Культура соціальних інновацій

ПЛАН Вступ

1. Поняття соціальних інновацій

2. Поняття культури соціальних інновацій. Складові організаційної культури

3. М. Крозьє про розуміння організаційної культури

3.1 Принципи простоти організації, автономії, управлінні через культуру

3.2 Здібність до інновації

4. Пріоритет нової якості товарів, послуг, відносин з клієнтом

5. Визнання центральної ролі людських ресурсів. Здатність вчитися

6. Простота, автономність, управління через культуру Висновок Список використовуваної літератури ВСТУП Соціальна інноватика — це сучасна галузь наукового знання, яке дозволяє зрозуміти сучасні зміни, що відбуваються у всіх соціальних сферах суспільства.

Час, в який ми живемо, — це час постійних змін і пошуку відповідей на знов виникаючі питання в умовах невизначеності в навколишньому нас світі.

Особливого значення набувають соціальні інновації в муніципальних утвореннях, які повинні стати суб'єктами змін у всіх сферах життя: економічною, соціальною, політичною і духовно-культурною.

Сучасний етап суспільного розвитку характеризується інноваційними перетвореннями соціального миру, що стрімко розгортаються. Глобальний перерозподіл праці, міжнародне розділення виробництва, миттєво здійснювані комунікації свідчать про визначальну роль інновацій в процесах соціальної інтеграції.

Різноманіття культур визначають стрижень розвитку нової соціальної реальності - інноваційного миру. Інновації все більш набувають статусу генерального індикатора культурного процесу того або іншого суспільства. Мірою інноваційного потенціалу, життєздатності і життєстійкості суспільства стає його здатність забезпечувати соціальний простір для творчої, творчої діяльності людей, адекватної оцінки її продукту, ухвалення результатів цієї діяльності.

1. ПОНЯТТЯ СОЦІАЛЬНИХ ІННОВАЦІЙ Соціальна іноватика — сучасна галузь наукового знання, яке дозволяє зрозуміти сучасні зміни, що відбуваються як в об'єкті, так і в суб'єктові управління. Сьогодні процес управління все більшою мірою пов’язаний із створенням, освоєнням і розповсюдженням інновацій.

Слово «інновація» є синонімом нововведення або нововведення і може використовуватися разом з ними.

Культура — все що створене або створюється творчою людською діяльністю. Культура характеризує особливості свідомості, поведінки і діяльності людей в конкретних сферах суспільного життя.

Аналіз різних визначень інновації приводить до виводу, що специфічний зміст інновації складають зміни, а головне функцією інноваційної діяльності є функція зміни.

Інновація виникає в результаті використання результатів наукових досліджень і розробок, направлених на вдосконалення процесу виробничої діяльності, економічних, правових і соціальних відносин в області науки, культури, освіти, в інших сферах діяльності суспільства.

Комплексний характер інновацій, їх різносторонність і різноманітність областей і способів використання вимагає розробки їх класифікації.

Соціальні інновації направлені на поліпшення умов праці, рішення проблем охорони здоров’я, освіти, культури.

2. ПОНЯТТЯ КУЛЬТУРИ СОЦІАЛЬНИХ ІННОВАЦІЙ. СКЛАДОВІ ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ КУЛЬТУРИ Муніципальні утворення — сфера існування людей, що характеризуються тим, що гуманітарні, культурні, політичні, соціальні, економічні відносини складають єдину систему, метою якої є підвищення якості життя кожного з жителів. На думку ряду дослідників, муніципальні утворення можна розглядати як інкорпорацію людей, що реалізовує свої інкорпоративні інтереси, володіє правами і обов’язками, промислово-фінансовими структурами, які за певних умов можуть бути самодостатніми.

Мета управління муніципальною освітою — налагодження партнерських відносин між органами місцевого самоврядування, населенням, муніципальними менеджерами, підприємцями в цілях підвищення якості життя своїх членів. Організація захисту соціально-економічних інтересів населення, залучення засобів громадян, виступаючих в цьому випадку як акціонери, до фінансового забезпечення розвитку територій — найважливіша функція муніципального управління. Оптимізація управління в цьому випадку пов’язана з ефективним використанням місцевих ресурсів, формуванням відповідної інфраструктури на користь підвищення якості життя людей.

Головним негативним чинником курсу реформ є придушення соціального і економічного життя муніципальних утворень. В зв’язку з цим необхідна не тільки сильна соціальна політика центру, але і муніципальна соціальні і економічні політики, реалізовувати які повинні не тільки місцева влада (органи місцевого самоврядування), але і муніципальний менеджмент, мале муніципальне підприємництво. Останні повинні підпорядкувати свою діяльність рішенню головних завдань місцевого співтовариства — підвищенню якості життя своїх жителів, зміцненню їх соціального захисту.

Муніципальна освіта покликана вирішувати місцеві проблеми своїми силами, засобами і під свою відповідальність. Наділ місцевого співтовариства відповідними повноваженнями вимагає створення економічних умов для здійснення цих повноважень. Отже, органи місцевого самоврядування повинні самостійно володіти і управляти певною власністю, зокрема розпоряджатися місцевими фінансами.

Звідси з’являються інкорпоративні інтереси, в результаті реалізації яких формуються певна інноваційна культура і доцільна організаційна поведінка. Цей сплав цінностей, відносин, норм, звичок, традицій, форм інноваційної поведінки, спілкування, ритуалів, характерних для конкретної муніципальної освіти, визначає стан масової свідомості і включає економічну, політичну, етичну і екологічну поведінку.

Соціально-культурне місце існування і самосуществования, самовираження, самореалізації людської суті, зберігає і відтворює життєві сили особи, визначає специфічний спосіб життя населення, що компактно проживає на певній території. І тоді можна сподіватися на підвищення ступеня включеності населення в рішення місцевих проблем, орієнтації на зміни. Це є стратегія економічного співробітництва, соціальних інновацій, якнайповнішого використання суспільного інтелекту і потенціалу території, які є в кожній місцевій освіті, але використовуються украй неповно.

Будь-яка муніципальна освіта — складна система, природна соціальна організація. Тут засобами соціальної регуляції виступають власне людські відносини, норми моралі, спілкування, добросусідства, формується власні соціальні структури, підсистема взаємодії різних соціальних груп, статусів, соціальних ролей. Головна мета самоорганізації і самодіяльності населення муніципальної освіти — облаштувати свою територію, створити сприятливі умови життя не тільки для себе, але і для майбутніх поколінь, вирішуючи сумісні загальні проблеми для повнішого задоволення своїх інкорпоративних інтересів, оскільки всі місцеві співтовариства, мають різний рівень соціально-економічного розвитку, свою історію поселення, свій національний, демографічний склад. Тут велике значення інноваційної культури — як головного чинника самодіяльності населення муніципальної освіти, відтворення і реалізації соціальних ресурсів.

Формування інноваційної культури, її вирощування повинні відбуватися цілеспрямовано з дитячого саду, з шкільної лави, крок за кроком на основі певних технологій, орієнтованою на зміну, інновацію, науку, зміцнення колективного духу, віра населення у власні сили, розвиток взаємодопомоги на принципах гуманізму, громади, соборності і співпраці.

Недолік інноваційної культури місцевого співтовариства — одна з основних причин труднощів, що випробовуються місцевим населенням. Якщо організаційно-інноваційний чинник ігнорується, то правові, матеріальні заходи не приведуть до помітного поліпшення місцевого самоврядування.

Параметри інноваційної культури і поведінки муніципальної освіти, необхідні для стійкого соціально-економічного розвитку:

— Визначення стратегій змін, орієнтованою на пріоритетні цілі і завдання. Головне тут — переконати людей в тому, що опір назрілим змінам соціальне утриманство, консерватизм не виправдовують себе.

— Політика підтримки і заохочення творчої активності населення, депутатів, муніципальних службовців, господарських керівників, підприємців. Необхідна відрегульована, працююча система збору, вивчення реалізації пропозицій по перспективній і поточним змінам. Чіткий зворотний зв’язок, технології її здійснення є необхідними елементами інноваційної культури.

— Необхідна система гласності, заохочення, стимулювання творчої ініціативи населення, що забезпечує використання мотиваційного, змагання, освітнього, інноваційного, духовно-етичного, соціально-психологічного і інших видів соціальних ресурсів. У сукупності це соціальний інтелект, загальне надбання муніципальної освіти. Уміння розвинути його і грамотно використовувати — найважливіший показник інноваційної культури.

— Процес формування інноваційної культури відбивається у визначенні ролі муніципальної освіти. Це підвищення якості життя населення, соціальне здоров’я, тривалість життя людей, матеріальний достаток, суспільна безпека.

— Інноваційна культура — один з найважливіших чинників відтворення життєвих сил муніципальної освіти. Життєві сили — сукупний потенціал місцевого співтовариства, здатність населення створити матеріальні і духовні цінності, змінювати умови життя в екодіалозі людини і природи.

Зміни в інноваційній культурі рідко виділяються якість прямого завдання становлення малого підприємництва і муніципального менеджменту. Традиційна культура не дозволяє місцевому співтовариству відкрито і реалістично оцінювати свій стан і реагувати на соціальні зміни. Багато нинішніх керівників і муніципальні службовці усвідомлюють ці зміни і є поборниками іншої культури. Становлення нової культури, орієнтація на власні сили виявляється складним і хворобливим процесом.

Все сказане актуалізує значення технології формування інноваційної культури.

Інновірування організаційних структур місцевого співтовариства, формування потенціалу розвитку, — багато в чому місія малого підприємництва, муніципального менеджменту, без допомоги яких традиційні інститути управління з цим завданням не справляються і не справляться.

Формування сучасної інноваційної культури у школярів — одна з головних умов підготовки управлінця-менеджера нового типу, а отже, зміцнення російської державності і підвищення якості життя людей.

Муніципальна політика підтримки і розвитку інноваційної культури є головною проблемою оновлення місцевих співтовариств.

соціальний інноватика культура управління

3. М. КРОЗЬЕ ПРО РОЗУМІННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ КУЛЬТУРИ

3.1 Принципи простоти організації, автономії, управлінні через культуру У сучасній організаційній культурі раціоналізація і розрахунок втрачають своє визначальне значення і на перший план виступає завдання мобілізації особових, духовних ресурсів, зокрема, пов’язаних із здібністю до інноваційних процесів, а, отже, і здібністю до інновацій висувається на перше місце по відношенню до здатності раціоналізації. Пріоритети кількості поступаються пріоритетам якості товарів, послуг, відношення до клієнтів.

Інноваційні зміни в області організації і управління повинні базуватися на основних принципах: простота, автономія, управління через культуру. На думку французького соціолога М. Крозье, зміст цих принципів полягає в наступному.

Принцип простоти організацій — краща відповідь на складність людських відносин. Він припускає скорочення сходинок ієрархічних сходів, проміжних структур і елементів влади і може реалізуватися тільки за наявності достатньо розвинених людських духовних сил і здібностей.

Принцип автономії означає, що якщо в організації слід спиратися на здатність особи, то член організації повинен мати свободу дії і бути відповідальним. Організаційні відносини з клієнтом стають центральною ланкою в діяльності організації, успіх залежить від того, якою мірою принципове рішення враховує інтереси клієнта. В умовах свободи дій і відповідальності члена організації створюється можливість відродження ремесла як індивідуальної майстерності (на відміну від стандартизованих операцій, що існують при раціоналістичному підході до організації).

Принцип управління через культуру припускає перехід від складних поєднань горизонтальних і вертикальних структур до простих організацій, що складаються з автономних самоврядних общностей.

3.2 Здібність до інновації

Всі організаційні системи володіють значною інертністю, оскільки нововведення зазвичай викликають зсув рівноваги в них і приводять до непередбачених наслідків. Виникає феномен опору інноваціям, для подолання якого необхідні спеціальні методи активізації інноваційних процесів, тобто управління інноваціями (не тільки змістовне, але і організаційне). Тому приводу М. Крозье відзначає: «Здібність сучасних організацій до інновацій залежить, перш за все, від наявності таких правил ігри, які винагороджують кооперативну, конструктивну і новаторську діяльність, замість того щоб прагнути до збереження рівноваги, гармонії і консервації існуючих відносин. Ніяка формальна демократія і ніякі правові обов’язки не допоможуть створити клімат, що сприяє інновації, якщо не здійснюються глибокі зміни в правилах політичної гри в рамках даного організаційного цілого».

Атмосфера підйому організації сприяє успішному проведенню необхідних змін. Секрет успішної мотивації криється в знанні потреб людей і допомоги в тому, щоб вони могли добитися здійснення бажаного при цьому люди повинні володіти певними якостями.

Позитивне сприйняття — здатність позитивно відноситися до людей і до ситуацій.

Служіння корпоративним інтересам — готовність підкорятися грати в команди і слідувати за лідером.

Потенціал зростання — прагнення до особистого зростання і самоудосконалення; здатність продовжувати «рости» у міру ускладнення завдань.

Послідовність — прагнення послідовне доводити справу до кінця.

Відданість — готовність прийняти потреби команди і організації як власну потребу.

Гнучкість в цілому — здатність знаходити вихід з положення.

Порядність — надійність і сильний характер; постійність в словах і вчинках.

Широта кругозору — здатність бачити всю організацію і її потреби.

Дисциплінованість — готовність виконувати встановлені норми відносин незалежно від власного настрою.

Вдячність — вдячне відношення, яке стає способом життя.

4. ПРІОРИТЕТ НОВОЇ ЯКОСТІ ТОВАРІВ, ПОСЛУГ, ВІДНОСИН З КЛІЄНТОМ У економіці шанси на існування мають тільки ті підприємницькі структури, які знаходять споживача для пропонованих ними товарів (виробів, послуг) і за ціною, компенсуючою витрати.

Жодне з підприємств не може бути абсолютне упевнено в своєму майбутньому. Положення на ринку ніколи не буває статичним. Це пояснюється тим, що:

— на ринку з’являються конкуруючі вироби, характеристика яких більшою мірою відповідає запитам потенційних споживачів;

— на ринку з’являються конкуруючі вироби, які мають схожі характеристики, але пропонуються по нижчих цінах;

— змінюються смаки і запити колишніх споживачів, які починають шукати вироби, що володіють іншими характеристиками, або ж взагалі повністю втрачають інтерес до продукції даного підприємства.

Тому ключовим завданням підприємництва (організації) і в цілому підприємництва є належне реагування на зміни, що відбуваються навколо.

Підприємствам і підприємництву, цілим територіям необхідно адекватно реагувати на зміни, що відбуваються як життя населення і вносити своєчасно необхідні зміни до методу господарювання.

Зміни потрібні для підвищення якості життя кожної людини і населення в цілому. Потрібні і зміни в організації соціального і економічного розвитку територій. Для цього необхідні зміни в компетентності муніципальних менеджерів. Вони відносяться до сфери їх концептуально-стратегічного мислення, яке починається з розвитку здатності генерувати нові ідеї.

5. ВИЗНАННЯ ЦЕНТРАЛЬНОЇ РОЛІ ЛЮДСЬКИХ РЕСУРСІВ. ЗДАТНІСТЬ ВЧИТИСЯ У роботі по впровадженню інновацій украй необхідно знати всю систему людських цінностей і ті сфери, в яких вони зможуть бути реалізовані.

Зміни в організації можна здійснювати різними способами. Найбільш поширеними з них є залучення фахівців до навчання.

Спосіб залучення фахівців передбачає, що організація в умовах необхідності змін може скористатися послугою зовнішнього фахівця (консультанта). Він проводить аналіз положення, що склалося, в організації і розробляє пропозиції по змінах. Потім пропозиції фахівця оцінюються і упроваджуються.

Зміни на основі навчання передбачають, що в організації введення будь-яких нововведень може викликати опір з боку людей. Тому зміни повинні здійснюватися в тісному зв’язку з їх навчанням.

Спосіб інноваційного навчання при проведенні змін є найбільш ефективним. Цей спосіб, покладений в основу реалізації всіх інноваційних змін, у тому числі і інкорпоративного управління, отримав назву «Інноваційне навчання» (ИОС).

ИОС має справу не тільки з процесом збагачення окремих осіб новими знаннями, але і з такою свідомо сформованою системою, яка полегшує всьому населенню муніципальної освіти шлях до придбання знань і стимулює вказаний процес. Між індивідами, а також між групами індивідів повинна бути взаємодія, результатом якої є не тільки передача інформації про фактичний стан справ, але і здійснення змін у відносинах тих, що співробітничають один з одним.

6. ПРОСТОТА, АВТОНОМНІСТЬ, УПРАВЛІННЯ ЧЕРЕЗ КУЛЬТУРУ Розуміння необхідності управління інноваціями припускає не тільки усвідомлення цього феномена керівником, але і формування колективного бачення майбутнього стану організації. Даний процес починається з особи — з відчуття неспокою після закінчення попереднього етапу змін і очікування нових починів. Керівник повинен мати уявлення про рівень незадоволеності існуючою ситуацією в колективі і організації в цілому, з’ясувати бажання змін і при їх здійсненні забезпечити мінімум риски і руйнувань.

У розвитку інноваційної управлінської діяльності важливо представляти систему, що забезпечує генерацію ідей в організації.

Генерація ідей і їх подальші технологізація залежать від існуючого стилю управління, за допомогою якого керівник добивається досягнення певних результатів.

Негативний стиль керівництва породжує несприятливий морально-психологічний клімат, який створюючи стан напруги і конфліктності, заважає сприйняттю нової культури, інноваційного мислення і поведінки, руйнує ефект спільної діяльності, знижує задоволеність роботою і стан згуртованості. Сприятливий для сприйняття інновацій морально-психологічний клімат багато в чому залежить від стану корпоративної культури, перш за все організаційної і управлінської. Становленням такої культури можна і потрібно управляти.

Управління культурою зв’язане:

— із змінами культури — розвитком відносин, переконань і цінностей, які узгоджуються з призначенням, стратегіями, навколишнім середовищем і технологіями організації. Мета — досягти значних змін в морально-психологічному кліматі, стилі керівництва і поведінці усередині організації, що може позитивно відбитися на досягненні результатів в інноваційній діяльності організації;

— прищеплення культури, націленої на збереження і спадкоємність того цінного і корисного, що є в нині існуючій культурі;

— сприйнятливістю змін, що стосуються того, щоб надати культурі можливість успішно адаптуватися до змін в організації, системах, процедурах і методах роботи і бути прийнятою в цих умовах;

— досягненням згоди, яка стосується єдності членів організації в розумінні її місії, стратегії і цінностей.

ВИСНОВОК Наукові дослідження свідчать, що намічені в Концепції інноваційної політики Російської Федерації інноваційні заходи здійснюються далеко не повно, а це стримує вихід з надмірно тривалої кризи і перехід до пожвавлення економіки на основі підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції, зміцнення її позицій на внутрішньому ринку і зовнішньому. Не відбувається поки і великомасштабного освоєння високотехнологічної наукоємної продукції з використанням потенціалу конверсії і технологій подвійного призначення.

Завдання і пріоритети державної інноваційної політики повинні знайти віддзеркалення і конкретизацію у федеральних стратегічних документах, що створюють механізм реалізації концепції соціально-економічного розвитку Росії на довгострокову перспективу.

Необхідно визначати завдання і механізми інноваційної політики на регіональному і місцевому рівнях в стратегічних документах і інноваційних програмах, що затверджуються виконавськими органами суб'єктів Російської Федерації, що відображає специфіку регіонів і пріоритети федеральної інноваційної політики.

Робота в області інноваційної політики держави не тільки в технологічній, але і в соціально-політичній, управлінській, економічній областях тільки починається.

СПИСОК ВИКОРИСТОВУВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Бестужев-Лада И. В. Прогнозное обоснование социальных нововведений. М., 1996.

2. Маренков Н. Л. Инноватика: Учебн. Пособие: -М.: Ком. Книга, 2005. — 304с.

3. Плотинский Ю. М. Модель социальных процессов. — М.: Логос, 2001. — 235 с.

4. Социальная инноватика в управлении: муниципал. финанс. — производ. группы: учебн. пособие для вузов / В. Н. Иванов, С. Б. Мельников (и др.); под общ. Ред. В. Н. Иванова, С. Б. Мельникова: Академия наук социал. технологий и местн. самоуправл. — 4 изд., перераб. и доп. — М.: Муниципальный мир, 2006. 260 с.