Семья як мала соціальна группа

Курганський міжнародний университет.

Світова экономика.

КОНТРОЛЬНА РОБОТА по социологии.

Тема IX: «Сім'я як мала соціальна группа».

«СІМЕЙНА ЖИТТЯ ЛИЧНОСТИ».

Руководитель:

До. ф. зв., доцент Титов Про. Н.

Выполнил:

Студент 2 курсу групи № 6МЭ.

Боклашов.

Р. Ю.

р. Курган 1998 год.

1. Сутність, структура і функції сім'ї …3 стр.

2. Типи сімейної організації та життєвий цикл сім'ї …5 стр.

3. Ролі батька і материна родини в семье…6 стр.

4. Спілкування в семье…9 стр.

5. Развод…10 стр.

6.

Заключение

…13 стр.

7. Список літератури …14 стр.

8. Завдання для категоріального анализа…15 стор. 9. Логічне завдання … 18 стор. 10. Соціологічне практикум …20 стор. 11. Проблемне завдання …21 стр.

Ця робота не претендує звання кращої у сфері соціології (т. е. в соціології сім'ї) — оскільки за цієї проблеми багато написано і вироблено дуже багато досліджень. Проте автор ставив собі іншу мета: щоб за написанні роботи хоча трохи самому розібратися у всьому різноманітті сімейному житті. Тому робота, на погляд, написана кілька сумбурно, без явною логіки викладу і може ні по заданої теме.

1. Сутність, структура і функції семьи.

Сім'я — осередок (мала соціальна група) суспільства, найважливіша форма організації особистого побуту, джерело якої в подружньому союзі і родинних зв’язках, тобто. стосунках між чоловіком і дружиною, дітей, братами і сестрами, та інші родичами, котрі живуть разом і провідними загальне господарство з урахуванням єдиного сімейного бюджету. Життя родини характеризується матеріальними і духовними процесами. Через сім'ю змінюються покоління людей ній людина народжується, неї триває рід. Сім'я, її форми і функції безпосередньо залежить від громадських взаємин у цілому, і навіть від рівня культурного розвитку суспільства. Природно, ніж вше культура суспільства, отже, тим більша культура семьи.

Поняття сім'я годі було плутати з визначенням шлюб. Сім'я представляє собою понад складна система відносин, ніж шлюб, т. до. вона об'єднує не лише подружжя, а й їхні дітей, інших родственников.

Внутрісімейні відносини може бути, як і персональні (відносини між матір'ю, та сином) і групові (між дітей чи торгівлі між подружніми парами у великих семьях).

Сутність сім'ї відбивається у функції, у структурі й у рольовому поведінці її членов.

Найважливішими функціями сім'ї є: репродуктивна, господарськимспоживацька, виховна і восстановительная.

Репродуктивна функція включає у собі відтворення у дітей чисельності батьків, тобто. бере участь у кількісному і якісному відтворенні населення. Можна сміливо сказати, що це найважливіша функція. Адже, розмірковуючи логічно, аби за 24−30 років населення нашої країни був незгірш від, що тепер, необхідно, щоб дітей у родині не менш як батьків. Бажано ба більше, т.к. іноді двоє українських дітей за тими або іншим суб'єктам причин який завжди відтворюють своїх. У цілому нині 1000 чоловік населення, що складається з 2-детных сімей, через 25−30 років втрачають третину чисельністю й зі статистики для відтворення населення Росії потрібно, щоб приблизно 50% сімей мали 3 дітей. Нині, по причини переважання міського життя, збільшення зайнятості жінок, найтяжчого економічного становища народжуваність падає. Звісно, стоїть справити й зв’язок загальної кількості розлучень і абортів. Отже, може виявитися, що у двох пенсіонерів припадатиме один працівник. З цього погляду держава зацікавлена у збільшенні багатодітних сімей, створенні ним певних пільг. Але коли дивитися цього інакше, зокрема з позицій тенденцію збільшення народження, у багатодітних сім'ях дітей із патологіями, перенаселення обмеженість ресурсів, збільшення непрацюючого населення і ще інших чинників, можна припустити, що у цьому етапі збільшення дітонародження і багатодітних сімей не є позитивна сторона.

Хозяйственно-потребительская функція сім'ї охоплює різні аспекти сімейних відносин. Це ведення домашнього господарства, дотримання домашнього бюджету, управління сім'єю, проблема жіночого труда…

Сім'я як первинна осередок є виховної колискою людства. У сім'ї переважно виховують дітей. У сім'ї дитина отримує перші трудові навички. В нього розвивається вміння цінувати й шанувати працю людей, там він одержує досвід піклування про батьків, рідних і близьких, навчається розумного вживання різноманітних матеріальних благ, накопичує досвід спілкування з деньгами.

Кращий пример-это приклад батьків. Найчастіше діти є відбитком батьків. Звісно ж, виховна функція у цьому не вичерпується. Можна і про самовихованні в семье.

Восстановительная функція сім'ї полягає у підтримці здоров’я, життєвого тонусу, організації дозвілля відпочинку, сім'я стає оздоровчої середовищем, де будь-який член сім'ї вправі очікувати дбайливе ставлення рідних і близьких. І тому потрібно лише моральнопсихологічна підготовка, а й дотримання режиму праці та відпочинку, режиму харчування і прочее.

Організація дозвілля грає великій ролі у відновленні. Дозвілля служить засобом відновлення фізичних і духовних сил людини. Часто дозвілля відбувається в кожного по-своєму. Хтось дивиться ТБ, слухає музику і на т.д. це є пасивним відпочинком. Людина потребує активної отдыхе-путешествия, прогулянки. Це приносить більше здоров’я родині в цілому і кожного її членов.

Під структурою сім'ї розуміється сукупність відносин між її членами, включаючи крім відносин кревності і системи духовних, моральних відносин, зокрема відносин влади, авторитету, тощо. Вирізняють авторитарну структуру, де сім'ї діляться на авторитарні і демократичні. Аналог этому-деление на патріархальні, матриархальные і эгалитарные сім'ї. Эгалитарные сім'ї у сьогодні займають лідируюче становище у розвинених странах.

Рольовий взаємодія сім'я має сукупність і зразків поведінки одних членів сім'ї стосовно іншим. Традиційні ролі, що жінка вела домашнє господарство, виховувала дітей, а чоловік був господарем, власником майна України та забезпечував економічну самостійність сім'ї, змінилися. Сьогодні переважна більшість жінок беруть участь у виробничої діяльності, економічному забезпеченні сім'ї, приймають однакову участь у суспільних рішеннях. З одного боку це сприяло розвитку жінки, як особистості, рівності подружжя, але з другой-привело до зниження рівня народжуваності і збільшення кількості разводов.

Основою сучасного шлюбу стають замість економічних чи статусні, а емоційні боку міжособистісних отношений.

2. Типи сімейної організації та життєвий цикл семьи.

Існують такі загальні принципи виділення типів сімейної організації та сімей. Залежно від форми шлюбу розрізняють моно і полігамію. Моногамна сім'я — така, де на кількох одного чоловіка доводиться одна дружина, на відміну від полігамії, яка сприймається як багатоженство. У залежність від структури родинних зв’язків виділяють різні типи сімей. Найпоширенішим типом є проста (нуклеарная) сім'я, що є подружню пару з дітьми, не одруженими. Розширену (складну) структуру сім'я стоїть у разі, щоб із дітей одружується. Вона містить у собі 3 і більше покоління або ж 2 і більш нуклеарных сімей, які живуть разом і провідних загальне хозяйство.

Для типології сімей, зокрема нуклеарных, важливо наявність обох подружжя, їхнім виокремленням ядро сім'ї. Залежно що від цього виділяють повну сім'ю з обома подружжям і неповну, із повною відсутністю однієї з них.

Нині нашій країні переважають прості сім'ї, мають цих діток або без них. А складні сім'ї, які з 2 або як подружніх пар становлять 4,3% від усіх родин у країн СНД.().

Середній розмір сім'ї коштує від 3 серед міського населення Латвії і Естонії до 6−7 серед сільського населення Туркменістану й Таджикистану. У розподілі сімей за величиною можна назвати три регіону: з величезним переважанням малих семей-Прибалтийские країни, Україна-2000 і більшість Росії; з величезним переважанням середніх сімей включає Білорусію, Грузію, Молдавію; з величезним переважанням великих сімей включає країни Середньої Азії, Вірменію, Азербайджан.

Сім'я проходить ряд етапів, з яких складається життєвий цикл сім'ї. Виділяється різне число фаз цього циклу. Це утворення семьи-вступление у шлюб; початок деторождения-рождение першого дитини; закінчення деторождения-рождение останнього дитини; «порожній гнездо"-вступление в нього й залежить виділення із сім'ї останнього дитини; припинення існування семьи-смерть однієї з супругов.

Життєвий цикл також називають моделлю розвитку сім'ї, яка досліджується за шкалою віку подружжя (чи однієї з них).

З таблиці 1 видно, що життєвий цикл сім'ї раніше починається у Індії (середній вік жінки у своїй 14,6 років), як і і закінчується. Приклад США показує залежність розвиненості нашого суспільства та збільшення життєвого циклу семьи.

Таблиця 1: фази життєвого циклу окремими странах.

|ФАЗА ЦИКЛУ |Вік жінки на початку фази | |КРАЇНА |США |ІНДІЯ |ЯПОНІЯ | |РОКИ ПЕРЕПИСІВ |1890 |1959 |1956 |1960 | |Вступ у перший |22,0 |20,2 |14,6 |24,4 | |шлюб | | | | | |Народження першого |23,0 |21,6 |18,2 |26,3 | |дитини | | | | | |Народження останнього |31,9 |25,8 |37,0 |28,7 | |дитини | | | | | |Шлюб |55,3 |47,1 |53,0 |54,5 | |останнього дитини | | | | | |Смерть чоловіка |53,3 |63,6 |39,5 |69,1 |.

Таблиця з Г. О. Осипова і Ю. П. Коваленка, «Социология», М., 1990; 287стр.

3. Роль батька і материна родини в семье.

За часів велика і нічим не замінно було місце батька у сім'ї. Природою та громадянським суспільством кожний чоловік готується до того що, що стати чоловіком, батьком, як й кожна жінка — матір'ю, та дружиною. Людина завжди думає у тому, що залишиться після нього, що він піде геть із життя. Недарма помічено, що людина як дерево, могутній своїм корінням. Тому, беручи шлюб, чоловік перебирає величезну ответственность-быть батьком, опорою в семье.

Проте якщо з поширенням міського життя, фактично дедалі більше сімейної життям керує жінка — дружина, мати. Авторитет батька значно упав, через скорочення частки участі в сімейні справи. У середовищі сучасних квартирах є всі і часто вже не бачать трудового прикладу батька. Його праці майже зовсім винесено межі сім'ї. Інша річ мати. Хоча й вона теж дбає про виробництві, робочого дня вдома теж существует.

Проте, однаково батько — це сила, розум і опора сім'ї у життєвих вопросах.

Батьківство — також іспит на соціальну і моральну зрілість чоловіки. Завжди є молодики, наречені, але бояться батьківства або ж не готові щодо нього. Ребенок-большое випробування на міцність сім'ї. У практиці зустрічаються пари, до народження первістка жили нормально, а після народження його ухудшившие своє спілкування. Чоловік дедалі більше не з’являється вдома, уникає дитину і дружину. Це може засвідчувати відсутності, недоразвитии батьківського почуття чи батьковій культури, хоч і неприємно, але, яка є у своїй чимось патологичным.

Задля справедливості, можна назвати, що почуття батьківства народжується пізніше, ніж почуття материнства. Аристотель зауважив, що усправжньому батьками чоловіки стають пізніше, ніж жінки — матерями. Молоді люди через брак дітей рідко залишають дружину. Найчастіше це проявляється в чоловіків зі розвиненим духом собственичества, які хочуть мати спадкоємців, своє продовження на земле.

Нині російська реалії такі, що у дитсадках і школах з дітьми працюють сьогодні здебільшого жінки, відчутним стає дефіцит чоловічого впливу дітей. Навіть нетривалий відсутність батька веде до що в дітей (особливо хлопчиків) починають розвиватися боягузливість, замкнутість, відособленість, упертість, агресивність. Тому батьки повинні заповнювати дефіцит свого впливу у сімейні стосунки. Інакше виховання буде ущербным.

Зараз критик у адресу батьківства виходить переважно з зменшення уделения часу як дружині, а й дітям, із зменшенням часу розмов і звичайного спілкування. Добре організувати дозвілля дітей, працю допомоги батькам, працю у придбанні дітьми додаткових знань і т.д.-вот першочергове завдання отца.

Перебуваючи поруч із дітьми, батько виявляє кращі свої якості, такі як доброта, вірність, чуйність. У цьому сенсі як батько виховує дітей, а й діти отцов.

Батько потрібен сім'ї як для покарання й виховання, але й допомоги дітей у усіх її справах, може бути іншому своєму ребенку.

У вихованні дітей дуже важливий живої приклад батька. Сини багато в чому копіюють спосіб життя думок батьків: переймають ходу, манеру розмовляти, жести та інші. Від батьків вони сприймають такі риси, як фортеця духу, силу, чоловічу надійність, підприємливість, ставлення до протилежній статі. Син, батько якого уважний до матері одружившись, вважає єдиним можливим належить і зі своєю обраниці. Якщо батько усувається з роботи, то цю звичку переймають і дети.

Звісно ж, величезної шкоди завдає виховання в неблагополучних сім'ях. Діти збільшується загальна кількість неврозів, зростає полохливість, падає успеваемость.

Отже, для розвитку та виховання уже дитини необхідний інститут батьківства в семьях.

Але вагомість батька не зводиться, як говорилося, лише у вихованню дітей. Разом матері він забезпечує сім'ю всім необхідними. Він відповідальний перед сім'єю за пристрій побуту. Ремонт квартири, трудомісткі справи в самісінький господарстві, постачання продуктів тощо. буд. — це, передусім обов’язок отца.

Деякі батьки взагалі все звалюють на тендітні плечі дружини: і господарство, і бюджетом, і дітей. Батьки мають більше часу приділяти вихованню дітей домашньою делам.

Величезне і незамінне значення ж виконує функцію матері у ній. Келлер проводив цікаві досліди із мавпами. Спочатку маленьких мавпочок забирали від матерів. Для тварин це обернулася на трагедію, сповільнився психічне розвиток малят. Експеримент довелося припинити. При другому експерименті мавпочок забрали від матерів відразу після народження, а ролі «мами» виступало кріслі з хутряної оббивкою. У спинку крісла вмонтували пляшку з соскою і вигодовували мавпочок штучно. До крісла мавпочки ставилися, як до матері та коли крісло прибирали, вони починали хвилюватися. І ось експеримент було завершено, і виросли мавпочок пустили на загальне стадо мавп. Вони були дуже нетовариські і було настільки агресивні, що ми змогли створити сімейної пари. Штучним шляхом дочекалися від мавп, виросли без мам, потомства. Але де вони виявили до власних дітей ніяких ніжних почуттів. Одна навіть відірвала руку своєму дитині, іншу розкусила голову. Не звертали увагу те, що малюку зле, тоді як і отарі у випадках щодо нього негайно впадає мати чи хтось із інших мавп. У тварин, у ролі матері, яких було неживий предмет, цілком був відсутній материнського інстинкту, вважається врождённым, та й психічне розвиток їх явно відхилялося від норми. Ось як з’ясувалося важливим для малят відчувати материнське тепло її опеку.

Мати вчить дітей добру і кохання, дає перші уроки людяності, уроки душевного ставлення до людей, бо мати має особливим емоційним впливом, сердечністю і теплотою, душевної м’якістю і чуткостью.

Мати — це дзеркало, у якому виглядає дитина. Чи може вона виховати охайну і акуратну дочку, якщо сам вона вдома ходить у брудному халаті? Звісно ж, немає. Отже, дуже важливий хороший, живої приклад матери.

Крім дітей, мати ще є і господинею у домі. Вона миє, стирає, готує їжу й багато іншого. Соціологами підраховано, що сьогодні середня домашня навантаження жінки вдвічі більше середньої домашньої навантаження чоловіки, а її загальна трудова навантаження понад 15−20% загальної трудовий навантаження чоловіки. Женщина-мать має подвійний робочий день-на виробництві й вдома. Звідси перевтома і знервованість, які негативно позначаються взаєминах у сім'ї і на вихованні дітей. Професійні і сімейні функції матері поєднуються з великим напряжением.

З усього сказаного можна дійти невтішного висновку, що потрібні обов’язково і її батько, й мати. Адже матері діти одержують ласку, ніжність, доброту і чуйність до людей, як від батька мужність, силу волі, вміння боротись і перемагати. Тільки поєднання цих якостей формує повноцінну личность.

4. Спілкування в семье.

Життя у ній неможлива без спілкування у ній, спілкування між чоловіком і дружиною, між дітей у процесі повсякденних відносин. Спілкування у ній є ставлення членів сім'ї друг до друга та його взаємодія, обміну інформацією з-поміж них, їх духовного контакту. Спектр спілкування у ній може дуже різноманітним. Крім розмов на роботу, домашнє господарство, здоров’я, життя на друзів і знайомих вона охоплює у собі обговорення питань, що з вихованням дітей, мистецтвом, політикою, й дуже далее.

Задоволенням подружжя спілкуванням залежить від рівня сумісності їх поглядів, цінностей. Можна не сумніватися те що, що знервованість, неврівноваженість, замкнутість та інші негативні риси характеру є поганими супутниками сімейного общения.

Соціологічні дослідження свідчать, що з нормальних взаємовідносинах у ній дружини зазвичай завжди діляться між собою своїми засмученнями й отримують у своїй морально психологічну підтримку, чого не скажеш про неблагополучні семьи.

Проте чи буває ідеального спілкування у ній, тобто. спілкування, який перебуває тільки з згоди. Подружні відносини неминуче проходять через протиріччя: сварки, конфлікти, тощо. У таких випадках дуже важливо зрозуміти подружжю позицію одне одного, себе його місце. Вважаю, у процесі спору слід сказати лише про об'єкт спору і слід нагадувати минулі промахи іншого, не робити випадів: «Ти ж сам…».

У сімейному спілкуванні дуже важливі моральні чесноти, головне з якого є - повагу іншого, його «я». Нерідко, після важкого трудового дня дружини прагнуть зірвати своє поганий настрій на близьких, дати вихід накопиченої озлобленості. Вони починають бурчати, дорікати, робити зауваження, кричати. У результаті розрядки то вона може отримати ненадовго полегшувало стан, хоча наслідки може стати тяжёлыми. Одних починають мучити докорів сумління за власну неправоту і нестриманість. Інших — образа за несправедливі звинувачення й докори. У результаті це сприяє руйнації семьи.

Іноді корисно робити компроміси, тобто. на поступки одна одній. Також дуже важливо вміти визнавати своїх помилок, як право інших ошибаться.

Дуже важливо було частіше ділитися своїми думками, не скупитися на похвалу, добрі слова.

Не склалися стосунки між чоловіком і дружиною ведуть до поганим наслідків. Психологами встановлено, що є зв’язок між подружніми конфліктами і нервово психічні розлади. Відсутність порозуміння у ній призводить до пригніченості, відчуженість, до погіршення психологічного й фізичного стану, значному зниженню працездатності людини. Невміння спілкуватися здатне зруйнувати сім'ю. Основними компонентами культури спілкування є співпереживання, толерантність, поступливість, доброзичливість. Особлива спроможність до спілкуванню — вміння визнати цінність іншого, навіть за розбіжності позицій. Тільки таким чином можна досягнути гармонії в сімейної жизни.

У сім'ї, крім дорослих, в неповноцінну спілкуванні потребують ще й діти. Спілкування одна із основних чинників формування особистості дитини. Потреба спілкуванні з’являється в немовляти від народження. Вже у віці 2-х місяців побачивши матері обличчя осяяне улыбкой.

Спілкування батьків із дітьми має значення їхнього повноцінного розвитку. Доведено, що, позбавлені можливості спілкуватися із батьками, характеризуються низькому рівні саморегуляції поведінки, мають підвищену чутливістю до звернення до них дорослого, відчувають складнощі у спілкуванні зі сверстниками.

У багатьох сім'ях здебільшого діти частіше спілкуються матері, ніж ж із батьком. Розмови ж із батьком мають короткочасний характер. В окремих дітей взагалі відсутні довірчі відносини, і з батьком, і з матір'ю. Найчастіше буває у сім'ях, де немає встановилися близькі духовні контакти, як подружжів, і між дітей. У таких сім'ях головною є воля когось із подружжя, а стосунки з інших членів сім'ї полягає в наказах, підпорядкуванні, образах. Це чинить негативний впливом геть формування в дітей здатність до повноцінному общению.

Отже, на батьків лежить відповідальність за виховання здатність до людському спілкуванню, т.к. саме у сім'ї діти засвоюють характер спілкування. З іншого боку, уміння подружжя спілкуватися великою мірою залежить і морально-психологічний добробут всіх членів семьи.

5. Развод.

У нашій країні поруч зі свободою шлюбу є і право подружжя на розлучення. За статистикою на 1990 рік ще СРСР щорічно расторгалось приблизно 930 тисяч шлюбів (це приблизно 1,5% від їх загальної кількості) і виникала 2788 тисяч нових сімей. Отже, співвідношення між шлюбами і розводами становить приблизно 3:1. Але це показник різний залежно від місця і віку людей. Так у містах розлучень припадає більше, аніж сільській місцевості. Так якщо таблицю 2, бачимо, що найменше розлучень посідає регіони, де ще сильні патриархально-религиозные традиції. Це середньоазіатські і кавказькі республики.

В міру зростання числа розлучень можливість, що вони компенсовано повторним шлюбом, стає дедалі меншою. Лише 10−15% жінок із дітьми повторно виходять заміж. Через війну збільшується кількість неповних сімей. Таблиця з Г. О. Осипова і Ю. П. Коваленка, «Социология», М., 1990, 296 стор. [pic].

То що таке розлучення? Хтось каже — зло, інші - звільнення від зла. А, щоб отримати це, треба проаналізувати велике коло питань: як живеться разведённому людині? Задоволений він розлученням? Як змінилися квартирні умови, здоров’я? Як склалися з дітьми? Думає він розпочинати повторний шлюб? Конче важливо з’ясувати долю разведённой жінки або старі чоловіки, і навіть дитини з распавшейся сім'ї. Не даремно кажуть, що розлучення, як айсберг у морі: лежить на поверхні видно лише невелику частину причин, основна їх маса прихована у затінках душ разведённых.

За статистикою справа про розлучення порушується переважно на прохання жінки, т.к. жінка нашого часу здобула незалежність, вона, сама може містити сім'ю не хоче миритися із вадами чоловіка. Дружина часом каже: «Чому мушу йому підказувати?» чи «Чому вона сама не може здогадатися?». У цьому жінка не замислюється, що саму себе не ідеальна і гідна досконалого чоловіки. Уява малює їй такий досконалий ідеал, що у реальному житті і встречается.

Що й казати, що чоловік-п'яниця — нещастя родині, дружини та дітей. Особливо, що він влаштовує побої дружині і їхнім дітям, забирає гроші із сім'ї, не займається їхнім вихованням дітей, тощо. Розлучення у випадках найчастіше необхідний, аби захистити сім'ю від морального і матеріального опустошения.

Але ж завжди чоловік-п'яниця був п’яницею. Знаємо спочатку зустрічі і залицяння, друзі, свята і гості, радості та прикрощі - була життя. І яка була спочатку позиція дружини стосовно випивці чоловіка? Була вона досить вимогливої, могла чи розумно тонко поєднувати обмежувальні й заборонні заходи, аби вберегти сім'ю від пороку. Може причини пияцтва слід шукати у відносинах між супругами.

Крім пияцтва, причинами, якими дружини подають розлучення, може бути — зрада чоловіка, чоловічої егоїзм. Інколи чоловік просто змушує своїм поведінкою подати дружину розлучення. Він зневажливо до неї належить, не терпить її слабкостей, не у домашні справи, і т.д.

З причин, якими чоловіки подають розлучення можна назвати: зрада дружини або його любов в іншу женщине.

Однак основний причиною розлучень, мій погляд, є непідготовленість подружжя до сімейному житті. На молодят навалюються побутові, фінансових проблемах. У роки подружнього життя молоді більше дізнаються одне одного, розкриваються недоліки, які приховували до весілля, відбувається адаптація подружжя друг до другу.

Молоді дружини нерідко зайве поспішно вдаються до розлучення, як до способу дозволу будь-яких конфліктів, зокрема і спочатку переборних. Таке «легке» ставлення до розпаду родини становлять тому, що розлучення вже стало повсякденним явищем. У час створення сім'ї існує чітка розпорядження про розлучення, якщо хоч одне з членів подружжя нічого очікувати задоволений спільної життям. Зрозуміло, що ця установка стимулює развод.

Причина розлучення може бути небажання когось із подружжя мати дитини. Ці випадки трапляються нечасто, але де вони бывают.

Вважаю, що розлучаються задля здобуття права все життя жити у самотині. Вони хочуть замінити невдалий шлюб щасливим, але ці який завжди вдається. При соціологічних опитуваннях понад половину чоловіків і жінок хотіли б розпочати повторний шлюб. Лише небагато віддали перевагу самотність. А яка її ціна? Американські соціологи Картер і Глик повідомляють, що до лікарні потрапляють у 10 разів більше неодружених чоловіків, ніж одружених, смертність у неодружених чоловіків у 3 рази більше, а й у незаміжніх жінок на 2 рази більше, ніж в заміжніх. Отже, можна сказати, що розлучення негативно позначаються здоров’я розлучених людей.

Багато чоловіків, як і багато жінок, легко роблять розлучення, а згодом дуже важко переживають його последствия.

У розлученнях, крім подружжя є ще зацікавлені особи — діти. Чим більше розлучень — тим менше дітей. У цьому вся соціальний шкода розлучень. Розлучення скорочує воспитательские можливості сім'ї стосовно дітям. Дітям наноситься велика психологічна травма, яку часто вже не думають батьки. Багато хто знає, що вони від своїх дітей страждання, але з розуміє, чого ці страждання можуть призвести, як це позначиться на дитині у його життя. При розлученні владно набирає чинності егоїзм батьків. Вони мало у своїй дбають про долі своїх детей.

Діти з распавшихся сімей — це хіба що сироти при живих батьків чи матерів. У цьому, що залишаються без батька частіше вина обох родителей.

Крім моральних мінусів у розлучення є ще й матеріальні негативні боку. При догляді чоловіка із сім'ї, в дружини із дитиною виникають труднощі грошового характеру, особливо, якщо вести в дружини маленька, а дітей довше. Герой залишає сім'ю також б'є не по кишені чоловікові, адже тепер мусить платити аліменти. Також й з житлом, доводиться розмінювати квартиру, ділити разом нажите имущество.

Отже, розлучення у часто зло, ніж добро. Але можливість возз'єднання сім'ї є реальною багатьом, зопалу распавшихся пар. У життя часто може бути, коли «блудний чоловік» повертається до своєї дружини і дітям, а разведённые жінки наголошували на своїх чоловіків, що коли змінить своє поведінка на краще, то прийму. У глибині душі кожен у подружжі хоче мати власну хорошу сім'ю. Тому, передусім самим людям, вступили в шлюб, треба вчитися порозумінню, долати дріб'язковий егоїзм, удосконалювати культуру стосунків у сім'ї. На державному ж рівні за метою запобігти розлучень треба створювати й розширювати систему підготовки молоді до шлюбу, і навіть соціально-психологічну службу допомоги сім'ї та самотнім людям.

6.

Заключение

.

Отже, сім'я як осередок суспільства є невіддільною складовою суспільства. І життя суспільства характеризується тими самими духовними і матеріальними процесами, як життя й сім'ї. Що культура сім'ї, отже, тим більша культура всього суспільства. Суспільство складається з людей, що є батьками й матерями у своїх сім'ях, і навіть їхніх дітей. У цьому зв’язку дуже важливі ролі батька і материна родини у ній, зокрема виховна функція сім'ї. Адже того, як привчають своїх дітей до праці, поваги до старшим, любові до довкілля і людей, залежить, яким буде суспільство, у якому жити наші діти. Буде це суспільство, побудоване за принципами добра та справедливості яких чи навпаки? У цьому вся разі дуже важливо спілкування у ній. Адже спілкування одна із основних чинників формування особистості дитини, члена суспільства. І у сімейному спілкуванні дуже важливі моральні чесноти, головною з яких є - повагу другого.

Наслідками поганого спілкування у ній може бути конфлікти й розлучення в, що завдають великий соціальний шкода суспільству. Чим менший розлучень в сім'ях, тим здоровішим общество.

Отже, суспільство (яке також можна назвати великою родиною) прямо пропорційно залежить від здоров’я сім'ї, як і і душевному здоров'ї сім'ї від общества.

Используемая література: 1. Антонов А. «Відродити сімейне життя» Соціологічні исследования.

1992, № 10 2. Збірник статей «Культура сімейних відносин» М., 1985 3. Осипов Р. У., Коваленка Ю. П. «Соціологія», М., 1990 4. Харчев А. Р., Мацковский М. З. «Сучасна сім'я» і її проблеми" М.,.

1978 5. Мацковский М. З. «Соціологія сім'ї». М., 1989 6. Маркович Д. «Загальна соціологія», Району донові, 1993 7. «Сім'я. 500 запитань і відповідей». «Думка», М., 1992.

8. Завдання для категоріального анализа.

Сім'я — 1) соціальна інституція, характеризується певними соціальними нормами, санкціями, зразками поведінки, правами і обов’язками, регулюючими відносини подружжів, батьками та дітьми. 2) Мала група, джерело якої в шлюбі чи кровному родинному зв’язку, члени якої пов’язані спільністю побуту, взаємної відповідальністю і взаимопомощью.

Мала соціальна група — щодо стійка, невеличка по чисельності соціальна група, члени якої у найближчому взаємодії друг з одним (безпосередні особисті контакти тощо. п.), що зумовлює виникненню емоційних зв’язків, і навіть специфічних міжособистісних цінностей і норм.

Соціологія сім'ї - галузь соціології, вивчає розвиток виробництва і функціонування сім'ї як соціального інституту та малої групи; брачноїхні стосунки, зразки сімейного поведінки, характерні у тому чи іншого типу культури, тій чи іншій соціальної групи тощо. буд.; сімейні ролі, формальні й неформальні норми та санкції у сфері брачно-семейных отношений.

Шлюб — сімейний союз чоловіків і жінок, який породжує і право, і обов’язки стосовно друг до друга і їхнім дітям. У багатьох сучасних держав вимагає відповідного оформлення (регистрации).

Функції семьи:

— функція сексуального регулирования;

— репродуктивна функция;

— функція социализации;

— функція емоційного удовлетворения;

— статусна функция;

— захисна функция;

— економічна функция.

Тип семьи:

атомизированная — тип сучасної сім'ї, зазвичай, що з подружжя та неодружених дітей, які мають значної свободою від сімейного контролю; індивідуальні інтереси кожного мають великою цінністю, ніж інтереси сім'ї, як целого;

— автономна — сім'я, що є самодостатню самостійну единицу;

— біологічна — подружжя і його потомство, зазвичай куди входять лише 2 покоління (батьків та його дітей). Таку сім'ю утворюють індивіди, пов’язані відносинами лише кревного родства;

— велика — що складається з кількох нуклеарных сімей, які живуть разом і провідних загальне хозяйство;

— шлюбна — тип сімейної організації, першому плані, у якій висуваються відносини його й дружини, а чи не кровнородственные зв’язку. І це, що сім'я нуклеарная;

— гетерогамная — сім'я, у якій дружини мають різні соціально значимі ознаки (соц. походження, національність, раса, релігія тощо. д.);

— гетерономная — сім'я, яка є економічно самодостатньою, і кошти життя, яким забезпечують чи більш членів сім'ї у рамках соціально-економічної системи, яка характеризується високий рівень поділу труда;

— громадянська — сім'я, основу якої лежить цивільний брак;

— контрактна — сім'я, подружжя живе у якої ніби беручи шлюб укладають шлюбний контракт;

— кровнородственная — тип сімейної організації, де основний зв’язком стосунки дітей із батьками та дітей між собою, т. е. відносини, засновані на кровному родинному зв’язку, а чи не на зв’язках між супругами;

— матриархальная;

— патриархальная;

— матрилинейная;

— патрилинейная.

Форма семьи:

— проста (нуклеарная) сім'я — це чоловік, дружина та його дети;

— родинна сім'я — клан родичів разом із їхніми подружжям й дітьми, т. е. полягає в кровному родинному зв’язку значної частини членів малої группы.

Якість шлюбу — не найдено.

Стабільність сім'ї - не найдено.

Побут — сукупність зв’язків і стосунків, службовців задоволенню матеріальних потреб (в їжі, одязі, здоров’я, житлі і т. буд.) і забезпечення душевного комфорту (спілкування, розвага) у повсякденній жизни.

Нуклеарная сім'я — тип сімейної організації, першому плані, у якій висуваються відносини його й дружини, а чи не кровнородственные связи.

Розширена сім'я — воно охоплює у собі 3 і більше покоління або ж 2 і більш нуклеарных сімей, які живуть разом і провідних загальне хозяйство.

Экзогамия — звичай характерний общинно-родового ладу, який забороняє шлюби для людей однієї спорідненої группы.

Ендогамія — звичай, за яким шлюби укладалися тільки між особами однієї громадської групи (рід, плем’я, каста), найбільш різко виражений в кастовому обществе.

Спорідненість — 1) ставлення для людей, створюване наявністю загальних найближчих предків; 2) у праві - кревна зв’язок для людей, з наявністю якої закон пов’язує певні правничий та обов’язки; 3) близькість по спільності походження і безпосередньому сходству.

Полігамія — многобрачие (багатоженство чи многомужество); форма шлюбу, що дозволяє мати більше супруга.

Полігінія — форма полігамії, коли він чоловік має одночасно кілька дружин, що припадають одна одній сестрами (сороральная полігінія) чи не які у родстве.

Поліандрія — многомужество; форма групового шлюбу, коли він жінка має одночасно кілька чоловіків, що припадають одна одній братами (братська поліандрія) або які у родстве.

Пробний шлюб — не найдено.

Розлучення (розірвання шлюбу) — институализированный соціальний механізм припинення шлюбних відносин, що дає колишнім подружжю можливість повторно розпочати брак.

9. Логічне задание.

У. А. Сухомлинський радив: «Не вір байкам, що „із милою й у курені рай“. Шлюб — як духовний союз, а й матеріальну основу. Якщо ви створюєте сім'ю, подумайте, зможете ви бути матеріально независимыми».

Не здається Вам, що це рада зайве прагматичний? Як, по Вашому думці, повинно поєднуватися любов, нього й залежить семья?

Особисто мені так таку пораду не здається занадто прагматичним. Як на мене думці, саме це слід замислюватися, одружені. Матеріальна незалежність сім'ї від родичів (немає від держави) тягне у себе нормальне існування цієї родини, навіть коли й будуть матеріальні труднощі. Річ у тім, що (і мій сім'я) собі відчув усе це. Вступаючи в шлюб, я, як і мій чоловіка, вже працював, т. е. мав стабільний заробіток, наша матеріальна база так дозволяла спільне ведення господарства. Але відсутність житла призвело до у себе втручання родичів (і то не слабке) в життя моєю сім'єю, що й призводило часто до конфліктів між мною та моєю дружиною. Це природно відбивалося і нашому сина (якимось чином). Після появи своєї житлоплощі, ці конфлікти власними силами згасли. І собі запитаю — і якби житла був? Це був б два виходу: оренда житла, що привело до излишнему скорочення сімейного бюджету (які були наслідки цього невідомо…); або ж розлучення через невлаштованості побуту зокрема. Є така приказка — «їх шлюб розбився про побут», і тому добробут матеріального становища сім'ї для мене із найголовніших вопросов.

Інша річ як і добробут досягається. Допомога батьків повинна існувати певною мірою і раніше, краще. У слідстві те, що одне з головних функцій сім'ї - економічна функція, то допомогу батьків має бути безоплатної. Погоджується з тим, що ця допомогу то, можливо різна — від купівлі квартири, до нагляду онуків. Питання у цьому, яке відбиток і до яких наслідків матиме ця допомогу. Якщо це безоплатно, що рідко буває, це чудово й цим дається поштовх зміцнення взаємин у великої родини. Якщо ж немає? Тоді батьки починають постійно нарікати на неспроможність даної подружжя, що чоловік-українець може призвести до розвалу семьи.

І тож вкотре кажу, що перш ніж одружуватися, т. е. створювати нову осередок суспільства, молодики мають замислитися, але в які кошти існуватиме їх нова сім'я. І більш ніж упевнений, що у час, особливо в такій міжнародній економічній та соціальній обстановці в країні, наші люди думає. Чи вони самі підтримати власну сім'ю на плаву, зможуть вони забезпечити добробут, як у побуті, і у духовному плане.

Крім матеріального плану сім'я неспроможна утворитися і нормально існувати, не виходячи з любові. Мені любов, нього й залежить сім'я це взаємопов'язані поняття. Вони невідривні друг від друга. Відсутність одного будь-якого елемента, призводить до відсутності від інших. Без любові може бути шлюбу, отже, може бути сім'ї. Без бажання організувати сім'ю, не полягає нього й залежить сходить нанівець любов, і т. буд. Існують звісно винятку, але вони впливають загальну соціальну картину держави й суспільства. Це просто-таки исключения.

10. Соціологічне практикум.

Дівер (брат чоловіка) — нет.

Невістка (сноха, дружина сина) — Люся до Іван Петровичу і Ользі Миколаївні, Таня до Сергія Степановичу і Зінаїді Васильевне.

Сват і сваха (батьки дружини і чоловіка до одна одній) — Іване Петровичу (сват), Ольга Миколаївна (сваха) до Сергія Степановичу (сват) і Зінаїді Василівні (сваха) і наоборот.

Зять (доньчин чоловік) — Коля до Іван Петровичу і Ользі Николаевне.

Шурин (брат дружини) — Мишко до Коле.

Свекруха (чоловікова мати) — Ольга Миколаївна до Люсі, Зінаїда Василівна до Тане.

Свекор (батько чоловіка) — Іване Петровичу до Люсі, Сергій Степанович до Тане.

Зовиця (сестра чоловіка) — Таня до Люсе.

Теща (мати дружини) — Ольга Миколаївна до Коле.

Тесть (батько дружини) — Іване Петровичу до Коле.

Своячка (сестра дружини) — нет.

Свояк (брат дружини) — Володимир Васильович також до Сергія Степановичу.

Дідусь (батько батька, материн батько) — же Петро Іванович до Михайлу і Тані, Іван Петрович і Ольга Миколаївна до Андрійка і Інні, Сергій Степанович до Инне.

Бабуся (мати батька, мати матері) — Ольга Миколаївна до Андрійка і Інні, Зінаїда Василівна до Инне.

11. Проблемне задание.

1. Зниження стійкості сім'ї та народжуваності нашій країні оцінюється соціологами по-різному. Одні відзначають це як ознаки появи сім'ї нових типів — «подружньої сім'ї «, де головним стає духовне і сексуальне спілкування подружжя, їх дозвілля. Інші вчені розцінюють зниження народжуваності і стійкості сім'ї, як тимчасові негативні явища, що у майбутньому буде усунуто під впливом активної демографічної политики.

Та й Ваша думка про перспективи семьи?

Я вважаю, яке висловлюють другі вчені. На даний той час у нашій країні склалися несприятливі умови для стійкості сім'ї та народжуваності. Щоб мати нині багатодітну сім'ю, треба бути «Рокфеллером». Дикі ціни навіть у продуктів харчування можуть кого завгодно шокувати і «допомогти» забути дітей. Багато вони обмежуються однією дитиною, добре усвідомлюючи, які кошти потрібні у тому, щоб «підняти дитя на ноги». Коли у період, так званого, «застою» можна було очікувати житла, на безоплатність до шкіл (ж не кажу про ВУЗах), то сьогодні усе це «канув у Лету». Наприклад, мої братик i сестра вчаться у «Пролозі», при цьому мої батьки платять приблизно на 4 тисячі карбованців на рік кожного. Які труднощі вони за цьому відчувають — краще організувати і невтомно говорять. Але це, вважаю, російська сім'я вищий за середній рівня, бюджет якої дозволяє (ніяк не) і харчуватися, і вдягатися, і віддали навчатися тощо. буд. А скільки сімей не отримують вчасно зарплату, яка вона, ця зарплата? Дикий спад виробництва, розруха економіки та політики держави — усе це веде до демографічному спаду країни. Адже достеменно відомо, що сім'я — це основна осередок суспільства, і якщо нічого очікувати піклується про своє складових належним чином, то ці складові можуть просто загинути, у своїй вбивши весь «организм».

На погляд, до того часу, поки країні приділятимуть належного уваги добробуту людей, сім'ї будуть розпадатися, народжуваність буде падати. І що ні яких перспектив із цього питання немає. Якщо забезпечити кожну сім'ю (особливо молоду) житлом, дати працювати і отримувати у своїй стабільну зарплату, якої вистачить життя, те й «сім'я» відповість і стабільністю, і дітонародженням… ———————————- [pic].