Перехід художньо-промислової освіти України з кінця ХХ до початку ХХІ століття у ВНЗ із «ЗУНівської» на компетентнісну в 2011 р., починаючи з профільного рівня ЗНЗ
Отже, художньо-проектна освіта ЗНЗ спрямовує, регулює, вдосконалює вищезазначені об'єктивні процеси соціокультурного розвитку старшокласників. Тому профільну підготовку учнів за спеціалізаціями «Основи дизайну» (розроблену у 2009 р. і введену в 2010 р., а потім — розроблену іншим авторським колективом, за новою структурою у 2015 р.); «Художньо-проектна творчість», «Декоративно-прикладне… Читати ще >
Перехід художньо-промислової освіти України з кінця ХХ до початку ХХІ століття у ВНЗ із «ЗУНівської» на компетентнісну в 2011 р., починаючи з профільного рівня ЗНЗ (реферат, курсова, диплом, контрольна)
Радянська (до 1991 р.) та пострадянська художньо-промислова освіта України у ВНЗ та ЗНЗ (кінця ХХ — початку ХХІ ст.) була орієнтована на досягнення лише вузьких прагматичних професійних навчальних завдань в процесі фронтальної підготовки з орієнтацією на знання, уміння, навички (ЗУНи). Сучасна художньо-проектна освіта у ЗНЗ із 2014 р. пропедевтичного, допрофільного, профільного рівнів здійснюється із домінуванням компетентнісного, діяльнісного й особистісно зорієнтованого підходів, спрямована на фундаменталізацію фахової підготовки у ВНЗ освітньо-кваліфікаційних рівнів бакалавра та магістра.
Перспективи розвитку української неперервної художньо-проектної освіти на профільному рівні ми вбачаємо у таких положеннях концептуальних засад фундаментального дослідження структури та змісту спеціалізацій «Художньо-проектна творчість», «Декоративно-прикладне мистецтво», «Основи дизайну» профільного навчання в національній системі неперервної художньо-проектної освіти:
- 1) розробці нової структури змісту художньо-проектної освіти на пропедевтичному, допрофільному та профільному рівнях;
- 2) забезпеченні випереджувального характеру художньо-проектної освіти завдяки синтезуванню змістового наповнення освітніх галузей «Мистецтво» і «Технології» базової та повної загальної середньої освіти;
- 3) підготовці учня ЗНЗ, який володіє елементами галузевих компетентностей (5−7 кл.), до оволодіння основами галузевих компетентностей (8−9 кл.), профільною (10−11 кл.) художньопроектною галузевою компетентністю, з орієнтацією на компетентності бакалавра і магістра у вищій школі - соціальну, комунікативну, інформаційну, когнітивну та спеціальні;
- 4) підвищенні рівня морального і художньо-естетичного виховання майбутнього майстра ДПМ та дизайнера;
- 5) розширенні міжнародної співпраці у сфері художньо-проектної освіти та галузі дизайну в межах Європейського союзу;
- 6) реалізації потреби школярів у самовираженні, рефлексії навчально-пізнавальної та предметно-перетворювальної діяльності.
Означені положення актуалізовано авторами у навчальних програмах, науково-методичних матеріалах, підручниках, навчальних посібниках для профільного навчання, в наукових статтях. Обґрунтовані нами засадничі положення конкретизуються, уточняються в здійснюваному нами фундаментальному дослідженні, висвітлюються під час науково-організаційних заходів, присвячених проблемам художньо-проектної освіти профільного рівня — на науково-практичних семінарах, конференціях, є предметом обговорення під час апробації результатів педагогічних досліджень на експериментальних майданчиках Інституту педагогіки НАПН України. У педагогічних колективах профільних ЗНЗ, де готуються компетентні на своєму рівні майбутні майстри ДПМ та дизайнери, ці положення успішно впроваджено у навчально-виховний процес, передусім у ЗНЗ, що із 2009 р. здійснюють профільну підготовку учнів за однією із досліджуваних нами спеціалізацій — «Основи дизайну» .
Художньо-проектна освіта розглядається науковцями, вчителями-експериментаторами не тільки в допрофесійному та довузівському, а і в соціокультурному аспекті. Зазначений аспект художньо-проектної освіти сприяє соціальному, культурному розвитку учнів старшої школи через цілеспрямовану соціалізацію їх у предметно-перетворювальну сферу під час навчально-виховного процесу.
Отже, художньо-проектна освіта ЗНЗ спрямовує, регулює, вдосконалює вищезазначені об'єктивні процеси соціокультурного розвитку старшокласників. Тому профільну підготовку учнів за спеціалізаціями «Основи дизайну» (розроблену у 2009 р. і введену в 2010 р., а потім — розроблену іншим авторським колективом, за новою структурою у 2015 р.); «Художньо-проектна творчість», «Декоративно-прикладне мистецтво» (розроблювані із 2015 р.) ми розглядаємо як синтез навчання й учіння, виховання і самовиховання, розвитку та саморозвитку, рефлексії і соціалізації.
Виходячи з того, що навчально-виховний процес під час оволодіння вищезазначеними спеціалізаціями ми розглядаємо комплексно, профільний рівень художньо-проектної освіти виступає як ключовий у національній системі неперервної художньо-проектної освіти ЗНЗ — ВНЗ і як різноплановий освітній простір, завдяки якому створюються необхідні педагогічні умови для творчості та індивідуального творчого саморозвитку особистості майбутнього майстра ДПМ і дизайнера.
Розробка особистісно зорієнтованих спеціалізацій «Художньо-проектна творчість», «Декоративно-прикладне мистецтво» та «Основи дизайну» на профільному рівні у національній системі неперервної художньо-проектної освіти враховує тенденції динамічного розвитку суспільного життя в Україні - держави, яка активно намагається інтегруватися у європейську спільноту.
Отже, нині патріотично налаштовані старшокласники пов’язують свою предметноперетворювальну діяльність в профільній школі із прагненням до:
- — утвердження національних цінностей і традицій української духовності (Афанасьєв Ю.Л., 2014; Шевченко Г. П., 2004); засвоєння принципів духовно-морального виховання у вітчизняній школі (ХХ — поч. ХХІ ст.) (Сіданич І.Л., 2013); виховання духовності у мистецькій освіті в компетентнісному аспекті (Щолокова О.П., 2011);
- — розуміння сутності і значення художньої-проектної культури (Даниленко В.Я., 2006);
- — набуття у загальноосвітній школі проектно-технологічної культури (Мачача Т.С., 2011;2014);
- — виявлення підґрунтя становлення і тенденцій розвитку дизайн-освіти в Україні та зарубіжжі (Даниленко В.Я., 2006; Фурса О. О., 2012, 2014);
- — реалізації психолого-педагогічних умов учіння-виховання особистості (Зязюн І.А., 2014);
- — розв'язання на профільному рівні проблеми синтезу дизайну і технологій у системі неперервної дизайн-освіти (Антонович Є.А., Вдовченко В. В., 2012; Мадзігон В.М., Криволапов М. О., 2014);
- — виявлення особливостей філософії українського дизайну (Рижова І.С., 2006);
- — сучасного тлумачення національної історії матеріальної культури з позицій еволюції психології українця (Губко О.Т., 2003, 2010, 2013; Наливайко С.І., 2009);
- — з'ясування специфіки розвитку дизайнерських шкіл України (Київської - Антонович Є.А., 2000, 2015; Вдовченко В. В., 2008, 2010, 2014; Волкотруб І.Т., 1988; Сьомкін В.В., 2007, 2009; Татіївський П.М., 2006 та ін.; Харківської - Даниленко В. Я., 2006; Львівської - Мигаль С. П., 2000, 2004, 2010);
- — дослідження українського народного декоративно-прикладного мистецтва (Антонович Є.А., Захарчук-Чугай Р.В., 1992, 2012); понятійно-термінологічного апарату декоративно-ужиткового мистецтва (Запаско Я.П., Голод І.В., Білик В.І. та ін., 2000).
Розроблена нами «Концепція розвитку системи неперервної художньо-проектної освіти» (проект, рукопис, 2014) базується на фундаментальних теоретичних напрацюваннях, серед яких чільне місце відводиться концептуальним засадам фундаментального дослідження структури та змісту спеціалізацій «Художньо-проектна творчість», «Декоративно-прикладне мистецтво», «Основи дизайну» профільного навчання в національній системі неперервної художньо-проектної освіти, на прикладних та експериментальних дослідженнях, відображає шляхи проведення полікультурної освітньої політики в ЗНЗ, ознайомлення учнів 10−11 класів із розмаїттям національних культур світу (Вейс, 2014; OXFORD, Велика енциклопедія школяра, 2013 та ін.).
Включення профільної підготовки майбутніх майстрів ДПМ і дизайнерів до сучасного соціокультурного процесу є важливим аспектом у розбудові стратегії освітньої політики Інституту педагогіки НАПН України та проведені педагогічних досліджень із:
- — розробки та апробації моделі технологічного профілю за спеціалізаціями «Основи дизайну» (Вдовченко В.В. та ін., 2005, 2006, 2007, 2008, 2010);
- — розробки та апробації інтегрованих курсів для освітніх галузей «Мистецтво» та «Технології» в Кловському ліцеї № 77 м. Києва (Вдовченко В.В., Вдовченко З. В., Співакова І.Б., Шведова Ю. Б., 2012);
- — розробки нової структури та змісту освітньої галузі «Технології» для проекту Державного стандарту базової і повної середньої освіти 2011 р. (Вдовченко В.В., Мачача Т. С., 2010);
- — наукове обґрунтування структури та змісту навчальної програми з «Етнодизайну» для 5−9 класів ЗНЗ (Антонович Є.А., Вдовченко В. В., 2004);
- — наукове обґрунтування (2011), розробка (2012), експериментальна апробація (2012;2013) авторами та запровадження в Україні профільного навчання за спеціалізацією «Основи дизайну» в 10−11 класах як найефективнішої довузівської підготовки за напрямом «Дизайн» на експериментальному майданчику Інституту педагогіки НАПН України та Інституту реклами (Вдовченко В.В., Антонович Є.А., з 2013);
- — новітньої структури змісту освітньої галузі «Технології» для Державного стандарту базової і повної середньої освіти на перспективу (Мачача Т.С., Вдовченко В. В., 2014).