Особливості перекладу власних географічних назв з англійської мови на українську

Міністерство освіти і науки України НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

«ХАРКІВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ»

Кафедра ділової іноземної мови та перекладу Факультет інформатики і управління

КУРСОВА РОБОТА

ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕКЛАДУ ВЛАСНИХ ГЕОГРАФІЧНИХ НАЗВ З АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ НА УКРАЇНСЬКУ

Виконавець студентка групи ІФ-68 В Отрохова Ю.С.

Керівник канд. філол. наук доцент Мирошниченко В.М.

Рецензент:викладач Купрієнко Ю.В.

Харків 2011 р.

ВСТУП У наш час, час широких міжнародних зв’язків іноземні імена й назви утворюють значну частину словникового складу української мови. Важко уявити собі працівника науки і культури, фахівця з будь-якої галузі людської діяльності, який не вживав би назв і назв, запозичених з іноземних мов. Багато з них — журналісти, вчені, редактори, перекладачі, референти, бібліографи, бібліотекарі та інші - повсякденно стикаються з необхідністю писати іноземні імена і назви.

Для того щоб грамотно писати іноземні імена на українській мові, необхідне знання відповідних правил та принципів. Проте правильність є чимось відносним, змінним з появою нових норм і розпоряджень, інструкцій і т.д. Необхідно також представити собі, як вчинити, якщо буквально вжитого правила не виявиться (а це може статися, тому що всього передбачити не можна). Отже необхідно, свідоме засвоєння основ транскрипції, розуміння природи власного імені та оволодіння досить тонкими і різноманітними прийомами передачі іншомовних власних назв, що існують в українській мові.

Імена і назви завжди грали особливу роль. Зі з’ясування імені починається знайомство людей один з одним. Власні імена надзвичайно важливі для спілкування та взаєморозуміння людей. Від загальних слів їх, крім іншого, відрізняє тенденція до універсальності використання. Наприклад, переходячи до розмови на іншій мові, доводиться використовувати інші загальні слова стосовно знайомих предметів і понять.

Таким чином, імена стають опорними точками в міжмовній комунікації і тим самим, у вивченні іноземної мови і перекладі з неї. Це породило ілюзію того, що імена і назви не вимагають особливої уваги при вивченні іноземної мови і перекладі з неї. Такий підхід є помилковим. Власні назви дійсно допомагають подолати мовні бар'єри, але у своєму початковому мовному середовищі вони мають складну смислову структуру, унікальні особливості форми та етимології, численні зв’язки з іншими одиницями і категоріями мови. При передачі імені на іншу мову велика частина цих властивостей втрачається. Якщо не знати або ігнорувати ці особливості, то передача імені на іншу лінгвістичну основу може не тільки полегшити, але й ускладнити ідентифікацію носія імені.

Вважається, що власні назви «перекладаються» як би самі собою, автоматично, суто формально. Результатом подібного формального підходу є численні помилки, різне читання, неточності в перекладі текстів та використання іншомовних імен та назв. А інший раз навпаки, «точність» передачі призводить до виникнення незручновимовленних, немилозвучних або безглуздих імен та назв.

Мета роботи: Метою даної роботи є дослідження особливостей перекладу та способів перекладу власних географічних назв з англійської мови на українську.

Мета роботи досягається вирішенням таких завдань:

§ проведення аналізу фонових знань;

§ застосування перекладацьких прийомів та вмінь;

§ з’ясування частотності використання різних видів трансформацій.

Матеріалом дослідження є стаття Geography of the USA / «United States». Encyclopedia Britannica. Retrieved 2008;03−25 та її переклад українською мовою.

РОЗДІЛ 1 Історія розвитку перекладу власних географічних назв. Аналіз фонових знань, необхідних для здійснення перекладу власних географічних назв з англійської мови на українську

На сьогоднішній день ще не встановлено абсолютно точних правил перекладу англійських власних назв на українську мову і навпаки. І це зрозуміло, адже повних еквівалентів на орфографічному, а тим більше на фонологічному рівні майже не буває, тому що звуки того самого класу навіть у близькоспоріднених мовах досить різняться між собою. Внаслідок цього еквівалентних трансформів на рівні звукового відтворення всіх українських власних та інших назв англійською мовою і навпаки бути не може.

Тим більше що деякі звуки нашої мови взагалі не мають відповідників у фонетичній системі сучасної англійської мови, де практично відсутня палаталізація приголосних, немає подовження приголосних, фактично відсутні прямі відповідники нашим приголосним (г, х, ц) тощо. Все це створює труднощі при передачі українських власних назв іноземними мовами. Зокрема й при відтворенні звукової (та орфографічної) форми українських особових (географічних) назв англійською мовою (як і англійських — українською) доводиться часом використовувати найближчі фонеми.

Усі власні назви несуть у собі якусь інформацію стосовно якогось предмета, чи його властивостях. Ця інформація може бути відомою різною мірою в різних сферах спілкування. Якщо ця інформація набуває поширення в масштабах всього мовного колективу, то це означає, що відомості про даний предмет є частиною мовного значення власної назви.

При перекладі власних назв, особливої уваги треба приділити, перекладу власних географічних назв, бо саме при передачі власних імен та географічних назв найбільш виразно проявляється тенденція до встановлення еквівалентів.

Існує чотири способи передачі власних назв у перекладі: транслітерація, транскрипція або транскрибування, транспозиція та калькування.

Історія розвитку перекладу власних географічних назв з англійської мови на українську.

Дослідженню власних імен та назв присвячували свої праці багато лінгвістів, серед яких І. В. Корунець, В.І. Карабана, А. Б. Федоров, Левицька Т. Р. і Фітерман А.М., інші. Серед небагатьох наукових праць з перекладу, де глибоко аналізується передача власного імені, можна назвати монографії С. Влахова і С. Флоріна, І.Рецкера, а також Д.І. Єрмоловича та інших. Більшість праць з перекладознавства концентрують увагу на перекладах англійська-російська. В даній роботі аналізуються переклад з англійської мови на українську, що й зумовлює її актуальність.

В першу чергу, слід відзначити змістовну, теоретично обґрунтовану працю І. В. Корунця «Теорія і практика перекладу» (1986). В цій книзі він надзвичайно чітко, точно показує принципи і способи перекладу. Робота І. В. Корунця мала велике значення для розв’язання нашої проблеми як в загальнотеоретичному так і в практичному плані.

Як правило більшість англійських географічних власних назв перекладається шляхом транскрипції Capetown/Ohio Кейптаун/Огайо, Dashwood Дешвуд, Dundee-Данді, Freetown Фрітаун, Newfoundland Ньюфаундленд, Seattle Сіетл, Sutherland Сазерленд, Greenfield Ґрінфілд. Але також багато англійських власних назв передається за допомогою транскрипції і частково за допомогою транслітерації. Це можна побачити в двоскладових географічних назвах, приклади яких представлені нижче.

Birmingham Бірмінгем Brighton Брайтон

Kingstown Кінгстаун Greensboro Ґрінзборо

Midway Мідвей Houston Г’юстон

Sheffield Шеффілд Wyoming Вайоминґ (штат США) Перша група географічних назв має початкові склади, які транслітеруються, а закриті склади транскрибуються. В той же час друга група містить географічні назви з початковим складом, що транскрибується та закриті склади транслітеруються.

Деякі географічні назви мають вже традиційно встановлену географічну форму, яка не відображає в будь-який спосіб їх вимову чи їх реальну орфографічну форму в англійській мові. the Arctic Ocean Північний Льодовитий океан; Maine Мен (штат США); Mexico Мехіко; New Orleans Новий Орлеан; Ulster Ольстер; Texas Техас (штат США), Lake Superior Озеро Верхнє.

Назви морів, океанів, заток, архіпелагів, перешийків, проток, каналів, адміністративних територій і складових назв країн, що мають структуру словосполучень, завжди перекладаються. the Atlantic/Pacific/Indian Ocean Атлантичний/Тихий/ Індійський океан; the Grampians (Appalachians) Грампіанські (Аппалацькі) гори; the Gulf of Mexico (Salonika) Мексиканська (Салонікська) затока; the Isthmus of Suez/Panama Суецький (Панамський) перешийок; New South Wales Новий Південний Уельс (Австралія); Strait of Magellan/Gibraltar Магелланова/ Ґібралтарська протока; Карпати/Карпатські гори the Carpathians/ Carpathian Mts.); Закарпаття Transcarpathia (Transcarpathian Region of Ukraine); Краснодарський/Ставропольський край Krasnodar/Stavropol Territory; Південо-український зрошувальний канал the South Ukrainian Irrigation Canal; Азовське/Каспійське море Sea of Azov, the Caspian Sea; Керченська Протока/Карські Ворота Strait of Kerch/Kara Strait; Курільські/Оркнейські о-ви Kuril (e) Islands/Orkney Islands, Stratford-on-Avon Стратфорд-на-Ейвоні, Ростов-на-Дону Rostov-on-Don.

Географічні назви, що сформовані на основі спільних іменників, які набули статусу власних назв, як правило, перекладаються з англійської мови на українську і навпаки. Cape of Good Hope/ Cape May мис Доброї Надії/мис Кейп-Мей, Саре Verde Islands O-ви Зеленого Мису; Golden Gate Золоті Ворота (протока поблизу м. Сан-Франциско); Grand Bank (s) Велика Мілина (поблизу о-ва Ньюфаундленд); Great Slave Lake Велике Невільничне озеро; Northern Highlands Північне-шотландське нагір'я; the Rocky Mountains/the Appalachians Скелясті гори/Аппалачі/Аппалацькі гори.

Тим не менш інші географічні назви, що складаються з одного слова та словосполучення вимагають визначальних елементів в мові, на яку робиться переклад (іменник, прикметник і т. д). Ці елементи пояснюють природу та реальне значення географічної назви в мові, на яку робиться переклад. the Azores/the Seychelles Азорські/ Сейшельські о-ви; Idaho Falls місто Айдаго-Фолз; New England Нова Англія, Maine штат Мен, Massachusetts штат Массачузетс, Connecticut штат Коннектіка (у)т, Rhode Island (штат) Род-Айленд, Vermont штат Вермонт; Saint Vincent/Saint Helena Island о-ви Сент-Вінсент/Святої Єлени; the Saint Lawrence p. Святого Лаврентія; Sutherland Сазерленд (графство Шотландії); Буг/ Десна/Рось the Buh/the Desna/the Ros' (rivers in Ukraine); Верховина Verkhovyna (upland pastures in the Carpathians); Донбас Donets Basin/Donets coal field (s); Поділ Podil (lower part of Kyjy city, a city district); Херсонщина/Львівщина/Полтавщина Kherson/ Lviv/Poltava region/ oblast.

Географічні назви іноземного походження відтворюються в англійській мові не в письмовій формі мови оригіналу, а в традиційно встановленій письмовій формі мови, на яку робиться переклад. Аахен (Germ. Aachen) Aix-la-Chapelle; Антверпен (Dutch Antwerpen) Antwerp; Варшава (Pol. Warszawa) Warsaw; Венеція (Ital. Venezia) Venice; Вогняна Земля (Span.) Tierra del Fuego; Гаага (Dutch den Haag) the Hague; Генуя (Ital. Geneva) Genoa; Італія (Ital. Italia) Italy; Кельн (Germ. Кціп) Cologne; Ліворно (Ital. Livorno) Leghorn; Лотарінгія (Fr. Lorraine) Lorraine; Майнц (Germ. Mainz) Mayence; Maas (Germ. Maas) Meuse; Мюнхен (Germ. Мьпспеп) Munich.

Українські географічні назви повинні перекладатись на англійську як умога ближче до їх форми в мові оригіналу, якщо інші їх формі є історично або традиційно встановлені. Виноград Vynohrad; Моринці Moryntsi; Запоріжжя Zaporizhia/Zaporizhya; Кам’яний Брід Kamianyi/Kamyanyi Brid; Чернігів Chernihiv; Щигри Shchyhry/Scyhry; Київ/Одеса Kyiv/Odesa; Хутір Михайлівський Khutir Mykhailivskyi.

Також треба пам’ятати деякі географічні назви, що мають в англійській мові вже історично встановлену форму. Кольський півострів Kola Peninsula, Ладозьке озеро Ladoga, Онезьке озеро Onega, Мала Азія Asia Minor, Середня Азія Central Asia, Неаполь (It. Napoh) Naples, Hebrides Гібриди/Гібридські острови (also Western Isles)[7:92].

Також хотілось б приділити увагу праці Карабана В.І., адже в своєму посібнику-довіднику «Переклад наукової і технічної літератури» Карабан чудово описав способи перекладу власних назв, в тому числі і власні географічні назви.

За його роботою відомі географічні назви мають традиційні українські відповідники, що нерідко зафіксовані у перекладних словниках і які перекладач повинен знати: Texas Техас, Great Britain Великобританія (зараз все вживанішим стає відповідник «Велика Британія»), New Hampshire — Нью Гемпшир, Oakland — Окленд, Rhode Island — Род-Айленд, the Alps — Альпи, the Ganges — Ганг, Iceland — Ісландія тощо. Менш відомі географічні назви не завжди мають сталі відповідники або й жодних відповідників, що зафіксовані у перекладних словниках. У таких випадках рекомендується застосовувати спосіб практичної транскрипції із елементами транслітерування, що дозволяє досить точно ідентифікувати оригінальну графічну форму географічної назви: Galway — Гелвей, Alverno — Алверно, Ithaca — Ітака, Richfield — Річфілд, Wood-Lake — Вуд-Лейк, Dirty Devil — (річка) Дерті Девіл тощо.

Іншомовні географічні назви, що вживаються в англійських текстах, також мають певні українські відповідники: Munich — Мюнхен, Leghorn — Ліворно, Tromso — Тромсе, Antwerp — Антверпен, Trondheim — Тронгейм, Ruhr — Рур, Budapest — Будапешт, Wroclaw — Вроцлав, Kiel — Кіль, Ghent — Гент, Mexico-City — Мехіко, Aarhus — Орхус тощо.

Також Карабан В.І у своєму посібнику-довіднику окремо виділив загальний елемент у складі власних географічних назв, а саме розповів, що деякі власні імена складаються частково або повністю з загальних слів, наприклад: Red Sea — Червоне море, Pacific Ocean — Тихий океан. Такі назви, як правило, перекладаються на українську мову: the United Kingdom — З'єднане Королівство, Department of Technology — технологічний факультет (але є деякі винятки, наприклад, the English Channel — Ла-Манш).

Загальні слова, що входять до складу назв, які мають крім того власні імена, перекладаються чотирма основними способами (а власні імена в них транскрибуються або перекладаються існуючими українськими відповідниками):

Загальний елемент перекладається: North Dakota — Північна Дакота, Admiralty Islands — Адміралтейські острови, Strait of Gibraltar — Гібралтарська протока (або: протока Гібралтар). Найчастіше такий спосіб застосовується у перекладі складних географічних назв, що містять такі загальні слова, як mountains, gulf, lake, sea, ocean тощо. Якщо ж загальне слово вжито у складі назви не у своєму прямому значенні, то воно не перекладається, а транскрибується: Black Island — Блек-Айленд 9місто у США), Rock Springs — Рок-Спрингс (місто в Австралії).

Загальний елемент транскрибується, якщо у транскибованій формі він достатньо відомий користувачеві перекладу: Carson City — Карсон-Сіті, Kansas City — Канзас-Сіті.

Загальний елемент і перекладається,і транскрибується одночасно: Rocky Mountain — гора Рокі-Маунтин, the Grand River — ріка Гранд-Рівер, Bull Lake — озеро Булл-Лейк, Firth of Clyde — затока Ферт-оф-Клайд.

Загальний елемент додається до назви: the Standard Oilнафтова компанія Стандард Ойл. Цей спосіб застосовується тоді, коли власна назва в англійському тексті вжита без загального елементу або коли загальний елемент є часткою назви. [6:57]

З точки зору відомого вченого, перекладача і педагога, Федорова А. Б., який також розглядав проблему перекладу власних назв у своїй книзі «Основы общей теории перевода», власні географічні назви, які мають свою семантику, можуть транслітеруватися (Pentonville — Пентонвілл, Nature — Нейчур, Newcastle — Ньюкасл) та перекладатися (Cape of Good Hope — Мис Доброї Надії, New England — Нова Англія, New South Wales — Новий Південний Уельс (Австралія). 10:170]

Проблемою перекладу власних назв, в тому числі і власних географічних назв, займались такі відомі лінгвісти як Левицька Т. Р. і Фітерман А.М., що і докладно описали в своєму підручнику «Теория и практика перевода».

На їх думку при перекладі власних географічних назв необхідно зберегти національний колорит. А саме за допомогою транслітерації. При перекладі з англійської на українську, англійська вимова найбільш точніше передається літерами українського алфавіту. Однак перекладач повинен зважати на застарілу традицію по відношенню до історичних власних назв та географічних назв. Наприклад: England — Англія (а не Інгленд), Scotland — Шотландія (а не Скотленд), порт Hull — Гулль (а не Халл), река Hudson — Гудзон (а не Хадсон) і т.д. 8:89]

Окрему главу перекладу власних назв приділили й С. Влахов та С. Флорін у своєму підручнику «Непереводимое в переводе». Головним чином вони розглядали проблеми без еквівалентності та передача національного колориту, а також можливостях та прийомах передачі власних назв в текст. Як правило при перекладі власних назв використовується транскрипція, але також власні назви можуть и перекладатись. Тож виникає питання: чи транскрибувати, чи перекладати?

До транскрибування зустрічаємої власної назви перекладач підходить по-різному, в залежності чи має власна назва вже затверджений графічний вигляд в мові перекладу чи його потрібно транскрибувати. В першому випадку, власна назва береться вже в готовому виді, який в принципі не підлягає змінам, навіть в тих випадках, коли вже встановлений фонетичний вигляд не відповідає сучасним нормам. В другому випадку, перекладач транскрибує ім'я, намагаючись максимально приблизити його у вимові до оригіналу, разом з тим не псуючи фонетики та графіки мови на яку перекладають.

Особливо вони підкреслили важливість та складність у знаходженні вже існуючих транскрипцій. А саме відповідь на питання транскрибувати чи перекладати залежить вже від самої назви, від повязаним з ним та його референтом традицій та від контексту. В лінгвістичних класифікаціях власні назви розглянуті, головним чином, в двох розрізах: як живі так і неживі та в рамках цих розділів географічні назви як раз і відносять до живих розрізів.

Тож перекладати чи транскрибувати власні географічні назви назви? Влахов і Флорін пояснили наступним чином: по відношенню до перекладу дійсно існуючих географічних назв строго встановлених правил не має. За традицією деякі власні географічні назви передаються за допомогою транскрипції Buckinghamshire Бакінгемшир, а інші перекладаються Saint Helena Island Острів Святої Єлени. 2:166]

На думку І.Рецкера при перекладі власних географічних назв спостерігається тенденції, а саме перехід від транслітерації до транскрипції, що й зараз ми можемо побачити на географічних картах і атласах. Так змінились назви деяких міст Greenwich-Грініч (а не Грінвіч), WoolwichВуліч (а не Вульвіч), NorwichНорідж (а не Норвіч), Hull — Гулль на нових картах позначений як «Халл» зі старою назвою в дужках. Деякі географічні назви калькуються, тобто перекладаються частинами з'єднуючись потом в єдине ціле. St. Laurence River — річка Святого Лаврентія, Cape of Good Hope — мис Доброї Надії, New South Wales — Новий Південний Уельс. Більшість з таких назв є кальками давнього походження. Новітня тенденція в перекладі власних географічних назв схиляється навіть до заміни українських прийменників англійськими. Так, наприклад, Батьківщина Шекспіра раніше перекладалась як Стратфорд-на-Авоні, а в першій половині нашого століття вже як Стратфорд-на-Евоні, а останнім часом в атласах та картах вже з’явилось Стратфорд он Евон.

Також Рецкер зазначив, що при перекладі власних географічних назв з англійської мови слід передавати їх так, як вони називаються в себе на Батьківщині. Munich-Мюнхен, Leghorn — Ліворно, NurembergНюрнберг, VeniceВенеція. Хоча навіть в українській мові традиційні назви навіть європейських столиць часто не співпадають з їх оригінальними назвами (Париж, Рим, Белград). [9:13]

Великий вклад в розв’язанні проблеми перекладу власних географічних назв вніс Д.І. Єрмолович, що ми можемо побачити в його підручнику «Имена собственные на стыке языков и культур». На його думку іншомовні власні назви повинні передаватися на українську мову наближено до вихідної форми звучання, тобто по правилам практичної транскрипції. Однак на це спільне правило накладаються додаткові думки. В особливості, перекладач може мати справу з текстом на англійській мові, який потрібно перекласти на українську мову і в якому містяться власні географічні назви неанглійського походження. В такому випадку при перекладі власних географічних назв, правила англо-української транскрипції, звичайно не діють, а треба брати до уваги правила перекладу власної географічної назви з мови оригіналу.

Крім того, серйозне значення для підбору відповідностей топонімам в перекладі має поділ їх на одиничні і множинні. Одиничний топонім за визначенням користується широкою популярністю, яка в багатьох випадках виходить за рамки мовного колективу відповідної країни. Отже, на мові перекладу вже може існувати встановлена традиційна відповідність, яку необхідно використовувати.

Слід визнати, що передача традиційних відповідностей буває справою нелегкою. Наприклад, назва однієї з німецьких земель по-англійськи — Rhineland-Palatinate, але ця назва не цілком відповідає власне німецькій назві, яку можна встановити за англійськими словниками, що призводить власні географічні назви в іх вихідну форму, — Rheinland-Pfalz, завдяки цьому відшукується і український еквівалент — Рейнланд-Пфальц.

У власних географічних назв є одна особливість, яка полягає в тому, що багато хто з них містять в собі номінальний елемент. Наприклад, це можуть бути слово або морфема, що позначають денотат. Зокрема, таке слово обов’язково входить до складу назв морів (Заток, проток), багатьох островів, півостровів (і інших деталей контуру суші), озер, гірських систем, а також об'єктів міської топонімії (вулиць, районів, будівель).

Цьому слову, як правило, відповідає на українській мові його номінальної еквівалент, наприклад Straits of Florida — Флоридська протока, Isle of Man — острів Мен, Lake Huron — озеро Гурон. Однак іноді таке слово транскрибується, наприклад, Malin Head-Малин-xeд, Long Island — Лонг-Айленд. Нерідко виникають і такі варіанти, де номінальний елемент і транскрибується, і перекладається, наприклад, мис Малин-xeд, острів Лонг-Айленд. Таке дублювання представляється надмірним, але в деяких випадках воно вже увійшло в традицію.

Тому перекладачеві слід вибрати який-небудь авторитетне джерело українською мовою (словник географічних назв, енциклопедію або атлас), згідно з яким і відтворювати назви в перекладі. Серед багатьох довідників можна порекомендувати «Малий атлас світу», який багато разів видавався.

Однак деякі топоніми не знайдеш в атласах або енциклопедіях. Це передусім об'єкти міської топоніміки — назви районів, вулиць, площ, будівель. Тут також виникає проблема передачі загального елемента: як перекладати слова square, street, building, house — сквер, стріт, білдінг, хаус або площа, вулиця, будинок, будинок! Слід сказати відверто, що єдиного рішення ця проблема не знаходить і вирішується різними перекладачами і в різних випадках по-різному. У цілому, як видається, домінують все ж варіанти першого типу (транскрипційні). Цьому сприяє закріплення таких відповідностей, як Times Square — Таймс-сквер, Empire State Building — Емпайр Стейт Білдінг, Fleet Street — Фліт-стріт, Wall Street — Уолл-стріт та інші. 7:212]

переклад географічний назва англійський український РОЗДІЛ 2 Засоби та прийоми перекладу власних географічних назв з англійської мови на українську

1. Транскрипція В цілому більшість власних назв в наш час передається засобами графіки, тобто за допомогою транскрипції.

Хоча власна назва покликана ідентифікувати предмет у будь-якій ситуації і будь-якому мовному колективі, вона в переважній більшості випадків має національно-мовну приналежність.

У кожному мовному колективі є особи іншої національної приналежності. При передачі на іншу мову, виникає питання: якою мірою ці імена зберегли своєрідності тієї мови, з якої прийшли. Англійський лікар і лексикограф Peter Mark Poget все життя прижив в Англії, але успадкував від батьків французів прізвище, яке вимовляється «Роже». Англійці також вимовляють це прізвище на французький мане, але з властивими їх вимові особливостями: [roujei]. Якщо б ми вирішили відтворити фонетичну структуру цього прізвища так, як воно вимовляється в англомовних країнах, то треба було б писати «Роужей». Але оскільки навіть в англомовному мовному середовищі це прізвище відчувається як французьке, то і на українську мову це прізвище слід передавати за правилами практичної транскрипції з французької мови, тобто «Роже».

Власна назва це завжди реалія. В мові вона називає дійсно існуючий чи вигаданий об'єкт думки, особу чи місце, що єдині у своєму роді та неповторні. У кожній такій назві зазвичай міститься інформація про локальні та національні приналежності, визначеного ними об'єкта. При перекладі з української мови треба особливо уважно відноситись до назв іншомовного походження, що транскрибовані на українську мову. В цьому випадку слід намагатись відновити орфографію назви на тій мові, з якої вона походить.

Дуже відповідально слід підходити до текстів на англійській мові, в яких містяться європейські власні назви неанглійського походження. В цьому випадку при передачі назв правила англо-української транскрипції не діють, а необхідно брати до уваги правила практичної транскрипції з мови оригіналу. Саме з цією метою в додатку наведені зведені правила практичної транскрипції з англійської мови на українську і з української мови на англійську.

Транскрипції підлягають всілякі власні назви (назви осіб, географічних об'єктів, небесних тіл, установ, організацій, морських і річкових суден, фірм, готелів, ресторанів, газет, журналів, сценічних постановок і т.д.). Звичайно ми навіть і не уявляємо собі яка велика кількість власних назв в будь-якій мові. Ця кількість в сотні раз перевищує словник будь-якого, навіть самого повного із словників. Це природно, так як співвідношення власних імен та апеллятивної лексики приблизно відповідає співвідношенню відомих одиничних предметів і загальних понять. Відсутність єдиної транскрипційної системи в багатьох випадках ускладнює розуміння текстів і ототожнення осіб та об'єктів. Безсумнівно, що далеко не все в транскрипції може бути формалізовано, зокрема, коли транскрипція виступає як компонент у великій системі художнього перекладу, норми транскрипції не можуть бути повністю уніфіковані і багато чого залишається на частку художнього чуття перекладача й редактора. У той же час для того, щоб давати вдалі варіанти транскрипції, що обґрунтовано відхиляються від формальної норми, корисно і навіть необхідно по максимуму оволодіти цією нормою. В даному випадку цілком умісна теза Л. В. Щерби щодо того, що «…авторів, зовсім не відступаючих від норми, звичайно, не існує…». Коли у людини виховане почуття норми, тоді він починає відчувати всю красу обгрунтованих відступів від неї."

«Під транскрипцією розуміють передачу звуків, або накреслень мови системою знаків, відмінних від прийнятих у цій мові письмових одиниць. У лінгвістичних дослідженнях для наукових цілей застосовується фонетична транскрипція, що використовує умовну систему знаків. «При практичній транскрипції використовується історично встановлена орфографічна система тієї мови, на якій передаються іноземні імена і назви.»

Практична транскрипція є засобом включення слів однієї мови в текст іншого з приблизним збереженням звукового образу цих слів. Неминуча приблизність практичної транскрипції є наслідком розбіжностей ряду фонем в різних мовах. Практичну транскрипцію слід відрізняти, з одного боку, від перекладу, а з іншого боку, від транслітерації. Спільним для транскрипції і транслітерації є те, що вони служать засобом передачі слова з будь-якої мови в запозичену мову, відмінність полягає в засобах, які використовуються для цієї передачі.

Транскрипція власних назв з англійської мови не рідко представляє значні труднощі у зв’язку з деякими обставинами.

По-перше, причиною транскрипційних труднощів є те, що історичний розвиток англійської орфографії призвів до її значних розбіжностей у вимові, до великої кількості невимовних або вимовних в різних словах по-різному букв і буквосполучень. Крім того, відмінною рисою англійської орфографії та, перш за все, орфографії власних імен є нерідке засвоєння іншомовних буквосполучень з повним або частковим збереженням особливостей їх вимови.

Іншою важкістю, істотною для транскрипції англійських імен та назв, є відсутність в українській мові ряду фонем, наявних в англійській. Такі, наприклад, фонеми [?] та [?], представлені буквосполученням th; далі в українській мові немає фонематичного протиставлення довгих і коротких голосних, немає фонеми [ж] і т. д.

По-третє, імена можуть мати різну вимову в різних країнах англійської мови. Відомо, наприклад, що англійська літера «а» в тій самій позиції, де в південно-англійській вимові вона відповідає вимові [а:], наприклад, last, в ряді діалектів на півночі Англії, в Австралії або на півдні США і вимовляється як [?]. Очевидно, що в багатьох випадках не можна ігнорувати особливості вимови географічних назв місцевими жителями, особливості вимови власних імен носіями цих імен у багатьох країнах англійської мови, де мають поширення спадкоємо пов’язаний з ним різновид американського (у США та Канаді), австралійського і т.д. вимови. Наприклад, топонім Wrath зазвичай вимовляється англійцями як [ro?], але в Шотландії він вимовляється як [га: ?], і іноді це вимова імітується англійцями у вигляді [га: ?] або [r??].

В четвертих, це є скоріше правилом, ніж виключенням, те положення, коли до транскриптора потрапляє англійське власне ім'я в його графічній формі, без фонетичної транскрипції чи спеціальних вказівок на вимову. У таких випадках, особливо якщо до складу власного імені входять поєднання, вимова яких може бути різною, бажано уточнити читання імені через будь-який спеціальний довідник, серед яких можна привести, наприклад, списки прізвищ з транскрипцією в словнику Вебстера.

Суттєвим відхиленням прийнятої української транскрипції від англійського оригіналу може бути перестановка наголосу в імені на інший склад (Arnold [a: nld] -> Арнольд). Наголос при цьому в українській мові є транскрипційним або традиційній передачі зсувається зазвичай у напрямку до кінця слова, наприклад 'Agatha > Агата. Ряд англійських власних назв поряд з правильною транскрипційной, має і суто традиційну передачу. До цієї передачі слід вдаватися, зокрема, при перекладі архаїчних текстів, а також тоді, коли немає впевненості, що рідна мова носія транскрипційного імені - англійська. Таким чином, деякі англійські імена при запозиченні у українську мову як би розщеплюються на два варіанти, традиційний і транскрипції, або ж традиційний і менш традиційний.

Міжкультурні та міжмовні контакти мають багатовікову історію. Імена і назви давно запозичуються з однієї мови в інші, зазнаючи найрізноманітніших спотворень або міняючи свій вигляд у ході розвитку і трансформації мов. При зіставленні багатьох власних імен, які позначають одні й ті ж предмети в різних мовах, часто помітно, як вони несхожі.

Багато власних імен прийшли в українську мову давно і не завжди з першоджерела. Це особливо стосується історичних, релігійних, фольклорно-міфологічних і літературних імен і назв. Не всі з них читаються і пишуться так, як припускають сучасні норми і рекомендації в галузі практичної транскрипції.

Також транскрибуванню підлягають такі групи власних назв: власні імена людей, зменшувальні імена, прізвиська, прізвища, прізвиська тварин, топоніми, астроніми, назви суден, літаків, космічних кораблів, назви організацій і установ, журналів, книг, кінофільмів і т.д. 3:345]

2. Транслітерація Транслітерація-це формальне по фонемне відтворення вихідної лексичної одиниці за допомогою фонем перекладаємої мови, фонетична імітація вихідного слова.

Транслітерація відрізняється від практичної транскрипції своєю простотою то можливістю введення додаткових знаків. Транслітерація часто застосовується при складанні бібліографічних покажчиків та при організації каталогів, наприклад, коли треба зібрати в одному місці каталогу опис усіх творів вітчизняних авторів на іноземних мовах. Як засіб внесення іноземного слова в український текст транслітерація застосовується менше, так як при транслітерації сильно спотворюється звуковий образ іншомовної назви.

Принцип транслітерації:

Транслітерація використовується в мовах з різними графічними системами (наприклад англійська мова і українська), але літери (чи графічні одиниці) цих мов можна поставити в якусь відповідність один одному, і згідно з цими відповідностями відбувається міжмовна передача власних назв. Оскільки, наприклад, латиниця, грецький алфавіт та кирилиця мають спільну основу, то більшість літер цих двох алфавітів можна поставити у відповідність один одному, з урахуванням тих звуків, які вони регулярно позначають.

Транслітерація має як переваги так і недоліки. Переваги очевидні-письмовий варіант не спотворюється, його носій має універсальну, незалежну від мови, ідентифікацію.(наприклад, столиця Німеччини-Берлін англійською мовою передається як Berlin, а німецькою так само Berlin). Інколи дуже важко відновити вихідну форму імені, що дана в українській транскрипції, тобто з орієнтацією на звучання, а не написання імені. При транслітерації ще в більшій мірі ніж при прямому перенесенні, запозичена мова нав’язує назві вимову за власними правилами.

Сьогодні ж транслітерація в чистому вигляді в українській мовній практиці не застосовується. Справа в тому, що в англійській, французькій, німецькою, угорською та іншими мовами багато Сьогодні ж транслітерація в чистому вигляді в українській мовній практиці не застосовується. Допустима і реально має місце практика прямого перенесення імені, тобто написання його латинськими літерами. Пряме перенесення практикувалося дуже рідко, зокрема, в радянський період, але іноді це допускалося в спеціальних наукових текстах, зокрема в медичних. З кінця 80-х років практика прямого перенесення стала поширюватись все ширше і ширше.

При запозиченні власних назв, їх передача може орієнтуватися і на письмову форму (графічну) форму. Можливе просте перенесення графічної форми назви без зміни з тексту на одній мові в текст на іншій мові. Найчастіше такої практики дотримуються в більшості країн, що користуються латинською графікою.

В західноєвропейських мовах власні назви, запозичені з однієї мови в іншу, як правило, не змінюють орфографію: так зручніше читачам, які завдяки цьому підходу можуть легко орієнтуватись в будь-яких письмових джерелах.

Наприклад, при використанні в англомовному тексті назви з мови, писемність якої заснована на латиниці, власна назва не зазнає змін.

При цьому в принципі бажано, щоб відтворювалися і ті літери, які відсутні в англійському алфавіті.

Брак практики прямого перенесення полягає в тому, що іноземці часто не можуть визначити за написанням, як вимовляється іншомовне власне ім'я. Переносячи ім'я в незмінній формі, носії приймаючої мови нерідко нав’язують вимову імені, що відповідає правилам читання їх на рідній мові.

3. Калькування Поряд з перекладацькою транслітерацією для мовних одиниць, що не мають безпосереднього відповідності в мові, що перекладається, іноді застосовується калькування — відтворення не звукового, а комбінаторного складу слова або словосполучення, коли складові частини слова (морфеми) чи фрази (лексеми) перекладаються відповідними елементами мови, що перекладається. Калькування як перекладацький прийом стало основою для великої кількості різного роду запозичень в міжкультурній комунікації в тих випадках, коли транслітерація була неприйнятна з естетичних, смислових чи інших міркувань.

Історичний розвиток мов показує численні приклади міжмовної кореляції, найчастіше за функціональною ознакою, наприклад, українські суфікси-ель, -чік/щік / 'ник,-ец і т. п. корелюють з англійськими суфіксами — er / or,-ist; українські префікси не-, без-прямо асоціюються з англійськими приставками un-, in/im-, non-. Завдяки інтенсивній міжмовної взаємодії багато європейських мов вносять загальні стройові морфеми, наприклад:-іст,-ізм,-op,-дис,-іон, і т. д. Багато кореневих морфем також мають пряму відповідність в українській і англійській мовах, наприклад:

Лава — bench

Війна — war

Money — гроші

Велика кількість словосполучень в політичній, науковій і культурній галузях практично є кальками:

Глава уряду — head of government

Верховний Суд — Supreme Court

Mixed laws — змішані закони На відміну від транскрипції, калькування не завжди буває простою механічної операцією перенесення вихідної форми в мову, що перекладається; часто доводиться вдаватися до деяких трансформацій. У першу чергу це стосується зміни відмінкових форм, кількості слів у словосполученні, афіксів, порядку слів, морфологічного чи синтаксичного статусу слів і т. п. Наприклад, англійське слово skinheads калькуєтся зі зміною як семантичного значення слова skin, так і з загальною трансформацією — бритоголові; англійський вираз two-thirds majority вимагає як морфологічної, так і синтаксичної трансформації, залишаючись, проте, калькою в українській мові - більшість у дві третини (голосів). Деякі афікси в англійській мові відповідають самостійній ознаці, що виражається прикметником в українській мові, що також включає необхідні трансформації в процес калькування, наприклад:

Maldistribution of costs Неправильний розподіл витрат

Non-taxable income Неоподатковуваний дохід Калькированию зазвичай піддаються терміни, широко вживані слова та словосполучення:

Зимовий палац — Winter Palace

White House — Білий дім;

назви художніх творів:

«Біла гвардія» — The White Guard

Over the Cuckoo’s Nest — «Над гніздом зозулі»;

назви політичних партій і рухів:

the Democatic Party — Демократична партія наш будинок-Росія — Our Home Is Russia;

історичні події:

навала Бату-Хана-the invasion of Batu-Khan;

або вирази плоди освіти — the Fruits of the Enlightment і т. д.

У деяких випадках, особливо щодо історичних подій і періодів чи культових об'єктів, діють декілька паралельних відповідників, наприклад: дві різні кальки або калька і транскрипція:

смутні часи — the period of unrest або

the Time of Trouble Успенський собор — Uspensky Sobor або

the Cathedral of the Assumption розкольники-старовіри — raskolmki або Old Believers.

Географічні назви гір, озер, морів і т. п. перекладаються шляхом калькування, якщо в них входять «перекладні» компоненти:

Ivory Coast — Берег Слонової кістки

the Salt Lake — Солоне озеро

the Black Sea — Чорне море Якщо ж в назву входять слова, значення яких забуто або з яких-небудь причин не може бути перекладено, вживається змішаний спосіб, коли частина назви перекладається транскрипцією, проте в цілому зберігається принцип калькування:

Ладозьке озеро — Lake Ladoga

The River Dart — річка Дарт.

Вибір калькування, транслітерації чи змішаного способу часто задається словником, однак існують багато випадків, особливо ті, що пов’язані з історико-культурними іменами, рідкісними географічними назвами, новими термінами, вимагають самостійного рішення перекладача. Ось кілька міркувань, які можуть допомогти сформулювати перекладацьку позицію: по-перше, вибір на користь точності (буквальності) перекладу не завжди буває самим вдалим, оскільки в результаті створюється занадто незручне для сприйняття слово — це нерідко трапляється при дослівному калькуванні (наприклад, переклад Лондонський Тауер краще, ніж Тауер Лондона, хоча за структурою останній ближче до вихідної одиниці).

По-друге, калькування нерідко стає кращим способом перекладу, ніж транскрипція, оскільки в результаті транскрипцій створюються непідходящі і, що набагато гірше, слова, що не мають сенсу в мові, що перекладається. Якщо транскрипції взагалі не вдається уникнути, то її, як правило, поєднують з калькований формою, що часто зустрічається при перекладі імен-прізвиськ. Специфічним ускладненням при використанні цього способу є необхідність розгортання або згортання вихідної структури, тобто додати до неї додаткових елементів або скорочення вихідних елементів: Юрій Долгорукий-Yury the Long Hands.

У цілому можна констатувати, що вибір тієї чи іншої можливості передачі власних імен, що зберегли певну семантику, тобто вибір транслітерації чи перекладу, — обумовлюється традицією, з якою не можуть не рахуватися перекладачі навіть у тих випадках, коли вони зустрічаються з іменами вигаданими або прізвиськами, хоча тут коливання значно часті.

Що стосується власних імен, що не мають своєї семантики в сучасній мові, то по відношенню до них питання про переведення, природно, не встає, і аналогія з формами передачі реалій тут припиняється. 3:361]

ВИСНОВКИ Переклад один із найважливіших моментів розвитку людства. Завдяки перекладу люди однієї країни знайомляться з життям, культурою, побутом, історією, науковими та літературними досягненнями інших країн.

Становлення України як незалежної держави і входження її в світову її в світову співдружність націй постановило надзвичайно важливу потребу вираження її самобутності через характерну національну ономастику й топоніміку, яка впродовж століть поширювалася всіма іноземними мовами в російській фонетичній і граматичній інтерпретації. Англомовний світ, наприклад, знає тепер наші міста у вимові Kiev, Lvov, Belaya Tzerkov, Vinnitsya, так я ми знаємо їхні імена і назви.

Немає сумніву в тому, що жоден незалежній народ не погодиться, щоб його власні назви чи назви реалії суспільно-політичного життя передавалися іноземними мовами через якусь мову-посередник. Вимога передавати наші власні назви іншими мовами в транскрипції поставлена і в Законі про мови в Україні. Та незважаючи на це, в книгарнях України можна побачити різні путівники, атласи й словники, в яких власні назви продовжують транскрибуватися не в українській вимові.

Таким чином, проблемою даної роботи є принципи і способи передачі англійських власних географічних назв на українську мову.

Актуальність і значимість цієї проблеми визначається тим, що сьогодні, коли Україна здобула міжнародне визнання і налагоджує всебічні стосунки з багатьма країнами світу, потреба в неспотвореній передачі її ономастики й топоніміки набуває особливого значення. Найперше йдеться про передачу цих своєрідних реалій англійською мовою, що є мовою міжнародного спілкування в усіх головних сферах міждержавних відносин.

В даній курсовій роботі ми аналізували переклад власних географічних назв з англійської мови на українську, також дослідили яким засобами перекладали відомі лінгвісти та прийоми їх перекладу. Окремої уваги приділили перекладу тексту з великим вмістом власних географічних назв, проаналізувавши його, ми дійшли висновку, що серед трьох варіантів перекладу (транскрипція, транслітерація та калькування), транслітерація, як прийом власних географічних назв майже в чистому вигляді в українській мовній практиці майже не застосовується. Вся справа в тому, що в багатьох мовах допустима і реально має місце практика прямого перенесення імені, тобто написання його латинськими літерами. Пряме перенесення практикується дуже рідко, а транслітерація часто застосовується при складанні бібліографічних покажчиків та при організації каталогів. Як засіб внесення іноземного слова в український текст транслітерація застосовується менше, так як при транслітерації сильно спотворюється звуковий образ іншомовної назви. Тому більшість власних географічних назв ми переклали шляхом калькування, тобто відтворили не звуковий, а комбінований склад слова, а саме переклали відповідними елементами української мови складові частини англійського словосполучення. Також велику кількість власних географічних назв ми переклали за допомогою транскрипції, тобто ми фонетично передали на українську мову власну назву так, як вона звучить на англійській мові. Як правило це традиційно встановлена форма слова.

Якщо порівняти з прийомами перекладу відомих лінгвістів, які раніше досліджували переклад власних географічних назв, то вони більше рекомендують застосовувати спосіб практичної транскрипції з елементами транслітерування, що дозволяє досить точно ідентифікувати оригінальну графічну форму географічної назви. А також вони дотримуються і такого способу перезакладу власних назв, як калькування, що зараз є дуже поширеним.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. В. С. Виноградов.

Введение

в переводоведение — М.: 2001. 314с.

2. С. Влахов, С. Флорин. Непереводимое в переводе.- Международные отношения, 1980. — 340с.

3. Р. С. Гиляревский, Б. А. Старостин. Иностранные имена и названия в русском тексте: Справочник.- 3-е изд., испр. и доп.-М.: Высшая школа., — 1985. — 303с.

4. Ермолович Д. И. Имена собственные на стыке языков и культур.- М.: Р. Валент, 2001. — с.200.

5. Т. А Казакова. Практические основы перевода. English <=> Russian.— Серия: Изучаем иностранные языки.— СПб.: «Издательство Союз», — 2001, — 320 с.

6. Карабан В.І. Переклад англійської наукової і технічної літератури. Граматичні труднощі, лексичні, термінологічні та жанрово-стилістичні проблеми. — Вінниця, Нова книга, 2004. — 576 с.

7. Корунець І.В. Теорія і практика перекладу: Підручник. — Вінниця, Нова книга, 2000. — 448 с.

8. Левицкая Т. Р., Фитерман А. М. Проблемы перевода (англ. яз.). — М.: Междунар. Отношения, 1976. — 208 с.

9. Рецкер Я. И. Пособие по переводу с английского языка на русский язык.- Изд.3, 1981. — 160с.

10. Федоров А. В. Основы общей теории перевода (лингвистические проблемы): Для институтов и факультетов иностр. языков. Учеб. пособие. — 5-е изд. — СПб.: Филологический факультет СПбГУ; М.: ООО «Издательский Дом «ФИЛОЛОГИЯ ТРИ», 2002. — 416 с.

ДОДАТОК А

Переклад та аналіз тексту