Національна музична академія України ім. П. І. Чайковського: вчора, сьогодні, завжди

Міністерство культури і туризму України Національна музична академія України ім. П.І. Чайковського

Кафедра спеціального фортепіано.

" Національна музична академія України ім. П.І. Чайковського:

Вчора. Сьогодні. Завжди"

План

• 1. Вступ та історія виникнення
• 2. Історія фортепіанного факультету
• 3. О кафедрі концертмейстерства
• 4. Кафедра камерного ансамблю
• 5. Замість висновку…
• Список використаної літератури

1. Вступ та історія виникнення

Національна музична академія України імені П.І. Чайковського э провідним навчальним закладом у системі музичної освіти України. Її утворено відповідно до Указу Президента України від 5 вересня 1995 року «Про реорганізацію Київської державної консерваторії імені П.І. Чайковського у Національну музичну академію України імені П.І. Чайковського». Таким чином, НМАУ ім. П.І. Чайковського стала правонаступницею Київської державної консерваторії імені П.І. Чайковського, заснованої в листопаді 1913 року завдяки зусиллям української культурної громадськості - талановитого організатора і педагога, директора Київського музичного училища В. Пухальського, відомого диригента А. Виноградського, київського мецената М. Терещенка, а також видатних російських композиторів — П. Чайковського, С. Танєєва, С. Рахманінова.

З 1919 року Київська консерваторія стала державним навчальним закладом, головні напрями діяльності в якому започаткували видатні діячі музичного мистецтва: композиторську школу — Р. Гліер, Л. Ревуцький, Б. Лятошинський, В. Косенко, В. Золотарьов, А. Штогаренко; виконавські школи: фортепіанну — В. Пухальський, Г. Беклемишев, Г. Нейгауз, М. Михайлов, Є. Слівак, А. Луфер, В. Топілін, О. Александров, Т. Кравченко; вокальну — О. Шперлінг, О. Муравйова, М. Донець-Тессейр, Є. Чавдар, З. Гайдай, І. Паторжинський, О. Гродзинський та ін.; хормейстерську — О. Кошиць, Г. Верьовка, М. Верховинець, М. Вериківський, О. Міньковський, Е. Скрипчинська; гри на оркестрових інструментах — М. Ерденко, С. Каспін, Д. Бертьє, О. Пархоменко, Я. Магазинер, Ф. Воячек, Я. Яблонський, А. Проценко; диригування симфонічним та оперним оркестрами — Ф. Блуменфельд, М. Малько, В. Дранішніков, О. Орлов, Н. Рахлін, М. Канерштейн, В. Тольба, С. Турчак; школу гри на народних інструментах — М. Геліс, В. Кабачок; українського музикознавства — Б. Яворський, М. Грінченко, К. Квітка, П. Козицький, О. Шреєр-Ткаченко, Ф. Аерова, Н. Горюхіна.

На всіх етапах своєї діяльності професорсько-викладацький колектив Консерваторії удосконалював професіоналізм, збагачував традиції українського мистецтва, засвоюючи здобутки європейських музичних культур.

Рішенням Колегії Міністерства освіти України від 29 червня 1995 року (протокол № 19) Національна музична академія України імені П.І. Чайковського віднесена до навчальних закладів найвищого, IV рівня акредитації.

Сьогодні НМАУ ім. П.І. Чайковського є одним із найбільших музично-освітніх закладів у Центральній та Східній Європі. Тут зосереджено потужний науково-педагогічний і творчий потенціал, що забезпечує підготовку музикантів світового рівня, формування музично-творчої еліти українського суспільства як національного суб'єкта світової культури.

Академія відновлює сторінки народної і професійної (світської та церковної) культури минулого як основи відродження музичної пам’яті нації, збагачуючи культурними здобутками митців українського зарубіжжя та національних меншин України, а також систематично презентує досягнення української музичної школи на міжнародному рівні.

Професорсько-викладацький колектив є потужним генератором науково-педагогічних і творчих ідей, його зусиллями втілюється державна стратегія розвитку національної музичної культури, збагачуються традиції української музичної школи, оновлюючись ідеями педагогів-новаторів. Академія забезпечує високопрофесійними кадрами соціокультурну сферу, художньо-творчі колективи, музичні заклади, концертні організації, наукові й інформаційні музичні центрами.

Колектив навчального закладу активно співпрацює із законотворчими (парламентські комісії), державними (Кабінет Міністрів України), громадськими структурами (благодійницькі, спонсорські об'єднання) та іншими культурними осередками. Академія є головним центром, що координує зв’язки музичного мистецтва з інфраструктурою культурно-масової сфери (аудіовізуальне мистецтво, телебачення, кінематограф, радіо-, аудіоринок, реклама, музейна діяльність, видавництва, нотний ринок, музичні бібліотеки тощо).

В останні роки значно зріс міжнародний авторитет Академії, унаслідок чого помітно інтенсифікувалися її зв’язки з багатьма міжнародними організаціями та навчальними закладами. Студенти і викладачі беруть участь у міжнародних програмах з обміну досвідом і навчання в багатьох країнах світу.

Сьогодні в Академії на 6 факультетах і 26 кафедрах навчаються близько 1.500 студентів. Науковий і педагогічний потенціал закладу становлять: 6 Героїв України, 4 академіки і 10 членів-кореспондентів Академії мистецтв України, 50 народних і 38 заслужених артистів України, 78 професорів і 106 доцентів, 20 докторів і 69 кандидатів наук, 30 заслужених діячів мистецтв України. Студенти і творчі колективи успішно представляють музичне мистецтво в Україні та за її межами. Слід відзначити традиційно високі результати виступів студентів Академії на міжнародних музичних конкурсах: загальна кількість дипломів і лауреатських звань, виборених ними лише протягом 2008 року, — понад 50.

В Академії здійснюється підготовка педагогічних кадрів вищої кваліфікації в аспірантурі, асистентурі-стажуванні та в докторантурі.

Високий рівень професійної підготовки музикантів викликає значну зацікавленість Академією іноземних громадян. Так, протягом 2007;2008 навчального року тут навчалося 240 іноземних студентів із 14 країн світу, зокрема, з Китаю, Ірану, США, Південної Кореї, Росії, Сербії та Чорногорії, Польщі, Японії, Нової Зеландії.

Найбільшу популярність серед іноземців мають вокальний, фортепіанний, оркестровий та композиторський факультети. Державні іспити переконують, що іноземні студенти з високими результатами закінчують Академію і, отримавши диплом магістра, успішно працюють у вищих навчальних закладах на батьківщині, пропагуючи й українську музику, культурно-мистецькі традиції. 2008 року на перший курс вступи-ло близько ста талановитих іноземних студентів.

У 2007;2008 навчальному році відбулося перше публічне засідання нового складу Наглядової ради Академії. Її головою обрано Героя України, видатного диригента сучасності, народного артиста України, академіка Академії мистецтв України, генерального директора, художнього керівника Національного заслуженого академічного українського хору ім.Г. Верьовки, голову Національної всеукраїнської музичної спілки А.Т. Авдієвського. Співпраця з представниками Наглядової ради Академії сприяє поглибленню якості навчально-виховного процесу та зміцненню його матеріальної бази.

2. Історія фортепіанного факультету

Славетна історія Київської консерваторії та вітчизняної музичної освіти в цілому нерозривно пов? язана з історією фортепіанного факультету. Першим директором Київської консерваторії став видатний педагог — піаніст, патріарх української фортепіанної школи В. Пухальський. У наступні роки консерваторію очолювали відомі піаністи: Ф. Блюменфельд (1920 — 1922 рр.), К. Михайлов (1922 — 1926 рр.), А. Луфер (1934 — 1948 рр.). Невід?ємні від історії фортепіанного факультету імена великого романтика ХХ століття В. Горовиця, випускника 1920 року (класи В. Пухальського, Ф. Блюменфельда), і талановитого музиканта-митця Г. Нейгауза, чий блискучий педагогічний шлях розпочався саме у Київській консерваторії (1919 — 1923 рр.)

У різні періоди факультетом керували декани К. Майбурова, О. Снєгірьова, М. Сильванський, В. Сєчкін, В. Тимофєєв, Н. Протопопова, Ж. Хурсіна. З 1995 року деканом є професор І. Павлова.

Кафедра спеціального фортепіано у Київській консерваторії була організована однією із перших. Уже тоді вона мала найчисленний штат викладачів і студентів. Діяльність педагогів-піаністів Києва була спрямована на розвиток української культури як органічної складової частини світового музичного процесу.

Вагомий внесок у становлення київської фортепіанної школи зробив Г. Беклемішев, вихованець московської консерваторії (класи В. Сафонова та Ф. Бузоні), концертуючий піаніст-віртуоз, людина великої музичної та загальної культури. Він здійснив грандіозний за масштабом цикл «музично-історичних демонстрацій», виконавши близько 2000 творів композиторів усіх часів та народів. Він був палким пропагандистом творчості українських композиторів: М. Лисенка, Я. Степового, В. Косенка, Л. Ревуцького, Б. Лятошинського, та інших. Гідно продовжили мистецьки пошуки Г. Беклемішева його випускники — майбутні професори Київської консерваторії М. Гозенпуд, Г. Курковський, А. Луфер, Є. Сливак.

Особливу роль в історії відіграли Ф. Блюменфельд та Г. Нейгауз, вплив яких на музичну культуру Києва був величезним. Багатогранна діяльність Ф. Блюменфельда як диригента, ансамбліста, виконавця власних творів, а також педагога, реорганізатора системи музичної освіти, директора Музично-драматичного інституту ім. М. В. Лисенка та Київської консерваторії склала одну з яскравих сторінок літопису Національної музичної академії України. У класі Блюменфельда завершили свою професійну освіту А. Янкелевич, В. Стешенко-Куфтіна, І. Тамаров, Я. Фастовський та інші відомі педагоги. Ф. Блюменфельд був ініціатором запрошення на работу до Київської консерваторії молодого Г. Нейгауза, що стало видатною подією для музичного Києва. В атмосфері київського музично-громадського життя репертуар Нейгауза-виконавця значно розширився, його концертна діяльність набула просвітницького характеру. Перші справжні успіхи у викладацькій роботі Нейгауза міцно пов? язані з Києвом. Згодом вони увінчалися появою численної плеяди вихованців нейгаузовської школи, серед яких — провідні київські педагоги-піаністи В. Топілін, О. Холодна, а. Лисенко.

Педагогічна праця корифеїв українських піаністичних шкіл склала міцний фундамент подальшого розвитку українського фортепіанного мистецтва, їх випускники збагатіли сучасний піанізм новими досягненнями.

Від дня заснування Київської консерваторії до 1960;х років на фортепіанному факультеті працював славнозвісний учень В. Пухальського К. Михайлов, який, поряд з активною громадсько-адміністративною роботою (секретар художньої ради, директор Київської консерваторії, заступник директора, завідувач фортепіанної кафедри), щедро віддавав свої знання і натхнення справі виховання талановитих музикантів. Серед учнів К. Михайлова — досвідчені та визнані педагоги Є. Фрейкін, Л. Вайнтрауб, З. Ліхтман, Г. Паторжинська, Ж. Колодуб, І. Рябов, та інші.

А. Луфер (1905;1948) — лауреат Першого Всеукраїнського та другого Міжнародного конкурсу ім. Ф. Шопена, директор Київської консерваторії протягом 14-ти років, — збагачуючи традиції свого вчителя, стверджував нову українську фортепіанну педагогіку.

Протягом кількох десятиріч виконавська і педагогічна діяльність Є. Сливака (1899−1969) помітно впливала на розвиток музичної культури Києва. Глибока обізнаність у різноманітнішому репертуарі, природна інтелігентність, детальне вивчення авторського тексту відрізняли педагогічний стиль Сливака, мудрого наставника таких піаністів, як Р. Тамаркіна, А. Рощина, О. Холодна, Д. Юделевич, В. Єрмаков, та інші.

А. Янкелевич (1897−1982) учив проникати в художню сутність твору й глибоко відтворювати його зміст, завжди зважаючи на кінцеву мету виконавства — сильний та яскравий вплив на слухачів. Продовжили справу професора його учні: О. Островська, Т. Шаняева, Н. Вітте, А. Рощина, Н. Герасимова-Персидська, Н. Маркевич, О. Веріковська та інші.

Присутність на факультеті видатних музикантів, представників різних шкіл і напрямків, виявилася дуже продуктивною.

Велике значення мала діяльність професора Ленінградської консерваторії В. Нільсена, який упродовж восьми років (1955;1963) працював у Києві. Серед його вихованців — талановиті піаністи Л. Цвірко, В. Сагайдачний, С. Скринченко, М. Степпаненко, Н. Протопопова, Є. Вознесенська.

У 1965 році в Київській консерваторії було утворено дві фортепіанні кафедри, які функціонують і сьогодні. Єдність факультету при цьому зберігається. Спільні засідання з методичних та творчих питань, концерти і фестивалі, плідний та нерозривний зв? язок з Київською середньою спеціальною музичною школою ім. М. Лисенка й Київським державним вищим музичним училищем ім. Р.М. Глієра, міжнародні контакти з піаністами багатьох країн світу складають основу професійної діяльності обох кафедр.

Кафедру спеціального фортепіано № 1 в різні роки очолювали авторитетні піаністи: О. Александров, Л. Вайнтрауб, О. Снегірьов.

О. Александров, випускник Одеської консерваторії по класу професора М. Рибіцької, за рекомендацією К. Михайлова завідував кафедрою з 1961 року. Забувши грунтовну музичну освіту як піаніст, теоретик, диригент-симфоніст, О. Александров спрямував свої зусилля на підвищення професійного рівня піаністів Києва та всієї України.

З 1996 року Кафедру спеціального фортепіано № 1 очолює професор М. Степаненко, народний артист України, заслужений діяч мистецтв Росії, кандидат мистецтвознавства, голова правління Національної спілки композиторів України, відомий громадський діяч. На кафедрі працюють викладачі-піаністи, які мають великий досвід виконавської та педагогічної діяльності: професор І. Павлова (декан факультету до 2005 року), народна артистка України Л. Марцевич, А. Задерацька, заслужена артистка України А. Кащенко, доценти Н. Лисенко, заслужені артисти України Н. Толпиго-Русіна, О. Лисоконь, заслужений працівник культури України Н. Гріднєва, Л. Пруднікова, А. Фандеева. Успішно розпочинають педагогічну роботу вихованці кафедри, лауреаті міжнародних конкурсів О. Безбородько, Є. Харченко, С. Зеленський, О. Скоробагатова, О. Савайтан.

В активізації концертного життя та науково-методичної діяльності педагогів-піаністів Києвської консерваторії чималу роль відіграла робота колективу кафедри спеціального фортепіано № 2. З 1967 по 1979 рік кафедру очолювала народна артистка Росії, професор Т. Кравченко, учениця Л. Оборіна (Москва). Її невичерпна енергія, цілеспрямованість, неабиякі організаторські здібності зробили можливим постійне проведення циклів тематичних концертів та фестивалів, які мали величезний резонанс у професійних колах України. Масштабність драматургічного задуму, пластичність піанізму, виняткова звукова майстерність, притаманні високій манері Т. Кравченко, віддзеркалилися у подальшій творчій діяльності її київських учнів, які працюють в багатьох філармоніях, вузах країни та зарубіжжя.

З 1985 року кафедрою № 2 керує професор І. Рябов, учень К. Михайлова та Я. Зака (Москва), заслужений діяч мистецтв України, провідний педагог-методист в усіх ланках системи музичної освіти. Наслідуючи художньо-мистецькі традиції своїх учителів, І. Рябов наполегливо працює в галузі науково-методичного забезпечення процесу всебічного розвитку музиканта-піаніста, сприяє постійному зростанню творчого потенціалу кафедри.

Нині кафедра об?єднує митців різних шкіл і поколінь. Це професори, які ведуть активну концертну й методичну роботу — заслужена артистка України А. Лисенко, яскравий та самовідданий пропагандист української музики, В. Воробйов, А. Рощина, Н. Вітте, заслужений артист України В. Козлов, О. Ліфоренко, кандидат педагогічних наук Е. Ткач, кандидат мистецтвознавства, вчений секретар вченої ради НМАУ Т. Рощина; доценти Є. Вознесенська, Ю. Кот, О. Ринденко; старші викладачі - Б. Федоров, С. Рябов. Плідно працюють молоді викладачі, нещодавно випускники асистентур-стажування, лауреати міжнародних конкурсів А. Кутасевич, М. Мироник, О. Зайцева, І. Солдатенко, І. Стародуб, О. Степанюк, М. Пухлянко.

3. О кафедрі концертмейстерства

Кафедра концертмейстерства заснована у 1938 р. як кафедра камерного ансамблю та концертмейстерства, а з 1968 р. вона відокремлена у самостійний навчальний підрозділ. Створення кафедри — результат творчих пошуків багатьох викладачів у галузі всебічного виховання студентів-піаністів. Ще до організації окремого підрозділу професори кафедри спеціального фортепіано вели факультативи з концертмейстерства. (А. Янкелевич, Я. Фастовський, І. Тамаров, Я. Карасик, Р. Ельвова.)

Після Великої Вітчизняної війни кафедра відновилася у такому складі: професор М. Гольдштейн — завідувачка, доценти І. Тамаров, Я. Фастовський, Я. Карасик, Л. Ржецька, О. Цвейфель. Вже тоді склалася традиція активної виконавської діяльності членів кафедри. У 1946 р. вперше було введено Державний іспит з концертмейстерського класу — свідчення про значення і вагомість цієї дисципліни у вихованні музиканта-фахівця. Створюється інститут ілюстраторів-вокалістів та інструменталістів. У 1946 р. вводиться обов’язкова спеціалізація з концертмейстерського класу як результат зростання авторитету кафедри в навчальній та науково-методичній роботі її викладачів. Тут працювали чудові музиканти: Г. Ніколаєнко — багаторічна завідувачка кафедри, з. а. України, професор Г. Паторжинська, доценти О. Іноземцев, Н. Кондратюк, кандидат мистецтвознавства, професор В. Тимофєєв, які за роки роботи створили власну виконавську школу та підготували велику кількість високопрофесійні фахівців. На кафедрі ведеться постійна робота по вдосконаленню навчального процесу, створенню нових навчальних програм, розширенню репертуару.

Кафедра є важливою складовою фортепіанного факультету, мета діяльності якої - виховання високопрофесійних концертмейстерів-акомпаніаторів. Сьогодні на кафедрі концертмейстерства працюють високо досвідчені майстри, відомі виконавці: з. а. України, проф. Р. Голубєва, в. о. проф. А. Ільїн — завідувач кафедри, в. о. проф. Н. Протопопова, доц. Є. Зарицька, доц. І. Снєгірьова, з. д. м. України, доц. Н. Козіна, доц. Н. Каревіна, доц. Л. Іваненко, з. а. України, в. о. доцента А. Козаченко, в. о. доц. О. Сікалова, в. о. доц. Л. Скірко, ст. викл. Т. Войтех, а також солісти-ілюстратори: н. а. України В. Буймістер, з. а. України І. Чайченко, з. а. України Л. Войнаровська, Н. Чепіга, Л. Вальчук, I. Бєлова, М. Кучма, Л. Грінченко, І. Пліш, М. Свято, з. а. України Н. Пелих, А. Пригара та ін.

За останні роки кафедра поповнилася молодими талановитими викладачами — вихованцями кафедри, які мають значний досвід концертмейстерської роботи. Це кандидати мистецтвознавства С. Луковська і О. Осока, лауреат міжнародних конкурсів К. Баженова, концертмейстер Національної опери України Г. Дуденкова, концертмейстер кафедри сольного співу О Снігур.

Під керівництвом високодосвідчених викладачів студенти вивчають оперний та камерно-вокальний репертуар, інструментальні концерти і п'єси, твори кантатно-ораторіального жанру. Молоді музиканти ознайомлюються зі специфікою роботи у вокальних, інструментальних та диригентських класах, співпрацюють із солістами, здобувають відчуття ансамблю, вдосконалюють виконавську майстерність. На кафедрі концертмейстерства студенти у творчому спілкуванні з професійними музикантами-ілюстраторами починають входити в процес колективного музикування та акомпанементу на сцені.

Викладачі кафедри підтримують і розвивають традицію постійного зв’язку навчального процесу з виконавською діяльністю. Репертуар студентів кафедри охоплює майже всю камерно-вокальну літературу, як українську, так і світову — клавіри опер, велике коло інструментальних концертів і п'єс, діапазон яких обіймає всі часи, напрямки та стилі. На кафедрі йде постійний процес оновлення репертуару творами сучасних композиторів, зокрема, українських. Концерти студентів кафедри стають яскравими явищами в музичному житті Києва.

музична академія чайковський україна Викладачі кафедри ведуть активну концертно-виконавську діяльність, виступаючи з концертами творів композиторів практично всіх епох, жанрів та стилів. У цих концертах беруть участь відомі виконавці - н. а. України А. Баженов, В. Буймістер, з. а. України I. Кучер, Л. Войнаровська, Н. Николаїшин, I. Чайченко та багато молодих талановитих співаків та інструменталістів. Постійно ведеться робота по створенню фондових записів та записів компакт-дисків.

Багато уваги на кафедрі приділяється науково-методичній роботі. Викладачами здійснені виконавські редакції оперних сцен, окремих арій світової музичної класики, романсів тощо. Готуються до друку методичні посібники з концертмейстерського класу для студентів-піаністів вищих музичних навчальних закладів.

Випускники кафедри працюють у багатьох оперних театрах, навчальних закладах та концертних установах України, Європи та світу.

4. Кафедра камерного ансамблю

Камерний ансамбль, як одна з найважливіших навчальних дисциплін, — завжди в центрі уваги керівництва академії. Заняття в класі камерного ансамблю вели провідні професори, для яких камерне музикування було невід" ємною частиною їх професійної діяльності. Ця традиція бере свій початок від Р. Глієра, який, крім композиції, викладав камерний ансабль і сам брав участь у концертах квартету, виконуючи партію другої скрипки. Виступи професорів Г. Беклемішева, С. Вільконського, Д. Бертьє, К. Михайлова долучали студентську молодь і громадськість Києва до кращих творів світової та вітчизняної класики.

Ці прекрасні починання перейняли і продовжили такі музиканти, як Я. Фастовський, І. Тамаров, — педагоги, котрі виховали музикантів-виконавців, що згодом утворили кафедру камерного ансамблю.

Як самостійна творча і педагогічно-методична одиниця вузу кафедра сформувалась у 1969 році (до того була кафедра камерного ансамблю та концертмейстерства). Її очолила професор, заслужена артистка України, проректор НМАУ з творчої діяльності Л. Цвірко — талановита піаністка і фахівець камерного виконавства, педагог-методист. Процес навчання студентів став набагато продуктивнішим, значно зріс критерій оцінки роботи викладачів та успішності студентів. Почали регулярно проходити кафедральні відкриті концерти та конкурси, що стимулювало активність та інтерес студентів до камерного музикування, сприяло більш гармонійному формуванню їх творчої індивідуальності, повнішому розкриттю виконавських можливостей.

Організація з 1966 року республіканських, а пізніше — міжнародних конкурсів камерних ансамблів в Україні відкрила для талановитої молоді широку перспективу реалізації свого обдаровання, всебічного підвищення професійності і художнього рівня майстерності. Багато музикантів здобули високі звання лауреатів не тільки на батьківщині, але й за її межами.

Поряд з вихованням музикантів-ансамблістів кафедра веде інтенсивну науково-методичну роботу. Опубліковано ряд досліджень її викладачів з проблем сучасної камерної музики, збірки концертно-педагогічного репертуару, навчальні програми з класу камерного ансамблю для всіх ланок музичної освіти (Л. Цвірко, І. Боровік, І. Царевич, Т. Арсенічева).

Значним досягненням стало відкриття при кафедрі асистентури-стажування, завдяки чому понад 60 молодих талановитих музикантів змогли вдосконалити свою виконавську та педагогічну майстерність, розширити знання в галузі педагогіки, методики, психології та естетики, значно поновити репертуар. Багато музикантів, закінчивши асистентуру-стажування, успішно викладають камерний ансамбль у вищих та середніх музикальних навчальних закладах України.

Сьогодні кафедра камерного ансамблю об?єднує високопрофесійних педагогів, які користуються заслуженим авторітетом не тільки в Україні, але й за кордоном. На кафедрі тривалий час працюють І. Царевич, І. Боровик, доценти Т. Арсенічева, Л. Грішко і представники більш молодого покоління — доценти О. Ващук, І. Пугачова, народна артистка України, доцент Є. Басалаєва.

Викладачі кафедри, продовжуючи традиції своїх попередників, поєднують педагогічну роботу з інтенсивною концертно-виконавською практикою. Виступають із провідними митцями України у складі різних ансамблів, а також є активними учасниками ансамблів «педагог-студент». В концертах у столичних залах чи в гастрольних поїздкахпо Україні та за її межами вони популяризують твори світової та вітчизняної класики. У творчій співпраці з сучасними українськими композиторами народжуються нові високоталановиті опуси камерного жанру. Написані авторами спеціально для конкретних виконавців, ці твори отрисують концертне життя завдяки музикантам-педагогам і студентам кафедри та поповнюють камерно-ансамблевий репертуар.

Закінчуючи огляд діяльності кафедри камерного ансамблю, слід додати, що упродовж багатьох років її педагоги разом зі своїми вихованцями регулярно брали участь у музичних зібраннях в Меморіальному кабінеті-музеї В. Косенка, Музеї М. Лисенка, в Будинку вчених НАН України, Київському міському будинку вчителя, в Андрієвскій церкві та музичних школах Києва.

Сумлінна педагогічна та виконавська праця викладачів кафедри отримала високу оцінку музичної громадськості міста. Педагоги з великою віддачею займаються зі студентами, вселяючи в них віру в те, що вічний пошук — єдиний правильний шлях до досконалості, радість — не в досягнутих результатах, в невпинному русі до мети.

5. Замість висновку…

Мене, як студентку фортепіанного факультету, дуже зацікавила історія виникнення, етапів становлення та розвитку обох кафедр спеціального фортепіано, кафедри концертмейстерства, також кафедри камерного ансамблю. Під час пошуку та обробки інформації я знайшла багато цікавих фактів та неодноразово була здивована, скільки талановитих та визнаних музикантів посприяло процвітанню фортепіанного факультету, скільки розумової та душевної праці було вкладено, який скарб був залишений музикознавцями та композиторами.

Національна музична Академія України має велике, різноманітне, ходужньо-історичне минуле, тому, я вважаю, в неї велике Майбутнє!

Список використаної літератури

1. Часопис Національної музичної академії, вип. 1, НМАУ ім. П.І. Чайковського, 2008

2. «НМАУ», О.С. Тимошенко

3. «Академія музичної еліти України: історія та сучасність», А. П. Лащенко, Музична Україна, 2004;

4. http://knmau.com.ua