Об"єктивність у процесі оцінювання знань студентів

Реферат на тему:

Об'єктивність у процесі оцінювання знань студентів Від об'єктивності залежить ефек­тивність усього процесу педагогічного оцінювання. Через відсутність чи хиб­ність в об'єктивності виникає найбіль­ше непорозумінь, порушується стиму­лювання у вивченні мови. Необ'єктив­на оцінка впливає на вироблення бай­дужості до знань, у тому числі і до опа­нування іноземної мови, прагнення до поверхового її засвоєння, заради отримання лише більш високої оцінки.

Оцінка стає ефективним стимулом навчання за умов, якщо вона справедлива і дотримується об'єктивність у ви­могах до всіх студентів. Особливо важливо, щоб студенти відчули і визна­ли справедливість і доброзичливість викладача. Оцінка за успішність не по­винна залежати від тих чи інших особ­ливостей поведінки студентів або осо­бистих непорозумінь з викладачами, що нерідко трапляється в педагогічній практиці.

Дослідниця цієї проблеми В.М. Бочарнікова [3] вважає, що оцінку можна вважати об'єктивною, якщо вона відпо­відає тим зусиллям, які студент затратив на засвоєння навчального матеріалу. Таке визначення дещо обмежене, ос­кільки самі по собі зусилля не можуть бути критерієм оцінювання успіхів сту­дентів. Воно може бути враховано як один із важливих аспектів оцінювання, як вияв поваги до студента за сумлінність і працелюбство. Об'єктивність оцінки, включає цей психолого-педагогічний підхід і поєднується з оцінюван­ням справжніх знань студента. Адже те, що більш здібний студент менше витра­чає зусиль, порівняно з тим, кому пот­рібно затратити більше часу на засво­єння програмного матеріалу, зовсім не означає, що до нього застосовано не­об'єктивний підхід при оцінюванні.

В.О. Сухомлинський наголошував на тому, що «оцінка морально виправда­на тільки тоді, коли учитель оцінює не здібності, взяті, так би мовити, у чисто­му вигляді, а в єдності праці і здібнос­тей, причому на перше місце ставиться праця» [11, с.84].

Доречним є зауваження Я. А. Коменського щодо обдарованих, здібних ді­тей, які потребують більшої заванта­женості порівняно з іншими: «Гострий, рухливий розум, позбавлений серйоз­ної роботи, буде наповнюватися жа­люгідним пустим і шкідливим змістом і стане причиною власної загибелі» /7, с.284]. Зрозуміло, що це стосується і здібних студентів, які потребують біль­шої завантаженості в процесі навчан­ня і, відповідно, під час педагогічного оцінювання отримують оцінки за свої реальні знання.

При всій важливості об'єктивно виставленої оцінки суттєвою є і та психолого-педагогічна мотивація, яка по­яснює студентові справедливість пози­ції викладача в його оцінці знань. Цей принцип означає, що оцінка має харак­теризувати якісний показник знань, не­залежно від методів та засобів оціню­вання, які використовує викладач, що здійснює цей процес.

Психолого-педагогічний принцип об'єктивності в процесі оцінювання знань з іноземної мови потребує особ­ливого підходу. Саме тому опанування іноземної мови (англійської) докорін­но відрізняється від процесу вивчення біології, географії, історії, математики, фізики, хімії, які формують певні уяв­лення про реальну дійсність. Наприклад, астрономія вивчає небесні тіла, іс­торія — розвиток суспільства і його за­кони, фізика — закони існування і руху матерії. Мова є лише засобом форму­вання, формою існування і висловлен­ня думки про об'єктивну реальність. Іноземна мова (наприклад, англійська) як навчальна дисципліна — «безпред­метна» в тому розумінні, що є лише носієм певної інформації.

В.Гумбольд [5] відзначає, що" люди­на відчуває і знає, що мова для неї ли­ше засіб, а зовні є невідомий світ, в якому вона намагається освоїтися за допомогою мови.

Психолого-педагогічний принцип об'єктивності в процесі оцінювання знань з іноземної мови '(англійської) як знакової системи — це оцінювання за реальне оволодіння фонетичними та лексичними одиницями, граматичними структурами та вміннями висловити свою думку.

Досить часто одні і ті ж студенти у різних викладачів одержують різні оцін­ки з одного і того ж предмета. Знання ті самі, а оцінки — різні.

Декількох викладачів іноземної мо­ви запитали, на що вони звертають увагу у відповідях студентів при оціню­ванні. Одні назвали повноту і образ­ність, гостроту і емоційність мовиінші.

— ґрунтовне засвоєння матеріалу і са­мостійність суджень та думокдеякі - вміння аналізувати, оригінальність від­повіді.

При всій розбіжності висловлених міркувань, кожен із викладачів правий по-своєму, бо всі названі складові на­лежать до критерію оцінювання знань. Потрібно врахувати повноту, глибину, систематичність, ґрунтовність знань, які відображають різні сторони вимог до студентів під час оцінювання. Однак повністю усунути суб'єктивізм в оці­нюванні знань і вмінь, мабуть, немож­ливо, оскільки оцінювання здійснює на практиці жива людина зі своїми якостя­ми, особливостями, досвідом, еруди­цією, майстерністю, що впливають на ставлення до того, кого оцінюють [6, с.44−50],.

Маємо зазначити, що психолого-педагогічний принцип об'єктивності в процесі оцінювання знань виступає та­кож як характерна риса діяльності. Бу­ти об'єктивним, зазначає дослідниця A.В. Бляшевська [2], означає не підда­ватися почуттям симпатії чи антипатії, а суворо дотримуватися встановлених норм і критеріїв оцінки, її вмотивова­ності й обгрунтування, а також врахо­вувати ступінь навченості, тобто пов­ноту, глибину, ґрунтовність, система­тичність знань. Основою у процесі оці­нювання знань є рівень навченості.

Розрізняють п’ять таких рівнів: роз­пізнання, запам’ятовування, розуміння, вміння, перенос — вищий рівень нав­ченості, за якого студенти творчо зас­тосовують набуті теоретичні знання на практиці, використовують їх у новій ситуації, яку диктує науково-технічний прогрес.

Викладач повинен звернути увагу на те, як студенти застосовують набуті знання на практиці й об'єктивно їх оці­нити.

Приймаючи рішення, педагог пояс­нює (хоча і не завжди), чому він вистав­ляє ту чи іншу оцінку. Якщо аргумента­ція переконлива, то сприймається сту­дентами як об'єктивна, оскільки дея­кою мірою збігається з їх власною дум­кою. Психолого-педагогічний принцип об'єктивності в процесі оцінювання знань сприяє формуванню почуття ра­дості успіху, а це могутній емоційний стимул, від якого залежить бажання студента здобувати знання, бути одним із перших у вивченні предмета, в тому числі в опануванні іноземної мови.

Психолого-педагогічний принцип об'єктивності в процесі оцінювання знань характеризує відношення між дійсним рівнем знань студентів та зап­ланованим програмою. Тільки об'єк­тивна оцінка є справедливою, і тільки справедлива оцінка спроможна вик­ликати глибоке моральне задоволення і стати стимулюючим фактором для студентів. Вона водночас є і методом пробудження у студентів віри в спра­ведливість, закріплення авторитету викладача і, звичайно, виконує орієн­туючу роль. Необ'єктивна оцінка мо­же дезорієнтувати студентів, виклада­чів, адміністрацію навчальних закладів,: батьків, державні органи влади.

Педагогічний процес оцінювання знань — це складна психологічна ситу­ація і для викладача, оскільки під час його здійснення й виявлення реально­го, рівня знань педагог перебуває під впливом багатьох взаємодіючих фак­торів, зазначає професор Є.Й. Перовський [9], а саме:

— Об'єктивної якості робіт, що оцінюються, — усної відповіді, письмово­го викладу.

— Переконань викладача щодо значення знань, умінь, навичок.

— Ставлення викладача до оцінки (занадто принциповий і категоричний чи, навпаки, байдужий до неї, має тен­денцію до зниження чи підвищення оцінки).

— Ставлення викладача до студента (симпатія, антипатія), предмета.

— Ставлення, що склалися у викла­дача до студента щодо його успіхів з предмета на момент оцінювання знань.

— Ставлення викладача, адміністра­ції навчального закладу до студента, знання якого оцінюють (його зайня­тість у культурно-масовій роботі, ви­конання різних доручень).

— Настрою викладача.

— Фізичного стану педагога (втом­леність, погане самопочуття тощо).

— Особистого престижу (більше хороших оцінок — краща думка про викладача у керівництва навчального закладу і навпаки).

Аналіз педагогічної практики в школі та вищому навчальному закладі засвідчує, що лише перший із зазначе­них факторів має об'єктивний харак­тер, решта — суб'єктивні. Усунути вплив цих суб'єктивних факторів — головна умова об'єктивності оцінювання. На цьому акцентує увагу Є.Й. Перовський. Він вказує, що коли на викладача впли­ває якийсь один із названих факторів, то оцінка стає суб'єктивною. Учений має рацію, оскільки на практиці нерід­ко так і буває, зокрема при здійсненні усного педагогічного оцінювання знань. При цьому думка викладача, який здійснює педагогічний процес оцінювання знання, не збігається з пе­реконаннями студентів. Це відбуваєть­ся, коли викладач керується при оці­нюванні поглядами щодо студента, які уже до цього у нього сформувались. Якщо студент навчався упродовж се­местру на «задовільно» і лише іноді на семінарських заняттях отримував оцін­ку «добре», то викладач вагається, чи можна бездоганну відповідь на екзаме­ні оцінити на «відмінно». Він обов’язко­во ставить додаткові запитання, щоб з’ясувати: чи справді студент має гли­бокі і Ґрунтовні знання з предмета. Вик­ладачу важко змінити думку про сту­дента, яка сформувалась на момент оцінювання. Адже інший студент, який навчався протягом семестру на «доб­ре» і «відмінно», за таку ж саму відпо­відь на іспиті отримує «відмінно» без вагань і додаткових запитань педагога.

Іноді буває і навпаки: студент, який навчався завжди на «відмінно», погано відповідає під час оцінювання знань, і викладач підвищує йому оцінку. За та­ких умов у студента зникає бажання навчатися, оскільки уже за нього «нав­чається залікова книжка».

Якщо ж оцінка занижена, то вироб­ляється негативне ставлення до викла­дача, предмета, почуття прохолоди до навчання.

Неминучою є радість успіху, за словами В. О. Сухомлинського, за умов, коли оцінка збігається з самооцінкою студентів. Це успіх для обох учасників навчального процесу. Викладач об'єк­тивно здійснює педагогічний процес оцінювання знань студентів, а студенти мають ґрунтовні і міцні знання з пред­мета.

Засуджують студенти і викладачів, котрі, здійснюючи оцінювання знань, зосереджують увагу лише на поведін­ці студентів у процесі научування (лек­ційні, семінарські та практичні заняття). У цьому випадку оцінка є необ'єктив­ною, оскільки відображає ставлення викладача до певних вчинків студента, а не до його реально набутих знань з предмета.

Російський педагог О. М. Острогорський у своїй статті наводить лист мо­лодого Ф.М. Достоєвського, у якому той висловлює обурення за неспра­ведливу оцінку, яку поставив на випус­кному екзамені викладач алгебри, кот­рий помстився йому за образу.

«…Жахливий екзамен., — писав Ф.М. Достоєвський, — Мене не пере­вели. О, жах! Іще рік, цілий рік неволі. Я б не переживав так, якби не знав, що тільки підлість, одна підлість завадила мені… Я витратив стільки днів, готую­чись до екзамену, захворів, схуд, вит­римав екзамен на відмінно в повному значенні цього слова і залишився… Так хотів один викладач… якому я якось нагрубив і який нині мав підлість нага­дати мені про це, пояснюючи причину, чому я не склав іспит» [8, с.38−39].

У педагогічній практиці зустріча­ються і такі ситуації, коли студент на час здійснення оцінювання знань має ґрунтовні та змістовні знання, але вик­ладач занижує йому оцінку, оскільки той не виконав доручення групи, кур­су, факультету. У цьому випадку оцінка необ'єктивна і стає знаряддям у руках педагога, який оцінює не знання, а по­ведінку студента. Така оцінка відобра­жає не реальні знання студента, а лише ставлення до нього викладача, адмініс­трації навчального закладу.

Несправедлива і необ'єктивна оцін­ка негативно впливає на студентів, їхнє ставлення до предмета, особливо при опануванні іноземної мови. Викладачі, які використовують педагогічний про­цес оцінювання для зведення певних ра­хунків із студентами, не розуміють, що своїм ставленням до майбутніх спеціа­лістів вони «вбивають» бажання вчитися. Оцінка — це показник не лише знань студента, а й праці самого викладача.

Прикро за педагогів, які, здійсню­ючи .педагогічний процес оцінювання знань, звертають увагу не на знання, а на поведінку студентів у процесі нав­чання.

Відомий учений СІ, Архангельський [7]зазначав, що суб'єктивізм в оціню­ванні знань шкодить системі навчання у середній та вищій школі, призводить до багатьох негативних наслідків.

Педагоги США тактовно нагадують своїм студентам, що вищі навчальні заклади цієї країни не гарантують сво­їм випускникам працевлаштування. Са­ме тому набуття змістовних знань з навчального предмета необхідні для працевлаштування майбутніх спеціалістів. Для опанування предмета сту­дентам США пропонують обов’язкові навчальні програми та вибір додатко­вих курсів для поглибленого вивчення предмета. Кращі вищі навчальні закла­ди США надають своїм студентам мож­ливість прослухати додаткові, курси, які відповідають їхнім індивідуальним потребам. Саме тому в США існує до­мовленість між університетами щодо направлення студентів з одного вищо­го навчального закладу до іншого з метою вивчення додаткових курсів, якими зацікавились їхні вихованці. Та­кий обмін студентів впливає на здобут­тя знань з навчального предмета та ви­роблення відповідних умінь і навичок.

Міжвузівська організація навчання в США приваблює європейських експер­тів. Позитивною ознакою її є мобіль­ність. Науковці А.П. Акат'єв та H.A. Гусєйнова [4] підкреслюють, що., крім основних теоретичних дисциплін, до програми навчання включають короткі спеціалізовані курси, які можна опера­тивно вдосконалити відповідно до но­вих досягнень науки й техніки. Крім то­го, при необхідності можна легко роз­робити нові міжпредметні курси для організації підготовки спеціалістів за — новими напрямами, враховуючи пот­реби науково-технічного прогресу.

Міжвузівська організація навчання в США має позитивні результати оціню­вання знань студентів. Майбутні спеціа­лісти опановують необхідні знання, уміння, навички, які потребує сучасна система освіти, а вищі навчальні закла­ди пристосовуються до нових вимог науки й техніки.

Деякі студенти у вищих навчальних закладах США мають неповне наванта­ження і їх називають Part-time Students. До цієї групи належать ті студенти, кот­рі не прагнуть отримати певний ступінь після закінчення курсу навчання (Non-degree Students). Саме для таких сту­дентів і потрібна міжвузівська органі­зація навчання для здобуття знань на спеціальних курсах, оскільки вони хо­чуть вдосконалити набуті знання у певній сфері та бути кваліфікованими спе­ціалістами на виробництві.

Навчальні предмети, що вивчають­ся в університетах США, мають декіль­ка рівнів складності, і рівень, який про­понується студенту, залежить від його результатів на вступних іспитах (Place­ment Exams).

О.О. Романовський зазначає [10], що тому, хто має невисокі результати на вступних іспитах, можуть запропонува­ти елементарний або досить несклад­ний курс. Але для того, щоб успішно за­вершити навчання у вищому навчально­му закладі й отримати ступінь бакалав­ра, необхідно опанувати й більш склад­ні курси з даної спеціальності.

Оскільки навчання в університетах США потребує матеріальних затрат, то студенти намагаються якомога швид­ше опанувати необхідні курси та прог­рами навчальних предметів і отримати сертифікат про вищу освіту. Саме тому термін навчання у вищих навчальних закладах не визначений. Навчання в університетах США дає змогу студенту змінювати свій вибір професії вже під час навчання у вищому навчальному закладі.

Навчаючись в університетах, сту­денти США звертають увагу на те, щоб середній бал за весь період навчання не був нижчим, ніж 2 кредити. Оціню­вання знань студентів здійснюється за результатами іспитів та залікових тесто­вих робіт, що становлять 90% усіх видів контролю. Майже всі екзамени та залі­кові тести є письмовими. Психолого-педагогічний принцип об'єктивності в процесі оцінювання знань студентів США виключає суб'єктивність викладача, оскільки оцінювання знань здійсню­ється за допомогою комп’ютера.

Література

1. Архангельский СИ. Лекции по тео­рии обучения в высшей школе. — M.: Высшая школа, 1974. — 384 с.

2. БляшевськаА.В. формування профе­сійних навичок оціночної діяльності у — студентів ВУЗу: Дис. …канд. пед. наук: 13.00.01 -Л., 1996. -182с.

3. Бочарнікова В. М. Стимулююча функція контролю знань, умінь і навичок і студентів вищої школи.: дис. …канд. пед. наук: 13.00. 01. — Черкаси, і 1999. -208с.

4. Высшее образование в США: Обзорная информация / Сост. А. П. Акатьев, H.A. ГусейноваНИИ проблем і высшей школы. Отдел научной информации. — М., 1977. — 77 с.

5. ГумбольАТ В. Язык и философия культуры.- М.: Прогресс, 1985. 451 с.

6. Делікатний К.Г. Оцінка знань як органічна частина процесу навчання // Рад. школа. -1989. № 5. — С.44−50.

7. Коменский Я. А. Избранные педагогические сочинения: В 2 т. / Под ред. А. И. Пискунова. — М.: Педагогика, 1982.-11.-656с.

8. Острогорский АН. Педагогические экскурсии в область литературы. — М.: Редакция К. И. Тихомирова, КИМОСХ, 1897−298С.

9. Перовский Е. И. Проверка знаний І учащихся в средней школе. — М.: Академия педагогических наук РСФСР, 1960.-510 с.

10. Романовський О. О. Теорія і практика зарубіжного досвіду в підприємницькій освіті України. — К.: Деміур, 2002.-400с.

11. Сухомлинський В. О. Проблеми виховання всебічно розвиненої особистості //. Сухомлинський В. О. Вибрані твори: У 5-ти т. — К.: Рад. школа, 1980. -Т.1.-С.5−205.