«Акторська лихоманка» оратора та шляхи її подолання

ЗМІСТ

ВСТУП

«АКТОРСЬКА ЛИХОМАНКА» ОРАТОРА ТА ШЛЯХИ ЇЇ ПОДОЛАННЯ ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

«Красномовство є чимось таким, що досягається більшими труднощами, ніж це здається, і народжується з дуже багатьох знань і старань» (Цицерон).

Як відомо, поняття «риторика» вперше з’явилося в Давній Грецї. Найбільш відомим політичним оратором Давньої Греції був Демосфен (384 р. до н. е). Як свідчать сучасники, першу промову Демосфена публіка зустріла градом глузувань: гаркавість і слабкий від природи голос оратора не імпонували темпераментним афінянам. Але в цьому кволому на вид юнаку жив воістину могутній дух. Безупинною працею та тренуванням він здобув перемогу над собою. У древніх письменників знаходимо: «Неясну, шепеляву вимову він долав, вкладаючи до рота камінці і читав на пам’ять уривки з поем, голос зміцнював бігом, розмовою на крутих підйомах…». Щоб позбутися від мимовільного посмикування плечей, він вішав над собою гострий спис, що заподіювало йому біль при будь-якому необережному русі. Наполегливість і енергія перемогли. Демосфен переборов фізичні нестачі, довів ораторську техніку до досконалості, став відомим політичним оратором. Своїм прикладом він підтвердив найважливіший принцип: оратором може стати практично кожний, якщо не пошкодує для цього часу і праці. Оратор, готуючи свій виступ, щоб він був вдалим, яскравим, переконливим, докладає багато зусиль у попередній підготовці до нього. Адже, чим ґрунтовніша підготовка, тим солідніше, вагоміше виглядатиме виклад, а отже — і переконливіше. Алгоритм підготовки промови можна визначити так: вибір теми — формулювання мети — складання плану — збирання матеріалу — робота над конспектом — репетиція. Завершальним етапом ораторської дії є виголошення промови, і саме на цьому етапі великою перешкодою для оратора може стати надмірне хвилювання.

«АКТОРСЬКА ЛИХОМАНКА» ОРАТОРА ТА ШЛЯХИ ЇЇ ПОДОЛАННЯ

лихоманка страх хвилювання виступ Акторською (стартовою) лихоманкою називають перешкоди проголошенню промови. Це є особливий психологічний стан, що може виникнути як у початківців, так і у досвідчених ораторів. Стартова «акторська лихоманка» виявляється у тремтінні колін та рук, пересиханні в горлі, горінні щік, важкому диханні. Оратор може забути завчасно підготовлені важливі думки, факти, яскраві приклади. Сімдесят відсотків ораторів-початківців вважають неконтрольований страх перед початком виступу головною проблемою. Навіть у досвідченого оратора, британського міністра закордонних справ Антоні Ідена перед кожним виступом була стартова лихоманка. Марк Твен повідомляє, що під час першого виступу в якості оратора у нього було відчуття, що рот набитий бавовною. Дізраелі розповідає про настрої перед своєю першою промовою: він волів би скакати в кавалерійській атаці, ніж піднятися на трибуну. Перший публічний виступ Бебеля в 1864 р. був досить невдалим. Від сорому він ладен був провалитися крізь землю.

Хвилювання перед виступом є цілком природнім і абсолютно нормальним станом для будь-якого початківця-оратора. Та давайте спочатку з’ясуємо природу хвилювання. Що це таке? Це всього лише комплекс біохімічних реакцій, що характеризується викидом адреналіну в кров. А що дає адреналін в крові? Покращує реакцію, кровопостачання (в тому числі кори головного мозку), з’являється блиск в очах (зволоження слизової ока), рум’янець на щоках і так далі. І хтось пропонує боротися з хвилюванням?! Та це якраз те, що необхідно блискучому оратору, щоб справити незабутнє враження! Це та енергія, яка передається слухачам і змушує їх соватися на сидіннях, трохи підстрибувати в місцях найбільшого напруження. Адреналін — союзник оратора! Але ми розглядаємо надлишкові, паралізуючі хвилювання, коли адреналіну в кров надходить дуже багато. Це тому, що сучасна людина боїться публічного виступу більше всього на світі, окрім смерті, як не дивно (були проведені відповідні дослідження). Тому організм і виробляє адреналіну майже стільки ж, скільки і при смертельній небезпеці. Можете собі уявити, що наша психіка перед виступом відчуває майже такий же стрес, як у хвилини, коли ми стоїмо на полі бою під кулями, коли на нас мчить поїзд, або коли ми балансуємо на краю даху хмарочоса. Таким чином, одне з наших головних завдань — знизити суб'єктивну значимість майбутнього виступу і зняти первісний страх смертельної загрози. Поговоримо про тактичні заходи.

Розглянемо декілька вправ, що дозволять хоча б дожити до власного виступу:

Сидячи в очікуванні, поки вас оголосять, опустіть руки і розслабте їх. Уявіть, що вони стали настільки довгими, що вперлися в підлогу. Тепер напругу, яку ви відчуваєте, направте по руках в землю. Відчуйте, як вона проходить.

Побалакайте китицями, поворушіть в повітрі пальцями, розімніть руки. Ви і самі багато разів робили це інтуїтивно. Лікарі і психологи підтверджують, що гімнастика кистей рук дозволяє не тільки знизити паралізуючий ефект хвилювання, але і стимулює роботу мовного апарату, підвищує кмітливість і красномовство. Красномовного пояснення наука поки не дає. Астрологи трактують це так: планета Меркурій керує в тілі людини кистями рук, а також комерційними здібностями і промовою. Розминаючи руки, ми активізуємо Меркурій, відповідно активізується і мова.

Перед виступом не сидіть, схрестивши ноги.

Пройдіться швидким кроком, помахайте руками, тільки без свідків Уявіть, ніби то сидите в пальто і відчуваєте його тягар на своїх плечах. Згадайте, як веде себе наше тіло, коли ми боїмося. Ми схиляємо голову вперед і піднімаємо плечі, ніби готуємося до стусанів. Оскільки зв’язок мозку і м’язів тіла носить двосторонній характер, ми, впливаючи на тіло, міняємо і свої емоції. Опустіть плечі, підніміть підборіддя, випряміть спину. У вас повинна бути постава спокійної і впевненої в собі людини.

Посувайте щелепою назад-вперед.

Подихайте глибоко з випинанням і втягуванням живота.

Це важливо: завжди робіть одні й ті ж вправи однакову кількість раз.

Причиною стартової лихоманки в більшості випадків є невпевненість у собі. Наслідком може бути психічний стрес і нервовий зрив.

Які ж існують засоби, щоб попередити «акторську лихоманку»? Отже:

1. Готуватися до промови потрібно ґрунтовно, наскільки це можливо.

2. Під час пробної мови повністю ставити себе в реальну ситуацію.

3. Можна попросити пару хороших друзів сісти попереду в залі. Коли бачиш перед собою людей, яким довіряєш, то відчуваєш себе впевненіше.

4. Перед початком промови важливо зняти напругу. Корисно дозволити собі трохи неробства, можна використовувати заняття, що діють, як відпочинок. Не забувайте прогулянки. Але їсти треба мало! Зробити двадцять глибоких вдихів.

5. Безпосередньо перед початком промови говорити треба підкреслено повільно й спокійно. Суб'єктивний час виступаючого і слухача не збігається. Під час виступу всі процеси в організмі йдуть швидше і ваша мова для вас — нормальна. Публіці ж здається, що ви таратор. А це читається аудиторією, як ознака невпевненості і бажання скоріше позбутися цього «кошмару». Якщо ж ви годинку перед промовою будете говорити, як хлопчик із затримкою розумового розвитку, то під дією цього еталона суб'єктивний час вирівняється.

ВИСНОВКИ

«Акторська лихоманка» — абсолютно нормальна проміжна стадія для будь-якого оратора-початківця. Досвід вчить, що вона повільно, але поступово слабшає у міру збільшення мовної практики.

Важливими умовами попередження «акторської лихоманки» є: неперервна практика публічних виступів та накопичення досвіду; якісна підготовка до виступу. Видатний російський судовий оратор А.Ф. Коні зазначав, що розмір хвилювання обернено пропорційний витраченій на підготовку праці. Крім того, перші виступи оратора повинні проходити в невеликій, добре знайомій аудиторії. Тільки після закріплення навичок виголошення промови можна переходити до великої й незнайомої аудиторії.

Важливим для оратора є вміння відрізняти страх, що паралізує свідомість і волю, від хвилювання та творчого підйому. Іноді звичайне хвилювання може бути навіть корисним для нього. Стрес є небезпечним як для оратора так і для слухачів. Його проявом може бути різкий високий тон оратора, швидкий темп мовлення, порушення ритму тощо, що може бути неправильно сприйнято аудиторією та налаштувати її агресивно щодо промовця.

Готуючи виступ, оратор повинен налаштувати себе й морально, і фізично на зустріч з аудиторією. Перед виступом бажано відпочити, побути наодинці, прогулятись. Обміркувати найголовніші місця у промові, промовити їх уголос. Спробувати відкинути все, що не стосується майбутнього виступу, і цілком переключитись на промову.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. М. Гаспарова, В. Борухович «Ораторське мистецтво древньої Греції», Москва, «Художня література», 1985 р.

2. Журнал «Разумный мир» N 1−5 2002.

3. Риторика: Навч. посібник/ Т. М. Дишкант, І.В.Романова, С.М. Соболєва. — Х.:Вид-во Віровець А.П. «Апостроф», 2011, — 288 с.

4. http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Ukrmuz/2011₃₇/zemlianska.pdf

5. http://libfree/com/170 820 459_ritorikaaktsiya.html