Помилки у текстах телерадіомовлення

Помилки у текстах телерадіомовлення

Вступ

Сучасне суспільство не може існувати без мови — найважливішого засобу спілкування, засобу вираження думок та передачі досвіду сучасникам і нащадкам. Мова — наше національне багатство, тому на перший план виходить питання культури мови. Серед них головними є питання оволодіння правилами граматики, правопису, вимови й наголошення. Величезне значення має також вивчення й правильне використання мовних засобів вираження думки залежно від мети й змісту висловлювання. Правильність мови — це, насамперед, дотримання тих літературних норм, які є усталеним зразком, еталоном для носіїв цієї мови.

Незважаючи на надання українській мові державного статусу, особливих зрушень у сфері мовної культури немає. Мовна ситуація в Україні - чи не найболючіше питання не лише для тих, хто стоїть в обороні рідного слова, а й для кожного з нас.

Мова регулює стосунки між людьми, впливає на них. Це виявляється в мовленні, коли виникають певні обставини спілкування. Щоб мовці розуміли один одного, їхнє мовлення має бути якісним. Отже, наша культура мовлення залежить від змісту й послідовності, точності й доречності висловлювання, багатства словника, досконалого володіння умінням поєднувати слова в реченні, будувати різноманітні структури, активно застосовувати норми літературної мови.

Творячи висловлювання, люди враховують змістовність, послідовність, правильність, точність, багатство, доречність, виразність, логічність, ясність, емоційність мовлення. Усі ці ознаки підпорядковують найголовнішій — правильності. Це основна комунікативна якість мовлення.

Правильність мовлення — дуже об'ємна і складна ділянка культури мовлення. Щоб забезпечити правильність мовлення, треба досконало володіти нормами літературної мови. Відомо, що норма — це загальноприйнятий звичай вимовляти, змінювати, записувати слово, будувати речення, текст відповідно до стилю мовлення. Отже, щоб говорити правильно, треба добре знати усі розділи науки про мову, володіти одиницями усіх мовних рівнів і знанням про діючі норми.

На жаль, суспільство, збурене на якийсь час можливими змінами у правописі, виявилось абсолютно байдужим до низької мовної культури, нав’язаної телебаченням.

Дуже далекими до взірця залишаються передачі на радіо й телебаченні. Поганий приклад подають законодавці, порушуючи свої ж, прийняті Верховною Радою закони. Бачачи таке порушення з боку міністрів або депутатів парламенту, не поспішає опановувати українську мову широкий загал.

Лексичний запас телевізійників насичений відвертими русизмами. Складається враження, що жодний телеканал не має кваліфікованого редактора, який би відстежував стилістичні невправності значеннєвого характеру.

Актуальність теми дослідження зумовлюється бурхливим розвитком інформаційних обмінів у сучасному суспільстві, який ставить перед дослідниками важливу проблему — правильність поданої інформації.

Мета дослідження — систематизація помилок за різними критеріями.

Завдання полягає у: 1) встановленні помилкового вживання одиниць різних мовних рівнів (лексичного, граматичного тощо); 2) визначенні типу мовної помилки (орфографічна, словотвірна, пунктуаційна і под.); 3) поданні правильного вживання одиниць.

Об'єктом дослідження є помилки. Цей вибір мотивується потребою вдосконалення процесу редагування, підвищення рівня мовної грамотності в сучасних ЗМІ.

Предмет дослідження становлять різноманітні типології помилок.

Методи дослідження: 1) описовий, який дозволив виділити одиниці аналізу та здійснити їх класифікацію; 2) компонентний аналіз, за допомогою якого виділено рівень помилкового вживання одиниці та визначити причини її появи в суцільному тексті.

помилка телерадіомовлення мовний лексичний

1. Норма як явище

1.1 Поняття норми

До самого питання визначення поняття норми у лінгвістиці існують два підходи, що взаємодоповнюють один одного. Перший із них розглядає норму як закономірності, що регулюють вживання мовних засобів, точніше «нормою, у тому числі й мовознавчою, слід вважати сукупність вимог і правил, порад, неодмінних до виконання» [2, c. 185]. Представники другого підходу під нормою розуміють сукупність найбільш сталих, традиційних реалізацій елементів мовної структури, відображених і закріплених суспільною мовною практикою. Ніби об'єднуючи обидва підходи, С.І. Ожегов визначає норму наступним чином: «…норма — це сукупність найбільш придатних („правильних“, „тим, яким надається перевага“) для обслуговування суспільства засобів мови, які є результатом відбору мовних елементів (лексичних, фонетичних, морфологічних, синтаксичних) з числа співіснуючих, наявних, заново утворених. У широкому смислі, оцінки цих елементів» [3, c. 15].

Сукупність літературних норм з цього погляду — «літературна норма» як збірне поняття — дорівнює поняттю «літературна мова». Ці норми безпосередньо відбивають факти системи мови і належать до найбільш обов’язкових.

У «Словнику лінгвістичних термінів» Д. Ганич та І. Олійник подають норму як «закріплені в практиці зразкового використання мовні варіанти (в галузі вимови, слововживання, граматичних та інших мовних засобів), які найкраще і найповніше з числа існуючих в мові виконують свою суспільну функцію» [8, c. 6].

У багатьох суспільних сферах ведуться дискусії про те, чи є норма результатом об'єктивного процесу розвитку та становлення мови, чи вона встановлюється лінгвістами декларативно. Норма є продуктом самої мови, однак вона не може бути просто результатом стихійного процесу, а повинна виступати відображенням природного функціонування законів розвитку мови, узгоджуючись із об'єктивною реальністю, з особливостями розвитку суспільства.

Мовна норма повинна нести в собі як віяння культурних традицій народу, так і його характер, настрій, соціальне розшарування; як поведінку людей у побуті, так і їхні погляди на соціальні проблеми, тобто вона має бути гнучким, доцільним і дієвим інструментом відображення мови в конкретній ситуації спілкування.

Із розвитком, еволюцією людського пізнання його нова проекція повинна відображатися також і на властивостях мовної норми. Доказом постійного розвитку норми є і той факт, що до появи єдиної норми виникають її різноманітні провісники — варіанти. Без них функція норми втрачає свою необхідність. Ці варіанти лежать в основі чергової мовної антиномії: з одного боку, вони є одним із засобів збагачення мови, а з іншого — наявність великої кількості варіантів однієї форми може призвести до додаткових ускладнень, пов’язаних із необхідністю досягнення взаєморозуміння між учасниками комунікації. Саме мовна норма є своєрідним ключем до узгодженого вирішення такої антиномії.

Однією з умов існування мови є її постійний розвиток, мова повинна безперервно змінюватись для того, щоб продовжувати функціонувати. Але мовну еволюцію не слід розуміти як простий поступ або почергову змінність лінгвістичних об'єктів. Це, на наш погляд, вагомий динамічний процес цілеспрямованого вдосконалення і збагачення, прийнятий на озброєння переважною більшістю суспільства і зафіксований у мові у вигляді норм, які, в свою чергу, не суперечать вимогам даної мови як системного утворення.

1.2 Типи норм

Дослідник Д. М. Шмельов виокремлює такі основні рушійні сили, якими визначається розвиток мови в цілому:

1) прагнення до вмотивованості мовного знаку (або тенденція до експресивності);

2) прагнення до автоматичного мовного знаку (або тенденція до регулярності) [5, c. 55].

Друга тенденція, звичайно, пов’язана не тільки з поняттям вживаності, але й із поняттям мовних моделей. Але творення і продуктивність словотворчих моделей безпосередньо торкаються також і першого рушія, тобто функціонування в мові категорії вмотивованості. Із цього випливає, що обидва з названих підходів взаємопов'язані.

М. Пилинський розрізняє:

1) загальномовні норми,

2) функціонально-стилістичні норми мови,

3) функціонально-стилістичні норми мовлення,

4) ситуативно-стилістичні норми мовлення.

До першої групи він зараховує найзагальніші норми вимови, словозміни, синтаксису, словотвору, загальновживану лексику і фразеологію, до другої - мовні засоби, що вже диференціювалися у функціонально-стилістичному відношенні на рівні мови [6, c. 56].

Норми літературної мови регулюють функціональне варіювання, вибір парадигматичних і синтагматичних варіантів на різних рівнях мовної структури. Широко розповсюджена класифікація норм за співвіднесеністю їх з різними рівнями мовної ієрархії. Розрiзняємо такі структурно-мовні типи норм:

1) орфоепічні норми, або норми вимови, що регулюють вибір акустичних варіантів фонеми або фонем;

2) акцентологічні норми, або норми наголошування, які регулюють вибір варіантів розташування і переміщення наголошеного складу серед ненаголошених;

3) лексичні норми (розрізнення значень і семантичних відтінків, закономірності лексичної сполучуваності), що регулюють уживання слів у властивому їм значенні);

4) словотвірні норми, які регулюють вибір морфем, їхнє розташування і сполучення у складі слова;

5) морфологічні норми, що регулюють вибір варіантів морфологічної форми слова і варіантів її поєднання з іншими словами;

6) синтаксичні норми, які регулюють вибір варіантів побудови словосполучень і речень;

7) стилістичні норми (доцільність використання мовно-виражальних засобів у конкретному лексичному оточенні, певній ситуації спілкування);

8) орфографічні норми, що регулюють правильний запис слів;

9) пунктуаційні норми, які регулюють правильне розташування розділових знаків.

Кожен із названих структурно-мовних типів норм знайшов відображення у правилах, зафіксованих у правописних кодексах літературної мови, словниках. Звичайно, правила літературної мови вужчі за її норми. При ототожненні норми з правилами значною мірою втрачається об'єктивний характер норми. Адже правила, які залежать від ступеня нашого знання про мову і цілого ряду позамовних факторів, є досить змінними. Правила, або регламентації, — це відбиття в нашій свідомості реальних мовних норм, а не сама норма. Мовці, які вільно володіють тією чи іншою мовою, «впорядковують» своє мовлення не за правилами, а за реальною нормою як зразком.

Iснують інші типології мовної норми. В. Кодухов називає типами мовної норми узус, літературну мову і стиль [7, c. 134]. Узус визначається як елементарна форма існування й функціонування мови, що її можна спостерігати при будь-якому спілкуванні. Літературна мова — це оброблена і зразкова форма мови етнічного колективу, якій належить центральне місце серед усіх форм існування й функціонування мови, її називають головною нормою. Стиль мови — це комунікативний і функціональний різновид мовної норми.

Буде доречним, як вважаємо, розподілити норми на імперативні та диспозитивні, як це зробив Л.І. Скворцов [4, c. 36]. Під імперативними нормами в мові він розуміє обов’язкові реалізації, що випливають із можливостей структури й порушення яких у мовленні виводить того, хто говорить, за межі рідної мови. Диспозитивні норми — це рекомендації, що спираються на структуру та виступають як наслідок тих чи інших теоретичних або культурно-історичних передумов. Наслідком існування таких норм є закріплена офіційно нормалізація. Наукова нормалізація, як вважає Л.І. Скворцов, проводиться мовознавчими закладами або окремими спеціалістами, її результати закріплюються в словниках, підручниках і посібниках, різноманітних довідниках; до сфери ж офіційної нормалізації слід віднести діяльність різного роду спеціальних термінологічних комісій, а також комітетів із найменувань та перейменувань (назв закладів, вулиць, географічних назв) тощо. До результатів діяльності останніх з повним правом можна віднести видання словників, встановлення різноманітних держстандартів.

Таким чином, нормативним у мові є все, що:

1) відповідає системі мови, не суперечить її законам;

2) не веде до стилістичного і стильового дисонансу;

3) увиразнює, уточнює контекст, дає додаткову і вичерпну інформацію;

4) не містить елементів норми інших мов.

Культура мовлення вимагає від мовця доброго знання і дотримання норм літературної мови. Але в процесі спілкування люди допускають помилки. Для правильного спілкування, попередження і виправлення помилок треба пам’ятати, що кожна помилка — це порушення якоїсь мовної норми. Оскільки існують норми вимови, слововживання, граматичні, стилістичні, орфографічні і пунктуаційні, то й помилки відповідають цим нормам.

2. Типологія мовних помилок

2.1 Орфографічні помилки

Можна виділити два типи неправильного написання слів:

1) власне орфографічні помилки — неправильні варіанти написання слів, що засвідчують порушення орфографічного правила і для яких альтернативно існує мовна одиниця, написання якої встановлюється орфографічною нормою;

2) невласне орфографічні помилки — спотворюють значення лінгвоодиниці, але не фіксують порушення орфографічної норми.

Найбільш частотними серед помилок, співвідносних з буквеними орфограмами, є анормативи, які засвідчують ненормативне вживання великої літери, а найменш частотними — помилки, співвідносні з орфограмою «Спрощення у групах приголосних».

Основною причиною появи орфографічних помилок є брак відповідних лінгвістичних знань.

До орфографічних помилок належать:

1) неправильне словотворення (сплутування суфіксів): «приближення» (наближення), «улетіли» (полетіли), «прикладати» (докладати), «назначити» (призначити) тощо;

2) помилкове утворення форм слова (морфологічні):

а) сплутування категорій роду і числа: «продажа» (продаж), «мебель» (меблі), «зла» (злий) собака та ін.;

б) у відмінюванні слів: «кручою» (кручею), «по селам» (по селах), «два раза» (два рази), «хотять» (хочуть);

в) не властиві українській мові словосполучення з прийменниками: «в сім годин» (о сьомій годині), «із-за хвороби» (через хворобу).

2.2 Лексичні помилки

Лексичні помилки належать до мовленнєвих і виявляються в перекрученні слів, вживанні їх у невластивому значенні. Різновиди лексичних анормативів:

1) семантично модифіковані лексеми;

2) плеоназми;

3) помилки, зумовлені нерозрізненням значень паронімів і сплутуванням семантики міжмовних омонімів;

4) інтерфереми;

5) росіянізми.

2.3 Граматичні помилки

2.3.1 Морфологічні помилки

Морфологічні помилки — неправильно утворені слова, неправильні форми або змішування форм слів.

Морфологічні помилки — це такі ненормативні утворення, що не відповідають формальному вираженню хоча б однієї з граматичних категорій роду, числа, відмінка, ступеня порівняння, особи, часу, способу, стану, виду.

Залежно від частиномовної належності ненормативної одиниці представлено кілька різновидів морфологічних помилок, які ґрунтуються на розрізненні частин мови, з якими пов’язана конкретна помилка. При цьому анормативи на рівні службових частин мови не належать до групи морфологічних помилок, оскільки службовим словам не властиві граматичні категорії, порушення яких могло б спричинити появу морфологічних помилок.

2.3.2 Словотвірні помилки

Словотвірні анормативи — це помилки, спричинені застосуванням нетипових для української мови (малопродуктивних, що витісняються іншими продуктивними засобами, чи зовсім не властивих мовній системі) словотворчих засобів, порушенням закономірностей поєднання твірної основи і словотворчого засобу в похідному слові.

2.3.3 Синтаксичні помилки

Виділяють такі види порушень:

1) ненормативне вживання прийменників;

2) ненормативне узгодження присудка з підметом;

3) порушення норм керування;

4) неправильне утворення ряду однорідних членів речення;

5) ненормативна побудова відокремлених обставин;

6) порушення відповідності займенникових еквівалентів замінюваним словам;

7) зміна порядку слів;

8) неправильна побудова складнопідрядного речення.

2.4 Стилістичні помилки

Стилістичні недоліки теж належать до мовленнєвих. Найпоширеніші з них — неправильне вживання слів з переносними значеннями.

Стилістичними вважаємо помилки, пов’язані із порушенням стилістичних норм у функціонуванні мовних засобів. Вони зумовлюються порушенням стилістичної сполучуваності, стилістично невмотивованим використанням форм і синтаксичних конструкцій, порушенням єдності стилю.

Стилістично вправне мовлення є наслідком дотримання мовцем ряду правил доцільного й доречного використання мовних засобів, найважливіше з яких формулюється так: дотримання єдності стилю (мовні засоби, які використовуються, повинні відповідати тому стилю мовлення, в межах якого створюється висловлювання). Це правило обмежує варіанти використання мовних засобів у тому чи іншому функціональному стилі. Застосування цього правила вимагає засвоєння основних ознак різних стилів сучасної української мови.

Цілком зрозуміло, що будь-яке порушення стилістичної вправності можна розглядати як мовленнєву неправильність, невдалість висловлення думки.

2.5 Пунктуаційні помилки

Пунктуаційні помилки: відсутність тире між підметом і присудком у простих реченнях; зайві коми між однорідними членами речення; відсутність коми при вставних і вставлених конструкціях; дієприкметникових і дієприслівникових зворотах; відсутність коми перед сполучником і в складносурядному реченні; помилки при прямій мові, відсутність двокрапки після слів автора, коми та тире — після прямої мови тощо.

О.В. Текучов конкретизує загальноприйняту класифікацію пунктуаційних помилок [9, с. 158]. Він виділяє:

І. Відсутність знаків:

а) відсутність розділових знаків (коми, двокрапки, тире), необхідних для відокремлення однієї частини складносурядного чи складнопідрядного речення (головного від залежного, рівних речень частин складносурядного речення), для відокремлення однорідних членів речення один від одного і від узагальнюючого слова;

б) відсутність знаків при відокремленні, прямій мові;

в) відсутність одного із знаків при необхідності виділити речення, зворот, сполучення слів чи окремий член речення з обох боків.

ІІ. Зайві знаки:

а) кома між підметом і присудком;

б) кома після останнього однорідного члена речення, що сприймається як уточнювальна обставина;

в) коми, за допомогою яких помилково відділяють відокремлений член речення;

г) тире при відсутності узагальнюючого слова.

ІІІ. Заміна одних знаків іншими:

а) тире замінюється комою при узагальнюючому слові у реченні з однорідними членами;

б) кома замінюється двокрапкою між двома сурядними реченнями, які не знаходяться в причиновій залежності чи не передають послідовності подій.

3. Практичні вияви помилок у мовленні ЗМІ

3.1 Лексичні помилки в ЗМІ

1. Пропонуємо подорож до Туреччини (Реклама туристичного агентства).

Правильно — Пропонуємо подорож до Туреччини.

2. Акція триває у наступних містах: (далі список міст) (Акція від LG, який проводить безкоштовний сервіс для своїх кондиціонерів).

Правильно — Акція триває у таких містах: (далі список міст).

3. Кількість українців, які іммігрують за кордон… («Новий канал», «Репортер»).

Правильно — Кількість українців, які еммігрують за кордон…

4. Давай! Ворушись! (Реклама NESCAFE).

Правильно — Нумо! Ворушись!

5. Перша жовта карточка («УТ-1», «Динамо» (Київ) — «Металіст»).

Правильно — Перша жовта картка.

6. Що витворяють ці гімнасти! («УТ-1», «СК»).

Правильно — Що виробляють ці гімнасти!

7. 3 центра поля убіг півзахисник албанців («Інтер», «Албанія — Україна»).

Правильно — 3 центра поля відбіг півзахисник албанців.

8. І все спочатку («УТ-1», «Спорт і ми»).

Правильно — І почати все спочатку.

9. Уходить з поля («СТБ», «Динамо» (Київ) — «Металург» (Запоріжжя)).

Правильно — Іде з поля.

10. На протязі матчу («УТ-1», «Дніпро» — «Ворскла»).

Правильно — Протягом матчу.

11. Арбітр остановив гру («1 +1», «Проспорт»).

Правильно — Арбітр зупинив гру.

12. Вверження в команду («Інтер», «Новини (Спорт)»).

Правильно — Вторгнення в команду.

13…Почався другий етап ігри («Інтер», «Подробиці. Спорт»).

Правильно — Почався другий етап гри.

14. Забротта майже не ходив на лінію суперника («УТ-1″, „Реал“ (Мадрид) — „Ювентус“ (Турин)»).

Правильно — Забротта майже не ставав на лінію суперника.

15. Корниленко встановив остаточний підсумок («Інтер», «Інтерспорт»). Правильно — Корниленко встановив остаточний результат.

16. Достатньо грубо зіграв футболіст Реала («УТ-1», «Реал» — «Ювентус»).

Правильно — Досить грубо зіграв футболіст Реала.

17. Бідолашно сьогодні виглядає капітан «Ювентуса» («УТ-1», «Реал» — «Ювентус»).

Правильно — Нещасно сьогодні виглядає капітан «Ювентуса».

18. Аварія виникла внаслідок ушкодження залізничної полотнини («СТБ», «Вікна»).

Правильно — Аварія виникла внаслідок ушкодження залізничної колії.

19. Особливого враження вона не призвела («Новий канал», «Репортер»).

Правильно — Особливого враження вона не справила.

20. Грип розповсюджується дуже швидко («СТБ», «Вікна»).

Правильно — Грип поширюється дуже швидко.

3.2 Морфологічні помилки в інформаційному мовленні

1. «Кияне, не давайте хабарів чиновникам, ми платимо їм зарплату» (На рекламних щитах в Києві).

Правильно — Кияни, не давайте хабарів чиновникам, ми платимо їм зарплату.

2. Здолає будь-яку нежить: застудну, бактеріальну, алергічну (Реклама препарата «Дулофен»).

Правильно — Здолає будь-який нежить: застудний, бактеріальний, алергічний.

3. Удар по цінам (Реклама від супермаркета «Фуршет»).

Правильно — Удар по цінах.

4. Мав нагоду пробити по воротам («СТБ», «Динамо» (Київ) — Металург" (Запоріжжя)").

Правильно — Мав нагоду пробити по воротах.

5. «Дніпро» грає по тактиці…: відзначити гру по першому тайму («УТ-1», «Дніпро — Ворскла»).

Правильно — «Дніпро» грає за тактикою…: відзначити гру за першим таймом.

6. Хтось з гравців зарядив м’ячом («УТ-1», «Челсі» — «Баварія»).

Правильно — Хтось з гравців зарядив м’ячем.

7. П’ятидесятиметрова дистанція («ІСТV», «Факти. День»).

Правильно — П’ятдесятиметрова дистанція.

8. Література з різних галузів (Реклама книжкового магазину).

Правильно — Література з різних галузей.

9. «На чолі з Віктором Ющенко» («УТ-1», «Новини»).

Правильно — На чолі з Віктором Ющенком.

10. «Більш складніша ситуація» («1+1», «ТСН»).

Правильно — Більш складна ситуація.

11. У чорній металургії він становить у середньому від п’ятидесяти до шестидесяти відсотків («1+1», «ТСН»).

Правильно — У чорній металургії він становить у середньому від п’ятдесяти до шістдесяти відсотків.

12. Центральна метеослужба Тайваню повідомляє, що на південному сході острова стався землетрус силою 4,3 бала («Інтер», «Новини»).

Правильно — Центральна метеослужба Тайваню повідомляє, що на південному сході острова стався землетрус силою 4,3 бали.

13. В цьому році розлучатися на Чернігівщині стали менше («СТБ», «Вікна»).

Правильно — Цього року розлучатися на Чернігівщині стали менше.

14. До складу збірної увійшло двадцять три гравця («СТБ», «Вікна-Спорт»). Правильно — До складу збірної увійшло двадцять три гравці.

15. Магазин розташован на терені ринку (Реклама книжкового магазину). Правильно — Магазин розташований на терені ринку.

16. У випадку, якщо у Вас з’являться симптоми ГРВІ, викличіть лікаря. («СТБ», «Вікна»).

Правильно — У випадку, якщо у Вас з’являться симптоми ГРВІ, викличте лікаря.

17. В цьому ДТП винен водій легкового автомобіля («ТРК Україна», «Критична точка»).

Правильно — В цій ДТП винен водій легкового автомобіля.

18. На Україну чекає подорожчання хлібу («ІСТV», «Факти. День»).

Правильно — На Україну чекає подорожчання хліба.

19. Немає нічого найстрашнішого, ніж самотність твоїх батьків (Соціальна реклама (Борди в Києві)).

Правильно — Немає нічого страшнішого, ніж самотність твоїх батьків.

3.3 Пунктуаційні помилки у мовленні представників ЗМІ

1. Не обіцяю, а гарантую Києву — нову владу (Борди в Києві).

Правильно — Не обіцяю, а гарантую: Києву — нову владу.

2. Майонези що вас варті (Реклама нового майонезу).

Правильно — Майонези, що вас варті.

3. Двоє сплачують менше ніж один (Реклама банку).

Правильно — Двоє сплачують менше, ніж один.

4. Купуючи взуття ви берете участь у лотереї (Реклама в Харківському метро).

Правильно — Купуючи взуття, ви берете участь у лотереї.

5. Дійсно стильний одяг (Реклама магазину в Харкові).

Правильно — Дійсно, стильний одяг.

3.4 Синтаксичні помилки в ЗМІ

1. Він розбив машину брата і зник («ТРК Україна», «Критична точка»)

Правильно — Він розбив братову машину.

2. Деякі поїхали на період карантину на Чорне море («Новий канал», «Репортер»).

Правильно — Деякі поїхали на період карантину до Чорного моря.

3. Більшість голосували за нову реформу («Інтер», «Новини»).

Правильно — Більшість голосувала за нову реформу.

4. Решта питань залишилися невирішеними («1+1», «ТСН»).

Правильно — Решта питань залишилася невирішеною.

Висновки

1. Відсутність належного редакторського і коректорського опрацювання призводить до грубих лексичних, граматичних, орфографічних та пунктуаційних помилок у текстах.

2. Найпоширенішою помилкою є використання русизмів, суржикових слів.

3. Український рекламний бізнес працює за принципом максимальної економії коштів і часу: замість того, щоб знімати свій ролик, перекладаємо зарубіжний, замість того, щоб запросити редактора, покладемо відповідальність за текстову частину на дизайнера, замість того, щоб скористатися словником, скористаємося Інтернетом.

4. Телеканали потребують кваліфікованих кадрів, які б контролювали мову телевізійних програм і реклами, виправляючи ведучих, репортерів і журналістів. Нам не вистачає високоосвічених людей, які б захищали свідомість глядача і дбали про чистоту української мови.

5. Треба пильніше дбати про чистоту й збереження нашої мови, не занехаювати питомі корені її джерел.

6. Не буде зрушень доти, доки на державному рівні не функціонуватимуть закони та їхнє реальне офіційне втілення в життя. Тоді поменшає перекручених і суржикових форм у друкованих виданнях або на вивісках, в оголошення і т. ін.

7. Щоб говорити правильно, треба добре знати усі розділи української мови та діючі норми.

8. Норма у мові є категорією суспільно-історичною, соціально-естетичною, вона відображає і фіксує живий процес мовної комунікації і повинна сприяти дальшому прогресу в мові, засвоєнню того нового, що його приносять потреби багатогранного суспільного розвою, нові досягнення науки і культури.

Список літератури

1. Барнет В. Языковая норма в социальной коммуникации // Проблемы нормы в славянских литературных языках в синхронном и диахронном аспектах. — М.: Наука, 1976. — С. 47−69.

2. Бондаренко Т. Г. Морфологічні помилки у мові друкованих ЗМІ // Філологічні студії: Науковий часопис. — Луцьк, 2002. — № 1. — С. 4−12.

3. Бондаренко Т. Г. Орфографічна помилка: спроба лінгвістичного переосмислення // Наукові записки Ін-ту журналістики. — К., 2001. — Т. 2.;

С. 108−111.

4. Бондаренко Т. Г. Порушення лексичних норм української мови (на матеріалі друкованих ЗМІ) // Мова у слов’янському культурному просторі: Тези доп. та повідомл. Міжнародної наук. конф., Умань, 23 — 25 травня 2002 р. — Умань: Графіка, 2002. — С. 52−54.

5. Бондаренко Т. Г. Пунктуаційні помилки як різновид комунікативного шуму // Лінгвогеографія Черкащини: Зб. матеріалів міжвузівської наук. — практ. конф., Умань, 25 — 26 травня 2000 р. — К.: Знання, 2000. — С. 88−90.

6. Ганич Д. І., Олійник І. С. Словник лінгвістичних термінів. — Київ: Вища школа, 1985. — С. 89.

7. Кодухов В. И. Общее языкознание. — М.: Наука, 1974. — С. 134−152.

8. Михайлишин Б. Нормалізація термінології та її збагачення — заодно чи хто кого? // Матеріали 6-ї Міжнародної наукової конференції. — Львів: Львівська політехніка, 2000. — № 402. — С. 184−187.

9. Ожегов С. И. Очередные вопросы культуры речи // Вопросы культуры речи. — М.: Изд-во АН СССР, 1955. — Вып. 1 — С. 5−33.

10. Пилинський М. М. Мовна норма і стиль. К.: Наукова думка, 1976. — 287 с.

11. Скворцов Л. И. Теоретические основы культуры речи. — М.: Наука,

1980. — 351 с.

13. Шмелев Д. Н. Очерки по семасиологии русского языка. — М.: Просвещение, 1964. — 244 с.

12. Текучев О. В. Методика преподавания русского языка в средней школе. — М.: Учпедиз, 1958. — С. 8−23.