Засоби навчання. 
Використання комп"ютерної техніки у навчанні. 
Позашкільні навчально-виховні заклади

контрольна РОБОТА

по темі:

Засоби навчання. Використання комп’ютерної техніки у навчанні. Позашкільні навчально-виховні заклади Засоби навчання. Використання комп’ютерної техніки у навчанні.

Успішність процесу навчання, ефективність викорис­тання в ньому розглянутих методів навчання значною мі­рою залежать від матеріальних передумов.

Засоби навчання — допоміжні матеріальні засоби школи з їх спе­цифічними дидактичними функціями.

Слово вчителя — найістотніший засіб навчання. За до­помогою слова вчитель організовує засвоєння знань учня­ми, формування в них практичних умінь і навичок. Вик­ладаючи новий матеріал, він спонукає учнів до роздумів. над ним.

Підручник як важливий засіб навчання слугує учневі для відновлення в пам’яті, повторення та закріплення знань, здобутих на уроці, виконання домашнього завдан­ня, повторення пройденого матеріалу.

Інші засоби навчання виконують різноманітні функції: одні заміняють учителя як джерело знань (кінофільми, магнітофон, навчальні пристрої та ін.) — другі - конкрети­зують, уточнюють, поглиблюють відомості, які повідомляє вчитель (картини, карти, таблиці та інший наочний матеріал) — треті - є прямими об'єктами вивчення, досліджен­ня (машини, прилади, хімічні речовини, предмети живої природи) — четверті - «посередники» між школярем і при­родою або виробництвом у тих випадках, коли безпосеред­нє вивчення останніх неможливе або утруднене (препара­ти, моделі, колекції, гербарії тощо) — п’яті використовують переважно для озброєння учнів уміннями та навичками — навчальними і виробничими (прилади, інструменти та ін.) — шості - символічні (знакові) засоби (історичні та геогра­фічні карти, графіки, діаграми тощо).

Спеціальні технічні засоби навчання (ТЗН) — необ­хідний чинник засвоєння знань. До них належать: дидак­тична техніка (кіно-, діапроектори, телевізори, відеомаг-нітофони, електрофони), аудіовізуальні засобиекранні по­сібники статичної проекції (діафільми, діапозитиви, транс­паранти, дидактичні матеріали для епіпроекції), окремі посібники динамічної проекції (кінофільми, кінофрагменти та ін.), фонопосібники (грамі магнітофонні записи), відеозаписи, радіоі телевізійні передачі.

Комплексне використання аудіовізуальних засобів нав­чання на уроках повинно враховувати пізнавальні законо­мірності навчальної діяльності учнів, їх підготовленість до сприймання і засвоєння навчального змісту за допомогою цих засобівзабезпечувати органічне поєднання їх з роз­повіддю вчителя, іншими засобами навчання.

Необхідно ретельно продумати поєднання слова вчите­ля з ТЗН, можливості використання різних методичних прийомів: пояснення, установка на сприймання перед де­монструванням (простеженням) окремих елементів ком­плексу чи комплексу загалом, бесіда за їх змістомпояс­нення (бесіда) за змістом аудіовізуальних засобівдемон­стрування (прослуховування) окремих частин, фрагментів або кадрів, що чергується з розповіддю (поясненням) — де­монстрування (прослуховування), що супроводжується по­ясненням (синхронним коментуванням).

У процесі підготовки до проведення уроку з викорис­танням ТЗН слід: детально проаналізувати зміст і мету уроку, зміст і логіку вивчення навчального матеріалуви­значити обсяг і особливості знань, які повинні засвоїти уч­ні (уявлення, факти, закони, гіпотези), необхідність де­монстрування предмета, явища або їх зображеннявідіб­рати і проаналізувати аудіовізуальні та інші дидактичні засоби, встановити їх відповідність змістові та меті уроку, можливе дидактичне призначення як окремих посібників, так і комплексу загаломвстановити, на якому поперед ньому пізнавальному досвіді здійснюватиметься вивчення кожного питання темивизначити методи і прийоми забез­печення активної пізнавальної діяльності учнів, міцного засвоєння ними знань, набуття умінь і навичок.

Учителі часто вдаються до поєднання аудіовізуальних засобів: статичних екранних і звукових посібниківдина­мічних і статичних екраннихдинамічних екранних і зву­ковихдинамічних і статичних, екранних, звукових.

Ефективному використанню засобів навчання сприяє кабінетна система навчання, що передбачає проведення за­нять з усіх предметів у навчальних кабінетах, обладнаних посібниками, літературою, дидактичними матеріалами, технічними засобами, а також позаурочних занять. Така система сприяє швидкому «проникненню» учнів у пред­мет, що вивчається на уроцістворює кращі можливості для використання наочності, ТЗН та умови для цікавої організації позаурочної роботи з предмета і позакласної виховної роботи з учнями. Щоправда, вона створює і певні проблеми, пов’язані з труднощами у складанні розкладу занять, підтриманні санітарного стану в класізайві пере­сування в коридорах.

Комп’ютеру належить чільне місце серед сучасних тех­нічних засобів навчання. Перелік професій, пов’язаних з використанням комп’ютерів, дедалі ширшає. Тому вміти працювати з ними повинен кожний, і школа не може стоя­ти осторонь цієї справи. Узагальнивши сучасні уявлення про можливості комп’ютеризації в царині освіти, можна виявити такі чотири напрями використання комп’ютерів: 1) комп’ютер як об'єкт вивчення- 2) комп’ютер як засіб навчання- 3) комп’ютер як складова частина системи управління народною освітою- 4) комп’ютер як елемент методики наукових досліджень.

Враховуючи потребу в підготовці учнів до життя та ді­яльності в умовах комп’ютеризації виробничих і управ­лінських процесів, школа має забезпечити їх комп’ютер­ну готовність, тобто не лише ознайомити з основними сфе­рами застосування комп’ютерів, їх роллю в розвитку сус­пільства, знанням будови, принципу їх роботи, з поняттям про алгоритми і алгоритмічну мову, уміння будувати ал­горитми для вирішення завдань, а й навчити користува­тися комп’ютерними редакторами, складати програми на. одній із мов програмування.

За допомогою комп’ютера як засобу навчання можна реалізувати програмоване і проблемне навчання. Комп’ю­тер використовують для навчального моделювання науково-технічних об'єктів і процесів. Використання комп’ю­тера в процесі навчання сприяє також підвищенню інте­ресу й загальної мотивації навчання завдяки новим фор­мам роботи і причетності до пріоритетного напряму нау­ково-технічного прогресуактивізації навчання завдяки використанню привабливих і швидкозмінних форм подан­ня інформації, змаганню учнів з машиною та самих із со­бою, прагненню отримати вищу оцінкуіндивідуалізації навчання — кожен працює в режимі, який його задоволь­няєрозширенню інформаційного і тестового «репертуа­рів», доступу учнів до «банків інформації», можливості оперативно отримувати необхідні дані в достатньому обся­зіоб'єктивності перевірки й оцінювання знань, умінь і на­вичок учнів.

Водночас педагоги повинні враховувати й негативні мо­менти. Передусім робота з комп’ютером швидко стомлює учнів, може погано впливати на зір або навіть призводити до розладу нервової системи. Комп’ютеризоване навчання не розвиває здатності учнів чітко й образно висловлювати свої думки, істотно обмежує можливості усного мовлення, формуючи логіку мислення на шкоду збагаченню емоційної сфери. В умовах автоматизованого навчання швидко фор­муються егоїстичні нахили людини, загострюється індиві­дуалізм, розширюється конкурентність, сповільнюється ви­ховання колективізму, взаємодопомоги. Здебільшого інте­рес до програми з обмеженою інформативністю швидко зга­сає. Оскільки діалог з машиною синтаксично збіднений, учень нерідко почувається «дурнішим» за комп’ютер, що згодом може стати причиною стійкого негативізму до ма­шини1 .

Загалом спілкування з комп’ютером сприяє розвиткові інтелектуального, духовного та морального потенціалу уч­нів, виховує уміння планувати й раціонально будувати трудові операції, точно визначати цілі діяльності, формує акуратність, точність і обов’язковість.

Позашкільні навчально-виховні заклади

Позашкільні навчально-виховні заклади — широкодоступні закла­ди освіти, які дають дітям та юнацтву додаткову освіту, спрямова­ну на здобуття знань, умінь і навичок за інтересами, забезпечують потреби особистості у творчій самореалізації та організації зміс­товного дозвілля.

До них належать палаци, будинки, станції, клуби й центри дитячої, юнацької творчості, дитячо-юнацькі спор­тивні школи, школи мистецтва, студії, бібліотеки, оздо­ровчі та інші заклади.

Такі заклади можуть бути комплексними і профільни­ми. Комплексний — творчі об'єднання за інтересами (гуртки, секції, ансамблі, театри тощо). Профільний — забезпе­чує умови для розвитку природних нахилів та інтересів ді­тей і підлітків, задоволення їх потреб з певного напряму ді­яльності. Усі вони працюють за річним планом, навчальний рік у них починається, як правило, 10 вересня поточного ро­ку і закінчується 26 травня наступного року.

Набір учнів відбувається як на безконкурсній основі, так і за конкурсом, умови якого виробляє сам заклад. Нав­чально-виховний процес здійснюється диференційовано, відповідно до індивідуальних можливостей дітей та з ура­хуванням їх вікових особливостей.

Палаци та будинки дитячої творчості організовують гуртки (наукові, технічні, мистецькі, спортивні тощо), творчі колективи художньої самодіяльності (хори, оркест­ри, ансамблі пісні й танцю, театральні колективи та ін.), клуби любителів природи.

Центри і станції юних техніків проводять серед школя­рів роботу в галузі техніки, організовуючи гуртки радіотех­нічні, авіамодельні, фотолюбителів, телемеханіки та інші.

Центри і станції юних натуралістів мають на меті ви­ховання в учнів любові й інтересу до природи, формування у них умінь і навичок дослідницької роботи. Працюють гуртки юних городників, тваринників, садоводів, механі­заторів сільського господарства та ін.

Центри та станції юних туристів організовують подо­рожі школярів за межі постійного проживання для відпо­чинку і вивчення рідного краю та інших країн. Подорожі можуть бути пішохідними, лижними, автомобільними, авіаційними, велосипедними, водними, залізничними, комбінованими.

Дитячі спортивні школи готують на базі всебічного фі­зичного розвитку кваліфікованих спортсменів. У таких школах працюють секції з окремих видів спорту, а в них — навчальні групи за статтю, віком і ступенем спор­тивної підготовки учнів.

Дитячі залізниці сприяють розширенню технічного кругозору та розвитку технічної творчості учнів, допома­гають в організації професійної орієнтації.

Дитячі бібліотеки надають практичну допомогу шко­лярам у засвоєнні ними знань з основ наук, сприяють роз­витку читацьких інтересів, вихованню читацької культу­ри, любові до книги.

У 1521 позашкільній установі займається понад 1 млн. 250 тис. дітей. З ними працює понад 3,5 тис. педа­гогічних працівників.

Як і в позакласній, у позашкільній виховній роботі ви­користовують масові, групові та індивідуальні форми ви­ховання дітей. У цих закладах читають лекції про досяг­нення науки і техніки, організовують зустрічі з діячами науки, техніки, мистецтва, проводять виставки дитячої творчості, олімпіади, огляди, конкурси та ін. Групові фор­ми виховної роботи зосереджують учнів на діяльності гурт­ків, секцій, клубів, студій та ін. Індивідуальна форма ро­боти передбачає виконання школярами творчих індивіду­альних завдань, заняття з навчання гри на музичних ін­струментах, образортворчу діяльність у художніх школах тощо.

Творчі об'єднання у цих закладах класифікуються за трьома рівнями:

Початковий — творчі об'єднання загальнорозвиваючого спрямування, що сприяють виявленню творчих здібно­стей дітей, розвитку їх інтересу до творчої діяльності.

Основний — творчі об'єднання, які розвивають стій­кі інтереси дітей та учнівської молоді, дають їм додатко­ву освіту, задовольняють потреби у професійній орієн­тації.

Вищий — творчі об'єднання за інтересами для юних талантів, обдарованих дітей та юнацтва.

Відповідно до рівня класифікації визначають мету і пер­спективи діяльності творчого об'єднання, його чисельний склад, кількість годин для опанування програми тощо.

Важливим завданням позашкільних установ є надан­ня школам допомоги в організації позакласної виховної роботи з учнями. В Україні діє три державні позашкіль­ні заклади — еколого-натуралістичний центр, центр нау­ково-технічної творчості, центр туризму і краєзнавства. Як науково-методична установа функціонує Національний центр естетичного виховання. Набуло поширення створен­ня позашкільних навчально-виховних закладів нового ти­пу: навчально-дослідницьких та творчо-виробничих цен­трів творчості, туризму, краєзнавства, шкіл мистецтва, спортивно-технічних шкіл, клубних закладів, театральних комплексів, соціально-педагогічних комплексів, кіноцентрів, міжшкільних клубів тощо.

За участю вихованців позашкільних закладів щороку проводять Всеукраїнські конкурси «Наукова зміна», «Та­ланти твої, Україно», виставки, олімпіади, турніри, кон­курси.

Вимоги до діяльності позашкільних установ виплива­ють із загальних принципів організації позакласної та позашкільної роботи, що передбачають органічний зв’язок позашкільних установ з виховною діяльністю школиуз­годженість дій з виховною роботою дитячих та юнацьких організацій, сім'ї і громадськостімасове охоплення дітей за умови дотримання добровільності щодо участі в гуртках і секціях позашкільних установпоєднання масових, гру­пових та індивідуальних форм виховної роботивільний вибір дітьми характеру творчої діяльностістимулювання їх активної творчої діяльності.