, свідомість, світогляд) найближчого оточення вихованцятрадиції, звичаї, обрядиособливості географічного і природного середовища;

в) засоби масової інформації;

г) рівень розвитку й умови життя, які безпосередньо впливають на особистість школяра (виховна система, що склалася у ньому, громадська думка, ціннісні орієнтації, моральні норми, психологічний клімат);

д) норми взаємин, що склалися у первинних колективах, позиція учня у системі колективних відносин;

е) індивідуальні особливості вихованця.

Висновок. Соціальне виховання підростаючого покаління — цілеспрямований і систематичний вплив на свідомість, почуття і поведінку вихованців з метою формування у них відповідних якостей. Тому до підходу соціально-виховних справ педагог включає методи і форми, що приводять учнів до моральних, естетичних, етичних та ін. суджень, за допомогою яких вони оцінюють вчинки — свої та інших людей. Для підсилення переживання особистості, його ставлень до дійсності, людей, власної поведінки, у структуру виховної справи органічно вплитаються засоби, які стимулюють почуття. Головна мета соціально-виховної справи — формування поведінки, готовності до відповідної діяльності.

Таким чином, гуманізація педагогічної освіти є фактором гармонійного розвитку особистості сучасного вчителя, збагачення його творчого потенціалу, зростання фізичних та духовних сил, здібностей у соціально-педагогічній роботі з дітьми.

Список використованих джерел та літератури.

1.Державна національна програма «Освіта. Україна ХХІ століття». — К., 1994.

2.Бондаревская Е. В. Гуманистическая парадигма личностно-ориентированного образования. // Педагогика. — 2001. — № 4.

3.Коротов В. М. Общая методика учебно-воспитательного процесса. — М., 1983.

4.Капська А. Й. Соціальна робота: деякі аспекти роботи з дітьми та молоддю. — К., 2001.

5.Лукашевич М. П. Соціальна робота в Україні: теоретико-методичні засади. — К., 2001.