Розмовна лексика сучасної німецької мови; джерела поповнення та особливості функціонування сленгу

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ЧОРНОМОРСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ПЕТРА МОГИЛИ Кафедра теорії та практики перекладу і німецької філології

Курсова робота Розмовна лексика сучасної німецької мови; джерела поповнення та особливості функціонування сленгу Виконала: студентка 243 групи Каблуча Юлія Науковий керівник: ст. викладач н. м. каф. ТПП і НФ Чабанов Олександр Валерійович Миколаїв — 2010

План Вступ

1. Стилістичне розшарування словникового складу мови; розмовна лексика

1.1 Поняття «сленг», «жаргон»

1.2 Причини вживання розмовної лексики серед молоді

2. Стилістичні кластери розмовної лексики

2.1 Лексикографічний відбиток розмовної лексики

2.2 Джерела поповнення регістру розмовної лексики Висновок Список використаних джерел Виноски

Вступ Молодіжна культура — це свій, ні на що не схожий світ. Він відрізняється від дорослого своєю експресивністю, часом навіть різкою і грубою манерою висловлювати думки, почуття, таким собі словесним абсурдом, який можуть вживати тільки молоді люди, сміливі та рішучі, тому створили свій неповторний світ. Як наслідок цього — виникнення молодіжного сленгу.

Молодіжний сленг являє собою цікавий лінгвістичний феномен, вживання якого обмежено не тільки певними віковими рамками, як це ясно з самої його номінації, але й соціальними, тимчасовими просторовими рамками. Він існує в середовищі міської учнівської молоді - і окремих більш-менш замкнутих референтних групах. Як всі соціальні діалекти, він представляє собою тільки лексикон, який живиться соками загальнонаціональної мови, живе на його фонетичному і граматичному грунті. Потік цієї лексики ніколи не зникає повністю, він тільки часом міліє, а в інші періоди стає повноводним.

Антропоцентризм як погляд у тому, що людина є центром та вищою метою світобудови, завойовує дедалі більше позицій серед різноманітних галузей науки. Що стосується філології, ця тенденція виявляється у зверненні інтересів сучасних дослідників до живої розмовної мови, до дискурсу в його щоденному, побутовому вираженні. Експресивність, образність, жвавість, рухливість складу — всі ці риси розмовного пласта сучасної лексики привертали увагу багатьох учених, таких як Р. Еманна, В.Д. Девкіна, Б.А. Ларіна, Т.Г. Микитиної, Г. В. Бикової та ін.

Нині не можна стверджувати, що питання класифікації, дослідження та «регулювання» вживання молодіжної лексики стосується лише лінгвістичної проблематики. Цією проблемою займаються такі науки, як психологія, соціологія, педагогіка, група юридичних наук, і навіть, як засвідчив досвід останніх, цим питанням займаються навіть парламенти різних країн.

Соціальні зміни, пов’язані зі змінами у структурі суспільства, сприяли певному розхитуванню традиційних літературних норм. Це знаходить відбиток не лише у зростанні кількості мовних помилок, а й у суттєвій змінні словникового складу мови.

Без знання розмовної забарвленої лексики, на думку В.Д. Девкіна, при вивченні іноземних мов обійтися неможливо. Ця лексика становить досить вагому, цілком невід'ємну частину лексикону.1

Актуальність теми полягає в тому, що ознайомлення з розмовною лексикою потрібне, щоб усвідомити повсякденну мову, аби оволодіти важливою частиною цьогорічного лінгвокраїноведення, щоб вміти розшифрувати підтексти, асоціативний план висловлень.

Мета роботи полягає у дослідженні розмовної лексики сучасної німецької мови, виявленні функціонального навантаження та з’ясуванні джерел поповнення лексики німецької мови в молодіжному слензі.

Поставлена мета передбачає вирішення таких завдань:

Дослідити розмовну лексику сучасної німецької мови;

Розглянути деякі теоретичні становища, що стосуються визначення таких понять, як «сленг», «жаргон» у різних дефініціях;

Виявити джерела поповнення мови молоді;

З’ясувати особливості її функціонування.

Об'єктом роботи є розмовна лексика сучасної німецької мови.

Предметом роботи є функціонування та джерела поповнення мови.

Практичне значення. Курсова робота може становити інтерес для широкого кола осіб, які цікавляться не тільки розмовною лексикою сучасної німецької мови, джерелами її поповнення, але й німецькою мовою в цілому.

Ця робота складається зі вступу, двох розділів і висновку. У першому розділі розглядаються теоретичні становища, що стосуються як особливостей молодіжної лексики загалом, і характерних їй особливостей в німецькомовному молодіжному слензі. У другому розділі виявляється функціональне навантаження молодіжної лексики у мові шляхом аналізу прагматичних контекстів. Матеріалом дослідження є «Detektiv Muller», дія якого відбувається в наші дні, і героями є молоді люди, діти віком від 14 до 40 років. Джерела поповнення молодіжної лексики виявляються з урахуванням матеріалу, отриманого методом суцільної вибірки з словника молодіжної лексики Германна Эманна і з німецько — російського словника розмовної лексики В.Д. Девкіна. Завершується робота висновками, що випливають із аналізу фактичного матеріалу. В кінці роботи подається список використаної літератури та глосарій.

1. Стилістичне розшарування словникового складу мови; розмовна лексика

1.1 Поняття «сленг», «жаргон»

У сучасному мовознавстві прийнято розрізняти три основних лексикостилістичних розряди: книжкова лексика (наукова, офіційно-ділова, газетно-публіцистична, поетична), стилістично нейтральна (міжстильова) лексика і розмовна лексика2. В.Д. Девкін також виділяє три основних лексико-стилістичних регістрів: високий, середній і неприйнятно низький, і вважає, ідею регістрів (стилів) у ізофункціональності, в спільності вираження ними забезпечення і в обов’язковості синонімії у широкому буквальному розумінні. На його думку, реєстрове забарвлення для значної кількості слів не приносить додаткових змістовних характеристик.3 Кожен лексико-стилістичний регістр обслуговує свою комунікативну сферу, для якої характерні (або ж властиві лише їй) деякі специфічні поняття. Але якщо наукова термінологія більшою своєї частиною унікальна й немає паралелей з загальновживаним словниковим запасом, то розмовна лексика має у ньому свої паралелі, які зводяться тільки в дублювання літературної лексики.

Розуміючи під стилістичним (реєстровим) забарвленням «відсторонене ставлення об'єкта номінації через слово», В.Д. Девкін вважає, що вона є розривом з буквалізмом, з наївно простим індиферентним сприйняттям передусім як вона є, дистанцією, проявом не байдужих відносин4.

У неофіційній обстановці з добре знайомими людьми можна розмовляти на будь-яку тему: про повсякденні домашні справи, роботу, політику, друзів і знайомих, хвороби близьких, новий фільм тощо.

Неоднорідність лексичного складу розмовних текстів (у яких можна зустріти передусім слова, пов’язані із повсякденним життям, побутом, так звані побутовізми: Loffel `ложка', Kochtopf `каструля', Besen `віник'; слова, які мають яскраво виражений знижений відтінок: bleuen `гамселити', einbringen `гарувати/ викладатися', Flederwisch `живчик'; слова стилістично нейтральні, складові основного словникового фонду сучасної літературної мови: arbeiten `працювати', sich erholen `відпочивати', jung `молодий', jetzt `зараз', nie `ніколи'; спеціальну термінологічну лексику й окремі жаргонні вкраплення) призводить до ряду труднощів під час спроби дати чітку дефініцію поняттю «розмовна лексика», і поняттю «розмовність» взагалі. Існують такі дефініції даних понять:

«Розмовність» — це традиційна, дуже умовна і збірна назва того, що протиставлене ідеально правильному, непогрішеному культурному стандарту. Відступ від цього еталону може бути різного ступеня — мінімальним (без порушення літературності), средньозниженим, помітним (фамільярний шар) і значним (груба і вульгарна лексика)5.

Розмовно забарвлена лексика відрізняється від нейтральної своєю деякою типовістю для неофіційного середовища спілкування. Розмовна лексика — це весь лексичний фонд повсякденної мови6.

Н.І. Гез, характеризуючи розмовний регістр, відносить до нього як лексику нейтрального чи загальновживаного стилю, так і слова з емоційноекспресивним забарвленням (пестливі, лайливі, іронічні, жартівливі і т.д.).

Розмовна лексика — це лексика, вживана в повсякденному діалозі, властивого мовленню7.

Отже, серед усіх виділених нами дефініцій розмовної лексики, попри їх різноманіття та широту тлумачення терміна, можна відзначити кілька загальних положень:

1) розмовна лексика протистоїть літературній мові;

2) між лексичним складом літературної розмовної мови існують явища перехідності і взаємопроникнення;

3) розмовна лексика функціонує у побуті, в стихії вільного спілкування, поза офіційними нормами мови.

У зв’язку з відзначеним соціокультурним розмаїттям повсякденної мовної комунікації важливо задля досліджуваної проблеми звернути увагу взагалі на характер процесів, які у сучасному дискурсі. Широка експансія зниженої мовної стихії, що спостерігається на пострадянському просторі, захопила і країни Західної Європи. Завдання жорсткої диференціації розмовної лексики значно ускладнюється у зв’язку з посиленням розмитості кордонів Шотландії й складу самої розмовної лексики з наступних причин:

1) нестійкості, відомої невизначеності найчастіше негативно-оцінюючих конотацій таких одиниць на сутнісно нових їм контекстів вживання, в іншій (теж нової їм) функціональній сфері вживання (в усній неформальній сфері жаргону, міського просторіччя тощо, вони переходять в офіційну сферу масової комунікації чи публічного виступу);

2) швидкого, різкого розширення ситуацій спілкування, зміни характеру мовних ситуацій (від міжособистісної до масової комунікації, до прямого переносу побутових ситуацій до сфери офіціальності).

Найяскравіший відбиток дані тенденції знаходять у комунікативному молодіжному середовищі, тобто в молодіжному слензі. Прискорення темпу життя (особливо з середини 20-го століття) призводить до швидкого зростання словникового запасу, адже кожному новому поняттю має відповідати принаймні один голос. Відповідно розширюється словник сленгу, оскільки саме молоде покоління, ще пов’язане літературної нормою, і реакційним впливом традиції, першим сприймає технічні і соціальні нововведення і подає розмовні найменування. Найчастіше шляхом переосмислення вже існуючих слів за її запозичення з «сусідніх» лексико-стилістичних підрівнів розмовної мови. Психологічні особливості перехідного віку відіграють важливу роль, бо тут віддається перевага словам з найяскравішим експресивним забарвленням.

Отже, для нашого дослідження важливо розглянути загальні характеристики молодіжної комунікації і виділити характерні їй особливості. Однак у першу чергу, необхідно розмежувати поняття «сленг» і «жаргон», які в сучасній лінгвістиці трактуються найчастіше як синоніми.

Своєю появою жаргон зобов’язаний розвитку цехового виробництва в середньовічній Європі, коли перед цеховим колективом, через зростаючу конкуренцію, виникла проблема захисту тих чи інших виробничих знань, технологій. Це спричинило виникнення особливої кодованої мови майстрів — арго. Слово «арго» походить від фр. «argot» — мова певних, замкнутих груп, що створюється з єдиною метою мовного відокремлення. Це переважно спеціальна чи своєрідно освоєна загальновживана лексика. Нині слово «арго» застаріло, і замість нього використовується поняття «жаргон».

Будучи досить рухливими верствами розмовної мови, жаргон і сленг містять у собі широко поширену мікросистему, мають емоційне забарвлення, своєрідний вокабуляр. Сам термін «жаргон» дійшов до нас з французької, а «сленг» — з англійської. У французькій лінгвістиці термін «жаргон» найчастіше трактується як неправильна, спотворена чи штучно винайдена мова, зрозуміла лише членам конкретної групи.

Для англомовного мовознавства характерне розмежування понять «жаргон» і «сленг». У англомовній лінгвістиці прийнято вживати термін «сленг» для позначення некодифікованої мови. Нині в словниках зустрічається мінімум два основних тлумачення слова сленг. По-перше, особлива мова підгруп чи субкультур суспільства, і, по-друге, лексика широкого вживання для неформального спілкування8.

У розумінні вітчизняної лінгвістики тлумачення цих термінів ще більше неоднозначне. Л.І. Антрушина, І.В. Арнольд, С.А. Кузнєцова не диференціюють жаргон і сленг як різні явища у мові, тлумачачи їх як мову соціально й професійно зумовленої групи, і навіть елемент промови, не співпадаючий з нормою літературної мови, тому що в ньому наявні всі типи конотацій: емоційна (здебільшого іронічна, презирлива і оцінна), експресивна, оцінна і стилістична. Отже сленг протиставляється літературній нормі.9 В. М. Ярцева у своєму визначенні сленгу звертається до нього сукупністю жаргонізмів, які вживаються в соціальних групах.10

І.Р. Гальперин, навпаки, розмежовує ці поняття, зазначаючи, що жаргон має соціальну, а не місцеву приналежність, представляє собою кодову систему, якій відповідає певне словникове значення. Сленгу ж, на відміну від жаргону непотрібне трактування. Його легко розуміють люди, що його вживають, але сприймають вживання цих слів, як щось дуже повсякденне або як «перекручення нормальної мови». Жаргонізми можуть переходити з однієї соціальної групи до іншої і з часом навіть ставати нормою літературної мови. Виокремлюючи спеціальні і загальновживані жарґони, він зазначає, що жаргон в свою чергу може бути сленгом, бо перший переходить з певного кола в загальновживаний, отже змінює свою «таємничість і зашифрованність». Жаргонізми відрізняються ще тим, що мають своє суворе місце у соціумі, тому легко класифікуються за цією ознакою.11

У своїй роботі ми дотримувалися думки І.Р. Гальперіна і розмежовували поняття «жаргон» (мова-шифр соціально/професійно обмежених груп) і «сленг» (мову неформального спілкування різних соціальных/вікових груп). Молодіжне комунікативне середовище характеризується використанням всіх лексико-стилістичних регістрів, тяжіючи до розмовної лексики, лише незначну частину якої становить учнівський/студентський жаргон. Отже, розглядаючи молодіжний сленг, ми маємо можливісті простежити всі явища, характерні, як самому молодіжному комунікативному середовищу, так і усному комунікативному середовищу загалом, виявити джерела поповнення регістру і функціональне навантаження окремих стилістичних кластерів. Безсумнівно важливим є розуміння причин вживання сленгу як основної мови неформального спілкування.

1.2 Причини вживання розмовної лексики в мові молоді

німецький розмовна лексика стилістичний Коли дивитися на умовно-професійну мову, можна виділити наступний ряд причин їх споживання членами комунікативних груп: по-перше, що спілкуватися один з одним у присутності чужих, залишаючись незрозумілими, по-друге, є бажання приховати секрети свого ремесла і торгівлі, по-третє, вони відчувають потребу у ізоляції від вороже налаштованих сил (кримінальні жарґони). Ще однією важливої причиною може бути прагнення мовної виразності. Сленг, будучи більшою мірою соціалектом ніж професійною мовою, виконує захисну, розмежовуючу функцію лише в тому випадку, коли спілкуються використовуючи саме жаргонну лексику, для якої дана функція є основною. Щодо нерозуміння між поколіннями цікава думка Р. Еманна, який приводить наступний приклад: «Часто може бути таке, що (батьки, вчителі, або соціальні педагоги) намагаються примазатися до рідної мови підлітків, помилково вважаючи, що цим відкриють собі вхід в „світ“ молодих, або ж сподіваючись домогтися від останніх цим більшої поваги. Ця спроба майже завжди терпить крах, оскільки дорослі більше звучать автентично і тільки поводяться, як слони в посудній крамниці. Плюс до всього, мовне підлизування дорослих сприймається підлітками як вторгнення у інтимну сферу, у якій хотілося б залишатися за віковими ознаками». 12

Іншою причиною вимушеної мовної диференціації між поколіннями, на думку психологів і лінгвістів, стає зростаючий темп життя, за яким представники старшого покоління не завжди встигають. Поява мобільних телефонів із сервісом SMS, електронної пошти, ICQ і інтернет-чатів сприяє тому що у мові підлітків дедалі частіше зустрічаються прості конструкції, з допомогою яких можна якомога швидше передати свою думку. Тобто, фактично в мовленні більше використовується так званий «телеграфний стиль», який нерідко дратує людей старшого покоління, які звикли до глибшого, тому більш повільного осмислення інформації.

Не останньою проблемою прискореного темпу розвитку інформаційних технологій (більшість комп’ютерних програм видаються на англійській) пов’язана проблема англізації німецької розмовної мови. Це призвело навіть до появи жартівливих термінів «Denglish» (компонатив «deutsch» + «english») і «Germeng» («german» + «english»).12 По останніх даних, у німецьку мову перейшло приблизно 4000 запозичених слів з англійської мови та її американського варіанту. Англійська мова, стала мовою інтернет-спілкування, активно використовується молодим поколінням, у телебаченні, у пресі. Процес запозичень посилився настільки, що словники не встигають фіксувати зміни у мові.13

Другою важливою причиною вживання молоддю сленгу — є прагнення комунікатора до виразності, найчастіше неможливою під час використання літературної лексики. Взагалі молодіжне середовище демонструє значну волю спілкування, фривольність, демократизм. Якщо людей старшого покоління, які поводяться неформально, вважається несерйозним, то молодь майже завжди поводиться неформально, аби підкреслити ступінь довіри до співрозмовника, симпатії щодо нього.

Однією з найважливіших причин використання молодіжного сленгу Герман Еманн вважає «аспект протесту» (der Protestaspekt), так як саме молодь розуміє свою мову переважно як зброю проти мовних норм дорослого світу й у першу чергу проти самих дорослих, де грубість і цинізм найчастіше адресовані не товаришам, а «предкам», «старим», «шнуркам». 14

У чому все-таки полягає сила даної лексики для молодого покоління? Цьому є кілька пояснень. Чи не останню займає її утилітарність, зручність, доступність, простота і навіть гнучкість. Ступінь етико-естетичної зниженості сприяє інтенсифікації ознаки, яка закладена у значенні слова. З нагнітанням грубості, непристойності підвищується ступінь вираженої словом властивості. Ця лексика може служити для емоційної разрядки.

Нецензурна лексика, на думку В.Д. Девкіна, багато в чому абсурдна, натуралістична, сюрреалістична і з своїми стихійними «стратегіями» на кшталт екзистенціалізму. Світ абсурду — це своєрідний виклик обридлим стереотипам і нормам логіки й порядку.15

Психологи вважають, що в багатьох випадках «вилаятися» — корисно для здоров’я. Ще Ф. Ніцше зауважив, що фрустрація породжує у людині почуття агресії і афекти.16 І коли людина не дає волю своїм нагромадженим емоціям, своїй злості, ненависті, гніву чи придушує у собі досаду, це може призвести його до психічних захворювань, які у своє чергу можуть спровокувати захворювання таких життєво важливих органів як серце, шлунок, жовчний міхур тощо. Результатом даних захворювань може бути як легкі форми неврозів, і тяжкі форми маніакально-депресивного божевілля. І тому треба сказати без жодної іронії, що лайка корисна до нашого здоров`я.

Проте лайки, з іншого боку, можуть бути і шкідливими для нашого здоров’я, передусім тоді, ми неправильно розуміємо точку зору опонента і лайка може викликати неадекватну реакцію. Наслідки такої реакції непередбачувані.

Що стосується лайливої лексики німецької мови, можна назвати два найяскравіших діалекта: берлінський і кельнський. Берлінці з давніх-давен знамениті своєю нецензурною лексикою. Жодне інше місто щорічно не поповнює свій лексикон такою кількістю лайки і в жодному місті не вживають це слово в повсякденній мові «і старий, і малий». Ці лайливі «канонади», які насправді можуть викликати відчуття ворожості, є часто безневинними висловлюваннями. Характерними для берлінського діалекту лайками є ті, які наповнені іронією і глузуванням, але означають більше вміння володіння мовою, ніж бажання образити чи зачепити опонента. Не можна назвати берлінців миролюбними чи люб’язними, і людьми, які полізуть за словом до кишені. Берлінський діалект, як відомо, посідає чільне місце у немецькомовному просторі в різноманітних галузях мови, зокрема й у забороненій лексиці17.

Для менталітету кельнців характерне часте вживання різних лайок, але ці здебільшого можна віднести тільки до емоційних. Це маленька «галерея», що підкреслює недоліки, слабкості, формальності, навіть якщо вони проголошені, зазвичай, на високих тонах. Навіть щодо того, що в дослівному розумінні ця лайка означає щось непристойне. Кельнський діалект перестав бути мовою людей, діючих «тихою сапою». Вони вживають цю лексику легко й невимушено, а головне з душею.18

Отже, мовою молоді є молодіжний сленг, який не слід плутати з різними видами молодіжних жаргонів, є включеннями у єдиний соціолек-сленг. Через те, що лексичні регістри взаємопроникні (при достатній автономії), 19 в молодіжному слензі присутні всі рівні (підрегістрори) розмовної лексики.

2. Стилістичні кластери розмовної лексики

2.1 Лексикографічний відбиток розмовної лексики Будь-яке слово багатогранне. Його природу визначають такі чинники, як граматика, словотворча структура, реєстрова характеристика (піднесеність, нейтральність, зниженість), місце у номінативній системі, наявність або відсутність оцінки й тип її висловлювання, спроможність до стилізації промови, комунікативно-ситуативний чинник (хто це каже, кому, із метою, за жодних обставин), етика (роль слова в міжособистісних стосунках: рівноправність, конформізм), естетика (виразність/невиразність, комізм), ареальна приналежність, взаємодію Космосу з паралельними кодами: звуковим і жестовим. Переліченого досить, щоб уявити повноту і складність інформації, закладених у слові. І якщо краще під причиною вживання розмовної лексики ми розуміємо сукупність загальних соціально-психологічних процесів, знаходить себе у мові соціуму, то функціональне навантаження слова, з нашої точки зору, невіддільне від конкретної мовної ситуації, тобто від контексту.

До нашої роботи необхідно ввести поняття «стилістичного кластера». Слово «кластер» англійського походження й у буквальному перекладі означає: пучок, сукупність. Професор О. Т. Хроленко так визначає поняття «кластер»: «Кластер — мовні елементи, які мають кілька загальних ознак». 20

Ми, в свою чергу, під стилістичним кластером усвідомимо таке: стилістичний кластер — це сукупність стилістичних послідовностей однієї лексичної одиниці.

Та насамперед я хотіла б звернутися до словника і розглянути запропоновані ним переліки стилістичних послідовностей розмовної лексики. У перший чергу звернімося до неспеціалізоварованого двомовного словника. «Великий німецько-російський словник, видання 6-те, стереотипне» (До. Лейн, Д. Г. Мальцева та інших) пропонує такі стилістичні послідовності розмовної лексики (в алфавітному порядку), які ілюструються прикладами від цього ж словника: бран. (Schimpfwort), лайка,; грубий. (derb), грубе слово, вираз: Scheiss `лайно, гидоту', Scheissdreck, das geht dich einen Scheissdreck an `не твоє собаче діло', fressen `жерти'; несхв. (abwertend), несхвально: Bumsmusik `музика на танцюльках'; презр. (verдchtlich), презирливо: Kerl `суб'єкт, тип', Weibervolk `баби, бабине';зневажл. (geringschдtzig), зневажливо: Klapperkaster `стара посудина (про кораблі)'; розм. (umgangssprachlich), розмовне слово, вираз: fies `огидний, бридке', Dudelei `дуденье, погана гра на духовому інструменті'; фам. (salopp-umgangssprachlich), фамільярне слово, вираз: schlackern `трястися', schlabbern `лигати, галасливо сьорбати', Fresser `ненажера'; жарт. (scherzhaft), жартівливо: Figaro `цирульник, перукар', die holde Weiblichkeit `жіночий рід'.

Багато послідовностей, наведених у розглянутих словниках, не збігаються. Так, Scheiss в «Великому немецько-російському словнику» Д. Лейн і Д. Г. Мальцевой маркується як грубе, тоді як В.Д. Девкін відносить дане слово до вульгаризму. Pissen у словнику Д. Лейн і Д. Г. Мальцевой — фамільярне, словник В.Д. Девкіна маркірує як грубе.

2.2 Джерела поповнення регістру розмовної лексики У розглянутій нами частині роботи представлена розмовна лексика, різна (спочатку) по сфері свого вживання (студентська, злодійський жарґон, діалект) і за своїм походженням (запозичена лексика, переосмислені поняття тощо). Найповніші уявлення про будь-який лексичний регістр вимагає розгляду джерел його поповнення. Регістр розмовної лексики німецької мови відрізняється своєю «всеїдністю» щодо використовуваного лексичного фонду, яскравістю створюваних неологізмів, оригінальним переосмисленням існуючих лексем, але, на думку більшості дослідників, в сучасному молодіжному слензі намічається тенденція прагнення до «примітивізації мовного матеріалу». Р. Эманн пов’язує цей процес з зниженням квалитета молодіжної поп-культури, що є одним з основних чинників впливу на підростаюче покоління. Через п’ятнадцять років про його таких кумирів, як Штефан Реммлер, Нена, «Extrabreit» і Фалько, молодь отримала нових героїв «Big Brother-Generation»: Штефанa Раабa, «Freundeskreis», «Die Fantastischen Vier», «Massive Tone», «Fettes Brot» і ін. Обходячись мінімальною кількістю слів, вони цим висловлюють почуття молоді, що дозволяє лінгвістам казати про «прагматично банальну лексику при позитивній валентності (здібності сполучатися, позитивно сприймати) із боку реципієнтів». 21

Говорячи про особливості молодіжного сленгу, ми згадали про вплив, який здійснює на сучасну німецьку мову. На молодіжну мову впливає і популяризація англійської мови на музичну культуру (багато німецьких виконавці воліють співати англійською). За такого активного впливу чужомовної культури одним з основних джерел поповнення регістру розмовної лексики залишаються запозичення. Лідируючі позиції тут займають запозичення з англійської мови: Joint `сигарета (з марихуаною)', auf Double-Timer `правильно розподіливши свій часу', faxen `здійснювати безглуздість', Lessness `мистецтво з малого отримувати багато', Looser `ненадійна людина", Mega-Deal `великий бізнес, і одночасно велика, хороша річ', Mc-Job `непрестижна, низькооплачувана робота', hi-heissen `зватися (про ім'я, уживаному привітінні)', Hunk `проблемний суб'єкт', happyenden `добре заканчувати/ся', peaken `підняти на гору (жаргон сноу-бордистів)', Handy `стільниковий телефон' і т.д.

Майже повністю втратили свою актуальність італійська й французька мови. Практично всі лексеми французького та італійського походження, використовувані нині в молодіжному слензі, були запозичені в кінці ХІХ — на початку ХХ століття: der Louis `сутенер', die Razzia `облава', Bambino `дитинко' - і відносяться вже безпосередньо до «високого стилю» лексики.

Традиційно активним джерелом поповнення регістру розмовної лексики, на думку Л. Сокола, залишається їдиш. Відомо, що ця мова, якою розмовляють евреї-ашкенази, багато в чому сформувалася з урахуванням німецької й інших європейських мов. У німецькій мові (як й у англійській, французькій) деякі терміни Тапаха увійшли до вживання дуже рано. Багато були запозичені через працю церковних письменників. Німецька мова багата словами і висловлюваннями, головним чином частини арго, які ввійшли в мову з мови їдиш і Juden-Deutsch (західного їдишу, розмовної мови німецьких євреїв).

Попри періодичне «очищення» німецької мови (включаючи «боротьбу за чистоту німецької мови», яку супроводжували етнічні чистки в фашистській Німеччині), велика кількість гебраїзмів і їдишизмів досі є в німецьких словниках і літературі. На єврейські слова, висловлювання часто можна натрапити у творах німецьких класиків, як-от Гейне, Шамиссо та інших.22

Поруч із зафіксованими в словниках лексемами: Stu? `марення', Kaffer `дурень', Schmonzes `пустопорожня балаканина' - трапляються й досить цікаві випадки словотворень, такі як Schickserl `бікса, дурна баба', де Schickse, слово єврейського походження, набуває діалектного звучання завдяки закінченню — rl.

Взагалі ж, вживання багатьох гебраїзмів не обмежувалося лише єврейськими носіями через тісноту зв’язку єврейських громад з кримінальними колами німецького суспільства. Подібні процеси відбувалися в дореволюційній Росії, і нині існуючі молодіжні сленгізми мають кримінально-гебраїстске коріння: пацан (від єврейського `потц' - статевий член).

Поруч із онімеченням запозичених лексем простежується зворотний процес, пов’язаний з таким засобом словотворення як «словозаломлення» чи лексична мутація: laschi `ледачий, нудний' < lasch `млявий, ледачий', alleinsam `самотній', Randalo `скандаліст' < randalieren `скандалити', radikalo `радикальний' < radikal `радикальний'.

У цьому запозиченим лексемам на минулих двох прикладах (Randale, radikal) «повертається» їх «первісне» романське звучання шляхом додавання італійського афіксапро. У першому випадку (Randalo) посилення висловлювання антисимпатій, у другому (radikalo) — особливий анархічно-екзотичний елемент посилення значення слова.

Усі наведені вище приклади поруч із лексичною мутацією ілюструють і цю словотвірну можливість як «творча словогра» (kreatives Wortspiel). Більшою мірою сюди ставляться слова будь-якої словотвірної моделі (з порушенням семантичної поєднуваності або ж при транспозиції), а спонтанні фонологічні уподібнення, з огляду на оригінальність закріпивлись у мові: labundig `живої' < lebendig `живої', hoppeldihopp `швидко, опа-оп' < hoppel `стрибати, скакати' і hopp `гоп', doppeldidoch `подвійно' < doppel `подвійно' і doch `так, дійсно'.

В усіх трьох випадках ми можемо казати про неологізацію, яка дозволяє мовцю (спочатку — автору) виділитися, показати свою оригінальність (der Aspekt der Credibility по Р. Эманну).23 Ряд неологізмів в сучасному молодіжному слензі досить широкий: Halbbomber `недоумкуватий', fluffig `приємно м’який, повітряний', Heizkeks `заводила, запалювала під час вечірки', alken `нажертися, напитися', Toffel `дурень', Proggi `прога, програма', Poli `поліція'.

Отже, можна сказати, що джерелами поповнення регістру розмовної лексики в молодіжному слензі є:

1) запозичення з деяких інших мов (з англискої);

2) запозичення з жаргонів (кримінальний, комп`ютерний);

3) запозичення з загальнолітературної мови з переосмисленням значення;

4) словотвір.

Висновок Всі зусилля в даній роботі були спрямовані на дослідження розмовної лексики сучасної німецької мови, джерела поповнення та особливості функціонування сленгу.

Мета й завдання в роботі були досягнуті й вирішені, тому що в ході роботи, були виявлені шляхи поповнення розмовної лексики, а саме:

1) запозичення з деяких інших мов (з англискої);

2) запозичення з жаргонів (кримінальний, комп`ютерний);

3) запозичення з загальнолітературної мови з переосмисленням значення;

4) словотвір.

Говорячи про джерела поповнення розмовної лексики в молодіжному слензі, ми підкреслюємо зростаючу актуальність запозичень з англійської мови, що є мовною модою, культурними стандартами, принесену в Німеччину з США через поп-ідустрію і комп’ютерну продукцію.

Слід зазначити і тенденцію запозичення з турецької мови, що пояснюється тісною взаємодією власне німецького кіно й емігрантських (у разі турецької) культур.

Одночасно можна казати про дедалі слабшу роль діалектної лексики в мові молоді, і навіть про незначне запозичення з європейських мов.

Серед усіх виділених нами в ході роботи дефініцій розмовної лексики, попри їх різноманіття та широту тлумачення терміна, ми відзначили кілька загальних положень:

1) розмовна лексика протистоїть літературній мові;

2) між лексичним складом літературної розмовної мови існують явища перехідності і взаємопроникнення;

3) розмовна лексика функціонує у побуті, в стихії вільного спілкування, поза офіційними нормами мови.

Також в ході роботи, ми дійшли висновку, що краще розмежовувати між собою поняття «жаргону» та «сленгу». «Жаргон» — це мова-шифр соціально/професійно обмежених груп, а «сленг» — це мова неформального спілкування різних соціальных/вікових груп.

Як було з’ясавано в ході роботи, важливою причиною вживання молоддю сленгу — є прагнення комунікатора до виразності, найчастіше неможливої під час використання літературної лексики. Взагалі молодіжне середовище демонструє значну волю спілкування, фривольність, демократизм. Якщо людей старшого покоління, які поводяться неформально, вважають несерйозними, то молодь майже завжди поводиться неформально, аби підкреслити ступінь довіри до співрозмовника, симпатії щодо нього.

Однією з найважливіших причин використання молодіжного сленгу — є «аспект протесту», так як саме молодь розуміє свою мову переважно як зброю проти мовних норм дорослого світу й у першу чергу проти самих дорослих, де грубість і цинізм найчастіше адресовані не товаришам, а «предкам», «старим», «шнуркам».

Нам вдалося вияснити у чому все-таки полягає сила даної лексики для молодого покоління. Цьому є кілька пояснень. Чи не останню займає її утилітарність, зручність, доступність, простота і навіть гнучкість. Ступінь етико-естетичної зниженості сприяє інтенсифікації ознаки, яка закладена у значенні слова. З нагнітанням грубості, непристойності підвищується ступінь вираженої словом властивості. Ця лексика може служити для емоційної разрядки.

Отже, можна сказати, що поставлені до початку даного дослідження завдання нами досягнуто.

Список використаних джерел

1. Амосова Н. Н. К вопросу о лексическом значении слова // Вестник ЛГУ. 1957. Вып. 1. № 2. — С. 103−104.

2. Бархударов Л. С. Мова і переклад.- М.: Міжнародні відносини, 1975. — 235 с.

3. Бибіхін В. В. Теорія перекладу й лінгвістика. М.: Міжнародні відносини, 1997. — 168с.

4. Брандес М. П. Стилистика немецкого языка/М.П.Брандес. — М.: Высшая школа, 1983. — С. 347 — 389.

5. Будагов Р. А. К вопросу о языковых стилях // Вопросы языкознания. 1954. № 3. — С. 66−71.

6. Гальперин И. Р. Информативность единиц языка. М., 1974. — 201 с.

7. Гальперин И. Р. К проблеме дифференциации стилей речи. // Проблемы современной филологии. М., 1965. — С. 87−103.

8. Герман Еманн. В чемз аключается популярность сленга среди молодежи?. — М.: АСТ: Восток — Запад, 2008. — С. 47 — 69.

9. Глаголев Н. Я. Языковая экономия и языковая избыточность в синтаксисе разговорной речи. — Автореферат, М., 1967. — С. 3−20.

10. Девкин В. Д. Немецкая разговорная речь. Международные отношения/ Валентин Девкин. — М.: Мысль, 1979. — С. 56 — 128.

11. Девкин В. Д. Приблизительный перевод безэквивалентных реалий. Дальше от буквализма — ближе к точности перевода // Вопросы лингвострановедения и лексикологии. — М., 2003. — С. 94 — 107.

12. Жукова Т. В. К вопросу об определении в парадигматическом аспекте слов с наиболее общими лексическими значениями // Вопросы языкознания. 1987. № 2. — С. 89−92.

13. Кацнельсон С. Д. О грамматической категории // Вестник ЛГУ, 1948. — С. 132.

14. Кибрик А. Е. Сепир и современное языкознание // Сепир Э. Избранные труды по языкознанию и культурологии. — М., 1993.

15. Колшанский Г. В. О природе контекста // Вопросы языкознания. — 1969. № 1. — С. 48−52.

16. Колшанский Г. В. Соотношение субъективных и объективных факторов в языке. М., 1975. — 153 с.

17. Комісаров В. Н. Лінгвістика перекладу — М.: Міжнародні відносини — 1980 — 167 с.

18. Крушельницкая К. Г. О разграничении синтаксических и стилистических значений. // Проблемы синхронного изучения грамматического строя языка. М., 1965. — С. 109−114.

19. Лаптева О. А. Русский разговорный синтаксис. М., 1976. — 217 с.

20. Мацько Л. І. Стилістика ділового мовлення та редагування ділових документів / Мацько Л. І., Кравець Л. В., Солдаткіна О. В. — К.: «Україна», 2005.

21. Наер В. Л. Об одной грамматической тенденции в языке газетной информации // Иностранный язык в высшей школе. Вып. 2. М., 1963. — С. 97−107

22. Немецкий сленг. Словарь-разговорник. — М.: АСТ: Восток — Запад, 2008.

23. Плотников Б. А. Основы семасиологии. М., 1984. — 167 с.

24. Подолян І.Е. Ідея лінгвальної відносності в сучасному науковому контексті // Вісник Київського лінгвістичного університету. Серія Філологія. — 2001. — Т. 4. — № 2.

25. Сорокин Г. А. Немецкий разговорник / Г. А. Сорокин. — М.: Русский язык, 1991. — 546 с.

26. Тимченко І.І., Головченко Г. Т., Дерев’янко І.В., Остапенко Г.І. Теорія і практика перекладу — Харків, 2006. — 284 с.

27. Тураєва З. Я. Лінгвистика тексту. Текст: структура й семантика. — М.: Освіта, 1986. — 126 с.

28. Фененко Н. А. Язык реалий и реалии языка. — Воронеж, 2001. — 139 с.

29. Це Юлі. Орел і ангел.

30. Чередниченко О. І. Теоретичні основи удосконалення практики перекладу та двомовної лексикографії //Теорія і практика перекладу: Республ. міжвід. наук. зб. — К.: Вища школа, 1987. — Вип. 14. — С. 3−13

31. Чесноков П. В. Неогумбольдтианство // Философские основы зарубежных направлений в языкознании. — М., 1977. — С. 324 — 331.

32. Ярцева В. М. Обучение языку средств массовой информации // Специалист. — 1993. — № 24. — С. 30−38.

Виноски

1 Девкин В. Д. Немецкая разговорная речь. Международные отношения/ Валентин Девкин. — М.: Мысль, 1979. — С. 56.

2 Амосова Н. Н. К вопросу о лексическом значении слова // Вестник ЛГУ. 1957. Вып. 1. № 2. — С. 103.

3 Девкин В. Д. Немецкая разговорная речь. Международные отношения/ Валентин Девкин. — М.: Мысль, 1979. — С. 63.

4 Там же.

5 Там же. — С. 59

6 Будагов Р. А. К вопросу о языковых стилях // Вопросы языкознания. 1954. № 3. — С. 66.

7 Гальперин И. Р. Информативность единиц языка. М., 1974. — С. 202.

8 Там же. — С. 206.

9 Амосова Н. Н. К вопросу о лексическом значении слова // Вестник ЛГУ. 1957. Вып. 1. № 2. — С. 107.

10 Ярцева В. М. Обучение языку средств массовой информации // Специалист. — 1993. — № 24. — С. 30.

11 Там же.

12 Девкин В. Д. Немецкая разговорная речь. Международные отношения/ Валентин Девкин. — М.: Мысль, 1979. — С. 84.

13 Там же. — С. 86.

14 Герман Еманн. В чемз аключается популярность сленга среди молодежи?. — М.: АСТ: Восток — Запад, 2008. — С. 54.

15 Девкин В. Д. Приблизительный перевод безэквивалентных реалий. Дальше от буквализма — ближе к точности перевода // Вопросы лингвострановедения и лексикологии. — М., 2003. — С. 94.

16 Жукова Т. В. К вопросу об определении в парадигматическом аспекте слов с наиболее общими лексическими значениями // Вопросы языкознания. 1987. № 2. — С. 89.

17 Девкин В. Д. Немецкая разговорная речь. Международные отношения/ Валентин Девкин. — М.: Мысль, 1979. — С. 120.

18 Там же.

19 Там же. — С. 126.

20 Девкин В. Д. Приблизительный перевод безэквивалентных реалий. Дальше от буквализма — ближе к точности перевода // Вопросы лингвострановедения и лексикологии. — М., 2003. — С. 99.

21 Колшанский Г. В. О природе контекста // Вопросы языкознания. — 1969. № 1. — С. 48

22 Крушельницкая К. Г. О разграничении синтаксических и стилистических значений. // Проблемы синхронного изучения грамматического строя языка. М., 1965. — С. 109.

23 Брандес М. П. Стилистика немецкого языка/М.П.Брандес. — М.: Высшая школа, 1983. — С. 347.

Глосарій Антропоцентризм — точка зору, згідно якої людина є центром та вищою метою світобудови Дефініція — стисле логічне визначення, яке містить у собі найістотніші ознаки визначуваного поняття.

Етимологія — розділ мовознавства, який вивчає походження слів і їх генетичні зв’язки з іншими словами.

Канонад — часте стріляння з багатьох гармат.

Конотація — додаткові риси, відтінки, що супроводжують основний зміст поняття, судження. // У мовознавстві - додаткове значення мовної одиниці або категорії.

Коню’ктура — сукупність обставин, становище, що склалося в якій-небудь галузі суспільного життя і може впливати на результат певних дій, вирішення певних питань та ін.

Лексикографія — розділ мовознавства, який займається теорією і практикою укладання словників.

Лексикологія — розділ мовознавства, який займається аналізом лексики, в тому числі дослідженням походження і значення слів.

Субкультура — культура якого-небудь соціального середовища в історично певний час. // Сукупність норм, цінностей, ідеалів, символів якої-небудь етнічної або соціальної групи, що існує відносно незалежно від культури суспільства в цілому. // Система переконань, цінностей і норм, що їх розділяє і активно використовує явна меншість людей в межах певної культури.