Авторський друк як складова графічного дизайну

РЕФЕРАТ

на тему:

«Авторський друк як складова графічного дизайну»

Київ-2011

Вступ

Неможливо уявити сьогодення без друкованої продукції: упакування їжі в супермаркетах, книжки, газети, біл-борди, реклама на транспорті, сувенірні ручки. Друк поширився практично в усі сфери життя. Популярність друку як явища пояснюється тим, що по суті це технологія тиражування графіки, один з найбільш адекватних та продуктивних способів донесення інформації. На даний час існує багато принципово різних в технологічному плані способів друку, що слугують різним цілям. Зокрема, деякі з них на сьогоднішній день використовуються, як декоративний прийом, графічна техніка. Мета даної роботи полягає в дослідженні еволюції основних типів друку та їх відгалужень і ролі авторського декоративного друку в сучасному графічному дизайні.

1. Авторський друк як складова графічного дизайну

1.1 Історичний екскурс

Історія виникнення друкарської справи йде своїм корінням глибоко в історію людства. Питання тиражування графіки та текстів хвилювало людей тисячоліттями. Перші графічні роботи датують ще епохою палеоліту. В печерах всього світу археологи знаходять так званий «наскальний живопис», де зображені сцени полювання та побуту. Піктогорафія згодом еволюціонувала в ієрогліфічну та літерну письменність, проте досить довго виготовлення текстових документів залишалося дуже трудомістким процесом, а єдиним способом копіювання графічного зображення була репродукція. Тексти переписувалися вручну, що вимагало багато сил та часу (рис. 1).

Рис. 1 — Book of Deer, рукописне Євангеліє, написане латиною, староірландскою і гельською мовами Неоціненну роль у розвитку друку відіграло винайдення паперу. До того людство випробувало безліч менш придатних для письма матеріалів. Зокрема, єгиптяни 4 000 років тому вирізали історичні оповідання і легенди на каменях своїх пірамід. Писали на глиняних дощечках (рис. 2). Пізніше у єгиптян, греків і римлян різного роду звістки, оповідання і офіційні документи вирізалися на кам’яних і бронзових пластинах. Без сумніву, камінь, глина, метал і дерево були незручним матеріалом для писання. Величезним кроком вперед стало вживання папірусу, а згодом пергаменту.

Рис. 2 — Шумерська глиняна дощечка Але все це не було придатним для масового виготовлення книг, — книгодрукування, як поліграфія, вимагало попереднього створення нового дешевого матеріалу. Таким матеріалом став папір. Його було винайдено в Китаї, 153-го року до н. е. Сировиною для виготовлення паперу, як говорить легенда, послужило волокно бамбука й шовковичного дерева.

Безсумнівний внесок в історію книжного друкарства вніс німецький вчений Гутенберг. Певні біографічні дані про його життя починаються лише з 1434-го року. Достовірний документ свідчить, що в цей час він проживав у Страсбурзі. Там він займався справою, близькою до традицій його сім'ї: він був золотим справ майстром. Одночасно з ювелірними роботами Гутенберг проводив досліди, про які нічого не повідомляв своїм компаньйонам. Для цих дослідів було виготовлено дерев’яний прес, закуповувалися свинець та інші матеріали. Він розробив технологію високого друку набірними літерами. Основою винаходу Гутенберга становить створення того, що тепер називають шрифтом, тобто металевих брусків (літер) з опуклістю на одному кінці, що дає відбиток літери.

Щастя Гутенберга, що віра в чаклунство не встала поперек його винахідницького шляху. Адже книгодрукування позбавляло заробітку в першу чергу ченців-переписувачів. Їм нічого не варто було оголосити його творіння диявольським, а винахідника — прислужником сатани. В те, що така небезпека для Гутенберга була цілком реальною, доводить спалення в Кельні перших екземплярів друкованої Біблії (рис. 3), як справи рук сатани.

Рис. 3 — Біблія Гутенберга У другій половині XV століття набула поширення гравюра на металі. На пластині з металу (мідь, бронза, цинк, сталь) гравіювали або витравлювали кислотою малюнок, потім покривали фарбою. Фарбу дуже акуратно стирали так, щоб на друкованій формі залишилася лише фарба в вигравіюваних поглибленнях. Пластина під тиском циліндричного пресу тулилася до паперу. Даний метод дуже сильно відрізнявся від набірної друку, адже то був глибокий друк. Тому аркуші з ілюстраціями друкували окремо від аркушів з текстом.

1.2 Види друку

Практично всі сучасні способи друку є різновидами одного з трьох основних типів: високого, глибокого та плоского.

Високий друк — спосіб друку, що використовує форми, на яких друкуючі елементи розташовані вище пробільних (рис. 4). Історично цей спосіб першим отримав поширення в якості технології тиражування зображень (саме його використовував Йоганн Гутенберг, той же принцип лежить в основі конторського друку). Фарба наноситься на поверхню виступаючих друкарських елементів. При зіткненні з папером, для повного переходу фарби, необхідний тиск. До винаходу друкарських машин для цієї мети використовували прес. Для відтворення тексту і штрихових зображень, що складаються з окремих штрихів і ліній, виготовити друкарську форму навіть на дошці нескладно, тому що всі друковані елементи знаходяться на одному рівні. На них легко нанести фарбу тампоном або валиком, покласти папір і притиснути її для переходу фарби. У масовій промисловості до найпоширеніших технологій високого друку відносяться типографський (високий, книжковий) друк і флексографія.

Рис. 4 — Принцип високого друку Глибокий друк, — спосіб друку з використанням друкованої форми, на якій друкуючі елементи втоплені по відношенню до пробільних (рис. 5). Від офсетного і високого друку відрізняється тим, що товщина шару фарби на одному відбитку може змінюватися від десятків до сотень мікрометрів, тоді як зазвичай цей показник стабільний і складає близько 1 мікрометра. Така особливість технології забезпечує рельєфність елементів зображення, які виступають над поверхнею паперу. Шорсткість зображень відчувається при дотику.

В друкованих машинах для глибокого друку фарба подається на друкарський циліндр і потрапляє в поглиблення, відповідні друкованим елементам. З пробільних елементів вона видаляється з допомогою так званого ракеля. У силу цієї особливості для формування всіх друкуючих елементів (в тому числі, суцільних плашок) необхідно використовувати спеціальний растр глибокого друку. Для отримання високоякісного зображення також необхідне використання спеціального паперу для глибокого друку.

Рис. 5 — Принцип глибокого друку Плоский друк — спосіб друку, що використовує форми, на яких друкуючі і пробільні елементи перебувають в одній площині і розрізняються лише фізико-хімічними властивостями. Основою для форм плоского друку, як правило, служать металеві листи (пластини). Для виготовлення форми пластина покривається світлочутливим шаром і засвічується через фотоформу як шаблон. Потім експоновану пластину піддають хімічному або електролітичному травленню, в результаті якого ділянки, які відіграють роль друкуючих елементів, набувають гідрофобності (олеофільності), а ділянки, відповідні пробільним елементам, стають гідрофільними. При попаданні на таку форму фарба затримується лише на друкуючих елементах.

1.3 Авторський друк як вид художнього мистецтва

Не завжди друк слугує лише тиражуванню зображень. На даний час машинні способи друку досягли таких висот в своїй якості, що вони здатні відтворювати графіку практично досконально. Проте ручний, авторський друк не перестає бути актуальним. Він використовується в якості декоративної графічної техніки, адже кожен такий відбиток несе у собі оригінальну індивідуальність, зумовлену технологічними особливостями процесу.

В образотворчому мистецтві концепція високого друку реалізована в ліногравюрі, ксилографії та ін. Гравюра на лінолеумі - молода графічна техніка, що одержала останнім часом дуже широке поширення. Лінолеум — доступний і дешевий матеріал. Ліногравюра є різновидом опуклої гравюри. Соковитий мальовничий штрих у поєднанні з широкими і напруженими по тону площинами складає основну художню цінність ліногравюри. Штрихи і плями у ліногравюрі відрізняються більшою м’якістю обрисів, ніж в обрізній гравюрі. Ліногравюра привертає художників також нескладної технікою, легкістю гравірування на м’якому лінолеумі. В ліногравюрі підкуповує особливо міцний зв’язок зображення з аркушем паперу, зібраність всього твору і його красивий декоративний лад. Сучасні художники однаково багато працюють як в чорній, так і в кольоровій ліногравюрах. Перші кроки мистецтва ліногравюри відносять до початку нашого століття, а кращі твори в цій техніці створені в наш час. Характерно, що ліногравюра для багатьох прогресивних художників таких країн, як Бразилія, Аргентина та Мексика є мало не улюбленою художньою технікою. В окремих випадках ліногравюра вдало використовується в плакаті, книжковій та прикладній графіці (рис. 6).

Рис. 6 — Постери, виконані у техніці ліногравюри друкарський гравюра авторський постер Ксилографія — один з найдавніших типографічних методів друку. Для реалізації цього способу створюють дерев’яну друковану форму, вручну гравіюючи на ній потрібне зображення. Технологія виготовлення дерев’яної друкованої форми для створення поліграфічних відбитків не відрізняється складністю. Після нанесення (копіювання) зображення на поверхню дерев’яної поверхні спеціальними різцями і стамесками вибирається фон. Потім готову форму покривають друкарськими фарбами і виробляють відбиток. Розрізняють обрізну і поперечну техніку створення друкарських форм для ксилографії. Різниця між цими методами полягає в типі використаних дерев’яних заготовок (обрізна або торцева). В техніці ксилографії створював свої графічні шедеври Фаворський (рис. 7).

У художній графіці метод глибокого друку застосовується в окремих видах гравюри, зокрема в офорті. Для виготовлення друкованої форми металева пластина вкривається кислототривким лаком, на якому спеціальними інструментами продряпується малюнок гравюри. Потім пластина поміщається в кислоту, яка витравлює метал у вільних від лаку областях. Після травлення решта лаку знімається з пластини. Перед друком на пластину наноситься фарба, а потім гладка поверхня друкарської форми очищається від неї, в результаті чого фарба затримується лише в протруєних поглибленнях. При друці ця фарба з поглиблених друкувальних елементів переноситься на папір. В даній техніці працював А. Дюрер (рис. 8).

Рис. 7 — Ксилографія В. Фаворського Одним з різновидів офорту є так звана «суха голка» — техніка гравірування на металі, що не використовує травлення, а заснована на продряпуванні вістрям твердої голки штрихів на поверхні металевої дошки. Отримана дошка із зображенням є формою глибокого друку. Особливістю відбитків з гравійованої таким чином форми є «м'якість» штриха: голка залишає на металі поглиблені борозни з боковими підвищеннями — барбами. Штрихи також мають тонкі початок і закінчення, оскільки їх здійснено гострою голкою.

Рис. 8 — Гравюра на металі А. Дюрера

Серед різновидів авторського плоского друку особливої уваги варта монотипія (рис. 9). Її унікальність полягає в тому, що це техніка нетиражного мальовничого естампу, друк із одним унікальним відбитком, додаткова цінність якого в тому, що його абсолютно неможливо повторити. Техніка монотипії полягає в нанесенні фарб від руки на ідеально рівну поверхню друкарської форми з подальшим відбиттям на папері.

Рис. 9 — Монотипія М. Звягинцевої

Висновки

Підсумовуючи все вищенаписане, можна зазначити, що друкарська справа постійно еволюціонує, виникають різноманітні нові способи друку, та вдосконалюються старі. Проте усі вони побудовані на трьох основних типах: високий, глибокий та плоский. І хоча сама сутність друку полягає в тиражуванні графічного зображення, в деяких випадках він успішно використовується як засіб художнього вираження, так званий авторський друк.

ПЕРЕЛІК ДЖЕРЕЛ

1. Википедия. Высокая печать. — Режим доступу: http://ru.wikipedia.org/wiki/Высокая_печать.

2. Википедия. Глубокая печать. — Режим доступу: http://ru.wikipedia.org/wiki/Глубокая_печать.

3. Википедия. Плоская печать. — Режим доступу: http://ru.wikipedia.org/wiki/Плоская_печать.

4. Википедия. Сухая игла. — Режим доступу: http://ru.wikipedia.org/wiki/Сухая_игла.

5. Украина полиграфическая. История печати. — Режим доступу: http://www.ukr-print.net/contents/page-50.htm.

6. Энциклопедия искусства. Основы понимания графики. — Режим доступу: http://www.artprojekt.ru/library/graphic/09.htm.