Удосконалення управління товарними запасами ТОВ «Торговий Дім» Вестінвест

Зміст Вступ Розділ 1. Теоретичні основи управління товарними запасами торговельного підприємства

1.1 Економічна сутність та склад товарних запасів торговельного підприємства

1.2 Фактори, що визначають розмір та швидкість обороту товарних запасів

1.3 Методичні підходи до управління товарними запасами на торговельному підприємстві

Розділ 2. Дослідження стану та ефективності управління товарними запасами ТОВ «Торговий Дім «Вестінвест»

2.1 Аналіз динаміки загальної суми та рівня товарних запасів

2.2 Аналіз факторів, що впливають на зміну товарних запасів

2.3 Оцінка ефективності управління товарними запасами в конкурентному середовищі

Розділ 3. Удосконалення управління товарними запасами ТОВ «Торговий Дім «Вестінвест»

3.1 Обґрунтування нормативів товарних запасів підприємства ТОВ «Торговий Дім «Вестінвест»

3.2 Планування обсягу товарних запасів ТОВ «Торговий Дім «Вестінвест»

3.3 Оперативне регулювання та контроль за утворенням товарних запасів ТОВ «Торговий Дім «Вестінвест»

Висновки та пропозиції

Список використаної літератури Додатки

Вступ Перехід до ринкової економіки, поява різноманітних організаційно-правових форм підприємств, залучення в сферу торговельної діяльності значної частини працюючого населення, розвиток конкуренції, необхідність широкого впровадження сучасного обладнання та прогресивних технологій зумовили пошук нових підходів до організації технологічних процесів на підприємствах торгівлі. Як наслідок, особливої актуальності набувають питання управління товарними запасами, оскільки вони є найбільш вагомою частиною активів підприємства та займають особливе місце в складі майна. У підсистемі обліку товарних запасів формується інформаційна база для прийняття рішень щодо управління ними.

Проблеми управління товарними запасами на підприємствах викликають особливий інтерес вітчизняних фахівців: В. І. Бачинського, О.С. Бородкіна, А.А. Мазаракі, Ф. Ф. Бутинця, С. Ф. Голова, А. П. Гринько, Ю. А. Вериги, В.І. Єфіменко, В. П. Завгороднього, О. В. Карпенко, М. В. Кужельного, Н.О. Голошубової, Л.В. Нападовської, В.Г. Лінника, Я. В. Соколова, В. В. Сопка, Н. М. Ткаченко, В. М. Костюченко М.Г. Чумаченка, Л.М. Янчевої та інших.

У зарубіжній літературі питання аналізу і планування товарних запасів розкриті в роботах Міддлтона Д., Мюллера Г., Нідлза Б., Скоуна Т., Хорнгрена Х. Т., Фостера Дж., Бріттона Е., Ватерстоуна К., Друрі К., Дональда І. Кізо, Джеррі Ж. Вейганта, Террі Д. Уорфілда та інших.

Мета магістерської роботи — на основі вивчення спеціальної літератури та нормативно-інструктивних матеріалів розкрити теоретичні основи управління товарними запасами на торговельному підприємстві; провести дослідження практики формування товарного асортименту та обсягу нормативі товарних запасів; на цій основі обґрунтувати напрямки вдосконалення планування товарних запасів на підприємстві, виходячи з стратегічних цілей та на основі прогнозу економічних меж діяльності підприємства.

Для реалізації поставленої мети в роботі поставлені такі завдання:

— визначити економічну сутність та склад товарних запасів торговельного підприємства;

— проаналізувати фактори, що визначають розмір та швидкість обороту товарних запасів;

— визначити математичні підходи до управління товарними запасами на торговельному підприємстві.

Предметом магістерської роботи є теоретичні, практичні та методичні аспекти управління товарними запасами торговельного підприємства.

Об'єктом дослідження є товариство з обмеженою відповідальністю ТОВ «Торговий Дім «Вестінвест», яке розташоване у місті Києві, по вул. Панаса Любченка 15, офіс № 302.

Підприємство є прибутковим — рівень рентабельності власного капіталу ТОВ «Торговий Дім «Вестінвест» на кінець 2012 року склав 9,22%. Проте підприємство має досить високу питому вагу залученого капіталу (коефіцієнт фінансування на 31.12.2012 був на рівні 0,60) та низькі показники оборотності товарних запасів протягом досліджуваного періоду засвідчили наявність у ТОВ «Торговий Дім «Вестінвест» проблем зі стабільністю товарних запасів на складі дослідженню якому було присвячено роботу.

Інформаційною базою магістерської роботи є фактична інформація по ТОВ «Торговий Дім «Вестінвест». Також в процесі написання роботи було використано ряд видань спеціальної літератури (монографії, підручники, періодичні видання та автореферати дисертацій), нормативно-правові акти України та джерела Інтернет.

Теоретична основа магістерської роботи — спеціальна економічна вітчизняна і зарубіжна література по проблемі дослідження. Нормативна основа — законодавчі акти України, інструктивні та методичні матеріали.

Наукова новизна роботи полягає у комбінуванні різноманітних теоретико-практичних підходів у дослідженні системи управління товарними запасами та їх апробація на даних реально-діючого підприємства з формуванням конкретних пропозицій щодо удосконалення управління товарними запасами.

Практичне значення полягає у дослідженні системи управління товарними запасами на реально діючому об'єкті, визначенні та оцінці факторів ефективності управління товарними запасами, обґрунтуванні потреби підприємства на плановий період Методичною основою магістерської роботи є використання сучасних методів: порівняння базисних і ланцюгових відхилень, індексний, ланцюгових підстановок, методу різниць. В процесі аналізу і планування товарних запасів ТОВ «Торговий Дім «Вестінвест» з застосуванням пакету комп’ютерних програмних продуктів.

Результати дослідження за темою дипломної роботи опубліковані в науковій статті «Управління товарними запасами торговельного підприємництва» // Економіка та фінанси підприємства: Зб.наук.ст.студ. — К.: Київ.нац. торг.-екон. ун-т., 2013. с.306−314.

Структура дипломної магістерської роботи складається зі вступу, З розділів, 9 підрозділів, висновків та пропозицій, списку використаних джерел, що налічують 61 найменувань та додатків.

управління товарний запас

Розділ 1. Теоретичні основи управління товарними запасами торговельного підприємства

1.1 Економічна сутність та склад товарних запасів торговельного підприємства Товарні запаси є важливою економічною категорією функціонування будь-якого торговельного підприємства. Розглядаючи сутність даного поняття можна виокремити різноманітні підходи до їх визначення в залежності від позиції, відносно якої той чи інший автор досліджує дану економічну категорію.

Так, науковець Афанасьєв М.П. визначає сутність товарних запасів як товарний ресурс підприємства, сформований ним для здійснення торговельної діяльності [14, ст. 225]. Однак, розглядати товарні запаси як ресурс, на думку авторки роботи, не зовсім коректно, оскільки товарні запаси мають також і певну цінність та вартість, яка може змінюватися в залежності від впливу ряду факторів (час, інфляція, попит, обмеженість, тощо).

Гаркавенко С.С. розглядає товарні запаси через призму виконання функцій товаропостачання на підприємство. Відповідно до підходу автора, товарні запаси — це товари, що знаходяться в процесі обороту від постачальника до покупця, або від прямого реалізатора до споживача [22, ст. 12].

Автори відомого підручника «Економіка торговельного підприємства» Мазаракі А.А., Лігоненко Л.О., Ушакова Н. М. визначають товарні запаси як товарно-матеріальний ресурс здійснення підприємством свої торговельної діяльності [42, ст. 174]. Особливу увагу автори приділяють політиці формування та використання товарних запасів. Вони визначають методологію нормування та управління товарними запасами в умовах ринку.

Також досить цікавими є підходи до визначення товарних запасів з позицій фінансового менеджменту, оскільки товарні запаси, виступаючи одночасно товарним ресурсом діяльності торговельного підприємства, також існують у форму витраченого капіталу на їх формування і відображають відповідним чином фінансовій звітності.

Так, відомий науковець Бланк І.О. у визначенні товарних запасів відносить їх до категорії оборотних активів, розглядаючи їх як складову майнового потенціалу розвитку підприємства. Товарні запаси є частиною робочого капіталу, який знаходиться в обороті підприємства. Це, з одної сторони товарно-матеріальні ресурси, а з іншої - витрачені кошти на їх формування. Таким чином, відповідно до підходу автора, розкривається і фінансово-вартісна сторона сутності товарних запасів. їх реальна економічна вартість може змінюватися в залежності від вартості коштів, втрачених на їх формування [16, ст. 124].

Відповідно до підходу Ковальова М, товарні запаси відносяться до складу оборотних активів, тому що можуть бути перетворені на грошові кошти протягом року або одного операційного циклу. Оборотні запаси є економічно-фінансовою категорією, яка випливає з існування товарногрошових відносин, дії закону вартості і організації діяльності підприємства [50, ст. 75].

Застосування терміну «товарно-матеріальні запаси» пов’язано з певними суперечливими моментами, адже матеріальними запасами є не тільки предмети праці, а й засоби праці. Тому це поняття є ширшим, адже охоплює усі активи, що мають матеріальну форму і застосовуються у виробничому процесі.

Терміни «товарно-матеріальні активи» і «товарно-матеріальні запаси» не досить прийнятні для застосування з причини охоплення ними активів, що мають матеріальну форму, які можуть бути як оборотними, так і необоротними. При цьому акцент робиться на можливості продажу таких активів.

Термін «товарні запаси» найбільшою мірою відображає характерні властивості речових елементів продажу, що перебувають на складах [46, ст. 68].

Відповідно до бухгалтерського підходу, методологічні засади формування інформації про товарні запаси у бухгалтерському обліку та розкриття її у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 20.10.99 р. № 246, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 02.11.99 р. за № 751/4044.

Норми цього Положення (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності (крім бюджетних установ), Відповідно до П (С)БО 9 запаси — це активи, які [46, ст. 25]:

• утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;

• перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;

• утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

Відповідно до економічного підходу, для здійснення безперервного процесу товарного обігу необхідні певні запаси товарів.

Товарний запас — це сукупність товарної маси, що знаходиться в сфері обігу і призначена для продажу.

Товарні запаси виконують певні функції: забезпечують безперервність розширеного виробництва і обігу, в процесі яких відбуваються їхнє систематичне утворення і витрачання; задовольняють платоспроможний попит населення, оскільки є формою товарної пропозиції; характеризують співвідношення між обсягом і структурою попиту і товарної пропозиції [49, ст. 11].

Необхідність утворення товарних запасів предметів споживання викликана наступними причинами: безперервністю процесів обертання; сезонністю виробництва і споживання; не рівномірністю розміщення виробництва і районів споживання; непередбаченими коливання попиту і ритму виробництва; необхідністю перетворення виробничого асортименту в торговий; необхідністю утворення страхових резервів та іншими причинами.

Товарні запаси класифікують по різноманітним ознакам. Так, в залежності від особливостей обігу є товарні запаси поточного зберігання, що призначені для задоволення повсякденної потреби торгівлі в безперебійному продажу товарів для населення, а також запаси товарів сезонного накопичування і дострокового завозу, що пов’язане з сезонністю виробництва і споживання окремих товарів, з умовами їх транспортування в окремі райони країни.

Товарні запаси в днях обороту обчислюються діленням абсолютної величини запасів (на певну дату) на середньоденний товарообіг відповідного періоду [49, ст. 13]:

Vз = З * Т / О, (1.1)

де Vз — рівень товарних запасів, дні обороту;

З — сума товарних запасів;

О — обсяг товарообігу;

Т — число днів в періоді.

Розміри товарних запасів безпосередньо пов’язані зі швидкістю обігу товарів. При незмінному обсязі товарообігу прискорення оборотності товарів призводить до зниження товарних запасів, і, навпаки, уповільнення оборотності вимагає більшої маси товарних запасів.

Швидкість обігу товарів або час, за який реалізуються товарні запаси, розраховується за формулою [49, ст. 13]:

Д = З_ср * Т / О, (1.2)

де Д — швидкість обігу товарів Зср — середній товарний запас (розраховується як середня хронологічна);

О — об'єм товарообороту;

Т — кількість днів в періоді.

Швидкість обігу товарів може висловлюватися і числом оборотів [49, ст. 14]:

С = О / З_ср або С = Т / Д, (1.3)

де С — число оборотів;

О — обсяг товарообігу;

З ер — середній товарний запас;

Т — число днів в періоді;

Д — швидкість обігу товарів, дні.

Оборотність товарів можна прискорити тільки за рахунок вдосконалення всієї торговельно-комерційної і економічної роботи підприємства. Це вимагає глибокого розуміння впливу різноманітних чинників на формування товарних запасів.

Для дослідження системи управління товарними запасами на підприємстві досліджуються наступні аспекти:

· організація системи управління товарними запасами;

· характеристика динаміки обсягу та структури формування запасів;

· характеристика витрат на формування та зберігання товарних запасів;

Організація системи управління товарними запасами Система управління товарними запасами на торговельному підприємстві представлена механізмом взаємодії відділу постачання та збуту продукції, фінансово-економічного відділу та роботи складської служби.

Організаційну модель функціонування системи управління товарними запасами представлено на рис. 1.1.

Рис. 1.1. Організаційно-функціональна схема управління товарними запасами на торговельному підприємстві

Комерційний відділ торговельного підприємства здійснює безпосереднє управління процесами реалізації товарів та підтримання товарних запасів на належному рівні.

Фінансово-економічний відділ здійснює управління платежами та фінансуванням товарних запасів.

На складі підприємства відбувається безпосереднє зберігання запасів. Складська служба відповідає за зберігання товарних запасів, вчасне їх оприбуткування та списання в реалізацію.

Всі окремі бізнес-процеси по управлінню товарними запасами супроводжуються відповідним документообігом: товарно-транспортними накладними (при транспортування товарів), рахунками-фактури (при оплаті товарів), платіжними дорученнями та вимогами (при оплаті товарів), прибутковими та видатковими накладними (при переміщенню товарів на склад, зі складу та в межах окремих підрозділів складу), тощо.

Отже, товарні запаси підприємства є важливою фінансово-економічною категорією, яка визначає його здатність провадити торговельну діяльність на протязі визначеного терміну. Аналіз різноманітних підходів до визначення товарних запасів дає підстави стверджувати, що існує два основних підходи до їх визначення — економічний та фінансовий. З точки зору економічного підходу товарні запаси розглядаються як вже сформований матеріальний ресурс діяльності. З точки зору фінансового підходу товарні запаси розглядають як кошти, вкладені у формування даного матеріального ресурсу.

1.2 Фактори, що визначають розмір та швидкість обороту товарних запасів До основних чинників, які впливають на оборотність і величину товарних запасів, відносяться наступні [48, ст. 65].

1. Співвідношення між попитом і пропозицією товарів. В умовах, коли попит населення перевищує пропозицію товарів, різко прискорюється їхня оборотність, товарообіг здійснюється з меншими товарними запасами. По мірі збільшення пропозиції товарів, насичення ринку, спостерігається деяке уповільнення швидкості обігу товарів. Вивчення попиту населення — одне з умов, що сприяють нормалізації товарних запасів.

2. Складність асортименту товарів. Час обігу товарів складного асортименту, як правив, набагато перевищує час обігу товарів простого асортименту.

3. Організація і частота завозу товарів. Чим частіше завозяться товари в крамниці, тим з меншими товарними запасами можна виконати план товарообігу. В свою чергу частота завозу залежить від місцезнаходження торгових підприємств, умов транспортування, розміщення виробничих підприємств. Чим ближче розміщені промислові підприємства або оптові бази до районів споживання, тих частіше виробляється завіз товарів, тим менш часу витрачається на їхню доставку. Висока частота завозу характерна для товарів, що швидко псуються.

4. Споживчі властивості товарів. Вони або обмежують, або подовжують час обороту.

5. Ритмічність надходження товарів в течію кварталу і місяця, порядок завозу товарів.

На обіг товарів впливає і безліч інших чинників: організація реклами і продажу товарів, транспортні умови, стан матеріально-технічної бази, особливості фасування товарів тощо. Важливе значення мають кваліфікація кадрів і рівень керівництва складним торговим процесом, організація праці і тощо.

Розмір та швидкість обороту товарних запасів конкретного підприємства визначає певна сукупність факторів зовнішнього та внутрішнього середовища підприємства [25, ст. 156].

Серед факторів зовнішнього середовища найважливіше значення мають наступні фактори:

1. Обсяги та структура споживчого ринку

Цей фактор визначає можливий загальний обсяг товарообороту та необхідну асортиментну структуру товарообороту. Досягнення відповідності між обсягом та структурою товарообороту і обсягом та структурою попиту є необхідною передумовою успішної реалізації товарів.

2. Обсяги та структура пропозиції споживчих товарів

Цей фактор обумовлює можливості підприємства щодо закупівлі товарів, які пропонуються для реалізації, а отже, забезпеченість товарообороту товарними ресурсами. Без наявності достатньої товарної пропозиції споживчих товарів вітчизняних та іноземних товаровиробників, забезпечення їх високої якості, оновлення та розширення асортименту відповідно до вимог попиту, досягнень науково-технічного прогресу неможливо забезпечити зростання обсягу роздрібного товарообороту.

3. Стан конкуренції на даному регіональному товарному ринку

Обсяг товарообороту одного торговельного підприємства залежить від кількості підприємств, що діють на споживчому ринку та спеціалізуються на роздрібному продажу товарів. Розподіл купівельних фондів між окремими торговельними підприємствами відбувається не централізовано та пропорційно, а відповідно до конкурентних переваг окремих підприємств. Останні визначаються місцезнаходженням підприємства, його товарною, ціновою, маркетинговою політикою, якістю торговельного та після продажного обслуговування та іншими факторами.

Таким чином, не тільки сучасний, а й перспективний обсяг товарообороту підприємства залежить від стану конкуренції та конкурентних переваг підприємства на певному регіональному ринку.

4. Державне регулювання торговельної діяльності

Обсяги товарообороту підприємства значною мірою залежать від державної політики з питань регулювання доходів населення та рівня оплати праці як передумови формування купівельних фондів, що використовуються для оплати праці. Регулювання максимальної межі торговельної надбавки та максимальних цін соціально значущих товарів. Регулювання переліку та розмірів податків, що формують ціни закупівлі та реалізації, і відповідно, визначають рівень цін.

5. Загальна макроекономічна ситуація в країні

Основою реалізації споживчих товарів є наявність відповідного обсягу купівельних фондів, платоспроможного попиту.

Обсяги купівельних фондів населення залежать не стільки від державного регулювання їх розміру, скільки від загальної ситуації в економіці країни — обсягів валового продукту, національного доходу та темпів їх зростання, рівня платіжної дисципліни суб'єктів господарювання, стадії макроекономічного циклу, в якому перебуває країна, рівня інфляційних очікувань, стадії ринкових реформ та розбудови економіки країни відповідно до законів ринкової саморегуляції, інвестиційного клімату, соціально-політичної стабільності тощо.

Торговельне підприємство перебуває під впливом розглянутих факторів, але в більшості випадків не має змоги суттєво впливати на них. Проте значення дії факторів цієї групи є необхідною умовою розробки ефективної товарної стратегії підприємства.

До основних факторів внутрішнього середовища підприємства, що обумовлюють розмір та швидкість обороту товарних запасів, відносяться:

1 Загальна стратегія діяльності підприємства на споживчому ринку, яка розробляється, виходячи із стадії життєвого циклу підприємства, стану зовнішнього середовища, конкурентних переваг підприємства на певному сегменті споживчого ринку.

Загальна стратегія діяльності підприємства визначає:

• при орієнтації на прибуток — норму або масу отримання прибутку;

• при орієнтації на обсяги, продаж та завоювання ринкової ніші - цільові темпи зростання продажу товарів або цільову питому вагу обороту підприємства на регіональному або товарному споживчому ринку;

• при орієнтації на рівень задоволення потреб споживачів — цільовий рівень задоволення потреб споживачів певного регіонального або товарного ринку.

В будь-якому разі очевидна наявність зв’язку між цільовими показниками діяльності підприємства та обсягом його товарообороту.

2. Спеціалізація (товарний профіль) підприємства

Даний фактор насамперед обумовлює асортиментну структуру товарообороту підприємства, тобто обсяги реалізації окремих груп товарів та співвідношення між ними.

В той же час має місце і більш глибока залежність між спеціалізацією підприємства та обсягом його товарообороту.

Розвиток споживчого попиту та культури споживання, загальна макроекономічна ситуація обумовлюють зміни пріоритетів споживачів, які є основним фактором мотивації при здійсненні купівлі того чи іншого товару. Це, відповідно, обумовлює попит на певні товари та на можливі обсяги їх реалізації.

3. Місцезнаходження підприємства

Дія цього фактору обумовлює інтенсивність потоку потенційних покупців підприємства. Чим вища інтенсивність потоку покупців, тим більші обсяги товарообороту підприємства, і навпаки. Причина такого становища очевидна: необхідна наявність суб'єкта акту купівлі-продажу товарів, без наявності покупця реалізація товару неможлива.

4. Цінова та маркетингова політика підприємства

Успіхи підприємства в реалізації товарів та послуг значною мірою залежить від ефективності його цінової та маркетингової політики. Рівень встановлених цін порівняно з середньо ринковим та цінами конкурентів обумовлює економічну зацікавленість покупців у придбанні товарів певного підприємства.

Обсяг товарообороту є функцією від ціни реалізації товарів (Ц) та кількості придбаних товарів (К):

Т = f (Ц, К) =, (1.4)

де n — кількість різновидів товарів, що реалізуються.

Зростання обсягу товарообороту можливо при :

¦ зростанні ціни реалізації окремих видів товарів, хоча можливості використання цього резерву обмеженні конкурентною ціною реалізації відповідних товарів;

¦ зниженні ціни реалізації окремих видів товарів при умові зростання кількості реалізованих товарів за рахунок залучення додаткових покупців або зростання обсягу придбання товарів одним покупцем.

5. Забезпеченість товарообороту товарними ресурсами Обсяг товарообороту підприємства залежить від наявності товарної пропозиції (надходження товарів), обсягів товарних запасів та їх зміни протягом певного періоду, обсягів іншого вибуття товарних ресурсів.

Вплив цих факторів на обсяг товарообороту відображає балансове рівняння — «товарний баланс» :

З_П + Н = Р + В⁰ + З_К, (1.5)

де З_П — запаси на початок періоду;

Н — надходження товарів;

Рреалізація (товарооборот);

Зк — запаси на кінець періоду;

В⁰ — інші вибуття.

Нормальний розвиток торгівлі може здійснюватись тільки при постійному збільшенні товарного потоку, що забезпечується регулярним надходженням товарів від підприємств-виробників, гуртових підприємств та об'єднань, інших постачальників товарів. Скорочення обсягів надходження товарів в зв’язку з погіршенням стану товарної пропозиції або в зв’язку з фінансовими труднощами торговельного підприємства (дефіцит обігових коштів для фінансування закупівлі товарів) призводять до зниження обсягів товарообороту підприємства.

6. Забезпеченість товарообороту трудовиті ресурсами

Одним з вагомих факторів, які обумовлюють обсяги товарообороту, є наявність персоналу відповідного складу та кваліфікації для реалізації певної маси товарів, створення умов для забезпечення необхідного рівня продуктивності праці.

Управління товарними запасами підприємства є складним та багатогранним процесом, що охоплює всі сторони оцінки та визначення перспектив розвитку товарних запасів на підприємстві.

Розглядаючи сутність самого процесу управління товарними запасами, його можна розуміти двояко у двох аспектах:

1) Практико-технологічний аспект управління товарними запасами ґрунтується на тому, що товарні запаси в реальному житті - це фізичні предмети (залишки товарів).

Якщо підходити до управління активами з практико-технологічної точки зору, то торкаємося питань умов зберігання запасів, умов їх транспортування, особливостей самих запасів (наприклад, в структурі запасів підприємства присутні товари, різні за своїми властивостями зберігання, транспортування та реалізації, тощо) — зазначені практичні аспекти вимагають ґрунтовного технологічного підходу і стосуються більше специфіки діяльності не економіста чи фінансиста, а технолога або товарознавця, начальника відділу постачання, завскладу, адміністратора магазину, мерчендайзера та ін.

В теорії фінансів та економіки підприємства нас більше цікавить другий підхід до визначення сутності управління товарними запасами — фінансово-економічний.

2) Фінансово-економічний підхід — ідповідно до цього підходу товарні запаси розглядаються як реально оцінена і абстрагована від фізичної дійсності вартість майбутніх економічних вигод, які ми можемо отримати в результаті реалізації зазначених запасів. Наприклад, товарні запаси — для фінансиста-економіста — це стаття бухгалтерського балансу з можливими її розшифруваннями (по дебету рахунку), які мають певну кількість та вартість (справедлива ціна — ціна придбання без ПДВ, по якій їх було поставлено на баланс з урахування можливої їх переоцінки).

Таким чином, в процесі управління з точки зору фінансовоекономічного підходу, ми маємо справу не з реальними предметами та їх характеристиками, а з цифрами, які є абстрагованою формою реально існуючого оборотного майна підприємства.

Отже, процес управління товарними запасами в структурі антикризового управління, в нашому випадку, ми можемо визначити як певним чином системно упорядкований порядок дій та операцій з документарним потоком інформації, які дозволяють вирішувати реальні практичні завдання по веденню господарської діяльності та підтриманню обороту підприємства.

Сутність процесу управління товарними запасами в структурі антикризового управління тісно пов’язана з його метою, оскільки сам зміст цього процесу розкривається лише в його меті та задачах [30, с. 81 — 84].

Управління товарними запасами — це складний комплекс заходів, спрямований на забезпечення максимально високого рівня обслуговування покупців при мінімізації поточних витрат, пов’язаних зі утримуванням запасів.

Мета управління товарними запасами — підтримання належного рівня активності торговельно-виробничої діяльності: визначення приросту товарних запасів в плановому періоді на основі виявлення тенденції скорочення або нарощування обсягів реалізації - це можливість і умова уникнення перебоїв у роботі торговельного підприємства; визначення необхідного приросту фінансування товарних запасів — це можливість уникнення перебої в реалізації, в результаті чого підприємство б понесло збитки, а можливо б і втратило частину ринку.

Тепер ми можемо визначити, які етапи (рис. 1.2) є основними в процесі управління товарними запасами.

Рис. 1.2. Основні етапи процесу управління товарними запасами підприємства

В процесі управління товарними запасами потрібно пам’ятати, що на кожному підприємстві склад і структура товарних запасів є різними. Встановлення на підприємствах необхідного складу та структури товарних запасів, визначення їх потреб та джерел формування, а також контролю за зберіганням і ефективністю їх використання називається організацією товарних запасів.

Організація товарних запасів в процесі управління ними повинна будуватися на таких принципах :

- створення мінімального обсягу товарних запасів, що забезпечує безперервність процесу реалізації;

- раціональне розміщення товарних запасів, які є в наявності (мерченд айзинг);

- формування та поповнення товарних запасів за рахунок власних та позикових джерел у залежності від обсягів реалізації;

- створення резервів запасів;

- контроль за зберіганням та ефективним використанням товарних запасів.

Отже, величина товарних запасів і оборотність залежать від багатьох чинників. Одні з цих чинників прискорюють швидкість обігу товарів і завдяки цьому об'єктивно зменшують необхідну величину запасів, інші, навпаки, уповільнюють швидкість товарного обігу і завдяки цьому збільшують розмір запасів. Знаючи це, можна виявити резерви прискорення оборотності запасів підприємства, знизити витрати на утворення і зберігання товарних запасів.

1.3 Методичні підходи управління товарними запасами на підприємстві

В розвинених країнах управління товарними запасами базується на використанні потужних інформаційних технологій, що дозволяють практично щодня спостерігати їхній стан і динаміку, автоматично здійснювати розміщення замовлень через комп’ютерну мережу і поповнювати запаси до оптимального рівня.

Найбільш розповсюджені системи управління запасами, що засновані на використанні моделі EOQ, засобу червоної лінії, двох секторного засобу. В останній час отримав розповсюдження метод управління запасами по принципу Just-In-Time. При цьому повнота і вірогідність інформаційної бази забезпечується за рахунок автоматизації обліку і використання міжнародної системи кодування товарів.

Загальний принцип, на якому засновані всі системи управління запасами — це взаємозв'язок вхідних і вихідних параметрів, що зазначені на рис. 1.3.

Рис. 1.3. Система управління запасами

Такі системи створюються для найбільш ефективного рішення наступних проблем:

· реальної оцінки поточного стану запасів;

· встановлення необхідних термінів розміщення замовлень;

· визначення доцільного обсягу партії товарів, що замовляється;

· визначення необхідного обсягу страхових запасів;

· оцінка витрат управління запасами і засобів їх мінімізації.

Перша проблема вирішується шляхом використання систем контролю рівня запасів, що забезпечують управлінські потреби оперативною інформацією про динаміку їхньої реалізації і поточного стану. Існуючі підходи до управління товарними запасами варіюють від найбільш простих до достатньо складних в залежності від розміру підприємства, політики і технології менеджменту, обсягу, видів і інших особливостей запасів.

Однім з розповсюджених підходів до управління рівнем запасів є підходи, засновані на застосуванні засобу червоної лінії. Суть засобу полягає в фіксації граничного кордону, нижче якого рівень запасів не повинен опускатися. При досягненні цього кордону відбувається автоматичне розміщення нового замовлення.

Другий тип підходів управління заснований на використанні двох секторного засобу, в відповідності з яким запаси для зберігання містяться в двох секторах — поточному і резервному. Коли запаси поточного сектора вичерпані, включаються два процеси — поповнюється поточний сектор за рахунок резервного, і розмішується нове замовлення.

Широке розповсюдження в розвинених країнах отримав класифікаційний підхід до управління запасами (ABC system). Його ідея полягає в використанні класифікації запасів і виділенні трьох груп — А, В, С, в залежності від ступеня впливу даного виду запасів на зростання товарообороту підприємства. До групи, А відносять запаси, реалізація яких вносить найбільший вклад в обсяг товарообороту в грошовому вираженні. До цієї групи відносяться запаси, що забезпечують 70% обсягу реалізації. Як правило, це найбільш дорогі товари, і їхня питома вага в обсязі запасів в натуральному вираженні не перевищує 10%. Запаси цього вигляду вимагають особливої уваги менеджерів і використання кількісних засобів і моделей для оптимізації прийняття рішень. До групи В відносять запаси середнього рівня важливості, що забезпечують 20% обсягу реалізації підприємства. їхня питома вага в натуральному вираженні, як правило, складає біля 20%. Вибір засобів управління запасами групи В повинен бути заснований на зіставленні витрат на управління і економічного ефекту від їхнього використання. Товарні запаси, реалізація яких має незначний вклад в обсяг товарообороту, порядку 10%, відносять до групи С. Достатньо часто вони складають значну частину в обсязі запасів в натуральному вираженні, — біля 70%. До управління запасами групи С недоцільно застосовувати складні кількісні методи управління, бо при цьому, витрати на управління можуть бути більше економічного ефекту від їхнього використання.

Принцип класифікації запасів на групи за їх важливістю для підприємства наведений в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1.

Класифікація запасів (ABC system)

Відносно новим підходом до управління запасами, є принцип управління Just-In-Time («просто вчасно»). Цей підхід вперше був використаний японськими корпораціями, а після цього знайшов розповсюдження в всьому мирі. Основна ідея полягає в тому, що запаси практичні не створюються, а процес доставки товарів постачальниками жорстко погоджений з технологічним процесом на підприємстві. В нинішній час такий підхід ефективно використовується компаніями Toyota, General Motors і багатьма іншими. Замовлення містяться з інтервалом 3−4 години і негайно реалізуються постачальниками. Ця система дозволяє отримати значний економічний ефект за рахунок доведення витрат зберігання до нуля. Однак, високий рівень вимог до точності функціонування системи постачань і ризик можливих помилок, що призведуть до порушенню технології, не дозволяє використати цей підхід в країнах з нерозвинутою інформаційною і комунікаційною інфраструктурою.

Управління більшістю торговельних компаній розвинених країн засноване на використанні комп’ютерної технології. Системи управління включають автоматизовану систему обліку запасів і розміщення замовлень у постачальників. Рух кожної одиниці товарів, з допомогою магнітного штрихового кодування, відбивається в базі даних, що охоплює інформацію по всій торговій мережі компанії.

Система управління базами даних дозволяє постійно оновлювати інформацію про стан запасів, при досягненні крапки замовлення, автоматичні розміщувати замовлення через комп’ютерну мережу і враховувати інформацію про поповнення запасів. При цьому, інформація про реалізацію товарів надходить в систему управління товарними запасами, дебіторською заборгованістю і грошовими засобами і обробляється на основі вбудованого в систему модельного інструментарію.

Базова модель оптимального рівня запасів. Ідея використання базової моделі EOQ (Economic Ordering Quantity), тобто, моделі оптимального рівня запасів, полягає в визначенні такого рівня запасів, підтримання якого мінімізує сукупні витрати на управління ними (рис. 1.4.).

Рис. 1.4. Залежність рівня витрат від обсягу товарних запасів

При цьому, сукупні витрати розбиваються на три однорідні групи: витрати зберігання, витрати, пов’язані з формуванням запасів і витрати, що виникають внаслідок недоліку товарних запасів. В таблиці 1.3 більш детально подана ця класифікація, а також вплив, який здійснює збільшення рівня запасів на поведінку витрат кожної групи.

Зростання рівня запасів супроводжується збільшенням витрат зберігання в прямо пропорційній залежності (пряма, А на рис. 1.3), бо росте обсяг капіталу, іммобілізованого в запаси, складські витрати, витрати, пов’язані з старінням і псуванням товарів.

На другу і третю групу витрат збільшення рівня запасів справляє протилежну дію і веде до їхнього зниження за рахунок ефекту економії від масштабу діяльності, використання оптових знижок постачальників, ліквідації дефіциту товарних запасів і зниження рівня обслуговування клієнтів при коливаннях попиту.

Таблиця 1.2.

Класифікація витрат управління запасами

При цьому, темпи зниження витрат зменшуються з зростанням рівня запасів. Закон зменшення витрат управління запасами, які відносяться до другої і третьої групи, описується кривої гіперболічного вигляду (крива В на рис. 1.4).

Динаміка сукупних витрат, що є сумою витрат перерахованих груп, визначається двома протилежними тенденціями при збільшенні рівня запасів: одна складова цих витрат росте, інша — зменшується. Ефектом двох зустрічних процесів є характер поведінки сукупних витрат, що описується кривою С (на рис. 1.4) їхня поведінка характеризується наявністю оптимальної крапки Q*, тобто, таким розміром запасів, при якому сукупні витрати досягають мінімального рівня. Якщо рівень запасів менш Q*, те збільшення їхнього обсягу веде до зниження сукупних витрат. Це досягається за рахунок того, що витрати зберігання ростуть повільніше, ніж зменшуються витрати другої і третьої групи. В крапці оптимального рівня запасів Q*, в якій лінії А и В перетинаються, темпи зміни витрат різноманітних груп врівноважуються, і сукупні витрати стають мінімальними. При подальшому збільшенні запасів, темпи зростання витрат зберігання перевищують темпи зниження витрат другої і третьої групи, і сукупні витрати зростають.

В відповідності з моделлю EOQ, дослідження по якій вперше були проведені Фордом В. Харрісом в 1915 році, при розрахунку оптимального розміру запасів припускається виконання наступних основних допущень:

· Попит на товари відомий і на даному проміжку часу залишається постійним;

· Ціна закупки товарів у постачальників не залежить від обсягу закупок;

· Час постачання, тобто, час між розміщенням замовлення і надходженням товарів на склад відомий і є постійною величиною;

· При даному рівні запасів, витрати не змінюються в часу;

· Постачання товарів відбувається однаковими партіями в дискретні проміжки часу.

В рамках перерахованих допущень, процес формування і реалізації товарних запасів описується динамічною схемою, яка наведена на рис. 1.5.

Рис. 1.5. Динамічна схема процесу формування і реалізації товарних запасів та графічна ілюстрація розрахунку точки замовлення

Точки t₁, t₂, t₃,… тимчасової осі відповідають моментам постачання партії товарів, Величина Q на осі ординат — обсягу наявних запасів. Кут нахилу прямих, що моделюють динаміку товарних запасів, відображає швидкість їхньої реалізації.

В моделі оптимального рівня запасів EOQ використовуються наступні позначки:

S — обсяг реалізації товарів в рік (в нат. од.),

N — кількість замовлень в рік,

Q — розмір одного замовлення,

(t₂ - t₁) — період реалізації партії товарів,

Q₀ (або А) — середній розмір наявних запасів в течію періоду,

р — ціна закупки одиниці товару у постачальників,

С — середні витрати зберігання (в відсотках від вартості запасів).

Т₁ — сукупні витрати зберігання,

F — витрати розміщення одного замовлення і його транспортування,

Т₂ — сукупні витрати розміщення і транспортування запасів,

Т — сукупні витрати управління запасами.

Розмір одного замовлення визначається що прогнозуються обсягом реалізації товарів на рік і кількістю замовлень:

Q = S / N, (1.6)

Середній розмір наявних запасів в течію періоду t, де t = 360 / N, складає:

A = (Q + 0) / 2 = S / 2N, (1.7)

Тоді, сукупні витрати зберігання можуть бути розраховані наступним чином:

T₁ = Cp * A = Cp * Q / 2, (1.8)

А сукупні витрати розміщення і транспортування:

T₂ = FM = FS I 2A = FS / Q, (1.9)

В цьому випадку, сукупні витрати управління запасами визначаються співвідношенням:

T = T₁ + T₂ = Cp * Q / 2 = FS / Q (1.10)

Оптимальний рівень запасів Q*, що мінімізує сукупні витрати, є рішенням рівняння:

dT/dQ = Cp/2 — FS / Q² = 0 (1.11)

Q² = 2FS / Cp (1.12)

Після розрахунку оптимального рівня запасів, стає можливим визначення оптимальної кількості замовлень в рік (N*) і оптимальна кількість днів між замовленнями (t):

N * = S/Q* (1.13)

t* = 365/N* (1.14)

Наступним важливим питанням є розрахунок крапки замовлення Q (), тобто, такого рівня запасів, після досягнення якого слід розміщувати замовлення.

Необхідність такого розрахунку обумовлена тим, що між розміщенням замовлення і отриманням товарів підприємством існує деякий проміжок часу, що називається періодом постачання. Якщо цей часовий період не враховувати, виникає небезпека перерв в реалізації товарів споживачам внаслідок незабезпечення підприємства товарними запасами. Крапка замовлення розраховується, виходячи з співвідношення:

Q = t_nq (1.15)

де q — обсяг реалізації товарів в день, що називається коефіцієнтом попиту.

Наведена базова модель EOQ є найбільш розповсюдженою і застосовується більшістю компаній розвинених країн в якості основи прийняття рішень по управлінню товарними запасами.

Недоліком цієї моделі є досить жорстка система вхідних передумов, в частковості, припущення про незмінність попиту, незалежності оптових цін від обсягу закуповуваної партії товарів і інші гіпотези. Ці припущення в реальній практиці, особливо в умовах нестабільної ринкової середи України, не завжди виконуються. Тому в кожному конкретному випадку, базова модель EOQ повинна бути доопрацьована в відповідності з зміною вхідних допущень. Далі розглядається відома модифікація моделі, що враховує можливі зміни попиту, а також модифікація, що дозволить зняти допущення про незмінність оптових цін.

Вхідна передумова моделі незмінності попиту на проміжку часу, що розглядається, зумовлює припущення, яке полягає в тому, що швидкість реалізації товарних запасів q залишається постійної:

q = Q / t = Q N / 365 = const, (1.16)

протягом періоду t:

t = 365 / N, (1.17)

Цієї ситуації відповідає динамічна схема стану запасів, наведена раніше на рис. 1.2.

Якщо попит на товари зміниться, і швидкість реалізації запасів збільшиться, ця динамічна схема стає некоректною і не може адекватно відбивати реальні процеси. Виникає небезпека дефіциту запасів внаслідок несвоєчасного розміщення замовлення і більш пізнього постачання товарів, ніж це необхідно. Незабезпеченість запасами товарообороту, що зростає, веде до втрати прибутків і перерв в операційній діяльності, яка повинна мати безперервний, оптимально збалансований характер.

В силу цих причин виникає необхідність появи категорії страхових запасів (Qs), створення яких необхідно для захисту підприємства від втрат внаслідок вагань попиту, тривалості періоду постачання і інших факторів зовнішньої середи. При цьому, оптимізація обсягу страхових запасів повинна вирішити дилему для підприємства між прибутковістю і ризиком. Зростання страхових запасів веде до зниження ризику виникнення їхнього дефіциту і втрат прибутків від незабезпеченості запасами товарообороту, що зростає. ЗІ іншого боку, підтримання їх надмірно високого рівня тягне невиправдане зростання витрат зберігання. Таким чином, оптимальний рівень страхових запасів повинен забезпечувати стан динамічної рівноваги двох зустрічних процесів — втрата прибутків від дефіциту запасів і від їхнього надлишку.

Модифікація динамічної схеми стану запасів на проміжку часу, що розглядається, з урахуванням зміни швидкості їхньої реалізації, вказана на рис. 1.6.

Рис. 1.6. Динамічна схема стану запасів з урахуванням зміни швидкості реалізації

В цьому випадку розрахунок оптимального рівня запасів Q*, точки замовлення Q_Т, вимагає деякого корегування і врахування необхідності наявності страхового запасу. Якщо максимальна швидкість реалізації товарів відома, то для розрахунку необхідного рівня страхового запасу може бути використане співвідношення:

Q_S = (q_max — q) * T, (1.18)

Тоді оптимальний рівень запасів складає:

Q* +Q_S = Q* + (q_max — q)*T = (2FS / Cp)^½ + (q_max — q)*T, (1.19)

А точка замовлення Q розраховується по формулі:

Q_m = q m + Q_S = qm + (q_max — q) m = q_max, (1.20)

Оптимальний рівень страхового запасу може варіювати в залежності від особливостей ситуації, однак в загальному випадку, при його визначенні доцільно дотримувати логічної схеми, наведеної в таблиці 1.3.

Таблиця 1.3.

Вплив факторів на рівень оптимального страхового запасу

Також важливим елементом системи управління товарними запасами є система показників аналізу динаміки обсягу, структури та стану формування і використання товарних запасів.

Процес аналізу товарних запасів може включати в себе різні аспекти визначення особливостей динаміки обсягу та структури товарноматеріальних запасів підприємства. В сучасній економічні літературі існують різноманітні підходи до визначення систем аналізу товарних запасів (товарних запасів). Аналіз літературних джерел дає можливість окремими чотири універсальні етапи проведення аналізу товарних запасів, незалежно від особливостей та умов його проведення:

· горизонтальний та вертикальний аналіз товарних запасів;

· аналіз ділової активності (оборотності товарних запасів);

· коефіцієнтний Rаналіз ефективності використання товарних запасів;

· факторний аналіз ефективності управління та використання товарних запасів.