Особливості перекладу текстів у галузі транспортних систем на лексичному, граматичному і стилістичному рівнях з англійської мови українською

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут».

Факультет ІФ Кафедра ділової іноземної мови та перекладу Спеціальність 7.30 507 Переклад ДИПЛОМНА РОБОТА на одержання звання спеціаліст Тема роботи:

Особливості перекладу текстів у галузі транспортних систем на лексичному, граматичному і стилістичному рівнях з англійської мови українською Виконавець Ващук К.В.

Керівник ст. викл. Козлов Є.Д.

Харків 2013.

ЗАВДАННЯ.

на виконання дипломної роботи для одержання звання спеціаліст студентці: Ващук Карині гр. ІПЗ-27а.

1. Тема роботи: Особливості перекладу текстів у галузі транспортних систем на лексичному, граматичному і стилістичному рівнях з англійської мови українською.

2. Тема, зміст завдання: провести дослідження щодо лексико-граматичних труднощів перекладу науково-технічних термінів у галузі транспортних систем з англійської мови на українську, зробити висновки щодо особливостей їх перекладу.

3. Вихідні дані для виконання завдання: Оригінальні зразки науково-технічних текстів у галузі транспортних систем, що містять спеціальну термінологію.

4. Скласти звіт і виконати потрібні документи відповідно до плану дипломної роботи.

План виконання дипломної роботи.

РЕФЕРАТ Звіт про дипломну роботу: 105с.55, джерел інформації.

Ключові слова: транспортні системи, термін, терміносистема, стиль, технічний переклад Дана дипломна робота виконана на тему «Особливості перекладу текстів у галузі транспортних систем на лексичному, граматичному та стилістичному рівнях з англійської мови українською».

Дипломна робота складається зі вступу, 4 розділів, додатків та висновків.

У вступі відображена актуальність даної теми, мета робота та її завдання. Також здійснено огляд основних теоретичних матеріалів, на які ми спиралися у нашій роботі та вказані методи, які були використані.

У першому розділі здійснено огляд основних питань, які складають теоретичну базу даної дипломної роботи, зокрема представлено визначення терміну та встановлено вимоги до нього. Також подано шляхи розвитку терміну, досліджено його використання.

У другому розділі даної дипломної роботи здійснено огляд особливостей перекладу науково-технічних текстів, а саме текстів у галузі транспортних систем. Окрім цього вказано на методи, що використовуються для проблем перекладу термінів. Було проведено аналіз термінів, що широко вживаються у транспортній галузі на лексичному, граматичному та стилістичному рівнях.

Третій розділ присвячений питанню охорони праці та навколишнього середовища, подані вказівки щодо безпечної роботи перекладача.

У четвертому розділі вказані поради населенню щодо дій у екстремальних ситуаціях.

Висновки містять основні положення щодо виконаної роботи .

ABSTRACT.

Diploma project report: 105 p., 55 sources.

Key words: transport system, term, style, technical translation.

Theresearchis «The peculiarities of transport systemstranslationfrom English into Ukrainian at the lexical, grammatical and stylistic levels.» The work consists of an introduction, four chapters, conclusion and appendixes. The actuality of the research as well as its objectives and tasks have been performed in the introduction. The major theoretical backgrounds including the methods implemented have been presented in the introduction.

In the first section the major issues constituting the translation backgroung along with the methods of research have been considered.

In the second sectionthe peculiarities of transport systemstranslationfrom English into Ukrainian at the lexical, grammatical and stylistic levels have been performed. The analysis of terms commonly used in the transport system at the lexical, grammatical and stylistic levels has been developed.

The third chapter is devoted to the safety living and to the protection of the environment, the guidance of a translator’s safe work has been presented.

The fourth chapter contains advice on the actions of people in the extreme situations.

The conclusion contains basic points of this work.

ЗМІСТ ВСТУП РОЗДІЛ 1. ХАРАКТЕРИСТИКА ПОНЯТЬ «ТЕРМІН» ТА «СТИЛЬ» У ТРАНСПОРТНІЙ ГАЛУЗІ.

1.1 Дослідження поняття «термін» в межах науково-технічного стилю.

1.2 Термін як одиниця терміносистеми. Висвітлення поняття терміну з точки зору науковців.

1.3 Дослідження поняття «стиль» в науково-технічній літературі.

1.4 Порівняльні особливості науково-технічного стилю української та англійської мов.

1.5 Засоби термінотворення складних термінів та їх переклад з англійської на українську мову РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕКЛАДУ НАУКОВО-ТЕХНІЧНОЇ ЛІТЕРАТУРИ НА ПРИКЛАДІ ТЕКСТІВ В ГАЛУЗІ ТРАНСПОРТНИХ СИСТЕМ.

2.1 Лексико-граматичні особливості перекладу текстів транспортної тематики у контексті стилістичного аналізу.

2.2 Національно-обумовлена когнітивна синонімія термінів у галузі транспортних систем.

2.3 Метафоричні моделі як спосіб репрезентації технічних термінів транспортної тематики РОЗДІЛ 3. ОХОРОНА ПРАЦІ ТА НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА РОЗДІЛ 4. ЦИВІЛЬНА ОБОРОНА ВИСНОВКИ.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІНФОРМАЦІЇ.

ДОДАТОК А.

ДОДАТОК Б.

ВСТУП Розвиток транспортної галузі на сьогоднішній день має велике значення. Все більше людей користуються послугами різних транспортних підприємств і компаній. Обсяги перевезень пасажирів і вантажів постійно зростають. Транспортна тематика містить велику кількість термінів як спеціальних технічних, так і інших галузей, наприклад, юридичної. Крім того, враховуючи постійний розвиток правових, економічних та технічних умов укладання договорів перевезення, в транспортній галузі з’являються нові терміни, поняття, визначення та абревіатури. Такі запозичення стають звичними і поступово переходять з однієї мови в іншу, як правило, без змін.

Дана дипломна робота присвячена використанню транспортної, технічної та юридичної термінології в текстах транспортної тематики і лексичні, граматичні та стилістичні особливості її перекладу.

Актуальність даного дослідження викликана необхідністю виявлення, комплексного аналізу і адекватного перекладу транспортної та технічної термінології в текстах транспортної тематики.

Об'єктом дослідження виступає транспортна та технічна термінологія.

Предметом дослідження є комплекс прийомів і способів перекладу термінів, які використовуються в галузі транспортної тематики.

Метою даної роботи є виявлення лексичних, граматичних та стилістичних особливостей перекладу лексики транспортної тематики з вихідної мови на мову перекладу.

Досягнення мети дипломної роботи передбачає вирішення ряду завдань:

1. Виявлення в тексті оригіналу перекладу транспортних, спеціально-технічних термінів і термінів з інших областей.

2. Виявлення особливостей використання термінології різних областей у тексті транспортної тематики.

3. Аналіз способів перекладу виявлених одиниць.

Матеріалом для аналізу слугував Annual Report of the International Committee of Railway Transport and Freight Transport (Річний звіт Міжнародного комітету по залізничному транспорту) та вантажних транспортних перевезень (CIT) за 2011 рік. Даний звіт було надруковано в 2011 році французькою, німецькою та англійською мовами.

Методологічною основою даної роботи слугували:

1) теоретичні загальнонаукові методи абстрагування, узагальнення, формалізації, індукції та дедукції;

2) емпірико-теоретичні методи (аналіз, синтез, моделювання, системний метод та метод класифікації);

3) метод зіставного аналізу оригіналів англомовних текстів (для виокремлення структурно-семантичних особливостей перекладу транспортної термінології);

4) метод дескриптивного перекладознавчого аналізу (для встановлення способів перекладу та умов їх застосування).

Наукова новизна роботи полягає у дослідженні адекватності перекладу текстів у галузі транспортних систем на лексичному, граматичному та стилістичному рівнях, у встановленні та систематизації їх загальних функціональних, семантичних і структурних ознак.

Теоретичною основою справжньої атестаційної роботи є роботи цілого ряду видатних учених і лінгвістів таких як Є.В. Бреус (2000), В. Н Комісаров (1999), І.С. Алексєєва (2000). Також використані методичні матеріали та посібники, видані на допомогу перекладачеві, зокрема, посібники М. П. Брандес і В.І. Провоторова (2001), Я.І. Рецкер (1981).

Теоретична значущість роботи полягає в комплексному підході до розгляду транспортної та технічної термінології при перекладі тексту транспортної тематики.

Практична цінність даної роботи полягає в можливості використання матеріалу дослідження в навчальному процесі у викладанні таких дисциплін, як теорія перекладу і практичний курс перекладу. Крім того, матеріали цієї роботи можуть бути використані в подальшому при підготовці текстів-звітів українською мовою, а також при перекладі інформаційних матеріалів науково-популярного характеру міжнародних транспортних організацій.

Структура і обсяг роботи. Дипломна робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку літератури і двох додатків. У вступі обґрунтована актуальність дослідження, сформульовано мету і завдання, які вирішуються в ході дослідження, визначено об'єкт, предмет і методи дослідження, теоретична і методологічна основа, а також практична значущість результатів роботи. У першому розділі цієї роботи розкриваються лексико-граматичні особливості матеріалів, що використовувались в якості прикладів текстів транспортної тематики. Також робиться акцент на вживанні термінів і абревіатур, запозичених з інших областей, та особливостях їх перекладу. Оскільки переклад текстів транспортної тематики має ряд істотних відмінностей від перекладу художнього тексту, перекладач в даному випадку повинен не тільки добре володіти мовою оригіналу та перекладу, але й володіти відповідними необхідними знаннями в галузі транспорту, техніки і технології, юриспруденції та ряду інших областей. Тільки при дотриманні даних умов перекладач здатний вирішити поставлене перед ним завдання. Також розглядаються способи перекладу транспортної та технічної термінології, дається короткий опис стилю зазначеного звіту та понятійного апарату, виявляються особливості способів точної передачі транспортної та технічної термінології із збереженням прагматики в тексті перекладу. У другому розділі представлено аналіз тексту, використаного у цій роботі, описані прийняті перекладацькі рішення і сформульовані основні висновки.

У висновку підводяться підсумки проведеного дослідження. Список літератури містить посилання на інформаційні ресурси, використані в роботі.

РОЗДІЛ 1. ХАРАКТЕРИСТИКА ПОНЯТЬ «ТЕРМІН» ТА «СТИЛЬ» У ТРАНСПОРТНІЙ ГАЛУЗІ.

1.1 Дослідження поняття «термін» в межах науково-технічного стилю Лінгвістика, поряд з технікою, економікою і юриспруденцією є рівноправним компонентом складного «сплаву», а перекладач необхідним і відповідальним учасником цієї багатопланової роботи. Перекладацька діяльність забезпечує подолання мовного бар'єру і повноцінне використання досягнень світової науки і практики, в наукових дослідженнях і процесі створення нових зразків техніки. Для забезпечення високої якості виконаної роботи перекладач-лінгвіст повинен мати досить знань у конкретній галузі.

Більшість дослідників вважає, що наука про переклад вивчає і повинна вивчати процес перекладу. Під процесом перекладу звичайно розуміють міжмовні перетворення, трансформацію тексту на одній мові в текст іншою мовою. Такі перетворення обов’язково обмежені межами двох конкретних мов. Тим самим завдання науки про переклад зводяться до порівняльного вивчення двох мовних систем, до деякого комплексу проблем часткової теорії перекладу. Однак процес перекладу не є простою заміною одиниць однієї мови одиницями іншої мови. Процес перекладу як специфічний компонент комунікації з використанням двох мов завжди є діяльністю людини, в ньому акумулюються проблеми філософії, психології, фізіології, соціології та інших наук, не кажучи вже про лінгвістику, залежність перекладу від якої немає необхідності доказувати.

Слід зазначити, що процес перекладу вужче меж об'єкту науки про переклад. Процес перекладу сам включений в комунікацію, і не в звичайну, а в комунікацію з використанням двох мов. І хоча процес перекладу складає її специфіку, її центральну ланку, тим не менше науці про переклад доводиться вивчати і умови народження вихідного тексту, і умови сприйняття тексту перекладу, і соціальний статус комунікантів, і мовленнєву ситуацію, і різні супутні явища, — все, що входить в складне поняття комунікації з використанням двох мов, яка й складає об'єкт науки про переклад. Моделювання комунікації з використанням двох мов, накопичені про неї знання складають об'єкт науки про переклад. Чим точнішими є методи пізнання комунікації з використанням двох мов і особливо процесу перекладу, тим достовірнішу теорію перекладу ми маємо. Ось чому важливо дослідити не тільки лінгвістичну частину об'єкту науки про переклад, а й весь об'єкт науки про переклад в цілому [1, c.24].

Різноманітність процесу перекладу, невловимість деяких його сторін, що ускладнює дослідження, є причиною появи численних абстрактних моделей процесу перекладу, створення різних теорій перекладу. Серед них теорія закономірних відповідників Я.І. Рецкера, трансформаційна теорія перекладу Ю. А. Найди, ситуативна теорія В. Г. Гака, семантико-семіотична модель Л. С. Бархударова, теорія рівнів еквівалентності В.Н. Комісарова. Всі ці теорії перекладу, які складають предмет науки про переклад, в основному правильно відображають різні сторони об'єкту, але вони не відображають об'єкта в цілому. Незважаючи на велику кількість моделей перекладу, навряд чи сьогодні будь-яка теорія перекладу може претендувати на домінуюче положення в науці. Однак, не викликає сумнівів той факт, що всі теорії, які правильно відображають ту чи іншу сторону об'єкта науки про переклад, роблять в неї свій внесок.

Предметом лінгвістичної теорії перекладу є порівняльне вивчення мовних засобів різних мов і їхнього використання в процесі перекладу. В основі порівняння різних мов лежить безпосередній і нерозривний зв’язок між мовою і мисленням. Перекладач може порівнювати слова і фрази різних мов, тому що може порівнювати думки та поняття, які ними виражаються.

Нерозривність зв’язку між мовою та мисленням забезпечує можливість спілкування, обміну думками між людьми, які розмовляють не тільки однією і тією ж мовою, але й різними мовами. Таке різномовне спілкування здійснюється при допомозі перекладу. Закони мислення, закони логіки для всіх народів Землі однакові. Однак вираження думки в кожній мові підкорюється закономірностям, які специфічні для того чи іншого народу, оскільки кожна мова розвивається за своїми внутрішніми законами.

Мова тісно пов’язана із суспільством, з тим народом, який є її носієм. Кожна мова розвивається у тісному зв’язку з історією свого народу, але розвивається за внутрішніми законами. Науково-технічний прогрес безпосередньо впливає на функціонування, розвиток і взаємодію мов світу, на безперервний світовий лінгвістичний процес. Найяскравіше цей вплив виявляється в розвитку суспільних функцій конкретних мов [2, c.23].

Прискорений науково-технічний прогрес і потік інформації зумовлюють радикальні зміни в багатьох наукових дисциплінах і виникнення нових галузей знань.

Для перекладу технічного тексту з англійської мови на українську, необхідні знання з тієї галузі науки чи техніки, про яку йдеться у цьому тексті. приступаючи до перекладу технічного тексту, необхідно вивчити відповідну літературу з теми, якій присвячений цей текст, щоб перекладач мав хоча б елементарне уявлення про що йдеться мова.

Досить важливими є питання термінознавства й аналізу структурно-семантичних особливостей різних мов в нових галузях знань. Наукова (технічна) комунікація відрізняється значною мірою від побутової не тільки своїм змістом, а й засобами вираження й семантикою лексичних одиниць, граматичною структурою речень.

В. Комісаров вважає, що на відміну від української мови, де є багато синтетичних елементів, у якій відносини між окремими словами виражені флексіями, в англійській мові більш елементів аналітичних. Відносини між словами в англійській мові визначаються порядком слів у реченні [3, с.134−135].

1.2 Термін як одиниця терміносистеми. Висвітлення поняття терміну з точки зору науковців Для адекватної передачі змісту при перекладі науково-технічної літератури використовують науково-технічну термінологію і так звану спеціальну лексику. Термінами звуться слова і словосполучення, які позначають специфічні об'єкти та поняття, що використовуються спеціалістами певної галузі науки чи техніки.Перш за все розглянемо поняття «терміносистема». Терміносистема — це система термінів, яка обслуговує наукову теорію, наукову концепцію, наукову класифікацію чи узагальнену ідею у певній галузі знання або діяльності. Терміносистеми мають три етапи у своєму розвитку, а саме:

1) перехід від етапу відсутності наукової теорії до етапу її створення;

2) функціювання вже створенної наукової теорії та зростання знань у межах цієї теорії;

3) руйнування наукової теорії, як наслідок терміносистеми.

Типовими ознаками терміносистеми є цілістність, відповідність суми частин цілому (терміносистема опису певної машини, наприклад, має містити назви всіх деталей та вузлів машин чи механізмів. Якщо немає назви однієї деталі це вже не терміносистема, а термінологія.), певна сталість (терміносистема відбиває погляди у певній галузі знання на певному етапі її розвитку), структурований характер (однорівнева лінейна структура, ієрархічна). Також існуєть мовні ознаки терміносистеми: наявність термінологічних гнізд, створення нових термінів за принципом антогонічності та градації, створення нових термінів за однією моделлю і створення нових видових термінів від родових [4, c.56].

Важливим питанням вивчення лексики наукового стилю є дефініція її основного поняття — терміна. Під терміном, зазвичай, розуміється мовний засіб вираження спеціального поняття. Фахівці у даній галузі трактують поняття «термін» по різному: Я. А. Климовицький вважає, що «термін — це слово (чи словосполучення), мовний знак якого співвіднесений з відповідним поняттям у системі понять певної галузі науки чи техніки. О. О. Реформатський вказує, що терміни — це слова спеціальні, обмежені своїм призначенням; слова, які намагаються бути однозначним як точне вираження понять і називання речей. Також деякі вчені вважають, що терміни — це номінанти системи понять (реалій) науки, техніки, офіційної мови…, причому кожний термін у конкретній галузі має суспільне усвідомлене значення».

Балонєва О. О визначає термін як «слово чи словосполучення спеціальної (наукової, технічної та ін.) мови, яке створене, отримане чи запозичене для точного вираження спеціальних понять і позначення спеціальних предметів» [7, с.95−96]. Глушкова К. А. також дотримується точки зору, що «термін — це слово (чи словосполучення) спеціальної сфери застосування, яке називає спеціальне поняття» [9, с.11−13]. Тлумачний словник, в свою чергу, дає таке визначення слова «термін»: Термін (лат. terminus «границя, кінець, межа») — це спеціальне слово чи словосполучення, що прийняте в певній професійній сфері і застосовується в особливих умовах. Термін представляє собою словесне означення поняття, яке входить в систему понять певної області професійних знань. Приблизно такі ж визначення термінології знаходимо і в зарубіжних словниках лінгвістичних термінів. Так, у словнику Ж. Марузо [10, c.55] термінологія визначається як «система термінів, які використовуються для вираження понять, притаманних даній науці». В основі кожного терміна обов’язково лежить визначення (дефініція) реалії, яку він позначає, завдяки чому терміни представляють собою точну і в той же час стислу характеристику предмета чи явища. Кожна галузь знання оперує власними термінами, які й складають суть термінологічної системи даної науки. При визначені терміна підкреслюють його функціонально-смисловий бік, бо термін за вимогами, що до нього визначаються, має стосуватися одного поняття. Скороходько Е. Ф. дає таке визначення терміна: «термін — це слово або словосполучення з історично умотивованим чи умовно закріпленим значенням, що відбиває одне поняття у спеціалізованій галузі знання чи виробництва». Комісаров В.Н. визначає термін як «мовний знак, що репрезентує поняття спеціальної, професійної галузі науки або техніки». Він вважає, що «науково-технічні терміни становлять суттєву складову науково-технічних текстів». Лінгвіст Ткачова Л. Б. дає таке визначення терміну: «термін — це емоційне нейтральне слово чи словосполучення, яке вживається для точного вираження понять та назв предметів». Циткіна О.Л. терміном називає «слово або словосполучення, яке служить для чіткого вираження поняття, специфічного для якої-небудь галузі знання, виробництва або культури, та яке обслуговує комунікативні потреби в цій сфері діяльності людини».

Отже, дослідники акцептують увагу на основній функції терміна — здатності виражати наукове поняття, вказуючи також і на інші властивості терміна, які є оптимальними для його функціювання в терміносистемі, цим він відрізняється від загальновживаної лексики. У поглядах мовознавців на склад і сутність термінів також спостерігається розбіжність через абсолютизацію однієї властивості, обмежень аналізу лише мовою однієї певної науки, категоричність і неприпустимість компромісних, дихотомічних трактувань тощо.

Термінами звуться слова і словосполучення, які позначають специфічні об'єкти та поняття, що використовуються спеціалістами певної галузі науки чи техніки.

Терміни повинні забезпечувати чітку та точну вказівку на реальні об'єкти та явища, встановлювати однозначне розуміння спеціалістами інформації, що передається. Саме тому до цього типу слів ставляться особливі вимоги:

Ш перш за все термін має бути точним, тобто мати суворо окреслене значення, яке може бути розкрите шляхом логічного визначення, що установлює місце позначеного терміном поняття в системі понять окремої галузі науки чи техніки.

Ш до кожного поняття повинен існувати один і лише один термін, тобто не повинно бути термінів-синонімів з однаковими значеннями.

Ш і останнє, термін повинен бути об'єктивною назвою, що позбавлена будь-яких зайвих компонентів, які б відвертали увагу спеціаліста та привносили елемент суб'єктивності. У зв’язку з цим терміну «протипоказані» емоційність, метафоричність, наявність будь-яких асоціацій і т. ін.

Багато уваги приділяється систематичності знов створюваних термінів. У багатьох галузях розроблено спеціальні правила утворення термінів для понять або об'єктів певного класу.

Але існуючих термінів стає недостатньо, тому зараз ми можемо спостерігати прискорення процесу створення нових термінів. Цей процес неминучий, як неминуче й неадекватне використання новостворених термінів під час перекладу, що в першу чергу пояснюється людським фактором.

Навіть висококваліфікований спеціаліст у галузі перекладу не здатен охопити того потоку нової інформації, що є супутником новітніх технологій. По-перше, це доволі складно, і, по-друге, це потребує багато часу, а наука чекати не буде вона невпинно рухається вперед. Вважаємо оптимальним такий склад диференційних ознак терміна: системність; тенденція до однозначності в межах термінологічного поля; відсутність експресії; наявнісь точної дефініції; стилістична нейтральність.

Науково-технічні терміни як мовні знаки, що репрезентують поняття спеціальної, професійної галузі науки або техніки, становлять суттєву складову науково-технічних текстів і одну з головних труднощів їх перекладу з огляду на їх неоднозначність, відсутність перекладних відповідників (у випадку термінів-неологізмів) та національна варіативність термінів (тобто наявність різних термінів в американському, британському, канадському та інших варіантах англійської мови, що позначають одне й те ж явище, процес, об'єкт тощо).

Для правильного перекладу терміна важливо знати його словотвірну і морфологічну структуру та семантичні відмінності від загальнонародних слів. За своєю будовою терміни поділяються на прості (наприклад, anode — анод, chamber — камера), похідні - суфіксальні (transmitter — передавач, feeder — фідер), префіксальні (multi-cylinder — багатоциліндровий) і суфіксально-префіксальні (reprocessing — повторна обробка), складні (flywheel — маховик) та терміни-словосполучення (protective choke — захисний дросель).

Деякі фахівці з перекладу стверджують, що слова-терміни, як було зазначено раніше, «мають особливості порівняно з іншими словами: точність, однозначність, незалежність від контексту. Важливою особливостю терміна, як і науково-технічної літератури в цілому, є відсутність емоційного забарвлення. Однак, це тільки в ідеалі. Терміну притаманні певною мірою всі властивості загальновживаного слова. Багато термінів грішать недоліками, як багатозначність (один термін має два або більше значень), синонімія (для одного поняття є два або більше термінів) тощо».

В порівняльному плані слід відзначити, що стиль науково-технічної літератури англійською мовою допускає певну образність, якої практично немає у відповідних текстах української мови. В перекладі англійські образні вислови слід замінювати емоційно-нейтральними виразами.

Отже в основі кожного терміна обов’язково лежить визначення (дефініція) реалії, яку він позначає, завдяки чому термін представляють собою точну і в той же час стислу характеристику предмета чи явища. Кожна галузь знання оперує власними термінами, які й складають суть термінологічної системи даної науки. При визначенні терміна підкреслюють його функціонально-смисловий бік, бо термін за вимогами, що до нього визначаються, має стосуватися одного поняття. Для правильного перекладу терміна важливо знати його словотвірну і морфологічну структуру та семантичні відмінності від загальнонародних слів.

Питання стосовно системності термінології обговорюється в термінологічній літературі дуже широко. Системність представляється суттєвою характеристикою термінологічних одиниць, одже часто вона вказується як найважливіша характеристика терміна, — ознака, яка формує слово або словосполучення саме як термін. Короткий екскурс в проблему системності термінології дозволяє намітити три тісно пов’язані, але все ж таки різних аспекти цієї теми:

а) організація в єдине ціле усіх понять, які позначаються термінами даної термінології, незалежно від способу вираження цих термінів;

б) відповідність термінів як мовних одиниць цьому цілому;

в) формальна структура, яка є в основі як понятійної організації термінології, так і її мовного вираження.

Слід також зупинитися на питаннях синонімії та багатозначності термінології. Якщо з становленням логіко-семантичної структури термінології ні синонімія, ні багатозначність термінів не мають зв’язку, то для мовної структури ці явища принципові. Навіть ті термінології, які мають близькі або ідентичні логіко-семантичні структури, можуть не збігатися за можливостями варіативного вираження одного поняття, з одного боку, і багатозначністю своїх термінів, з іншого. У цьому випадку і відповідні терміносистеми будуть відмінними.

Уперше проблему системності термінологічної лексики поставив у своїх працях Заботкіної В.І., підкресливши в ній класифікаційну сутність. На його думку, термінологічна лексико-семантична система зумовлюється насамперед класифікаційними ієрархічними зв’язками між поняттями. Визначальною для термінології є системність на рівні «логосу», а не «лексису». Погляди Заботкіної В.І. знайшли підтримку і подальший розвиток у працях представників термінологічної школи В. В. Виноградова, Г. Й. Винокурова, Б.М. Головіна, В. П. Даниленко, О.В. Суперанської, С. Д. Шелова та ін.

Вивчення проблеми системності термінології дозволяє зробити висновок о різноманітності існуючих в основі термінології логіко-семантичних структур та способів їх вираження за допомогою термінів. Ця різноманітність зумовила існування, як різних типів термінологічних систем, так і різної ступені системності реальних термінологій. Неологізми пов’язані практично зі всіма сферами сучасного англомовного суспільства. З розвитком американської космонавтики, наприклад, з’явились неологізми, в яких часто використовується морфема space-, наприклад: spaceship, spacenikкосмічний корабель spacefaring — політ в космос (за аналогом seafaring). З’явились і такі неологізми, як: satellite — штучний супутник. Новою семантичною групою є також неологізми пов’язані з припустимими відвідуваннями землі прибульцями з космосу, наприклад: UFO (Unindentified Flying Object) — НЛО (необізнаний літаючий об'єкт та утворена від цього англійського скорочення типу ufology — уфологія. З розвитком авіації з’явилися слідуючі лексичні одиниці: airbus — аеробус, seadrome — гідроаеродром, tobailout — катапультуватись та ін.

Коли з’явились літаки, які потребувати невеликої площі для зльоту і посадки, виникли слідуючі неологізми: STOL (ShortTake-OffandLanding) — скорочений пробіг.

Безсумнівно, вокабуляр сучасної англійської мови — це історичне дзеркало, в якому відображається суспільне життя усього людства, його науковий та технічний прогрес. А поява нових слів — це необхідність дати назву новим предметам, явищам, новим галузям економіки, науки, промисловості, культури та політики. Бурхливий розвиток усіх областей сучасного людського життя знайшов своє відображення в мові, особливо на лексичному рівні. Еволюція лексики — це не просто зміна складових словника. Серед нової лексики переважають номінації, нові як за формою, так і за змістом.

Аналіз нових номінативних одиниць за способом творення показав, що в мові останніх десятиліть переважають морфологічні неологізми, тобто одиниці, створені за зразками, які вже існують в мовній системі, та з морфем, існуючих в даній системі. Між типом номінативної одиниці і способом її творення існує визначена кореляція. Так, власне неологізми, одиниці, які поєднують новизну форми з новизною змісту, з точки зору способу творення є фонетичними і морфологічними неологізмами, запозиченнями. Трансномінації, які поєднують новизну форми зі змістом, який передавався раніше іншою формою, з’являються шляхом запозичення, а також через морфологічне словотворення. Семантичні інновації, які поєднують новизну змісту з уже існуючою формою, з’являються шляхом зміни значення. Зміни діяльного досвіду людини ведуть до появи нових та розширення старих фрагментів картини світу, які, в свою чергу потребують фіксації на «мовній» карті світу. В мові продовжуватимуть з’являтися нові слова, які з часом пройдуть усі стадії соціалізації і лексикалізації, тобто прийняття їх в суспільстві.

Запозичення термінів — багатоаспектний процес, який передбачає високий ступінь розвитку й самобутності мови-реципієнта, оскільки пов’язаний не тільки з кількісними, але і з якісними змінами в терміносистемі.

Основний вплив на процес запозичення термінів мали позамовні чинники, а саме:

1. Інтеграційні процеси в науці.

2. Тривале існування України в умовах економічної, суспільно-політичної та культурної залежності від сусідніх держав.

3. Суспільно-психологічні чинники, які здійснюють не визначальний, але вагомий вплив на проникнення іншомовних термінологічних елементів. Особливої актуальності цей аспект набуває сьогодні, в умовах відкритого інформатизованого суспільства, коли реальною стає загроза швидкої англінізації наукових терміносистем в її американському варіанті. Підтвердженням цього є різке зростання в наукових текстах кількості термінів-запозичень з англійської мови, які часто вживаються замість наявних національних відповідників, іноді без належної фонетичної та граматичної адаптації (border — бордер, air lift — ерліфт, monitoring — моніторинг та інші).

Причини запозичення іншомовних спеціальних одиниць у термінологію вбачаємо у впливі не лише позамовних, а й внутрішньомовних чинників:

1. Термінування галузевих понять за допомогою власномовних слів не може бути нескінченним, по-перше, через природну обмеженість лексичних ресурсів кожної мови, по-друге, тому, що система понять певної галузі не завжди може знайти вдалі позначення в національній мові.

2. Важливим стимулом для проникнення іноземних слів є інтернаціоналізація термінології - процес, що особливо активізувався в останні десятиліття й охопив багато високорозвинених мов.

3. Запозичений термін на відміну від переосмисленого загальновживаного слова характеризується однозначністю, відсутністю емоційно-експресивних конотацій навіть на початку етапу функціонування в терміносистемі: якщо слово рідної мови повинно ще стати терміном, то слово іншомовне — готовий термін; воно більше знак, ніж слово мови рідної.

4. Використання запозичених термінів часто зумовлено їхньою здатністю передавати розчленоване поняття однослівним найменуванням (з погляду мови-реципієнта), що відповідає вимогам стислості терміна.

Такі запозичення, як правило, не мають національних відповідників і характеризуються високою точністю.

За характером процесу запозичення іншомовні терміни можно розділити на дві групи:

1. Прямі запозичення — ті терміноодиниці, які проникали безпосередньо в терміносистему. Ці терміни найчастіши називають споруди (aqueduct — акведук, dam — дамба), дії та процеси (tamping — тампонаж), прилади та пристрої (hydrant — гідрант).

2. Опосередковані запозичення — найменування, які увійшли до однієї галузі з інших галузевих термінологій української мови (іноді з деяким переосмисленням своїх значень), а також загальнонаукові та загальнотехнічні терміни:accumulation — акумуляція, amplitude — амплітуда, deformation — деформація.

Залежно від джерела запозичення та поширення серед інших мов терміни-запозичення можемо поділити на вузьконаціональні та інтернаціональні.

Входячи до терміносистеми, запозичення проходять відповідну графічну, фонетичну, морфологічну та семантичну адаптацію. Варто сказати, що з часом, закріпившись у терміносистемі, запозичений термін набуває здатності до семантичної еволюції на українському мовному ґрунті під впливом цієї лексико-семантичної системи. Ця еволюція виявляється, по-перше, у трансформації (розширенні, звуженні, зміщенні) значення терміна; по-друге, у його детермінологізації.

У період повного засвоєння українською мовою запозичені терміни можуть долати свою функціональну обмеженість, набувати певного стилістичного забарвлення і зазнавати детермінологізації.

Таким чином, запозичення іншомовних терміноодониць, особливо інтернаціональних, виступає важливим засобом поповнення термінофонду, певною мірою сприяє його міжнародній поняттєвий уніфікації й унормуванню. Зазнавши графічної, фонетичної, морфологічної та семантичної адаптації, деякі запозичені терміни виявляють високу словотворну активність. Терміни-запозичення, часто переважаючи власне українські найменування в короткості, однозначності, точності, поступаються їм у прозорості значення, у можливості експліцитного відображення системних зв`язків наукових понять, здатності надавати термінології національного обличчя.

Як було зазначено у першому розділі, процес «забруднення» рідної мови іноземними запозиченнями набуває все більшого масштабу і основними «промоутерами» цього процесу являються перекладачі.

Звичайно, запозичення — неминучий процес, оскільки у прогресуючій сфері джерелом нових термінів є англомовна література і документація. Однак тільки справжній спеціаліст може прийняти відповідальне рішення про доцільність використання транслітерації або калькування. Можемо назвати декілька причин появи запозичень:

· перекладач не розуміє суть терміна;

· перекладач погано знає предметну область;

· перекладач запроваджує «свою» коротку транслітерацію.

Прикладів таких ситуацій багато. Запозичення іноземних слів у науково-технічній літературі відбувається дуже давно, тому розглянемо які особливості цього процесу і, головне, як вирішуються проблеми перекладу запозичених термінів. Процес запозичення термінів в науково-технічній літературі суттєво відрізняється від обвалу запозичень характерних для газет, журналів, телета радіопередач і кіно. Частіше за все запозичуються корисні терміни, які з’являються у зв’язку з технічним прогресом. В технічній мові роль перекладача дуже велика, бо вони перші зіштовхуються з новими поняттями, які з’являються у науково-технічній літературі. У цьому випадку технічні перекладачі в першу чергу несуть відповідальність за те, в якій формі запозичуються нові терміни. Терміни — близькі родичі реалій. Якщо реалія належить народові, у мові якого вона народилася, то термін інтернаціональний — незалежно від його походження, він — надбання усього людства. Якщо реалія з’являється шляхом природного словотворення, то термін часто будується штучно, з використанням латинських та грецьких слів. Якщо реалія відноситься до так званої безеквівалентної лексики, то для будь-якого терміна завжди можна побудувати відповідник (інша справа, це не завжди вдається перекладачу). Якщо суть реалії розуміє будь-який носій мови, то термін — тільки частина народу, тобто вузькі спеціалісти.

Закони створення термінів вивчає наука термінологія. У будь-якого терміна є дефініція, і перекладачу необхідно вміти її знаходити.

Терміни не повинні мати синонімів, вони не повинні бути багатозначними, їх значення повинно бути зрозумілим без контексту. Однак на практиці ці ідеальні вимоги виконуються не завжди.

Мушніна О.О. вважає, що «синонімія в чистому вигляді в термінологіях не зустрічається, так як синонім носить стилістичний окрас, що для термінів просто не потрібно. Тому в термінології ми зустрічаємо не синонімію термінів, а так звані дублети, які, як і синоніми, мають однаковий об'єм понять [17, c.44]. Теоретики для того щоб упорядкувати термінологію радять дублети зовсім вилучати. З цим можна погодитись — адже присутність дублетів в конкретній термінології свідчить про незакінченість вибору знака, про неупорядкованість термінологічної системи.

Поява за кордоном нових термінів, звичайно, неминучий процес, але слід все ж таки виділити дві основні групи таких термінів, перекладачі повинні відноситись до них по-різному:

1. Випадкові або терміни, які довго не «живуть».

2. Терміни, які отримали вже за кордоном визнання та розповсюдження.

Коли перекладач перекладає новий термін, він намагається використати ресурси рідної мови або частіше за все застосовує калькування. Але слід мати на увазі, що коли знайти хороший рідний відповідник не вдається, перекладач може використати такі поширені перекладацькі методи як: калькування, транслітерація, генералізація, конкретизація.

Найпоширеними способами перекладу термінів являються:

1. Виявлення в мові перекладу (МП) відповідника терміна мови оригіналу (МО). Застосування цього способу можливо в тих випадках, коли країни, в яких поширені МП та МО, досягли однакового наукового, технічного або суспільного рівня або пройшли цей рівень в будь-який період своєї історії. Так, назви хімічних елементів-металів, які відомі усьому людству, еквівалентні у різних мовах: рос. железо, укр. залізо, нем. Eisen, англ. iron, франц. fer. Легко побачити, що ці одиниці - це терміни, які з’явилися на основі загальновикористовуваних слів. Іншою особливістю цих термінів є те, що терміни-відповідники різних мов вже існували в обох мовах в момент перекладу, їх виявляють, знаходять, але не створюють, як це відбувається з новими термінами, неологізмами. Перекладач повинен додати максимум зусиль для того, щоб знайти еквівалентний термін в МП, перед тим як звертатися до інших способів перекладу. Але знайти еквівалент вдається рідко, адже для цього необхідно дотримуватися цілого ряду вимог, серед яких займає не останнє місце співпадання або близькість теорій, в яких використовуються ці терміни.

На відміну від вказаного способу перекладу, всі інші використовуються у тих випадках, коли потрібно перекласти новий термін — новий для МП або для МО.

2. Новий термін в МП може бути створений шляхом надання вже існуючому в цій мові слову або словосполученні нового значення під впливом терміна МО. Оскільки в цьому процесі відбувається зближення значень лексичних одиниць різних мов і різних терміносистем, цій спосіб перекладу може бути названий семантичною конвергенцією.

Внаслідок семантичної конвергенції можуть створюватися в МП також терміни, які складаються з двох слів: neutralmedium — нейтральне середовище.

Цей спосіб не веде до збільшення кількості нових, а також запозичених термінів, а також зручний для засвоєння спеціалістами.

3. Під час пошуку відповідника і семантичної конвергенції при перекладі не утворюються нові лексичні одиниці, а використовуються ті, які існували у мові раніше. Використання цього методу перекладу призводить до створення нових слів або словосполучень. Цей процес називають калькування. Калькування — це поелементний переклад складних за структурою лексичних одиниць МО при використанні мовних засобів МП. Існує два види калькування:

а) якщо структура лексичної одиниці, яку перекладають, в обох мовах співпадає, ми маємо справу з так званим семантичним калькуванням. Під час використання семантичного калькування структура терміну, який утворюється у МП, відповідає нормам МО, а структура терміна, який утворюється у МП, відповідає нормам МО. Спільною являється семантика багатокомпонентних термінів обох мов, тому цей спосіб перекладу і називається семантичним калькуванням. Семантичне калькування може бути використано, коли структура словосполучень в МО і МП близька або співпадає.

б) якщо структура складної лексичної одиниці запозичується під час перекладу разом з цією одиницею, ми маємо справу з структурним калькуванням, або власне з калькуванням. В МП з’являється нова, чужа йому модель слова або словосполучення.

Перекладачі науково-технічної літератури широко застосовують семантичне та структурне калькування. Але цей спосіб потрібно використовувати тільки тоді коли перекладач не може знайти відповідник.

4. Коли під час перекладу з МО в МП переходить лексична одиниця зі всіма змістовними та формальними ознаками, ми маємо справу з запозиченнями. Цей спосіб перекладу терміна використовується коли в будь-якій країні створюється новий технічний об'єкт, винаходжується нове явище в галузі науки і з’являється нове позначення. Але, якщо рівень науки та техніки країн, для МО та МП, однаковий, перекладач повинен спробувати знайти відповідник або створити новий термін з елементів МП, використувуючи семантичну конвергенцію або калькування.

5. В галузі термінів широко розповсюджені інтернаціоналізми. Ці інтернаціоналізми та їх складові частини являються загальним лексичним фондом міжнародного допоміжної мови науки. Їх використання може бути рекомендовано під час перекладу текстів різного характеру, особливо якщо в МП нема відповідників термінів МО.

6. Існує також низка випадків, коли термін треба перекласти описовою конструкцією. Цей спосіб перекладу використовувається, насамперед, для термінів, які не мають відповідників. Найчастіше, вони відображають реалії конкретної країни.

Одже можемо зробити висновок, що під час перекладу термінології найчастіше використовуються такі методи перекладу:

Ш виявлення відповідника в МП;

Ш надання вже існуючому в МП слову або словосполученні нового значення під впливом терміна МО;

Ш пошук відповідника і семантичної конвергенції. Коли створюється відповідник будь-якого терміна слід дотримуватися таких умов: відповідник повинен бути лаконічним як оригінал, співпадати по об'єму поняття або головної ознаки оригінала, не співпадати з термінами по формі, які вже існують у рідній мові;

Ш впровадження запозичених термінів;

Ш впровадження інтернаціоналізмів;

Ш використання описової конструкції.

1.3 Дослідження поняття «стиль» в науково-технічній літературі.

Науковий стиль представляє собою один з функціональних стилів, що характеризується сполученням нової інформації у строгій, логічно організованій та об'єктивній формі. Даний стиль визначається в першу чергу як така організація мовного матеріалу, яка служить, перш за все, послідовному та систематичному викладу наукових питань; точній передачі результатів спостереження, експерименту та аналізу; розкриттю загальних закономірностей, які керують життям природи і суспільства; доказу правильності (або помилковості) тієї чи іншої теорії, концепції, та ін.

Сфера суспільної діяльності, в якій функціонує науково-технічний стиль — це наука. Метою функціонування науково-технічного стилю є передача наукової інформації. Науково-технічний стиль відноситься до числа книжкових стилів, оскільки в більшості випадків він реалізується в письмовій формі. З розвитком засобів масової комунікації, зі збільшенням ролі науки в суспільстві і зростанням різного роду наукових контактів (конференції, симпозіуми) збільшується роль і усної форми наукової мови.

Письмовий різновид тексту представлений такими жанрами, як наукові монографії, наукові статті, дисертаційні роботи, різні жанри навчальної та науково-технічної літератури, виступи у наукових диспутах, наукові доповіді, лекції, науково-популярні повідомлення і жанри науково-популярної літератури. Дані жанри розрізняються в основному композиційною побудовою текстів. Підсистема ж мовних засобів, що виявляється в текстах зазначених жанрів, досить однакова.

Наукові тексти в більшості своїх жанрових різновидів характеризуються консервативністю у відборі мовних засобів вираження.

Весь комплекс мовних засобів, які використовуються у науково-технічних текстах, спрямований на те, щоб тексти відповідали основним цільовим вимогам. До науково-технічного стилю пред’являються такі універсальні вимоги: інформативність, логічність і чіткість викладу.

Виділення основних особливостей або основних функціональних рис стилю пов’язане з екстралінгвістичними причинами. Їх наявність визначає відповідність функціональній задачі даного стилю. Тому основні функціональні риси стилю універсальні, вони притаманні всім мовам, що виділяють даний функціональний стиль.

Така риса науково-технічної літератури, як логічність викладу, в першу чергу, пов’язана з особливостями синтаксису науково-технічного стилю. Типові прийоми організації висловлювання в науковій літературі формуються у зв’язку з висловленням аргументації наукової думки, мотивуванням проходження її ланок.

Ретельний відбір лексики сприяє чіткості, ясності викладу. Використовуються ті лексичні одиниці, за допомогою яких можна однозначно передати необхідну наукову інформацію. Варіативність лексики в науково-технічних текстах досить обмежена. Для науково-технічного стилю характерне прагнення до стандарту. Інформативними тексти можуть бути тільки при правильному підборі лексичних засобів, що сприймаються однозначно. Велику роль у створенні науково-технічних текстів відіграють загальнонаукові слова, як, наприклад: процес, аналіз, параметр, аспект, та ін.

Для науково-технічних текстів характерні не тільки певні лексичні одиниці, але і їх певна сполучуваність. З тексту в текст переходять типові словосполучення, які створюють клішованість мовних засобів, полегшують сприйняття наукової інформації, сприяють однозначності її подання.

Отже, у відповідності з основними вимогами (логічність, точність, об'єктивність), що висуваються до стилю, науково-технічний стиль у зіставлюваних мовах виявляє універсальні стильові риси, але вибір лексики, фонетичного оформлення мовлення, морфологічних форм, сполучуваності слів, синтаксичної структури є специфічним для кожної мови. Лексика науково-технічного стилю характеризується вживанням нейтрального і термінологічного пластів; переважанням абстрактних іменників над конкретними; вживанням багатозначних слів в одному або двох значеннях; збільшенням частки інтернаціоналізмів в термінології; відносною однорідністю, замкнутістю лексичного складу [18, c.22].

У галузі морфології науково-технічного стилю також проявляються його загальні екстралінгвістичні ознаки — точність, абстрактність, узагальненість.

1.4 Порівняльні особливості науково-технічного стилю української та англійської мов Відбір морфологічних форм у науково-технічному стилі диктується прагненням до абстрактності, до узагальнення, але виділити загальні морфологічні риси цього стилю досить складно, тому що рівень розвитку морфології в зіставлюваних мовах неоднаковий і залежить від типологічного устрою мови.

Типологічні особливості англійської мови, наприклад, відображаються в наявності двох можливостей пасивної дієслівної трансформації у зв’язку з відсутністю відмінкової зміни іменника, що робить форми прямого і непрямого об'єкта однаковими і дозволяє пасивні дієслівні трансформації, як при прямому, так і непрямому об'єкті. В українській мові прямий об'єкт виражений іменником або займенником у знахідному відмінку, трансформація дієслова в активній формі у форму пасивну можлива лише з перетворенням прямого об'єкта на суб'єкт.

В англійській мові в реченнях науково-технічних текстів використовуються займенники they і one без вказівки на виконавця дії. В українській мові займенник відсутній, дія передається дієсловом у третій особі множини, роблячи речення невизначено-особовим [19, c.77].

Визначення понять та опис їх властивостей викликає широке використання структур, тобто речень із складеним іменним присудком. При описі стилістичних особливостей перекладу науково-технічних текстів В.М. Комісаровим наголошується, що в англійській мові в якості іменної частини присудка часто виступає прикметник або прийменниковий зворот (The surface is copper. Control is by a foots witch). Використання складеного іменникового присудка відбувається і в негативній формі іменної частини, в цих випадках, передує заперечення non. Для англійських науково-технічних текстів особливо характерні численні атрибутивні групи, що вказують на різні ознаки об'єкта або явища: mediumpowersiliconrectifiers (кремнієвий випрямляч середньої потужності), mercury wetted contact relay (герметизований ртутний магнітоуправляємий контакт). Широке використання має прийменник of для передачі видо-родових відносин — the oxidizer of liquid oxygen (окислювач рідкого кисню), поширені також атрибутивні сполучення зі словами type (тип, модель), pattern (зразок, зображення), design (схема, креслення), grade (якість, ступінь).