Аналітична оцінка ефективності фінансово-господарської діяльності підприємства

Аналітична оцінка ефективності фінансово-господарської діяльності підприємства

Оцінка ефективності господарської діяльності є важливою складовою системи економічної безпеки підприємства, його антикризового управління та виступає додатковим стимулом розвитку вітчизняної економіки. Категорія «ефективність» займає ключове місце майже в усіх без винятку галузях знань та сферах діяльності людини. Для економічного розвитку як окремих суб'єктів господарювання, так і економіки держави загалом необхідно, щоб діяльність підприємства була ефективною, тобто здійснювалась в умовах оптимального (раціонального) витрачання виробничих ресурсів, мінімальних витрат та максимальній прибутковості виробництва. Проблема оцінювання ефективності посідає важливе місце в підтриманні стабільної економічної безпеки підприємства та має велике значення для запобігання його банкрутства. У зв’язку з цим дослідження основних аспектів оцінювання ефективності фінансово-господарської діяльності підприємства в сучасних умовах становить великий теоретичний і практичний інтерес.

Головною метою будь-якого підприємства є збільшення активів, а також стабілізація своєї діяльності з позиції довгострокової перспективи. Для того щоб цього досягти, господарюючий суб'єкт має постійно підтримувати платоспроможність та рентабельність, оптимальну структуру активів і пасивів балансу. Саме з цією метою має проводитися аналітичне дослідження фінансового стану підприємства та ефективності його діяльності, основними завданнями якого є:

вивчення вихідних умов функціонування й життєдіяльності підприємства;

встановлення змін у наявності та структурі капіталу за звітний період та оцінка змін, які відбулися;

визначення шляхів нарощування капіталу, підвищення рівня його віддачі та зміцнення фінансової стійкості підприємства.

Значення такого аналізу підприємства важко переоцінити, оскільки саме аналітичне дослідження є тим фундаментом, на основі якого розробляється фінансова політика суб'єкта господарювання, приймаються та обґрунтовуються управлінські рішення щодо розвитку бізнесу.

Теоретичним, методологічним та практичним аспектам фінансового аналізу господарської діяльності підприємства присвячені праці таких вітчизняних учених, як М. Г. Чумаченко, Є.В. Мних, Л.А. Лахтіонова, Г. О. Крамаренко, О.Є. Чорна, Б. М. Литвин, М. В. Стельмах, Г.І. Кіндрацька, Б.Є. Грабовецький, І.В. Шварц. Вони опублікували низку методичних рекомендацій щодо проведення аналітичного дослідження фінансового стану та результатів діяльності підприємства, які успішно використовуються при оцінці показників звітності.

Оцінювання ефективності займає важливе місце в системі управління діяльністю підприємства, оскільки являє собою ефективний інструмент для інформаційно-аналітичного забезпечення в першу чергу економічної безпеки суб'єкта господарювання. Результати оцінювання складають основу для прийняття управлінських рішень, при цьому вони можуть бути використані як для стратегічних, так і для тактичних цілей. Основним етапом оцінювання ефективності діяльності є вибір системи показників, за якими вона буде проводитись. Від правильності прийняття рішень залежить саме існування підприємств, тому вибір найбільш підходящих методів оцінки ефективності функціонування для окремо взятого підприємства стає надзвичайно актуальним.

Метою наукового дослідження є обґрунтування теоретичних та методичних положень щодо оцінювання ефективності фінансово-господарської діяльності підприємства, розробка рекомендацій щодо шляхів удосконалення аналітичного інструментарію як складової інформаційного забезпечення економічної безпеки господарюючого суб'єкта.

Основні цілі аналізу фінансового стану підприємства залежать від вимог користувачів до інформації, яка міститься в фінансовій звітності. Так, власники (інвестори) бажають володіти інформацією про оцінку загального стану підприємства, його дохідність, ділову активність для оцінки можливостей необхідних змін у його розвитку як об'єкта інвестування. Кредиторів цікавить платоспроможність підприємства, його можливість своєчасно та в повному обсязі сплачувати свої зобов’язання. Важливе значення для цієї категорії користувачів відіграє також фінансова стійкість підприємства (незалежність від зовнішніх кредиторів). Від цього значною мірою залежить його ділова репутація та умови, які закладатимуть в договори з контрагентами на продаж і постачання товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг).

Керівництво підприємства прагне знати фінансові показники, які отримано за звітний період, для порівняння із запланованими цілями щодо дохідності, прибутковості, собівартості виробництва й реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). При цьому особливої уваги потребує оцінка грошових потоків і фінансових ресурсів підприємства для забезпечення його ефективної діяльності.

За результатами оцінки фінансового стану підприємства керівництво разом із власниками можуть приймати рішення, спрямовані:

по-перше, на пошук резервів поліпшення платоспроможності підприємства та його фінансового стану в цілому;

по-друге, на вибір оптимального варіанту джерел фінансування (визначаються пропорції між власними та залученими засобами в фінансуванні діяльності суб'єкта господарювання);

по-третє, на розробку бюджетів на наступний рік для досягнення запланованих показників з урахування результатів минулого року.

Вивчення фінансового стану підприємства найчастіше здійснюють за такими основними напрямами:

оцінка майнового стану підприємства;

оцінка ліквідності активів та платоспроможності підприємства;

оцінка показників фінансової незалежності та структури капіталу;

оцінка показників прибутковості та рентабельності підприємства;

оцінка показників ділової та ринкової активності.

Особливістю наведених напрямів є їхня орієнтація (здебільшого) лише на показники бухгалтерського балансу та приміток до нього. Подібний підхід уявляється занадто спрощеним, оскільки інформація балансу через низку об'єктивних і суб'єктивних причин дає досить приблизну характеристику фінансового стану підприємства. Це пов’язано з тим, що бухгалтерську звітність, у тому числі баланс, складають з визначеною періодичністю. Отже, розраховані на його основі показники також є моментними даними і тільки приблизно характеризують стан господарюючого суб'єкта.

В умовах інноваційно-інвестиційного етапу розвитку економіки України зумовлюється забезпечення високої конкурентоспроможності суб'єктів господарювання, основними індикаторами якої є отримані результати діяльності. Реалізація завдань оцінки та управління ефективністю діяльності передбачає чітке розуміння того, що являє собою «ефективність» як економічна категорія й окремо як об'єкт управління в підвищенні економічної безпеки. Традиційна та найбільш уживана у наукових дослідженнях економічна категорія «ефективність» не знайшла однозначного трактування у вітчизняних і зарубіжних учених. Нині часто можна натрапити на антиномічні судження щодо природи, ролі та значення цієї категорії в діяльності соціально-економічних систем різних рівнів. Так, Г. О. Швиданенко, А.І. Дмитренко, О.І. Олексюк розглядають ефективність не тільки як здатність суб'єкта господарювання отримувати більшу кількість корисних благ у розрахунку на одиницю ресурсів, які використовувались, але й як здатність підприємства розвиватися й досягати мету, зберігаючи збалансовану взаємодію всіх своїх підсистем [1, с. 117].

Натомість Є. Талавіра, О. Семенік розрізняють суспільну, виробничу, соціальну, технічну, економічну ефективність та вважають, що усі разом взяті види ефективності складають синергічну ефективність виробничо-господарської діяльності підприємства [2, с. 84−88].

Важливе місце в процесі оцінювання функціонування підприємства має діагностика ефективності його діяльності, яка зумовлює перспективи його розвитку, зміцнює конкурентні позиції на ринку та забезпечує економічну безпеку. Оцінювання ефективності відіграє важливу роль як у процесі поточного контролю за діяльність так і дає можливість оперувати необхідною інформацією для залучення власних, кредитних коштів та формує загальну базу економічних даних про об'єкт дослідження. За твердженням О. В. Григораш, С.І. Плакида, саме оцінювання ефективності стає ключовим чинником формування стратегії діяльності для досягнення кращих результатів [3, с. 39].

Традиційно ефективність діяльності компанії визначають за допомогою зіставлення досягнутих обсягів реалізації продукції (робіт або послуг) та витрат усіх видів ресурсів для забезпечення цього обсягу виробництва.

Модель оцінки ефективності бізнесу є індивідуальною розробкою під конкретну компанію. Використання розроблених технологій для інших сфер бізнесу чи підприємств потребує глибокого осмислення і трансформації аналітичних індикаторів. З метою систематизації методів оцінки ефективності функціонування підприємств багато вчених розділяють наявні методики на два принципово різні підходи: кількісний і якісний [4, с. 125−135; 5, с. 151−156]. Найбільш практичними методами в кількісній оцінці ефективності підприємств є вартісний і фінансово-економічний методи. Якісні підходи до оцінки ефективності підприємств акцентують увагу тільки на окремих аспектах (організаційному, соціальному, екологічному) діяльності підприємств. У сучасних умовах стрімко мінливого зовнішнього підприємницького середовища не можна обмежуватися тільки економічною стороною проблеми.

Ключові показники ефективності відносяться до результативних методик оцінки ефективності. Цей підхід являє собою відносно новий інструментарій управління підприємством та його економічної безпеки, який, незважаючи на наявність значного і тривалого наукового інтересу, ще не набув достатнього поширення у практичній діяльності суб'єктів господарювання в Україні. Ключовими показниками ефективності прийнято називати обмежений набір основних параметрів, які використовуються для моніторингу і діагностики результатів діяльності компанії і подальшого ухвалення на їх основі управлінських рішень.

Виходячи з викладеного, доцільно доповнити існуючу методику дослідження фінансового стану ще одним напрямом оцінкою ефективності діяльності підприємства в цілому, основою вивчення якої є показники Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід). Такий підхід пов’язаний з тим, що економічне обґрунтування діяльності підприємств здійснюється на підставі аналізу показників ефективності, які поділяються на:

показники ефекту визначаються як абсолютні значення і відтворюються в грошових одиницях як різниця між результатами діяльності та витратами на їх здійснення;

показники ефективності визначаються як співвідношення прибутку від діяльності підприємства до витрат на її здійснення і відтворюються відносними величинами: відсотками, частками одиниці.

Здійснюючи розрахунок показників ефективності фінансово-господарської діяльності потрібно дотримуватись таких методологічних принципів:

принцип всебічного обліку всіх складових елементів витрат та результатів припускає якісну класифікацію і відтворення відповідних показників у документах оперативного, статистичного і бухгалтерського обліку;

принцип зведення витрат і результатів для зіставлення вимагає, щоб показники, які порівнюються, відтворювалися однаковими кількісними одиницями і носили антонімічний характер в економічному розумінні, тобто при конструюванні показника ефективності чисельник і знаменник останнього мають виключати можливе дублювання складових елементів;

принцип зведення витрат і результатів діяльності до одного моменту часу за допомогою дисконтування;

принцип зіставлення з базовим варіантом відтворює сутність застосування показників ефективності для здійснення економічного аналізу, який проводиться не тільки з метою опису поточного стану діяльності суб'єкта господарювання, а й з метою опрацювання пропозицій щодо поліпшення економічної ситуації, яка склалася в періоді, що аналізується.

Проведення такого економічного аналізу полягає у вивченні поточного стану підприємства, його відхилень від запланованого рівня, а також виявлення факторів, що спричинили ці відхилення. Він є базою для прийняття обґрунтованих управлінських рішень, а тому повинен мати на меті:

по-перше, оцінку діяльності підприємства та його підрозділів, яка здійснюється шляхом зіставлення фактичних результатів із запланованими або за попередній період;

по-друге, виявлення можливих резервів, їх величини і місць виникнення, що дає змогу класифікувати їх за ступенем важливості, рівнем управління та часом дії;

по-третє, чітке формулювання проблем на основі вивчення факторів будь-яких відхилень для подальшого їх розв’язання.

Під час організації аналізу ефективності фінансово-господарської діяльності підприємства потрібно вирішити основні питання методологічного характеру, а саме: обрати мету та визначити задачі аналізу; визначити час і послідовність методики його проведення; визначити джерела інформації та їх вірогідність; обрати методику здійснення аналізу та визначити конкретних осіб і служби, що відповідатимуть за його проведення.

Однією з найважливіших особливостей аналізу є його тривалість у часі, від чого залежить перелік його етапів та послідовність проведення. Визначення оптимального співвідношення між терміном проведення та глибиною аналізу не менш важлива проблема, шляхом розв’язання якої є системний підхід до проведення аналітичної роботи. Стратегію побудови економічного аналізу ефективності фінансово-господарської діяльності можна пояснити таким чином: аналітична робота по дослідженню зазначених об'єктів починається з найвищого рівня управління або узагальненого показника, потім визначається коло факторів, які впливають на важливі складові, а наприкінці обирають показники, за допомогою яких безпосередньо здійснюються всі розрахунки.

Складність і різноманітність методик аналізу, в першу чергу, залежить від рівня управління: чим нижчий він за ієрархією, тим більш спрощені проблеми та методики аналізу, і навпаки, чим вищий тим складніші виникають проблеми, які, відповідно, потребують застосування найбільш досконалої методики. Вирішення останнього знаходять у розробці факторної моделі, яка являє собою органічно узгоджену систему узагальнених, проміжних та похідних показників, що характеризують функціональну сферу аналізу та взаємозв'язок між ними.

Розробка факторної моделі повинна здійснюватися послідовно: від узагальненого показника (вибору критерію ефективності певного виду діяльності) через проміжні до похідних, які відтворюють особливості технології та організації виробництва, конструкції виробів, умов матеріально-технічного постачання. Після вибору узагальненого показника розробляються складові першого рівня розчленування, потім розглядають формулу розрахунку залежно від мети аналізу і встановлюють проміжні показники другого та похідні показники третього рівнів.

Основою започаткування факторної моделі можна вважати розробку формул розрахунку впливу факторів на узагальнений показник. Інструментарієм такого процесу є метод ланцюгових підстановок, сутність якого полягає в тому, що вплив різних факторів на узагальнений показник визначається шляхом послідовної заміни базових значень проміжних показників на ті, що аналізуються. За таких умов у першу чергу заміна здійснюється за кількісними показниками, а потім за якісними. Якщо ж у формулі декілька кількісних і якісних показників, то послідовність підстановок визначається економічною логікою процесу.

Оцінка доходів, витрат і фінансових результатів як складових ефективності фінансово-господарської діяльності підприємства

Варто зауважити, що складання формул факторного впливу на обраний критерій ефективності фінансово-господарської діяльності повинно здійснюватись з підвищеною відповідальністю, оскільки неналежне урахування будь-якого фактора може призвести до хибних результатів і, як наслідок, до невірних управлінських рішень.

Успішна реалізація стратегії розвитку підприємства має передбачати здійснення результативної, ефективної та конкурентоспроможної діяльності. Для більш повного вивчення ефективності діяльності підприємства та формулювання чітких висновків і пропозицій потрібно побудувати факторну модель аналітичного дослідження, яка в даному випадку матиме чотири рівні (рис. 1).

Побудована факторна модель передбачає наступні рівні дослідження показника ефективності, а саме:

рівень 1 прибуток від звичайної діяльності (ПЗД), витрати звичайної діяльності (ВЗД);

рівень 2 прибуток від операційної, фінансової та від іншої діяльності (ПОД; ПФД; ПІД), витрати від операційної, фінансової та іншої діяльності (ВОД; ВфД; ВІД);

рівень 3 доходи та витрати операційної діяльності (ДОД; ВОД), доходи та витрати фінансової діяльності (ДФД; ВФД), інші доходи та витрати (ІД; ІВ), собівартість реалізації та операційні витрати (СР; ОВ), втрати від участі в капіталі, фінансові витрати (ВУК; ФВ);

рівень 4 чистий дохід від реалізації (ЧДР), інші операційні доходи (ІОД), собівартість реалізації та операційні витрати (СР; ОВ), дохід від участі в капіталі (ДУК), інший фінансовий дохід (ІФД), втрати від участі в капіталі, фінансові витрати (ВУК; ФВ), адміністративні витрати (АВ), витрати на збут (ВЗ), інші операційні витрати (ІОВ).

Використання подібної моделі дозволить, завдяки економіко-логічним методам, визначати вплив зміни факторних параметрів на ефективність фінансово-господарської діяльності підприємства та в подальшому коригувати й впроваджувати виявлені резерви у практичну діяльність.

Кінцевим і найсуттєвішим етапом аналітичного дослідження є визначення та розрахунок резервів, тобто можливих поліпшень, що характеризують ефективність діяльності господарюючого суб'єкта. Резерви варто класифікувати за такими напрямами:

• 1) залежно від змісту: техніко-технологічні, економічні, соціальні, організаційні;
• 2) залежно від обсягу розповсюдження: загальні, часткові (специфічні);
• 3) залежно від важливості результату: основні, другорядні;
• 4) залежно від місця виникнення: народногосподарські; галузеві; внутрішньовиробничі;
• 5) залежно від структури: складні (багатофакторні), прості (однофакторні);
• 6) залежно від часу дії: постійні, тимчасові.

З позиції управління як цілісної системи резерви поділяються на:

Організаційні до них відносяться втрати, які зумовили відхилення від нормального ходу діяльності, що відтворюється в планових показниках. Щоб віднайти резерв, потрібно вивчити фактори цих відхилень, розподілити їх на керовані та некеровані, визначити втрати, до яких привели некеровані фактори впливу.

• — Потенційні до них відносять можливе поліпшення показників до межі, яка відтворює найкращий рівень діяльності підприємства. Розрахунок його проводять за формулами впливу факторів на узагальнений показник. Максимально залучити цей резерв неможливо, але слід зазначити, що він є базою для розрахунку потужності робіт в аналізованій діяльності.
• — Перспективні до них відносять можливе поліпшення показників до рівня, який відповідає всебічному впровадженню науково-технічному прогресу у виробництво. Розрахунок цього резерву проводять у відповідності до формул впливу проміжних та похідних показників на узагальнений, а величина його залежить від спрямування та темпів впровадження наукових розробок у виробничий процес.

Виходячи з максимальних показників отриманих доходів та мінімальних значень понесених витрат (за звітний і попередній періоди) спрогнозуємо відсоток прихованих резервів досліджуваного підприємства.

Показник ефективності у звітному періоді становить 61,78%. Виходячи з цього прихований резерв дорівнюватиме: (63,76% 61,78%): 61,78% х 100% = 3,20%.

Висновки і пропозиції

Таким чином, на основі остаточної оцінки діяльності підприємства, впливу факторів на показник, який аналізувався, розрахованих та виявлених резервів формулюються проблеми, що потребують невідкладного вирішення для підвищення ефективності фінансово-господарської діяльності. Поряд з визначеними проблемами варто зробити рекомендації, що сприятимуть поліпшенню ситуації.

Запропоновані методичні підходи до визначення ефективності фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання є простими і прийнятними, можуть досить обґрунтовано використовуватися на практиці при оцінці фінансового стану підприємства. Такий елемент оцінки фінансового стану допоможе своєчасно віднайти вузькі місця, спланувати роботу на підприємстві так, щоб з урахуванням можливостей, які воно має, та сформованого ринку збуту при найменших витратах отримати максимальний прибуток.