Категорія стану в англійській мові при перекладі на українську мову на матеріалі текстів суспільно-політичної спрямованості

Наукова робота на тему: «Категорія стану в англійській мові при перекладі на українську мову на матеріалі текстів суспільно-політичної спрямованості»

ANNOTATION

The topic of the given paper is the voice category in the English language in the course of translating public and political materials into Ukrainian.

The chosen theme is topical because of the problematic and complex nature of translation of texts, which highlight social and political matters and are full of passive constructions. The objective of the given diploma paper is to investigate specific features of reproducing the category of voice from English into Ukrainian in public and political texts. We have studied the scientific works, devoted to general theoretical matters and peculiarities of using the category of state in the public and political discourse.

We have analyzed sentences, selected from journals, social and political issues with the purport to find out translation peculiarities of the category of voice from English into Ukrainian. The paper consists of the introduction, two parts, conclusions, list of used literature. During this paper writing we have used 33 primary works of domestic and foreign researches.

АНОТАЦІЯ

Темою цієї роботи є «Категорія стану в англійській мові при перекладі на українську мову на матеріалі текстів суспільно-політичної спрямованості».

Вибрана тема є актуальною у зв’язку з проблематичною та складною природою перекладу текстів, які відображають соціальні та політичні питання. Дані тексти насичені пасивними конструкціями. Мета дослідження — визначити специфіку передачі категорії стану з англійської мови на українську на матеріалі текстів суспільно-політичної спрямованості.

Ми дослідили наукові праці, присвячені загальним теоретичним питанням та особливостям використання категорії стану у суспільно-політичному дискурсі.

Ми проаналізували речення, дібрані з журналів, соціально-політичних видань з метою визначення особливостей перекладу категорії стану з англійської мови на українську.

Робота складається зi вступу, двох розділів, висновків та списку використаної літератури. В ході написання роботи ми опрацювали 33 роботи вітчизняних та іноземних дослідників.

ЗМІСТ

• Вступ
• Розділ І. Теоретичні особливості вживання та перекладу категорії стану
• 1.1 Слова категорії стану в англійській мові, способи їх утворення та функції
• 1.2 Способи перекладу з англійської на українську мову
• 1.3 Поняття суспільно-політичного дискурсу
• Розділ ІІ. Практичний аналіз речень, дібраних з матеріалів суспільно-політичної спрямованості, у яких представлені категорії активного та пасивного стану англійської мови
• Висновки
• Список використаної літератури

ВСТУП

стан англійський переклад текст

Становлення України як незалежної держави та її входження в світове співтовариство вимагає оновлення змісту навчання іноземних мов як засобу міжнародної комунікації. Англійська мова має статус провідної мови міжнародної політики, культури та науки. У зв’язку з цим інтерес до вивчення англійської мови постійно зростає. Оволодіння граматикою мови, що вивчається, є запорукою успішного вивчення іноземної мови.

Проблема навчання учнівської та студентської молоді граматики іноземної мови отримує осмислення в розвідках Л. Єфімова, Р. Карпової, Л. Каширіної, О. Коломінової, Н. Скляренко та інших науковців.

Стан як граматична категорія дієслова пов’язаний з морфологічним та синтаксичним рівнями мови, зокрема щодо вираження суб'єктно-об'єктних відношень у структурi висловлювання [2, с. 160]. Як відзначав О. О. Потебня, стан — це відношення суб'єкта до об'єкта. Сюди відноситься і відсутність об'єкта, яка можлива через видозмінене визначення суб'єкта [21, с. 205]. Граматична категорія стану передається особливим видом дієслівних форм, які передають різноманітні відношення між підметом, присудком і додатком [21, с. 193]. Cтан виражає певні відношення дії до дійсності. На гадку О. О. Холодовича, стан — це регулярне позначення в дієслові співвідношення між одиницями синтаксичного та семантичного рівнів, тобто граматично маркована у дієслові діатеза.

Аналіз типових засобів вираження категорії стану та їхнього функціонування у різних жанрах і стилях досі не проводився, тому актуальність нашого дослідження зумовлена доцільністю точнішого й глибшого аналізу цих засобів в аспекті співвідношення їхніх системних і функціональних характеристик на основі даних великого корпусу автентичного мовлення, його різних жанрів і регістрів, виявлення динаміки, співвідношення та преференцій у використанні відповідних дієслівних форм.

З огляду на вищезазначене, темою нашої наукової роботи була обрана «Категорія стану в англійській мові при перекладі на українську мову на матеріалі текстів суспільно-політичної спрямованості».

Актуальність дослідження обумовлена необхідністю вивчення категорії стану саме на матеріалі текстів суспільно-політичної спрямованості, які стають дедалі популярнішими у світовій англомовній практиці.

Об'єкт дослідження — категорія стану англійської мови.

Предмет дослідження — особливості перекладу категорії стану з англійської мови на українську.

Мета дослідження — визначити специфіку передачі категорії стану з англійської мови на українську на матеріалі текстів суспільно-політичної спрямованості.

Для досягнення мети дослідження перед нами були поставлені наступні завдання:

— проаналізувати слова категорії стану в англійській мові, способи їх утворення та функції;

— розглянути способи перекладу категорії стану на українську мову;

— дослідити поняття суспільно-політичного дискурсу.

— провести практичний аналіз перекладу категорії стану з англійської мови на українську на матеріалі текстів суспільно-політичної спрямованості.

Методи дослідження — методи словникових дефініцій, метод компонентного аналізу граматичної структури речень, описовий метод, метод контекстуального аналізу, метод статистичного аналізу.

Теоретичне значення — систематизація знань про категорію стану в англійській мові, виділення суспільно-політичного дискурсу як особливої сфери вживання категорії стану.

Прикладне значення роботи міститься у можливості використання її результатів у подальших дослідженнях основних характеристик категорії стану англійської мови.

Структура дослідження. Робота складається зi вступу, двох розділів — теоретичного та практичного, висновків та списку використаної літератури.

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ВЖИВАННЯ ТА ПЕРЕКЛАДУ КАТЕГОРІЇ СТАНУ

1.1Слова категорії стану в англійській мові, способи їх утворення та функції

Дієслова англійської мови володіють такою граматичною категорією, як стан (voice). Він показує, чи підмет проводить дію чи він є об'єктом дії, вираженої присудком. Саме з цією метою всі дієслова англійської мови вживаються або в дійсному чи активному стані (active voice), або у активному або пасивному стані (passive voice).

До пасивного стану вдаються в тому випадку, якщо не підмет виконує дію, а, навпаки, воно відчуває на собі вплив, що виходить від присудка. У даному випадку зрозуміло, хто виконує дію, або цього не надається значення. Головне — результат цієї дії. Для того щоб утворити форми пасивного стану, необхідно знати кілька правил. Але в першу чергу варто вивчити правило створення дієприкметники II (participle II) у правильних дієслів, а ту ж форму неправильних дієслів запам’ятати. Для створення форм пасивного стану знадобиться дієслово «to be» у потрібній формі і форма дієприктника II основного змістовного дієслова. Нижче представлені форми дієслів «to cook / to write» в пасивному стані в англійській мові:

Present Indefinite (Справжнє простий час) — am / is / are + cooked / written

Present Continuous (Теперішній тривалий час) — am / is / are + being + cooked / written

Present Perfect (Справжнє доконаний час) — have / has been + + cooked / written

Past indefinite (Минуле простий час) — was / were + cooked / written

Past Continuous (Минуле тривалий час) — was / were + being + cooked / written

Past Perfect (Минуле доконаний час) — had been + + cooked / written

Future Indefinite (Майбутнє простий час) — will be + + cooked / written

Future Continuous (Майбутнє тривалий час) — не існує

Future Perfect (Майбутнє доконаний час) — will + have + been + cooked / written

Як же вживається пасивний стан в англійській мові в реченні? Візьмемо речення в дійсному стані:

They built this museum a century ago. — Вони побудували цей музей сто років тому [27, c. 188].

А ось як буде виглядати це ж речення в пасивному стані (а тут його вжити можна і навіть потрібно, тому що нам не важливо, хто саме вчинив дію):

This museum was built a century ago. — Цей музей був побудований 100 років тому.

Щоб утворити питальну форму пасивного стану в англійській мові, необхідно допоміжне дієслово поставити перед підметом:

When was this museum built? — Коли був побудований цей музей?

Якщо потрібна негативна форма пасивного стану в англійській мові, поставте після першого допоміжного дієслова частку «not»:

This museum was not built a century ago. — Цей музей збудували не сто років тому.

Побудова форми пасивного стану англійської мови вимагає врахування низки правил. Перше правило полягає в тому, що форми пасивного стану можуть утворюватися тільки з перехідними дієсловами — дієсловами, що вживаються із прямим додатком та відповідають на питання «кого?» або «що?». Утім, варто пам’ятати, що деякі перехідні дієслова (get back, have, resemble, seem, suit тощо) не можуть утворювати форм пасивного стану. Таким чином, перший крок алгоритму полягає у визначенні типу дієслова та можливості утворити форму пасивного стану.

Другим правилом побудови пасивного стану є зміна членів речення. Інакше кажучи, додаток речення в активному стані стає підметом в пасивному стані і навпаки.

Отже, другим кроком алгоритму виступає визначення підмету та додатку речення в активному стані.

Однією з особливостей побудови форм пасивного стану англійської мови виступає можливість опущення в реченні в пасивному стані додатка, якщо підмет речення в активному стані виражений особовими займенниками, іменником people чи суб'єкт дії не важливий / відомий з контексту. Таким чином, кроком алгоритму побудови форм пасивного стану англійської мови є з’ясування частини мови, якою виражений підмет речення в пасивному стані.

Крім того, додаток речення в пасивному стані може вводитися за допомогою прийменників by (йдеться про особу виконавця) або with (йдеться про спосіб виконання).

Правилом побудови форм пасивного стану англійської мови є збереження видо-часової форми речення активного стану. При побудові форми пасивного стану речення в англійській мові зберігається також і порядок слів речення в активному стані.

Категорія зворотного стану в сучасній англійській мові Стверджується, що в сучасній англійській мові категорії зворотного стану не існує. Натомість зворотний займенник або виконує у реченні функцію прямого або прийменникового додатка, або виступає із попереднім дієсловом як лексикалізована одиниця [23, c. 5].

Як відомо, дієслівна категорія стану актуалізує відношення дії до її суб'єкта. Як уже зазначалося вище, граматична теорія сучасної англійської мови, як правило, постулює активний і пасивний стани дієслова [18, c. 159]. Водночас існують контроверсійні точки зору щодо зворотного стану, який є об'єктом нашого дослідження, а саме щодо засобів його реалізації - [V + Pronoun reflexive] або й самої можливо стійкого виокремлення на граматичних засадах, що є предметом нашого дослідження. Вважають, що активний стан виражає відношення, при якому підмет і семантичний суб'єкт (або джерело дії) збігаються, а пасивний стан виражає відношення, при якому підмет не збігається із семантикою суб'єкта [8, с. 178].

Зауважимо, що дослідження категорії зворотності передбачає роботу з більшістю основних аспектів вивчення мови в їхньому взаємозв'язку: морфологією, синтаксисом, семантикою, словотвором, лексикологією та фразеологією, що в свою чергу обумовлює актуальність її дослідження.

Натомість граматична реалізація категорії зворотностій досі є предметом дискусій у вітчизняній лінгвістичній літературі. Розбіжності в її трактуванні пов’язані з тим, що сполучення [Vtrns + Pronoun reflexive] не відповідає критеріям, на підставі яких виділяють видо-часові форми активного й пасивного стану.

Принагідно нагадаємо, що існують два підходи до визначення категоріїзворотності: семантичний, відповідно до якого зворотність інтерпретують як спрямованість дії на саму діючу особу — агента, що є одночасно суб'єктом і об'єктом цієї дії (М. Гухман, Й. Буша, Г. Хельбіг, Г. Штьоцель), і формальний, що вимагає наявність відповідного показника зворотності (Н. Янко-Триницька, В. Шмідт) [18, c. 163−164].

Отже, при виокремленні граматичної категорії зворотного стану в сучасній англійській мові дискусійними залишаються питання щодо статусу зворотного займенника, а саме, чи слугує він допоміжним словом у сполученні [Vtrns + Pronoun reflexive] для утворення зворотної аналітичної форми дієслова. Ця проблема вимагає розв’язання у морфологічній площині. З погляду синтаксису дискусійним видається питання щодо функції зворотного займенника в реченні. Це питання в англістиці представлене як опозиція точок зору, з одного боку, про те, чи зворотний займенник у сполученні [Vtrns + Pronoun reflexive] завжди виступає окремим членом речення, здебільшого прямим додатком (Objective Complement [21, с. 95], або прямим комплементом [25, с. 57]). З іншого боку, дослідники дотримуються погляду, що зворотний займенник є складовою тієї ж частини речення, якою виступає це дієслово (найчастіше це — присудок).

У вітчизняній граматичній літературі деякі лінгвісти (Л. Іванова; О. Попова), визнаючи існування зворотного станув англійській мові, звертають увагу на те, що зворотні займенники в незворотних конструкціях можуть функціонувати й як додатки. При цьому перед лінгвістом, на їх думку, стоїть завдання розмежувати аналітичне утворення і вільне синтаксичне сполучення перехідного дієслова з безприйменниковим додатком, вираженим зворотним займенником. Таке розмежування може здійснюватися через з’ясування ступеня реальності об'єкта дії, актуалізованого зворотним займенником. У випадках, коли зворотний займенник вживається не на позначення реального об'єкта дії, слід говорити про його граматикалізацію [4, с. 108]. Такий підхід дозволяє дослідникам виділіти два типизворотнихконструкцій: із власне зворотним та средньозворотним значенням. Власне зворотне значення визнають у тих випадках, коли дієслово виражає конкретнудію, якусуб'єкт виконує, маючи своїм об'єктом самого себе (warm oneself, hurt oneself). У таких конструкціях об'єкт дії є реальним, тому зворотний займенник виконує роль прямого додатка і не є граматикалізованим показником зворотності. Реалізація середньозворотного значення конструкцією [Vtrns + Pronoun reflexive] відбувається тоді, коли дія не переходить на зовнішній об'єкт, а замикається в самому суб'єкті. У межах середньозворотного значення, яке визначають як зворотний стан, виділяють два різновиди, в межах яких (і) дія зосереджена у сфері суб'єкта й зводиться до вираження зовнішніх фізичних змін у стані суб'єкта, його переміщенні в просторі (to speed oneself, to stir oneself, to stretch oneself); (іі) форми зворотного стану виражають внутрішній стан суб'єкта (to enjoy oneself) [5, с. 129].

У зарубіжній лінгвістиці зворотний стан не знаходить визнання. Однак деякі представники традиційної граматики, зокрема Г. Поутсма порушують питання його існування, вважаючи, що звука, але все-таки позбавлені семантичної значущості. Відзначають, що перехідні дієслова можуть утворити зі зворотним займенником вільне сполучення — перехідно-зворотні, а станові - неперехідно-зворотні (терміни Поутсма). О. Єсперсен у контексті виділення категорії зворотного стану звертався до поняття валентності дієслова, зазначаючи зокрема, що про зворотні дієслова йдеться лише тоді, коли вони ідіоматично не можуть поєднуватися з будь-яким іншим додатком крім зворотного займенника (напр.: to pride oneself).

На наш погляд, виділення зворотного стану в традиційній граматиці було здійснено за принципом аналогії подібного явища в інших європейських мовах. У подальшому було виявлено, що певні підстави для цього дійсно можна знайти: семантика зворотних утворень, особливе співвідношення дієслова зі зворотним займенником, з одного боку, і з підметом — з іншого. Так, зворотний займенник може функціонувати як прямий додаток, поряд з іншими додатками, але в інших випадках він або замикає дію на його джерелі, або змінює значення дієслова.

Якщо припустити можливість семантичного збліднення та граматикалізацію зворотних займенників у рефлексивних конструкціях, то в аналітичній формі дієслова зворотного стану helps himself з’являється іменна граматична категорія статі та семантична — особи/неособи, а також категорія особи та числа отримує нову експлікацію, що спростовує усталені погляди на категоріальну систему дієслова.

Визнання рефлексивним станом сполучення перехідного дієслова з прямим додатком, у цьому випадку зворотним займенником, спонукає визнати такий стан і стосовно синонімічних дієслів із неперехідним дієсловом та прийменниковим зворотним додатком, напр.: to tell oneself — to say to oneself. Однак назвати такі конструкції аналітичними формами видається неможливим.

Отже, усе сказане вище вказує на особливий характер сполучення дієслова зі зворотним займенником, проте ми не знаходимо достатньо аргументів для підтвердження існування аналітичної форми дієслова для позначення рефлексивності дії. У реченнях на зразок «She expressed herself» дієслово експліковане формою активного стану, а зворотний займенник виконує функцію прямого додатка.

У тих випадках, коли сполучення [Vtrns + Pronoun reflexive] характеризується певною ідіоматичністю (напр.: to find oneself, to help oneself, to enjoy oneself), можна говорити про лексичне, а не граматичне злиття елементів.

Разом з тим, зазначені вище розходження всередині сполучень такого типу, а також здатність зворотних займенників бути об'єктом рефлексивізації не лише дієслів, які за своїм семантичним на повненням легко набувають зворотного значення, але й тих, яким воно є невластивим (напр.: to argue with oneself) дозволяють поглянути на цю проблему під іншим кутом зору: чи виступають ці сполучення не як особливий стан, а як підтип зворотних дієслів, що по-різному співвідносяться зі зворотним займенником. Тоді зворотні дієслова займуть певне місце у польовій структурі дієслова, тобто являтимуть собою їхні зворотні варіанти. Такий підхід до цього питання з семантичної точки зору пропонує широкі перспективи для подальших досліджень.

Пасивні речення описані виходячи з їхніх значень в активному стані через поняття «inverted subject» (обернений підмет) та «inverted object» (обернений додаток). Адже, ще з часів О.Єсперсена відомо, що «те, що в активі є об'єктом, в пасиві стає суб'єктом «. Основний об'єкт (theme actor) та суб'єкт (modal subject) ідентичні поки немає причин для них не бути такими. У випадку втрати такої ідентичності у сучасній англійській мові існує тенденція до їхнього поєднання, що і є основною причиною використання пасиву «. Однак у розмовному мовленні чинники пасивізації предикатного вислову можуть відрізнятися від його загальних, зокрема квантитативних, характеристик в бік зменшення частотності.

Функціонально-семантичне поле пасиву сучасної англійської мови перетинається з полями модальності, аспектуальності, негативності, темпоральності. Слідом за А.Д. Бєловою вважатимемо, що як некатегоріальні способи вираження різних граматичних значень конституанти функціонально-семантичного поля пасиву одночасно відносяться до периферії чи проміжної зони відповідних полів.

1.2 Способи перекладу з англійської на українську мову

В англійській мові пасивні конструкції зустрічаються набагато частіше, ніж в українській. Це пов’язано із рядом особливостей, головною з яких є те, що в англійській мові можна перетворити в пасивну конструкцію речення з дієсловом в активному стані з прямим або прийменниковим додатком, що в українській мові неможливе. Пасивні конструкції в реченнях типу:

He was told the news.

This state of things cannot be put up with.

при перекладі замінюються активними:

Йому повідомили новину.

Не можна миритися з таким станом речей.

При таких перетвореннях можуть зустрічатися такі типові випадки:

Англійському дієслову, що вимагає непрямого або прийменникового додатка, відповідає в українській мові перехідне дієслово. У таких випадках пасивна конструкція і у перекладі може залишатися пасивною:

The Sherman Anti-Trust Law is being interefered with.

Закон Шермана, спрямований проти монополій, постійно порушується.

These statements relative to the advocacy of violence were testified to only by stool-pigeons.

Покази про те, що вони проповідують насильство, давались тільки поліцейськими агентами.

Англійському дієслову, що вимагає непрямого або прийменникового додатка, в українській мові відповідає неперехідне дієслово. У таких випадках доводиться заміняти пасивну конструкцію активною:

The bed was not slept in.

У ліжку ніхто не спав.

Форми дієслова у двох мовах ніби співпадають, але стилістичний фактор не дозволяє залишити у перекладі пасивну конструкцію:

He was the sort of person more at ease being asked than asking.

Форми бути запитуваним чи бути запитаним, які існують в українській мові, мають книжний характер. Тому конструкцію краще при перекладі замінити:

Він належав до тих людей, які з більшою охотою відповідають на питання, ніж ставлять їх іншим.

У багатьох випадках англійські пасивні конструкції передаються у перекладі українськими дієсловами з суфіксомся:

This method is considered the best.

Цей метод вважається найкращим.

Much fish is caught here.

Тут ловиться багато риби.

Lectures on various subjects are given here.

Тут читаються лекції на різні теми.

Коли при перекладі українською мовою можна або зберегти пасивну форму, або замінити її активною, важливо знати, чим саме обумовлене вживання пасивної форми в англійському оригіналі. Аналіз великої кількості прикладів показує, що пасивній конструкції в англійській мові надається перевага головним чином в наступних випадках:

коли неможливо або небажано вказувати виконавця дії:

" He will be well taken care of", said Loomis.

" Про Торпа потурбуються", сказав Луміс.

коли потрібно поставити логічний наголос на об'єкті, а не на суб'єкті дії:

The problem has been studied by many English scientists.

Проблема вивчалася багатьма англійським вченими.

The amendment was rejected by the majority of the Security Council.

Поправка була відхилена більшістю голосів членів Ради безпеки.

Деколи пасивні конструкції служать одночасно двом вказаним цілям: і щоб поставити у центрі висловлювання об'єкт дії, і щоб можна було не вказувати суб'єкта дії.

коли потрібно зберегти цілісність підмета в реченні:

He rose to speak and was warmly greeted by the audience.

Він встав, щоб взяти слово, і присутні тепло привітали його.

При перекладі українською мовою немає ні можливості, ні необхідності намагатися зберігати єдиний підмет у цьому прикладі подвійного керування. Слід зазначити, що використання пасиву при подвійному керуванні є дуже характерним і поширеним явищем в англійській мові. В українській мові таке не допускається.

This conspiracy against peace was hatched in and directed from London and Washington.

Ця змова проти миру, виношена в Лондоні та Вашингтоні, здійснювалася під їх керівництвом

у фразеологічних зворотах, тобто зв’язаних словосполученнях, і у стійких вільних словосполученнях. В англійській мові є цілий ряд фразеологічних зворотів з дієсловами у пасивному стані, Наприклад:

He was wined and dined.

Його тепло приймали.

More sinned against than sinning.

Скоріше жертва, ніж злочинець.

При перекладі дієслів у пасивному стані необхідно в багатьох випадках враховувати необхідність видової диференціації:

Sixty years ago Oklahoma was called Indian territory.

Контекст підказує, що правильним перекладом буде Шістдесят років тому Оклахома називалась індіанською територію.

або Шістдесят років тому Оклахому називали індіанською територією.

а не *була названа Термінативні дієслова у пасивному стані часто перекладаються на українську мову дієсловом доконаного виду, але видова диференціація в багатьох випадках можлива лише з врахуванням широкого контексту. Так, при описі кризи 1929;1932 років у США речення

Thousands of thousands of tons of food were burned, hundreds of thousands of gallons of milk were poured into rivers.

можна перекласти двома способами:

Мільйони тон харчових продуктів були спалені, сотні тисяч галонів молока вилиті в річки.

Мільйони тон харчових продуктів спалювалися, сотні тисяч галонів молока виливалися в річки.

в залежності від того, чи в ширшому контексті йдеться про результат, чи про процес.

Таким чином, переклад пасивних конструкцій зайвий раз доказує необхідність дотримання функціональної, а не формальної точності при перекладі.

1.3Поняття суспільно-політичного дискурсу

Різними аспектами процесів та механізмів комунікації займається дискурсивна лінгвістика, головною категорією якої є поняття «дискурс». Хоча внутрішня організація дискурсу стала предметом дослідження лінгвістики наприкінці 50-х років, нерозв’язаною до кінця на сьогоднішній день залишається значна кількість питань, пов’язаних з цим багатогранним і ємним явищем.

Сьогодні актуальним питанням дискурсології, дослідженню проблем породження, функціонування, сприйняття дискурсу, визначенню критеріїв його диференціації присвячена значна кількість наукових праць таких відомих лінгвістів далекого і близького зарубіжжя.

Необхідність вивчення суспільно-політичного дискурсу як особливого типу комунікації зумовлюється тим, що він інтегрує риси дискурсів, які функціонують у різних сферах життя суспільства, завдяки чому утворюється цілісне комунікативне явище, що визначається низкою характерних рис і ґрунтується на антропоцентричних та комунікативно-прагматичних засадах. Цей тип дискурсу є важливою ланкою, яка поєднує політичну сферу з рештою сфер суспільного життя задля формування взаємодії та порозуміння між владою і суспільством.

Поява у лінгвістиці таких наукових парадигм, як антропоцентрична, функціональна, прагматична та когнітивна, зумовлюють розвиток комплексної методики досліджень у галузі сучасної лінгвістики. У зв’язку з необхідністю врахування усіх факторів та чинників комунікативних процесів значне місце у дослідженнях початку ХХІ століття посідає дискурс. Дослідження суспільно-політичного дискурсу як складного та багатогранного феномена дає можливість виокремити ефективні засоби комунікативного впливу на масову свідомість, що є важливим фактором розвитку комунікативних технологій та збільшення ролі засобів масової інформації у сучасному суспільстві.

Значне місце серед актуальних проблем дискурсивної лінгвістики належить питанню поділу дискурсу на типи та визначенню критеріїв їхньої класифікації. Дослідження дискурсу як глобального явища комунікації дає можливість говорити про взаємодію дискурсів різних типів та їхню ієрархію на основі ступеня взаємопроникнення їхніх рис та характерних ознак. Суспільно-політичний дискурс ми визначаємо як окремий тип дискурсу, який завдяки інтеграції рис різних типів дискурсу, таких як політичний (аргументативність), економічний (термінологія), дипломатичний (офіційний стиль), юридичний (імперативність), побутовий (високий ступінь актуалізації), художній (естетичне навантаження), утворює власну цілісну систему засобів формування семантико-прагматичного змісту, що слугує створенню та розвитку діалогу між владою і суспільством.

Характерними рисами досліджуваного типу дискурсу слід вважати широту сфери функціонування, зверненість до соціальних та політичних проблем суспільства, прагматичне та ідеологічне навантаження, спрямованість у бік збільшення діалогічності, а також оперування суспільно-політичною лексикою і термінологією, що швидко піддаються змінам завдяки факторам екстралінгвістичної дійсності. Суспільно-політичний дискурс відображає явища і процеси, що відбуваються у суспільстві та провокує їхній подальший розвиток. Його комунікативна мета полягає у формуванні взаємодії між суспільством та політиками, бачення та оцінки процесів сьогодення, у спонуканні до практичного обмірковування, що спрямоване на прийняття рішень.

Сучасний суспільно-політичний дискурс є окремим типом дискурсу, оскільки цей складний соціолінгвістичний феномен інтегрує риси різних дискурсів і, запозичуючи у них ефективні засоби впливу на масову свідомість, формує власну цілісну систему характерних рис. Такими рисами є аргументативність політичного дискурсу, термінологічність економічного, офіційність дипломатичного, імперативність юридичного, високий ступінь актуалізації побутового, відкритість та естетичне навантаження художнього дискурсів.

Характеристику сучасного суспільно-політичного дискурсу визначають особливості організації інформації у семантико-прагматичному плані. Прагматичні наміри мовців значно відрізняються завдяки їхньому соціальному статусу у суспільстві: в інтенції королівського дискурсу не входить спроба вирізнитися, переконати аудиторію у своїх перевагах над іншими, тоді як для політиків — це одна із пріоритетних цілей їхньої професійної діяльності, яка реалізовується навіть тоді, коли політик повністю ототожнює свої інтереси із загальнонаціональними.

Основними засобами формування семантико-прагматичного змісту сучасного суспільно-політичного дискурсу є актуалізація у ньому ключових лексичних одиниць, граматичних та стилістичних засобів, які можуть моделювати зміст висловлювання відповідно до прагматичних намірів мовця. Важливим аспектом організації прагматики досліджуваного типу дискурсу є мовні стратегії впливу на численного адресата, такі як стратегія переконання, критики негативних явищ у суспільстві, заклику аудиторії до дій, патріотизму та національного об'єднання.

Промова та інтерв'ю є найпоширенішими інформаційно-переконувальними жанровими формами суспільно-політичного дискурсу. Варіативність у побудові промови зумовлюється співвідношенням спрямованості її мовних одиниць на досягнення комунікативно-прагматичної мети суспільно-політичного дискурсу, яка полягає у формуванні взаємодії між владою та суспільством та власного сприйняття й оцінки мовцем ситуації спілкування. На побудову інтерв'ю, де визначальним ззовні є погляд співрозмовника, значною мірою впливає журналіст, який скеровує діалог і тим самим посилює залежність засобів вираження від комунікативної ситуації.

Найпопулярнішими інформаційно-переконувальними жанрами суспільно-політичного дискурсу є промова та інтерв'ю, тоді як коментарі, огляди та нариси можна віднести до жанрів інформаційно-дослідницького чи дослідницько-образного спрямування. Основною відмінністю промови є її монологічна форма, де визначальним є погляд мовця. Вона характеризується спрямованістю мовних одиниць на досягнення комунікативно-прагматичної мети, власним сприйняттям та оцінкою мовцем ситуації спілкування та залежністю засобів вираження і прийомів від комунікативної ситуації. Відповідно до місця реалізації промов, їхнього змісту та аудиторії, суспільно-політичні промови можна поділити на урядово-громадські, дипломатичні, радіотелевізійні, вітальні та святкові.

Специфіка інтерв'ю як жанру полягає в тому, що визначальним ззовні у ході його розгортання є погляд співрозмовника, тоді як внутрішньо діалог скеровується журналістом, який утримує його у тих межах, які необхідні для досягнення поставленої мети. Він дає можливість не лише дізнатися про ставлення співрозмовника до тих чи інших подій, а й створити його психологічний портрет завдяки суб'єктивізації розповіді.

РОЗДІЛ ІІ. ПРАКТИЧНИЙ АНАЛІЗ РЕЧЕНЬ, ДІБРАНИХ З МАТЕРІАЛІВ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНОЇ СПРЯМОВАНОСТІ, У ЯКИХ ПРЕДСТАВЛЕНІ КАТЕГОРІЇ АКТИВНОГО ТА ПАСИВНОГО СТАНУ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ

Категорія стану — це граматична категорія, яка виражає різні відношення дії до її суб'єкта та об'єкта. Граматична категорія стану виражає різний напрям дії по відношенню до носія дії. Але носієм дії може бути особа (предмет), яка виконує дію (І send) і особа (предмет), на яку направлена дія (I am sent). Отже в англійській мові дієслово має дві форми стану: активний (The Active Voice) і пасивний (The Passive Voice).

Активний стан означає, що дія виконується особою (предметом) — носієм дії: We ask …

We produce many portable computers.

Ми виробляємо багато портативних комп’ютерів.

Пасивний стан означає, що дія направлена на носія дії: We are asked …

Many portable computers are produced.

Виробляється багато портативних комп’ютерів.

Речення з дієсловом-присудком у формі пасивного стану вживаються в англійській мові (як і в українській) тоді, коли головний інтерес для співрозмовників становить особа або предмет, на які спрямована дія (об'єкт дії), а не той, хто виконує дію (суб'єкт дії), як у реченнях з дієсловом у формі активного стану.

У реченнях з пасивним станом об'єкт дії виражається підметом, а суб'єкт дії або зовсім не згадується, або виражається прийменниковим додатком з прийменниками by або with.

Коли дієслово приймає два додатки — непрямий і прямий, будь-який з цих додатків може бути підметом у реченні з дієсловом у пасивному стані.

Коли дієслово в активному стані приймає прийменниковий додаток, цей додаток може стати підметом речення з дієсловом у пасивному стані, причому прийменник ставиться після дієслова.

В сучасній англійській мові виконувач дії зазначається приблизно у 20% випадках вживання пасивних конструкцій. Зазначення виконувача дії дається у формі прийменникового звороту з прийменником by.

This article was written by a journalist.

Ця стаття була написана журналістом.

Пасивні конструкції в англійській і українській мовах; мають відмінності:

1. Пасивні конструкції в англійській мові вживаються частіше, ніж в українській мові.

2. Пасивні конструкції англійської мови мають свої особливості, які відрізняються від пасивних конструкцій української мови.

Більш поширене вживання пасивних конструкцій в англійській мові пов’язане з загальним характером граматичної будови англійської мови, і перш за все з майже повною відсутністю відмінків. Якщо на українській мові одну думку можна виразити різними способами: а) Це обладнання купувалось згідно з контрактом.

б) Це обладнання закупили згідно з контрактом.

в) Це обладнання було куплено згідно з контрактом.

то на англійській же мові можлива тільки одна конструкція:

This equipment was bought according to the contract.

Нижче розглянемо окремі приклади, в яких функціонують різні категорії стану.

В реченні маємо пасивний стан у формі Past Indefinite. Дана конструкція належить до категорії дії.

В реченні представлено дієслово в пасивному стані у формі Present Indefinite. Виражає категорію стану.

В реченні маємо пасивний стан у формі Past Indefinite. Дана конструкція належить до категорії дії.

В реченні маємо пасивну конструкцію у формі Present Indefinite. Дана конструкція виражає категорію стану.

В цьому реченні маємо першу конструкцію у пасивному, а другу в активному стані. Конструкція в пасивному стані представлена у формі Past Indefinite і належить до категорії дії.

В даному прикладі є пасивний стан у формі Present Indefinite. Дана конструкція виражає категорію стану.

В цьому реченні маємо в пасивні конструкції, у формі Present Indefinite, що є частиною складних дієслівних присудків і виражають категорію стану.

В даному реченні мамо категорію активного стану

В цьому реченні маємо пасивний стан у формі Present Continuous, що виражає категорію стану.

В даному реченні функціонує дієслово-присудок в активному стані.

В даному прикладі представлене дієслово в пасивному стані у формі Past Indefinite і належить до категорії дії.

В цьому прикладі представлене дієслово, а активному стані у функції складеного іменного присудка.

В даному прикладі маємо дієслово у пасивному стані у формі Present Indefinite. Дана конструкція виражає категорію дії

.

В даному реченні функціонують два дієслова-присудка в активному стані.

В цьому реченні представлене дієслово-присудок в активному стані.

В даному прикладі маємо дієслово у пасивному стані у формі Present Indefinite. Дана конструкція виражає категорію дії.

В цьому реченні представлено два дієслова-присудка в активному стані.

В цьому реченні також як і в попередньому представлено два дієслова-присудка в активному стані.

В даному прикладі маємо дієслово у пасивному стані у формі Past Indefinite, що виражає категорію дії.

В цьому реченні представлено 5 дієслівних груп. Дві перші функціонують в активному стані, а 3 інші - в пасивному і виражають категорію дії.

Ми також провели статистичний аналіз щодо частоти вживання категорій активного та пасивного стану у текстах суспільно-політичної спрямованості. Його результати представлені на Рис. 2.1.

Рис. 2.1. Частота вживаності активного та пасивного стану.

Як бачимо, пасивний стан вживається значно частіше, ніж активний, що обумовлене граматичними особливостями англійської мови.

Як було наочно продемонстровано у практичній частині, слова у пасиві можуть означати як категорію дії, так і категорію стану. Ми вирішили визначити частотність присутності тієї та іншої категорії у текстах суспільно-політичної спрямованості. Результати представлені на Рис. 2.2.

Рис. 2.2. Частотність вживання категорії дії та стану.

З діаграми видно, що слова категорії дії представлені у 62%, а категорії стану — у 38%.

Це пояснюється тим, що пасивний стан зазвичай означає дію, яка зроблена над підметом, але її вираження здійснюється шляхом використання пасиву.

ВИСНОВКИ

Виділення такого типу дискурсу, як суспільно-політичний ґрунтується на визначенні його комунікативної мети, яка полягає у формуванні взаємодії між владою та суспільством та на формуванні особливої системи засобів створення його семантико-прагматичного змісту, які інтегруються з різних типів дискурсу. Його основними рисами слід вважати особливу соціально-рольову конфігурацію, історичний характер, широту сфер породження та функціонування, зверненість до соціальних та політичних проблем суспільства, інтеграцію рис інших типів дискурсу.

В ході написання нашої наукової роботи ми прийшли до висновків, які полягають у наступному:

1. Конотативно забарвлені лексеми, що актуалізуються у дискурсі, граматичні та стилістичні засоби, які можуть моделювати зміст висловлювання суспільно-політичного дискурсу допомагають мовцю необхідним чином впливати на свідомість масової аудиторії та формувати оцінні інтерпретації основних дискурсних концептів, які співвідносяться з важливими суспільно-політичними процесами у сучасному світі, найвагомішим з яких є процес демократизації. Досягнення прагматичних цілей значною мірою зумовлюється взаємодією семантичного, смислового та інтенційного значення лексичних та морфологічних одиниць, синтаксичних структур, стилістичних засобів.

2. Особливості актуалізації у дискурсі лексико-фразеологічних і граматичних мовних одиниць та використання стилістичних прийомів, які є основними засобами формування семантико-прагматичного змісту суспільно-політичного дискурсу, варіюються залежно від його прагматичної спрямованості, поля комунікативної ситуації, а також від мовної та комунікативної компетенцій мовця і фактора аудиторії.

3. В англійській мові пасивні конструкції зустрічаються набагато частіше, ніж в українській. Це пов’язано із рядом особливостей, головною з яких є те, що в англійській мові можна перетворити в пасивну конструкцію речення з дієсловом в активному стані з прямим або прийменниковим додатком, яка в українській мові неможлива.

4. При перекладі українською мовою можна або зберегти пасивну форму, або замінити її активною, важливо знати, чим саме обумовлене вживання пасивної форми в англійському оригіналі. Категоріальні поняття, терміни та лексеми, що позначають явища, поняття, зв’язки у реченні слід розглядати для виявлення подібностей та розбіжностей англійської та української мов при перекладі.

На сучасному етапі вивчення іноземної мови адекватність перекладу конструкцій пасивного стану відіграє одну з важливих ролей, презентуючи, в цілому, інші види вирішення актуальної наукової задачі зіставлення граматичних особливостей перекладу українською мовою англомовних текстів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Бенвенист Э. Общая лингвистика. — М., 1974. — 447 с.

2. Бондарко А. В. Принципы функциональной грамматики и вопросы аспектологии / А. В. Бондарко. — СПб.: ЛКИ, 2007. — 208 с.

3. Вайнрайх У. Языковые контакты: Состояние и проблемы исследования. — Киев: Вища шк., 1979. — 264 с.

4. Генюшене Э. Ш. Рефлексивные глаголы в балтийских языках и типология рефлексивов: [учеб. пособ.] / Э. Ш. Генюшене. — Вильнюс: Вильнюсский гос. ун-т им. В. Капсукаса, 1983. — 168 с.

5. Гухман М. М. О происхождении возвратных конструкций / М. М. Гухман // Язык и мышление. — М.; Л., 1948. — С. 104−133.

6. Есперсен О. Философия грамматики. Пер. с англ. В. В. Парсека, С. П. Сафроновой / предисл. Б. А. Ильиша / О. Есперсен. — М.: Изд-во иностр. лит., 1958. — 404 с.

7. Иванова И. П. Современный английский язык / В. Н. Жигадло, И. П. Иванова, Л. Л. Иофик. — М.: Высш.шк., 1956. — 230 с.

8. Кабакчи В. В. Основы англоязычной межкультурной коммуникации — СПб.: Изд-во РГПУ им. А. И. Герцена, 1998. — 229 с.

9. Карабан В. І. Переклад англійської наукової і технічної літератури. Ч. II / Карабан В. І. — Вінниця: Нова кн., 2001. — 303 с.

10. Карабан В. І. Теорія і практика перекладу з української мови на англійську мову / Карабан В. І. — Вінниця: Нова кн., 2003. — 126 с.

11. Карасик В. И. Языковой круг: личность, концепты, дискурс. — Волгоград: Перемена, 2002. — 447 с.

12. Карлинский А. Е. О двух типах проявления взаимодействия языков // Психологические и лингвистические аспекты проблемы языковых контактов. — Калинин: Калин. гос. ун-т., 1978. — С.111−119.

13. Каширина Л. Н. Алгоритмы в обучении грамматике французького языка / Л. Н. Каширина // Иностр. яз. в шк. — 2000. — № 4. — С. 44 — 46.

14. Коваль Н. М. Відбиття розвитку мовної картини світу у лексиці іспаномовного суспільно-політичного дискурсу // Мовні і концептуальні картини світу. — К.: КНУ ім. Тараса Шевченка. Інститут філології. — 2002. — № 7. — С. 224−230.

15. Коваль Н. М. Дискурсна проблематика: виокремлення суспільно-політичного дискурсу як різновиду комунікації // Проблеми семантики, прагматики та когнітивної лінгвістики. — К.: КНУ. — 2002. — Вип. 1. — С. 78−82.

16. Коваль Н. М. Інтенсифікаційна роль заперечних речень у іспаномовному суспільно-політичному дискурсі // Проблеми семантики слова, речення та тексту. — К.: КНЛУ. — 2002. — Вип. 8. — С. 141−146.

17. Коломінова О. О. Навчально-методичний комплект як засіб формування англомовної граматичної компетенції в учнів початковоїшколи / О. О. Коломінова // Іноземні мови — 2008. — № 4. — С. 58 — 65.

18. Майтинская К. Е. Местоимения в языках разных систем / К. Е. Майтинская. — М.: Наука, 1969.

19. Мацько Д. С. Підготовка опорних схем у навчанні студентів заочних відділень університетів видо-часових форм дієслів англійської мови / Д. С. Мацько // Вісн. Луган. нац. ун-ту імені Тараса Шевченка: Філологічні науки. — 2010. — № 14 (201). — С. 103 — 112.

20. Наконечна Г. Я. Українська науково-технічна термінологія / Наконечна Г. Я. — Л.: Наука, 2000. — 204 с.

21. Пронина Р. Ф. Пособие по переводу английской научно-технической литературы / Пронина Р. Ф. — М.: Высш. шк., 2001. — 234 с.

22. Рецкер Я. І. Теорія перекладу і перекладацька практика / Рецкер Я. І. — М.: Міжнар. відносини, 1994. — 216 с.

23. Скляренко Н. К. Систематизація і повторення іншомовного граматичного матеріалу в основній і старшій школі / Н. К. Скляренко // Іноземні мови. — 2005. — № 2. — С. 3 — 7. 5. Методика навчання іноземних мов у середніх навчальних закладах: підручник / [під ред. С. Ю. Ніколаєвої]. — К.: Ленвіт, 1999. — 320 с.

24. Федоров А. В. Основи загальної теорії перекладу: навч. посіб. / Федоров А. В. — М.: Вища шк., 2003. — 303 с.

25. Холодович А. А. Проблемы грамматической теории / А. А. Холодович. — Л.: Наука, 1979. — 304 с.

26. Храковский В. С. Залог и рефлексив / В. С. Храковский // Проблемы теории грамматического залога. — М.: Наука, 1978. — С. 50−61.

27. Чернилевский Д. В. Дидактические технологии в высшей школе: учеб. пособие для вузов / Дмитрий Владимирович Чернилевский — М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2002. — 437 с.

28. Шелякин М. А. Русские возвратные глаголы в общей системе отношений залоговости / М. А. Шелякин // Теория функциональной грамматики. Персональность. Залоговость. — СПб.: Наука, 1991. — С. 312−327.

29. Янко-Триницкая Н. А. Возвратные глаголы в современном русаком языке. / Н.А. Янко-Триницкая.- М.: Изд-воАНСССР, 1962. — с. 12.

30. Dijk T. van. The Study of Discourse // Discourse as Structure and Process/ Ed. by T. van. Dijk. — Vol. l. — L.: Sage Publ., 1998. — P. 1−34.

31. Graddol D. The Future of English? // English Teaching Professional, Issue 9, October 1998. — P.46−47.

32. Kachru B. Paper Given to the Royal Society of Arts Conference on English as a Global Language — 2001. — 76 p.

33. Longman Book of Language teaching and Applied Linguistics / J.C. Richards — John Platt — Heidi Platt/ - Longman, 1992. — 423 p.