Розробка системи підтримки прийняття рішення планування транспортних перевезень (за матеріалами підприємства ВАТ «Ямпільське АТП 10551»)

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ Вінницький національний аграрний університет Навчально — науковий інститут аграрної економіки Фінансово-економічний факультет Кафедра економічної кібернетики КУРСОВА РОБОТА З КУРСУ «Системи підтримки прийняття рішень»

на тему:

«Розробка системи підтримки прийняття рішення планування транспортних перевезень» (за матеріалами підприємства «

ВАТ «Ямпільське АТП 10 551»)

ВІННИЦЯ — 2011

ЗМІСТ АНОТАЦІЯ ВСТУП РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ СИСТЕМ ПІДТРИМКИ ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ

1.1 Поняття та визначення системи підтримки прийняття рішень (СППР)

1.2 Сутність і компоненти СППР

1.3 Постановка задачі

РОЗДІЛ ІІ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ВАТ «ЯМПІЛЬСЬКЕ АТП 10 551»

2.1 Організаційно-правовий статут підприємства ВАТ «Ямпільське АТП 10 551»

2.2 Економічна характеристика ВАТ" Ямпільське АТП-10 551″ .

III. ВДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ ПЛАНУВАННЯ ТРАНСПОРТНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ НА ПІДПРИЄМСТВІ

3.1 Основні визначення і теоретичні відомості про планування транспортних перевезень

3.2 Вибір програмних засобів

3.3 Реалізація СППР на підприємстві

ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

АНОТАЦІЯ В даній курсовій роботі розроблена системи підтримки прийняття рішення планування транспортних перевезень (за матеріалами підприємства «ВАТ «Ямпільське АТП 10 551»). Був проведений фінансовий аналіз роботи підприємства та розроблені пропозиції щодо усунення виявлених проблем.

СППР — це сукупність процедур по обробці даних та суджень, що допомагають керівникам підприємств у прийнятті рішень, заснованих на використанні моделей Метою курсової роботи є дослідити планування при транспортних перевезеннях, його доцільність та необхідність.

Предметом дослідження в даній роботі виступає транспортна система підприємства.

Завданням курсової роботи є:

— надати загальну характеристику транспортним перевезенням;

— визначити поняття транспортне перевезення;

— з'ясувати структуру транспортного перевезення;

— проаналізувати ефективність використання основних засобів згідно до діючої транспортної системи підприємства.

Для впровадження представленої розробки на підприємство потрібна наявність сучасної комп’ютерної техніки та відповідного програмного забезпечення.

ВСТУП Сучасний етап розвитку економіки України пов’язаний з переходом до ринкових відносин, характеризується підвищенням соціальних, організаційних, екологічних та технологічних вимог щодо функціонування і розвитку транспортного комплексу. Схильність до співробітництва в різних галузях суспільного виробництва і соціальній сфері викликає необхідність удосконалення міжнародних перевезень та зміцнення позицій вітчизняного перевізника на транспортних ринках. Економічна криза на транспорті, як і в інших галузях, у значній мірі є наслідком намагання створити у стислі терміни самостійну національну маршрутну систему, на теренах якої значна кількість транспортних підприємств і перевізників сьогодні не в змозі ефективно функціонувати, що перешкоджає формування спільного ринкового простору. У сучасному світовому поділі виробництва відсутні приклади навіть серед розвинених держав, щоб транспортні системи були відокремлені і не базувались на інтеграційних принципах. Ігнорування цього факту, недостатність законодавчої, нормативно-правової, технологічної та інформаційної бази міжнародних перевезень призводить до того, що Україна, яка знаходиться на перехресті головних транспортних напрямків Євразійського континенту, що мають тисячолітню історію, неповністю реалізує ці переваги в розвитку національної транспортної системи на мережі міжнародних транспортних коридорів.

Важливе місце в економічній політиці держави відведено невідкладному опрацюванню та реалізації «Програми створення та функціонування національної мережі міжнародних транспортних коридорів в Україні, «Комплексної програми утвердження України як транзитної держави «, розширення співробітництва з міжнародними транспортними організаціями, забезпечення приєднання України до міжнародних конвенцій та угод у галузі міжнародних перевезень.

Таким чином, удосконалення організації міжнародних пасажирських та вантажних перевезень на мережі міжнародних транспортних коридорів та їх правове забезпечення є актуальним і потребує наукових методів вирішення.

Кожне підприємство, починаючи свою діяльність, зобов’язане чітко представляти потребу на перспективу у фінансових, трудових і інтелектуальних ресурсах, джерела їхнього одержання, а також уміти точно розраховувати ефективність використання наявних засобів у процесі роботи своєї фірми.

У ринковій економіці підприємці не можуть домогтися стабільного успіху, якщо не будуть чітко й ефективно планувати свою діяльність, постійно збирати й акумулювати інформацію як про стан цільових ринків, діяльності конкурентів, так і про власні перспективи і можливості.

Планування являє собою процес визначення цілей, яке підприємство передбачає досягти за певний період, а також засобів, шляхів та умов її досягнення.

До основних проблем побудови ефективної системи планування на підприємстві належать:

— орієнтація на короткострокові результати діяльності, нерозвиненість стратегічного управління, відсутність систематичного контролю за відповідністю результатів поточної діяльності підприємства його стратегічним цілям;

— фрагментарність та відсутність комплексності поточних планів, зниження рівня координації у системі;

— практично повна відсутність роботи на ринку, нерозробленість методично-аналітичної бази для аналізу ринку;

— нерозвиненість корпоративного управління, розбіжності інтересів власників, управлінського персоналу та колективу.

— надто високий ступінь невизначеності на українському ринку, обумовлений змінами у всіх сферах суспільного життя: економічній, політичній, соціальній та духовній (непередбаченність таких змін знижує маштаби планування та робить важким складання плану хоча б на три роки вперед);

— низький рівень накопичування капіталу в українських економічних організаціях, який не дозволяє здійснювати ефективні витрати на організацію планування;

— відсутність ефективних юридичних та етичних норм, регулюючих поведінку підприємців.

Кожне підприємство, починаючи свою діяльність, зобов’язане чітко представляти потребу на перспективу у фінансових, трудових і інтелектуальних ресурсах, джерела їхнього одержання, а також уміти точно розраховувати ефективність використання наявних засобів у процесі роботи своєї фірми.

У ринковій економіці підприємці не можуть домогтися стабільного успіху, якщо не будуть чітко й ефективно планувати свою діяльність, постійно збирати й акумулювати інформацію як про стан цільових ринків, діяльності конкурентів, так і про власні перспективи і можливості.

Планування являє собою процес визначення цілей, яке підприємство передбачає досягти за певний

Об'єктом цієї курсової роботи є практичне закріплення навичок із розробки маршрутів та організації перевезень із найменшої собівартістю.

В нашій курсовій роботі ми створимо систему підтримки прийняття рішень на базі ВАТ «Ямпільське АТП 10 551». Ми проаналізуємо його роботу, визначимо проблеми, які існують на підприємстві і спробуємо їх вирішити. Ми будемо прагнути мінімізувати витрати на транспортні перевезення, одержуючи при цьому максимум прибутку.

РОЗДІЛ І ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ СИСТЕМ ПІДТРИМКИ ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ

1.1 Поняття та визначення системи підтримки прийняття рішень (СППР) До інформаційних систем нового покоління належать системи підтримки прийняття рішень (СППР) та інформаційні системи, побудовані на штучному інтелекті (інтелектуальні АС).

СППР — це інтерактивна комп’ютерна система, яка призначена для підтримки різних видів діяльності при прийнятті рішень із слабоструктурованих або неструктурованих проблем. Інтерес до СППР, як перспективної галузі використання обчислювальної техніки та інструментарію підвищення ефективності праці в сфері управління економікою, постійно зростає. У багатьох країнах розробка та реалізація СППР перетворилася на дільницю бізнесу, що швидко розвивається.

Штучний інтелект — це штучні системи, створені людиною на базі ЕОМ, що імітують розв’язування людиною складаних творчих завдань. Створенню інтелектуальних інформаційних систем сприяла розробка в теорії штучного інтелекту логіко-лінгвістичних моделей. Ці моделі дають змогу формалізувати конкретні змістовні знання про об'єкти управління та процеси, що відбуваються в них, тобто ввести в ЕОМ логіко-лінгвістичні моделі поряд з математичними. Логіко лінгвістичні моделі — це семантичні мережі, фрейми, продукувальні системи — іноді об'єднуються терміном «програмно-апаратні засоби в системах штучного інтелекту».

Комп’ютерна система підтримки прийняття рішень включає в себе широкий діапазон різних систем, засобів і технологій. Дехто вважає, що термін «системи підтримки прийняття рішень» застарів і тому був замінений новим — «інтерактивне аналітичне оброблення» (OLAP). Інші сприймають створення заснованої на реальних знаннях СППР як «останнє слово техніки» в системах підтримки прийняття рішень. Фахівці з дослідження операцій, головно, зосереджують свою увагу на оптимізаційних і імітаційних моделях, вважаючи їх «справжніми» СППР. Проте, незважаючи на таке різноманіття думок, термін «системи підтримки прийняття рішень» з абревіатурою СППР залишається дуже корисним і широко-функціональним терміном для багатьох видів інформаційних систем, які підтримують процес прийняття рішень.

Вивчаючи літературу про СППР, необхідно пам’ятати про те, що коли комп’ютеризована система не є так званим онлайновим процесом оброблення транзакцій (OLTP), то завжди буде з’являтися бажання назвати її СППР. Якщо програма встановлена на персональному комп’ютері і може допомогти менеджерам у прийнятті рішень, то вона також належатиме до СППР.

Розрізняють три види інтелектуальних АС:

1. інтелектуальні інформаційно-пошукові системи (системи типу «запитання — відповідь»), які в процесі діалогу забезпечують взаємодію кінцевих користувачів — непрограмістів з базами даних та знань професійними мовами користувачів, близьких до природних;

2. розрахунково-логічні системи, які дають змогу кінцевим користувачам, що не є програмістами та спеціалістами в галузі прикладної математики, розв’язувати в режимі діалогу з ЕОМ свої задачі з використанням складаних методів і відповідних прикладних програм;

3. експертні системи, які дають змогу провадити ефективну комп’ютеризацію областей, у яких знання можуть бути подані в експертній описовій формі, але використання математичних моделей утруднене або неможливе.

1.2 Сутність і компоненти СППР Системи підтримки прийняття рішень (СППР) виникли на початку 70-х років минулого століття завдяки дальшому розвитку управлінських інформаційних систем і являють собою системи, розроблені для підтримки процесів прийняття рішень менеджерами за складних слабоструктурованих умов. На розвиток СППР істотний вплив справили вражаючі досягнення в галузі інформаційних технологій, зокрема, поява телекомунікаційних мереж, персональних комп’ютерів, динамічних електронних таблиць, експертних систем, Інтернету тощо. Термін СППР (DSS-Decision Support System) виник у 70-х роках і належить Горрі та Мортону, хоча перше покоління СППР мало чим відрізнялось від традиційних управлінських інформаційних систем, і тому замість СППР часто використовувався термін «системи управлінських рішень».

Досі немає єдиного визначення СППР. Наприклад, деякі автори під СППР розуміють «інтерактивну прикладну систему, яка забезпечує кінцевим користувачам, котрі приймають рішення, легкий і зручний доступ до даних і моделей з метою прийняття рішень у напівструктурованих і неструктурованих ситуаціях з різних галузей людської діяльності». Відомі й інші означення, зокрема: «СППР — це такі системи, які ґрунтуються на використанні моделей і процедур з оброблення даних та думок, що допомагають керівникові приймати рішення»; «СППР — інтерактивні автоматизовані системи, що допомагають особам, які приймають рішення, використовувати дані і моделі для розв’язання неструктурованих і слабоструктурованих проблем»; «СППР — комп’ютерна інформаційна система, використовувана для підтримки різних видів діяльності під час прийняття рішень у ситуаціях, де неможливо або небажано мати автоматичну систему, яка повністю виконує весь процес створення рішень». Нарешті, існує твердження, згідно з яким СППР являє собою специфічний і добре описуваний тип систем на базі персональних комп’ютерів. Таке розмаїття означень систем підтримки прийняття рішень спричинене широким діапазоном різних форм, розмірів і типів СППР. Далі буде сформульовано загальніше визначення СППР. Але щоб зрозуміти сутність таких систем, потрібно мати загальне їх розуміння, виходячи з призначення й діапазону використання СППР.

Користувачем є звичайно менеджер або штатний професіонал (наприклад, фінансовий плановик). Штатний працівник може використовувати систему для своїх власних намірів, або служити посередником (тобто, оператором системи) для менеджера. Наріжним каменем системи є програмне забезпечення інтерфейсу (так званого діалогу), що робить систему легкою для використання. Система містить моделі (які ще називають аналітичними засобами — analytic aids), що використовуються для аналізу даних. Дані супроводять або підтримують аналіз. Завдання, які потребують прийняття рішень, що підтримуються СППР, є дуже складними з двох причин: або мета, або засоби її досягнення незрозумілі. СППР не продукує рішення, а скоріше забезпечує інформацією, яка використовується користувачем разом з іншими відомостями, щоб прийняти рішення.

Комп’ютерна система підтримки прийняття рішень включає в себе широкий діапазон різних систем, засобів і технологій. Дехто вважає, що термін «системи підтримки прийняття рішень» застарів і тому був замінений новим — «інтерактивне аналітичне оброблення» (OLAP). Інші сприймають створення заснованої на реальних знаннях СППР як «останнє слово техніки» в системах підтримки прийняття рішень. Фахівці з дослідження операцій, головно, зосереджують свою увагу на оптимізаційних і імітаційних моделях, вважаючи їх «справжніми» СППР. Проте, незважаючи на таке різноманіття думок, термін «системи підтримки прийняття рішень» з абревіатурою СППР залишається дуже корисним і широкофункціональним терміном для багатьох видів інформаційних систем, які підтримують процес прийняття рішень.

Вивчаючи літературу про СППР, необхідно пам’ятати про те, що коли комп’ютеризована система не є так званим онлайновим процесом оброблення транзакцій (OLTP), то завжди буде з’являтися бажання назвати її СППР. Якщо програма встановлена на персональному комп’ютері і може допомогти менеджерам у прийнятті рішень, то вона також належатиме до СППР. Виконавчі інформаційні системи (ВІС), геоінформаційні системи, системи інтерактивного оперативного оброблення (OLAP), сховища даних, програмні системи виявлення знань і системи підтримки прийняття групових рішень можуть бути віднесені до категорії систем під назвою СППР.

Як усе-таки менеджери інформаційних систем і управлінський апарат обговорюють питання впровадження СППР відповідно до всіх вимог керівництва? На що передусім потрібно звернути увагу у величезному потоці інформації про системи підтримки прийняття рішень? Щоб бути готовим відповісти на ці та подібні запитання, слід отримати якомога більше знань про СППР. У цьому контексті крім суто теоретичних засад необхідно звернути увагу на якість оформлення СППР і процеси розвитку цих систем, що стосуються як майбутніх їх користувачів, які входять до складу управлінського апарату, так і менеджерів інформаційних систем. Володіючі необхідними знаннями керівники мають усвідомлено обговорювати з персоналом інформаційних систем питання, що стосуються обладнання, технічного потенціалу, результатів, потреб і рішень, які необхідно підтримувати за допомогою пропонованої системи. Для досягнення управлінських цілей спочатку необхідно звернути увагу на два головні типи СППР: корпоративні (Enterprise-wide) або широкомасштабні, рів-ня підприємства СППР і настільні (desktop) СППР. Корпоративні СППР сполучені з великими сховищами даних і використовуються багатьма менеджерами в різних компаніях, а настільні розраховані на одного користувача і являють собою невеликі системи, що знаходяться в персональних комп’ютерах менеджерів. Ці два типи СППР містять широкий діапазон функціональних аспектів менеджменту організацій.

Підвищена увага до прийняття обґрунтованих і взаємопов'язаних управлінських рішень на рівні підприємств спричинила розвиток корпоративних СППР з обширними сховищами даних, які, на загальну думку, дають змогу особам, що приймають рішення (ОПР), або творцям рішень знаходити практично будь-яку інформацію про їхню компанію в потрібний момент. ОПР можуть виконувати операції деталізованого оброблення інформації (drill-down), виділення окремих фрагментів або зрізів (slice і dice), наочно графічно і схематично відображати корпоративні та зовнішні дані. Прикладом може служити «Робочий стіл творця рішень» (Decision Makers Workbench — DMW), розроблений 1994 року департаментом Storesand MicrоStrategy фірми «Mervyn». Попит на DMW виявився скромнішим, ніж на деякі системи типу сховищ даних та OLAP.

Опубліковані результати всебічних досліджень свідчать про те, що «Робочий стіл творця рішень» набув значного поширення завдяки організаційним діям фірми «Mervyn». На загальну думку, запровадження DMW поліпшило потенціал процесів, пов’язаних з прийняттям рішень на всіх рівнях. Корпоративна система містить більш ніж 850 Гб інформації, що дає змогу засобами DMW проаналізувати шляхи дальшого розвитку корпорації, розширення її діяльності, а також ефективно керувати виробничими запасами. DMW використовує 12-processor Sequent Symmetry 790, Oraсle 7.1 і програмні агенти DSSAgent фірми «MicroStrategy».

Корпоративна СППР може полегшувати прийняття рішень у діапазоні, що охоплює як досить прості системи, що містять комплексну інформацію, так і аналітично розвинуті виконавчі інфор-маційні системи. Один із піонерів СППР Альтер 1980 року ідентифікував корпоративні СППР передусім як системи, що забезпечують доступ до елементів даних. На просуненішому рівні корпоративні СППР містять системи для аналізу інформації, які спрощують процес маніпулювання даними за допомогою таких комп’ютеризованих аналітичних інструментів, як статистичні пакети, засоби дейтамайнінгу (data mining) для пошуку прихованих зразків інформації тощо. Найпросуненіші широкомасштабні аналітичні системи забезпечують доступ до ряду орієнтованих на прийняття рішень баз або вітрин даних (data marts), заздалегідь визначених моделей і діаграм, а також компонентів, що забезпечують зв’язок з корпоративним сховищем даних.

Найвідоміші корпоративні СППР доповнюють і розширюють виконавчі інформаційні системи (ВІС), що набули великого поширення у 80-х роках ХХ ст. ВІС використовують найсучаснішу графіку, комунікаційні лінії і методи зберігання даних для забезпечення керівників безперешкодним доступом до актуальної інформації про статус компанії.

У багатьох організаціях існує тісний зв’язок між корпоративними СППР, сховищами даних і настільними СППР. Наприклад, деякі консультанти СППР вважають корпоративними СППР виключно файлові системи для отримання даних, які згодом аналізуються на персональному комп’ютері. Такий однонапрямлений зв’язок є одним із типів структури СППР. Дуже важливо знати, де знаходиться та або інша інформація, як треба її аналізувати і подавати.

Питання розроблення структури СППР є комплексним. Як зазначалося, вона може бути орієнтованою на все підприємство чи на окремого користувача. У структурі, орієнтованій на роботу з клієнтами, може бути зв’язуючий ланцюжок для передавання і аналізу інформації з настільного комп’ютера користувача, засобів СППР на сервер та засновані на сервері засоби СППР. СППР і сховища даних можуть знаходитися в будь-якому місці всередині організації.

Настільні, розраховані на одного користувача, СППР не набули такого великого попиту як корпоративні СППР, але вони можуть бути не менш корисними. Іноді для створення окремих засобів підтримки рішень користувача використовуються програмні пакети електронних таблиць типу Exel або Lotus1−2-3 для виконання необхідного настільного аналізу або для розроблення специфічних функцій СППР для окремих менеджерів. Спеціалізовані пакети СППР для персональних комп’ютерів або для сервера можуть бути придбані на ринку програмних продуктів. СППР Expert Choice є хорошим прикладом подібного пакета, який виконує функцію настільної СППР.

Expert Choice використовує аналітичні, запрограмовані в певній послідовності процеси. Цей пакет, що оснований на програмному забезпеченні Windows, може застосовуватися для сприяння в ситуаціях, що потребують прийняття рішень, включаючи структурування комплексних проблем, виявлення пріоритетів і альтернатив, визначення стабільності оцінювальних критеріїв, інтеграції ресурсів та проведення аналізу витрат і прибутків. Програма також надає підтримку в поданні інформації, що належить до проблеми, у вигляді єрархічної моделі, яка складається з мети, можливих сценаріїв, критеріїв і альтернатив. Expert Choice дає змогу творцям рішень систематично оцінювати важливість критеріїв і переваги тих або інших альтернатив, що відносяться до критеріїв. Докладніша інформація про цю систему може бути знайдена за адресою: http://www/expertchoice.com.

Існує широкий діапазон настільних СППР. СППР може бути знайдена у персональному комп’ютері керівника, як частина програми Microsoft Access. Бухгалтерські й фінансові моделі можуть створюватися як настільні СППР у програмі Microsoft Excel і як програмні компоненти — в корпоративній СППР. У деяких організаціях аналітики проводять фінансовий аналіз, використовуючи настільні засоби, а потім виводять результати в систему Інтранет або ВІС. Інший аналітичний засіб — імітація (симуляція), як правило, є частиною комп’ютерних настільних пакетів. Пакети програмного забезпечення оптимізаційних розрахунків, як складові частини СППР, зазвичай розраховані на окремого користувача і застосовуються у вигляді комп’ютерних настільних пакетів. Проте в деяких випадках у оптимізаційних моделях специфічних СППР можуть використовуватися для обчислень актуальні або «живі» дані, що отримуються з місцевих або інформаційних мереж, які розповсюджуються на інші території. На додаток до цього моделі прогнозування в СППР та основані на реальних знаннях системи часто використовуються як настільні, розраховані на одного користувача системи.

Основані на знаннях системи підтримки прийняття рішень інколи називають «експертними системами», хоча, як буде показано в наступних розділах книги, така думка не зовсім коректна. Орієнтовані на знання СППР аналізують дані, ґрунтуючись на формальній логіці, містять наперед створену базу правил і здатні пояснювати висновки так, щоб вони були зрозумілі користувачам. Такі системи можуть використовуватися для нагадування досвідченому в прийнятті рішень користувачеві про питання, які необхідно розглянути, і для надання допомоги менеджеру-початківцю у прийнятті складних рішень.

Усі типи СППР допомагають менеджерам знаходити відповіді на питання, пов’язані з необхідністю прийняття рішень. Питання можуть бути різними. Наприклад, менеджер може звернутися до бази даних із запитом про розмір щорічного продажу певного товару протягом останніх п’яти років; про товари, яких не було в наявності на складі в період більше п’яти днів протягом місяця; про клієнтів з найбільшим обсягом замовлень у певному році. Менеджерів також може цікавити чи прибутковим є підприємство; чи досягаються цілі і обсяги продажу. Спеціалізовані СППР можуть підтримувати процеси прийняття рішень, що стосуються тільки поточної діяльності компанії, або розв’язання стратегічних проблем. СППР оперують широким діапазоном даних, що відносяться до різних періодів, засобами для аналізу інформації, надаючи користувачам можливість визначення важливих питань і допомагаючи їм оперувати відповідною інформацією щодо цих питань.

Проте користувачі СППР мусять знати певні застереження щодо таких систем. Те, що ми можемо отримати від системи, не завжди є тим, що нам необхідно, а те, що нам необхідно, не завжди буде отримане або досягнуте. Досить часто перебільшують можливості СППР за її впровадження, а менеджери чекають багато чого від нової СППР. Необхідно враховувати, що навіть найкраща СППР не зможе виявити «погані» рішення. Деякі менеджери будуть продовжувати ставити неправильні запитання і формулювати неправильні висновки на підставі отриманої ними інформації. Отже, слід пам’ятати, що корпоративні СППР можуть ускладнити проблему і посилити шкоду, що завдається помилками у прийнятті рішень.

Однак, незважаючи на такі застереження, завдяки широкому діапазону охоплюючої інформації і високій окупності витрат широкомасштабні СППР користуються великою популярністю серед користувачів. Розроблювачі, проектувальники і користувачі СППР мають бути «критичними» споживачами СППР. Навіть у найкращому разі у СППР немає необхідності «виконувати всі функції і витягувати з усього користь». Це тільки самі ОПР можуть іноді отримати вигоду з швидко знайденого невеликого факту, чи можуть відшукати користь із проведеного найпростішого аналізу даних, чи з перегляду даних у вигляді заздалегідь підготовленої доповіді або зображеної на «екранах» елементарної виконавчої інформаційної системи.

Отже, система підтримки прийняття рішень являє собою взаємодіючу з іншими системами комп’ютеризовану систему для надання допомоги менеджерам у процесі прийняття рішень. СППР допомагає менеджерам знаходити, обчислювати і аналізувати дані, що відносяться до рішення, яке приймається. Як буде показано пізніше, може застосовуватися орієнтована на дані СППР, орієнтована на моделі СППР, орієнтована на комунікації СППР тощо. Це може бути широкомасштабна СППР, яка полегшує роботу великої групи менеджерів, працюючих в єдиній системі обслуговування клієнтів, і яка має спеціалізоване сховище даних, або настільна СППР, що розрахована на окремого користувача і встановлена в персональному комп’ютері в офісі менеджера. Необхідно пам’ятати, що створення ефективної комп’ютерної системи з надання підтримки у процесі прийняття рішень починається з розуміння того, яку саме комп’ютеризовану систему намагаються створити, а не з того, яку їй треба підібрати назву.

Ціль і призначення СППР другого покоління можна визначити так:

— допомога у розумінні розв’язуваної проблеми. Сюди належить структуризація проблеми, генерування постановок задач, визначення переваг, формування критеріїв;

— допомога у рішенні задач: генерування і вибір моделей і методів, збір і підготування даних, виконання обчислень, оформлення і видача результатів;

— допомога у проведенні аналізу типу «Що?. Коли?» і т.п., пояснення ходу рішення; пошук і видача аналогічних рішень у минулому і їхні результати.

Дружні людині СППР дають можливість вести рівноправний діалог із ПЕВМ, використовуючи звичайні мови спілкування. Системи можна підбудовувати під стиль мислення користувача, його знань і фахової підготовки, а також під засоби роботи.

Для сучасних СППР характерно наявність таких характеристик.

1. СППР дає керівнику допомогу у процесі прийняття рішень і забезпечує підтримку у всьому діапазоні контекстів задач. Думка людини та інформація, що генерується ЕОМ, являють єдине ціле для прийняття рішень

2. СППР підтримує і посилює (але не змінює і не відміняє) міркування та оцінку керівника. Контроль залишається за людиною. Користувач «почуває себе комфортно» і «як удома» у системі.

3. СППР підвищує ефективність прийняття рішень. На відміну від адміністративних систем, де робиться акцент на аналітичному процесі, у СППР важливішою є ефективність процесу прийняття рішень.

4. СППР виконує інтеграцію моделей і аналітичних методів із стандартним доступом до даних і вибіркою з них. Для надання помочі при прийнятті рішень активується одна або декілька моделей. Вміст БД охоплює історію поточних і попередніх операцій, а також інформацію зовнішнього характеру та інформацію про середовище.

5. СППР проста в роботі для осіб, що мають досвід роботи з ЕОМ.

Системи дружні для користувачів не потребують глибоких знань про обчислювальну техніку і забезпечують просте пересування по системі

6. СППР побудовані за принципом інтерактивного рішення задач. Користувач має можливість підтримувати діалог із СППР у безперервному режимі.

7. СППР орієнтована на гнучкість і адаптивність для пристосування до змін середовища або підходів до рішення задач, що обирає користувач. Керівник повинен пристосуватися до змінюваних умов сам і відповідно підготувати систему.

8. СППР не повинна нав’язувати користувачу визначеного процесу прийняття рішень.

Користувач повинен мати вибір можливостей, щоб вибирати їх у формі і послідовності, що відповідають стилю його пізнавальної діяльності - стилю «моделей, що подаються».

1.3 Постановка задачі

В даній курсовій роботі, ми повинні розробити систему підтримки прийняття рішень при плануванні транспортних перевезень.

Для виконання перевезень створюються автотранспортні підприємства (АТП), які являються первинною ланкою автомобільного транспорту.

В організації існуючих перевезень є певні недоліки, що потребують організаційних заходів та вдосконалень.

Перевезення здійснюються не постійно, рухомий склад не відповідає сучасним вимогам, що впливає на собівартість перевезень.

Для створення нашої системи прийняття рішення, ми будемо використовувати систему пасажирських перевезень.

Велике значення при плануванні перевезень має регламентування швидкості на кожній ділянці перевезень, ми повинні враховувати дальність маршруту, собівартість перевезень, ритмічність маршруту, безперервність, кінцева вартість, загальну місткість пасажирів, мінімальне перевантаження, максимальний контроль з продажу квитків.

Метою даної курсової роботи — є забезпечення безпечного та ефективного функціонування всіх суб'єктів транспортного перевезення, зміцнення їх матеріально-технічної бази, розбудови інфраструктури відповідно до сучасних міжнародних вимог.

рішення планування транспортний перевезення

РОЗДІЛ ІІ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ВАТ «ЯМПІЛЬСЬКЕ АТП 10 551»

2.1 Організаційно — правовий статут підприємства ВАТ «Ямпільське АТП 10 551»

Ямпільське АТП-10 551 було створено 29 березня 1956 року, як державне підприємство. Воно мало назву «Автотранспортна колона», Потім назва, шляхом об" єднання 2-х колон-пасажирської та вантажної, перейшла в «АТП-10 551». У грудні 1996 року згідно Наказу № 907-П державне підприємство АТП-10 551 було перетворено в процесі приватизації у ВАТ «Ямпільське АТП-10 551» .

Філій та дочірніх підприємств — немає .ВАТ «Ямпільське автотранспортне підприємство-10 551» складається з наступних підрозділів :-шино-монтажний цех — займається монтажем та демонтажем шин ;- акумуляторний цех — ремонт та зарядка акумуляторів; - цех паливної апаратури — ремонт паливної апаратури автомобілів ;- інструментальний цех-підготовка виробництва ремонтної зони, заточка інструмента, прокладок для тормозної системи;- механічний цех — розточка, шліфовка і фрезерування деталей; - цех — авто-електрообладнання — ремонт автообладнання автомобілів ;- зона ТО-1,ТО-2 і поточного ремонту-технічне обслуговування автомобілів і поточний ремонт;- цех ремонту двигунів внутрішнього згорання — ремонт двигунів внутрішнього згорання;- мідницький цех — пайка та ремонт радіаторів ;- ковальський цех — різні столярні роботи на виробництві; - вулканізаційний цех — вулканізація камер та ремонт автопокришок. Всі структурні підрозділи знаходяться на території підприємства.

На підприємстві ведеться журнально-ордерна форма обліку. Дотримуються графіку документообігу. Підставою для ведення бухгалтерського обліку є первинні документи. Порядок записів у регістрах бухгалтерського обліку здійснюється відповідно до «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженому Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.95 р. Облікова політика ведеться згідно із Законом України № 966 зі змінами та доповненнями та Наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 р. № 291 «Про затвердження плану рахунків бухгалтерського обліку та інструкції про його застосування». Основні засоби відображаються за фактичними витратами на їх придбання, виготовлення, доставку, встановлення з обов’язковим врахуванням декількох дооцінок, які було проведено за рішенням КМУ у зв’язку з інфляцією, починаючи з 1992 року. Нарахування амортизації проводиться у відповідності з українським податковим законодавством. З 03.01.97р. амортизація нараховується методом зменшення залишку, шляхом використання встановлених норм до залишкової вартості основних засобів на початок звітного періоду. Запаси включають сировину і матеріали, придбані напівфабрикати, паливо, запасні частини, тару, готову продукцію, товари для перепродажу, малоцінні предмети. Запаси обліковуються за собівартістю .Собівартість запасів включає витрати на придбання, доставку, переробку. Для розрахунку собівартості реалізованої продукції застосовується метод конкретної ідентифікації запасів, що фактично використані. Грошові кошти включають суму грошей в касі та на розрахунковому рахунку. Дебіторська заборгованість відображається за реальною вартістю, тобто з вирахуванням оціненої суми боргів. Дохід від реалізації продукції визначається у відповідності з методикою нарахування при відвантаженні продукції. Товариство подає щоквартальну та річну звітність до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Основним напрямком виробничої діяльності ВАТ «Ямпільське АПТ-10 551» є надання автотранспортних послуг підприємствам, організаціям та населенню району. Основні види діяльності : — вантажні перевезення; - пасажирські перевезення; - інші ремпослуги. Робота ВАТ залежить від сезонних змін, оскільки найбільші об'єми можна отримати при перевезення цукрового буряка та при зерно-вивозці. Основними клієнтами для вантажних перевезень є Гонорівський цукровий завод, Крижопільський цукровий завод. Клієнтами є ряд сільгосппідприємств району, Вінницяелеваторзернопром. Пасажирські перевезення здійснюються на приміських та міжміських (Вінниця-Вапнярка) маршрутах. За 2008 рік перевезено 17,7 тис. тонн вантажів, що становить 245,7% до минулорічного показника (7,22 тис. тонн — відповідний період минулого року). Середня відстань перевезень 1 т. вантажу в порівняні з відповідним періодом минулого року зменшилась на 19,2 км. і становила 90,8 км. В 2008 році перевезено 838,2 тисячі пасажирів, що становить 103,1% до відповідного періоду минулого року. Пасажирооборот становить 25 928,4 тис. пасажиро-кілометрів, або 93,8% до січня — грудня 2007 року. Особливості розвитку галузі полягають в тому, що замовниками підприємств галузі с/г підприємства та організації, які мають низьку платоспроможність, що негативно впливає на доходи підприємств. Основними конкурентами в галузі автомобільного транспорту є власники приватного транспорту, як вантажного, так і пасажирського, що призводить до зменшення обсягів перевезень, зменшення пасажиропотоку, а також АТП Крижопільського, Томашпільського, Вапнярського та Тульчинського районів.

Істотними проблемами, що впливають на діяльність товариства є: 1. Фінансово-економічні, оскільки відсутність обігових коштів призводить до неплатоспроможності замовників; 2. Зменшення договірної клієнтури, що призводить до зменшення обсягів перевезень, а, в свою чергу,і до зменшення валових доходів; 3. Відсутність коштів у споживачів; 4. Вантажні і пасажирські перевезення виявились збитковими. Поліпшення економічного стану в районі приведе до поліпшення роботи і випуску продукції сільськогосподарського виробника, агропромислового комплексу, а також продукції Ямпільських підприємств.

Фактів виплати штрафів і компенсацій за порушення чинного законодавства протягом звітного року не було.

2.2 Економічна характеристика ВАТ" Ямпільське АТП-10 551″

Фінансова діяльність товариства здійснювалась за рахунок власних коштів. Кредитами та інвестиціями товариство не користувалось. Для стабільної роботи товариства відчувається недостатність робочого капіталу для поточних потреб. В 2002 році отримано дотацію від райдержадміністрації на суму 92,3 тис. грн. в тому числі на пільговий проїзд окремих категорій громадян-71,1 тис. грн., на пільговий проїзд чорнобильців — 21,2 тис. грн. Коефіцієнт абсолютної ліквідності товариства 0,02 низький порівняно зорієнтованим значенням та нормативом, а значить власні зобов’язання погасити грошовими коштами підприємство невзмозі. Коефіцієнт загальної ліквідності 0,76 також нижчий нормативу, в результаті чого можна сказати, що підприємство не має можливості погашення власних зобов’язань матеріальними цінностями. Коефіцієнт фінансової стійкості підприємства 0,82 порівняно високий, це означає, що товариство має велику питому вагу власного капіталу. На підставі основних показників та коефіцієнтів можна зробити висновок, що ВАТ" Ямпільське АТП-10 551″ недостатньо фінансово стійке, підприємству недостатньо власних оборотних коштів для погашення своїх зобов’язань, це зумовлює ймовірність банкрутства.

Розрахункова вартість чистих активів (635.000 тис. грн.) більше скоригованого статутного капіталу (219.000 тис. грн.).Це вiдповiдає вимогам статті 155 п. 3 Цивільного кодексу України. Величина статутного капіталу вiдповiдає величинi статутного капiталу, розрахованому на кінець року.

За останнi 5 рокiв Товариством придбано основних засобiв на суму — 671,2 тис. грн., вибуло на суму — 1279,6 тис. грн. В 2009 роцi вибуло транспорту, що має 100% зносу на суму (первісна вартість) 221 тис. грн. в тому числi 2 автобуси, 2 вантажiвки, 3 напiвпричiпа. Товариство планує придбати 3 одиницi транспортних засобiв, а саме автобусiв марки «Богдан» за рахунок кредитiв банкiв або по лiзингу, за умови доступностi кредитних ресурсiв. Вартiсть 500 тис.грн.

Основнi засоби товариства знаходяться за адресою товариства: Вiнницька область, м. Ямпiль, вул. Автотранспортна, 11. Товариство не орендує основнi засоби. Використання пасажирського транспорту-65%, вантажного- 5%. Обмежень на використання немає. Строк корисної експлуатацiї будiвель i споруд — 40 рокiв, обладнання виробничого призначення — 8 рокiв, транспортних засобiв — 5 рокiв. Основнi засоби за кожною основною групою використовуються за своїм прямим призначенням. Первiсна вартiсть будiвель та споруд — 862 тис. грн., знос -517 тис.грн., залишкова вартiсть — 345 т.грн., ступiнь зносу -59,9%; машини та обладнання: первiсна вартiсть — 194 тис.грн., знос-185 тис.грн., залишкова вартiсть — 9 т.грн., ступiнь зносу — 95,4%; транспортнi засоби: первiсна вартiсть — 1697 тис.грн., знос — 1141 тис.грн., залишкова вартiсть — 556 т.грн., ступiнь зносу — 67,2%; iншi основнi засоби: первiсна вартiсть 17 тис.грн., знос — 15 тис.грн., залишкова — 2 т.грн., ступiнь зносу — 88,2%. Змiни в вартостi основних засобiв вiдбулись за рахунок списання транспорту (2 автобуси, 2 вантажiвки, 3 напiвпричiпа) та обладнання в зв’язку з тривалим використанням i 100% зносом на 230 т. грн (по первiснiй вартостi) та нарахованої амортизацiї на суму -199 тис.грн. Обмежень на використання основних засобiв немає. Дiяльнiсть товариства не має значного впливу на погiршення стану навколишнього середовища, тому екологiчнi питання, що можуть позначитись на використаннi активiв вiдсутнi. Капiтальне будiвництво не планується.

Робочого капiталу недостатньо. ВАТ користується короткостроковими кредитами банкiв. Коефiцiєнти лiквiдностi свiдчать про недостатнiсть у товариства власних ресурсiв, якi можуть бути використанi для погашення його поточних зобов’язань. Вiдповiдно до коефiцiєнтiв платоспроможностi, фiнансовий стан ВАТ залежить вiд залучених засобiв. Показник величини власного чистого оборотного капiталу на звiтну дату має вiд" ємне значення — 280 тис.грн., що свiдчить про погiршення стану незалежностi товариства. Коефiцiєнти рентабельностi активiв мають вiд'ємне значення тому, що результатом дiяльностi ВАТ за звiтний перiод є збиток. Однiєю з найважливiших причин, яка вплинула на рiст собiвартостi виконуваних робiт, наданих послуг товариством є рiст цiн на паливно-мастильнi матерiали. В загальнiй сумi вартостi послуг ПММ складають бiльше 70%. Вiдповiдно до вирахуваних показникiв та коефiцiєнтiв, станом на 31.12.2009р., ВАТ «Ямпiльське АТП 10 551 «є пiдприємством фiнансово — стiйким, з низьким ступенем лiквiдностi, збитки отриманi товариством протягом ряду минулих рокiв посилюють його залежнiсть вiд залучених засобiв. За оцiнками фахiвцiв, шляхами пiдвищення лiквiдностi є: зменшення вартостi перевезень, розширення сiтки нових маршрутiв, зменшення кредиторської заборгованостi.

III ВДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ ПЛАНУВАННЯ ТРАНСПОРТНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ НА ПІДПРИЄМСТВІ

3.1 Основні визначення і теоретичні відомості про планування транспортних перевезень Планування роботи транспортного господарства поділяється на техніко-економічне й оперативно-календарне та диспетчеризацію.

Техніко-економічне планування полягає в розробці річного плану з розбивкою за кварталами. Як правило, цей план включає: виробничу програму випуску продукції заводом; план праці; ліміти матеріально-технічного забезпечення; план собівартості транспортних робіт; план організаційно-технічних заходів; зведення техніко-економічних показників.

Під час планування визначають: вантажообіг і обсяг вантажно-розвантажувальних робіт, потребу в транспортних і вантажно-розвантажувальних засобах (шахова відомість, вантажні потоки і розрахунки потреб в транспортних засобах); потребу в кадрах і фонди заробітної плати; потребу в паливі (пальному) і мастильних матеріалах; обсяги ремонтних робіт і потребу в матеріалах та запасних частинах; цехові витрати (кошторис витрат).

Крім того, складають кошторис витрат транспортного господарства і калькуляцію собівартості транспортних послуг. Останню визначають у вигляді двох показників: собівартості транспортування 1 т вантажу і собівартості навантаження та вивантаження 1 т вантажу.

Розрахунки з планування проводять на основі технічно обґрунтованих норм роботи транспортних засобів, матеріальних витрат й інших планових нормативів. Послуги транспортного цеху, що надаються іншим цехам, розраховуються за цеховою собівартість. Роботи, виконувані транспортним цехом для свого господарства, оцінюються, виходячи тільки зі статей основних витрат без включення цехових і загальногосподарських витрат.

Оперативно-календарне планування роботи транспортного господарства полягає в розробці місячних програм і змінно-добових завдань на перевезення та вантажно-розвантажувальні роботи, а також у поточному регулюванні роботи транспортних засобів. Місячна програма складається на основі квартального плану і додаткових місячних заявок на перевезення вантажів, що надходять з цехів, складів, відділів (постачання і збуту) до початку планового місяця.

Залежно від типу виробництва організація і змінно-добове планування транспортних робіт змінюються.

У великосерійному і масовому виробництвах вантажопотоки с відносно стійкими відповідно до шахової відомості. Це дає змогу організовувати перевезення вантажів постійними маршрутами, а роботу транспортних засобів — за графіком (стандартний план міжцехових перевезень вантажів).

У серійному виробництві вантажопотоки не такі стійкі, як у великосерійному і масовому, тому перевезення вантажів організуються як за постійним, так і за разовими маршрутами. На разові маршрути цехи, склади і відділи напередодні планової доби подають транспортному цехові заявки на перевезення вантажів (у рахунок місячного плану), що повинні бути виконані протягом наступного дня. На основі цих заявок диспетчер складає змінно-добове завдання з перевезення вантажів наступного дня, вказуючи в ньому, як розподіляються транспортні засоби за окремими ділянками роботи і разовими маршрутами. На перевезення за постійними маршрутами заявки не подаються, а транспортні засоби працюють за графіком.

В одиничному і дрібносерійному виробництвах за відсутності стійких вантажопотоків перевезення вантажів здійснюють в основному за разовими маршрутами. Змінно-добове завдання складається на основі заявок, і що надійшли в транспортний цех з основних цехів заводу, відділів і складів.

Робота зовнішнього транспорту планується на основі зведень про надходження і відправлення вантажів, що надсилаються відділами постачання і збуту.

Диспетчеризація транспортної роботи полягає в складанні графіків і зміни о-добових завдань з перевезення вантажів, оперативному регулюванні і контролі за їхнім виконанням. У своїй роботі диспетчер транспортного господарства тісно пов’язаний з диспетчерською службою заводу і диспетчерами цехів. До технічних засобів, які він використовує, належать: диспетчерські табло, схеми, графіки, радіо і телефонний зв’язок, сигналізація та ін.

Оперативне регулювання зводиться до контролю за виходом на лінію визначеної графіком і змінно-добовими завданнями кількості транспортних засобів, за виконанням добового плану перевезень, ліквідації аварій, заміни транспорту в разі поломок.

Оперативний облік за роботою транспортного господарства здійснюється в добовому і місячному розрізах: добовий рапорт про роботу транспортного цеху і місячний звіт про виробничу та господарську діяльність транспортного господарства в цілому.

У зведення техніко-економічних показників включають:

— коефіцієнт використання парку транспортних засобів за часом (кількість годин фактичної роботи парку, поділену на фонд робочого часу парку);

— коефіцієнт використання пробігу (пройдена відстань з вантажем у кілометрах, поділену на повний пробіг з вантажем і порожняком);

— коефіцієнт використання тоннажу (фактична кількість перевезеного вантажу в тоннах, поділену на номінальну амортизацію устаткування, помножену на кількість поїздок);

— собівартість 1 машино-години;

— собівартість переробки 1 т вантажу;

— витрати енергії (палива) — норми і відхилення; витрати мастильних і обтиральних матеріалів — норми і відхилення.

Планування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті здійснюється на основі Методичних рекомендацій з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2002. р. № 65.

Собівартість перевезень (робіт, послуг) — це виражені в грошовій формі поточні витрати транспортних підприємств, безпосередньо пов’язані з підготовкою та здійсненням процесу перевезень вантажів і пасажирів, а також виконанням робіт і послуг, що забезпечують перевезення.

Витрати на здійснення перевезень (робіт, послуг) характеризують витрати поточного періоду (року, кварталу, місяця) на ці цілі.

Витрати на перевезення (роботи, послуги) включають у собівартість того звітного періоду, в якому вони виникли, незалежно від дати сплати грошових коштів. Непродуктивні витрати і втрати відображаються в обліку того звітного періоду, в якому вони виникли.

Калькулювання собівартості - це визначення розміру витрат у грошовій формі на виробництво одиниці певного виду робіт (послуг) по окремих видах витрат. За допомогою калькулювання визначаються собівартість одиниці робіт (послуг), всього їх обсягу, собівартість виробництва по окремих структурних підрозділах підприємства, по різних виробничих процесах і в цілому по підприємству.

Планування собівартості перевезень (робіт, послуг) є складовою частиною плану економічного та соціального розвитку транспортних підприємств, які розробляються ними самостійно на підставі показників планового обсягу перевезень вантажів і пасажирів, інших робіт і послуг, продуктивності праці, фонду її оплати та інших, і являє собою систему техніко-економічних розрахунків, які визначають величину витрат на здійснення перевезень (робіт, послуг).

При здійсненні планування, обліку та калькулювання собівартості повинно бути забезпечене повне зіставлення планових та звітних даних щодо складу класифікації витрат, об'єктів і одиниць калькулювання, методів розподілу витрат між об'єктами калькулювання та плановими (звітними) періодами.

Витрати звичайної діяльності підприємства складаються з витрат операційної діяльності, фінансових витрат (витрат на проценти): за користування кредитами отриманими, за облігаціями випущеними, за фінансовою орендою тощо та інших витрат звичайної діяльності, які не пов’язані безпосередньо з перевезеннями.

Витрати операційної діяльності підприємства складаються з виробничої собівартості перевезень, адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат.

Витрати операційної діяльності підприємств транспорту відповідно до їх економічного змісту групуються за такими елементами:

o матеріальні витрати;

o витрати на оплату праці;

o відрахування на соціальні заходи;

o амортизація основних фондів та нематеріальних активів;

o інші операційні витрати.

До виробничої собівартості перевезень включаються:

· прямі матеріальні витрати;

· прямі витрати на оплату праці;

· інші прямі витрати;

· загальновиробничі витрати.

До наведеної типової номенклатури статей калькуляції можуть вноситись зміни з урахуванням організаційної структури транспортних підприємств, характеру і рівня організації перевезень, питомої ваги витрат у собівартості окремих видів перевезень, а також об'єднувати кілька типових статей калькуляції в одну або виділяти з однієї типової статті кілька статей калькуляції.

Зокрема, для підприємств-перевізників авіаційного транспорту цей перелік доповнюється статтею «аеропортові витрати», для підприємств автомобільного транспорту — статтею «автомобільні шини», для підприємств морського та річкового транспорту — статтею «стивідорні витрати» .

Облік і калькулювання фактичної собівартості перевезень на транспортних підприємствах здійснюється з використанням нормативного, стандарт — костінгу, позамовного методів або простим підрахунком витрат.

Основними елементами нормативного методу є облік витрат на виконання окремих видів перевезень за діючими нормами, облік відхилень від норм і облік зміни норм.

Основними завданнями нормативного методу є своєчасне попередження нераціонального витрачання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів підприємства, сприяння виявленню резервів зниження собівартості перевезень, оперативне управління формуванням витрат виробництва.

Нормативний метод обліку витрат виробництва сприяє своєчасному виявленню і встановленню причин відхилень фактичних витрат від діючих норм основних витрат та кошторисів витрат на обслуговування виробництва й управління.

Для складання нормативної, планової і звітної калькуляцій застосовується єдина номенклатура статей витрат.