Естетичне виховання учнів початкових класів у процесі хореографічної діяльності

Курсова робота

Естетичне виховання учнів початкових класів у процесі хореографічної діяльності

Вступ

Актуальність теми. Зміни, що відбуваються в соціально-економічній, політичній та культурній сферах України, актуалізують проблему всебічного гармонійного розвитку дитини. У її вирішенні суттєве місце належить питанням, пов’язаним із залученням підростаючого покоління до естетичного досвіду людства, освоєння й використання естетичних цінностей, активної художньо-творчої діяльності. Саме тому важливого значення набуває процес естетичного виховання дітей і молоді.

У Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті, у Державній комплексній програмі естетичного виховання зазначається, що саме в системі освіти цілеспрямовано, послідовно й ефективно здійснюється естетичне виховання дитини, яка здатна сприймати, розуміти та використовувати художньо-естетичні цінності в житті та мистецтві. Тож сучасна школа спрямовує свої зусилля на те, щоб забезпечити належним чином процес естетичного виховання учнівської молоді, створити педагогічні умови, які б сприяли підвищенню рівня їхньої естетичної вихованості. Вирішення цих завдань можливе за умов залучення дітей до хореографічної діяльності, у процесі якої відбувається емоційно-почуттєвий, культурно-творчий розвиток особистості [21, с. 64].

Серед предметів художньо-естетичного циклу, у процесі вивчення яких здійснюється естетично-творчий розвиток учнів, одне з головних місць належить хореографії. Хореографічне мистецтво здатне задовольнити прагнення особистості до естетичного зростання, поєднати її внутрішній і зовнішній світ, активізувати творчу уяву та емоційні реакції дитини. Хореографія, що спирається на музично організовані, умовні, образно-виразні рухи людського тіла, сприяє формуванню емоційної сфери особистості, втіленню в танцювальних рухах особливостей її характеру, формуванню в неї духовних цінностей [22, с. 22].

Естетичне виховання дітей засобами хореографії здійснюється в закладах позашкільної та шкільної освіти. У навчальних закладах, зорієнтованих здебільшого на культурологічне, естетичне навчання і виховання, організація естетичного виховання засобами танцювального мистецтва чітко сформована і систематизована. Заняття хореографією в них здійснюються за провідними методиками вітчизняних і зарубіжних вчених, розрахованими на дітей, які мають спеціальні хореографічні та художні здібності. Достатньо розроблені питання методики хореографічної роботи як засобу естетичного виховання дітей у позашкільних освітніх закладах.

Поряд з цим у сучасній національній освітній системі спостерігається стійка тенденція впровадження в навчально-виховний процес середніх загальноосвітніх закладів (традиційні загальноосвітні школи, ліцеї, колегіуми, гімназії, навчально-виховні комплекси) уроків хореографії. Хореографія не входить до складу обов’язкових навчальних предметів загальноосвітніх закладів, проте в практиці початкової школи набуває широкого розповсюдження й викладається як додатковий предмет, завдання якого спрямовані на духовний та фізичний розвиток особистості кожної дитини.

Аналіз змісту естетичного виховання на уроках хореографії в початкових класах загальноосвітніх шкіл показав, що цей процес відбувається без належного програмно-цільового та методичного забезпечення, створення відповідних педагогічних умов. У зв’язку з цим виникає низка суперечностей, які потребують вирішення на науковому рівні. До них можна віднести суперечності між: розумінням необхідності естетичного виховання особистості кожної дитини в теорії педагогіки та відсутністю єдиного підходу до використання хореографічної діяльності для забезпечення означеного процесу в шкільній практиці; потенційними можливостями хореографічної діяльності в забезпеченні естетичної вихованості особистості дитини та відсутністю теоретично обґрунтованих педагогічних умов ефективної організації процесу естетичного виховання; використанням у загальноосвітніх школах традиційних форм і методів хореографічної діяльності та потребою застосування ефективних методик, що забезпечують естетичний розвиток і емоційно-творче виявлення особистості дитини.

Актуальність проблеми, її недостатнє вивчення й висвітлення в науково-педагогічній літературі, необхідність теоретичного обґрунтування, розробки методичних рекомендацій щодо успішного вирішення окреслених питань на практиці зумовили вибір теми курсової роботи — «Естетичне виховання учнів початкових класів у процесі хореографічної діяльності».

Мета роботи полягає в теоретичному обґрунтуванні педагогічних умов, що сприяють підвищенню ефективності естетичного виховання молодших школярів у процесі хореографічної діяльності.

Відповідно до поставленої мети визначено такі завдання дослідження:

— провести історико-педагогічний аналіз наукової літератури з проблем естетичного виховання учнів в процесі хореографічної діяльності;

— визначити місце хореографічної діяльності в системі естетичного виховання молодших школярів;

— провести аналіз змісту хореографічної діяльності в естетичному вихованні молодших школярів;

— визначити педагогічні умови ефективної організації естетичного виховання учнів початкових класів у процесі хореографічної діяльності.

Об'єктом дослідження є естетичне виховання учнів початкових класів.

Предмет дослідження — педагогічні умови естетичного виховання учнів початкових класів у процесі хореографічної діяльності.

1. Естетичне виховання учнів початкових класів у процесі хореографічної діяльності як педагогічна проблема

1.1 Історико-педагогічний аналіз наукової літератури з проблем естетичного виховання учнів в процесі хореографічної діяльності

хореографічний виховання школяр педагогічний На сучасному етапі розбудови національної школи, в умовах зміцнення та вдосконалення української державності особливого значення набуває проблема формування естетичної свідомості підростаючого покоління. Такий підхід зумовлений необхідністю задовольнити естетично-культурні, інтелектуальні та художньо-творчі інтереси дітей. Вирішення цих питань можливе за умов залучення дітей до мистецтва, зокрема хореографічного, яке має великі можливості впливу на особистість: у процесі хореографічної діяльності відбувається формування естетичної культури дитини, розвиток її емоційно-почуттєвої сфери, психофізичної свободи та творчої активності.

До проблеми естетичного розвитку учнів засобами хореографічного мистецтва зверталися сучасні науковці - Б. Мануйлів, О. Мартиненко, А. Шевчук та інші. У наукових роботах учених розкривається значення мистецтва танцю у вихованні естетичного смаку та формуванні навичок культури в життєдіяльності дитини. На їхню думку, у процесі хореографії в дітей формується здатність сприймати, відчувати, розуміти прекрасне в житті та мистецтві, виховується прагнення брати активну участь у створенні мистецьких творів.

У ході осмислення процесу естетичного виховання провідні вчені вітчизняної педагогічної науки (В. Бутенко [8], Д. Джола [14], Г. Шевченко та ін.) основним фактором естетичного розвитку особистості визначають формування естетичного ставлення до дійсності та мистецтва, яке здійснюється через: пізнання в ході естетичного сприйняття естетичної цінності предмета, явища; оцінювання в процесі естетичного судження предмета, або явища; розвиток естетичних смаків та ідеалів; виявлення в ході практично-творчої діяльності емоційно-почуттєвої реакції щодо цінності предмета, явища та естетичних потреб. Екстраполюючи вказані положення в площину хореографії, зазначаємо, що формування естетичного ставлення дітей до мистецтва танцю пов’язане з розвитком в учнів аксіологічної, емоційно-почуттєвої, когнітивної та креативної сфер особистості.

Вважаємо за необхідне підкреслити, що естетично-культурний, емоційно-почуттєвий, активно-творчий розвиток дітей лише тоді буде ефективним, коли в них з’явиться бажання навчатися танцювальному мистецтву. Тому важливим компонентом у визначенні рівня естетичної вихованості дітей виступає їх мотивація до хореографічної діяльності.

Проблема розвитку мотиваційної сфери учнів під час навчання і виховання розглядалася багатьма вченими. Так, на необхідність пробудження інтересу школярів до навчання вказували К. Ушинський, B. Сухомлинський, І. Підласий та інші.

Мотиваційні чинники до навчальної діяльності були обґрунтовані в наукових працях О. Малихіної, C. Соколова, І. Смолєнцевої і М. Старова та інших. Умови формування інтересу дітей дошкільного та молодшого шкільного віку до хореографічної діяльності розглядалися в наукових дослідженнях педагогів-хореографів — Г. Березової, О. Горшкової, П. Коваля, О. Мартиненко, Ю. Ушакової, Т. Чурпіти, A. Шевчук. Наприклад, Т. Чурпіта в якості умови стимулювання інтересу молодших школярів до танцювальних занять у гуртках та студіях пропонувала використовувати балетні казки. На неможливість розвитку особистісних якостей школярів молодших класів без стимулювання їхньої мотиваційної сфери вказував П. Коваль. Він акцентував увагу на відповідності змісту уроків хореографії розумовому, фізичному розвитку учнів початкової школи та їх танцювально-колективній діяльності. Узагальнюючи думки вчених, зазначаємо, що ефективність формування інтересу до хореографії відбувається за умов:

— спрямованості змісту танцювальної діяльності на розвиток розумової, емоційної та творчої сфер школярів;

— розширення досвіду танцювальної діяльності учнів за рахунок впровадження в процес хореографії нової інформації;

— здійснення постановочної роботи в співтворчості дітей та педагога;

— застосування цікавого дитячого хореографічного репертуару;

— організації на різних сценічних майданчиках публічно-виконавчої діяльності дітей;

— використання спонукальних форм та методів танцювальної роботи.

Цей процес буде ефективним, якщо базуватиметься на таких засадах:

— використання ігрових форм та методів упродовж всього навчально-виховного процесу з хореографічної діяльності;

— врахування вікових, індивідуальних та статевих особливостей учнів початкових класів;

— впровадження у зміст хореографічної діяльності різних видів танцювального мистецтва;

— застосування на уроках хореографії сучасних аудіовізуальних технічних засобів навчання.

Тож, наповнення змісту навчально-виховного процесу з хореографії відповідними спонукальними до танцювальної діяльності формами та методами забезпечить розвиток мотиваційної сфери учнів.

У психолого-педагогічних працях учених К. Ушинського, В. Сухомлинського, Л. Виготського, Н. Миропольської, О. Рудницької та інших зазначається, що художні інтереси дітей залежать від їхніх вікових особливостей. Для кожного періоду розвитку дитини характерні певні психологічні та фізичні властивості. Дослідження вчених Л. Виготського, Б. Теплова та інших доводять, що в молодшому шкільному віці дітям притаманне пізнавальне ставлення до навколишньої дійсності, тобто в них активізована здатність емоційно реагувати на невідоме, привласнювати його і творчо переробляти. Крім того, у цьому віці в школярів підвищується активність та готовність до активних дій. Саме тому учнів початкових класів об'єктивно зацікавлюють багатообразні імпровізаційні танцювальні композиції, якими слід наповнювати їхню хореографічну діяльність.

У наукових та методичних працях О. Комаровської, Т. Морозовської, Л. Боголюбської, Б. Колногузенка, B. Каміна, А. Тараканової та інших висвітлюється проблема взаємозв'язку змісту та вікових особливостей дітей молодшого шкільного віку при організації хореографічної діяльності. Наприклад, О. Комаровська зазначає, що «молодші школярі тяжіють переважно до класичних та народно-сценічних танців» [16, с. 14]. Однак аналіз власного практичного досвіду та спостереження на уроках хореографії в загальноосвітніх середніх закладах виявили, що серед усього різноманіття танцювальних видів учнів початкової школи здебільшого зацікавлюють сучасні танцювальні стилі.

Впровадження в навчально-виховний процес з хореографії сучасних танцювальних стилів потребує коригування їх змістового наповнення. Тобто необхідно вилучити з танцювальної мови сучасних видів хореографії вправи, що можуть негативно вплинути на естетично-емоційний розвиток учнів початкової школи: брутальні, відверто агресивні жести і пози (імітування стрільби, бійки тощо) та елементи рухів, які виражають вітальні потреби людини. Для виховання естетичних смаків, потреб, цінностей слід ретельно відбирати та застосовувати естетично-забарвлені, емоційно-смислові, лексично-різноманітні рухи. Систематизація сучасних елементів за стильовими напрямками з подальшою розробкою методики навчання сприятиме формуванню в учнів оціночних здібностей та художньо-естетичних інтересів, духовно-емоційного, цілісного ставлення до танцювального мистецтва.

Використання на уроках з хореографії сучасних видів танців під змістовний, багатообразний музичний матеріал надасть можливість виховувати в учнів емоційне, цілісне ставлення до танцювального мистецтва.

Наприклад, з дітьми першого класу пропонується вивчати, окрім ритмічних та колективно-порядкових вправ, рухи брейк-дансу, хіп-хопу, східних танців, тому що в цих рухових вправах відбиваються реалії сучасного життя. Під час вивчення та виконання означених видів танцювального мистецтва в дітей формується сучасний тип світосприйняття та світовідтворення.

Впровадження в навчально-виховний процес з хореографічної діяльності означених стилів сучасного танцювального мистецтва надасть можливість розвивати в дітей естетично-ціннісне ставлення до хореографічного мистецтва, а також реалізувати їх психофізичні прояви, тобто сприятиме вираженню внутрішніх емоцій та почуттів учнів в естетично забарвлених рухах.

Формування в дітей естетичного ставлення до хореографії, оціночних суджень, смаків, накопичення естетичних образів дітей залежить від використання на уроках хореографії технічних засобів навчання, які можна поділити на традиційні та аудіовізуальні. До традиційних відносимо аудіомагнітофони та музичні центри. Використання оригінальної якісної музичної фонограми підвищує інтерес та творчу активність школярів у танцювальному мистецтві.

Для коригування здобутих вмінь учнів у галузі сучасної хореографії вважаємо корисним застосовувати на заняттях аудіовізуальні засоби навчання, які стимулюють учнів до найбільш продуктивної виконавської роботи. Упровадження цієї форми роботи створює передумови для більш активного виявлення внутрішніх відчуттів та емоцій дітей, спонукає їх до продуктивної творчості, підвищує власну гідність та вчить учнів критично оцінювати власну творчу діяльність. Наприклад, при вивченні нового танцювального матеріалу та його відпрацюванні пропонується записувати роботу учнів на відеокамеру, з подальшим переглядом і аналізом відеоматеріалів. Спільний аналіз помилок, коректні зауваження вчителя та самостійний пошук школярами своїх недоліків у виконанні різноманітних елементів сприятимуть продуктивній праці на уроках хореографії, заохоченню дітей до плідної навчальної діяльності, розвитку в них уміння художньо оцінювати себе та інших. Використання означених форм роботи навчить учнів отримувати естетичну насолоду від хореографічної діяльності, формуватиме їхню самодостатність, яка є однією із складових соціалізації учнів та виступає фактором їх творчої активності.

Ще одним аспектом входження дитини до світу прекрасного й засобом художньо-естетичного розвитку дітей є використання неакадемічних форм спілкування: бесіди, відвідування концертів, вистав тощо. Яскраві враження, отримані від естетично-забарвленого, артистичного, професійного виконання танцювальних композицій, формуватимуть в учнів естетичні цінності, розвиватимуть художні смаки, виховуватимуть у них здатність сприймати й оцінювати мистецькі твори. Окрім цього, цікаві розповіді про захоплюючий, насичений буденними перипетіями життєвий шлях провідних представників танцювального мистецтва збуджуватимуть у дітей інтерес до уроків хореографії, а творчі досягнення видатних танцюристів виступатимуть взірцем у творчості, мотивуватимуть до власної хореографічної діяльності.

Навчання з танцю буде більш продуктивним, якщо заохочувати дітей до цілісної хореографічної діяльності, під час якої в школярів підвищуватиметься мотивація до вивчення елементів класичного, народного, бального, сучасного танців. Для реалізації означеної умови пропонуємо організовувати й проводити фестивалі танців між учнями певних вікових категорій. Така форма роботи підвищуватиме інтерес дітей до уроків хореографії. Крім того, означена форма роботи стимулюватиме дітей до більш продуктивної праці, що у свою чергу сприятиме вдосконаленню та естетичній насиченості їхніх рухів, накопиченню художньо-танцювальних вражень, осмисленню власних хореографічних можливостей, а також розвитку власної творчості дітей.

1.2 Хореографічна діяльність в системі естетичного виховання молодших школярів

Концептуальні засади естетичного виховання у загальноосвітніх навчальних закладах детермінуються положеннями державних документів — Законом України «Про загальну середню освіту», Державною національною програмою «Освіта. Україна ХХІ століття», у яких визначено основну мету та завдання естетичного виховання в сучасній школі, що спрямовані на розвиток духовної, емоційно-почуттєвої сфери особистості дитини, стимулювання її творчої активності, прищеплення художнього смаку, формування системи знань, художньої компетентності, естетичної культури, виховання здатності сприймати та інтерпретувати художні твори, розширення естетичного досвіду тощо.

Особливо значущими для розвитку сучасної педагогічної науки в галузі естетичного виховання є концепції та програми естетичного виховання, зміст яких доповнює основні документи і розкриває функції та принципи естетичного виховання у закладах освіти на сучасному етапі розвитку українського суспільства.

Так, у «Національній комплексній програмі естетичного виховання», розробленій І. Зязюном та О. Семашко [21], закцентовано увагу на формування духовних потреб дитини, всебічний розвиток її художньої творчості, активності у сприйманні та перетворенні дійсності. У програмі наголошується, що підвищення рівня духовно-естетичних потреб та орієнтацій особистості повинне відбуватися на основі власного естетичного досвіду дитини, складовими якого є естетичні почуття, ідеали, смаки, інтереси тощо. Для вирішення основних проблем естетичного виховання у загальноосвітніх закладах у програмі пропонується використовувати засоби мистецтва, які визначаються «потужними каталізаторами інтелектуально-творчих здібностей людства» [21, с. 33]. Основою такого підходу став принцип гуманізації естетичного виховання, звернення до людини в її цілісності, потреба у всебічному розвитку.

М. Опанащук у «Концепції єдиної системи естетичного виховання у загальноосвітніх школах України» розкриває провідні завдання естетичного виховання, спрямовані на створення в учнів нового естетичного ставлення до дійсності шляхом формування художньої культури, що розглядається автором як основа духовного становлення особистості дитини. Автор висвітлює чинники формування художньої культури учнів, підґрунтям яких є загальнолюдські цінності, культурні й національні традиції та гуманістична спрямованість навчально-виховного процесу. Базою єдиної системи естетичного виховання М. Опанащук визначає мистецькі предмети, які виступають носіями «обов'язкового мінімуму знань», фактором розвитку духовної культури, образного мислення, естетичної свідомості тощо.

У «Концепції художньо-естетичного виховання учнів та комплексній програмі художньо-естетичного виховання учнів у загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладах» (Л. Масол) підкреслюється особливе значення мистецтва в естетичному вихованні, наголошується на особливостях естетико-виховного впливу предметів мистецького циклу, які є універсальним засобом особистісного розвитку школярів [17, с. 28]. У документі зроблено акцент щодо організації естетичного виховання дітей та молоді на основі гуманістичного підходу, у центрі якого знаходиться особистість дитини, котра характеризується високою естетично-духовною культурою. Автором визначено основну мету естетичного виховання на сучасному етапі розвитку освітньої галузі: формування у дитини здатності сприймати прекрасне у навколишньому середовищі і мистецтві, розвиток естетичних почуттів, суджень, смаків, умінь, творчих здібностей, потреби брати участь у створенні прекрасного в житті та художній творчості. У концепції особливо наголошується на духовно-творчій функції виховання учнів, котру визначають провідною в ході побудови процесу естетичного виховання в сучасних загальноосвітніх навчальних закладах.

Означені державні документи висвітлюють концептуальні основи естетичного виховання як актуальної проблеми сучасної освіти.

Особлива роль у розвитку особистості дитини належить мистецтву. Одним із видів мистецтва, що активно взаємодіє з вищими емоціями і почуттями людини, значно впливає на розвиток естетичної сфери дитини є хореографія.

До проблеми естетичного виховання учнів засобами хореографічного мистецтва зверталися сучасні науковці - Б. Мануйлів [19], О. Мартиненко [20], А. Шевчук та інші. У наукових роботах учених розкривається значення мистецтва танцю у вихованні естетичного смаку та формуванні навичок культури у життєдіяльності дитини. На їх думку, в процесі хореографії у молодших школярів формується здатність сприймати, відчувати, розуміти прекрасне в житті та мистецтві, виховується прагнення брати активну участь у створені мистецьких творів.

На естетичний розвиток дітей молодшого шкільного віку засобами хореографії акцентовано увагу в методичних працях Т. Баришнікової [2], Л. Бондаренко [7], Г. Березової та інших. У них розкривається естетико-виховне значення мистецтва танцю, яке полягає у розвитку художнього смаку, емоційності, творчості під час втілення хореографічних образів.

Одним із видів діяльності, в процесі якого розвивається художньо-образне мислення людини, його емоції та почуття, формується система знань, вдосконалюються вміння і навички, виховується здатність сприймати, інтерпретувати, створювати мистецьки твори є хореографія.

Сьогодні хореографічне мистецтво об'єднує різні види та жанри танцю: класичний, народний, бальний, історико-побутовий, естрадний та сучасний, засобами яких передається зміст хореографічних композицій. Особливість хореографічного мистецтва полягає в тому, що танцювальний образ виявляється і розкривається через музично-організовані рухи особистості дитини, які підбираються і використовуються відповідно до музичного характеру та змістовного наповнення хореографічного твору. Тож виконання танцювальних композицій потребує від дитини сформованих знань, вмінь, навичок, розвинених емоцій та почуттів, активного творчого мислення тощо.

В контексті нашої роботи хореографічне мистецтво розглядається як середовище в якій відбувається цілісне естетичне виховання учнів початкових класів середніх загальноосвітніх закладів. Тобто в ході хореографічних занять, через цікаві, посильні дії, відбувається розвиток когнітивної, емоційно-почуттєвої, психофізичної, творчої сфери особистості дитини.

Екстраполюючи вказані вище основні положення діяльності у площину хореографія можемо зазначити, що за допомогою теоретичної дії відбувається інтелектуально-емоційний процес спрямований на отримання знань, формування творчого мислення, жвавої уяви тощо. Практична дія здійснюється під час виконання та створення танцювальних комбінацій, етюдів, композицій, які забезпечують робочу частину хореографічної діяльності.

Ці думки спираються на підхід О. Мартиненко, щодо танцювальної діяльності. Вона наголошує, що хореографічна діяльність дитини буде успішною, якщо ґрунтуватиметься на таких умовах: формування мотиваційної сфери дітей, розвиток усвідомленого ставлення до мети діяльності та створення сприятливої атмосфери оволодіння різноманітними руховими діями як складовими елементами змісту танцю. О. Мартиненко зазначає, що в основі хореографічної діяльності знаходиться виконування рухових дій, засобами яких розкривається внутрішній світ дитини, її емоції та відчуття [20, с. 188].

Хореографічна діяльність в системі естетичного виховання молодших школярів — це процес, в основі якого знаходиться активність особистості, спрямована на інтерпретацію та створення танцювальних творів, через які виявляється і розвивається емоційно-почуттєва, психофізична, когнітивна та креативна сфера дитини. Тож мета хореографічної діяльності в системі естетичного виховання молодших школярів полягає у формуванні багатства внутрішнього світу особистості дитини та розкритті його через різні підготовчі вправи класичної, народної, бальної, сучасної хореографії.

Змістом хореографічної діяльності є рухові дії та операції з опанування танцювальних вмінь і навичок, що виступають основою для створення нових унікальних для дитини хореографічних проявів. Передбачаємо, що хореографічна діяльність не лише задовольняє потребу школярів у руховій активності, а й сприяє їхньому цілісному розвитку: адекватне вираження в тілесних рухах думок, емоцій, почуттів. Хореографічна діяльність характеризується творчою природою, до якої віднесемо інноваційність, винахідливість мислення дитини, її розвинені знання, емоції та почуття. Саме тому підвищення рівня естетичного виховання особистості дитини залежатиме від формування в неї таких сфер: когнітивної (знання); мотиваційної (зацікавлене ставлення до хореографічної діяльності); психофізичної (взаємозв'язок між внутрішнім і зовнішнім станом особистості та вміння передавати його у відповідних рухах); емоційно-почуттєвої (емоційна насиченість духовних потреб та емоційне оцінювання зовнішнього та внутрішнього світу дитини, формування емоційно-ціннісної шкали ставлення до світу); активно-творчої (самовиявлення та самореалізація в процесі танцювальної творчості).

Отже, сутність естетичного виховання учнів початкових класів засобами хореографії полягає у танцювально-руховій активності дитини, в ході якої набуваються і вдосконалюються не лише спеціальні хореографічні здібності (еластичність м’язів і суглобів, пластичність та краса рухів, виворітність ніг, легкість стрибків тощо), а й формуються вміння відтворювати, інтерпретувати, створювати різноманітні за видами та жанрами танцювальні твори. В процесі їх виконання в учнів виховуються естетичні смаки, художнє мислення, естетичне ставлення до мистецтва, формується естетична культура, естетичне сприйняття світу, накопичуються художньо-естетичні знання, розвиваються естетичні почуття, судження, уміння та виражаються внутрішні переживання особистості дитини, тобто розкривається її індивідуальність.

З огляду на це естетичне виховання учнів початкових класів засобами хореографії спрямована на формування естетично-ціннісного ставлення до танцювального мистецтва, розвиток загальних здібностей (загальні розумові здібності, пам’ять, увагу, почуття та ін.), художньо-образного мислення та уяви, стимулювання творчого потенціалу особистості учня, виховання потреби і здатності до художньо-творчої самореалізації та духовного самовдосконалення відповідно до індивідуальних можливостей та вікових етапів розвитку школярів, а також здатність сприймати, інтерпретувати та оцінювати твори хореографічного мистецтва (висловлювати особисте ставлення до них, аргументуючи свої думки).

Організація естетичного виховання молодших школярів у процесі хореографічної діяльності на гуманістичних засадах передбачає використання принципів особистісно-зорієнтованого виховання, які спрямовані на реалізацію сутнісної природи особистості дитини.

Естетичне виховання учнів початкових класів у процесі хореографічної діяльності базується на таких положеннях:

— формування найважливіших складових естетичного розвитку дитини, що виступають необхідною умовою виховання її естетичної культури;

— здійснення естетичного виховання молодших школярів на гуманістичних засадах;

— розвиток повноцінної, психічно та фізично вільної особистості дитини;

— формування естетичного ставлення до мистецтва хореографії, основу якого визначають ціннісні орієнтири, смаки та ідеали;

— використання методів стимулювання імпровізаційної активності молодших школярів.

2. Особливості та стан естетичного виховання молодших школярів у процесі хореографічної діяльності

2.1 Аналіз змісту хореографічної діяльності в естетичному вихованні молодших школярів

На сучасному етапі розбудови національної школи, в умовах зміцнення та вдосконалення української державності особливого значення набуває проблема формування естетичної свідомості підростаючого покоління. Такий підхід зумовлений необхідністю задовольнити естетично-культурні, інтелектуальні та художньо-творчі інтереси дітей. Вирішення цих питань можливе за умов залучення дітей до мистецтва, зокрема хореографічного, яке має великі можливості впливу на особистість: у процесі хореографічної діяльності відбувається формування естетичної культури дитини, розвиток її емоційно-почуттєвої сфери, психофізичної свободи та творчої активності.

Естетично-культурний, емоційно-почуттєвий, активно-творчий розвиток учнів молодшої школи лише тоді буде ефективним, коли в них з’явиться бажання навчатися танцювальному мистецтву. Тому важливим компонентом у визначенні рівня естетичної вихованості молодших школярів виступає їх мотивація до хореографічної діяльності.

Ефективність формування інтересу до хореографії відбувається за умов:

— спрямованості змісту танцювальної діяльності на розвиток розумової, емоційної та творчої сфер школярів;

— розширення досвіду танцювальної діяльності учнів за рахунок впровадження в процес хореографії нової інформації;

— здійснення постановочної роботи в співтворчості дітей та педагога;

— застосування цікавого дитячого хореографічного репертуару;

— організації на різних сценічних майданчиках публічно-виконавчої діяльності молодших школярів;

— використання спонукальних форм та методів танцювальної роботи.

Цей процес буде ефективним, якщо базуватиметься на таких засадах:

Основними хореографічними формами навчально-виховного процесу є:

— урок у загальноосвітній школі;

— гуртки в позакласній роботі загальноосвітньої школи;

— студії та гуртки в закладах позашкільної освіти.

У педагогіці заняття класифікуються на типи переважно залежно від навчального змісту заняття або від педагогічних завдань, тобто за різними параметрами. Хореографічні заняття класифікуємо на три групи типів, теж залежно від того, що беремо за основу.

До кожної групи належить кілька типів хореографічних занять.

Перша група зосереджує типи занять, в основі класифікації яких — поєднання різних видів хореографічного мистецтва, тобто використання навчального змісту окремих видів хореографії або сукупності певних видів.

Перший тип — «домінантне заняття», в якому домінує, переважає один із видів хореографічного мистецтва і яке зазвичай вміщує вправи класичного екзерсису або образно-ігрові. До нього і залучають дітей. Наприклад, хореографічне домінантне заняття з навчання дітей образно-ігрових рухів і танців. Або хореографічне домінантне заняття з навчання дітей українських музично-хореографічних традицій чи домінантне заняття з навчання дітей сучасних танців, з використання партерної гімнастики. У таких заняттях учасники начебто занурюються в атмосферу українського народного або бального танцювання тощо.

Другий тип хореографічних занять за цією класифікацією — «комплексне заняття». У ньому планується залучати дітей до комплексу змістових ліній програми, тобто видів хореографічного мистецтва. Залежно від віку дітей у занятті використовують комплекс засобів: елементи класичної системи танцю, українські народні танці, танці народів світу, бальні та ін.

В означених типах занять за точку відліку взято засоби хореографії, тобто зміст самого мистецтва, проте не береться до уваги життєво значущий для дитини, відповідний його віку контекст у вигляді таких орієнтирів, як ігрові, образні, тематичні, сюжетні. Тому-то друга група — інтегровані хореографічні заняття. У них також ставляться завдання як на ознайомлення дітей із новим матеріалом, так і на розучування, закріплення, повторення і творче удосконалення. Але завдяки життєвому і широкому художньому змісту зростає виховний, загальнорозвивальний аспект заняття.

Перший тип у цій групі - «інтегроване домінантно-ігрове заняття» та «інтегроване комплексно-ігрове заняття». Наприклад, у таких заняттях діти долучаються до опанування певного виду хореографії та водночас кожна вправа, будь-яке завдання має образно-ігровий характер: «рухаємося струнко, красиво, наче балерини»; «йдемо повільно, розслаблено як дідусі»; «крокуємо енергійно наче завзяті козаки»; «стрибаємо весело як зайчики»; «йдемо поважно, високо піднімаючи ноги у колінах, наче півник»; «дрібочемо так, наче цвяшки забиваємо у підлогу»; «бігаємо легенько як пташки»; «калатаємо у дзвоники, наче крапельки розбризкуємо» тощо.

Або усе заняття будується на комплексі хореографічних засобів з кількох змістових ліній і водночас на основі сукупності ігрових образів.

Другий тип занять у цій групі - «інтегроване домінантно-тематичне» та «інтегроване комплексно-тематичне». В основі - хореографія однієї змістової лінії і актуальна, пізнавальна, приваблива для дітей тема. Темами можуть бути: пори року, навіть реальні погодні умови; природа і природні явища у різних проявах; світ диких і свійських тварин; загальноосвітня школа; балетна школа; дитячий театр; театр опери і балету; балетний спектакль; етика стосунків між людьми тощо.

Третій тип занять із цієї групи — «інтегроване сюжетно-домінантне» та «інтегроване сюжетно-комплексне». В його основі: літературні джерела — казкові, фантастичні сюжети, легенди, міфи, оповідання; національні джерела — сюжети українських легенд, переказів, казок тощо; мультиплікаційні джерела — сюжети відомих мультфільмів; театральні джерела — сюжети казкових балетів і дитячих опер («Лускунчик», «Снігова королева», «Дванадцять місяців», «Зима і Весна» та ін.); вигадані сюжети на теми дитячого життя (наприклад, «мандрівний сюжет», «на гостини», «у магазині іграшок») тощо.

Третю групу занять ми визначаємо на основі мети і виняткових провідних завдань, які властиві хореографічній діяльності, поєднують творчі, організаційні, підсумкові аспекти. Такі заняття доцільні в усіх вікових групах, на усіх сходинках навчання. Це такі типи занять: «заняття-постановка», «заняття-тренінг», «заняття-презентація», «самостійно-творче заняття «Після дії» [16, с. 12].

«Заняття-постановка» присвячується, головним чином, завданням постановки танцю. Тобто це заняття на ознайомлення із новим матеріалом, формування початкових умінь, але важливою його ознакою стає розгортання творчого процесу постановки танцю педагогом за участю дітей. Дорослий коментує і пояснює свої дії, обґрунтовує зміну фігур музичними змінами, звертається до дітей із запитаннями, активізує їх до прояву елементарної творчо-постановочної ініціативи. Отже, танець не подається у готовому вигляді, а народжується на основі музики, за задумом педагога і у співтворчості з дітьми. Діти стають співучасниками народження танцювальної постановки. Тривалість такого заняття може бути меншою, ніж зазвичай, що залежить від самопочуття і працездатності дітей.

«Заняття-тренінг» ми тлумачимо як заняття на повторення і закріплення навичок виконання хореографічного репертуару. Слово «тренінг» у прямому розумінні треба тлумачити як «спеціальний тренувальний режим», але — відповідно до дитячого віку, а не як виснажливу репетицію. Не варто приховувати, що таке заняття є доречним за тиждень до новорічного чи будь-якого іншого музично-театралізованого свята, до якого діти у процесі хореографічної діяльності розучили 2−3 танці, гру танцювального характеру тощо. Воно може бути коротшим за тривалістю. У цьому контексті стають важливими особливі методи і прийоми, за допомогою яких повторення і закріплення набувають характеру удосконалення на кшталт відкриття деякої новизни, утвердження радості спілкування між дітьми, бажання підготувати красивий танець-подарунок батькам до свята тощо.

«Заняття-презентація» є підсумковим заняттям, властивим для хореографічної діяльності аматорів і професіоналів та відомим здебільшого під назвою відкрите заняття. Це заняття на узагальнення дитячого досвіду хореографічної діяльності. Роль педагога на самому занятті мінімізована. Переважає самостійна діяльність дітей. Предмет презентації - нинішні хореографічні досягнення дітей. Адресат презентації - батьки, педагоги, можливо й діти інших груп. Презентують сам процес діяльності, тобто таке заняття, яке проводиться на цьому етапі. Батьки хочуть бачити, чим і як займаються діти, відзначати зростання своїх дітей. Мудрі педагоги проводять такі заняття навіть на початку навчального року. У такому разі заняття стає початковою констатацією вихідного рівня розвитку дитини, а наступні засвідчують позитивні зміни, особисті і спільні досягнення.

«Самостійно-творче заняття «Після дії» тлумачимо як заняття на вільне і творче оперування дитиною набутим досвідом, як таке, що відбувається після святкових виступів, дня танцю, балу тощо. Вважаємо їх корисними для розвитку самостійності дитини загалом, для реалізації гедоністичної функції танцювальної діяльності. Діти на такому занятті можуть заміняти одне одного, набуваючи привабливого досвіду (наприклад, танець попелюшки і принца виконує інша пара; за ведучого у хороводі стає охоча дитина тощо). Доречно пропонувати дітям творчі імпровізації на основі надобутого досвіду виконавства (краще, якщо музичний твір пропонується ще не відомий дітям).

Іншою ефективною формою хореографічної діяльності є позакласна робота гуртків при шкільних навчальних закладах та студійна гурткова робота в закладах позашкільної освіти. Принципи і методи танцювальної підготовки дітей молодшого шкільного віку в позакласних та позашкільних гуртках відповідали однаковим цілям і завданням, зміст хореографічної діяльності будувався на вивченні класичних, народних, побутових-бальних танців, а також ритмічних і пластичних вправ.

Однак аналіз власного практичного досвіду та спостереження на уроках хореографії в загальноосвітніх середніх закладах виявили, що серед усього різноманіття танцювальних видів учнів початкової школи здебільшого зацікавлюють сучасні танцювальні стилі.

Впровадження в навчально-виховний процес з хореографії сучасних танцювальних стилів потребує коригування їх змістового наповнення. Тобто необхідно вилучити з танцювальної мови сучасних видів хореографії вправи, що можуть негативно вплинути на естетично-емоційний розвиток учнів початкової школи: брутальні, відверто агресивні жести і пози та елементи рухів, які виражають вітальні потреби людини. Для виховання естетичних смаків, потреб, цінностей слід ретельно відбирати та застосовувати естетично-забарвлені, емоційно-смислові, лексично-різноманітні рухи. Систематизація сучасних елементів за стильовими напрямками з подальшою розробкою методики навчання сприятиме формуванню в учнів оціночних здібностей та художньо-естетичних інтересів, духовно-емоційного, цілісного ставлення до танцювального мистецтва.

На нашу думку, використання на уроках з хореографії сучасних видів танців під змістовний, багатообразний музичний матеріал надасть можливість виховувати в учнів емоційне, цілісне ставлення до танцювального мистецтва.

Наприклад, з дітьми першого класу пропонується вивчати, окрім ритмічних та колективно-порядкових вправ, рухи брейк-дансу, хіп-хопу, східних танців, тому що в цих рухових вправах відбиваються реалії сучасного життя. Під час вивчення та виконання означених видів танцювального мистецтва в молодших школярів формується сучасний тип світосприйняття та світовідтворення [16, с. 14].

Ми переконані, що впровадження в навчально-виховний процес з хореографічної діяльності означених стилів сучасного танцювального мистецтва надасть можливість розвивати в молодших школярів естетично-ціннісне ставлення до хореографічного мистецтва, а також реалізувати їх психофізичні прояви, тобто сприятиме вираженню внутрішніх емоцій та почуттів учнів в естетично забарвлених рухах.

Формування в учнів початкової школи естетичного ставлення до хореографії, оціночних суджень, смаків, накопичення естетичних образів дітей залежить від використання на уроках хореографії технічних засобів навчання, які можна поділити на традиційні та аудіовізуальні. До традиційних відносимо аудіомагнітофони та музичні центри. Використання оригінальної якісної музичної фонограми підвищує інтерес та творчу активність школярів у танцювальному мистецтві.

Для коригування здобутих вмінь учнів у галузі сучасної хореографії вважаємо корисним застосовувати на заняттях аудіовізуальні засоби навчання, які стимулюють учнів до найбільш продуктивної виконавської роботи. Упровадження цієї форми роботи створює передумови для більш активного виявлення внутрішніх відчуттів та емоцій молодших школярів, спонукає їх до продуктивної творчості, підвищує власну гідність та вчить учнів критично оцінювати власну творчу діяльність. Наприклад, при вивченні нового танцювального матеріалу та його відпрацюванні пропонується записувати роботу учнів на відеокамеру, з подальшим переглядом і аналізом відеоматеріалів. Спільний аналіз помилок, коректні зауваження вчителя та самостійний пошук школярами своїх недоліків у виконанні різноманітних елементів сприятимуть продуктивній праці на уроках хореографії [16, с. 18].

Використання означених форм роботи навчить учнів початкових класів отримувати естетичну насолоду від хореографічної діяльності, формуватиме їхню самодостатність, яка є однією із складових соціалізації учнів та виступає фактором їх творчої активності.

Ще одним аспектом входження дитини до світу прекрасного й засобом художньо-естетичного розвитку дітей є використання неакадемічних форм спілкування: бесіди, відвідування концертів, вистав тощо.

Яскраві враження, отримані від естетично-забарвленого, артистичного, професійного виконання танцювальних композицій, формуватимуть в учнів естетичні цінності, розвиватимуть художні смаки, виховуватимуть у них здатність сприймати й оцінювати мистецькі твори. Окрім цього, цікаві розповіді про захоплюючий, насичений буденними перипетіями життєвий шлях провідних представників танцювального мистецтва збуджуватимуть у молодших школярів інтерес до уроків хореографії, а творчі досягнення видатних танцюристів виступатимуть взірцем у творчості.

Для реалізації означеної умови пропонуємо організовувати й проводити фестивалі танців між учнями молодших класів або навчальної паралелі початкової школи. Така форма роботи підвищуватиме інтерес школярів до уроків хореографії. Крім того, означена форма роботи стимулюватиме дітей до більш продуктивної праці, що у свою чергу сприятиме вдосконаленню та естетичній насиченості їхніх рухів, накопиченню художньо-танцювальних вражень, осмисленню власних хореографічних можливостей, а також розвитку власної творчості учнів.

Отже, процес формування естетичного ставлення учнів початкових класів до хореографічної діяльності та мотивації до естетичного втілення тілесних проявів буде ефективним, якщо реалізовуватиметься за такими напрямами: відповідність хореографічної діяльності художнім інтересам дітей та врахування їхніх вікових особливостей, наповнення змісту хореографічної діяльності сучасними формами танцювального мистецтва, використання аудіовізуальних та технічних засобів навчання, ознайомлення учнів з творчістю видатних митців хореографії, спільний перегляд танцювальних відеоматеріалів з наступним обговоренням їх змісту.

2.2 Педагогічні умови ефективної організації естетичного виховання учнів початкових класів у процесі хореографічної діяльності

Зміни в освітньо-виховній системі ХХІ століття детермінують перебудову хореографічної діяльності у загальноосвітніх навчальних закладах. Тобто передбачають упровадження в структуру навчально-виховного процесу з хореографії оновленого змісту, принципів, форм і методів, які сприятимуть повноцінному естетичному розвитку дітей початкової школи. Зважаючи на це, естетичне виховання молодших школярів у процесі хореографічної діяльності повинне ґрунтуватися на таких педагогічних умовах:

— здійснення естетичного виховання учнів початкових класів у процесі хореографічної діяльності на гуманістичних засадах;

— формування у молодших школярів естетичного ставлення до хореографічної діяльності та мотивації на естетичне втілення тілесних проявів;

— спрямування змісту хореографічної діяльності на формування найважливіших складових естетичного розвитку молодших школярів;

— упровадження форм естетико-виховної роботи з хореографічної діяльності, спрямованих на реалізацію психофізичних станів молодших школярів;

— використання методів стимулювання імпровізаційної активності учнів початкових класів у процесі хореографічної діяльності.

Розглянемо педагогічні умови естетичного виховання дітей у процесі хореографічної діяльності більш детально.

Здійснення естетичного виховання учнів початкових класів у процесі хореографічної діяльності на гуманістичних засадах. У ракурсі сучасних підходів до виховання особистості молодшого школяра завдання гуманістичної педагогіки можуть бути вирішені в ході танцювальної діяльності, яка зорієнтована на розвиток емоційної творчої сфери дитини. На уроках з хореографії реалізація особистісно-орієнтованого виховання здійснюється через вивчення елементів та вправ, посильних для кожного школяра, участь кожного учня в танцювальних постановках, створення ним власного творчого продукту та демонстрації його у хореографічній постановці.

У ході хореографічної діяльності створюються умови, за яких учень є суб'єктом процесу навчання і виховання, а особистість школяра розуміється як вища цінність, як самоціль педагогічного впливу. Форми та методи хореографічної роботи на таких уроках спрямовуються на розвиток індивідуальних якостей кожної дитини, самобутності та неповторності, стимулюють подальший поетапний естетичний розвиток учнів молодших класів.

Одним з основних положень гуманістичної системи виховання є шанобливе ставлення до кожної дитини. Це положення передбачає організацію хореографічної діяльності на основі антропологічного підходу: врахування на уроках хореографії індивідуальних, фізичних, психологічних особливостей дітей молодшого шкільного віку [4, с. 280].

Для цього учням початкових класів пропонуються танцювальні завдання з посильним фізичним навантаженням. На жаль, сьогодні не всі учні початкової школи мають гарний стан здоров’я, тому пропонуємо вилучити з процесу танцювальної діяльності методи, які можуть зашкодити фізичному стану учнів: метод багаторазового повторення вправ та метод силового навантаження на організм дітей. Достатнє фізичне навантаження, на наш погляд, можуть дати адаптовані вправи класичного, народного, ритмічного, сучасного танців, які вивчаються і засвоюються дітьми в ході виконання танцювально-ігрових комбінацій та хореографічних етюдів. Крім того, не всі молодші школярі мають м’які, еластичні м’язи тіла, легкий стрибок, струнку поставу тощо. Тобто ті параметри, що є важливими для професійного хореографічного мистецтва. Тому на уроках хореографії в загальноосвітній школі необхідно вивчати рухи, якими може оволодіти кожна дитина. Для кожного учня образні теми, ролі в ігрових завданнях, асоціативні вправи підбираються індивідуально, згідно з її психологічними, фізично-пластичними, творчими можливостями. Це надасть учням змогу усвідомити свої ролі в процесі навчання. Саме тому слід наповнювати зміст хореографічної діяльності елементами, котрі відповідають фізичним можливостям дітей. До таких відносимо:

1. Елементарні та спрощені рухи класичного танцю. Їх засвоєння буде ефективним при умові включення до спеціальних танцювально-асоціативних ігор.

2. Елементарні рухи народного танцю. Пропонуємо з першого класу вивчати не лише рухи українського та російського танців, а й найпростіші елементи білоруського, молдавського, естонського, грузинського танців. Для успішного оволодіння ними доречно впроваджувати у зміст хореографічної діяльності учнів початкових класів танцювально-театралізовані композиції.

3. Елементарні рухи сучасного танцю. Враховуючи потреби молодших школярів, важливо вводити у навчально-виховний процес з хореографії елементи популярних естрадних стилів, опанування якими здійснюватиметься при застосуванні імітаційно-ігрових комбінацій.

Важливим для естетичного розвитку молодших школярів є створення сприятливого морально-психологічного клімату на уроках хореографії, що забезпечить збереження та зміцнення психічного здоров’я учнів. Для цього у зміст хореографічної діяльності треба впроваджувати танцювально-творчі ігри та завдання з урахуванням особливостей темпераменту учнів. Наприклад, найбільш активні з них можуть реалізовувати емоції, створюючи танці під запальну, швидку сучасну музику, урівноваженим дітям треба пропонувати спокійний музичний матеріал. Також вважаємо за доцільне впровадження самостійного розподілу між школярами танцювально-образних ролей у танцювальних комбінаціях, композиціях, іграх відповідно до їх темпераменту. Використання на уроках хореографії означених форм роботи розвиватиме естетико-оціночні здібності учнів початкової школи, формуватиме в них естетичні судження, потреби та цінності [6, с. 46].

Таким чином, здійснення естетичного виховання учнів початкових класів у процесі хореографічної діяльності на гуманістичних засадах буде успішним, якщо ґрунтуватиметься на таких положеннях: врахування фізичних, психологічних особливостей учнів та нерівності їх спеціальних танцювальних здібностей, визнання кожного школяра особистістю, апріорне визнання талановитості всіх дітей, здійснення постановочної роботи на засадах врахування індивідуальних психофізичних якостей особистості.

Формування естетичного ставлення до хореографічної діяльності та мотивації на естетичне втілення тілесних проявів дітей.

Ефективність формування інтересу до хореографії відбувається за умов:

— спрямованості змісту танцювальної діяльності на розвиток розумової, емоційної та творчої сфер школярів;

— розширення досвіду танцювальної діяльності учнів за рахунок впровадження у процес хореографії нової інформації;