Аналіз фінансового стану ПП «Байда»

Курсова робота Аналіз фінансового стану ПП «Байда» .

План Вступ…3.

Розділ 1. Теоретичні основи аналізу капітальних ресурсів підприємства…5.

1.1 Сутність і структура капітальних вкладень на підприємстві…5.

1.2 Джерела формування капітальних ресурсів підприємства…7.

1.3 Організація управління капітальними ресурсами підприємства…13.

Розділ 2. Аналіз фінансового стану на прикладі ПП фірма «Байда». …17.

2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства…17.

2.2 Аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства…19.

2.3 Комплексна оцінка фінансового стану підприємства…22.

2.4 Аналіз фінансової стійкості підприємства…24.

2.5 Аналіз рентабельності підприємства…28.

2.6 Аналіз ділової активності підприємства…31.

2.7 Комплексна оцінка фінансового стану підприємства…34.

Розділ 3. Основні напрямки забезпечення стабільності фінансового стану підприємства…40.

3.1 Вдосконалення методики оцінки фінансового стану підприємства…40.

Висновок…46.

Перелік використаних джерел …48.

Вступ Для розв’язання сучасних проблем стабілізації національної економіки треба здійснити низку організаційних заходів для зміцнення фінансового стану суб'єктів господарювання. Основним завданням поточного періоду є забезпечення стійкого розвитку підприємств.

Підприємство у сучасних умовах є важливою ланкою національного господарства, і тому аналіз його фінансового стану є досить необхідним явищем, яке повинне повторюватись періодично і проводитись самим підприємством або аудиторською фірмою.

У ході даної роботи планується провести аналіз основних показників фінансового стану обраного підприємства та визначити чи є воно рентабельним, платоспроможним, фінансово стійким та ін.

Метою даної роботи є практичне закріплення раніше отриманих знань теоретичних дисциплін безпосередньо в умовах роботи підприємства.

Основним завданням є розгляд діяльності підприємства взагалі і по окремим економічним категоріям, відповідно плану курсової роботи.

Провести аналіз оборотних, необоротних і нематеріальних фондів підприємства, виявити джерела їх формування на основі аналізу фінансових звітів підприємства, тобто аналітичних даних бухгалтерської документації. Фінансові звіти являють собою документи, які надають інформацію в грошовій формі на індивідуальному рівні або на рівні підприємства. Бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться на кожному підприємстві.

Зробити аналіз фінансового стану підприємства, з’ясувати причини поганого стану та шляхи виходу з нього, або запропонувати шляхи поліпшення фінансового стану при добрих його показниках.

Аналіз розрахунку затрат та доходів у бізнесі є необхідним та допомагає керівникам контролювати витрати.

В ході виконання даної роботи на основі матеріалів аналізу й оцінки виявлено та запропоновано актуальні шляхи підвищення ефективності показників, за допомогою яких здійснено аналіз.

Розділ 1. Теоретичні основи аналізу фінансових ресурсів підприємства.

1.1 Сутність і структура фінансових ресурсів підприємства Фінансам підприємств як складовій фінансової системи належить визначальне місце у структурі фінансових відносин суспільства. Вони функціонують у сфері суспільного виробництва, де створюють внутрішній валовий продукт, матеріальні та соціальні блага, національний дохід — основні джерела фінансових ресурсів. Саме тому від стану фінансів підприємства залежить можливість задоволення суспільних потреб, фінансова стійкість країни.

Загальною ознакою фінансів підприємства є те, що вони виражають сукупність економічних відносин, пов’язаних з розподілом вартості валового внутрішнього продукту. Спецефічні ознаки фінансів підприємства виражають грошові відносини, що залежать від первинного розподілу вартості валового внутрішнього продукту, формування та використання грошових доходів і децентралізованих фондів.

Фінанси підприємства безпосередньо пов’язані з рухом грошових коштів. Однак не всі грошові відносини нележать до фінансових. Грошові відносини перетворюються на фінансові, коли рух грошових коштів стає відносно самостійним. Таке відбувається в процесі формування, розподілу, використання грошових доходів та фондів згідно з цільовим призначенням у форміфінансових ресурсів.

До фінансів належать такі групи грошових відносин: пов’язаниі з формуванням статутного капіталу суб'єктів господарювання; пов’язаниі з формуванням та розподілом грошових доходів підприємства; ті, що виникають у підприємств з державою з приводу податкових та інших платежів у бюджет та цільові фонди, бюджетного фінансування, одержання субсидії; які виникають між суб'єктами господарювання у зв’язку з інвестуванням у цінні папери та одержанням з них доходів, здійснення пайових внесків за участю в розподілу прибутку від спільної діяльності, одержанням і сплатою штрафних санкцій; які формуються в підприємств з банками, страховими компаніями у зв’язку з одержанням та погашенням кредитів, сплатою відсотків за кредит та інших видів послуг, одержанням відсотків за розміщення та зберігання коштів.

Отже, об'єктом фінансівпідприємств є економічні відносини пов’язані з рухом коштів, формуванням та використанням грошових коштів.

У процесі відтворення фінанси підприємства як економічна категорія виявляються та виражають свою сутність через такі функції: формування фінансових ресурсів у процесі виробничо — господарської діяльності; розподіл та використання фінансових ресурсів для забезпечення операційної, фінансової та інвестиційної діяльності, для виконання фінансових зобов’язань перед бюджетом, банками суб'єктами господарювання; контроль за формуванням та використанням фінансових ресурсів в процесі відтворення.

Формування фінансових ресурсів на підприємствах відбувається за створення статутного капіталу, а також під час розподілу грошових надходжень у наслідок повернення авансованих коштів у основні та оборотні засоби, використання доходів на формування резервного фонду.

Формування та використання фінансових ресурсів на підприємствах — це процес утворення грошових фондів для фінансового забезпечення інвестиційної, операційної діяльності, виконання фінансових зобов’язань перед державою та іншими суб'єктами господарювання.

Фінансові ресурси мають першочергове значення, оскільки це єдиний вид ресурсів підприємства, що трансформується безпосередньо і з мінімальними затратами часу в будь — якій інший вид ресурсів.

Контроль за формуванням та використанням фінансових ресурсів випливає з притаманної фінансам здатності об'єктивно відображати кількісні і вартісні пропорції виробництва та реалізації продукції, робіт, послуг. Напрямки та використання фінансових ресурсів пов 'язані з виконанням зобов’язань підприємств перед фінансово — кредитною системою та суб'єктами господарювання.

Нестача або неправильне використання фінансових ресурсів можуть виявитися головною причиною несвоєчасного погашення кредитів та процентів по них комерційних банків, несвоєчасної оплати розрахункових документів ділових партнерів та контрагентів, неповного та неритмічного надання послуг, виробництва продукції, реалізації товарів, виконання робіт тощо, а отже, й погіршення результатів виконання підприємством плану за обсягом, асортиментом і собівартістю продукції, товарів, робіт та послуг. Забезпеченість фінансовими ресурсами в межах розрахункової потреби та їх раціональне використання створюють широкі можливості для подальшого покращання виробничих і комерційних показників діяльності підприємства, підвищення ефективності та якості праці.

У свою чергу, фінансовий стан підприємства прямо залежить від його діяльності. За успішного виконання та перевиконання плану з виробництва і реалізації продукції, товарів, виконання робіт, надання послуг, зниження їх собівартості підприємство одержує надплановий прибуток, утворюються додаткові джерела коштів, що в кінцевому результаті сприяє зміцненню фінансового стану підприємства. Отже, фінансовий стан і результати діяльності підприємства залежать один від одного. Тому резерви подальшого поліпшення фінансового стану — це передусім покращання фінансової стійкості підприємства.

1.2 Джерела формування фінансових ресурсів підприємства Безумовно, щоб підприємство нормально функціонувало, необхідна наявність певних засобів і джерел. Основні виробничі засоби, що складаються з будівель, споруд, машин, обладнання та інших засобів праці, які беруть участь у процесі виробництва, є найголовнішою основою діяльності підприємства. Без їх наявності навряд чи могло б що-небудь здійснитися. Природно, що для нормального функціонування кожного підприємства необхідні не тільки основні засоби, а й оборотні засоби, які являють собою передусім грошові засоби, які використовуються підприємством для придбання оборотних засобів і засобів обігу.

Маючи чітке уявлення про кожний елемент основних засобів у виробничому процесі, про їх фізичний та моральний знос, про чинники, які впливають на використання основних засобів, можна знайти методи, за допомогою яких підвищується ефективність використання основних засобів і виробничих потужностей підприємства, які забезпечують зниження витрат виробництва і, звичайно, зростання продуктивності праці.

Формування активів будь-якого підприємства пов’язане з трьома етапами його розвитку на різних стадіях життєвого циклу:

Створення нового підприємства. Це найбільш відповідальний та складний етап формування активів (процес першочергового їх формування), особливо при створенні великих підприємств. Сформовані на цьому етапі активи здебільшого визначають потребу в стартовому капіталі, умови генерування прибутку, швидкість обороту цих активів, рівень їх ліквідності.

Розширення, реконструкція та модернізація діючого підприємства. Цей етап формування активів можна розглядати як постійний процес його розвитку в розрізі основних стадій його життєвого циклу. Розширення та оновлення складу активів діючого підприємства здійснюється згідно зі стратегічними задачами його розвитку з урахуванням можливостей формування інвестиційних ресурсів.

Формування нових структурних одиниць діючого підприємства (дочірніх підприємств, філіалів та ін.). Цей процес може відбуватися шляхом формування нових структурних майнових комплексів (на базі нового їх будівництва) або придбання готової сукупності активів у формі цілісного майнового комплексу (варіантами такого придбання є приватизація діючого державного підприємства, купівля збанкрутілого підприємства). Другий та третій етапи формування активів являють собою форми інвестиційної діяльності діючого підприємства.

Для забезпечення ефективної діяльності підприємства в майбутньому періоді процес формування його активів повинен носити цілеспрямований характер. Основною метою формування активів підприємства є виявлення та задоволення потреби в окремих їх видах для забезпечення операційного процесу, а також оптимізація їх складу для забезпечення умов ефективної господарської діяльності.

Грошові кошти на підприємстві спочатку формуються, коли утворюється статутний капітал, а згодом — від операційної та фінансової діяльності. Одержані кошти інвестуються для забезпечення виробничо — господарської діяльності, розширення та розвитку виробництва. Отже, підприємства дістають можливість виробляти та реалізовувати продукцію, отримувати доходи. Кошти підприємства зберігаються на поточних, валютних та інших рахунках у банківських установах, а також у касах підприємств.

Фінансовий стан підприємства значною мірою залежить від доцільності та правильності вкладення фінансових ресурсів у активи. В процесі функціонування підприємства величина активів і їх структура постійно змінюються. Характеристику про якісні зміни в структурі майна та його джерел можна отримати за допомогою вертикального та горизонтального аналізу звітності.

Вертикальний аналіз показує структуру майна підприємства та його джерел. Як правило, показники структури розраховують у відсотках до валюти балансу. Відносні показники певною мірою згладжують негативний вплив інфляційних процесів, які суттєво утруднюють зіставлення абсолютних показників у динаміці.

Горизонтальний аналіз звітності полягає в побудові однієї чи кількох аналітичних таблиць, у яких абсолютні показники доповнюються відносними темпами зростання (зниження).

Під час реалізації продукції, робіт, послуг на рахунках підприємств надходять грошові кошти в вигляді виручки від реалізації. Однак підприємство розпоряджається не всіма грошовими коштами, які воно одержує. Так, у складі виручки від реалізації продукції підприємству надходять суми акцизного збору, податок на додану вартість, котрі підлягаються внесенню в бюджет. Реальним платником цих податків є споживач, а переказує їх в бюджет підприємство, яке реалізує продукцію. Частина грошових надходжень, що залишилася після відрахування в бюджет, спрямовується на заміщення коштів, авансовані в основні та оборотні засоби, на виконання фінансових зобов’язань перед бюджетом, позабюджетними фондами, банками, страховими організаціями та іншими суб'єктами господарювання. Частина грошових надходжень, яка залишилася, формує валовий та чистий дохід, прибуток.

Грошові фонди — це відокремлена частина грошових коштів, які мають цільове спрямування. До грошових фондів належать: статутний капітал, фонд оплати праці, амортизаційний фонди, резервний фонд та інше.

Статутний капітал використовується підприємством для інвестування коштів в оборотні та основні засоби. Фонд оплати праці - для виплати основної та додаткової заробітної плати працівникам. Амортизаційний фонд — для фінансування відтворення основних та позаоборотних активів. Резервний фонд — для покриття збитків, подолання тимчасових фінансових ускладнень.

Кошти підприємства використовуються не тільки у фондовій формі. У нефондовій формі підприємства також одержують дотації та субсидії, спонсорські внески, банківські кредити.

Під фінансовими ресурсами слід розуміти грошові кошти, що є в розпорядженні підприємства. Отже, до фінансових ресурсів належать грошові фонди й та частина грошових коштів, яка використовується в нефондовій формі.

Основними джерелами формування фінансових ресурсів підприємства є власні та залучені кошти. До власних належать: статутний капітал, амортизаційні відрахування, валовий дохід та прибуток. До залучених — отримані субсидії, кредити, пайові та інші внески, кошти, мобілізовані на фінансовому ринку.

Формування раціональної структури джерел фінансових ресурсів підприємства для забезпечення необхідного рівня доходів для його розвитку є одним із найважливіших завдань фінансових менеджерів. Джерелами формування майна підприємства можуть бути як власні, так і залучені кошти.

Власні кошти мають забезпечувати майнову та оперативну самостійність підприємства, необхідну для рентабельної його діяльності. Власні оборотні кошти є джерелом покриття нормованих оборотних активів. Формування власних оборотних коштів здійснюється за рахунок власного капіталу підприємства (статутний капітал, пайовий капітал, додатково вкладений капітал, інший додатковий капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток).

Залучені кошти в джерелах формування оборотних активів у сучасних умовах набувають важливого значення та покривають тимчасову додаткову потребу підприємства в коштах. Залучення позикових коштів зумовлено характером виробництва, розрахунково-платіжними відносинами, необхідністю поповнення нестачі власних оборотних коштів та іншими об'єктивними причинами.

До залучених джерел формування оборотних активів відносять короткострокові позики та кредити банку, інвестиційний податковий кредит і рідше довгострокові позики і кредити банку.

Кредиторська заборгованість, фонд споживання, резерви майбутніх витрат і платежів, добровільні надходження — це додатково залучені джерела, які неналежать підприємству, але постійно перебувають в обороті підприємства і в сумі мінімального залишку використовують як джерело формування власних оборотних коштів.

На основі даних фінансової звітності можна оцінити джерела формування, структуру та розміщення оборотного капіталу підприємства. Актив балансу свідчить про розміщення оборотного капіталу, що є в розпорядженні підприємства. Кожному виду розміщеного оборотного капіталу відповідає окрема стаття балансу.

Дані, що містить пасив балансу, дають змогу визначити, які зміни відбулися в структурі власних та позикових коштів. Крім того, за пасивом балансу можна встановити, звідки взялися ці кошти і перед ким підприємство має борг.

Найповнішим буде аналіз оборотних активів у разі першочергової оцінки змін у структурі активів і пасивів підприємства.

Важливе місце в джерелах фінансових ресурсів належить пайовим та іншим внескам фізичних та юридичних осіб, внески членів трудового колективу. Водночас значно скорочуються обсяги фінансових ресурсів, які надходять від галузевих структур, обсяги бюджетних субсидій від органів державної влади. Збільшується значення прибутку, амортизаційних відрахувань та позичкових коштів у формі фінансових ресурсів підприємства. Усе це змушує підприємства виявляти ініціативу та винахідливість, невти відповідальність за формування фінансових ресурсів.

Обсяг виробництва, його ефективність обумовлюють розмір, склад та структуру фінансових ресурсів підприємства. Від величини фінансових ресурсів залежить зростання виробництва та соціальноекономічний розвиток підприємства. Наявність фінансових ресурсів, їх ефективне використання визначають фінансовий добродут підприємства: платоспроможність, ліквідність, фінансову стійкість.

Пошук фінансових джерел розвитку підприємства, забезпечення найефективнішого використання фінансових ресурсів набувають важливого значення в роботі фінансових служб підприємства за умов ринкової економіки.

У процесі формування фінансових ресурсів підприємства важливу роль відіграє визначення оптимальної структури їхніх джерел. Підвищення питомої ваги власних коштів позитивно впливає на фінансову діяльність підприємства. Висока питома вага залучених коштів ускладнює фінансову діяльність підприємства та потребує додаткових витрат на сплату відсотків за банківськими кредитами, дивідендів за акціями, відсотків за облігаціями, зменшкє ліквідність балансу підприємства, підвищує фінансовий ризик. Тому в кожному конкретному випадку необхідно детально аналізувати доцільність залучення додаткових фінансових ресурсів з урахуванням фінансових ризиків.

1.3 Організація управліня фінансовими ресурсами підприємства Перехід до ринкової економіки обумовлює посилення ролі фінансів підприємства у системі господарювання. Фінансовий стан, платоспроможність підприємств визначаються раціональною організацією фінансів. Організація фінансової діяльності має бути побудована так, щоб це сприяло підвищенню ефективності виробництва.

Функціонування фінансів підприємства здійснюється за допомогою цілеспрямованої їх організації. Під організацією фінансів підприємства розуміють форми, методи, способи формування та використання ресурсів, конроль за їхнім оборотом для досягнення економічних цілей згідно з чинними законодавчими актами.

В основу організації фінансів підприємства покладено комерційний розрахунок. Комерційний розрахунок справляє значний вплив на організацію фінансів підприємства. Він передбачає, що фінансові відносини підприємств регламентуються державою переважно економічними методами — за допомогою важелів відповідної податкової, амортизаційної, відсоткової, протекціоністської політики. Збитки, котрих зазнало піприємство внаслідок таких вказівок державних органів та посадових осіб, що суперечать чинному законодавству, повині відшкодувати відповідні органи.

Джерелом формування фінансових ресурсів підприємства є реально зароблені доходи від реалізації продукції та від фінансових інвестицій.

Фінансовий механізм підприємства — це система управління фінансами, яка включає організацію взаємодії фінансових відносин і грошових фондів з метою оптимізації їхнього впливу на кінцеві результати його діяльності.

До головних завдань фінансового менеджменту належать: виявлення фінансових джерел розвитку виробництва; формування та раціональне використання фінвнсових ресурсів; визначення ефективних напрямків інвестування фінансових ресурсів; раціоналізація операцій з цінними паперами; удосконалення взаємовідносин з фінансово — кредитною системою, суб'єктами господарювання.

Значення управління фінансами підприємства полягає в такій організації фінансової роботи, яка дає змогу залучати додаткові фінансові ресурси на найвигідніших умовах, інвестувати їх з найбільшим ефектом, проводити прибуткові операції на фінансовому ринку.

Мобілізуючи кошти інших власників для забезпечення діяльності воасного підприємства, фінансисти повинні чітко уявляти мету інвестування ресурсів і давати рекомендації щодо форм залучення коштів. Для покриття короткоі середньострокової потреби у фінансових ресурсах доцільно використовувати позички банків. Здійснюючи великі капітальні вкладення, можна скористатися додатковою емісією цінних паперів. Однак таку рекомендацію можна дати лише тоді, коли фінансисти грунтовано дослідили фінансовий ринок, проаналізували попит на різні види цінних паперів, урахували зміни кон’юкткри й упевнилися в можливості порівняно швидкої та вигідної реалізації цінних паперів підприємства.

Рух будь-яких товарно-матеріальних цінностей і трудових ресурсів супроводжується створенням і використанням грошових фондів підприємства, а це означає, що фінансовий стан суб'єкта господарювання відбиває всі сторони його діяльності.

Процес виробництва відбувається в певній технологічній послідовності, коли безперервно повторюється стадія прдбання сировини, маериіалів та підготовки їх до виробництва, стадія перетворення сировини на півфабрикати, незавершене виробництво, готову продукцію. Потреба в коштах у підприємства виникає на кожній із цих стадій ще до відшкодквання витрат з виручки від реалізації продукції. Саме тому кожне підприємство, формуючи свій капітал, мусить передбачити необхідну суму оборотних коштів. Вкладені оборотні кошти на кожній стадії виробничого процесу заміщуються після реалізації продукції.

Надзвичайно важливо в управлінні фінанами підприємств передбачити таку потребу в оборотних коштах, яка забезпечувала б мінімально потрібні розміри виробничих запасів, незавершеного виробництва, залишків готової продукції для виконання виробничої програми.

Брак оборотних коштів у деяких підприємствах виникає, що надходження і та використання грошей не збігаються в часі і здійснюються в різних обсягах. У наслідок цього в одних підприємст на певний момент з’являються тимчасово вільні кошти, а в інших — виникає тимчасова потреба в них. Ця суперечність процесу відтворення розв’язується комерційними банками через кредитуавння підприємств.

Управління фінансами включає сферу фінансового забезпечення інвестицій на технічне переобладнання, реконструкцію та розширення підприємств.

Безпосереднім завданням управління фінансами підприємств є забезпечення формування та правельного розподілу виручки від реалізації продукції для відновлення оборотних коштів, формування амортизаційного фонду, валового та чистого доходу. Кожне підприємство прагне зебезпечити ліквідність оборотних активів для своєчасного погашення короткострокової кредиторської заборгованості. Тому своєчасне та повне надходження виручки від реалізації продукції постійно конртолюється фінансовими менеджерами.

Амортизаційні відрахування є найважливішим елементом витрат на виробництво та основним джерелом відтворення основних засобів. Управління формуванням та використанням амортизаційних відрахування є важливою стороною фінансового менеджменту. Першочерговим завданням є також своєчасне виконання фінансових зобов’язань перед бюджетом, державними цільовими фондами, банками страховими компаніями та іншими суб'єктами господарювання.

Управління фінансами підприємств включає також сферу формування, розподілу та використання прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства. Розподіл прибутку є однією з форм реалізації економічних інтересів учасників процесу відтворення. Так, у результаті фінансово-господарської діяльності підприємств держава одержує свою частку у вигляді податків, підприємство — у вигляді чистого прибутку, а працівники — певні доходи від розподілу і використання частини чистого прибутку. Від регулювання розподілу чистого доходу залежить мотивація розвитку виробництва, можливість дальшого збільшення прибутку.

Розділ 2. Аналіз фінансового стану на прикладі ПП фірма «Байда».

2.1 Загальна характеристика підприємства Туристична фірма «Байда» з 1991 року стабільно працює на ринку туристичних послуг України 15 років і є одним з найбільших тур операторів Запорізької області.

Підприємство є юридичною особою з моменту його державної реєстрації.

Підприємство має право від свого імені вчиняти правомірні, придбавати майно і особові немайнові права, нести зобов’язання, бути позивачем та відповідачем в суді. Підприємство має круглу печатку, кутовий штамп, фірмові бланки, торговельну марку та емблему, самостійний баланс, рахунки в установах банків у відповідності із чинним законодавством.

З перших днів своєї роботи фірма зарекомендувала себе як сміливий новатор, з іменем якого часто можна застосувати слово «перший», а саме, вперше виступила ініціатором взимку 1991;1992рр. зимової навігації на Дунаї, і на теплоході «Маршал Кошевой» зробила з грудня по березень 19 рейсів по маршруту Ізмаїл — Браїла (Румунія), в яких побували більше 3000 людей.

Вперше у 1994р., після отримання Запорізьким аеропортом статусу міжнародного, відкрила чартерний рейс Запоріжжя — Стамбул і на протязі 10 років працює на цьому напрямі, відправляючи 2 рази на тиждень своїх туристів.

У Запоріжжі турфірма «Байда» першої здійснила вильоти в ОАЕ, Наталію, Ізмір, Варну. Більше чотирьох років існував повітряний чартерний рейс Запоріжжя — Алеппо (Сирія).

У 2000 році фірма першою стала представляти, створену у Москві «Мережа магазинів гарячих путівок» і стала його генеральним представником на Україні. Тур фірма «Байда», являючись великиим тур оператором, не тільки реалізує групові та індивідуальні тури, але і, маючи великий досвід з організації авіаперевезень, організовує чартерні рейси, маючи прямі договори з такими ведучими авіакомпаніями, як: «Аеросвіт», «Аерофлот», «Австрійські авіалінії», «Днеправіа», «Мотор Січ», «Донбасаеро», «Константа».

З 2000 року фірма сертифікована і займається продажем авіаквитків у всі країни світу за цінами авіакомпаній.

Велику увагу фірма приділяє комплексній роботі з корпоративними клієнтами, організуючи семінари, забезпечуючи авіаквитками, а також займається оздоровленням їх співробітників. І не випадково серед корпоративних клієнтів — ВАТ «Дніпроспецсталь», ВАТ «Мотор Січ», «УНИПКТИ Трансфермоторобудівлі».

Для оздоровлення оперативного персоналу Атомних станцій України, як для корпоративних клієнтів розробляються спеціальні програми по оздоровленню і реабілітації на найкращих курортах Криму та Трускавцю.

Більше 10 років фірма особливу увагу приділяє оздоровлюючим програмам дорослих і дітей на узбережжі Чорного і Азовського морів. Фірма має гарантований номерний фонд у найкращих санаторіях Ялти, Алушти і багаторічне співробітництво з санаторіями і пансіонатами Південного берегу Криму дозволяє мати особливо низькі ексклюзивні ціни під час заключення циклічних договорів з підприємствами і профспілками.

У 2004 році турфірмою «Байда» для розвитку і вдосконалення був відкритий філіал у м. Київ, в якому працюють висококваліфіковані співробітники.

Професіоналізм колективу тур фірми «Байда» неодноразово нагороджувався орграмотами Державної тур адміністрації України, а у 2004 році фірма стала Лауреатом рейтингу «Кращі підприємства України» в галузі туризму, що проводилась асоціацією ділових кругів України, і була нагороджена почесним знаком.

З 2007 року туристична фірма «Байда» отримала право продавати квитки на залізничний транспорт усіх напрямків для зручності населення.

Головною ціллю діяльності підприємства є одержання прибутку виключно від господарської діяльності туроператора з реалізації та надання туристичних послуг, організації та створення туристичного продукту, посередницької діяльності із надання характерних та супутніх послуг.

2.2 Аналіз майнового стану підприємства Таблиця 2.1.

Показники майнового стану підприємства.

Для здійснення господарської діяльності кожне підприємство повинно мати певне майно, яке належить йому на правах власності чи володіння. Усе майно, яке належить підприємству і яке відображено в його балансі, називають активами.

Безумовно, щоб підприємство нормально функціонувало, необхідна наявність певних засобів і джерел. Основні виробничі засоби, що складаються з будівель, споруд, машин, обладнання та інших засобів праці, які беруть участь у процесі виробництва, є найголовнішою основою діяльності підприємства. Без їх наявності навряд чи могло б що-небудь здійснитися. Природно, що для нормального функціонування кожного підприємства необхідні не тільки основні засоби, а й оборотні засоби, які являють собою передусім грошові засоби, які використовуються підприємством для придбання оборотних засобів і засобів обігу.

Структура майна дає загальне уявлення про фінансовий стан підприємства. Вона показує частку кожного елемента в активах та співвідношення позикових і власних коштів підприємства в пасивах. У структурі вартості майна відображується специфіка діяльності кожного підприємства. Слід пам’ятати, що не можна порівнювати структуру підприємств різних галузей господарства. Проте аналіз її динаміки впродовж якогось періоду на конкретному підприємстві необхідний.

Отож, доцільно розпочати аналіз діяльності підприємства з аналізу його майна.

1.1 Сума господарських коштів, які є в розпорядженні підприємства. Цей показник дає загальну вартісну оцінку активів, які перебувають на балансі підприємства. Зростання цього показника свідчить про збільшення майнового потенціалу підприємства.

За 2005 рік цей показник склав 12 996,4 тис.грн.

За 2006 рік збільшився до 18 593,8 тис.грн.

1.2 Частка основних засобів в активах — це частка коштів, інвестованих в основні засоби, у валюті балансу. Повинен зменшуватись за умов незмінних або зростаючих обсягів реалізації.

Чо.з2005 =.

Чо.з2006 =.

1.3 Коефіцієнт зносу основних засобів характеризує частину зношених основних засобів у загальній їх вартості. Як правило, його використовують для характеристики стану основних засобів. За нормального функціонування підприємства він повинен зменшуватись.

К зн2005=.

К зн2006 =.

1.4 Коефіцієнт оновлення основних засобів показує, яку частину наявних на кінець звітного періоду основних засобів становлять нові основні засоби. Він повинен збільшуватись за умов виключення інфляційного фактора. Проте за неможливості здійснення цього, коефіцієнт зменшується на протязі розглянутого періоду.

К он2005 =.

К он2006 =.

1.5 Частка оборотних виробничих активів показує частку мобільних виробничих фондів у валюті балансу, і повинен збільшуватись за періоди.

Чо.в.а.2005=.

Чо.в.а.2006=.

1.6 Коефіцієнт мобільності активів характеризує скільки обігових коштів припадає на одиницю не обігових. За нормативами повинен збільшуватись. На даному підприємстві витримується повністю.

Кмоб2005 =.

Кмоб2006 =.

Отже, показники майнового стану підприємства майже повністю витримані, тобто відповідають встановленим значенням, що свідчить про належне його становище.

2.3 Аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства Таблиця 2.2.

Показники ліквідності та платоспроможності.

Ліквідність означає здатність перетворити актив у гроші швидко і без втрат його ринкової вартості.

Оцінюючи ліквідність підприємства, аналізують достатність поточних (оборотних) активів для покриття поточних зобов’язань.

При оцінці ліквідності розраховують три основних коефіцієнти:

1) коефіцієнт покриття;

2) коефіцієнт швидкої ліквідності;

3) коефіцієнт абсолютної ліквідності.

Перераховані показники розраховуються на підставі даних форми № 1 «Балансу» шляхом співставлення поточних активів з поточними зобов’язаннями підприємства.

2.1 Коефіцієнт покриття (інше найменування цього коефіцієнту — коефіцієнт загальної ліквідності, коефіцієнт поточної ліквідності). Він дає загальну оцінку ліквідності активів, показує скільки гривень поточних активів підприємства приходиться на одну гривню поточних зобов’язань.

Кл.п.2005=.

Кл.п.2006=.

Коефіцієнт покриття в період з 2005 по 2006 рік зріс, але все ще залишається низьким. Підприємство на кожну гривню поточних зобов’язань має 1,53 грн. поточних активів.

Слід відзначити, що при нормальних обставинах підприємство ніколи не ліквідує свої оборотні активи. Тому коефіцієнт покриття не є абсолютним показником здатності підприємства повернути свої борги, так як він характеризує лише наявність оборотних активів, а не їх якість.

2.2 Коефіцієнт швидкої ліквідності (друге найменування цього коефіцієнту — коефіцієнт «лакмусового папірця»). На відміну від попереднього показника, він враховує якість оборотних активів і є більш строгим показником ліквідності, так як при його розрахунку враховуються найбільш ліквідні поточні активи (запаси не враховуються).

Кл.ш2005=.

Кл.ш2006=.

Коефіцієнт швидкої ліквідності є дуже низьким. Навіть при тому, що в 2006 році спостерігається його підйом, наявних на той момент коштів не вистачало на покриття поточних зобов’язань. На кожну гривню поточних зобов’язань приходиться 0,4 грн., а в 2006 році - 0,54 грн. ліквідних активів.

2.3 Коефіцієнт абсолютної ліквідності, показує, яка частка поточних (короткострокових) зобов’язань може бути погашена негайно.

Кл.а2005=.

Кл.а2006=.

Значення цього коефіцієнту є критично низьким, але спостерігається тенденція збільшення, цього показника.

На підприємстві, спостерігається ситуація, коли коефіцієнт покриття є порівняно непоганим, а коефіцієнти швидкої ліквідності та абсолютної ліквідності є дуже малими. Це спостерігається за рахунок того, що підприємство має малу кількість вільних коштів, при цьому на підприємстві є досить великі запаси, які і дають непоганий коефіцієнт покриття.

2.4 Аналіз фінансової стійкості підприємства Таблиця 2.3.

Показники фінансової стійкості та стабільності підприємства.

Однією з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства є стабільність його діяльності на довгострокову перспективу. Вона пов’язана із загальною фінансовою структурою підприємства, ступенем його залежності від кредиторів та інвесторів.

Так, більшість бізнесменів, включаючи представників державного сектору економіки, вважають доцільним вкладати в підприємство мінімум власних коштів, а фінансувати його за рахунок грошей, взятих у борг. Проте якщо структура «власний капітал — позикові кошти» має значну перевагу в бік боргів, підприємство може збанкрутувати, якщо кілька кредиторів одночасно вимагатимуть свої гроші.

Фінансова стійкість у довгостроковому плані характеризує співвідношення власних та позикових коштів. Однак цей показник дає лише загальну оцінку фінансовім стійкості, унаслідок чого було розроблено систему показників.

Аналіз фінансової стійкості (платоспроможності) підприємства здійснюють за даними Балансу підприємства. Проведений аналіз характеризує структуру джерел фінансування ресурсів підприємства, суть фінансової стійкості та незалежності підприємства від зовнішніх джерел фінансування його діяльності.

Аналіз фінансової стійкості (платоспроможності) підприємства здійснюють через розрахунок та оцінку таких коефіцієнтів.

3.1 Коефіцієнт автономії (фінансової незалежності).

Коефіцієнт автономії (незалежності) — показник, нормативне значення якого більше за 0,5.

Зростання коефіцієнта свідчить про збільшення фінансової незалежності підприємства, зниження ризику фінансових ускладнень у майбутньому, збільшує гарантії погашення підприємством своїх зобов’язань.

Кавт2005 =.

Кавт2006 =.

На підприємстві спостерігається збільшення цього коефіцієнту у 2006 році, що свідчить про налагодження ситуації.

3.2 Коефіцієнт фінансової стабільності (фінансування) дає найбільш загальну оцінку фінансової стійкості підприємства. Воно мас досить легку інтерпретацію: його значення, яке становить 0,6 у 2005р. і 1,04 — у 2006р., вказує, що на кожну гривню власних коштів, вкладених в активи підприємства, відповідно, 60 коп. і 104 коп. припадає на позикові кошти.

Зростання показника в динаміці свідчить про посилення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів та кредиторів, тобто про деяке зниження фінансової стійкості, та навпаки.

Кф.с2005 =.

Кф.с2006 =.

3.3 Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто яку вкладено в оборотні кошти, а яку капіталізовано. Значення цього показника може значно варіювати залежно від структури капіталу та галузевої приналежності підприємства.

Км2005 =.

Км2006 =.

Коефіцієнт повинен бути більшим за 0,1 і збільшуватись, тобто на даному підприємстві повністю витримується.

3.4 Коефіцієнт фінансової залежності є оберненим до коефіцієнта концентрації власного капіталу. Коли його значення наближається до 2, це означає, що власники повністю фінансують своє підприємство.

Кф.з2005 =.

Кф.з2005 =.

У даному випадку у 2005р. спостерігалось деяке перевищення нормативного значення, але у 2006р. ситуація стабілізувалась.

3.5 Коефіцієнт концентрації залученого капіталу показує скільки припадає позикового капіталу на одиницю сукупних джерел і згідно з вимогами до показника, критичне значення не більше 0,5.

Кп.к2005 =.

Кп.к2006 =.

У 2005р. показник перевищував нормативне значення, але протягом 2006 ситуація стабілізувалась.

3.6 Показник фінансового левериджу характеризує залежність підприємства від довгострокових зобов’язань. Збільшення показника свідчить про підвищення фінансового ризику.

Фл2005 =.

Фл2006 =.

Цей показник за розглянутий період залишався стабільним і не перевищив нормативне значення.

3.7 Коефіцієнт фінансової стійкості показує частку стабільних джерел фінансування у їх загальному обсязі.

Кф.с2005 =.

Кф.с2006 =.

За нормативними даними цей показник має бути 0,85 — 0,90, що свідчить про те, що цей показник на даному підприємстві не відповідає заданому значенню.

Отже, проведений аналіз свідчить, що на підприємстві протягом періоду, за який проведено аналіз, фінансування необоротних активів і частини оборотного капіталу підприємства відбувається за рахунок власного капіталу. Переважна частина оборотних активів покривається за рахунок позикового капіталу, що відповідає правилам фінансування. Вони визначають принципи, за якими підприємство має мобілізувати фінансовий капітал для покриття потреби у фінансових ресурсах.

Підприємство при дотриманні правил фінансування забезпечує собі стабільну ліквідність та платоспроможність.

2.5 Аналіз рентабельності підприємства Таблиця 2.4.

Показники рентабельності підприємства.

У процесі аналізу ефективності використання майна підприємства доцільно використовувати показники, що характеризують рентабельність роботи підприємства. Це комплексні показники що характеризують прибутковість підприємства.

На короткострокову та довгострокову платоспроможність підприємства оказує вплив його здатність отримувати прибуток. У зв’язку з цим розглянемо наступний аспект діяльності підприємства, який є якісним показником ефективності роботи підприємства.

Зазвичай при розрахунку рентабельності визначають співвідношення прибутку до наступних показників: рівню продажу, активам, власному капіталу. При розрахунку цих показників використовують:

— чистий прибуток, який визначається як балансовий прибуток з відрахуванням платежів до бюджету;

— чиста реалізація, визначається як виручка від реалізації без ПДВ, акцизного збору та інших відрахувань з доходу.

Розглянемо більш детально деякі показники та проаналізуємо рентабельність підприємства.

4.1 Рентабельність реалізованої продукції за прибутком від реалізації показує скільки припадає прибутку від реалізації на одиницю виручки. Цей показник у динаміці повинен збільшуватись.

Rq2005 =.

Rq2006 =.

Рентабельність реалізованої продукції за прибутком від реалізації на підприємстві є нормальною і відповідає необхідним вимогам.

4.2 Рентабельність реалізованої продукції за чистим прибутком показує скільки припадає чистого прибутку на одиницю виручки.

Rчq2005 =.

Rчq2006 =.

Відбувається збільшення показника за періоди, що свідчить про позитивні тенденції у розвитку.

4.3 Рентабельність власного капіталу показує ефективність використання всього капіталу. Динаміка показника впливає на рівень котирування акцій підприємства.

У практиці фінансового аналізу рентабельність власного капіталу вважають найважливішим підсумковим показником, де фокусуються результати всіх напрямків діяльності. Рентабельність власного капіталу залежить і від змін рентабельності продукції (операційна діяльність), ресурсовіддачі (інвестиційна діяльність) і співвідношення сукупного та позикового капіталу (фінансова діяльність).

Rв.к2005 =.

Rв.к2006 =.

У динаміці показник збільшується, що свідчить про позитивні тенденції.

4.4 Період окупності власного капіталу показує за який період власний капітал буде компенсований чистим прибутком.

Тв.к2005 =.

Тв.к2006 =.

Цей показник повинен зменшуватись, що і спостерігається під час аналізу даного підприємства.

4.5 Рентабельність активів за прибутком від звичайної діяльності показує скільки прибутку від звичайної діяльності припадає на одиницю коштів, інвестованих в активи.

Rзв2005 =.

Rзв2006 =.

За нормативними даними необхідно, щоб значення показника збільшувались, що і спостерігається на даному підприємстві.

4.6 Рентабельність реалізованої продукції за чистим прибутком показує скільки припадає чистого прибутку на одиницю інвестованих в активи коштів.

RА2005 =.

RА2006 =.

Необхідне за стандартами збільшення коефіцієнта присутнє.

Отже, у комплексі перелічені показники дають змогу всебічно охабактеризувати ефективність використання майна підприємства.

2.6 Аналіз ділової активності підприємства Таблиця 2.5.

Показники ділової активності.

5.1 Ресурсовіддача (коефіцієнт трансформації) характеризує обсяг реалізованої продукції, яка припадає на 1 гривню коштів, вкладених у діяльність підприємства. Зростання показника в динаміці слід розглядати як позитивну тенденцію. Коефіцієнт трансформації показує скільки отримано чистої виручки від реалізації продукції на одиницю коштів, інвестованих в активі.

Кт2005 =.

Кт2006 =.

Як бачимо, коефіцієнт повністю витриманий, тобто вся продукція підприємства реалізується вчасно.

5.2 Обертання дебіторської заборгованості - це коефіцієнт, що показує у скільки разів виручка перевищує середню дебіторську заборгованість.

Кд.з2005 =.

Кд.з2006 =.

Отже, у 22,5 та 43 рази відповідно виручка перевищує середню дебіторську заборгованість. Спостерігається тенденція до зростання.

5.3 Середній строк обороту дебіторської заборгованості - це середній період інкасації дебіторської заборгованості, тобто період її погашення.

Чд.з2005 =.

Чд.з2006 =.

Значення показника повинні зменшуватись, особливо в умовах інфляції, або збільшуватись, якщо додаткова вартість коштів компенсується додатковим прибутком від збільшення обсягів реалізації.

5.4 Коефіцієнт оборотності обігових коштів — показує скільки виручки припадає на одиницю обігових коштів і має тенденцію до зростання.

Ко2005 =.

Ко2006 =.

5.5 Період одного обороту обігових коштів — це середній період від витрачання коштів для виробництва до отримання коштів за реалізовану продукцію.

Чо2005 =.

Чо2006 =.

Спостерігаємо зменшення даного показника, що свідчить про позитивні тенденції.

5.6 Показник фондовіддачі показує скільки виручки припадає на одиницю основних виробничих фондів і має збільшуватись. Фондовіддача, характеризує наскільки ефективно підприємство використовує основні фонди.

Фо.ф2005 =.

Фо.ф2006 =.

5.7 Коефіцієнт оборотності власного капіталу показує скільки чистої виручки від реалізації продукції припадає на одиницю власного капіталу і повинен збільшуватись.

Кв.к2005 =.

Кв.к2006 =.

Збільшення коефіцієнта свідчить про збільшення чистої виручки від реалізації продукції підприємством.

Отже, результати дослідження темпів і тенденцій змін основних показників діяльності дають змогу визначити динамічність розвитку підприємства, його внутрішні резерви до подальшого отримання прибутку, поточну активність комерційної структури в сприйнятті новаторських ідей, перспективність вкладеного додаткового капіталу в її діяльність тощо. В результаті аналізу виявлено, що показники ділової активності за 2005 рік в нормі і відповідають необхідним вимогам, а незначні відхилення від встановлених норм спричинені відкриттям філіалу підприємства у іншому місті і необхідними для цього витратами.

2.7 Комплексна оцінка фінансового стану підприємства Для комплексного аналізу фінансового стану підприємства потрібно оцінити тенденції найзагальніших показників, які всебічно характеризують фінансовий стан підприємства.

Показниками та факторами доброго фінансового стану підприємства можуть бути: стійка платоспроможність, ефективне використання капіталу, своєчасна організація розрахунків, наявність стабільних фінансових ресурсів.

Показники та фактори незадовільного фінансового стану: неефективне розміщення коштів, брак власних оборотних коштів, наявність стійкої заборгованості за платежами, негативні тенденції у виробництві.

До найзагальніших показників комплексної оцінки фінансового стану належать показники дохідності та рентабельності.

Велике значення має аналіз структури доходів підприємства та оцінки взаємозв'язку прибутку з показниками рентабельності. Вазливо проаналізувати зв’язок прибутку підприємства з факторами, що його формують.

Дохідність підприємства характеризується абсолютними і відносними показниками. Абсолютний показник дохідності - це сума прибутку чи доходів. Відносний показник — рівень рентабельності. Рівень рентабельності підприємств, пов’язаних з виробництвом продукції, визначається як відсоткове відношення прибутку від операційної діяльності до її собівартості:

Р = (2.1).

де Р — рівень рентабельності, %;

П — прибуток від операційної діяльності, грн;

С — собівартість продукції, грн.

Під час аналізу вивчають динаміку змін обсягу чистого прибутку, рівня рентабельності та фактори, які впливають на них. Основними факторами, що впливають на чистий прибуток, є обсяг виручки від реалізації продукції, рівень собівартості, рівень рентабельності продукції, фінансові результати та витрати від звичайної та операційної діяльності, величина податкуна приуток та інші подаки, що виплачуються з прибутку.

Аналіз дохідності підприємства проводиться через порівнянням з планом та попереднім перодом. За умов інфляції важливо забезпечити об'єктивність показників та запобігти їх викревленню через постійне підвищення цін. Аналіз проводиться за даними роботи за рік. Торішні показники треба привести у відповідність із показниками звітного року за допомогою індексації цін.

На підприємствах недержавних форм власності для акціонерів та засновників найважливіше значення має рентабельність їхніх пайових та статутних внесків у складі загальних інвестицій. Тому цьому аспекту оцінки фінансового стану підприємства треба приділити особливу увагу.

Для оцінки рентабельності підприємства рекомендується використовувати систему взаємозв'язаних показників рентабельності. З цією метою слід використовувати дві основні групи таких показників:

а) показники, розраховані на підставі поточних витрат (вартості продажу);

б) показники, пов’язані з використанням виробничого капіталу (виробничих активів).