Етапи формування ігрової діяльності дітей

Першим етапом розвитку ігрової діяльності є ознайомча гра. За мотиву, заданому дитині дорослим за допомогою предмета іграшки, вона являє собою предметно-ігрову діяльність. Її зміст складають дії маніпуляції, здійснювані в процесі обстеження предмета. Ця діяльність дуже скоро змінює свій зміст: обстеження направлено на виявлення особливостей предмета-іграшки і тому переростає в орієнтовані дії-операції.

Наступний етап ігрової діяльності отримав назву відображальної гри, в якій окремі предметно-специфічні операції переходять у ранг дії, спрямованих на виявлення специфічних властивостей предмета і на досягнення за допомогою даного предмета певного ефекту. Це кульмінаційний момент розвитку психологічного змісту гри в ранньому дитинстві. Саме він створює необхідний грунт для формування у дитини відповідної предметної діяльності.

На рубежі першого і другого років життя дитини розвиток гри і предметної діяльності замикається і одночасно розходиться. Тепер же відмінності починають проявлятися й у способах дій ѕ настає наступний етап в розвитку гри: вона стає сюжетно — відобоажальною. Змінюється і її психологічний зміст: дії дитини, залишаючись предметно опосередкованими, імітують в умовній формі використання предмета за призначенням. Так поступово зароджуються передумови сюжетно-рольової гри.

На даному етапі розвитку гри слово і діло замикаються, а рольова поведінка стає моделлю осмислених відносин. Наукові уявлення про поетапний розвиток ігрової діяльності дає можливість виробити більш чіткі, систематизовані рекомендації по керівництву ігровою діяльністю дітей у різних вікових групах.

Щоб домогтися гри справжньої, емоційно насиченої, що включає інтелектуальне рішення ігрової задачі, педагогу необхідно комплексно керувати формуванням, а саме: цілеспрямовано збагачувати тактичний досвід дитини, поступово переводячи його в умовний ігровий план, під час самостійних ігор спонукати дошкільника до творчого відображення дійсності.

Емоції цементують гру, роблять її цікавою, створюють сприятливий клімат для взаємин, підвищують тонус, який необхідний кожній дитині частка його душевного комфорту, а це, у свою чергу, стає умовою сприйнятливості дошкільника до виховних дій і спільної з однолітками діяльності.

Гра динамічна там, де керівництво направлено на поетапне її формування, з урахуванням тих факторів, які забезпечують своєчасний розвиток ігрової діяльності на всіх вікових щаблях. Тут дуже важливо спиратися на особистий досвід дитини. Сформовані на його основі ігрові дії набувають особливе емоційне забарвлення. В іншому випадку навчання грі стає механічним.

Всі компоненти комплексного керівництва формування гри взаємопов'язані і однаково важливі при роботі з дітьми раннього віку.

У міру дорослішання дітей змінюється і організація їх практичного досвіду, який спрямований на активне пізнання реальних взаємин людей у процесі спільної діяльності. У зв’язку з цим оновлюється зміст навчальних ігор та умови предметно-ігрового середовища. Зміщується акцент активізує спілкування дорослого з дітьми: воно стає діловим, спрямованим на досягнення спільних цілей. Дорослі, виступають в ролі одного з учасників гри, спонукаючи дітей до спільних обговорень, висловлювань, спорах, бесід, сприяють колективному рішенню ігрових завдань, в яких відбивається спільна суспільно-трудова діяльність людей.

Отже, сформованість ігрової діяльності створює необхідні психологічні умови і сприятливий грунт для всебічного розвитку дитини. Всебічне виховання дітей з урахуванням їх вікових особливостей потребує систематизації використовуваних у практиці ігор, встановлення зв’язків між різними формами самостійної ігрової і не ігрової діяльності, що протікає в ігровій формі. Як відомо, будь-яка діяльність визначається її мотивом, тобто, тим, на що ця діяльність спрямована. Гра є діяльністю, мотив якої лежить у ній самій. Це означає, що дитина грає в те, у що їй хочеться грати, а не заради одержання якого-небудь конкретного результату, що типово для побутової, трудової і будь-якої інший продуктивної діяльності.

Гра, з одного боку, створює зону найближчого розвитку дитини, а тому є провідною діяльністю в дошкільному віці. Це пов’язано з тим, що в ній зароджуються нові, більш прогресивні види діяльності і формування вміння діяти колективно, творчо, довільно керувати своєю поведінкою. З іншого боку, її зміст живлять продуктивні види діяльності і постійно розширюється життєвий досвід дітей.

Розвиток дитини в грі відбувається, перш за все, за рахунок різноманітної спрямованості її змісту. Є ігри, прямо націлені на фізичне виховання (рухомі), естетичне (музичні), розумовий (дидактичні і сюжетні). Багато які з них в той же час сприяють моральному вихованню (сюжетно-рольові, ігри-драматизації, рухливі та ін.).

Прогресивне, розвиваюче значення гри полягає не тільки в реалізації можливостей всебічного розвитку дитини, але і в тому, що вона сприяє розширенню сфери їхніх інтересів, виникнення потреби в заняттях становленню мотиву нової діяльності - навчальної, що є одним з найважливіших факторів психологічної готовності дитини до навчання в школі.