Убийцы мнимі й істинні у романі Ф.М. Достоєвського Злочин покарання

Убийцы мнимі й істинні у романі Ф.М. Достоєвського «Злочин і покарання «.

Каким бути людині? Приречений він вічно на болісне роздвоєння, на духовне і житейська животіння, чи силах подолати всі і може стати переможцем? Багато герої Достоєвського намагаються розв’язати проблему, прагнучи вирватися з суперечливого круговороту життя. Бунтує і Родіон Раскольніков. Злиденне існування її самої, сестри і материна родини, трагічні долі іншим людям, що живуть поряд, зароджують у душі Раскольникова бажання відновити справедливість. Протестуючи проти принизливого становища, він входить у єдиноборство і зла. Цей соціальний конфлікт є основою та розвитку подій у романі. Метання Раскольникова, трагізм його бунту відбивають душевний криза, який вразив багатьох молоді, розчарованих в реформі 1861 року. Соціальний характер роману обумовлений ідейними протиріччями епохи. Один із форм протесту у цей період — вибух індивідуалізму, який підтверджує право сильної особистості. Суспільство, розбещену владою грошей, дає підстави для «проростання» таких ідей.

К своєї теорії Раскольніков підходить поступово. Спочатку її мучить неусвідомлена ідея. Його душу свердлить «жахливий, дикий і фантастичний питання», він проганяє з дому, позбавляє спокою. І, ніби зумисне, тікаючи з вдома, він у трактирі підслуховує розмова, в якому позначений чітко словами усе те, що він боявся вимовити. «Убити стару бабу. Вирішити назавжди і безповоротно. Позбавити життя огидну ростовщицу, аби допомогти багатьох інших». Ця думка лякає його власним жахливістю. Хоча він давно йде до неї, остаточне рішення приймає після листи матері. Тяжке становище матері, бажання сестри полегшити його доля за будь-яку ціну, терзають його нестерпно. Найбільше нестерпна Раскольникову жертва сестри, йому соромно її прийняти. Так вперше ще незримий, але вже настав впливає на події Лужин.

Свидригайлов з’являється перед Родионом у важкий йому момент. Раскольніков, змучений допитом, бачить страшний сон, у якому вбиває стару бабу, а вона, проте сміється. Кімната наповнюється людьми. І як продовження сну — поява Свидригайлова. Сон виявляється пророчим. Свидригайлов знає таємницю Раскольникова. «Ми зійдемося, — каже йому Свидригайлов.— Побачите, що поруч мене ще жити…» Свидригайлов дивовижно холоднокровно приймає вбивство, досконале Рас-кольниковым. Воно зрозуміло йому, він у рамках того права, яким живе Свидригайлов. Це злочин формально врівноважує їх. Раскольникова тягне до Свид-ригайлову, що це людина, який спокійно втілює теорію, вибудувану Родионом, у життя.

Но свобода від моральну відповідальність наводить Свидригайлова до спустошеності. І як підсумок її — самогубство. Поява Свидригайлова поруч із Родионом, трактування їм теорії Раскольникова з доказом своїх прикладів знижує пафос бунту бідного студента.

Поступки Свидригайлова, суперечки з нею наводять Раскольникова у ще більше сум’яття. Його впевненість коливається, його терзає та відчуженість, яка між них і людьми, заради що їх зробив злочин. Прозріваючи поступово, Родіон карається психоаналізом. Він докоряє себе через те, що, зневаживши мораль, залишився у полоні етики. Та ось інша його двійник, Лужин, розважливий ділок і цинік, відкидає етику повністю. Лужин відверто егоїстичний: «Возлюби передусім одного себе». Він легко доходить свого через моральність інших людей, анітрохи не замислюючись з того, що й ображає. Він вільний у своєму індивідуалізм. Всі його вчинки служать особистим цілям. Як це позначається душевний спокій інших, Лужина не турбує. Він придушує і принижує Дунечку, не помічаючи цього, жорстоко ображає Соню. Придушення слабких — результат теорії Раскольникова. Огидна постать Лужина остаточно опошляє ідею Раскольникова.

Раскольников не витримав випробування. Його покарання — це її порятунок. Раскольніков одразу на порозі морального відродження. Перемагає високий сенс людського життя — «жити й інших. Цей сенс недоступний ні Свидригайловым, ні Лужиным.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із російського сайту internet.