Жаргон і мовна культура. 
Сучасний студентський жаргон

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Кіровоградський державний педагогічний університет

імені Володимира Винниченка Кафедра української мови Реферат на тему Жаргон і мовна культура. Сучасний студентський жаргон Виконала: студентка 32-ї групи факультету філології

та журналістики Мосійчук Н. П.

Перевірив: кандидат філологічних наук, доцент Ліштаба Т. В.

Кіровоград — 2013

ВСТУП Мовний процес кінця XX — початку XXI століття характеризується посиленням ролі неформальних, нелітературних елементів у мовленні. Це виявляється не тільки в нестандартизації розмовної мови, а й у проникненні жаргону до різних стилістичних рівнів — мови засобів масової інформації та художньої літератури.

Основною базою жаргонного шару лексики виступають молодіжні жаргони. Молодіжне спілкування виявляється у буттєвому повсякденному дискурсі, специфікою якого є обмін емоціями та враженнями і намагання максимально скоротити обсяг інформації. При цьому молодь концентрується на власних реаліях, таких як навчання, відпочинок, веселе проводження часу.

Українське жаргонне мовлення залишалося тривалий час поза увагою вчених. Активний розвиток української жаргонології почався у 90-х роках XX століття. Жаргонним мовленням почали цікавитися дослідники як російської (Н. Тропіна, Т. Нікітіна) і англійської (Т. Бєляєва, В. Хом’яков), так і української мов (С. Пиркало, Н. Шовгун. Л. Ставицька, С. Мартос. Т. Кондратюк, Т. Миколенко та ін.). Найяскравішими дослідженнями студентських жаргонів стали розвідки таких мовознавців, як І.Щур та І.Примачик.

Мета роботи — дослідити вживання жаргону в студентському середовищі.

Завдання роботи: Окреслити значення терміна «жаргон»; описати жаргонізми, що побутують у молодіжних колективах; дати стилістичну оцінку явища «жаргону».

РОЗДІЛ І. Мовна культура жаргон молодь культура мовлення В умовах розбудови української держави все більшого значення набувають проблеми духовної культури нації, оскільки лише повноцінна й багата етнокультурна гарантує буття народу в часі. Істотним елементом духовної культури є мова — акумулятор знань і соціального досвіду, першооснова нагромадження культурних цінностей, один з найголовніших засобів самовираження особистості. Розвій духовної культури соціуму де термінується насамперед станом функціонування мови в усіх сферах суспільної діяльності й особливо — мовною культурою особистостей.

Невід`ємним складником теорії літературних мов виступає культура мови, або мовна культура. Сам термін «мовна культура» безпосередньо пов`язаний з розвитком теорії літературних мов, яка розроблялася, зокрема, в чеському мовознавстві в 30-ті роки ХХ століття.

Поняття мовної культури передусім розглядалося як удосконалення літературної мови, у ширшому плані - як культура вираження й передачі думок. Заслугою лінгвістики 30-х років був вироблений погляд на мовну культуру як на мовну діяльність, як свідому цілеспрямовану турботу про літературну мову; одночасно враховувалась й мета цієї діяльності, тобто сама культивована мова, а також мовна культура тих, хто користується літературною мовою, тобто носіїв мови. Ця багатоаспектність поняття і багатозначність терміна спричинилися до спроб диференціювати в понятійному й термінологічному відношеннях широке поняття мовної культури. Зокрема, розрізняють рівень мови й рівень мовлення, а також стан мови й мовну діяльність. Відповідно кваліфікують поняття мовної й мовленнєвої культури, диференціюючи стан мови, її системи й норми з урахування властивих їй комунікативних завдань, а також стан і рівень комунікації в певний конкретний час і в даному суспільстві. Інший аспект — культура мови як культивування (удосконалення) мови й мовних висловлювань.

Отже, у працях чеських і словацьких мовознавців виділяється чотири кола явищ, які входять у різному обсязі в поняття мовної культури:

а) явища, що стосуються мови, — йдеться про мовну культуру у власному значенні цього слова;

б) явища, що стосуються мовлення, — інколи цей аспект диференціюється й термінологічно, і тоді йдеться про культуру мовлення.

Причому в обох сферах (у сфері мови й мовлення) однаково розрізняються 1) культура як стан, рівень (мови й мовлення), 2) культура як діяльність, тобто культивування (удосконалення) мови й мовлення.

Ці проблеми стали предметом узагальнення в теоретичних працях із розвитку слов`янських літературних мов. В українському й російському мовознавстві останніх десятиліть активно обговорювався статус культури мови як окремої галузі знань. Вона оформилася у системі лінгвістичних дисциплін як власне практичний курс у 50−60-ті роки ХХ століття.

Культура мови — це знання мови в багатоманітному вияві її стильових різновидів і жанрів уміння вибрати мовно-виражальні засоби, форму, манері висловлення залежно від теми повідомлення, залежно від того, яку реакцію у слухача, читача, який настрій хоче мовець викликати.

Ознакою високої культури мови є активне володіння лексичним складом, уміле використання синонімів. Багатий словник об'єднує і загальновживані слова, і слова-терміни — ті, які ввійшли в літературну мову давно, і ті, якими поповнюється вона щоденно.

РОЗДІЛ ІІ. Жаргон. Сучасний студентський жаргон Межа між розмовною мовою та жаргоном була і є дуже рухливою, перехідною. Жаргон — мова якоїсь соціальної і професійної групи, що відрізняється від загальнонародної наявністю специфічних слів і виразів, властивих цій групі; умовна, штучна говірка, зрозуміла лише в певному середовищі.

Сучасний молодіжний жаргон як різновид соціального діалекту за своєю суттю той самий, що й жаргони попередніх років. А саме:

· Він обслуговує певну соціальну групу, що є його творцем та носієм (і зрозумілий саме їй).

· Він значною мірою використовує засоби попередніх етапів свого функціонування, причому не лише власне молодіжного, а й, головно, жаргону злодіїв, кримінальних злочинців, тобто простежується певна наступність (хоча динамізм — іманентна риса цього типу діалектів). Наприклад, ще з 20-х рр. (періоду безпритульних дітей, безробітної молоді) відомі такі слова: антон — сторож, ажур — порядок, алкан — п’яниця тощо. 3 50-х рр. (періоду т. зв. стиляг) відомі триндьож — пуста балаканина, бути на стрьомі - бути на сторожі, пильнувати під час якогось заходу, шухер — заклик до втечі з місця подій. Із 70-х — 80-х рр. (періоду хіпі) знаємо скипати — іти геть, розклад — ситуація, фенька — браслет із бісеру, розборка — з’ясування стосунків, тусовка — зібрання хіпі. Жаргонні утворення і далі постійно оновлюються, модифікуються, урізноманітнюються. I не дивно, адже жаргон — це мовна гра. Пор. розгалужені синонімічні ряди: торба — гаплик — хана — труба — глина — слива — ландиш — кінець, крах чогось; герла — матильда — клава — тьолка — тітка — дівчина.

· Сучасний молодіжний жаргон має типову стилістичну маркованість: знижено-грубувату, вульгарну, фамільярну, що й забезпечує йому експресію в іронічно-жартівливому ключі. Досить часто жаргонізми творяться на основі метафори, метонімії, синекдохи. Напр.: ласти — ноги; лопати — руки, башка — гризло — чайник — голова; рило — пачка — будка — обличчя; хавальник — рот; вшиганялка — гребінець; шпала — висока людина; знюхатися — успішно встановити зв’язок між модемами.

· Сленг вийшов за межі великих міст, тобто територіально поширилися межі його функціонування. Досі дослідники констатували, що молодіжний сленг — прерогатива міст, і то — великих. Це підтверджують, зокрема, матеріали обстеження сленгу в Росії, здійсненого Е. Береговською ще в середині 90-х рр. [3, с. 37]. Наведемо фрагменти порівняльної таблиці:

Анкетування, проведене студентами 2-го курсу гуманітарного факультету Національного університету «Києво-Могилянська академія» у січні - березні 2002 р. у різних містах України, свідчить, що ситуація істотно змінилася: й у великих, і в малих містах ступінь семантизації (розуміння, тлумачення) жаргонних (сленгових) слів та виразів приблизно однаковий, причому достатньо високий. Прикметно, що сленгом однаково охоплені і східні, і західні терени України, тобто і російськомовні, й україномовні регіони.

У сучасній українській мові найвиразніше виділяються жаргонізми, які побутують у молодіжних колективах, зокрема у середовищах студентів та старшокласників. Частина з них — професійного характеру, зокрема, фак — факультет, історичка, істеричка — викладач історії, економіст — студент економічного факультету; закатати, скатати — списати (завдання, контрольну); пара, кілок — незадовільна оцінка, читалка — читальна зала, хвіст — нескладена, невиконана робота (лабораторна, контрольна та ін.).

Але багато емоційно забарвлених слів учнівського та студентського середовищ мають інтержаргонний характер і трапляються у різних молодіжних колективах. Це — жартівливі та зневажливі звертання чи характеристика своїх однолітків, товаришів, знайомих, викладачів, батьків: архаровець, предки, старий; гаврик — середньостатистичний, той, що нічим не вирізняється серед інших; дилда, шпала — здоровенний, високий; дрищ, слабак — непрактичний, фізично слабкий, кволий; шоха, шестірка — підлиза, людина, яка виконує доручення, забаганки сильної «крутої» компанії, та ін.

Вважаємо, що згрупувати та досліджувати всі жаргонізми доцільно за сферами використання, тематично :

· оцінювання явищ, людей, предметів;

· дозвілля та спорт;

· університет, навчання, колектив;

· побут, захоплення;

· прізвиська та ін.

До слів пешої сфери характерна наявність лексем із яскраво вираженим позитивним чи негативним ставленням. Наприклад, шик, мура, муть, стопудово, ништяк, коронно, голяк, нормальок.

Слова, що стосуються сфери дозвілля та спорту, можна поділити на декілька груп:

· лексеми, які називають частини тіла: віза, диня, харя — обличчя; ласти, лапаши, клішні - ноги.

· лексеми, що позначають одяг, аксесуари й взуття: джини — джинси, светр з капюшоном — реглан, шкіра — куртка, пітники — панчохи.

· лексеми, що називають різну побутову техніку: комп — комп’ютер, клава — клавіатура; скинути, перекинути — скопіювати інформацію на диск, флешку.

Жаргонізми третьої сфери можна поділити на такі групи:

найменування навчальних предметів: фізра — заняття з фізичної культури, інглиш — заняття з англійської мови, вишка — заняття з вищої математика, лаба — лабораторна робота;

· найменування інших реалій навчального процесу: шпора — шпаргалка; заучка, ботан — людина, яка завчає матеріал, дуже часто не розуміючи його; їдалка — їдальня; камчатка, гальорка — останні ряди в аудиторії; зашиватися, завалити — не скласти контрольну, екзамен; спалитися — виказати себе якимись діями; ботати, ботанити — посилено вчитися.

До слів четвертої сфери відносять багато малих груп, утворених із лексем вищезгаданих груп, тому доцільно назвати найчисленнішу:

· лексеми, що називають гроші: лавандоси, лаве, дуби — гроші, переважно так називають гривні; косар, штука, кусок, — тисяча грошових одиниць; капуста, убиті ондатри (від скорочення у.о.) — долари; єретики, єноти, еврики — євро; гриці, грицики — гривні.

Слова сфери «прізвиська» можна розділити за такими групами:

· найменування викладачів: фізичка, реп, мовичка, Офіцер СС видозміна цих слів залежить від того, як студенти виберуть прізвисько викладачу, тому ці жаргонізми постійно змінюються;

· жартівливі прізвиська, дані одногрупникам, товаришам, друзям: Назіра, Наріч (хлопця звуть Назар), Молот, Іська, Білочка, Кадет, Директор, Бос, Бега, Стас, Зуб та ін.;

· насмішливі прізвиська, придумані одногрупниками, товаришам, друзям: Влас, Гусь, Діч, Лис, Ворон і багато інших. Лексеми цієї групи в більшості випадків є грубими та носять образливий характер.

Студенти створили низку фразеологічних зворотів, більшість із яких має яскраве емоційне забарвлення. Наприклад:

· ловити ха-ха — сміятися, веселитися;

· гнати біса — жартувати;

· нарисувати тему — подати ідею, дістати щось рідкісне;

· бути в темі - приєднуватися;

Причина появи студентського жаргону — бажання проявити свою самостійність, продемонструвати приналежність до якогось угрупування. Жаргон — це дуже «прилиплива» манера мовлення. Студенти говорять ніби для його відновлення, словесної гри, для того, щоб привернути до себе увагу, тому він такий і привабливий.

Беручи до уваги значний відсоток ознайомлення студентів із комп’ютерними жаргонізмами й те, що 85% анкетованих вважають, що комп’ютер є важливою або навіть невід'ємною частиною їхнього життя, можна стверджувати, що зіставлення комп’ютерного та студентського жаргонів вмотивоване.

Розповсюджений спосіб творення комп’ютерних жаргонізмів — це трансформація певного терміна: комп — комп’ютер, винт — вінчестер тощо, рольова гра — рольовик, лазерний принтер — лазер.

Цікавий і своєрідний фольклор програмістів, коли специфічну термінологічну лексику вживають у досить широкому значенні в різних ситуаціях, що не мають безпосереднього стосунку до професійної діяльності фахівців із комп’ютерної техніки. Наприклад:

• Коли програміст не хоче виконувати чиєсь прохання, він може сказати: «Invalid request» — «Необгрунтований запит». Саме такий англомовний текст з’являється на екрані комп’ютера, коли машина не може виконати якесь завдання.

• «Divide overflot» («Перевантаження»), — говорить комп’ютерник, коли він стомлений і не може сприймати певну інформацію. В аналогічній ситуації таку фразу видає обчислювальна машина.

• Програміст, що засинає ввечері після складної праці, «налаштовує себе на сон прийдешній» словами: «System halted» («Система зупинена»). Те саме, відключаючись, «говорить» і комп’ютер.

ВИСНОВКИ Межа між живою, розмовною мовою та жаргоном була і є дуже рухливою, перехідною.

У сучасній українській мові найвиразніше виділяють жаргонізми, які побутують у різних молодіжних колективах, зокрема, у середовищах студентів та старшокласників. Але багато емоційно забарвлених слів учнівського та студентського середовищ мають інтержаргонний характер і трапляються у різних молодіжних колективах.

Жаргон молоді - це частково й лексеми кримінального арго, частина з них змінила своє значення і в лексиці молоді стала відображати реалії стосовно екзаменів та оцінок.

Причина появи студентського жаргону — бажання проявити свою самостійність, продемонструвати приналежність до якогось угрупування. У цілому жаргонізми роблять мовлення студентів виразнішим і колоритнішим.

Слід боротися з грубими словами в студентському жаргоні, як із проявом насильства на мовленнєвому рівні, тому що на підлітки часто оперують такими жаргонізмами з метою вразити однолітків, одногрупників.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / Уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2005. — 1728 с.

2. Дзюбишина-Мельник Н. Я. Сучасний жаргон й сучасне розмовне мовлення Наукові записки Національного університету «Києво-Могилянська Академія». — Т. 20. Філологічні науки. — К., 2002. — С. 15.

3. Кочубей А. В., Войтко М. О. Студентський жаргон як мовне явище // Вісник Національного університету водного господарства та природокористування: Збірник наукових праць. Частина 3. Випуск 3 (47). — Рівне, 2009. — С.181−189.

4. Ліштаба Т. В. Культура мови: Навчально-методичний посібник для студентів філологічних спеціальностей вищих навчальних закладів. — Кіровоград: ПП «Центр оперативної поліграфії «Авангард», 2013. — 218с.

.ur