Допомога у написанні освітніх робіт...
Допоможемо швидко та з гарантією якості!

Тенденції розвитку ринку споживачів

КурсоваДопомога в написанніДізнатися вартістьмоєї роботи

Четвертою пропозицією є перегляд розроблення товару та його якостей. Товар є головним елементом комплексу маркетингу від якого вирішальною мірою залежить успіх ринкової діяльності підприємства. Можна скільки завгодно вдосконалювати інші елементи маркетингового комплексу, але без головного елементу-ефективного у споживанні і виробництві товару-усі зусилля будуть марними. Тобто якщо товар не буде… Читати ще >

Тенденції розвитку ринку споживачів (реферат, курсова, диплом, контрольна)

ВСТУП В наш час Україна перебуває на межах кардинальних змін, як в соціальному, так і в економічному аспектах. Багато що впливає на ці аспекти, і можна сказати навіть, що економічне та соціальне життя країни взаємопов'язані між собою, як одне ціле. Щоб досконаліше виявити ці пропорції та наглядно побачити тенденції розвитку цих процесів, в даній курсовій роботі будуть виконуватися дослідження дуже актуальної в наш час теми, а саме формування та дослідження ринку споживачів.

Ринок споживачів — це окремі особи та домашні господарства, які купують товари та користуються послугами для особистого або сімейного споживання чи використання.

Дана тема є актуальною, тому що виконуючи її дослідження ми можемо на власні очі побачити, як змінюються ціни на товари загального вжитку, як діють інфляційні процеси на ситуацію на ринку споживчих товарів, динаміку змін ІСЦ в різні проміжки часу, а також побачити процес формування ринку споживачів та методологію дослідження його елементів і т. д.

Метою написання даної курсової роботи є розробка тенденцій розвитку ринку споживачів, визначення процесів за яких відбувалося його формування та дослідження.

Об'єктом дослідження виступає ринок споживачів України станом на 2008 рік — травень 2012 року.

Предметом дослідження є формування та дослідження ринку споживачів України, визначення ситуації на ньому та розробка тенденцій його розвитку.

РОЗДІЛ 1.

СУТНІСНА ХАРАКТЕРИСТИКА РИНКУ СПОЖИВАЧІВ, ЙОГО ФОРМУВАННЯ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ Сутність ринку споживачів та напрями формування його в Україні

На цьому ринку здійснюється реалізація товарів тривалого користування (телевізорів, холодильників, автомобілів, відеотехніки, пральних машин тощо) та поточного споживання (продовольства, одягу, взуття та інше). Також споживчий ринок включає в себе ринки різноманітних послуг: ремонт взуття та домашньої техніки, житла, пошив одягу та взуття, послуг освіти, охорони здоров’я, культури, інтелектуальної власності (творів мистецтва тощо). На споживчому ринку об'єктом є продукти кінцевого особистого споживання, які безпосередньо задовольняють певну особисту потребу домогосподарств та окремих громадян.

Носіями попиту на споживчому ринку є домогосподарства (населення), носіями пропозиції - фірми, підприємства, що виробляють і виносять на ринок споживчі товари і послуги.

Попит на ринку окремого споживчого товару (послуги) залежить від багатьох чинників: доходів домогосподарств, смаків (уподобань) населення; змін в цінах на супроводжуючі товари (замінники та доповнювачі).

Пропозиція на цьому ринку визначається виробничими можливостями фірм (підприємств), їх бажанням максимізувати прибуток, оподаткуванням підприємств державою та інше.

Вирішальну роль відіграє попит населення: підприємства завжди виносять на ринок лише такі товари і послуги, на які є попит, які купуються.

Поведінка споживача (покупця) на такому ринку характеризується законами попиту, спадної граничної корисності, співставленням бажання і можливостей домогосподарств. Бажання в економічній теорії характеризується кривими байдужості, а можливість-бюджетними лініями.

Для перехідних економік, в тому числі України, існують проблеми формування споживчого ринку.

Найважливішими напрямами формування споживчого ринку в Україні є:

— ліквідація глибокої диспропорції в народному господарстві між виробництвом засобів виробництва і виробництвом предметів споживання.

— здійснення кардинальні реформи в оплаті праці та пенсійному забезпечення, які є основними джерелами доходів населення. Останніх повинно бути досить не лише для нормальної життєдіяльності, а й для купівлі товарів на споживчому ринку.

— розвиток підприємництва в сфері виробництва і збуту продовольчих і непродовольчих товарів;

— підтримка малих і середніх підприємств;

— податкове і кредитне стимулювання виробництва товарів широкого вжитку;

— захист споживчого ринку.

1.2 Методи маркетингових досліджень ринку споживачів Крім досліджень загального стану ринку, його тенденцій, формування на цій основі сценарію майбутнього, важливе значення має дослідження таких ключових суб'єктів ринку як споживачі. При цьому увага акцентується на кінцевих споживачах-домашніх господарствах. Промисловий маркетинг у цьому плані дещо простіший-склад споживачів досить чітко окреслений, споживацькі переваги більш стійкі, нюансів поведінки у різних представників цієї групи споживачів менше.

До основних методів маркетингових досліджень індивідуальних споживачів ринку споживачів відносять такі:

1. Спостереження за поведінкою споживачів. Цей метод отримання інформації щодо споживачів передбачає знаходження дослідника в їх середовищі, спостереження за тим, як приймаються споживацькі рішення, які оцінки при цьому висловлюються. Так, відкриття нового магазину це завжди певний ризик, це, як правило, певна напруга для власників та менеджерів-як сприйматимуть споживачі новий магазин, наскільки він задовольнить їх, наскільки він виявиться зручним для споживачів, чи будуть вони задоволені асортиментом, обслуговуванням, цінами тощо. Уважний спостерігач може виявити чимало цікавого та корисного щодо особливостей споживацького сприйняття даного магазину.

Таким спостерігачем може бути й кваліфікований продавець.

2. Проведення фокус-групи. Фокус-група — це група споживачів певного товару. З нею працює спеціаліст-маркетолог, який шляхом проведення бесіди з членами групи намагається з’ясувати їх думку про товари-функціональні якості, їх пріоритетність, дизайн, способи та умови реалізації, про те, як проводяться порівняння споживачами конкуруючих товарів. Наприклад, фірма, яка продає риболовецьке знаряддя, може організувати фокус-групу за допомогою якоїсь організації, що об'єднує шанувальників рибної ловлі. Маркетинговий успіх використання методу фокус-групи залежить від того, як підібрано склад групи, наскільки вмілим є її керівник.

3.Збирання даних про споживачів у «кабінетних» та «польових умовах». У першому випадку використовуються вторинні дані-внутрішнього та зовнішнього походження.

На їх основі під час проведення аналітичної роботи може бути створена й нова цінова маркетингова інформація, можуть з’явитися нові гіпотези щодо поведінки споживачів. Відносно «польових» досліджень, то вони передбачають отримання нової (первинної) інформації шляхом безпосередніх контактів зі споживачами.

Найбільш корисними результатами в цьому плані можуть бути такі:

По-перше, отримання фактичних цифрових даних про покупки, здійснені споживачами. У косметичному магазині продаються десятки видів туалетної води. Які з них краще продаються? Цифри нададуть конкретну інформацію про реальні споживацькі переваги.

По-друге, важливе значення має формування узагальненого портрета споживача-вік, стать, рід діяльності, регулярність покупок, звички, освіта та ін. Ця інформація допомагає у правильній побудові комунікацій (зміст та форма звернення, вибір каналу комунікації), у проведенні моніторингу товарної політики компанії (оцінка споживачами пріоритетності властивостей товару, дизайну та інших компонентів).

По-третє, збирання даних про споживачів може бути важливим для активізації просування товарів шляхом звернення безпосередньо до споживача. Наприклад, у практиці готелю «Ялта-Інтурист» можна знайти приклади поштових персональних звернень до тих, хто вже відпочивав у готелі, з пропозицією приїхати в період «низького сезону» та отримати 5−10% знижки від чинного тарифу.

4. Проведення експерименту. Експеримент є активною формою дослідження-його проведення передбачає певний вплив на об'єкт дослідження. Тобто задається певний імпульс, а потім оцінюється те, як на нього реагує споживач. Очевидно, що власне експерименту передує виникнення якоїсь ідеї (гіпотези). І сам експеримент є способом практичної перевірки ідеї. В економічній сфері неможливо проводити лабораторні експерименти. Будь-які експерименти в економіці-це режим «live» («наживо»). Тому експеримент як метод маркетингових досліджень-це по суті практична апробація якоїсь маркетингової ідеї. Наприклад, визначається проблема та мета-підвищити попит на послуги фірми-перевізника пасажирів автобусами територією України. Потім вводиться новий фактор, реальне використання якого може (як передбачається) підвищити попит на вказані послуги.

Таким фактором є, наприклад, організація харчування пасажирів, які перебувають у дорозі чотири та більше години. Автори ідеї сподіваються на успіх. Експеримент, який проводиться на окремих маршрутах, що обслуговуються фірмою, покаже, чи буде досягнута мета, якою мірою. Або інший приклад: розробники створили мобільний телевізор. Технічне рішення знайдене. Але чи потрібен такий товар споживачам? Отримання відповіді на це питання потребує проведення спеціального експерименту, пов’язаного з пробним використанням цієї товарної новинки. Слід зазначити, що досить поширеним у маркетингу є проведення експериментальних досліджень ефективності рекламної діяльності.

Важливо у оцінці значення маркетингових досліджень споживачів врахувати ще й такі обставини. По-перше, результати таких досліджень відображають картину сьогоднішнього дня, особливості сьогоднішнього споживацького мислення та сприйняття відповідної ситуації на ринку в цілому. Для успіху потрібно подбати про те" яким може бути майбутнє, що потрібно зробити компанії для того, щоб бути успішною. У листках опитувань споживачів важко знайти суттєві «підказки» щодо стратегічної перспективи ринку та відповідно напрямків розвитку компанії. По-друге, у змаганнях зі спортивної стрільби використовуються як фіксовані, так і рухливі мішені («літаючі тарілки»). По яких важче стріляти? Напевно, по рухливих. Маркетинг є «стрільбою» по «літаючих тарілках». Споживач «рухається» у своїх поглядах і перевагах" конкуренти «рухаються» у плані створення нових товарних пропозицій, внесення змін до цінової політики тощо. Така рухливість призводить до того, що результати маркетингових досліджень споживачів у багатьох випадках досить швидко втрачають свою актуальність. Отже, результати маркетингових досліджень споживачів-це не лише готові відповіді на питання, що і як потрібно робити для завоювання сердець споживачів, але й важливий «робочий» матеріал для менеджерів компанії-саме вони повинні прокладати правильний ринковий курс для своєї компанії.

1.3 Індекс споживчих цін, як один з інструментів дослідження ринку споживачів

Індекс споживчих цін (ІСЦ) характеризує зміни у часі загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Він є показником зміни вартості фіксованого набору споживчих товарів та послуг у поточному періоді до його вартості у базисному періоді.

ІСЦ є найважливішим показником, який характеризує інфляційні процеси в економіці країни і використовується для вирішення багатьох питань державної політики, аналізу і прогнозу цінових процесів в економіці, перегляду розмірів грошових доходів та мінімальних соціальних гарантій населення, рішення правових спорів, перерахунку показників системи національних рахунків у постійні ціни.

Побудова ІСЦ складається з наступних етапів:

— визначення регіонів та базових підприємств для реєстрації цін (тарифів);

— формування споживчого набору товарів (послуг) — представників;

— визначення порядку збору інформації про ціни і тарифи (період, періодичність, інструментарій);

— визначення формули розрахунків;

— формування бази зважування;

— розрахунок середніх цін та індивідуальних індексів цін.

Формула розрахунку індексу споживчих цін Формула, яка використовується для розрахунку ІСЦ, виводиться з класичної формули Ласпейреса, яка порівнює поточну вартість споживчого набору у базисному періоді (чисельник) з базисною вартістю цього ж набору у базисному періоді (знаменник).

Ця формула є більш універсальною порівняно зі стандартною формулою Ласпейреса, оскільки в ній використовується безперервний ланцюг розрахунків. Розрахунок ІСЦ за квартал, період з початку року і т.п. визначається «ланцюговим» методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів споживчих цін.

Формування бази зважування Базою зважування є розрахункова структура споживчих витрат домогосподарств, які проживають у міських поселеннях.

Джерелом інформації про споживчі витрати населення є дані, отримані за результатами обстеження умов життя домогосподарств щодо витрат на придбання споживчих товарів та оплату послуг. Із споживчих витрат населення виключається вартість товарів та послуг, для яких не існує реальної ринкової ціни (особисте споживання сільськогосподарської продукції, виробленої в індивідуальних господарствах). До споживчих витрат населення також не включається прибутковий податок, заощадження, витрати на страхування та внески до пенсійного фонду, витрати на інвестиції. Для визначення питомої ваги окремих товарів (послуг) — представників споживчого набору використовується також додаткова інформація: дані про структуру обсягів послуг, виробництва окремих видів продукції, послуг, а також експертні оцінки.

РОЗДІЛ 2.

АНАЛІЗ ЦІНОВОЇ СИТУАЦІЇ НА СПОЖИВЧОМУ РИНКУ УКРАЇНИ ТА В ЇЇ РЕГІОНАХ

2.1 Аналіз цінової ситуації на споживчому ринку у травні 2012 року Початок року для України має лише позитивні тенденції, уже другий місяць на ринку споживчих товарів та послуг спостерігаються уповільнення зростання цін.

Так у травні 2012 року індекс споживчих цін становив 101,3% (у квітні - 103,1%, березні - 103,8%, у січні-травні - 114,6%).

Не останню роль в такій ціновій динаміці відіграла реалізація спільних антиінфляційних заходів Уряду та Національного банку.

Уповільнення зростання цін відбулось на продукти харчування та безалкогольні напої (до 101,9% проти 105,2% у квітні, 105,6% у березні), в тому числі на хліб, м’ясо та м’ясопродукти. При цьому, досить помітне зниження цін відбулось на молоко, сир, яйця, олію, овочі та цукор.

Рис. 2.1 Динаміка споживчих цін у 2008;2012 роках (у % до грудня попереднього року; зліва — індекси споживчих цін,%)

Звичайно, за такий короткий період повністю зупинити накопичені в попередніх періодах негативні інфляційні процеси в економіці неможливо, оскільки всі ринкові механізми працюють з певним ладом.

Проте у травні вже досягнуто певного позитивного результату:

уповільнення порівняно з квітнем зростання цін у розділі продукти харчування та безалкогольні напої (1,9% проти 5,2% у квітні). Це є наслідком, як дій реалізованих Урядом та НБУ, так і поширення сезонної тенденції зниження цін в окремих групах товарів. Так, зменшилось зростання цін на хліб (1,6% проти 2,1% у квітні), м’ясо та м’ясопродукти (3,9% проти 8,1%). Водночас, у травні розпочалось здешевлення цукру — на 2,2% проти зростання у квітні на 3,3% та сезонне зниження цін на овочі - на 0,1% проти зростання у квітні на 19,1%. Продовжилось сезонне зниження цін на молоко, сир та яйця (на 4,1% проти 1,4% у квітні).

Зниження цін (тарифів) за розділом житло, вода, електроенергія, газ та інші види палива (на 0,7%), яке відбулось як за рахунок сезонного здешевлення гарячої води та опалення (на 5,1%), так і завдяки контролю з боку Уряду щодо недопущення необґрунтованого підвищення тарифів. Слід зазначити, що при цьому відбулось деяке уповільнення зростання цін (тарифів) на водопостачання (до 1,2% проти 2,8% у квітні) та водовідведення (до 1,4% проти 2%), на квартирну плату (до 2,2% проти 2,9%). Тарифи на природний газ та електроенергію залишились на незмінному рівні.

уповільнення зростання цін у розділі транспорт — до 1,9% (проти 2,5% у квітні). Проте динаміка залишається досить високою, що пов’язано із зростанням цін на паливно-мастильні матеріали (на 5,3% проти 3% у квітні) внаслідок надзвичайно високих цін на світових ринках нафти, в той час, як подорожчання транспортних послуг у травні дещо уповільнилось (до 1,1% проти 3% у квітні, в тому числі на автодорожній пасажирський транспорт — до 1,2% проти 3,5%).

На світовому ринку у травні ціна нафти за барель марки Brent в середньому становила близько 125,9 дол. США.

За даними Держкомстату, у травні базовий індекс споживчих цін (бІСЦ), який був сформований під впливом монетарних умов і відображає інфляцію попиту, становив 101,8%. Вплив базової інфляції майже на 80% забезпечив формування загального рівня інфляції проти близько 40% у квітні 2012 року.

Така ситуація склалася внаслідок сезонного здешевлення товарів та послуг (окремих продовольчих товарів, гаряча вода, опалення, плата за гуртожитки), які не входять до базової компоненти інфляції, що забезпечило суттєве зниження небазової інфляції (до 100,7% проти 104% у квітні).

Рис. 2.2 Динаміка базової інфляції та споживчих цін у 2010;2012 роках (% до попереднього місяця) На загальну динаміку інфляції у травні впливали чинники, що були сформовані в попередніх періодах та новостворені, дія яких, більшою мірою, обумовила зниження загального інфляційного фону.

Основними чинниками, що негативно впливали на формування цінової динаміки на споживчому ринку у травні 2012 року, були:

Витратні фактори:

1) скорочення виробництва у сільському господарстві та, відповідно, підвищення цін реалізації сільськогосподарської продукції.

У 2011 році сільськогосподарське виробництво зменшилось на 6,5%, у тому числі валовий збір зернових культур на 14,5%, соняшнику — на 21,6%, цукрових буряків — на 24,3%, картоплі - на 1,9%, овочів — на 15,2%, молока — на 7,7%. У січні-травні поточного року загальні обсяги сільськогосподарського виробництва зросли лише на 0,2% (до відповідного періоду 2011 року).

В умовах втрати частини врожаю сільгоспвиробники вимушені були підвищувати ціни реалізації сільськогосподарської продукції.

Зростання цін реалізації сільськогосподарської продукції за 2011 рік становило 38%, у січні-квітні 2012 року — вже 63,8%. Ціни у виробництві харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів зросли на 24,8% за 2011 рік та на 12,9% у січні-травні 2012 року. На внутрішньому ринку України станом на 30 травня ціна пшениці (4 клас) становила 1325 грн. за тонну (на 2,9% нижче ніж на кінець квітня), але це на 3,5% вище ніж на початку року.

2) підвищення цін виробників харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів, що з часовим ладом адекватно відображається на споживчому ринку, внаслідок зростання вартості сільгоспсировини, збільшення витрат на оплату праці, на обслуговування позичкових коштів та інвестиційних витрат, зростання вартості енергетичних матеріалів та в цілому впливу від підвищення цін виробників промислової продукції.

Рис. 2.3 Динаміка цін виробників промислової продукції, цін виробників харчових продуктів та індексу споживчих цін (у %, до грудня попереднього року)

У структурі випуску продукції виробництва харчових продуктів частка витрат на оплату праці становить 15,1%. Номінальне зростання середньомісячної заробітної плати у 2011 році становило 29,7% (у харчовій промисловості - 24%), у січні-квітні 2012 року — 40,1% (34,1%). Ціни виробників промислової продукції зросли на 23,3% за 2011 рік та на 24,2% у січні-травні 2012 року, в тому числі у виробництві харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів — на 24,8% та 12,9% відповідно.

3) вплив світової агроінфляції на підвищення продовольчих цін на внутрішньому ринку.

Основними причинами зростання світових цін на сільськогосподарську продукцію є: низький врожай, споживання частини сільгосппродукції у виробництві біопалива, скорочення посівних площ, кліматичні зміни, зростання цін на енергоресурси, зростання загального добробуту населення в країнах, що розвиваються.

Але, у травні на фоні покращання перспектив щодо врожаю пшениці та зниження занепокоєності стосовно достатності ресурсів в новому маркетинговому році, спостерігалось подальше зниження котирування цін на пшеницю на світових ринках. Так, порівняно з квітнем ціни знизились на 26,3%, а до початку року — на 32,2%, (США, FOB).

2011 рік 2012 рік Рис. 2.4 Динаміка цін на пшеницю на світовому та внутрішньому ринку у 2011;2012 роках, дол. США за тонну

Так само і в Україні, протягом останніх двох місяців на тлі високих очікувань нового врожаю зернових, ціни на пшеницю на внутрішньому ринку знижувались. Це обумовило уповільнення темпів зростання цін на хліб та хлібопродукти, що розпочалося у квітні.

На інфляційні процеси в економіці також впливали фактори, сформовані за рахунок попиту.

1) розширення платоспроможного попиту населення на споживчому ринку в умовах підвищення рівня доходів населення внаслідок зростання соціальних гарантій та виплат знецінених грошових заощаджень громадян.

У січні-квітні 2012 року реальна заробітна плата зросла на 11,9%, реальні наявні доходи населення — на 17,7%.

Станом на 6 червня 2012 р. Міністерством фінансів України перераховано на рахунки ВАТ «Ощадбанк» 5,45 млрд. гривень, здійснено компенсаційні виплати у обсязі 5,36 млрд. гривень на поточні рахунки 5,29 млрд. гривень вкладників, що звернулися за компенсацією.

Проте, хоча і відбулось скорочення виробництва у сільському господарстві у минулому році при помірній динаміці нарощування з початку поточного року, зростаючий внутрішній попит на основні продукти харчування та сільгоспсировину у поточному році в основному був задоволений за рахунок власного виробництва. Саме достатність пропозиції і застосовані заходи Уряду щодо наповнення ринку сільськогосподарської продукції за цінами, нижчими за ринкові, дозволило стабілізувати інфляційні процеси на продовольчому ринку в останні два місяці.

У 2011/2012 маркетинговому році обсяг власного виробництва зерна (29,3 млн. тонн) та перехідних залишків (5,7 млн. тонн) повністю дозволяють забезпечити потребу внутрішнього ринку в зерні (26,0 млн. тонн) до початку нового сезону. При цьому, середньорічне споживання населенням хліба і хлібопродуктів буде забезпечено у перерахунку на борошно на рівні 116,9 кг на особу (раціональна норма — 101 кг). Експортні можливості у поточному маркетинговому році оцінюються у межах 4 млн. тонн. З початку маркетингового року фактичний експорт зерна і продуктів переробки у перерахунку на зерно становить 2,6 млн. тонн. За даними декларування наявності зерна у суб'єктів його зберігання станом на 01.06.2012 наявність зерна становить 6,2 млн. тонн, що перевищує минулорічний показник майже на 52,7%, в тому числі продовольчої пшениці - майже 2,3 млн. тонн (на 13,5% більше, ніж станом на 01.06.2011) при середньомісячному її споживанні 500 тис. тонн.

Внутрішнє виробництво олії у 2011/2012 маркетинговому році оцінюється у обсязі 1900 тис. тонн, попит внутрішнього ринку — 765 тис. тонн, що забезпечить середньорічне споживання олії та олієвмісних продуктів на одну особу на рівні 16,2 кг (раціональна норма — 13 кг). Експортний потенціал оцінюється в межах 1450 тис. тонн, імпорт — 400 тис. тонн (імпортуватиметься, в основному, олія тих видів, які не виробляються в Україні).

За попередніми даними фактично за вересень-травень вироблено 1560 тис. тонн олії (в тому числі соняшникової - 1497 тис. тонн), експортовано 1236 тис. тонн (в тому числі соняшникової - 1064 тис. тонн), імпортовано 359 тис. тонн. Споживання на душу населення становило 1,5 кг на місяць, або в межах прогнозованого обсягу.

У 2011/2012 маркетинговому році ємність внутрішнього ринку цукру оцінюється в межах 1970 тис. тонн. Відсутність попиту з боку зовнішнього ринку на буряковий цукор вітчизняного виробництва та незбалансованість внутрішнього виробництва з внутрішнім попитом впродовж останніх років є чинником до наявності на ринку суттєвих неконтрольованих залишків цукру.

Станом на 1 червня 2012 року залишки цукру оцінюються у межах 1,5 млн. тонн, при потребі до кінця маркетингового року в межах 1 млн. тонн.

Споживання цукру на душу населення у 2011/2012 маркетинговому році оцінюється у 40 кг на рік (рекомендована норма — 38 кг), або 3,3 кг на місяць.

2) зростання кредитування населення («підігрів» споживчого попиту з боку банківської системи).

Обсяги кредитування населення у 2011 році зросли на 97,9%, за січень-травень 2012 року — на 20,6%.

В той же час, у травні темпи зростання обсягів кредитування фізичних осіб суттєво уповільнились внаслідок проведення НБУ більш жорсткої монетарної політики. Стримання кредитування фізичних осіб було здійснено Національним банком з метою обмеження обсягів споживання у борг, що призвело до ефекту звуження платоспроможного попиту населення по всіх елементах витрат, включаючи продовольчі товари. Це певним чином послабило інфляційний тиск в економіці.

Поряд з цим, у 2012 році, як і у минулому році, основний внесок у зростання споживчих цін мали продовольчі товари, які, в основному населення не споживає у кредит. Одночасно існують ризики для фінансової стабільності, пов’язані із зростанням частки заборгованості за кредитами в заощадженнях населення.

У травні обсяги кредитування населення зросли лише на 0,7%, тоді як у квітні - на 4,6%. Крім того, відбулось зниження темпів зростання обсягів кредитування економіки — до 101% у травні проти 102,9% у квітні та 105,6% у березні (за 5 місяців — 117%) при зростанні ставки (в національній валюті на 0,6 в. п до 17,5%).

Інші фактори:

фактор конвергенції, на формування якого впливає високий ступінь відкритості економіки України, збільшення притоку імпортних товарів, прискорення інфляційних процесів в більшості країнах-сусідах та інших країнах світу;

У квітні 2012 року зростання цін на продукти харчування продовжувало прискорюватися як у країнах Євросоюзу, так і в Росії. За період з початку поточного року серед країн Європейського союзу найбільш високий приріст цін на продукти харчування спостерігався в Болгарії (7,0%), Литві, Латвії і Фінляндії (на 6,7%, 6,8% та 6,7% відповідно). В Росії в січні-квітні темпи приросту цін на продукти харчування були значно вищі, ніж в країнах Євросоюзу і склали 9,1%. У квітні поточного року в країнах Євросоюзу в середньому найбільшою мірою зросли ціни на фрукти і овочі - на 2,0% і 1,7% відповідно в порівнянні з попереднім місяцем. Крім того, в країнах Євросоюзу на 1,0% дорожче стали масла і жири. Найбільше ці продукти подорожчали в Румунії - на 7,6%, Словаччині і Угорщині - на 3,8% і 4,1% відповідно.

Продовжували зростати ціни на хлібобулочні вироби і крупи, в квітні приріст цін на них склав 0,6%. Найбільше хлібобулочні вироби і крупи подорожчали в Литві, Латвії і Естонії - на 2,3%, 2,7% та 2,7% відповідно.

Збереження високих інфляційних очікувань у суспільстві;

У травні 2012 року на готівковому валютному ринку сформувалося негативне сальдо продажу/купівлі населенням іноземної валюти на рівні 168,2 млн. дол. США (130,1 млн. дол. США — у квітні), а в цілому за січень-травень на рівні 1,16 млрд. дол. США.

Стримуючі:

реалізація комплексу антиінфляційних заходів Уряду та НБУ;

сезонне зниження цін на окремі товари (молоко та молочні продукти, яйця, овочі);

зростання депозитів фізичних осіб, що відволікало надлишкову ліквідність із споживчого ринку;

У травні депозити фізичних осіб зросли на 0,4% проти 1,8% у травні минулого року та 3,8% у квітні 2012 року. При цьому депозити фізичних осіб у січні - травні 2012 року зросли на 14,3% проти 13,5% за відповідний період минулого року.

помірна динаміка монетарних агрегатів;

Реалізовані заходи Національного банку, в тому числі і ревальвація, призвели у травні до скорочення обсягів грошової маси на 0,1%. В той же час накопичення коштів на рахунках Уряду (їх рівень за травень зріс на 24,6% та становив на кінець місяця 22,9 млрд. грн.) обмежувало надмірне розширення монетарної бази — відбулось суттєве уповільнення темпів її зростання до 0,6% проти 6,3% у квітні.

— ревальвація національної валюти, що була проведена наприкінці травня, та впливатиме на здешевлення імпорту в прогнозній перспективі та зменшуватиме дію як інфляції попиту, так і інфляції витрат.

2.2 Аналіз зміни цін в окремих розділах товарів та послуг Розділ «Продукти харчування та безалкогольні напої «. У травні зростання цін по даному розділу уповільнилось порівняно з квітнем 2012 року до 1,9% (внесок до загального зростання цін у травні - 1,2 в.п.).

2010 рік 2011 рік 2012 рік Рис. 2.5 Загальний ІСЦ та ІСЦ на продукти харчування у 2010;2012 роках (у % до попереднього місяця) Уповільнення зростання цін за цим розділом було забезпечено більш низькою порівняно з попереднім місяцем динамікою цін за переважною більшістю товарних груп. Прискореними темпами зростали лише фрукти — на 6,2% (проти 3,6% у квітні 2012 року) та картопля — 8,2% (4,4% у квітні). Хліб і хлібопродукти:більше, ніж у травні минулого року, подорожчання хліба (1,6%, внесок — 0,1 в.п.), макаронних виробів (2,6%, внесок — 0,04 в.п.) та інших продуктів зернової групи, особливо рису (22,6%, внесок — 0,1 в.п.) відбувалося на тлі високих світових та внутрішніх цін на зернові. Внаслідок значного зростання цін на зернові впродовж минулих періодів було накопичено інфляційний потенціал з боку цін реалізації зернових культур та у виробництві борошна, що створювало додатковий потенціал для зростання цін на споживчому ринку. Зниження внутрішнього та світового виробництва зернових культур супроводжувалося зростаючим попитом на цю продукцію внаслідок покращення загального добробуту населення у світі, зростання цін на енергоносії та світовою тенденцією до розвитку виробництва.

Основним фактором зростання цін на хліб є подорожчання борошна, частка якого у структурі витрат на виробництво масових видів хліба коливається в межах 40−50% та високий рівень цін на енергоносії. М’ясо та м’ясопродукти. Ціни на м’ясо та м’ясопродукти продовжували зростати, щоправда динаміка була нижчою від квітневої - 3,9% (внесок — 0,5 в.п.) проти 8,1%. Уповільнення темпів зростання цін спостерігалося майже за всіма видами товарів цього класу. Однак, у порівнянні з травнем 2011 року (0,2%) відбулося прискорення зростання споживчих цін на м’ясо та м’ясопродукти, що зумовлено дією накопиченого інфляційного потенціалу попередніх періодів.

2009 рік 2010 рік 2011 рік 2012 рік Рис. 2.6 Динаміка цін на яловичину, свинину та м’ясо птиці у 2009;2012 роках (у % до попереднього місяця)

Молоко, сир та яйця. У травні 2012 року, як і в попередньому місяці, ціни по класу «молоко, сир та яйця» продовжували зменшуватись (на 4,1% проти 1,4% у квітні, внесок — «мінус» 0,3 в.п.). Вагомий внесок («мінус» 0,2 в.п.)до зниження споживчих цін по даному класу зробило сезонне здешевлення яєць на 13% (проти на 5,4% у квітні). Дія сезонного фактору спостерігалась і у формуванні цін на молоко, сир та м’який сир, які продовжували знижуватись більш високими темпами порівняно з квітнем (на 2,7% та 1,4% відповідно).

Рис. 2.7 Динаміка виробництва молока (права шкала) та зміна цін на молоко (ліва шкала, у % до попереднього місяця) у 2009;2012 роках Слід зазначити, що сезонна динаміка цін на молоко у ІІ половині 2011 року була вищою за попередні роки, що може свідчити про значний вплив у 2011 році факторів зростання витрат, зокрема на корми та скорочення поголів'я корів. Так в минулому році чисельність поголів'я ВРХ знизилось на 6% в порівнянні з показниками попереднього року (до 3,14 млн. голів).

Олія та жири. З ІІ кварталу 2011 року на внутрішньому ринку відбувалося стійке зростання цін на олію соняшникову (за виключенням листопада). З початку 2012 року зростання цін на олію відновилось, але у травні, другий місяць поспіль, спостерігалась позитивна тенденція зниження цін на 1,8%. Це, разом із сезонним зниженням цін на масло (1,1%), обумовило призупинення зростання цін в цілому по класу олії та жирів у травні.

На початку 2012 року ціни на олійну сировину та олію на світовому ринку продовжували зростати, але з березня почали дещо знижуватися. У квітні 2012 року порівняно із груднем 2011 року світові ціни на насіння соняшнику (на умовах поставки спот, франко — борт) у Франції зросли на 29,1% (з 721 до 931 дол. США/т), у Аргентині - на 39,5% (з 430 до 600 дол. США/т); на олію соняшникову ціни за вказаний період зросли: у Північній Європі - на 28,5% (з 1420 до 1825 дол. США/т), у Аргентині - на 25,2% (з 1350 до 1690 дол. США за тонну). Фрукти та овочі. У травні прискорилось сезонне зростання цін на фрукти до 6,2% (внесок — 0,3 в. п.) проти 3,6% у квітні. В основному таке зростання відбулось за рахунок подорожчання яблук, ціни на які збільшились на 15,8% (внесок — 0,2 в.п.). В той же час, зростання цін на цитрусові (на 7,6%, внесок — 0,1 в.п.) компенсувалося зниженням цін на банани (11,6% проти зниження на 3,5% у квітні, внесок — «мінус» 0,1 в. п.).

В цілому по класу «овочі «відбулось зниження цін на 0,1%. При цьому суттєве зниження цін на капусту (на 14,7% проти зростання у квітні на 67,8%) та огірки закритого ґрунту (на 31,1%) нівелювалося зростанням цін на картоплю (на 8,2%), цибулю (на 20,5%) та моркву (на 17,4%) внаслідок реалізації нового врожаю.

Цукор, джем, мед, шоколад та кондитерські вироби. У травні індекс по класу «цукор, джем, мед, шоколад та кондитерські вироби «зменшився в порівнянні з квітнем і становив 100,6% проти 102,8%, що було обумовлено зниженням цін на цукор на 2,2% (проти збільшення на 3,3% у квітні) при незначному прискоренні зростання цін на кондитерські вироби.

2.3 Аналіз щодо цінової ситуації на споживчому ринку у регіонах України У травні поточного року в 11 регіонах України (Сумській, Донецькій, Дніпропетровській, Запорізькій, Луганській, Одеській, Київській, Кіровоградській, Полтавській, Рівненській областях та місті Київ) зростання споживчих цін перевищило середнє значення по Україні (1,3%).

У квітні середнє значення по країні було перевищено у 13 областях: Чернівецька, Одеська, Херсонська, Львівська, Черкаська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Сумська та Рівненська області, міста Київ та Севастополь, АР Крим.

Крім того, у ряді регіонів, які у квітні перевищували середнє значення по Україні, у травні значення індексу споживчих цін було нижчим за середнє значення по Україні (Черкаська, Чернівецька, Херсонська, Львівська, області, АР Крим, місто Севастополь).

Зниження цін у травні відбулось у двох областях (Чернівецькій та Тернопільській областях) на противагу квітню коли не було зафіксовано падіння цін у жодному з регіонів.

Рис. 2.8 Зростання споживчих цін за регіонами України у травні 2012 року Рис. 2.9 Відхилення рівня зростання споживчих цін у регіонах України від загального рівня зростання споживчих цін в країні у травні 2012 року Рис. 2.10 Зростання споживчих цін на продукти харчування за регіонами України у травні 2012 року Поряд з цим, подорожчання продуктів харчування відбулось в 8 регіонах (Сумській, Донецькій, Харківській, Дніпропетровській, Запорізькій, Київській, Луганській областях та місті Київ). Ціни в цих регіонах зростали в межах 2,2−3,8%% (середнє значення по Україні 1,9%).

До першої п’ятірки лідерів зростання цін на продукти харчування (більше 2,8% увійшли місто Київ, Сумська, Донецька, Харківська, Дніпропетровська області.

Єдиним регіоном де відбувалось зниження цін на продукти харчування була Чернівецька область.

Щодо цін на продукти харчування у регіональному розрізі, то:

— зниження рівня цін у минулому місяці відбулося в восьми регіонах країни (у квітні дефляції на продукти харчування не спостерігалося в жодному з регіонів);

— у чотирьох регіонах (Черкаська, Чернівецька, Херсонська та Чернігівська області) ціни залишалися на рівні квітня;

— у трьох регіонах зростання цін по продуктам харчування перевищило один відсоток — м. Севастополь (зростання на 1,7%), АР Крим та Одеська область (на 1% в кожній).

Рис. 2.11 Відхилення рівня зростання споживчих цін на продукти харчування у регіонах України від загального рівня зростання споживчих цін в країні у травні 2012 року ціновий споживчий ринок

РОЗДІЛ 3.

ПРОГНОЗ РОЗВИТКУ РИНКУ СПОЖИВАЧІВ УКРАЇНИ, А ТАКОЖ ПЕРЕЛІК ПРОПОЗИЦІЙ ЩОДО ПОЛІПШЕННЯ ЦІНОВОЇ СИТУАЦІЇ НА НЬОМУ Щоб спрогнозувати розвиток ринку споживачів України та цінової ситуації на ньому, виберемо прогнозування з допомогою трендового рівняння.

Для розрахунку показників трендового рівняння визначимо показники:

y — Індекси споживчих цін

t — Умовні ознаки часу

t2 — Квадрати умовних ознак часу

yt — Добуток умовних ознак часу і ІСЦ Таблиця 3.1

Показники для розрахунку трендового рівняння

Місяць

Індекс споживчих цін 2011;2012 р.р.

Умовна ознака часу, t

t2

yt

січень

0,005

0,005

лютий

0,011

0,022

березень

0,013

0,039

квітень

0,013

0,052

травень

0,019

0,095

червень

0,042

0,252

липень

0,056

0,392

серпень

0,062

0,496

вересень

0,086

0,774

жовтень

0,117

1,17

листопад

0,142

1,562

грудень

0,166

1,992

січень

0,029

0,377

лютий

0,057

0,798

березень

0,097

1,455

квітень

0,131

2,096

травень

0,146

2,482

Разом

1,192

14,059

Розрахуємо показники (а1 та а0) трендового рівняння:

(3.1)

(3.2)

(3.3)

(3.4)

(3.5)

(3.6)

(3.7)

(3.8)

(3.9)

(3.10)

І так, маючи показники побудуємо трендове рівняння:

(3.11)

(3.12)

Після цього розрахуємо прогнози індексів споживчих цін з січня 2011 року по травень 2012 року та з червня по грудень 2012 року та занесемо їх до табл. 3.2 і 3.3

Таблиця 3.2

Фактичні і спрогнозовані індекси споживчих цін з січня 2011 року по травень 2012 року

Місяць

Фактичні індекси споживчих цін з січня 2011 року по травень 2012 року

Умовна ознака часу, t

t2

yt

Спрогнозовані індекси споживчих цін з січня 2011 року по травень 2012 року

січень

100,5

100,5

100,4795

лютий

101,1

202,2

101,296

березень

101,3

303,9

102,1125

квітень

101,3

405,2

102,929

травень

101,9

509,5

103,7455

червень

104,2

625,2

104,562

липень

105,6

739,2

105,3785

серпень

106,2

849,6

106,195

вересень

108,6

977,4

107,0115

жовтень

111,7

107,828

листопад

114,2

1256,2

108,6445

грудень

116,6

1399,2

109,461

січень

102,9

1337,7

110,2775

лютий

105,7

1479,8

111,094

березень

109,7

1645,5

111,9105

квітень

113,1

1809,6

112,727

травень

114,6

1948,2

113,5435

Разом

1819,2

16 705,9

224,5875

Таблиця 3.3

Спрогнозовані індекси споживчих цін з червня по грудень 2012 року

Місяць

Індекси споживчих цін червень-грудень 2012

Умовна ознака часу, t

червень

114,36

липень

115,1765

серпень

115,993

вересень

116,8095

жовтень

117,626

листопад

118,4425

грудень

119,259

Після того, як було розраховано прогнозовані ІСЦ на 2011;2012 рр., щоб наглядно побачити спрогнозовану тенденцію зміни ІСЦ побудуємо графік тренду:

Рис. 3.1 Графік тренду зміни ІСЦ за 2011;2012 р.р.

По графіку тренду зміни ІСЦ за 2011;2012 рр. (рис. 3.1) наглядно можна побачити, що з початку січня 2011 року та до самого кінця 2012 року, тобто до грудня 2012 року спостерігається тенденція зростання ІСЦ в середньому, кожного місяця, на 0,8165%. Хоч це й не великий показник, але в загальному контексті він відіграє не малу роль, так, наприклад якщо розглянути період в 12 місяців, то в січні 2011р. він становив 100,4795%, а вже через 12 місяців, в грудні 109,461%, тобто змінився майже на 9 відсотків, якщо так піде і далі, то вже через 10 років за трендом ІСЦ може становити не 100,4795% в січні 2011року, а всі 198,4595%. Цього дійсно не станеться, але, хоч це і теоретичні розрахунки, все ж якщо не приймати ніяких рішень, то така тенденція цілком можлива.

Перед тим, як робити висновки та висувати на огляд пропозиції(рішення), порівняємо індекси споживчих цін за червень-грудень 2011 року з прогнозованим індексами споживчих цін за червень-грудень 2012 року.

Рис. 3.2 Індекси споживчих цін (червень-грудень) 2011;2012 рр., %

Розглядаючи рис. 3.2. порівняння індексів споживчих цін за червень-грудень 2011 року з прогнозованими індексами споживчих цін за червень-грудень 2012 року ми можемо виділити тенденції зростання в ці періоди обох років ІСЦ, так наприклад різниця між першими місяцями 2011 і 2012 років вимальовується 114,36% в 2012 році проти 104,2% в 2011 році, тобто ІСЦ за рік зріс на 10,16%, але під кінець року, в грудні, має вже меншу різницю, а саме 116,6% в 2011р. та 119,259% в 2012р, тобто різниця вже не така суттєва, а саме 2,659%. Якщо ж порівняти показники червня та грудня обох років, то можна сказати, що в 2011 році темпи зростання ІСЦ були більш значні чим в 2012 році, так в 2011 році різниця між червнем і груднем дорівнювала 12,4%, а в 2012 році відповідно 4,899%. Цей факт, свідчить про те, що в 2012 році темпи зростання ІСЦ суттєво знизились.

Щоб і надалі відбувалося зниження темпів росту ІСЦ та взагалі зниження цін на товари ринку споживачів, підприємствам і державі, з нашої точки зору треба розглянути такі пропозиції та рішення, щодо поліпшення стану споживчого ринку та товарів на ньому:

Першою пропозицією є об'єднання підприємств, котрі виробляють товари для продажу на ринку споживачів, в альянси, так званні монопольні організації, хоча антимонопольне законодавство країни буде суперечити таким діям, але в цьому і полягає суть пропозиції. Для того, щоб вона стала реальною треба, щоб виробники знайшли спільну мову з державою, наприклад варіант розвитку дій, певна кількість підприємств (виробників однотипної споживчої продукції) домовляються між собою про утворення певної монопольної організації на рівноправних умовах, так би мовити на умовах договору «злиття компаній», після цього розробляють план своєї діяльності направлений на те, щоб знизити витрати і відповідно знизити рівень цін на свою продукцію, так щоб не бути самим в мінусі та так, щоб ціни вдовольняли державу, тобто розробити таку політику своєї діяльності, яка б була направлена на зниження рівня споживчих цін та отримання прибутку для організації. Після того, як всі ці питання вирішенні і розроблено бізнес-план, даній організації треба подати на розгляд держави свої пропозиції і свій бізнес-план, щоб отримати дозвіл на свою діяльність, а також обговорити план співпраці між державою і даною організацією, бо питання зниження рівня споживчих цін є важливим питанням не лише для підприємства, а й для держави, навіть для держави воно є пріоритетним. Тому розумна і рівноправна взаємодія і інтеграція держави і організацій є одною із найважливіших цілей, як для організацій так і для держави, бо перші отримують можливість отримати прибуток з користю для споживачів своєї продукції, а для держави це зниження ІСЦ і покращення рівня життя в країні.

Злиття компаній в одну автономну організацію дасть можливості компаніям мати більші активи грошових коштів, більшу імовірність завоювати позиції на ринку та втримати їх, більшу свободу в прийнятті рішень, більші об'єми виробництва і т.д.

Другою пропозицією, після того, як організацією отримано дозвіл держави на ведення такого виду діяльності, що вказаний в першій пропозиції, є реорганізація виробництва. Відомим фактом є, що на сьогоднішній день більшість підприємств, виробників продукції для споживчого ринку, в нашій країні проводить свою господарську діяльність на застарілому, малопродуктивному обладнанні, тому на виробництво продукції витрачаються більші, ніж потрібно, кошти. Тому, щоб мінімізувати рівень затрат на виробництво продукції треба провести кардинальну реформу в плані основних фондів підприємства, виробничої програми і т. д. Так, як злиття компаній в одну автономну організацію збільшило грошові активи організації, то можливим варіантом також є виробниче інвестування, тобто побудови нового централізованого виробничого комплексу, щоб створити так би мовити «серця організації» — центру в якому організація зосередить всі види своєї діяльності, бо хоч підприємства і об'єдналися в одне ціле, але територіально вони розмежовані, а для ефективності діяльності організації потрібно, щоб дії в ній були сконцентровані в одному місці.

Третьою пропозицією є створення власної матеріальної бази для виробництва, тобто створення власних оборотних фондів. Підприємства в наш час зазвичай працюють не зі своїми матеріальними запасами для виробництва продукції, а на сторонніх матеріальних запасах і диктують вартість матеріальних запасів зазвичай їх постачальники, а не саме підприємство. Тому вигідніше буде створення своєї власної матеріальної бази для виготовлення продукції, чим користування матеріалами та сировиною зі сторони. Це дасть організації певну незалежність в діях і можливість зниження витрат на отримання матеріальних ресурсів. Так, якщо буде створена своя матеріальна база можна буде бути спокійному в тому, яка якість матеріалів, чи доставлять матеріали вчасно та якою буде вартість цих матеріалів, бо управління нею буде належати безпосередньо організації, а не посередникам, які диктували свої правила.

Четвертою пропозицією є перегляд розроблення товару та його якостей. Товар є головним елементом комплексу маркетингу від якого вирішальною мірою залежить успіх ринкової діяльності підприємства. Можна скільки завгодно вдосконалювати інші елементи маркетингового комплексу, але без головного елементу-ефективного у споживанні і виробництві товару-усі зусилля будуть марними. Тобто якщо товар не буде відповідати запитам споживачів, то ніякі способи просування його на ринку не будуть мати успіху. Ну що ж, перейдемо до суті пропозиції. Суть цієї пропозиції полягає в тому, щоб організація розробляла саме таку продукцію, яку бажає споживач, а саме: якісну, яка відповідає стандартам і має сертифікати якості, бо в наш час велика кількість виробників не дотримується стандартів і не має сертифікатів якості, великий відсоток фальсифікувати та підробок товарів. Саме від якості товару і ціни залежить чи залишиться споживач в захваті від нашої продукції та стане нашим постійним покупцем. Причому товар повинен бути якісним і оновлюватися на постійній основі, а не так, що перші партії продукції мають неперевершену якість і звабливу ціну, а надалі якість погіршується, а ціна піднімається все вище.

П’ятою пропозицією є перегляд цінової політики підприємства, а саме процесу встановлення ціни. Організації потрібно встановлювати таку ціну на товар, яка б дала змогу отримати прибуток і наряду з цим поступово зменшувати рівень ІСЦ.

В цьому випадку, на мою думку, раціонально було б використовувати метод визначення ціни, що ґрунтується на витратному ціноутворенні, а саме: розрахунок ціни на основі стандартної націнки, тобто до собівартості всіх товарів додається фіксована процентна націнка. На перших періодах існування організації вона може бути трішки більшою, але з часом знижуватися до певного рівня процентної ставки, яка б задовольняла б організацію і діяла б на постійній основі.

Шостою пропозицією є вдосконалення збуту продукції. Для всіх не є таємницею, що в процесі збуту на кожному рівні каналів розподілу ціна підвищується на певну суму, а в нашій країні за здібностей так званих «комерсантів» іноді товар який підприємство відпускало за ціною, наприклад, п’ять гривень, до кінцевого споживача, тобто покупця доходить з вартістю вже дев’ять гривень. Тобто в процесі перепродажу, так званого розподілу, товар доходить до кінцевого споживача майже з сто відсотковою націнкою. При цьому підприємство втрачає за ціни своїх потенційних покупців, зменшується увага на товар, погіршується імідж підприємства (виробника), хоча підприємство і не отримує цих вище вказаних чотирьох гривень націнки на одиницю продукції, але як ми бачимо, ця націнка дуже негативно впливає на підприємство (виробника). Які ж дії прийняти, щоб знищити такий негативний вплив?

По-перше звести канали розподілу до так би мовити каналів розподілу нульового рівня, тобто «прямого маркетингу», коли підприємство продає свій товар безпосередньо споживачам та «класичного» однорівневого каналу розподілу за наявності лише одного торгового (оптового чи роздрібного)посередника в межах одного логістичного ланцюга.

По-друге створення своїх торгових мереж, щоб продавати свій товар безпосередньо споживачам по тій ціні, яка буде вигідна саме підприємству. Бо якщо розглянути сучасний збут, то підприємства збувають свою продукцію торговим мережам, торгові мережі встановлюють свій відсоток націнки на товар, і як наслідок ціна на товар підвищується. На мою думку підприємствам краще створювати свої торгові мережі для збуту, чим користуватися послугами посередників, це дасть можливість підприємствам збільшувати свій товарооборот і отримувати за рахунок цього більший прибуток та можливість зменшення витрат на збут. Бо менталітет споживачів в нашій країні є таким, що людина завжди буде шукати де дешевше, а якщо виробник дасть споживачам можливість купувати товари «де дешевше», тобто безпосередньо у виробника, то цим самим збільшиться попит на його товар. Бо ціна є одним з головних елементів комплексу маркетингу та одним з основних аспектів при прийнятті рішення споживача про покупку і формуванні попиту на товар.

Сьомою пропозицією є створення двох нових інноваційних видів фондів організації, що призведе до поліпшення іміджу та зниження витрат на рекламу, а також поліпшення фінансового стану організації.

Давайте мислити логічно, ми маємо організацію, яка має розвинену систему збуту, справедливі ціни, реорганізовану матеріальну базу та новітні методи виробництва, а також різноманітність якісних товарів, що ще треба для того, щоб організація функціонувала на вищому рівні? Звісно ж створення іміджу організації та створення раціональних фінансових фондів. Ефективним, з нашої точки зору, було б створення двох нових видів фондів, а саме: «Благодійного фонду організації» та «Золотого резервного фонду організації».

Перший фонд поліпшив би імідж організації, бо в наш час багатьом особам потрібна фінансова допомога, в вчасності на лікування, на яке потрібно дуже велика кількість коштів. Так, як було вище вказано, організація є самобутньою, вона контролює весь процес виробництва та збуту, і має якісні товари, а якісний товар, як всім відомо, потребує менших витрат на рекламу, тому можна скоротити витрати на рекламу, і частку зекономлених на рекламі грошей постійно класти на депозитні рахунки під відсотки. Також можна розгорнути на організації відділ трейдерів ринку «Forex» (наприклад, 10 осіб), і надати їм кошти для торгів, ці дії б теж поповнили кількість коштів, наприклад організація наймає на роботу 10 трейдерів, надає їм для торгів на ринку Форекс по 10тис. грн кожному, на умовах виручка від торгів йде 60% організації, а 40% трейдеру. Так би і організація акумулювала нові фінанси, які можна відправити на формування благодійного фонду, і трейдер був би задоволений маючи свої 40%, навіть с тенденції, що на торгівлю він має 10тис.грн. він би працював би ефективніше і був би зацікавлений в отриманні більшого прибутку від операцій з торгівлі на ринку Форекс. Ці б дві дії дозволили б організації створити свій «Благодійний фонд», майже не витрачаючи власних коштів з кожним днем поліпшувати свій імідж та поповнювати вище вказаний фонд.

Другий же фонд дозволив би організації створити аналогію фонду накопичення. Так, наприклад, якщо фонд накопичення створюється у двох формах — натуральній і вартісній, то «Золотий резервний фонд організації» створювався б і поповнювався лише в натуральній формі: коштовним металом — золотом. Чому саме золото? А тому, що саме золото з кожним днем стає дорожчим на відміну від грошей, які в процесах інфляції з кожним днем втрачають свою номінальну вартість. Так зі створенням даного фонду, організація може бути впевнена в тому, що її фінансові ресурси не втратять свою вартість, а залишаться з номінальною вартістю, а може й стануть дорожчими, бо тенденція веде до збільшення ціни золота.

Показати весь текст
Заповнити форму поточною роботою