Ефективність технічного переозброєння підприємств та методи оцінки ефективності інвестиційних проектів

РЕФЕРАТ

Мета роботи — розрахунок і обґрунтування економічної ефективності проведення технічного переозброєння підприємства.

Методи дослідження — критичний аналіз проблеми на основі першоджерел, статистичні методи (порівняння, індексний), аналіз і синтез.

Вступ

Формування національної економіки на засадах самостійного розвитку зумовило комплекс проблем, серед яких особливе місце належить інвестиціям в основний капітал, що відтворюють і оновлюють матеріально-технічний потенціал галузей. Водночас, в економіці України в останні роки спостерігався спад інвестиційної активності, що зумовлено рядом факторів економічного, організаційного та соціального характеру. В результаті знизалась рентабельність підприємств базових галузей промисловості, погіршився їх фінансовий стан та конкурентоспроможність.

На сучасному етапі розвитку економіки загострилася необхідність вдосконалення економічного механізму щодо здійснення інвестицій та розробки методик оцінки інвестиційних проектів на діючих підприємствах. Для них більш важливою проблемою є оцінка ефективності інвестування в реконструкцію і технічне переозброєння підприємств та їх фінансового забезпечення.

Проблеми інвестиційної діяльності досліджувалися в працях таких вітчизняних вчених, як: З. Н. Борисенко, І.О.Бланк, А. Ф. Гойко, М. С. Данько, З. В. Задорожний, Я. Д. Крупка, Л.А.Лахтіонова, Б. М. Литвин, А. А. Пересада, М. С. Пушкар, В. В. Сопко, В. Я. Шевчук, С.І.Шкарабан та інші. Ці ж питання розглядають і зарубіжні вчені, зокрема: В. В. Бочаров, А.Б.Ідрісов, В. В. Ковальов, В.Н.Лівшіц, І.В.Ліпсіц, А.Б.Німчинський, І.А.Ніконова, М.І.Рімер, Д.Е.Старік, У. Ф. Шарп та інші.

Для забезпечення відтворення матеріальних необоротних активів необхідний новий економічний механізм їх оновлення, який враховував би економічні інтереси підприємств в умовах ринкових відносин. Такий механізм повинен включати в себе вирішення низки методичних питань, пов’язаних з оцінкою ефективності інвестування у діюче виробництво, а також комплекс питань з організаційно-фінансового управління реконструкцією і технічним переозброєнням діючих підприємств. Новий механізм оновлення повинен повністю враховувати інтереси власників, орієнтувати їх на реалізацію тільки високоефективних проектів.

Актуальною стає розробка такої аналітичної системи дослідження інвестицій підприємств, яка б поєднувала використання багаторічного досвіду світової економіки з урахуванням особливостей розвитку вітчизняної обліково-аналітичної теорії та практики. Саме ці тези і забезпечують актуальність даного дослідження як з теоретичної сторони так і з практичної.

Метою даної роботи є дослідження ефективності технічного переозброєння підприємства та аналіз методів оцінки інвестиційних проектів, як з теоретичної сторони, так і з практичної сторони.

Для досягнення вказаної мети необхідно виконати наступні завдання:

— розглянути теоретичні основи ефективності технічного переозброєння підприємств;

— теоретично розглянути основні методи оцінки інвестиційних проектів;

— провести розрахунки з дослідження ефективності технічного переозброєння підприємства та аналізу методів оцінки інвестиційних проектів на основі розрахункових даних.

При написанні даної роботи використані наступні методи: оглядовий, аналітичний, порівняльний, факторний та інші.

1. Загальна частина

Ефективність технічного переозброєння підприємств та методи оцінки ефективності інвестиційних проектів

Практична реалізація інвестиційних проектів залежить від забезпечення фінансовими ресурсами, проблема залучення яких у діяльність конкретного підприємства залишається невирішеною. Можливість формування достатнього обсягу джерел фінансування повинна бути підкріплена ефективною господарською діяльністю, стійким фінансовим станом підприємства[3].

Для відбору найбільш ефективних варіантів інвестицій в реконструкцію та технічне переозброєння діючих підприємств важлива роль належить економічному аналізу. Однак, ще не сформувалось чіткого уявлення щодо аналізу інвестицій як самостійного напряму дослідження в межах того чи іншого виду економічного аналізу. У процесі постановки і вирішення комплексу завдань, які відносяться до проблеми реалізації довгострокових капіталовкладень, виникає необхідність аналітичного обґрунтування одночасно фінансових та інвестиційних[1].

Серед проблем, охоплених економічним і фінансовим аналізом, аналіз інвестицій доцільно розглядати, як правило, на основі даних, витриманих у системі фінансового аналізу. При цьому правомірно виділити відносно два самостійні напрями аналізу інвестицій: аналіз довгострокових інвестицій, включаючи капітальні, та аналіз поточних фінансових вкладень. Ці напрями характеризують взаємозалежні економічні явища, об'єднані в загальному інвестиційному процесі. Водночас, подібність інформаційної бази аналізу, користувачів інформації, її видів, основних підходів до організації і методики проведення аналізу об'єднують ці напрями в рамках єдиної концепції в розумінні сутності і змісту аналізу інвестицій[2].

Повнота і достовірність результатів аналізу інвестицій визначаються їх інформаційним забезпеченням. Серед інформаційних джерел, що забезпечують проведення аналізу інвестування об'єктів, найважливіше місце належить обліковим даним, фінансовій та статистичній звітності. Дослідження показують, що форми статистичної та фінансової звітності, регістри фінансового обліку не в повній мірі відповідають вимогам щодо інформаційного забезпечення аналізу інвестицій в реконструкцію і технічне переозброєння. У зв’язку з цим потрібно внести відповідні зміни в структуру форми № 11-ОЗ «Звіт про наявність та рух основних засобів, амортизацію (знос)», Приміток до річної фінансової звітності (форми № 5), регістрів синтетичного і аналітичного обліку капітальних інвестицій.

В умовах становлення інноваційної моделі розвитку економіки орієнтація технічного й організаційного розвитку підприємства на кінцеві результати діяльності є одним з найбільш важливих завдань управління. Впровадження інновацій можна назвати необхідною умовою розвитку виробництва, підвищення якості продукції та зростання виробничих можливостей підприємства. Тому постійне покращення якості з використанням інноваційних технологій повинно стати пріоритетним напрямом розвитку підприємств.

Розвиток інноваційної бази підприємства здійснюється завдяки модернізації устаткування, технічного переозброєння, реконструкції і розширення, нового будівництва; вибір конкретного напряму інноваційного розвитку підприємства проводиться на основі результатів діагностичного аналізу і оцінки техніко-організаційного рівня виробництва.

Під технічним переозброєння розуміють комплекс заходів з підвищення техніко-організаційного рівня виробництва, його механізації й автоматизації, з модернізації та заміни застарілого і фізично зношеного обладнання новим, більш продуктивним. Відмінна його особливість полягає в тому, що при даній формі відтворення основних виробничих фондів оновлюється лише їх активна частина. У процесі технічного переозброєння можливе часткове перелаштування побутових, складських і виробничих приміщень. Залежно від масштабів оновлення активної частини основних виробничих фондів можуть бути виділені три види технічного переозброєння виробництва [3]:

1. Мале технічне переозброєння — модернізація діючої техніки, заміна невеликої частини застарілого обладнання, у виробництво впроваджується невелика кількість нового обладнання.

2. Середнє технічне переозброєння — механізація й автоматизація процесу виробництва, впроваджується прогресивне обладнання, замінюються групи фізично і морально застарілого обладнання.

3. Повне технічне переозброєння — комплексне оновлення переважної частини парку обладнання, що, звичайно, зумовлюється високою фізичною і моральною зношеністю обладнання або переходом на принципово нову технологію виготовлення продукції.

Якщо ремонт обладнання, який дозволяє відновити його техніко-економічні характеристики, є економічно недоцільним, то виникає необхідність заміни його новим. Устаткування потребує заміни, якщо витрати, пов’язані з його ремонтом і модернізацією, знаходяться на рівні витрат на придбання, транспортування та монтаж нового.

Програма оновлення виробництва на підприємстві - це синтез певних рішень. До неї включають всі нововведення (новації) за їх видами на всіх етапах нововведень із зазначенням виконавців цих змін. Ця програма є комплексним процесом прийняття рішень щодо освоєння нових виробів, оновлення парку машин і обладнання, технологічних, конструкторських, організаційних, соціологічних та інших змін.

Організація заходів з технічного переозброєння повинна виходити з принципів, визначених у праці. Вони згруповані за двома ознаками, як наведено в табл. 1.

Таблиця 1.1

Класифікація принципів організації заходів з технічного переозброєння

Механізм управління процесом технічного переозброєння можна представити в ракурсі основних функцій управління (планування, організація, мотивація, регулювання та контроль), окресливши для кожної з них певні завдання, як зазначається в праці. Структуру такого механізму наведено в додатку А.

Розглянемо складові запропонованого механізму детальніше.

Планування. За цією функцією механізм управління процесом технічного переозброєння має, насамперед, базуватись на стратегії інноваційного оновлення виробництва, оскільки така діяльність повинна бути поступальною, взаємозалежною та взаємодоповнюючою. Мається на увазі те, що разове оновлення матеріально-технічної бази підприємства обмежує його можливості. Підприємство повинно здійснювати постійний пошук нових стратегічних можливостей, які б узгоджувались з програмою інноваційних змін і викликати ланцюгову реакцію. Тобто модифікація обладнання, виробничих ліній має відповідати НТП, супроводжуватись навчанням і підвищенням інтелектуального потенціалу основного і допоміжного персоналу підприємства.

Технічне переозброєння — це високовартісний процес, тому для нього конче необхідно заздалегідь формувати бюджет, до якого доцільно долучати як власні кошти підприємства, так і інвестиційні вкладення.

Повертаючись до стратегії інноваційного оновлення виробництва слід врахувати і необхідність передпроектних досліджень щодо аналізу потрібного обладнання та можливості його адаптації до умов підприємства. Встановлення нового обладнання має відповідати часовим та економічним нормам.

Доцільно також на попередніх етапах реалізації проекту технічного переозброєння прогнозувати перспективність запровадження інноваційного оновлення, враховуючи при цьому стан технічного озброєння конкурентів, відслідковувати наявність інноваційних пропозицій обладнання та передбачати можливість появи більш досконалого.

Організація. Підвищення техніко-економічного рівня виробництва вимагає значних капіталовкладень, при цьому фінансові, матеріальні та інші ресурси відволікаються на тривалий термін, а отже виникає проблема здійснення інвестицій в технічне переозброєння виробництва. Оцінювати такі інвестиційні проекти необхідно з позиції комплексного підходу, що передбачає врахування не тільки економічних, а й організаційних, фінансових, соціальних, екологічних та інших аспектів здійснення заходів з технічного переозброєння виробництва. При цьому доцільно визначати умови співпраці з інвесторами та укладати з ними довгострокові угоди.

Процес технічного переозброєння має супроводжуватись додатковим навчанням не тільки персоналу нижньої ланки, але й інженерів, конструкторів, працівників служби якості, начальників виробництва. Доцільно проводити не тільки підвищення кваліфікації персоналу, а й налагоджувати співпрацю з вітчизняними та закордонними компаніями, які використовують новітнє технічне озброєння, для обміну досвідом.

Впровадження інноваційного технологічного устаткування на підприємстві потрібно здійснювати на основі діяльності міжфункціональних команд, склад яких включав би працівників основних виробничих підрозділів, інженерного блоку, менеджерів тощо. Функціями такої команди мають стати: методична підготовка процесу технічного переозброєння, доведення до виконавців поставлених перед ними завдань щодо технічного переозброєння, формування бюджету технічного переозброєння, формування системи мотивації виконавців, організація навчання та підвищення кваліфікації персоналу, що буде задіяний у проекті, формування інформаційної бази технічного переозброєння. 7. Оцінка і контроль результатів проведення заходів функціональними підрозділами підприємства.

Мотивація. Застосування мотиваційних заходів є необхідним під час будь-яких змін на підприємстві, оскільки персонал не завжди є готовим до швидкої переорієнтації на новий стиль та особливості роботи. Саме тому безкоштовне навчання та підвищення кваліфікації працівників забезпечить впевненість у потребі та зацікавленість до інноваційного оновлення. Крім того, таке навчання має здійснюватись на системній основі.

Реалізація проекту технічного переозброєння може викликати опір змінам. Щоб його уникнути, або зменшити його масштаби, можна запроваджувати зміни, враховуючи такі два аспекти:

? зміни потрібно запроваджувати певними порціями, що враховуватимуть специфіку та адаптивність підприємства;

? найменш популярні зміни необхідно запроваджувати в першу чергу.

Порціонні зміни дозволяють співробітникам адаптуватися до ситуації, довести технології до звички і потім рухатись далі, тоді як рух безперервний накопичує втому і здатний приводити до зривів. Для економії часу невеликі зміни можуть вводитися паралельно для різних груп і відділів, зближуючись на спільних технологіях у заздалегідь певний час. Разове введення непопулярного блоку з гарантіями не зниження зарплат та збереження нової ієрархії в майбутньому дійсно дозволяє більш щільно контролювати ситуацію.

Контроль. Ефективного впровадження проекту технічного переозброєння можна досягти за умови належного рівня контролювання та коригувальних заходів. На кожному етапів розробки та реалізації проекту необхідно уточнуювати правильність ходу його виконання. На основі контролю є можливість виявити головні проблеми та відхилення від запланованих дій, а також відмови роботи нового обладнання.

Регулювання. Усі процеси мають супроводжуватись регулятивними заходами, причому за кожною функцією управління: для планування — коригування планів, для організування — реорганізація структури управління, технологічних підходів, для мотивування — зміни в системі мотивування працівників. Функції управління процесом технічного переозброєння повинні бути взаємоузгодженими та діяти в комплексі. При дотриманні цих умов можна досягти максимального ефекту від запровадження інноваційних змін у виробничій структурі підприємства.

Крім того механізм управління процесом технічного переозброєння повинен ґрунтуватись на базових положеннях (табл. 1.2):

Таблиця 1.2 Базові положення механізму технічного переозброєння

Офіційна методика визначення ефективності капіталовкладень містить такі загальні положення:

1. Розрахунки економічної ефективності капіталовкладень застосовуються при:

— розробленні різних проектних і планових документів;

— оптимізації розподілу реальних інвестицій за різними формами відтворення основних фондів;

— оцінці ефективності витрачання власних фінансових коштів підприємства.

2. Здійснюючи розрахунки, визначають загальну економічну ефективність як відношення ефекту (результату) до суми капіталовкладень, що обумовили цей ефект. При цьому враховується чинник часу. На підприємствах економічним ефектом капіталовкладень слугує приріст прибутку.

3. З метою всебічного обґрунтування й аналізу економічної ефективності капіталовкладень, виявлення резервів її підвищення використовують систему узагальнюючих і поодиноких показників:

— узагальнюючі показники — це період окупності капіталовкладень та питомі капіталовкладення (у розрахунку на одиницю приросту виробничої потужності або продукції) — капіталомісткість;

— поодинокі — продуктивність праці, фондовіддача, матеріаломісткість, собівартість, якість, тривалість інвестиційного циклу тощо.

4. При визначенні ефективності капіталовкладень слід виключити вплив на сумарний економічний ефект так званих неінвестиційних чинників, тобто дію заходів, здійснення яких не потребує капіталовкладень.

У практиці господарювання підприємства приймаються різноманітні рішення, пов’язані з інвестуванням виробництва і соціальної інфраструктури. З огляду на це заведено розрізняти загальну (абсолютну) і порівняльну (відносну) ефективність капіталовкладень. Вони взаємопов'язані. Визначення найбільш доцільного проекту капіталовкладень базується на зіставленні показників їх абсолютної ефективності, а аналіз останньої здійснюється шляхом порівняння нормативних, запланованих та фактично досягнутих показників, їх динаміки за певний період.

Абсолютна ефективність капіталовкладень відбиває загальну величину їх віддачі на підприємстві. Її розрахунки потрібні для оцінки очікуваного або фактичного ефекту від реальних інвестицій за певний період.

Для визначення абсолютної ефективності застосовують два взаємозв'язані показники:

1) коефіцієнт економічної ефективності капіталовкладень;

2) період окупності капіталовкладень. Він є оберненим до коефіцієнта абсолютної економічної ефективності.

Залежно від напрямків вкладення капіталу розрізняють такі види абсолютної економічної ефективності:

1. Економічна ефективність капіталовкладень у галузь економіки:

Е гал=?П КВ гал де? П — приріст річного прибутку по галузі економіки в результаті вкладення капіталу в її розвиток, будівництва об'єктів виробничого призначення — КВгал.

2. Планово-збиткова економічна ефективність капіталовкладень:

Е пл. збит=?SКВ де? S— зниження собівартості продукції в результаті вкладення капіталу на заходи, спрямовані на її зниження.

Поряд з цими показниками визначаються строки окупності капіталовкладень, які дорівнюють:

Ток2=1 Егал Розрахункові значення коефіцієнтів абсолютної економічної ефективності (ЕАБС) повинні порівнюватись із нормативним коефіцієнтом економічної ефективності (ЕН), який встановлюється централізовано Міністерством економіки України.

Нормативний коефіцієнт економічної ефективності означає той мінімальний економічний ефект, який можна отримати, вкладаючи капітал у дану галузь економіки. Таким чином, нормативний період окупності капіталовкладень характеризує той максимальний строк, за який може окупитися даний капітал.

Ен=1Тн Розглянутий проект вкладення капіталу є доцільним (прибутковим), якщо ЕАБС > ЕН.

Деякі значення ЕН.

для будівництва — 0,12;

для нової техніки — 0,15;

для транспорту і транспортних засобів — 0,16.

Розрахунки відносної ефективності здійснюють з метою визначення кращого з можливих варіантів інвестування виробництва.

Відносна (порівняльна) ефективність реальних інвестицій визначається з допомогою показника зведених витрат (Z) за формулою

Z=C1+Eн * КВ1 ->min

де С — поточні витрати (собівартість) за і-м проектним варіантом;

КВІ — капіталовкладення за і-м проектом.

Розраховуючи відносну ефективність, слід враховувати повні витрати (СІ+ КВІ), однак пряме підсумовування зазначених видів витрат неможливе, оскільки природа їх формування різна: поточні витрати повторюються щороку, а капіталовкладення є разовими. Тому виникає необхідність зведення капіталовкладень до річної рівномірності за допомогою нормативного коефіцієнта ефективності капіталовкладень.

Проект капіталовкладень з найменшими зведеними витратами має вважатись найкращим з економічної точки зору.

При визначенні ефективності капіталовкладень виникають певні особливості на окремих стадіях і напрямках інвестиційно-відтворювального циклу.

1) При здійсненні проектно-кошторисних робіт ефективність капіталовкладень має визначатись з урахуванням їх кінцевого результату — якості проектних рішень.

2) При розрахунках ефективності інвестування технічного переозброєння або реконструкції підприємства використовують додаткові показники — умовне вивільнення працюючих та економія матеріальних і паливно-енергетичних ресурсів.

3) Розрахунки ефективності інвестування нового будівництва або розширення діючих підприємств повинні обов’язково порівнюватись з економічною результативністю технічного переозброєння відповідних виробничих проектів. У процесі порівняння показників ефективності необхідно враховувати весь обсяг капіталовкладень, включаючи витрати на створення об'єктів соціальної інфраструктури, а також витрати від «заморожування» інвестицій.

4) Економічну ефективність капіталовкладень у природоохоронні об'єкти визначають, порівнюючи досягнутий ефект від збереження чи поліпшення екологічного стану навколишнього середовища або зменшення шкоди від його забруднення і капіталовкладень на створення таких об'єктів.

Підвищити ефективність капіталовкладень можна шляхом:

— поліпшення структури капіталовкладень;

— удосконалення проектно-кошторисної справи;

— скорочення стадій інвестиційного циклу;

— упровадження економічних методів управління інвестиційним процесом та ін.

Наведені в роботі пропозиції стосуються вдосконалення аналітичного і синтетичного обліку, фінансової та статистичної звітності, які дадуть можливість поліпшити інформаційне забезпечення аналізу ефективності капітальних інвестицій.

Досліджуючи систему показників для визначення проектної ефективності інвестицій можна прийти до висновку про правомірність поєднання традиційних і нових методів оцінки економічної ефективності інвестицій. Серед традиційних методів перевага надається розрахунку недисконтованого строку окупності. Цей метод є ефективним в умовах невизначеності і ризику, коли головною проблемою є ліквідність, а не прибутковість інвестицій. Вважається, чим швидше окупиться проект, тим менш ризиковим він є. Даний метод варто застосовувати в процесі аналізу реконструкції за умов здійснення швидких технологічних перемін, при частих змінах напрямів діяльності, впровадженні нових технологій[4].

У процесі аналізу доцільно використовувати метод моделювання грошових потоків, пов’язаних з реалізацією проектів, що дає можливість заздалегідь передбачити вузькі місця в реалізації проекту, обґрунтувати необхідні для цього обсяги фінансування, терміни впровадження проекту, оцінити вплив на процес здійснення проекту можливих відхилень від передбачуваних умов.

Отже, оздоровлення економіки неможливе без активізації інвестування, пошуку надійних і стабільних джерел інвестицій у реконструкцію і технічне переозброєння діючих підприємств і сприятливого інвестиційного клімату. В результаті таких інвестицій збільшуються обсяги виробництва, як правило, без розширення виробничих площ, знижується собівартість випуску продукції, зменшуються питомі капітальні інвестиції на одиницю приросту виробничої потужності, скорочуються терміни здійснення реконструкції та технічного переозброєння порівняно з новим будівництвом.

Ефективне функціонування будь-якого сучасного підприємства в умовах конкурентного середовища залежить від його готовності та спроможності використовувати технічні та технологічні інновації у своїй діяльності. Більшість вітчизняних підприємств потребує певних заходів з удосконалення їх виробничої структури внаслідок значного ступеня зносу основних фондів. У якості таких заходів і пропонується технічне переозброєння.

Ефективна реалізація технічного переозброєння на сучасному етапі визначається аспектами інноваційного, інвестиційного й відтворювального процесів на підприємстві, крім того потребує якісного управління подоланню опору інноваційним змінам.

2. Розрахункова частина

2.1 Постановка задачі та вихідні дані

Об'єктом дослідження у курсовій роботі є промислове підприємство, у складі якого діють виробничий цех і кілька адміністративних підрозділів. Виробничий цех випускає кінцеву продукцію, яку реалізують споживачеві. У роботі прийняте припущення, що виготовлена продукція повністю реалізується.

Зважаючи на високий попит на продукцію підприємства та його обмежені виробничі потужності, власниками підприємства було прийняте рішення про проведення технічного переозброєння виробничого цеху підприємства. Інвестиційним проектом технічного переозброєння передбачається, що виробництво не зупинятиметься; нове технологічне устаткування буде встановлено на вільних виробничих площах, а старе устаткування виведене з експлуатації одразу після введення нового. Реалізація проекту (крім збільшення обсягів виробництва) дозволить підвищити якість продукції і, відповідно, ціни на неї.

Обсяг виробництва збільшуватиметься щороку у зв’язку зі зростаючим попитом на продукцію підприємства, а ціна кінцевої продукції, норми витрати матеріальних і паливно-енергетичних ресурсів, їхні закупівельні ціни і чисельність персоналу зміняться лише одного разу при переході зі старого устаткування на нове.

Термін, протягом якого відбуватиметься зростання обсягу виробництва років. Цей термін (зі значною мірою умовності) можна прийняти за термін (строк) реалізації проекту.

інвестиція ефективність технічний переозброєння

2.2 Оцінка економічної ефективності технічного переозброєння підприємства

2.2.1 Розрахунок обсягу інвестицій (капітальних вкладень)

Реалізація проекту технічного переозброєння цеху потребує придбання, транспортування і монтажу нового технологічного устаткування і, відповідно, інвестицій в основні фонди. Засвоєння інвестицій в основні фонди відбуватиметься протягом звітного року, який прийнято за нульовий рік реалізації проекту. Це означає, що всі необхідні роботи із заміни старого устаткування на нове будуть проведені у звітному (нульовому) році. Проектом технічного переозброєння передбачено, що нове устаткування буде введене в експлуатацію (а старе устаткування, відповідно, виведене з експлуатації) з 1 січня першого року реалізації інвестиційного проекту. Виведене з експлуатації старе устаткування буде реалізоване іншому підприємству за залишковою вартістю.

Збільшення обсягів виробництва, зростання закупівельних цін на матеріальні і паливно-енергетичні ресурси, а також зміна норм витрати цих ресурсів призводять до зміни потреби в обігових коштах. Оскільки обсяги виробництва щорічно зростатимуть, відповідно зростатиме і потреба в сировині, матеріалах, напівфабрикатах, паливі та інших складових товарно-матеріальних запасів (далі - ТМЗ). Тому необхідно розрахувати обсяг інвестицій на поповнення ТМЗ у кожному році реалізації проекту. Проектом технічного переозброєння передбачено, що інвестування у поповнення ТМЗ (тобто закупівля додаткових обсягів сировини, матеріалів, напівфабрикатів тощо) починається з першого року реалізації проекту.

Вихідна інформація для визначення обсягу капіталовкладень наведена у таблиці 2.1 та 2.2.

Таблиця 2.1 — Техніко-економічні показники роботи підприємства у звітному періоді

Таблиця 2.2 — Інформація щодо проекту технічного переозброєння

Обсяг капіталовкладень в основні фонди (КОФ) обчислюється так:

(2.1)

де Куст — вартість нового устаткування, млн. грн.;

Ктр — витрати на транспортування устаткування, млн. грн.;

Км — витрати на монтаж нового устаткування, млн. грн.;

Кдем — витрати на демонтаж старого устаткування, млн. грн.;

Фз — залишкова вартість устаткування, що демонтується і надалі реалізується, млн. грн.

Коф = 15+8/100*15+9/100*(15+8/100*15)+7/100*4−4 = 13,938 млн.грн.

Обсяг інвестицій на поповнення ТМЗ (Ктмз) визначається сумарно за складовими ТМЗ:

(2.2)

де Кс.м.н. — інвестиції на поповнення запасів сировини, основних матеріалів, покупних напівфабрикатів, млн. грн.;

Кд.м. — інвестиції на поповнення запасів допоміжних матеріалів, млн. грн.;

Кп — інвестиції на поповнення запасів палива, млн. грн.;

Кз.ч. — інвестиції на поповнення запасів запасних частин для ремонту, млн. грн.

Обсяг інвестицій на поповнення запасів сировини, основних матеріалів, покупних напівфабрикатів у першому році реалізації проекту обчислюється за формулою:

(2.3)

де — запаси сировини, основних матеріалів, покупних напівфабрикатів у звітному році, млн. грн.;

— коефіцієнт (індекс) зміни обсягу виробництва продукції у першому році реалізації проекту;

kн — коефіцієнт зміни норм витрати матеріальних і паливноенергетичних ресурсів;

kц — коефіцієнт зміни цін закупівлі цих ресурсів.

К1с.м.н. = 21,6*(((100+4)/100)*((100+2)/100)*((100+2)/100)-1) = 1,772 млн.грн.

О1с.м.н = 21,6+1,772 = 23,372 млн.грн.

У другому та наступних роках реалізації проекту обсяг інвестицій на поповнення запасів сировини, основних матеріалів, покупних напівфабрикатів визначається так:

(2.4)

і т.д., (2.5)

де — запаси сировини, матеріалів, покупних напівфабрикатів у першому році реалізації проекту, млн. грн.

і т.д. — коефіцієнти зміни обсягу виробництва у другому, третьому і подальших роках реалізації проекту.

К1с.м.н. = 23,372*((100+4)/100−1) = 0,935 млн.грн.

К1с.м.н. = 23,372+0,935)*((100+4)/100−1) = 0,972 млн.грн.

К1с.м.н. = (0,935+0,972+23,372)*(1,04−1) = 1,011 млн.грн.

К1с.м.н. = (0,935+0,972+1,011+23,372)*(1,04−1) = 1,052 млн.грн.

Аналогічним чином розраховується обсяг інвестицій на поповнення запасів допоміжних матеріалів (Кд.м.) і палива (Кп).

Для обчислення величини запасів (сировини, основних і допоміжних матеріалів, покупних напівфабрикатів, палива) у розрахунковому році відповідний показник попереднього року коригується на визначений обсяг інвестицій на поповнення цих запасів. Наприклад

(2.6)

О1с.м.н = 21,6+1,772 = 23,372 млн.грн.

Розрахуємо обсяг інвестицій на поповнення запасів допоміжних матеріалів (Кд.м.) і палива (Кп). Розрахунки представимо в таблиці 2.3

Таблиця 2.3 — Розрахунок обсягу інвестицій на поповнення запасів допоміжних матеріалів (Кд.м.) і палива (Кп).

Обсяг інвестицій на поповнення запасів запчастин для ремонтів у зв’язку зі збільшенням вартості основних фондів розраховується тільки у першому році реалізації проекту:

(2.7)

К з. ч =0,3*(1,112−1) = 0,034 млн. грн.

де — обігові кошти у запасних частинах у звітному році, млн. грн.;

k оф — коефіцієнт збільшення вартості основних фондів за проектом

(2.8)

де — середньорічна вартість основних фондів у звітному році, млн. грн.

Обсяг капіталовкладень в основні фонди =((157+(15+15*8/100+(15*8/100+15)*9/100))/157) = 1,112 млн. грн.

Загальний обсяг інвестицій у нульовий рік реалізації проекту () дорівнює обсягу капіталовкладень в основні фонди ().

Загальний обсяг капіталовкладень у першому, другому і наступних роках реалізації проекту (дорівнює обсягу інвестицій на поповнення ТМЗ ().

Результати розрахунку обсягу необхідних інвестицій представимо у вигляді таблиці 2.4.

Таблиця 2.4 — Розрахунок обсягу інвестицій, млн. грн.

Проектом технічного переозброєння передбачено, що джерелами фінансування інвестиційного проекту є власні кошти підприємства.

Загальний обсяг інвестицій в основні фонди складає 13,938 млн. грн.

2.2.2 Розрахунок обсягу реалізованої продукції

Обсяг реалізованої продукції (виручка від реалізації) визначається за роками реалізації проекту з урахуванням зміни обсягу виробництва продукції в натуральному вимірі і зміни цін на неї (таблиці 2.1 та 2.2).

Розрахунок обсягу реалізованої продукції (виручка від реалізації) за роками реалізації проекту представимо в таблиці 2.5

Таблиця 2.5 — Обсяг реалізованої продукції (виручка від реалізації) за роками реалізації проекту

2.2.3 Розрахунок витрат на виробництво і збут продукції

Витрати на сировину, основні матеріали і покупні напівфабрикати у першому році реалізації проекту визначаються з урахуванням зміни обсягу виробництва, норм витрати і цін закупівлі цих ресурсів:

(2.9)

де — вартість сировини, основних матеріалів і покупних напівфабрикатів у звітному році, млн. грн.

У другому і наступних роках реалізації проекту ці витрати визначаються тільки з урахуванням зміни обсягу виробництва:

і т.д. (2.10)

Витрати на допоміжні матеріали у перший рік реалізації проекту визначаються аналогічно:

(2.11)

де — вартість допоміжних матеріалів у звітному році, млн. грн.

У другому і наступних роках реалізації проекту:

і т.д. (2.12)

Втім, варто зауважити, що на практиці стаття «Допоміжні матеріали» не є стовідсотково змінною статтею витрат.

Витрати на паливо (а також енергію) у перший рік визначаються так:

(2.13)

де — витрати на паливо (енергію) у звітному році, млн. грн.

У другому і наступному роках:

(2.14)

і т.д., (2.15)

де б — частка умовно-постійних витрат (далі - УПВ) за відповідними статтями собівартості.

Частку УПВ за статтею «Паливо» можна прийняти на рівні 40%, «Енергія» — 20%.

Витрати на основну заробітну плату виробничого персоналу у першому році реалізації проекту обчислюються з урахуванням скорочення чисельності персоналу і зміни обсягу виробництва:

(2.16)

де ЗП зв — витрати на основну заробітну плату виробничого персоналу (з нарахуваннями) у звітному році, млн. грн.;

k ч — коефіцієнт скорочення чисельності персоналу.

Частка УПВ за цією статтею дорівнює 60%.

Оскільки, починаючи із другого року реалізації проекту, чисельність персоналу не змінюється, то витрати за статтею «Основна заробітна плата виробничого персоналу (з нарахуваннями)» будуть залежати тільки від зміни обсягу виробництва. Тобто:

і т.д., (2.17)

де ЗП 2 — витрати на основну заробітну плату виробничого персоналу

(з нарахуваннями) у другому році, млн. грн.

Амортизація основних фондів у першому році реалізації проекту визначається з урахуванням зміни вартості основних фондів за рахунок введення і виведення устаткування:

(2.18)

де — витрати за статтею «Амортизація основних фондів» у звітному періоді, млн. грн.;

ОФвв — первісна вартість основних фондів, що вводяться в експлуатацію, млн. грн.:

(2.19)

де ОФвив — первісна вартість основних фондів, що виводяться з експлуатації, млн. грн.

Nвв і Nвив — норми амортизації для введених і виведених основних фондів, част. од.

Амортизація введеного в експлуатацію устаткування обчислюється одним із методів прискореної амортизації (кумулятивним методом, методом прискореного зменшення залишкової вартості чи іншими) за вільним вибором студента.

У цьому випадку необхідно самостійно розрахувати норму амортизації для введених основних фондів. При використанні методів прискореної амортизації Nвв буде змінюватися за роками реалізації проекту.

Проектом технічного переозброєння передбачено, що очікуваний строк експлуатації нововведених основних фондів складає 10 років.

Варто зауважити, що річна сума амортизаційних відрахувань за вже діючими основними фондами може бути прийнята на незмінному рівні (). Тому у другому та подальших роках реалізації проекту витрати за статтею «Амортизація основних фондів» () розраховуються так:

(2.20)

де — розрахована норма амортизації за нововведеними основними фондами у n — му році реалізації проекту, част. од.

Норма амортизації звичайна = 1 / 10 = 0,1

Прискорена норма амортизації = 2 * 0,1 = 0,2

Розрахунок амортизації представимо в наступній таблиці 2.6.

Таблиця 2.6 — Розрахунок амортизаційних відрахувань

Як видно з розрахунків акумульована сума амортизаційних відрахувань за 5 років інвестування проекту складе 11,87 млн. грн., залишкова вартість обладнання — 5,78 млн. грн.

Інші витрати (загальновиробничі витрати цеху, загальногосподарські витрати і витрати на збут) обчислюються з урахуванням зміни обсягу виробництва:

(2.21)

де — інші витрати, що мали місце у році, який передував розрахунковому, млн. грн.;

n — розрахунковий рік;

— коефіцієнт зміни обсягу виробництва у n-ому році.

Частку умовно-постійних витрат за статтями інших витрат можна прийняти на рівні 80%.

Витрати на виробництво і збут продукції розраховуються як сума витрат за окремими статтями і зводяться до кошторису витрат.

Проведемо розрахунки та зведемо дані до таблиці 2.7

Таблиця 2.7 — Кошторис витрат на виробництво і збут продукції, млн. грн.

Як видно з проведених розрахунків всі складові кошторису витрат на виробництво і збут продукції за час реалізації проекту зростуть. Загальні витрати на виробництво і збут продукції зростуть з 261,44 до 289,93 млн. грн.

2.2.4 Розрахунок показників прибутку

Визначивши прогнозний обсяг реалізованої продукції і прогнозні витрати на виробництво і збут продукції, слід розрахувати прогнозні показники прибутку.

Прогнозний прибуток від реалізації продукції n-ого року () обчислюється як різниця між чистою виручкою від реалізації () і витратами на виробництво та збут продукції ():

(2.22)

Крім того, за роками реалізації проекту потрібно визначити річний приріст прибутку, спричинений реалізацією проекту ().

Приріст прибутку визначається як різниця між прибутком, що створений підприємством у n-ому році () і прибутком звітного року (), тобто:

(2.23)

Розрахунок прогнозних розмірів прибутку від реалізації продукції проведемо в таблиці 2.7.

Таблиця 2.7 — Розрахунок прогнозних розмірів прибутку від реалізації продукції, млн. грн.

Як видно з проведених розрахунків обсяг реалізованої продукції зростає. Темп зростання обсягу реалізованої продукції випереджає темп зростання витрат на виробництво та збут продукції, що свідчить про збільшення розміру прибутку. Так за аналізований період прибуток зріс з 71,88 в першому році до 221,20 в п’ятому році млн. грн. Приріст прибутку в п’ятому році відносно першого року становить 167,20 млн. грн.

2.2.5 Розрахунок грошових потоків

Важливим моментом при визначенні ефективності інвестиційного проекту є прогноз вхідних і вихідних грошових потоків (CF) за роками реалізації проекту. Прогноз грошових потоків здійснюється за схемою, що наведена у таблиці 2.8.

Таблиця 2.8 — Прогноз грошових потоків

Приріст амортизації основних фондів () обчислюється аналогічно розрахунку приросту прибутку від реалізації продукції ().

У розрахунках дисконтованого грошового потоку (а також показників ефективності проекту технічного переозброєння) ставку дисконту r слід обґрунтувати самостійно, використовуючи для цього навчальну літературу і ділову інформацію.

В процесі дисконтування за теперішній час слід прийняти рік, що передує введенню нового устаткування в експлуатацію, тобто звітний (нульовий) рік.

Після проведених розрахунків можна зробити наступні висновки. При ставці 12% дисконтований накопичений дисконтований за п’ять років існування проекту становить 208 млн. грн. При ставці 90% накопичений дисконтований за п’ять років існування проекту становить 15,29 млн. грн. Окупність проектів, що при ставці дисконтування 12%, що при ставці 90% відбувається в другий рік існування проекту. Після проведених розрахунків можна стверджувати, що проект повинен бути прийнятий для реалізації, і його реалізація матиме значний позитивний вплив на розвиток підприємства.

2.2.6 Оцінка економічної ефективності проекту технічного переозброєння

Для оцінки економічної ефективності (доцільності) проекту технічного переозброєння підприємства можуть застосовуватися різні методичні підходи, кожен з яких слід використати в курсовій роботі.

Перший методичний підхід базується на прогнозуванні грошових потоків і передбачає розрахунок наступних показників:

1) чистої теперішньої вартості проекту (NPV);

2) індексу прибутковості (РІ);

3) дисконтованого періоду окупності (DРВ);

4) внутрішньої норми доходності (IRR).

Розрахунок цих показників виконується традиційним шляхом.

Проведемо розрахунки показників

1) чиста теперішньої вартості проекту (NPV) = 208 млн. грн.

2) індекс прибутковості (РІ) = 226,976/18,97 = 11,965

3) дисконтований періоду окупності (DРВ) = 1±1*-1,253/30,34 = 1,041 року

4) внутрішня норми доходності (IRR) = більше 100%.

За результатами проведених розрахунків першого методичного підходу проект необхідно прийняти.

Другий методичний підхід передбачає визначення абсолютної ефективності інвестицій, яка характеризує загальну величину очікуваного економічного ефекту від інвестицій.

Для цього розраховують два взаємопов'язані статичні показники:

1) рентабельність інвестиційного проекту (норму прибутку на вкладений капітал, коефіцієнт ефективності капіталовкладень), %:

(2.24)

де — приріст чистого прибутку, спричинений інвестиціями, млн. грн.;

К — сума інвестицій, млн. грн.

Е = 13,414/13,938 * 100 = 96,2%

2) зворотний показник — строк окупності інвестицій (Т), роки:

(2.25)

Т = 1/0,962 = 1,039 роки В якості К прийнято обсяг капіталовкладень в основні фонди (КОФ), а — приріст чистого прибутку у першому році реалізації інвестиційного проекту.

За другим методичним підходом рентабельність інвестиційного проекті становить 96,2%, а термін окупності 1,039 роки.

У зв’язку з цим, з метою оцінки економічної ефективності інвестиційного проекту доречно скористатися третім методичним підходом, розробником якого є професор Т. Г. Бень.

Даний підхід ґрунтується на таких принципових положеннях.

1. Термін реалізації інвестиційного проекту на практиці неможливо точно визначити, що робить недоцільним його використання при оцінці ефективності інвестиційних проектів.

2. У розрахунках економічної ефективності інвестицій слід враховувати період (тривалість) інвестування — кількість років інвестування до та після введення об'єкта в експлуатацію.

3. Ефективність інвестицій вимірюється виключно отриманим прибутком, а не грошовим потоком, до складу якого входить амортизація. Внаслідок врахування амортизації ефективність інвестиційних проектів штучно завищується.

4. Для оцінки економічної ефективності інвестиційних проектів зі значними обсягами капіталовкладень рекомендується розраховувати динамічні показники ефективності - дисконтований коефіцієнт ефективності (Е) і дисконтований строк окупності (Т) інвестицій.

Процедура розрахунку динамічних показників ефективності включає такі етапи.

На першому етапі визначається загальна сума приведених інвестицій з урахуванням їх нарощення і дисконтування (Кпр). У загальному випадку Кпр розраховується таким чином:

(2.26)

де Кt — інвестиції кожного t-го року інвестування, млн. грн.;

r — відсоткова ставка (ставка дисконту), част. од.;

m — кількість років інвестування до введення об'єкта в експлуатацію;

n — кількість років інвестування після введення об'єкта в експлуатацію.

У розрахунках за формулою (2.26) інвестиції з нарощенням і дисконтовані інвестиції слід приводити до року, що передує введенню об'єкта в експлуатацію. У нашому випадку Кпр обраховується так:

(2.27)

Проведемо розрахунки описані вище за першим етапом. Розрахунки представимо в таблиці 2.9

Таблиця 2.9 — Загальна сума приведених інвестицій з урахуванням їх нарощення і дисконтування, млн. грн.