Історичний розвиток та вплив латинської мови на формування інших мов

латинський алфавіт мова літературний Для того, щоб зрозуміти чому латинська мова має таке широке застосування в медицині та ряді інших наук, чому вона розом з давньогрецькою мовою продовжує займати місце головного джерела сучасної природничої і технічної термінології потрібно, перш за све, ознайомитися з її історією.

Латинська мова поряд з давньоіндійською, давньогрецькою, давньоперською, єгипетською та іншими належить до числа так званих «мертвих мов».

Латинська мова (lingua Latina) — це мова племені латинян, які населяли невелику область Лацій, розташовану в центральній частині Апеннінського півострова. За римською історіографією тут у 753р. до н. е. було засновано місто Рим (Roma), від назвою якого жителі об'єднаних італійських племен стали називати себе римлянами (Romani).

Розповсюджена в процесі посиленої колонізації та романізації римськими солдатами, торговцями, вчителями, ораторами, моряками, рабами, насаджувана силою зброї та декретів, латинська мова стає домінуючою мовою Римської імперії від сучасної Португалії на заході до сучасної Румунії на сході. На заході Європи латинська мова поширюється досить швидко, майже не зустрівши опору з боку корінних мов. Але в глибині Середземноморського басейну, а саме в Греції, Малий Азії, Єгипті вона зіткнувась з місцевими мовами, які мали більш розвинену писемність та рівень культури, в якій основне місце займала грецька (елійська) культура.

Ще до того, як Греція потрапила під владу Риму, вона знаходилася на більш вищому щаблі культурного розвитку. У V ст. до н. е., в так звану класичну епоху, значного розвитку і розповсюдження набула грецька філософія, мистецтво та література. Саме в цей період з’являються видатні праці з природничих наук та медицини.

В цей час у Греції жив Гіппократ, «батько» наукової європейської медицини. У його багатотомних працях, які лише частково дойшли до нашого часу, були покладені основи наукової медичної термінології.

З початку знайомства з греками римляни стали відчувати на собі вплив більш розвиненої елійської культури. В самому ж Римі широко викладається грецька мова; виступають з лекціями грецькі філософи, лікарі, письменники та оратори. Освітчені римляни, як правило, читали та ромовляли грецькою. В культурне життя римської держави напротязі всього її існування значним потоком вливається грецько наукова, а особливо медична культура. З плином часу в латинській мові приживаються в латинізованій або в незмінній формі безліч грецьких слів побутового (piper — перець, butyrum — масло, cathedra — кресло, schola — школа та інші) і наукового змісту (aer — повітря, machina — машина, philosophia — філософія, historia — історія та інші). Обночасно з цим йшло утворення латинських слів наукового змісту, тобто термінів. У римлян основним прийомом використання грецької наукової та філософської термінології був прийом калькірування, тобто утворення нового латинського слова за грецьким зразком. Розповсюдження грецької освіти привело до розширення латинського алфавіту, завдяки введенню в йього букв y (іпсилон) та z (зета).

На кінець II ст. до н. е. латинська мова переважала не тільки на всій території Італії, але й в якості офіційної державної мови проникає в завойовані римлянами області Піренейського півострова та частини сучасної Франції. Через солдатів і торгівців латинська мова в її розмовній формі знаходить доступ в маси місцевого населення, проявляючись як одне з найефективніших засобів романізації захоплених територій. При цьому більш активно романізуються найблищі сусіди римлян — кельнські племена, які проживали в Галії (територія сучасної Франції, Бельгії, частина Нідерландів та Швейцарії). Завоювання римлянами Галії почалося ще в дугій половині II ст. до н. е. і було закінчене лише в 50-х роках I ст. до н. е., врезультаті тривалих воєнних дій під командуванням Юлія Цезаря (гальськв війни 58−51 рр.). В цей же час римські війська розпочинають запеклі бойові дії з німецькими племенами, проживавшими на південь від Рейну. Цезар здійснює також два походи в Британію, але ці короткотривалі експедиції (в 55 і 54 роках) не мали значних наслідків у відносинах між римлянами та британцями (кельнами). Тільки через 100 років у 43 р. н. е., Британія була завойована римськими легіонами, які перебували на її території до 407 р. Отже, напротязі майже п’яти століть, до падіння Римської імперії в 476 р., пелемена, які насиляли Галію і Британію відчували значний вплив латинської мови.

Спроби римлян підкорити собі німецькі племена, неодноразово здійснювалися протягом I ст. до н. е. — I ст. н. е., але значних успіхів вони не мали, незалежно від цього економічні зв’язки римлян з німцями продовжували процвітати. Вони проходили переважно через римські колонії-гарнізони, які простяглись вздовш Рейну та Дунаю. Про це свідчать назви німецьких міст: Koln (з лат. colonia — поселення), Koblenz (з лат. confluentes — букв. стікаючий), Regensburg (з лат. regina castra), Вена (від Vindobona) та інші. Латинське походження в сучасній німецькій мові також мають слова.

Wein (з лат. vinum), Rettch (з лат radix — корінь), Birne (з лат. pirum) та інші, які позначали продукти римського сілького господарства, вивезені за Рейн римськими купцями, а також терміни будівництва: Mauer (з лат. murusкам’яна стіна), Pforte (з лат. porta), Fenster (з лат. fenestra), Stra? e (з лат. strata via -«мощена дорога») та багато інших.

В Британії найбільш древніми слідами латинської мови є назви міст з частиноюchester, -caster абоcastle з лат. castra — військовий ланерь та castellum — укріплення, foss — від fossa — рів, col (n) від colonia — переселення (наприклад, Manchester, Lancaster, Newcastle, Fossway, Fossbrook, Lincoln, Colchester).

Завоювання Британії в V — VI ст. німецькими племенами англів, саксів та ютів збільшили число латинських запозичених слів, засвоєних британськими племенами, за рахунок слів, які вже широко використовувались німецьким населенням (наприклад, лат. vinum, нім. wein, англ. wine; лат. strata, нім. stra? e, англ. street; лат. campus — поле, нім. kampf, англ. camp).

Вплив латинської мови на процес формування нових західноєвропейських мов зберігається і після падіння Західно Римської імперії, тобто 476 року. Латинська мова продовжувала залишатись державною мовою в ранньофеодальному Франкському кролівстві (утвореному в кінці V ст.), поглинувшому значну частину Західно Римської імперії. Франкська держава, яка згодом стала королівством (у 800 році Карл Великий прийняв титул імператора), розпалась в середині IX ст. (в 843 році) на самостійні держави західної Європи — Італію, Францію та Німеччину. Відсутність в цих державах власних національних літературних мов призводило до широкого використання латинської мови. Також слід зазначити, що саме латинська мова протягом багатьох століть була офіційною мовою католицької церкви.

Шляхом схрещення розмовної латинської мови (sermo vulgaris) з мовами підкорених племен і нородностей було утворено різні діалекти, що стали основою формування романських мов — італійської, французької, іспанської, португальської, румунської та інших.